№ уроку Тема уроку Дата Сто рінка Вступ роль і місце літератури в житті нації




Скачати 398.28 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/2
Дата конвертації08.11.2016
Розмір398.28 Kb.
ТипУрок
  1   2
ОМ. Грабовська, А.Р. Дідух
Уроки української літератури
9 клас
І семестр
Посібник для вчителя
ТЕРНОПІЛЬ
НАВЧАЛЬНА КНИГА — БОГДАН

3
Орієнтовне календарно-тематичне планування
на І-й семестр

уроку
Тема уроку
Дата
Сто-
рінка
1.
Вступ. роль і місце літератури вжитті нації. розвиток літератури. Творча індивідуальність митця. Художній твір — нова естетична дійсність, що вбирає свій часі є носієм загальнолюдських вартостей. Аналіз твору в історичному та естетичному контекстах.
ТЛ: аналіз художнього твору, контекст, естетика.
8
2.
Усна народна творчість. Процес виникнення фольклору. Багатство і розмаїття українського фольклору (повторення і узагальнення вивченого. Види родинно­побутових пісень. родинно­побутові пісні Місяць на небі, зіроньки сяють, Цвіте терен, цвіте терен”.
16
3.
родинно­побутові пісні Сонце низенько, вечір близенько, В кінці греблі шумлять верби, За городом качки пливуть, Світи, світи, місяченьку”, Лугом іду, коня веду. культ романтизованих почуттів, сентиментальний пафос, традиційна символіка.
ТЛ: поглиблення знань з поетики народної пісні.
26
4.
Весілля — один із провідних жанрів родинно­
обрядової творчості. основні етапи весілля та їхній пісенний супровід. Весільні пісні Добору, дружечки, добору, А брат сестрицю та й розплітає, розвий, сосно, сімсот квіток, Летять галочки утри рядочки”, ой матінко, тане гай мене. Естетична специфіка весільної пісні як обрядової.
32
5.
ВЧ № 1. Інсценування народного весілля. Використання елементів народної обрядовості утворах українських письменників.
47
6.
Українські народні балади Бондарівна, ой летіла стріла, ой нагорі вогонь горить, козака несуть. Тематичні та стильові особливості, сюжет, герої українських балад (легендарні, історичні, сімейні, любовні та ін.)
49

4
Уроки української літератури
7.
Лрк № 1. Весілля в традиціях і обрядах рідного краю. кр № 1 (тести) за розділами Вступ та Усна народна творчість”.
58
8.
Українська середньовічна література ХІ–ХV ст. розвиток писемності після хрещення руси­
України (988 р) Найдавніші рукописні книги київської русі (остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава).
78
9.
Перекладна література.
84
10.
Біблія (фрагменти. Легенди про створення світу, про перших людей Адама і Єву, про потопна землі, про Вавилонську вежу, про Мойсея. Десять заповідей. Притча про блудного сина. Притча про сіяча.
98
11.
оригінальна література княжої руси­України. Літописи як історико­художні твори. Повість минулих літ — історична книга і збірка епічних творів. Виникнення києво­Печерського монастиря.
104
12.
києво­Печерський патерик як пам’ятка житійної літератури, місце його укладання, головні герої. Зміст оповідання про Прохора­
чорноризця.
112
13.
Українська література ренесансу і бароко. роль православних братств, острозької та києво­
Могилянської академій у розвитку української культури, зокрема книгодрукування. Перші друковані книги в Україні. (Буквар — 1574, Апостол — 1574, Біблія — 1581). Іван Вишен­
ський — мислитель, богослов, полеміст.
115
14.
Історично­мемуарна проза. Загальні відомості про козацькі літописи (Самовидця, Г. Гребінки, С. Ве личка. Історія русів (фрагменти) анонімного автора. Політична і культурна історія України. Зображення національного і релігійного гніту.
122
15.
Поезія. Іван Величковський. Фігурні (курйозні) вірші (з рукописних книг “Зегар з полу­
зегарком” і “Млеко”). Семен климовський. Їхав козак за Дунай. Зразок давньої любовної лірики. Світова слава пісні ТЛ: фігурний (курйозний) вірш.
126

5
16.
Драматургія. Часі місце побутування шкільної драми, її роль, виконавці. “Владимир” Ф. Прокоповича — зразок шкільної драми. роль києво­Могилянської академії в розвитку театрального мистецтва.
131
17.
Григорій Сковорода. Життя і творчість філософа, просвітителя, поета. Його християнські морально­етичні ідеали. Біблійна основа творчості Г. Сковороди та його вчення про самопізнання і “сродний труд. Філософський трактат Вступні двері дохристиянської до­
бронравності”. ТЛ: афоризми.
136
18.
Григорій Сковорода. Збірка Сад божественних пісень. Поезії Всякому місту — звичай і права, “De libertate”.
173
19.
Григорій Сковорода. Збірка Байки харківські. Повчальний характері художні особливості притч­байок Бджола та Шершень і Собака і Вовк”.
180
20.
рЗМ № 1:. Усний твір­роздум за творчістю Григорія Сковороди. Підготовка до контрольного домашнього твору.
187
21.
кр № 2 (відповіді на запитання за розділом Давня українська література”).
191
22.
Нова українська література. Суспільно­істо­
ричні обставини наприкінці ХVІІІ ст. Духовне поневолення нації. Життя народу — предмет художнього зображення. Актуальність фольклорної традиції. розвиток фольклористики, етнографії. основні художні напрями (класицизм, романтизм, початкові форми реалізму. Бурлескна стильова течія. Найвидатніші митці І. котляревський, Г. квітка­основ’яненко, М. Шашкевич, Т. Шевченко, П. куліш, Л. Глі­
бов, Марко Вовчок, Ю. Федькович.
191
23.
Іван котляревський. Енеїда (скорочено. Творчість І. котляревського — новий етапу розвитку національного самоусвідомлення. Драматург і театральний діяч. Історія створення Енеїди. ТЛ: травестія, пародія, бурлеск.
201
орієнтовне календарно­тематичне планування на І­й семестр

6
Уроки української літератури
24.
І. котляревський. Енеїда (скорочено. Національний колорит, зображення життя всіх верств суспільства, алюзії на українську історію в ній. Бурлескний гумор, народна українська мова. Утвердження народної моралі (картина пекла, раю) в дусі просвітительства. ТЛ: алюзія. Поглиблення знань про силабо­тонічне віршування.
212
25.
Іван котляревський Наталка Полтавка”. Со­
ціально­побутова драма Наталка Полтавка” — перший твір нової української драматургії. Її довготривале сценічне життя. Торжество народної етики. Наталка як уособлення кращих рис української жінки, що відстоює людську гідність, бореться за своє щастя.
224
26.
ВЧ №2. Виразне читання фрагментів драматичних творів. І. котляревський. Наталка
Полтавка”.
230
27- 28. рЗМ № 2. контрольний твір за творчістю
І.П. кот ляревського.
234
29.
Григорій квітка­основ’яненко — батько української прози, один із перших у Європі творців людової повісті (І. Франко. Маруся — перша україномовна повість української літератури, взірець сентименталізму. Головні персонажі твору — уособлення високих морально­етичних якостей простої людини.
ТЛ: літературний напрям, течія, поняття про сентименталізм, реалізм.
238
30.
Григорій квітка­основ’яненко. картини життя українського суспільства за часів Великої руїни в конотопській відьмі. Іронія і сатира у повісті. Поєднання реалізму і фантастики.
247
31.
ПЧ № 1. Г. квітка­основ’яненко. “Салдаць­
кий патрет”. кр № 3 (тести) за творчістю кот­
ляревського і Г. квітки­основ’яненка.
251
32.
Урок­підсумок. Твори, які найбільше запам’яталися.
254

7
Твори для вивчення напам’ять
1. Чотири родинно­побутові пісні (на вибір).
2. Г. Сковорода. Всякому місту — звичай і права кілька афоризмів (на вибір).
3. І. котляревський. Уривок з Енеїди (на вибір).
Додаткова література для читання
1. Г. Сковорода. Поезії, байки, філософські трактати.
2. М. Старицький. остання ніч”.
3. М. Слабошпицький. З голосу нашої кліо”, Марія Башкирцева”.
4. Н. королюк. Маленькі історії проукраїнських композиторів
ХVІІІ — ХХ ст.”
5. Г. квітка­основ’яненко. “Пархомове снідання, Маруся, Сватання на Гончарівці”, “Салдатський патрет”.
6. М. костомаров. Сава Чалий, “Чернігівка”.
7. Марко Вовчок. “Невільничка”, Три долі, Маша, отець Андрій, Інститутка, Чортова пригода”.
8. о. Іваненко. “Марія”.
9. П. куліш. оповідання, поеми, “Автобіографія”.
10. Т. Шевченко. Автобіографічний нарис, Назар Стодоля”, Єретик, Щоденник, “Художник”.
11. о. кониський. Тарас Шевченко­Грушівський. Хроніка його життя”.
12. С. Воробкевич. Турецькі бранці, Вісім чи дев’ять? Сміхо­
винки про Безглуздів”.
13. М. Грушевський. “Предок”.
14. Ю. Щербак. Хроніки міста Ярополя”.
15. С. Скляренко. Святослав, “Володимир”.
16. Ю. косач. Володарка Понтиди”.
17. І. Сенченко. “Діоген”.
18. р. Іванченко. Гнів Перуна”.
19. р. Іваничук. Манускрипт з вулиці руської, Вода з каменю, Четвертий вимір”.
20. І. Липа. Світильник неугасимий. Тринадцять притч”.
21. Ю. Мушкетик. Смерть Сократа, Жовтий цвіт кульбаби, Суд над Сенекою”.
22. В. Малик. Чорний вершник, Горить свіча”.
23. огненний змій. Антологія української фантастики ХІХ ст.
24. Дерево пам’яті. книга українського історичного оповідання.
25. В. Герасим’юк. Поезії.
26. Молоде вино. Антологія поезії.
Твори для вивчення напам’ять

8
Уроки української літератури
УрОк 1
Тема. Вступ. роль і місце літератури вжитті нації. розвиток літератури. Творча індивідуальність митця. Художній твір — нова естетична дійсність, що вбирає свій часі є носієм загальнолюдських вартостей. Аналіз твору в історичному та естетичному контекстах.
ТЛ: аналіз художнього твору, контекст, естетика
Мета: розкрити учням значення літератури вжитті нації ознайомити з періодизацією розвитку літератури формувати вміння пояснювати відмінність усної словесності від книжної літератури поглибити знання учнів про літературу як вид мистецтва виховувати усвідомлення національного і вселюдського значення мистецтва.
Обладнання: книжки різних років видання, ілюстрації, пов’язані з періодизацією розвитку літератури, підготовлені матеріали для пошукової роботи, фото давніх пам’яток літератури.
Хід уроку
I. Повідомлення теми та очікуваних результатів уроку.
1. Вступне слово вчителя.
— Історія розвитку української літератури мала такий же надзвичайно складний, самобутній шлях, які історія країни в цілому. Література зберігає та передає загальнонаціональні, загальнолюдські цінності від покоління до покоління, збагачує наш внутрішній світ, виховує естетичний смак, розвиває інтелект, світогляд. Нам, українцям, є чим пишатися, адже наша література впродовж століть довела свою унікальність, бо попри всі гоніння й несприятливі історичні умови продовжувала розвиватися, постійно відстоюючи своє право на існування.
Сергій олександрович Єфремов, видатний український літературознавець і критик, заступник голови Центральної ради, влучно висловився про роль і місце нашої літератури в історії українського народу Письменство у кожного народу має величезну вагу як вираз творчої сили нації, з одного боку, та міжнародного єднання і впливів, з другого. кожне національне письменство, зазнаючи помітних і непомітних впливів од інших письменств, все­таки органічно переробляє й перетворює їх і виявляє тим натуру даної нації, її ідеали й змагання, її інтереси й потреби. Письменство в цілому скрізь виступає оборонцем покривджених, утіхою од життєвої буденщини — тією втіхою, що підіймає дух людський, привчає його не за скороминуще й буденне вболівати, а добувати високе й вічне з окрушин життя, запалює його тим святим незадоволенням сучасністю, що невпинно жене людськість
Уроки української літератури
уперед і далі — все вперед і далі. Вага письменства ніколи й ніде не обмежується самою естетичною сферою. Скрізь і завжди роль його буває глибшою вона, можна сказати, універсальна, коли зважити нате, що письменство повинне розкривати творчі основи духу народного на всю його широчінь і глибочінь, служити показником, куди й до чого простує дана людська нація, як вона на завдання людини дивиться і як визначає свої стосунки з життям у всіх його сферах. У нас, опріч такої універсальної ваги, письменство ще й спеціальні має завдання, бо ще однієї справи повинно не спускати з очей, якої не знають ті щасливі народи, що живуть безпечно од національного гніту. кожне письменство, виходячи з загальнолюдських основі осмислюючи світові мотиви, повинне бути національним, тобто духовну суть свого народу виявляти. Але коли письменство розвивається серед національно пригнобленого народу, то воно мусить узяти на себе функції народного заступництва, кажучи фігурально, воно неминуче стає адвокатом тієї народності на літературних і життєвих позвах з нівеляційною теорією і практикою”.
2. Пошук інформації”.
Учитель роздає учням підготовані матеріали і ставить завдання Періодизація розвитку літератури. Яким, на вашу думку, повинен бути ідеальний варіант періодизації?”
Художній твір — нова естетична дійсність, що вбирає свій часі є носієм загальнолюдських вартостей. Чому мистецтву художнього слова притаманні ідейність, образність, емоційність?
(Матеріал для вчителя. Періодизація:
1. Література київської русі. Давня українська література (ХIII–ХVIII століття. Нова українська література (1798 р. — початок ХХ століття. Новітня українська література (ХХ — початок ХХI століття).
Як кожному виду мистецтва (музиці, малярству, скульптурі, архітектурі, театрові, хореографії, кіномистецтву художнього слова притаманні ідейність, образність, емоційність. Ідеї, себто головному задумові літературного твору, підпорядковано все образи, сюжет, композиція, виражальні засоби тощо. Головне — образи персонажі, пейзажі, портрети, інтер’єр, умовні та ліричні образи. За їхньою допомогою письменник висловлює свої почуття, роздуми, суспільні ідеали. Мета красного письменства, за Іваном Франком, — викликати в душі читача живі образи тих людей чи речей, котрі нам малює поеті ними будити ті самі чуття, які проймали душу самого поета в хвилі, коли творив ті образи. отже, образність у художньому творі — це сукупність почуттів (емоцій, захоплень, схвильованості автора. Висока ідея породжує глибокі почуття, під впливом яких і виникає художній образ.
Урок 1

10
Уроки української літератури
У літературних творах конкретно­історичне та загальнолюдське взаємопов’язані й взаємообумовлені. Наприклад, споконвічне прагнення нашого народу доволі й щастя (загальнолюдське) викликало масовий протест українського селянства проти національно­соціального гноблення — коліївщину (конкретно­історичне).
3. коментований перегляд ілюстрацій.
II. Активізація пізнавальної активності учнів.
1. Вікторина.

Як називався дописемний етап літературної творості, коли тільки усне слово могло зберегти кимось одним створену, зате багатьма відшліфовану й удосконалену художню річ (Фольклор).

Чи відмерла усна народна творчість із появою писаного, а згодом і друкованого слова Чому?
(Ні. Вона функціонує паралельно, доповнюючи останню темами, сю-
жетами, проблемами, образами, символікою, художніми засобами).

Про що свідчить той факт, щодо нас дійшли рукописи часів київської русі?
(Київська Русь була однією з наймогутніших держав Європи, культурно
і духовно зрілою).

Хто із відомих вам князів засіяв нашу землю книжними слова­
ми”?
(Ярослав Мудрий).

На території якого князівства після зруйнування в р. києва продовжили розвиватися література і мистецтво?
(Галицько-Волинське).
2. розповідь учителя.
— Найцікавішим зразком літератури в Галицько­Волинському князівстві є “Галицько­Волинський літопис. (Вчитель демонструє фото.)
З середини Х ст. Золотій орді довелося поступитися правом на давньоруські землі сильнішим державам. Східна Волинь, Чернігівщина, київщина,
Переяславщина і Поділля переходять у підпорядкування Литви, Галичина і Західна Волинь — Польщі, Буковина — Молдови, Закарпаття — Угорщини. Україна хоч і підпорядковувалася Литві територіально, але домінувала над Литвою у всіх сферах політичного, духовного і культурного життя. С. Єфремов невипадково наводить вражаючі факти руська мова, як більш розвинута, стала мовою офіціальною і на Литві, увійшла в ужиток законодавства і дала на староруській правовій основі цілий ряд пам’яток, зокрема — різні князівські грамоти Судебник великого князя казиміра (1468), Статут литовський
(1522—1529). Статут офіційно вже встановлює, що писар земський маєть по руску літерами і слови рускими всі листи, виписи і позви писати, а не иним язиком і слови”.

11
3. Бесіда запитаннями Чому українська мова почала зазнавати утисків після об’єднання Литви і Польщі в річ Посполиту
(Латинська і польська мови домінували як державні. Але до нас ді-
йшли пам’ятки української писемності того часу грамоти ХIVХVст.,
Камяно-Струмилівське Євангеліє (1411), Четьї-Мінеї (1489), Пересоп-
ницьке Євангеліє (1556561), Крехівський апостол (1560), запис в чеській
граматиці Яна Богослова української пісні Дунаю, Дунаю, чому смутен
течеш” (1571).
— Яку мову у той час вживали для церковної літератури в світських писемних пам’ятках?
(Старослов’янська мова — для церковної літератури, староукраїнська
мова — для літописів, віршів, шкільних драм.)
— Хто іде на Україні став першодрукарем?
(Іван Федоров у Львові заклав друкарню і видав Апостол (1574).
(Вчитель демонструє фото.)
— У яких містах України виникли перші братські школи (Львів,
Київ.)
— У якому місті І. Федоров заклав ще одну друкарню Які підручники видав?
(В Острозі. Буквар з читанкою, Острозьку Біблію — найбільше своє
творіння (1581).
4. Практикум з теорії літератури.
— Прочитайте визначення понять естетика та контекст та поясніть, як ви їх розумієте Пригадайте, що визнаєте про аналіз літературного твору та проаналізуйте один із творів (за вибором учителя чи учнів).
(Матеріал для вчителя.
Аналіз літературного твору.
Зміст твору.
Ідея (від грецького idea — вигляд ідея) — основна думка провід творені життєві явища й події. Вона органічно пов’язана з темою, адже несе в собі оцінки зображених утворі людей, стосунків між ними, щось схвалює, підносить, а щось викриває, осуджує. Так, засуджуючи скнарість, дріб’язкову ощадливість, черствість і некультурність Пузиря Хазяїн І. карпенка­карого), драматург прагне, щоб власники потужного капіталістичного виробництва були справжніми господарями в державі, а не бездушними нагромаджувачами багатств.
Проблематика (від грецького problemа — задача) — це осмислення письменником тих соціальних характерів, явищ, які він зобразив утворі, характерних тенденцій розвитку суспільного життя, його контрастів і Урок 1

12
Уроки української літератури
конфліктів. Скажімо, у драмі Хазяїн І. карпенка­карого головною проблемою автор виокремлює бездуховність і безкультурність хазяїв, які мають власний капітал, але не вміють розпорядитися ним так, щоб він приносив користь і їм, і суспільству.
Тема (від грецького thema — основа, положення) — предмет зображення, ті життєві явища, які відібрані митцем для художнього відтворення. Наприклад, у п’єсі І. карпенка­карого Хазяїн предметом зображення є таке соціальне явище, як утвердження в суспільстві нової соціальної групи — власної національної буржуазії на стадії нагромадження власності.
Тему ліричного твору прийнято називати мотивом (від французь­
кого motif, від латинського motus — рух, причому у творчості того чи іншого поета висвітлюється низка тем, часто близьких, споріднених і тому правомірно визначаються мотиви лірики Т. Шевченка певного періоду або й усієї його поезії, мотиви лірики олександра олеся, Ліни костенко.
Форма твору.
Інтер’єр (від латинського interior — ближчий до середини) — змалювання на картині чи в художньому творі внутрішнього простору споруди, житла, у якому мешкають персонажі. Це може бути опис меблів, концентрація уваги на якихось предметах побуту, речах тощо. Інтер’єр конкретизує місце подій утворі, наочно ілюструє соціальне становище персонажів, їхні професії, духовні запити, звички тощо.
композиція (від латинського compositio — складання створення) — зумовлена змістом побудова, розміщення і співвідношення всіх його складових частин, порядок розгортання подій і взаємодії персонажів. У літературознавчих працях вживаються й синоніми до цього терміна архітектоніка (від грецького architektonike — архітектура структура (від латинського structura — будова, розміщення, порядок конструкція (від латинського constructio — побудова).
Епічний твір може бути цілісним з погляду побудови, а може членуватися на окремі частини, розділи, глави.
У ХХ ст. виник роману новелах (Ю. Яновський Вершники, о. Гончар
“Тронка”). Архітектоніка драматичного твору виявляється в його поділі надії (акти, картини, яви (сцени).
одним з елементів архітектоніки драматичного твору є ремарки (від французького remargue — примітка) — пояснення автора в тексті п’єси, що, як правило, подається курсивом у дужках. Зовнішня структура ліричних творів, їх видима побудова полягає в поділі тексту віршів на строфи (від грецького strophe — поворот зміна коло, тобто по­

13
вторювані у вірші поєднання кількох рядків, пов’язаних між собою певною системою рис, способами римування, інтонацією.
Пролог (від грецького prologos, pro — переді слово) — початковий епізод твору, у якому автор підводить читача до сприймання твору, повідомляє про свої наміри.
Епілог (від грецького epilogos, від epi — після і logos — слово) — підсумкова частина твору, в якій розповідається про подальшу долю головних персонажів після того, як основні суперечності між ними розв’язалися, іноді через багато років після зображених подій.
Образом називають конкретно­чуттєве художнє змалювання в художньому творі людини (образи-персонажі), природи (образи-пейзажі), речового оточення (образи-речі).
У художньому творі функціонують численні образи. До образної системи входять образи-типи, образи-характери, образи-символи,
образи-деталі тощо. основними з них є, як правило, образи­характери, образи­персонажі, образи­типи. образи­картини природи, образи­речі, образи­явища, образи­деталі, образи­переживання, образи­тропи, персоналізації понять, явищ відіграють допоміжну роль. Здебільшого у центрі художнього зображення стоять людські образи.
образність — найхарактерніша властивість мистецтва, зокрема художньої літератури. Літературний характер — це творчо змальована людська індивідуальність у сукупності притаманних їй рис.
Пейзаж (від французького paysage, від pays — країна, місцевість) — жанр живопису, який передбачає змалювання картин природи. У художній літературі — це бачення письменником навколишнього світу природи — неба, річки, озера, поля тощо та його впливу надушу людини. Пейзаж часто виступає образною паралеллю до душевного стану персонажів. У реалістичних творах пейзажі відіграють значну композиційну роль. картинами природи розпочинаються або закінчуються нерідко сюжетні перипетії (І. Нечуй­Левицький, М. коцюбинський, І. Бунін). У пейзажних образах може втілюватися драматична колізія твору.
Портрет (від французького portrait — портрет зображення) — у літературному творі змалювання зовнішності персонажа виразу обличчя, постаті, ходи, одягу, манери триматися, характерних жестів тощо. основне його призначення — дати читачеві зорове уявлення про дійових осіб. Портрету літературному творі виступає одним з найважливіших засобів творення художнього образу й несе в собі разом з іншими художніми прийомами відбиток авторської індивідуальності.
Сюжет (від латинського subjectum — підкладене) — довільне розміщення автором ланцюга зображених подій. У повісті І. Нечуя­
Урок 1

14
Уроки української літератури
Левицького Микола Джеря” фабула й сюжет твору збігаються, бо події розвиваються хронологічно, послідовно. У новелі В. Стефаника Новина фабула із сюжетом не збігаються, бо твір починається розв’язкою. Не збігається фабула із сюжетом у романі Панаса Мирного та Івана Білика Хіба ревуть воли як ясла повні. Сюжету цьому романі вибудований з порушенням хронологічної послідовності, про народження, дитинство Чіпки Вареника читач дізнається з екскурсів у минуле.
Експозиція (від латинського expositio — викладач) — частина художнього твору, яка ознайомлює читача з його головними персонажами, з умовами й обставинами, які спричинили виявлення конфлікту. Це тло, на якому будуть розгортатися події.
Зав’язка прояснює читачеві події та ситуації, з яких починається конфлікт протиборних силу творі.
Розвиток дії — подальше загострення конфлікту між персонажами.
Кульмінація (від латинського culmen (culminis) — вершина) — епізоду творі, коли конфлікт досягає найвищої точки напруження, після якої, як правило, настає розв’язка.
Розв’язка — завершення конфлікту.
Естетика грецька чуття, почуття, aistheticos — чуттєвий) — наука про прекрасне, художнє освоєння дійсності, про загальні закони краси і художньої творчості. Як окрема наука з окресленим предметом дослідження, естетика відгалузилася від системи філософського знання у Х ст., що зумовлено творчістю німецьких філософів о. Баумгар­
тена, І. канта, Г.­В.­Ф. Гегеля. Проте її традиції сягають у глибину тисячоліть і пов’язані з рефлексіями давніх народів, особливо греків, про сутність краси, прекрасного, величного, трагічного, про природу і функції мистецтва. естетика розвивалася то як філософська наука про прекрасне, то як загальна теорія мистецтва (так звана філософія мистецтва, то як наука про сприймання і переживання прекрасного. Естетика як навчальна дисципліна викладається з ХIХ ст. в університетах та інших середніх і вищих школах. В Україні залишив цікаві праці з естетики професор Харківського університету І. кроненберг, питанням естетики приділяв увагу професор Львівського університету о. огоновський. Проблемами загальної естетики та естетичної критики займалися І. Франко, Б. Лепкий, С. Федчишин, М. Гнатишак, М. рудницький, Б. романенчук. Нова хвиля зацікавлень естетики починається з кінцях ХХ ст. (праці Б. кубланова, о. кудіна, М. Гончаренка, В. Мазепи, П. Гаврилюка, А. канарського, І. Іваня, Л. Левчук, к. Шудрі, В. Іванова)
контекст (лат. сontextus — тісний зв’язок; сплетення) — 1. Лінгвістичне оточення певної мовної одиниці, умови й особливості вживання
її в мовленні. 2. Відрізок, частина тексту писемної чи усної мови з закінченою думкою, який дає змогу точно встановити значення окремого слова чи виразу, що входить до його складу. У художньому творі естетичне навантаження кожного елемента тексту визначає близький контекст (фрази, епізоду, ситуації) і ширший контекст (твору, творчості письменника. Тому кожну цитату з твору треба брати в контексті, тобто зважати на вислови, які передують цитаті, йдуть після неї, а також нате, якому персонажеві (оповідачеві) вони належать, в якій ситуації сказані, беручи до уваги контекст метафоричний, в якому прояснюється, конкретизується полісемія. Водному випадку, в добу українського романтизму, контекст надто прозорий і відразу увиразнює і значення слів, і образу цілому (Пливе місяць молоденький, розі­
гнувши роги (Л. Боровиковський), в іншому — яку Б.­І. Антонича, контекст асоціативно­ускладнений: Тріпочуться слова, мов бджолина дощі,
вривається розмова, ледве розпочата,
спалахують думки й ховаються мерщій,
і погляд, мов метелик, ясний і крилатий.
кімната нам заміниться в квітчастий саді сплетемось, обнявшись кучерявим листям.
Вросту, мов корінь, в тебе, й спалахне роса на наших ясних снах, омаєних сріблисто.)
III. Підбиття підсумків.
IV. Домашнє завдання.
Повторіть аналіз художнього твору, визначення естетики як науки та значення слова “контекст”.
Підготуйте усне повідомлення про найвидатнішу пам’ятку давньоруської літератури Слово про Ігорів похід”.
Урок 1

16
Уроки української літератури
УрОк 2


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал