3 Матвійчук В.І




Скачати 18.58 Kb.

Сторінка4/6
Дата конвертації08.11.2016
Розмір18.58 Kb.
1   2   3   4   5   6
Тема: Справедливість
Мета: Розвивати вроджене відчуття справедливості, допомогти дітям зрозуміти користь справедливого розсуду; з’ясувати, що таке
«справедливість».
Обладнання: Малюнки, ілюстрації до теми.

Хід заняття
І. Підготовка учнів до сприймання нової інформації
1. Гра «Нема правил».
Ряди учнів за партами – команди. Хто на першій парті – капітан.
Діти передають яскравий предмет. Оголошення «Гра почалась!»
Діти будуть у розпачі через відсутність вказівок. За хвилину вчитель зупиняє гру словами «Стоп! Ви порушили правила!» і пояснює, що предмет треба спочатку передати в кінець ряду, а потім повернути його тим, хто починав.
Учні починають грати, а вчитель знову зупиняє словами Стоп!
Ви порушили правила!» і пояснює: вони забули, що можна передавати лише через ліве плече. Гра зупиняється кілька разів.
Потім обговорюють питання.
* Що можете сказати про гру?
* Що було несправедливим?
* Що може зробити гру справедливою?
Висновок. Грі не вистачає правил. Саме правила є дуже важливою умовою того, щоб відбулась, була справедливою.
ІІ. Повідомлення нової інформації
Тема нашого заняття – справедливість. Справедливість – сукупність правил, які відповідають нормам людських стосунків.
1. Читання оповідання В.Осеєвої «Розділіть так, як ділили
роботу…»
Розділіть так, як ділили роботу...
Старий учитель жив один. Учні й учениці його давно виросли, але не забували свого колишнього наставника.
Одного разу до нього прийшли два хлопчики і сказали:
— Наші матері прислали нас допомогти вам по господарству.

72
Учитель подякував і попросив хлопчиків наповнити водою по- рожню діжку, яка стояла в саду. Біля неї на лаві були складені лійки та відра. А на дереві висіло іграшкове відерце, маленьке і легке, як пір'їнка,— з нього в спекотні дні вчитель пив воду.
Один із хлопчиків вибрав міцне залізне відро, постукав по його дну пальцем і не поспішаючи попрямував до колодязя; інший зняв із дерева іграшкове відерце і побіг за товаришем.
Багато разів хлопчики ходили до колодязя і поверталися назад.
Учитель дивився на них із вікна. Над квітами кружляли бджолу у саду пахло медом. Хлопчики весело розмовляли.
Один із них часто зупинявся, ставив на землю важке відро і витирав із лоба піт.
Інший біг із ним поруч, розпліскуючи воду в іграгашковому відерці.
Коли кадка наповнилася, учитель покликав обох хлопчиків, подякував їм, потім поставив на стіл великий глиняний глек, доверху наповнений медом, а поряд із ним — грановану склянку, також наповнену медом.
Віднесіть ці подарунки своїм матерям,— сказав учитель.— Хай кожен з вас візьме те, що заслужив.
Але жоден із хлопчиків не протягнув руки.
– Ми не можемо розділити це,— збентежено сказали вони.
– Розділіть це так, як ділили роботу,— спокійно сказав учитель.
2. Бесіда за запитаннями
– Хто прийшов до вчителя?
– Що робили хлопці?
– Хто із хлопчиків вам подобається?
– Чи справедливо оцінив їх роботу вчитель?

73
3. Мозкова атака
Діти плещуть у долоні, коли справедливо.
Діє за правилами
Правдивий
Ставиться до всіх однаково
Діє нечесно, за хабар, за особистими мотивами
Рівно ділить між усіма
Фізкультхвилинка
ІІІ. Стимулювання учнів до примінення знань на практиці
1. Бесіда-роздум
– Чи є справедливість важливою для людей? Чому?
– Пригадайте епізод, коли сталося щось несправедливе?
– Що ви відчули, коли до вас поставилися несправедливо?
– Чи можна завжди бути справедливим?

2. Творче завдання «Справедливе рішення»
3. Бесіда
– Хто у вашій сім’ї найсправедливіший?
– Чи були у вашому житті моменти, коли ви страждали через несправедливість?

4. Гра «Мікрофон»
Уявляючи себе учасниками інтерв’ю, учні відповідають на запитання.
– Що значить «поступати по справедливості»?
IV. Підсумок заняття
Намалюйте Будинок Справедливості, куди можна звернутися, якщо обійшлись несправедливо.

74
Заняття 22
Тема: Бути людиною
Мета: Ознайомити із способами життя людини у світі (на прикладах ставлення до довколишніх, природи, предметного світу); вчити бути людяним.
Обладнання: Малюнки, ілюстрації до теми.

Хід заняття
І. Підготовка учнів до сприймання нового матеріалу
Гра «Мікрофон»
– Подивіться на свої Будинки Справедливості, які ви малювали на тому уроці.
Як ви думаєте, які люди в ньому живуть? (Діти у мікрофон розповідають: добрі, щирі, сміливі, адже вони повинні допомагати
іншим).
ІІ. Повідомлення нової інформації
– Сьогодні ми поведем мову про те, якою провинна бути людина, як повинна ставитися до інших людей.
1. Слухання оповідання В.Осеєвої «Погано».

Погано
Собака розлючено загавкав, припадаючи на передні лапи. Прямо перед ним, притиснувшись до паркану, сиділо маленьке скуйовджене кошеня. Воно широко розкривало рота і жалібно нявчало. Неподалік стояли два хлопчики й чекали, що буде.
У вікно визирнула жінка і поспіхом вибігла на ґанок. Вона віді- йшла собаку і сердито крикнула хлопчикам:
Як вам не соромно!
А що — соромно? Ми ж нічого не робили! — здивувалися хлоп- чики.
Ось це й погано, — гнівно відповіла жінка.
Чому оповідання називається «Погано»? Що в оповіданні вам здалося головним?

75

Як би ви пояснили хлопчикам, чому жінка накричала на них? На які роздуми наводить це оповідання?
2. Розповідь з елементами бесіди (відношення до тварин).
– Чому оповідання називається «Погано»?
– Що вам здалося головним?
– Як би ви пояснили хлопчикам, чому жінка накричала на них?
3. Робота над оповіданням В.Сухомлинського «Навіщо
кажуть «Спасибі»?, «Білка і добра людина».
Навіщо кажуть «спасибі»
Дрімучим лісом ішли два подорожні. Дідусь і хлопчик. Було жарко, хотілося пити.
Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилились, напилися. Дідусь сказав:
— Спасибі тобі, струмочку. Хлопчик усміхнувся.
— Чого ти усміхнувся, хлопче? — запитав дідусь.
— Навіщо ви, дідусю, сказали струмкові «Спасибі»? Він же не живий, не дізнається про вашу подяку, не почує ваших слів.
— Це так. Якби води напився вовк, він міг би й не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. Розумієш, навіщо людина говорить «Спасибі»? А знаєш, що це слово вшановує, звеличує, підносить?
Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою
істиною. Тепер саме був час: дорога через ліс ще довга.

76

Білка і Добра Людина
Ішла собі лісом Добра Людина. Дивилася на трави й квіти ласкавими очима. Не наступила на квіти, бо помітила їх. Ось підійшла Добра Людина до високої сосни. Побачила білочку. Білочка стрибала по гілках, а за нею гнався якийсь рудий звірок. Добра
Людина впізнала куницю. Це лютий білоччин ворог. Ось-ось куниця наздожене білку й розірве своїми лютими пазурами. З жалем і болем у серці глянула Добра Людина на бідолаху. Побачила білочка очі Доброї Людини, плигнула з дерева й сіла їй на плече. А зла куниця втекла в темний ліс. Погладила Добра Людина білочку та й сказала:
— Стрибай собі до свого дупла.
Глянула білочка вдячно
Добрій Людині у вічі й пострибала додому. Дітки давно вже чекали її. Вона й розповіла їм про Добру
Людину.
Фізкультхвилинка
ІІІ. Стимулювання учнів до примінення знань на практиці
1. Робота в парах
а) Розробити питання до прочитаних оповідань. б) Взяти інтерв’ю у сусіда, визначити ставлення до прочитаних оповідань.
IV. Підсумок заняття
Гра «Дерево вирішень»
Що значить бути людиною?
Бути ввічливим, чемним, відповідальним, розумним, добрим і т.д.

77
Заняття 23
Тема: Добро. Доброта
Мета: Ознайомити із сутністю понять добро, доброта; вчити висловлювати власне ставлення до добра: добро робиться заради добра; виховувати доброзичливе ставлення до навколишнього світу, людей, природи, предметного світу.
Обладнання: Малюнки, ілюстрації до теми.

Хід заняття
І. Підготовка учнів до сприймання нового матеріалу
1. Гра «Павутинка»

– Діти, ви вже вмієте читати і писати. Я вам даю листочки, а ви на них напишіть, якою повинна бути людина.
(На дошці малюнок людини, від малюнка в різні сторони
пелюсточки. Діти читають записані слова і прикріплюють на
дошці).
Висновок. Людина повинна бути (відповідь).
ІІ. Повідомлення нової інформації
– Згадайте слова, які починаються на [д], які характеризують справжніх людей (дорогий, дружній, доброзичливий, добрий).
– Поговоримо сьогодні про турботливе ставлення до всього, що нас оточує, про дуже важливу якість людини – про доброту. Як ви розумієте це слово?


78
Гра «Мікрофон»
(Відповіді дітей, як доброта проявляється у вчинках. Вітаються, допомагають у скруті, висловлюють співчуття, вітають із святами, дарують квіти, допомагають людям похилого віку, тваринам).
– Згадайте, які добрі вчинки зробили ви? (Відповіді: допоміг донести важке, збирали речі для притулку, доглядаєм вазони, допомагаємо дома і т.д.)
– А хто, як ви гадаєте, є найдобрішою, найтурботливішою людиною в родині? (Мама)

Фізкультхвилинка
ІІІ. Стимулювання учнів до примінення знань на практиці
1. Читання інсценівки байки «Блискавка і Сонце».

Інсценівка байки
Автор. Запитала блискавка у сонця.
Блискавка. Скажи, чому люди люблять тебе більше за мене, адже я теж дуже яскрава?
Сонце. Тому що люди люблять тепло й ласку.
Блискавка. Від моїх пожеж, що вирують Землею, багато тепла, але це їх чомусь не влаштовує!
Сонце. Вся справа в тому, що добра у твоїй душі вистачає лише на короткий спалах, який приносить дуже багато лиха.
Учитель. Кому з учасників цієї розмови ви більше симпатизуєте: Блискавці чи Сонцю? Чому?
Відповіді дітей.
Послухайте та подивіться ще одну байку.
Інсценівка байки
Автор. Білочка стрибала з гілки на гілку та впала прямо на сонного вовка. Вовк підхопився та хотів її з'їсти.
Білочка. Пусти мене.
Вовк. Добре, я відпущу тебе, тільки ти скажи мені, чого ви, білки, такі веселі. Мені завжди нудно, а на вас дивишся: ви там угорі все граєте та стрибаєте.

79
Білочка. Пусти мене спершу на дерево, я звідти тобі скажу, бо я боюся тебе.
Автор. Вовк пустив, а білка стрибнула на дерево й звідти каже.
Білочка. Тобі тому нудно, що ти злий. Тобі злість серце палить.
А ми веселі тому що ми добрі й нікому зла не робимо.
2. Відповіді на запитання.
– Хто із цих двох героїв вам подобається більше?
3. Робота над інсценівкою байки «Білочка і Вовк».
– Хто з героїв казки викликає ваші симпатії, а хто ні?
– Чого вчить казка?
Висновок. Не роби зла, будь добрим.
IV. Підсумок заняття
Доброта завжди приносить радість не тільки оточуючим, а й тому, хто творить добро.
Добро – чарівні ліки, що виліковують від багатьох хвороб.
Поетична хвилинка
«Доброта» Л.Компанієць.
Доброта
Добрим бути просто чи не просто?
Не залежить це від зросту.
І дитина робить добру справу,
Як не кине друга на поталу.
Як людей полюбиш — пошануєш,
Силу для добра в душі відчуєш.
І закрутиться Земля скоріше,
Якщо разом станемо добріші.
Доброта з роками не старіє,
Доброта від холоду зігріє.
І якщо вона, як сонце, світить,
То радіють і дорослі, й діти.

80
Заняття 24
Тема: Чуйність
Мета: Навчати розуміти поняття «чуйність», називати риси чуйної людини; вчити бути чуйним у стосунках із людьми, довкіллям.
Обладнання: Малюнки, ілюстрації до теми.

Хід заняття
І. Підготовка учнів до сприймання нової інформації
1. Гра «Павутинка»
(Дошка. Продовження гри, розпочатої на минулому уроці).
2. Поетична хвилинка
– Ким хочеш бути, хлопчику, в житті?
Серйозний, як усі Котигорошки,
Ти на питання це подумав трошки
І відповів: Людина.
ІІ. Повідомлення нової інформації
– Ви бачите, ми ще не всі пелюстки заповнили, які характеризують
Людину.
Ось послухайте оповідання
В.Сухомлинського «Конвалії перед Наталиним вікном».

Конвалії перед Наталиним вікном
Уже півроку хворіє наша однокласниця Наталя. Тяжка в неї хвороба: ноги нерухомі, немов чужі. Лежить Наталя в ліжку день і ніч.
Ми не забуваємо про Наталю, ходимо до неї щодня. Ми навчилися добре читати — й Наталя навчилася. Кожен з нас малював на аркушику метелика або ластівку і ніс малюнок дівчинці. Вона дуже любила метеликів і ластівок.
Весною Наталине ліжко поставили біля вікна. Вона дивилась на траву, на листя й говорила:
— Як мені хочеться ходити по траві!
Одного разу Наталя побачила в траві два великі зелені листочки
— немов дві стрілки.

81
— Дивіться, — прошепотіла вона, — конвалія.
У садку справді росла конвалія. Де вона взялася тут, серед трави?
Ми щодня ходили дивитися, чи скоро зацвіте конвалія. Коли між зеленими листками появилися білі дзвіночки, Наталя була така рада, що щічки її почервоніли.
Та сталося нещастя. Вночі була велика злива. Рано-вранці, коли Наталя ще спала, ми прийшли в садок і побачили: конвалія зламана.
— Що ж робити? Для Наталі це буде велике горе...
Ми взяли лопату, пішли до лісу, викопали конвалію, перенесли її з великою грудкою землі до Наталиного садка й посадили у неї під вікном.
Прокинувшись, Наталя попросила маму відчинити вікно. Ми чекали Наталю. Вона усміхнулася до нас і запитала:
— А як там конвалія?
— Цвіте. Дивись, як біліють дзвіночки.
— А я боялась... гроза вночі була... вітер...
1. Читання оповідання.
2. Хвилинка–мовчанка–уява.
Уявіть себе на місці Наталочки. Що хотілося б вам?
3. Розмова-бесіда
– Що побачила Наталя в траві?
– Коли особливо тішилась дівчинка?
– Що трапилось вночі?
– Що зробили діти?
– Як можна назвати друзів Наталі?
(Добрими, співчутливими, чуйними).
Отже, ми сьогодні говоримо про чуйність.

82
4. Читання оповідання В.Сухомлинського «Гірке морозиво.
Гірке морозиво
— Петрику, ти це куди біжиш?
— По морозиво,— підкидаючи на долоні монетку, похвалився хлопчик.
— Я теж з'їла б... — зітхнула Оленка.— Та ... грошей зараз немає...
— Ходімо, дам половинку,— запропонував Петрик.— Тільки потім віддаси цілу. Згода?
Оленка здивовано подивилася на Петрика. Ну й жаднюга! Але промовчала. Дуже вже хотілося їй морозива. А онде й лоток, біля якого товпилися люди.
— Постривай, Петрику! — дівчинка смикнула Петька за рукав і показала на дідуся, який штурхав костуром по землі, наче щось шукав.
— Дідуню, ви щось загубили? — спитала Оленка.
— Ой, дітоньки, старість не радість. Поспішав ось по ліки, та спіткнувся і розгубив гроші. А окуляри дома забув, у піджаку. Тепер дивлюся-придивляюся, а воно в очах все мерехтить і розпливається.
— Та ми вам враз допоможемо,— защебетала дівчинка і кинулася разом з Петриком збирати монети.
— Ну, от і все. Тримайте,— передаючи гроші старому, мовив хлопчик.
— От спасибі, от спасибі, мої голуб'ята! Виручили Діда.
Дідусь задоволено посміхнувся у довгі вуса і почимчикував у бік аптеки, а діти— мерщій за морозивом.
— Дві порції дайте, — задихавшись від бігу, попросив Петрик.
— Як дві! — спантеличилася Оленка.— У тебе ж грошей було тільки на одну.
— Т–с–с–с! — Петрик приклав пальця до уст і озирнувся, перевіряючи, чи ніхто не почув.— Я, коли збирали монети, на одну наступив. Все одно дід недобачає. А нам зате обом по морозиву буде.
— Постривай. Я щось не розумію.
— Ой! Ну яка ти чудна! Ти ж хотіла морозива? Хотіла. Тепер бери і
їж. І віддавати не будеш.
— А якщо дідусеві на ліки не вистачить. Ти подумав?

83
— Хе! Велике діло — двадцять копійок. А якби не ми, він би ще й досі їх шукав.
— Який сором,— обличчя дівчинки зашарілося, як ягоди горобини восени. Вона стояла розгублена, ладна втекти світ за очі або провалитися крізь землю.— Я не хочу такого морозива,— промовила рішуче. — Це... це гірке морозиво! — майже закричала. А далі благально:
— Тітонько, нам тільки одну дайте. Одну.
— Морочите голову: одну — дві, дайте — віддайте,— пробурчала продавщиця, кидаючи на лоток двадцять копійок.
Оленка тільки цього й чекала. Схопила гроші і бігом до аптеки.
— От чудна,— розгортаючи пакуночок, знизав плечима
Петрик.— А говорила, що морозива хоче.

5. Гра «Мікрофон – незакінчене речення».
Мені подобається Оленка, тому що …
Мені не подобається Петрик, тому що …
Фізкультхвилинка
ІІІ. Стимулювання учнів до примінення знань на практиці
1. Гра «Хто найчуйніший».
Пропоную різні ситуації:
– ви почули плач дитини надворі;
– ваш друг погано написав;
– ваша бабуся потрапила до лікарні;
– людині, яка сидить поряд, поган людям у тій чи іншій ситуації, робить крок вперед. Хто найперший подолає дистанцію у 5 кроків, стає найчуйнішим.
IV. Підсумок заняття
1. Прослухайте оповідання В.Сухомлинського «Миколі стало
легше».
Миколі стало легше
По дорозі до школи Микола наздогнав на містку бабусю
Марину. Він добре знав, що старенька живе недалеко від них. Бабуся несла білий вузлик. На містку він розв'язався й додолу посипалась цибуля. Великі червоні цибулини порозкочувалися, а одна з них

84 шубовснула у воду. Бабуся розгубилася й не знала, що робити.
А Миколі стало смішно. Він голосно зареготав. Бабуся Марина глянула на хлопця й похитала головою. В її очах він прочитав докір.
Прийшов Микола до школи й не може забути бабусю. Тільки тепер в його пам’яті тремтить докірливий погляд бабусиних очей.
Щось немов стиснуло хлопцеві серце. Йому хотілося зараз же піти до бабусі й попросити пробачення.
— Ось увечері й піду, — подумав він.
Минув вечір, минув другий, минуло ще два дні. Коли це мати приходить додому й каже:
— Бабуся Марина померла...
Ці слова шпигонули Миколу. У грудях його ворухнулося щось гаряче, серце забилося швидко-швидко. Руки затремтіли.
— Що з тобою? — питає мати.
Микола, плачучи, розповів усе, що сталося. Мати зітхнула й каже:
— Ховатимуть бабусю — іди за труною. Як опускатимуть у могилу — кинь жменьку землі й скажи:
— Хіба ж вона тепер почує? — тихо крізь сльози питає Микола.
— Вона не почує, але сонце тобі світитиме ясніше. Коли бабусю
Марину опустили у могилу, Микола кинув жменьку землі й тихо сказав:
— Простіть мене, бабусю.
І засяяло сонце ясніше, небо стало світліше. Миколі зробилося легше.
Дома розкажете мамі.
2. Гра «Павутина».
В нашу квіточку треба ще вписати одне слово. Яке слово впишем? (Чуйність).


85

86
Заняття 25
Тема: Байдужість
Мета: Навчати розуміти сутність поняття «байдужість»,
«бездушність» виховувати здатність емоційно відгукуватись на життєві події.
Обладнання: Малюнки та ілюстрації до теми.

Хід заняття
І. Підготовка учнів до сприймання нової інформації
1. Розмова-бесіда.
– Хто запам’ятав, як звали хлопчика, про якого ви повинні були розказати мамі? прочитати вам ще раз оповідання
– Що вам сподобалось в оповіданні особливо?
– Який був Микола спочатку? (Черствий, байдужий, бездушний,
безсердечний, безжалісний).
ІІ. Повідомлення нової інформації
– Сьогодні ми поговоримо про неприємне слово «байдужість» і про байдужих людей.
1. Читання оповідання В.Сухомлинського «Байдужість».

Байдужість
Жила в нашому селі бабуся Арина. Така стара, що ніхто і не пам'ятав, скільки їй років. У бабусі двоє сусідів — обидва трактористи. В одного була дочка Галя, семикласниця, а в іншого —
Ніна, третьокласниця.
Одного разу запитала Ніна в бабусі:
— Бабусю, коли ваш день народження?
— Завтра, дитинко,— відповіла бабуся.
Дочекалася Ніна ранку, нарвала квітів і несе бабусі. А Галя питає:
— Куди ти несеш квіти?
— Бабусі Арині. Сьогодні день її народження. Засміялася Галя і говорить:
— А хіба вона твоя бабуся? Чому ти чужу бабусю поздоровляєш
із днем народження?

87
Ніну вразили слова Галі.
Вона запитала із здивуванням:
— А хіба може бути нічия бабуся?
2.
Гра
«Незакінчене
речення».
Я підтримую Ніну, тому що…
3. Слово вчителя

Кожного дня нас оточують різні люди. Їх багато, але вони не схожі між собою: веселі і сумні, добрі і злі, щедрі і скупі, правдиві і брехливі. Є різні люди на світі. Але все ж хочеться вірити, що більше хороших людей. На байдужості, злі далеко не заїдеш.
Байдужа та зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по–
справжньому радіти, сміятися і любити. Добро – не наука, а дія. То чому ж дуже часто люди не діють так, як підказує добро? Ім. заважає байдужість!

Фізкультхвилинка

ІІІ. Стимулювання учнів до примінення знань на практиці
1. Порівняння двох оповідань: В.Сухомлинського «Зелена
каструля» і «Дідусь» К.Ушинського.

Зелена каструля
Щовечора Толя іде до бабусі в постіль і вона розповідає йому казки. А коли вже злипаються його віченьки, бабуня бере онука на руки й переносить на ліжечко. Ця мить — найщасливіша в житті хлопчика.
Бабуня часто буває сумна. Толя питає: «Чого у вас такі сумні очі?» Але вона мовчить.
Сьогодні Толя проснувся дуже рано й побачив: бабуня миє зелену каструлю й плаче. Хлопчик знав, що в зеленій каструлі мама

88 варить суп тільки для бабуні.
Коли приспіла пора обідати, мама насипала бабуні супу із зеленої каструлі й поставила тарілку на маленький столик біля порогу. Там бабуня обідала. Толі стало страшенно жаль бабуню. Він сказав:
— Мамо, я хочу супу із зеленої каструлі.
Мати здивовано глянула на Толю й сердито прошепотіла:
— Не видумуй. Толя розплакався:
— Ні, мамо, я не видумую. Я хочу обідати тільки з бабунею.
Він підвівся з-за великого столу, сів за маленький бабусин столик і став їсти суп із її тарілки. Батько й мати поклали ложки на стіл. Бабуня плакала.

Дідусь
Дуже постарів дідусь. Погано він бачив, погано чув; руки й ноги в нього тремтіли від старості: несе ложку до рота і юшку розхлюпує.
Не сподобалося це синові й невістці: перестали вони батька разом з усіма за стіл садити, заховали його в запічок і почали годувати з череп'яної миски. Затремтіли руки в старого, миска впала й розбилася. Ще дужче розлютилися син і невістка: почали вони годувати батька із старої дерев'яної миски.
У дідового сина був свій маленький синок. Якось сидить хлопчик на долівці і щось складає із трісочок.
— Що ти робиш, дитинко? — спитала в нього мати.

Коробочку,— відповідає дитина.— От як ви з татком постарієте, я й годуватиму вас із дерев'яної коробочки.
Переглянулися батько з матір'ю
і почервоніли. Відтоді старого перестали ховати в запічку та й з дерев'яної миски годувати.

89
2. Розбір ситуацій «Учимося піклуватися»
Робота в групах.
Подумайте, яку турботу можна проявити до різних людей у наступних ситуаціях:

мама захворіла;

у бабусі день народження;

молодший брат капризує;

тато повернувся з роботи втомлений.
IV. Підсумок заняття
Гра «Доповни речення».
Оленка скромна бо …
Іванко байдужий, бо …
Марійка щедра, бо …
Петрусь безсердечний, бо …

Висновок.
Справжня людина правдива, справедлива, відповідальна, добра, вихована, чуйна.

90
Заняття 26–27


1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал