33. Охарактеризувати особливості функціонування Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських районів (eafrd)



Скачати 20.68 Kb.
Дата конвертації11.09.2019
Розмір20.68 Kb.
33.Охарактеризувати особливості функціонування Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських районів (EAFRD)
Реформа спільної сільськогосподарської політики (PAC) Червень 2003 і квітень 2004 фокусується на розвитку сільських районів шляхом введення інструмент фінансування для програмування : Європейський сільськогосподарський фонд розвитку сільських територій (FEASR).

Фонд допомагає поліпшити:

  • конкурентоспроможність сільськогосподарського і лісогосподарського сектора;

  • довкілля та сільській місцевості;

  • якість життя в сільських районах і диверсифікація сільської економіки.


Поліпшення стану навколишнього середовища та сільської місцевості

Що стосується управління на території, підтримка повинна сприяти сталому розвитку, зокрема шляхом заохочення фермерів і лісників розпоряджається землею таким чином, який забезпечує необхідністю захисту ландшафтів і навколишнього природного середовища, а також для захисту і поліпшення природних ресурсів. У цьому, регулювання передбачає, зокрема, допомогти компенсувати природними перешкодами в гірських районах і в інших областях з недоліками (призначаються державами-членами на основі загальних цілей) або платежі ліс-середовища або покриття тільки ті зобов'язання, що виходять за рамки відповідних обов'язкових стандартів. Вони також можуть скористатися заходами допомоги для підтримки невиробничі інвестиції, пов'язані з досягненням зобов'язань агро- або ліс-середовища або досягнення інших цілей, а також агроекологічні заходи щодо поліпшення лісових ресурсів в навколишньому (допомога для залісення земель сільськогосподарського призначення, система агролісомеліорації або відновлення потенціалу лісового господарства та запобігання стихійним лихам).

Щоб сприяти диверсифікації сільської економіки, Положення передбачає заходи щодо:

ініціювання несільськогосподарської діяльності, підтримка створення та розвитку мікро-, заохочення туристичної діяльності і захист, вдосконалення та управління природної спадщини в контексті сталого економічного розвитку;

підвищення якості життя в сільських районах, зокрема, що стосуються реконструкції та розвитку малих міст і підтримки і зміцнення сільського спадщини;

навчання економічних агентів, які працюють в областях, згаданих;



набуття навичок і анімації ініціативи з метою підготовки та реалізації стратегії розвитку на місцевому рівні.Якість життя в сільських районах і диверсифікація сільської економіки

34.Охарактеризувати особливості функціонування Європейського фонду морського і рибного господарства (EMFF)

Рада Європи та Європейський Парламент погодили кінцеві версії двох компромісних текстів щодо реформи Загальної політики в сфері рибальства (CFP). Перший являв собою базовий нормативний документ щодо CFP, інший – організаційну схему ринків продукції рибного промислу та аквакультури, що охоплює маркетингову політику та нормативно-правове регулювання. Ця угода визначає рівень рибопромислових потужностей, який забезпечить максимально стійкий улов, унеможливить практику викидання прилову (лише у виключних випадках) та забезпечить децентралізацію прийняття рішень щодо рибогосподарської діяльності користувачами (Регіональні консультативні комітети).

Члени Комітету з рибальства Парламенту ЄС ухвалили регламент використання Європейського Морського та Риболовецького Фонду (EMFF) на період з 2014 по 2020 рікФонд EMFF надаватиме фінансову підтримку у відповідності до Загальної політики ЄС в сфері рибальства (CFP), а також фінансуватиме здійснення заходів у відповідності до Інтегрованої морської політики (IMP). Серед затверджених заходів із субсидіювання рибної галузі було створення Фондів на оновлення малих суден та суден для прибережного промислу віком від 35 років (максимальний розмір фінансової допомоги ЄС складає 15% від загального об’єму капіталовкладень, до 80000 євро) та гранти до 100000 євро рибалкам-початківцям. Це рішення було схвалене Європейською Комісією. Та все ж необхідно провести ще ряд обговорень з метою уточнення правил надання фінансової допомоги. Комісія запропонувала здійснювати перерозподіл коштів між країнами-членами у відповідності до секторного принципу (а не відповідно до ВВП країни, як це є зараз). Запропоновані критерії розподілу коштів включають в себе рівень зайнятості та виробництва в галузі рибного промислу та аквакультури, а також відсоток малих суден для прибережного промислу в риболовецькому флоті країни.

 Як частина комплексу затверджених державами-членами субсидій в галузі рибальства у відповідності до Європейського Морського та Риболовецького Фонду (EMFF), Рада Європи збільшила на 50% витратний ліміт для рибних господарств, що знаходяться в найбільш віддалених районах ЄС. Загальна сума в 192 мільйони євро буде сплачена до 2020 року. Щорічна допомога включає в себе 6,4 мільйони євро для рибопромисловців Азорських островів та архіпелагу Мадейра, 8,7 мільйонів євро для Канарських островів та 12,3 мільйони для заморських департаментів Франції (тепер включаючи заморський департамент Майотта). Пані Даманакі, єврокомісар, схвально відгукнулась щодо збільшення асигнувань.

35.Регіональна політика ЄС: суть та принципи.

Серед численних підходів до гармонізації відносин по лінії "центр - регіони" завжди виділявся той, що був втілений у послідовній регіональній (структурній) політиці Європейського Союзу, яку характеризували конкретні механізми реалізації, наявність регульованої ієрархічної структури територіального устрою, багаторівнева система контролю за результатами реалізації програм та ініціатив, а отже, і за ефективністю використання коштів. 

Було сформульовано такі цілі:

- сприяння розвиткові та реструктуризації регіонів, що відстають (мета 1);

- підтримка регіонів зі структурними проблемами у сфері соціально-економічних перетворень та сільського господарства (мета 2);

- модернізація політики в царині освіти, професійно-технічної підготовки, зайнятості і відповідних систем (мета 3).

Основними механізмами реалізації цілей стали зазначені вище Структурні фонди ЄС та Фонд згуртування, які у своїй діяльності почали користуватися п'ятьма принципами, що встановили нові правила регулювання регіонального розвитку, а саме:

- концентрації (передбачалась підтримка лише тих проектів, що відповідали цілям "семирічки");

- програмування (вимагалося досягнення необхідного ефекту, визначалися стадійність і взаємодія на локальному рівні);

- партнерства (системна взаємодія і кооперація міжЄврокомісією, національними регіональними та локальними органами влади);

- компліментарності (від кожного з учасників вимагалася конкретизація фінансового внеску до спільного проекту);

- субсидіарності (реалізація заходів на наднаціональному рівні може бути здійснена лише тоді, коли ефективність роботи на національному, регіональному, локальному рівнях поступається перед ним).

Основними інструментами реалізації регіональної політики на національному та наднаціональному рівнях в ЄС виступали: інвестиційний грант (найпотужніший з усіх існуючих), субсидіювання відсоткових ставок (Бельгія, Німеччина, Греція, Норвегія, Португалія, Великобританія), податкові пільги (Фінляндія, Франція, Греція, Італія), податкова знижка на амортизацію (Греція), субсидії, пов'язані з використанням робочої сили (Австрія, Бельгія, Франція, Ірландія, Швеція, Великобританія), транскордонні пільги (Фінляндія, Швеція).

 Отже, визначаючи особливості еволюції усієї регіональної моделі в ЄС упродовж останніх 50 років, відзначимо таке:

1. Процеси регіональної конвергенції в ЄС у цілому домінували над дивергенцією. Так, за даними Єврокомісії19, нижня межа депресивних регіонів рівня NUTS-II піднялася у період між 1988 та 1998 pp. від 63 до 70% (за показником ВВП на душу населення - від середнього по ЄС). Економічне зростання деяких з них було особливо відчутним. Зокрема, рішучий прорив зробили східні землі Німеччини (з 37% у 1991 р. до 68% у 1995 р.) та Ірландія (з 64% у 1988 р. до 119% у 1999 p.). Найбільш проблемними в цьому відношенні залишалися регіони Греції: частина з них скотилася на нижчі позиції (Центральна Македонія упродовж 1988-1998 pp. зменшила цей показник від 63 до 60%, Континентальна Греція - від 72 до 64%, Пелопоннес - від 58 до 57%), а також Італії (Мезогоріо - від 69 до 68%), Великобританії (Мерсисайд та Хайленс - від 80 до 75%, острови - від 83 до 76%).

2. Упродовж останніх 7 років значна частина регіонів ЄС розвивалася переважно екстенсивно. Фінансова підтримка з боку Структурних фондів надавалася передусім для розвитку інфраструктури у депресивних регіонах, проте їхній технологічний рівень залишався поза увагою, на що було чітко вказано у Лісабонській стратегії ЄС (березень 2000 р.).

3. Найбільшими темпами зростали європейські мегаполіси, які стрімко перетворювалися в гіпердинамічні міста. ВВП на душу населення в них (ЄС-15) у 2,5 раза перевищував середній показник по Співтовариству.

4. Диспропорціїу ВВП, заробітній платі, рівнях безробіття між регіонами старих і нових членів ЄС призвели до активної міграції населення з депресивних територій держав ЦСЄ (найгірші умови мали східні регіони Польщі та Словаччини, де рівень безробіття в окремі роки перевищував позначку у 25%) до гіперактивних (Великий Лондон, Іль-де-Франс, Брюссель, Дублін та ін.).

5. Українах ЦСЄ пік ділової активності припадав на мегаполіси (столиці). Так, у 2002 р. частка ПІІ, що надійшли до столиці Чехії, становила 47%, Словаччини -50%, Угорщини - 60%, Естонії- 81% 20. Гіперконцентрація інвестицій зробила столиці країн цього мегарегіону досить привабливими для сільського населення, а зростаюча пропозиція вільних робочих місць створила цілий комплекс додаткових проблем (дорожнеча житла, високі ціни на товари та послуги, піднесення рівня соціального розшарування тощо).

36.Пояснити причини необхідності формування європейської регіональної політики

Європейська політика регіонального розвитку базується на політичному принципі, згідно якого багатші країни і регіони мають забезпечувати солідарність з біднішими країнами і регіонами, а також на економічному принципі, згідно якого нижчі обсяги виробництва в бідних країнах-учасниках і регіонах, або країнах і регіонах з високими рівнями безробіття є втратою потенціалу та можливості для Європейського Союзу в цілому. Інвестування в сучасну інфраструктуру та інноваційну діяльність, краща освіта і професійна підготовка для людей у слабких регіонах відкривають цінні нові ринки та розширюють економічний потенціал всіх країн-учасників. У той же час, політика наближення допомагає підтримувати консенсус на фоні ключових історичних досягнень ЄС, зокрема створення єдиного ринку і впровадження єдиної валюти, євро, що використовується тепер.

Регіональний розвиток є процесом, що потребує дієвих та ефективних інститутів, вимагаючи тісної співпраці між урядами, бізнес-організаціями і соціальними групами на кожному рівні. Європейська регіональна політика орієнтована на перетворення проблем на можливості. Деякі з ключових досягнень регіонального розвитку в Європі можна побачити в модернізації і розвитку транспортної мережі. Сьогоднішні транспортні мережі вказують на шлях до усталеної, ефективної і безпечної мобільності, покращуючи доступ до всіх регіонів. Розглядаючи ці інвестиції у контексті більш широких зусиль, спрямованих на покращення економічного розвитку і конкурентоспроможності, регіональна політика ЄС намагається забезпечити, щоб ці мережі надавали регіонам шанс не лише імпортувати, а й експортувати.

Ось чому програми з розробки політики наближення завжди є інтегрованими програмами. Інші принципово нові події відбувались в екологічних програмах, де інноваційні та ефективні технології використовуються в якості джерела економічного зростання, а також у сфері збереження природних ресурсів і попередження непоправної екологічної шкоди.



Принципи регіонального розвитку перевірялись та неодноразово удосконалювались протягом багатьох років, щоб можна було розробити різноманітні стратегії, спрямовані на розв’язання економічних і соціальних проблем, а також досягнення екологічних цілей. Успіх цієї політики базується на партнерствах в рамках ЄС, плануванні та належному управлінні. У разі застосування цих принципів управління програмами розвитку може здійснюватись децентралізовано. Саме цей досвід створює основу для дискусій з іншими частинами світу, де вирішуються схожі проблеми.

37.Основні пріоритети реалізації регіональної політики ЄС.

З одного боку, європейський досвід чітко вказує на те, що рівні умови для бізнесу та інших економічних суб’єктів, що забезпечуються на європейському рівні в рамках єдиного ринку, є фундаментальними для успіху європейської економіки. Згідно другого спостереження, успішність стратегій зростання значною мірою залежить від їх взаємодії з окремими національними стратегіями (стратегії, пов’язані з конкретними секторами, податками, ринком праці). Ефективні макроекономічні умови та сприятливе мікроекономічне середовище (регуляторні умови, діловий клімат) є передумовами для ефективних стратегій допомоги відсталим регіонам. Якщо національні стратегії стимулюють регіони і надалі залишатися немобільними, то тоді розвиток є боротьбою з інстанціями вищого рівня.

Досвід ЄС показав, як відповідні регіональні і місцеві знання є ключовим фактором для розуміння того, як забезпечити тривалий розвиток. Програми слід уважно адаптувати до потреб і прагнень відповідного регіону. Існує велика кількість потенційних заходів, які можна провести, а тому життєво важливо забезпечити необхідну комбінацію з самого початку. Хоча престижні інвестиційні проекти займають своє місце і можуть бути важливою відправною точкою, або ж навіть каталізатором майбутніх вигод.

Стимулювання транскордонної, транснаціональної і міжрегіональної співпраці (що є одним із елементів регіональної політики ЄС з її початку) забезпечило значні переваги. З одного боку, здатність сприяти розвитку конструктивних контактів між регіонами через зовнішні кордони ЄС допомогла багатьом країнамкандидатам підготуватися до виконання обов’язків, пов’язаних з членством в ЄС, а також допомогла переконати населення у певних вигодах у результаті членства в ЄС. З іншого боку, співпраця між регіонами через внутрішні кордони ЄС посилила відносини між іноді відносно поділеними або ізольованими територіальними громадами, що найсильніше простежується у мирному процесі у Північній Ірландії. Здатність об’єднувати регіони декількох країн, які характеризуються спільними проблемами (зокрема, в регіоні Балтійського моря), все більше стимулює застосування практичного і конструктивного підходу щодо спільної концепції.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка