А. Коваль Літературне читання Українська мова підручник для 4 класу загальноосвітніх навчальних закладів




Скачати 245.04 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації16.12.2016
Розмір245.04 Kb.
М. В. Коченгіна, О. А. Коваль
Літературне
читання
Українська мова
підручник для 4 класу
загальноосвітніх навчальних закладів
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Харків
Видавництво «Ранок»
2015

Коченгіна М. В.
К 55 Літературне читання. Українська мова : підруч. для 4 класу загальноосвіт. навч. закладів / М. В. Коченгіна, О. А. Коваль. — Х. : Вид-во Ранок, 2015. — 208 сіл Підручник розроблено відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освіти та чинної державної програми з літературного читання.
Особливістю підручника є його насиченість високохудожніми творами дитячої літератури та оригінальний навчально-методичний апарат (система умовних позначок, запитання та завдання різного рівня складності, літературознавчі поняття та терміни, наочний та ілюстративний матеріал, який надає можливість використовувати в навчально-виховному процесі не тільки методи власно літературного розвитку молодших школярів, ай ігрові прийоми навчання. Змістом підручника передбачено проведення різних видів уроків літературного читання.
УДК [82:37.016](075.2)
ББК 84(4Укр)я71
К 55
ISBN 978-617-09-2494-0
© Коченгіна М. В, Коваль О. А, 2015
© Крутик О. В, ілюстрації, 2015
© ТОВ Видавництво Ранок, Для користування електронними додатками до підручника увійдіть на сайт Служба технічної підтримки тел. (098) 037- 54 -понеділок -п’ятниця з 9.00 до 18.00)
E -mail: interactive@ranok.com.ua
УДК [82:37.016](075.2)
ББК 84(4Укр)я71
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
(наказ Міністерства освіти і науки України від 20.07.2015 р. № 777)
Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено.

Любі дівчатка і хлопчики!
Чи мріяли ви коли-небудь помандрувати в часі — побувати в минулому нашої країни, опинитися в далеких невідомих містах, поспілкуватися з цікавими людьми, побачити, як жили діти, ваші однолітки,
50–150 років тому, дізнатися, які були в них інтереси і справи, а також побувати в гостях у своїх ровесни- ків-сучасників? Та хіба це можливо — запитаєте ви. Можливо, якщо подорожувати за допомогою гарних книг. Запрошуємо вас у літературну мандрівку в казковому летючому кораблі часу!
Разом із нами подорожуватиме одна дівчинка, яка навчається в четвертому класі і над усе любить читати українські народні казки. Вона просить називати себе Мудрою Дівчиною, як героїню однієї з відомих казок. На сторінках підручника вона нагадає вам про вже відоме, розкаже чимало нового й цікавого, а також дасть корисні поради.
У нашому казковому летючому кораблі часує ще один пасажир, хлопчик. Лесик також школяр, він цікавиться історією і культурою України, багато читає, знає і хоче дізнатися ще більше. Ле- сик полюбляє ділитися своїми враженнями від прочитаного. Він чудовий співрозмовник!
3
Разом із Мудрою Дівчиною і Лесиком у подорож вирушає і відома мандрівниця Лисичка із казки Пан Коцький». Вона не тільки хитра, ай дуже-дуже розумна. Лисичка — визнана майстриня хитрих запитань, на які вибудете шукати відповіді.
А чий це щебет чутно Та це ж ластівка Її веселий спів даруватиме вам натхнення протягом усієї подорожі. Там, де ви побачите її на сторінках підручника, буде цікаве творче завдання.
Сподіваємось, що літературна мандрівка летючим кораблем часу буде для вас по-справжньому захоплю- ючою. Ви згадаєте твори вже відомих вам письменників, познайомитеся з новими авторами та їхніми творами. Навчитеся розуміти почуття літературних героїв та причини їхніх вчинків. І навіть створите власні художні твори Цікавої подорожі!
Автори підручника
4

Умовні позначки
згадай уже відоме, дізнайся про нове, скористайся порадою — познайомся з думками інших і вислов свої
дай відповідь на хитре запитання
виконай творче завдання
працюй у парі
Скористайся електронним освітнім ресурсом
interactive.ranok.com.ua
5


ІСТОРІЯ НАШОГО НАРОДУ —
КОЛИСКА НАШОЇ КУЛЬТУРИ
ТвОРИ пРО мИНУЛе УКРАЇНИ
Прочитаю ці твори і дізнаюсь проте, у яких богів вірили слов’яни, як виник Київ, хто такі літописці. Мабуть, дізнаюсь чимало нових слів. А ще навчуся краще читати.
А що очікуєш ти від знайомства з творами розділу?
Розглянь малюнок. Що це за поселення Який момент із життя наших пращурів зображено на малюнку?
Україна
Ненька наша Україна — Мова рідна, рідний спів.
Це земля свята, єдина

Наших прадідів-батьків.
Микола Щербак
Розділ
1
6
Прочитай мовчки. Знайди нову для себе інформацію.
Віра наших предків
Основу культурних надбань кожного народу складають його вірування, звичаї.
Наші предки поклонялись деревам і духам води, вірили взорі і Долю. Іноземні мандрівники, вітчизняні літописці X–XI століть повідомляють імена найшано- ваніших і наймогутніших слов’янських богів Дажбог, Перун, Велес, Мокош. А були ще Стрибог, Род, Лада і Лель, які з часом забулися, зникли із життя людського. З прийняттям нової релігії — християнства — давніх богів забули. І хоча з точки зору сучасної людини віра та наївна і звичаї ті дивні, нехристиянські, відмовитись від них, забути їх неможливо, бо то історія нашого народу, колиска його культури.
За Григорієм Бондаренком
Склади за змістом тексту одне запитання і дай на нього відповідь.
Заспів
(Уривок із поеми Княжа Україна)
Заспіваю вам не пісню Про стару старовину, Розкажу явам не казку, А бувальщину одну.
Ах, тоді була живою Вся природа навкруги І людину оточали Духи — друзі й вороги.
7
Рано вдосвіта на сході Прокидавсь ясний Дажбог І ходив-блукав до ночі Синім степом без дорог.
По зелених пишних луках Волос пас овець гладких, Грів їх вовною м’якою,
Одганяв вовків від них.
Над дрімучими лісами, По пустелі степовій Бог Стрибог літав на крилах, Грав на кобзі золотій.
Бог Перун на чорних хмарах Вічно землю об’їздив, Часом плакав, як дитина, Часом сурмами будив…
А в річках жили русалки,
Хапуни-водяники, Лісовик свистів у лісі, І сміялися мавки.
Треба добре було знати Душі всіх богів земних, То коритись, то змагатись, То просити ласки в них.
Олександр Олесь
Навіщо пращурам сучасних українців треба було знати всіх богів Випиши в зошит імена богів, у яких вірили слов’яни.
8
Допоможемо Лесику скласти невеличку доповідь проста родавніх слов’янських богів. Ми починаємо, а ти продовжуй Предки сучасних українців вірили у багатьох богів. Особливо шанували Дажбога, бога Сонця…
Читай наступний тексті думай, яка інформація є для тебе новою, а яка вже відома.
Великий літописець
(Уривок)
— Так ось ти який, монастир Печерський промовив тихо юнак. Поправив торбу за плечима. Огледів- ся. З великого одноповерхового будинку вийшли люди в чорному довгому одязі. А далі, у великому саду, працювали у такій же одежі інші люди. Стримані і зосереджені, вони були зайняті кожен своєю справою.
Тихо била в берег вода дніпрова. Таке ж тихе і спокійне життя монастирське.
Так почалось життя в Києво-Печерському монастирі великого літописця землі нашої — преподобного
Нестора.
9
Розумний і грамотний молодий чернець, який знав грецьку мову, не розставався з книжкою. Він зрозумів, що це — його покликання. Книга стала справою життя. Швидко засвоїв багато премудрощів творення книги рукописної.
А ще пізніше до нього самого стали за порадою звертатись Поясни, отче, як палітурку зшити — питають його Один аркуш пергаменту до другого укладаємо виходить зошит. Зрозуміло Зрозуміло відповідають Скріплюємо разом аркуші зошита. Беремо ремінь сиром’ятний ідо нього пришиваємо зошит. Зрозуміло Зрозуміло відповідають Потім беремо дві дощечки однакові. Одну на початок. Другу — в кінець. Начебто покришки вийшли, і кріпимо ременем з дошками Так ось відкіля прислів’я Прочитати книжку від дошки до дошки пішло тихо сказав один чернець Про мудрість книжкову багато у народі слів добрих сказано. Щоб книга очі тішила, дошку зовні обтягти можна тканиною або шкірою.
Доповнили ввічливо учні А можна і в оклад убрати Можна камінням коштовним прикрасити Спинку палітурки можна пласкою чи круглува- тою виконати Тане забути зав’язки і застібки зі шкіри.
10
Ділився щиро Нестор своїми знаннями. Тому любили його однолітки і старці. До всього мав діло переписувач Нестор. Дивився, як пергамент виготовляли. Ченці прозивали його телятина, або «харотья». Замочують в розсолі у діжках дубових шкіри телят або ягнят. Як полежать трохи — ну їх руками м’яти. Дивиться Нестор, як писці розліновують під лінійку пахучі свіжі аркуші. Вчився самі інших учив писати, рівно і правильно. Щоб літери виходили чіткі, майже квадратні.
Карав недбайливих, коли чорнило псували Нащо чорнило зіпсував Я тебе скільки вчив сажі класти?
Червонів інок, відповідав затинаючись Дві жмені, отче А ти скільки поклав Одну Ось і вийшло воно рідким, що на сторінці і письма не видно.
11

— А ти говорив він другому писцю,— відвар чорнильний недогледів. Кору дубову і вільхову справно зібрав, висушив її чудово. А вода в горщику геть википіла. Дров у вогонь поменше накладай. Надалі не помиляйся Молодець хвалив третього рівний рядок, що твоя стріла. Не забувай чорнило просушувати. Не шкодуй піску дніпрового.
Молодий послушник, почувши похвалу, обережно поставив на край стола пісочницю. Перевірив для певності, чи надійно тримається покривка з дірочками Пісок зайвий струси повчає Нестор.
Взяв у руки аркуш пергаменту. Прочитав не кваплячись. Слова, як тоді було заведено, у кожному рядку не розділялись. Тільки абзаци виділялись. Привернув увагу Вправно виділяєш буквицею рядок новий. Нелю- бити книжкову справу неможливо.
Цінували в Києві людей освічених. Але письменник Нестор не загордився.
Зранку до ночі просиджував він у келії монастирській. Що сам знав — передавав молодшим…
Євген Білоусов
12
Звідки пішло прислів’я Прочитати книжку від дошки до дошки»?
Написані на пергаменті чорнилами букви просушували на сонці. Так чині Випиши слова, які використовував автор, щоб схарактеризувати літописця Нестора.
Повторюю, пригадую, творю
1.
Який твір цього розділу тобі найбільш запа м’я тався? Чому
2.
Сформулюй своїми словами, що таке літопис.
3.
Уявити працюєш екскурсоводом у музеї, у якому зберігаються стародавні літописи. Що ти розкажеш екскурсантам­пер­
шокласникам проте, як створювали літописи Щоб підготувати розповідь, разом із сусідою по парті спочатку складіть план, який допоможе виконати завдання.
Намагайся дізнатися більше!
Спробуй знайти інформацію проте, у яких музеях України зберігаються стародавні літописи. Дізнайся, як називаються ці літописи, про що в них ідеться. Підготуй повідомлення, з яким ти виступиш на уроці.
13


«СЛОвО — НАЧе пТАХ,
НАРОДЖУЄТЬСЯ З КРИЛАмИ»:
УСНА НАРОДНА ТвОРЧІСТЬ
Коли я прочитаю всі твори з цього розділу, то вивчу нову лічилку, мирилку і пісню. А ще із задоволенням прочитаю легенду і міфи.
А чи знаєш ти якісь легенди та міфи?
Із народного лічилки, мирилки, пісні,
усмішки
Йшла Маринка на стежинку
(Лічилка)
Йшла Маринка на стежинку, Загубила там корзинку. А в корзинці паляниця, Хто знайшов, тому журиться.
Розділ
2
14

Іди, іди, дощику
(Українська народна пісня)
Іди, іди, дощику Зварю тобі борщику В зеленому горщику, Поставлю на дубочку Дубочок схитнувся, А дощик линувся — Цебром, відром, дійничкою, Холодною водичкою Над нашою пашничкою! Іди, іди, дощику, Зварю тобі борщику В полив’янім* горщику А собі-то кашки, Стрибати гопашки.
Гопа-гопа-гопашечки,
Наївшися вже кашечки!
Зайчику, зайчику
(Народна усмішка)
— Зайчику, зайчику, де ти був В темному гаю Розкажи, розкажи пригоду свою Вовчика сірого яв гайок загнав, лисоньку рудую у мішок сховав Де сховав Де сховав Дивись значення слів у Тлумачному словничку нас підручника.
15

— У драному мішку Покажи, покажи спійманку таку Лисонька рудая, хитра та прудка, дірочку вигризла, вилізла з мішка. А коли тікала, то мене перелякала.
Он як!
Кому зайчик розповідав свою історію Навіщо він її розповідав Обери відповідь. а) Бо був хвальком.
б) Він — фантазері вигадує історії завжди, просто так, тому що йому подобається вигаду- вати.
в) Усі вважали його боягузом. Йому це набридло. І зайчик вирішив усім довести, що він сміливий. І тому вигадав таку історію.
г) Його співрозмовник (або співрозмовники) був боягузом, усього боявся. І щоб допомогти йому стати сміливішим, зайчик і вигадав цю історію.
Який зайчик за характером?
Вигадай невеличку історію про зайчика, героя цієї народної усмішки. Якими словами ти почнеш свою історію або казочку, а якими — закінчиш?
Через тин вишня похилилася
(Мирилка)
Через тин вишня похилилася, А дружка з дружкою посварилися. Тобі яблучко, мені грушечка, Не сварімося, помирімося, дружечко.
16

Легенди нашої землі
Легенда — це переказ про події давноминулих часів та про героїв цих подій. В легендах чимало перебільшень, фантастичних перетворень і вигадок, але здебільшого легенди спираються на реальні історичні факти.
Брат і сестра
На нашу рідну землю було нашестя турків та яничар. Знущались вони з беззахисного люду. Забирали вони молодих гарних дівчат та й гнали в неволю. Дівчата поливали слізьми свої сліди. Молодий яничар, їдучи на коні, не спускав очей з чорнобрової поло- нянки.
А коли орда зупинилася в степу на ночівлю, заговорив яничар до дівчини її мовою. Він намовляв її на нічну втечу, обіцяв оженитися на ній, коли зуміють повернутися в Україну. Дівчина погодилась.
Коли бусурмани поснули, то яничар з дівчиною втекли з табору. Щосили бігли вони, збиваючи ноги.
17
Заховалися в густих заростях. Почали говорити. Яничар розповів, як малим його схопили турки. Згадував, як виглядає їхня хата над ставком, розлога яблуня за хатою, рідне село. Слухала, слухала дівчина, та як заридає
— Ти ж мій брат… Я проклинаю жорстоких бусур- манів!
Ой, мій брате, синій цвіт!
А я буду жовтий цвіт, гей!
Звеселимо білий світ, гей!
Будуть люди квіти рвати
Будуть про нас споминати, гей І виросли з них незнані ще у наших краях квіти брат-і-сестра. У нашім селі Веприк їх називають братчики. Ростуть вони і в лісі, і край дороги. Кожна квіточка цвіте подвійними кольорами синім і жовтим.
Записав, упорядкував і літературно
опрацював Микола Зінчук
Молодий яничар заговорив із дівчиною українською мовою. Що це означає Чому молодий яничар хотів повернутися в Україну?
18

Знайди відповідь у тексті.
Доведи словами з тексту, що полоненим українцям у неволі було важко.
Як люди, що склали цю легенду, ставилися до яничар
Доведіть.
На рослині брат­і­сестра верхні пелюстки синього кольору, а нижні — жовтого. Так чині Як вийшли на небі зорі

Колись, дуже давно, а де саме — невідомо, та трапилась велика посуха така посуха, що не тільки в річках та озерах, а навіть і в колодязях повисихала геть-чисто вся вода, і люди без води почали хорувати та мерти. Втім краю, де ото трапилась така посуха, та жила одна вдова, а в тієї вдови була всього-на-всього одна дочка. Захорувала вдова без води, і дочка, щоб не вмерла її мати, взяла глечик та й пішла шукати води. Де вона її шукала, хто її знає, а тільки десь-то найшла. Набрала в глечик і понесла додому. По дорозі натрапила на одного чоловіка, що вмирав без води дала йому напитись і тим одволала його од смерті. Далі натрапила вона на другого, такого ж саме потім на третього, четвертого і вкінець на сьомого. Всім давала пити і всіх одволала од смерті. Води зосталось у неї тільки на самому денці. Йшла вона, йшла та по дорозі сіла відпочивать, а глечик поставила коло себе на землю. Коли в той час де не взявся собака. Хотів, мабуть, теж напитись та й перекинув глечик. Коли перекинувсь той глечик,
19
то з нього вилетіло сім зірок великих і восьма маленька та й поставали вони на небі. Ото ті зірки і єсть Віз, або душі тих людей, що дівчина їм давала пити, а восьма маленька, так то душа собаки, що перекинула глечик. Так ото Бог нате їх поставив на небі, щоб усі люди бачили, яка щира була тая дівчина, а за її щирість Бог послав дощ на ту країну.
Яке лихо трапилось на українській землі дуже давно Дівчинка напоїла сімох чоловіків. Так чині Що означають зірки в сузір’ї Віз
Знайди відповідь у тексті.
Чому саме восьма зірка була маленька?
Схарактеризуйте дівчинку. Завдяки чому всі люди бачили, що дівчинка щира?
Знайди сузір’я Візу зоряному небі.
20

міфи давніх слов’ян
міф — це вигадана оповідь про створення світу, про богів і могутніх героїв. У міфи вірили цілі покоління людей, які жили колись у певній місцевості або країні. Так, відомі давньогрецькі, давньоєгипетські та чимало інших міфів.
Наші предки вірили в те, що природа жива і сповнена чу­
дес. Давні слов’яни були впевнені втому, що всім на світі керують боги. Найстаршим богам підкорялися інші боги. Ще в міфах давніх слов’ян розповідалося про домовиків і відьом, мавок, лісовиків і водяників. Ці міфи — безцінне свідоцтво про вірування наших далеких предків, їхнє уявлення про навколишній світі місце людини в ньому.
Прочитай мовчки. Знайди нову для себе інформацію.
Сокіл-Род
На початку була Пітьма — вічна й безмежна. Ні Землі, ні Неба, ні Сонця. Тільки — Морок. Густа, холодна і безконечна Ніч. А її пронизувало Око. Звідки летіло воно І — куди Нізвідки і в нікуди Іде взялося воно?
Око було завжди, воно було вічно. Із Вічності воно летіло у Вічність.
Око, пролетівши чорне безмежжя упродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю Пітьми, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чисту- пречисту Росинку. З неї вродилося диво Першоптах і Першобог — птиця Сокіл. Його золотаве пір’я осяяло непроникну Ніч.
21
Сокіл розправив крила і кружляв над Оком.
І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед
Мороку.
І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води.
І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера.
Тоді Сокіл сів між квітами і став глибоку думу думати.
Красивий міф У ньому багато яскравих і влучних слів, які допомагають уявити те, про що йдеться вічну та безмежну Пітьму, холодну та безконечну ніч, чисту­пречисту Росинку. Чимось нагадує спокійну пісню.
Знайди відповідь у тексті.
Чому одного разу Око спинилося Звідки виникли квіти, трави?
22

Прадуб
Довго думу свою думав Сокіл. Тьма часу минула.
І зніс Сокіл золотий жолудь. І сталося диво виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево.
Дуб-Стародуб.
І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі то вродили молодильні яблука — плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело. Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева й сказав Я створив Ирій. Тут моє місце навіки вічні. Звідси я творитиму Світ».
Про які чудеса розповідається в міфі «Прадуб»?
Білобог і Чорнобог
І поринув у свою глибоку думу Сокіл-Род.
І довго-довго думу думав. І зніс він два яйця Біле і Чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий Лебідь і Чорний Лебідь. Попливли вони назустріч один одному і стали люто битися.
Тоді з вершини Дуба-Стародуба сказав їм Сокіл
«Зупиніться!».
І лебеді перестали битися.
І сказав Сокіл Я даю вам Слово і Розум. Вийдіть з води і станьте обабіч мого Дуба».
Вийшли лебеді з води й одразу перетворилися на людиноподібних велетнів. Тільки водного шкіра була біла, волосся — русяве, очі — блакитні, а в другого все було чорне — і шкіра, і волосся, і очі.
23
І сказав Сокіл їм Зірвіть з дерева по яблуку із їжте їх».
З’їли велетні по молодильному яблуку і відчули в собі силу неймовірну.
І сказав їм Сокіл Тепер ви невмирущі боги».
І вклонилися йому велетні.
І сказав Сокіл білошкірому Ти є Білобог. Володар Світла й білого Світу та всього, що створиш у ньому».
І сказав Сокіл чорношкірому Ти є Чорнобог. Володар ночі і пітьми та всього, що створиш уній І сказав він обом Виє Добро і Зло. Краса і Погань. І вибудете вічно. Бо виє Життя. І ті, що прийдуть, не зазнають Добра без Зла і Краси — без Погані, тож не знатимуть, що таке життя і навіщо жити в ньому».
Як Сокіл створив Білобога та Чорнобога? Що він сказав кожному з них Що Сокіл сказав обом богам?
Соціально-побутові казки
Соціально-побутові казки — це казки, у яких зображено події, наближені до реального життя людей.
Мудра дівчина
(Українська народна казка)
Було собі два брати — один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився над бідним, що немає той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову, каже
— Потроху відробиш мені за неї.
24
Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові
— Віддай мені корову назад Той каже
— Брате Я ж тобі за неї відробив Що ти там відробив як кіт наплакав тієї роботи було, ато таки корова Віддай Бідному жалко стало своєї праці, не схотів віддати. Пішли вони позиватися до пана. Прийшли до пана. А панові, мабуть, не схотілося роздумувати, хто з них правий, а хто ні то він і каже їм
— Хто відгадає мою загадку, того й корова буде.
— Кажіть, пане
— Слухайте що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над усе Завтра прийдете, скажете. Пішли брати. Багач іде додому та й думає собі
— От дурниця, а не загадка Що ж є ситніш над панські кабани, прудкіш над панські хорти, а миліш над усе гроші Ге, моя корова буде
25
Бідний прийшов додому, думав, думав та й зажурився. А в нього була дочка Маруся. Вона й питається
— Чого ви, тату, зажурилися Що пан казав
— Та тут, дочко, таку пан загадку загадав, що я й не надумаю, що воно й є А яка ж загадка, тату — Маруся питає.
— Та така що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над усе
— Е, тату, ситніш над усе — земля-мати, бо вона всіх годує й напуває прудкіш над усе — думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш а миліш над усе — сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути.
— Чи ба — каже батько Адже й справді так Так же я й панові казатиму.
Другого дня приходять обидва брати до пана. От пан їх і питає
— Ану, відгадали
— Відгадали, пане кажуть обидва. От багатий зараз виступає, щоб собі попереду поспішить, та й каже
— Ситніш, пане, над усе — ваші кабани, а прудкіш над усе — ваші хорти, а миліш над усе — гроші
— Е, брешеш, брешеш — каже пан. Тоді до вбогого
— Ану, ти
— Та що ж, пане, нема ситнішого, як земля-мати: вона всіх годує й напуває.
— Правда, правда — каже пан Ну, а прудкіш що на світі
— Прудкіш, пане, над усе — думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш.
26

— Так Ну, а миліш? — питає він.
— А миліш над усе — сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути.
— Так, усе — говорить пан Твоя корова. Тільки скажи мені, чи тисам це повідгадував, чи тобі хто сказав
— Та що ж, пане каже вбогий є в мене дочка Маруся так це вона мене так навчила. Пан аж розсердився Як це Я такий розумний, а вона проста собі дівка та мої загадки повідгадувала Стривай же На тобі оцей десяток варених яєць та понеси їх своїй дочці нехай вона посадить на них квочку, та щоб та квочка за одну ніч вилупила курчата, вигодувала, і щоб твоя дочка зарізала трьох, спекла на снідання, а ти, поки я встану, щоб приніс, боя дожидатиму. А не зробить, то буде лихо. Іде сердешний батько додому та й плаче. Приходить, а дочка й питає його
— Чого ви, тату, плачете
— Та як же мені, дочко, не плакати ось пан дав тобі десяток варених яєць та казав, щоб ти посадила на них квочку, та щоб вона за одну ніч вилупила й вигодувала курчата, а ти щоб спекла їх йому на снідання. А дочка взяла горщечок каші та й каже
— Понесіть, тату, оце панові та скажіть йому нехай він виоре, посіє цю кашу, і щоб вона виросла просом, поспіла на ниві, і щоб він просо скосив, змолотив і натовк пшона годувати ті курчата, що їм треба вилупитись з цих яєць.
27
Приносить чоловік до пана ту кашу, віддає та й каже
— Такі так дочка казала. Пан дивився, дивився на ту кашу та взяв і віддав її собакам. Потім десь знайшов стеблинку льону, дає чоловікові й каже
— Неси твоїй дочці цей льон, та нехай вона його вимочить, висушить, поб’є, попряде й витче сто локіт полотна. А не зробить, то буде лихо. Іде додому той чоловік і знов плаче. Зустрічає його дочка й каже
— Чого ви, тату, плачете
— Та бач же чого Ось пан дав тобі стеблинку льону, та щоб ти його вимочила, висушила, пом’яла, спряла і виткала сто локіт полотна. Маруся взяла ніж, пішла й вирізала найтоншу гілочку з дерева, дала батькові та й каже
— Несіть до пана, нехай пан із цього дерева зробить мені гребінь, гребінку й днище, щоб було на чому прясти цей льон.
28
Приносить чоловік панові ту гілочку й каже, що дочка загадала з неї зробити. Пан дививсь, дививсь, узяв та й покинув ту гілочку, а на думці собі Цю одуриш Мабуть, вона не з таких, щоб одурити. Потім думав, думав та й каже чоловікові
— Піди та скажи своїй дочці нехай вона прийде до мене в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала ні боса, ні вбута; ні з гостинцем, ні без гостинця. А як вона цього не зробить, то буде лихо Іде знов батько, плачучи, додому. Прийшов та й каже дочці
— Ну що, дочко, будемо робити Пан загадав такі так. І розказав їй усе. Маруся каже
— Не журіться, тату все буде гаразд. Підіть купіть мені живого зайця. Пішов батько, купив живого зайця. А Маруся одну ногу вбула в драний черевика друга боса. Тоді піймала горобця, взяла ґринджоли, запрягла в них цапа. От узяла зайця під руку, горобця в руку, одну ногу поставила в санчата, а другою по шляху ступає — одну ногу цап везе, а другою йде. Приходить отак до пана в двір, а пан як побачив, що вона так іде, та й каже своїм слугам Прицькуйте її собаками Ті як прицькували її собаками, а вона й випустила їм зайця. Собаки погнались за зайцем, а її покинули. Вона тоді прийшла до пана в світлицю, поздоровка- лась та й каже
29

— Ось вам, пане, гостинець Та й дає йому горобця. Пан тільки хотів його взяти, а він — пурх та й вилетів у відчинене вікно А на той час приходять двоє до пана судитися. От пан вийшов на рундук та й питає
— Чого вам, люди добрі
— Та отчого, пане ночували ми обидва на полі, а як уранці повставали, то побачили, що моя кобила привела лоша один каже. А другий чоловік каже
— Ні, брехня моя Розсудіть наспане От пан думав, думав та й каже
— Приведіть сюди лоша й коней до якої лоша побіжить та й привела. От привели, поставили запряжені коні, а лоша пустили. А вони, ті два хазяїни, так засмикали те лоша, кожен до себе тягаючи, що воно вжене знає, куди
30
йому бігти взяло та й побігло геть. Ну, ніхто не знає, що тут робити, як розсудити. А Маруся каже — Ви лоша прив’яжіть, а матерів повипрягайте та й пустіть котра побіжить до лошати, то та й привела. Зараз такі зробили. Пустили їх — так одна й побігла до лошати, а друга стоїть. Тоді пан побачив, що нічого з дівчиною не поробить, і відпустив її. Чому брати пішли до пана Порівняй відгадки, що дали багатий брат та донька бідного братана першу загадку пана. Чому вони були різні Чому пан розсердився, коли убогий брат розповів йому про допомогу своєї доньки?
Ти вже знаєш, що в кожному літературному творі є голов-
ний герой і другорядні персонажі.
Головний герой постійно перебуває в центрі подій твору. Автор детально змальовує його зовнішність, характер, звички тощо. Головний герой активний, він постійно діє — змінюється сам, перетворює світ навколо себе, допомагає
іншим.
Другорядні персонажі завжди поряд із головним героєм. Вони також можуть бути яскравими. Але їхня роль утворі допомогти головному героєві виявити себе. У цій казці головний літературний герой — мудра дівчинка Маруся, а другорядні персонажі — батько Марусі, бідний селянин, його брат­багатій та пан. Для чого в казці батько Марусі та пан, мені зрозуміло пан загадує загадки та дає завдання батькові Марусі, батько сумує та плаче, розповідає все своїй доньці, і та виконує всі завдання замість нього. А навіщо в казці брат батька Марусі?
31
Крім того, розрізняють позитивних і негативних героїв.
позитивний літературний герой (персонаж) — це дійова особа твору, подана як зразок для наслідування, взірець поведінки. Автор завжди перебуває на боці позитивного героя.
Негативний персонаж утілює в собі негативні риси характеру, здійснює негативні вчинки. Маруся — це позитивний персонаж, так само, які її бать­
ко.
Брат батька та пан — негативні персонажі. Так чині Доведіть, що пан із казки Мудра дівчина — негативний персонаж.
Повторюю, пригадую, творю
1.
Про кого та про що були складені легенди
2.
Про кого та про що розповідається в міфах?
3.
Героям міфів притаманні надприродні можливості та сила. Так чині Легенда і міф — це жанри усної народної творчості. Так чині Чим схожі між собою всі соціально­побутові казки?
6.
Які риси характеру притаманні головним героям соціально­
побутових казок
7.
Чим соціально­побутова казка відрізняється від чарівної казки, від казки про тварин?
32

Світ молодіє від краси
під небом України
Читаю, слухаю, уявляю, милуюся
Хто бував на Україні Хтозна Україну?
Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садках, і весною… весною там дуже гарно, як усі садочки зацвітуть і усі соловейки защебечуть. Скільки соловейків тоді щебече — і злічити, здається, не можна.
За твором Марко Вовчок
Ось після холодних днів стало сонячно, тепло, немов улітку. Засновигали метелики, зашерхотіли прозорими крильцями бабки, а павучки — у повітрі літають, верхи на павутинні. Простяглися срібні ниті у повітрі, поснувалися між деревами, кущами. А небо синє- синє, повітря чисте, а вода в озерах — мов дзеркало. Така тиша, і спокій, і радість, і смуток, радість, що літо. Смуток, що літо бабине. Це останнє тепло...
Дмитро Чередниченко
33

Осіння ніч
Надворі осіння вітряна ніч. Низько в небі стримить, як золотий серп, пізній місяць.
Блискучий-блискучий, мовне- давно викуваний.
Через нього спотикаються хмаринки, прудкій ворухливі, як рибки. Біжать вони кудись отарами й табунами, розгойдуючи по землі хвостатими тінями. А внизу видно заплакане дерево. Загуде десь вітер — воно тремтить уже й плаче, як живе. А вітер ганяє, а вітер гасає. Шматує, ламаєте бідне, обшарпане дерево. Утомиться, притихне на часинку, далі зашумить, загуде люто-люто. Ущухне вітер — і воно примовкне, дрімає. А поміж ним ходить тоді щось невидимкою й немов руками обриває сухий лист. Хмарки в небі як хвилі — вирують, вергають валами. Горить між ними місяць, як вершок золотої скелі серед моря, горить, бризками сипле.
Степан Васильченко
Які яскраві, влучні слова і словосполучення використано в тексті Чому в тексті так багато дієслів?
34

Йде панна Осінь золотава
з маленьким келихом вогню
Читаю, уявляю, милуюся, розумію автора
Мачинка
Мороз вже сивий доцвітає, Вже день од холоду закляк, А тут, де падолист витає, Між листом жовтий сяє мак.
Мала мачинка і кульгава, На ній я душу зупиню Йде панна Осінь золотава З маленьким келихом вогню.
Іван Драч
Який гарний вірш Доведи, що автор цього вірша — великий майстер художнього слова. Підготуйся до виразного читання вірша Івана Драча.
35

Жовтень
Подивись: на видноколі Мов змінилися ліси. Хто це їх у жовтий колір Так барвисто покрасив? Ось край річки жовті клени І берези золоті. Ялинки лише зелені Залишились в самоті. І пишаються дерева Золотим своїм вбранням
— Це якийсь маляр, напевно, Догодити хоче нам. А маляр цей — місяць жовтень — У відерцях чарівних Жовту фарбу розмішає І розбризкає по них.
Наталя Забіла*
Коли читаєш цей вірш, перед очима з’яв ляються ліси, жовті клени край ріки, золоті берези, зелені ялинки. Наче й насправді чарівний маляр розмішав жовту фарбу у відерцях і бризкає нею по деревах. Мені навіть захотілося взяти фарби й намалювати все це. А що уявляєш ти під час читання цього вірша?
Підготуйся до виразного читання вірша Наталі Забіли.
* Познайомся з цікавими фактами біографії Наталі Забілив Біографічному довідничку на форзаці.
36

Жовтень
Стоять осики на узліссі, тремтливі, голі та сумні, бона зволоженій землі поволі тліє їхнє листя.
З туману скирта жовтобока у небо тишком погляда, і на чоло її сіда сонлива хмара сіроока.
А в лісів їжаків на спинах під цокіт білочок рудих останні запашні гриби пливуть у шелесті осіннім.
Анатолій Костецький
Мені здається, що у цього вірша зовсім інший настрій, ніжу віршів, що були раніше. Не розумію, як це вірш також називається Жовтень, але він зовсім інший, ніжу Наталі
Забіли. Чому так У якому темпі треба читати такий вірш Чому?
Підготуйся до виразного читання вірша Анатолія Костець­
кого.
37

Готуємось до конкурсу читців
Увага! Увага
Оголошується Конкурс читців!
Під час підготовки:
1.
Визначте тему конкурсу. Наприклад, усі вірші можуть бути присвячені осені або дружбі. Обговоріть це у класі!
2.
Назву конкурсу красиво напишіть на аркуші ватману, а ще прикрасьте кабінет. Хто це буде робити Потрібна команда
(3–4 учні).
3.
Кожний із вас має обрати вірші вивчити його напам’ять. Відповідально поставтеся до цього!
4.
Обговоріть, як будете визначати найкращих читців. Можливо, треба обрати журі. А, може, вибудете читати вірші для душі й не будете визначати переможців
5.
Складіть програму конкурсу, надрукуйте її. Хто це зробить?
6.
Оберіть ведучих конкурсу.
7.
Не забудьте запросити гостей!
38


«мУДРА КНИЖКА — беЗцІННИЙ
СКАРб»: пИСЬмеННИКИ
ХІХ СТОЛІТТЯ — ДІТЯм
Завдяки цьому розділу я дізнаюся більше про творчість українських письменників — Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки. Я буду милуватися красою мови їхніх творів. А ще прочитаю байку Леоніда Глі
бова.
А що очікуєш ти від зустрічі з творами розділу?
Тарас Шевченко —
наш великий поет
Ти нам залишив прагнення високі,
Шляхи священні, по яких іти.
Твого сумління й мужності уроки
Ми бережем і будем берегти.
Микола Палієнко
Розділ
3
39

Дід і малий Тарас
— Діду, дідусю, розкажіть про козаків, про неволь- ників, про гайдамаків просив хлопчина.
Дідусь усміхнувся. Руку поклав на ясну голівку внука й став розказувати. А Тарас слухав, слухав. Очей із діда не зводив, кожне слово пильно ловив. Дарма, що чув це вже в десятий раз. Запалювалися вогником його очі й сяяло радощами личко, як дідусь розказував про славні походи козаків, про їхні бої з бусурманами. Серце жаль стискав, як дід оповідав про неволь- ників, що каралися в турецьких кайданах. Гордощі розпирали груди, як слухав про великі перемоги козаків над ворогами… Легше ставало на серці, як із уст діда пливло оповідання про страшну, але справедливу помсту гайдамаків, про Гонту* й Залізняка. Дідусь скінчив, сусіди давно розійшлися додому, в саду розгулялося тьохкання соловейка, а Тарас сидів, мов заворожений. Тихо схлипував… Кістлява дідусева рука гладила його волосся.
40

— Дідусю спитав Тарас звідкіля проте все знаєте Були ви там і бачили все?
Дідусь усміхнувся У гайдамаках був і ходив із Гонтою й Залізняком гуляти. А про козаків чув від старих людей, від кобзарів сліпих. Усе збереглося в голові столітній. А що бачив і чув, те й другим розказую.
І дідусь пошкандибав ухату, бо вже вечеряти кликали

Володимир Барагура
Маленький Тарас дуже уважно слухав розповіді діда. Випиши сполучення слів, які показують, які почуття виникали в малого хлопця під час оповідей дідуся.
Автор тексту не говорить про дідуся Тараса, що він був добрий, любив свого внука, його любили й шанували всі люди в селі… А ми чомусь думаємо саме так. Чому?
Допоможемо Лесику! Що ще можна розповісти про дідуся
Тараса?
І досі сниться під горою, Між вербами та над водою Біленька хаточка. Сидить, Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча.
41
І досі сниться вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати, Цілує діда і дитя, Аж тричі весело цілує, Приймана руки і годує, І спать несе старий читає, Перехрестившись, Отче наш. Крізь верби сонечко сіяє І тихо гасне. День погас, І все почило. Сивий в хату Й собі пішов опочивати.
Тарас Шевченко
Читаєш цей вірші на душі тепло, спокійно. А що відчуваєш ти?
Діти
На Великдень, на соломі
Против сонця, діти Грались собі крашанками Та й стали хвалитись Обновами. Тому к святкам З лиштвою пошили Сорочечку. А тій стьожку, Тій стрічку купили. Кому шапочку смушеву, Чобітки шкапові, Кому свитку. Одна тільки
42
Сидить без обнови
Сиріточка, рученята Сховавши в рукава.
— Мені мати купувала.
— Мені батько справив.
— А мені хрещена мати Лиштву вишивала.
— А яв попа обідала Сирітка сказала.
Тарас Шевченко
Я майже нічого не знав проте, як жили діти заможних селян та діти­сиріти. Але прочитав цей вірші ніби побачив цих дітей, які вели розмову. Я нібито почув, як вони вихвалялися обновами, що їм подарували їхні рідні. Якою ж нещасною є дівчинка­сирітка, що може похвалитися лише тим, що пообідала в попа Я розумію, що вона постійно недоїдала й часто була голодною. Цей вірш викликав у мене сум. Я жалію дівчинку­сирітку. А які почуття викликав цей віршу тебе Окрім народних казок існують казки літературні. Літера-
турна казка, на відміну від народної, має автора. Пись­
менники­казкарі часто створюють свої твори на основі народних казок. На весь світ відомі імена славетних казкарів — Ханса Крістіана Андерсена, Шарля Перро, братів
ґрімм. Згадай назви їхніх казок.
43

Біографічний довідничок
Віктор Марі Гюго
(1802–1885)
Народився в Безансоні (Франція. Віктор був сином наполеонівського генерала, родом з буржуазної сім’ї. Його батьки через сімейні розбіжності жили окремо, а їхні діти постійно переходили то до батька, то до матері. Дитинство Гюго пройшло закордоном, де служив його батько. Протягом довгого часу навчання Віктора було безсистемним. Лише в 1814 році він вступив у пансіон Кордье, звідки перейшов до ліцею Людовика Великого.
Марк Твен
(1835–1910)
У лоцманів і моряків, які плавали порічці Міссісіпі «марк твен» означало мілини немає, глибина більше двох морських сажнів (близько 4 м, можна спокійно плисти далі. Американський письменник Семюел Клеменс обрав саме ці слова для свого літературного псевдоніму. Оповідання та романи зробили ім’я їхнього автора неймовірно популярними. До Марка Твена так ніхто не писав. Його твори непросто смішні, а ще й гумористичні.
Редьярд Кіплінг
(1865–1936)
Редьярд Кіплінг народився в Бомбеї в Індії. Своє ім’я він отримав на честь англійського озера Редьярд, де познайомилися його батьки. Няня-індіанка розповідала Редьярду індійські казки про тварин, які він запам’ятав на все життя. А в шість років Редь ярд із молодшою сестричкою вступили до приватному пансіону в Англії.
Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович)
(1889–1956)
Народився у багатодітній селянській сім’ї. Дитинство гумориста пройшло на Полтавщині, де змалечку він пізнавав усі премудрості селянського буття та дотепність народного гумору. Письменник дуже любив природу і тому з’явився такий псевдонім Вишня, а ім’я Остап — від головного героя одного з оповідань, пастушка Остапа.
Максим Тадейович Рильський
(1895–1964)
Народився в Києві всім ї громадського діяча та етнографа
Тадея Рильського. Синові він передав у спадок почуття власної незалежності та віру в себе. Мати Максима, Меланія Федорівна, була простою селянкою. І від неї передалася Максиму любов дорідної мови, до української пісні.
Олесь Донченко (Олександр Васильович Донченко)
(1902–1954)
Народився умісті Лубни. У цьому місті промайнули його дитячі та шкільні роки. Тут він формувався як письменник. Олесь Васильович був великим любителем природи. Він посадив дуже багато дереві заохочував до цього школярів. Олесь
Донченко багато подорожував, організовуючи драматичні гуртки та бібліотеки. Окрім книг він створив яблуневий сад.
Забіла Наталя
(1903–1985)
Відома українська письменниця. Свій перший вірш написала у чотири роки. Письменниця писала різні твори — приспівки, примовки, лічилки, абетки, казки, п’єси. Наталя Забіла переклала багато творів для дітей з російської, французької, польської, єврейської та інших мов.
Ліна Василівна Костенко
(нар. 1930)
Народилася на Київщині ум. Ржищеві в учительській сім’ї. Батько знав дванадцять мов. Із дитинства батьки прищеплювали майбутній поетесі високий моральний та естетичний смак, подавали літературні та історичні взірці для наслідування.
Михайло Слабошпицький
(нар. 1946)
У селі Мар’янівка на Черкащині з’явився на світ майбутній український літератор. Автор понад двадцяти різножанрових книжок. Серед них — казки, оповідання і повісті для дітей.
Слабошпицький — один із засновників міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика.

Біографічний довідничок
Віктор Марі Гюго
(1802–1885)
Народився в Безансоні (Франція. Віктор був сином наполеонівського генерала, родом з буржуазної сім’ї. Його батьки через сімейні розбіжності жили окремо, а їхні діти постійно переходили то до батька, то до матері. Дитинство Гюго пройшло закордоном, де служив його батько. Протягом довгого часу навчання Віктора було безсистемним. Лише в 1814 році він вступив у пансіон Кордье, звідки перейшов до ліцею Людовика Великого.
Марк Твен
(1835–1910)
У лоцманів і моряків, які плавали порічці Міссісіпі «марк твен» означало мілини немає, глибина більше двох морських сажнів (близько 4 м, можна спокійно плисти далі. Американський письменник Семюел Клеменс обрав саме ці слова для свого літературного псевдоніму. Оповідання та романи зробили ім’я їхнього автора неймовірно популярними. До Марка Твена так ніхто не писав. Його твори непросто смішні, а ще й гумористичні.
Редьярд Кіплінг
(1865–1936)
Редьярд Кіплінг народився в Бомбеї в Індії. Своє ім’я він отримав на честь англійського озера Редьярд, де познайомилися його батьки. Няня-індіанка розповідала Редьярду індійські казки про тварин, які він запам’ятав на все життя. А в шість років Редь ярд із молодшою сестричкою вступили до приватному пансіону в Англії.
Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович)
(1889–1956)
Народився у багатодітній селянській сім’ї. Дитинство гумориста пройшло на Полтавщині, де змалечку він пізнавав усі премудрості селянського буття та дотепність народного гумору. Письменник дуже любив природу і тому з’явився такий псевдонім Вишня, а ім’я Остап — від головного героя одного з оповідань, пастушка Остапа.
Максим Тадейович Рильський
(1895–1964)
Народився в Києві всім ї громадського діяча та етнографа
Тадея Рильського. Синові він передав у спадок почуття власної незалежності та віру в себе. Мати Максима, Меланія Федорівна, була простою селянкою. І від неї передалася Максиму любов дорідної мови, до української пісні.
Олесь Донченко (Олександр Васильович Донченко)
(1902–1954)
Народився умісті Лубни. У цьому місті промайнули його дитячі та шкільні роки. Тут він формувався як письменник. Олесь Васильович був великим любителем природи. Він посадив дуже багато дереві заохочував до цього школярів. Олесь
Донченко багато подорожував, організовуючи драматичні гуртки та бібліотеки. Окрім книг він створив яблуневий сад.
Забіла Наталя
(1903–1985)
Відома українська письменниця. Свій перший вірш написала у чотири роки. Письменниця писала різні твори — приспівки, примовки, лічилки, абетки, казки, п’єси. Наталя Забіла переклала багато творів для дітей з російської, французької, польської, єврейської та інших мов.
Ліна Василівна Костенко
(нар. 1930)
Народилася на Київщині ум. Ржищеві в учительській сім’ї. Батько знав дванадцять мов. Із дитинства батьки прищеплювали майбутній поетесі високий моральний та естетичний смак, подавали літературні та історичні взірці для наслідування.
Михайло Слабошпицький
(нар. 1946)
У селі Мар’янівка на Черкащині з’явився на світ майбутній український літератор. Автор понад двадцяти різножанрових книжок. Серед них — казки, оповідання і повісті для дітей.
Слабошпицький — один із засновників міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал