Активізація пізнавальної діяльності школярів у процесі сприйняття музики




Скачати 73.95 Kb.

Дата конвертації29.12.2016
Розмір73.95 Kb.

АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ
У ПРОЦЕСІ СПРИЙНЯТТЯ МУЗИКИ

Росул Т.,
м.Мукачево
Реформування освітньої системи України ставить нові вимоги до педагогічної діяльності вчителя. Роль педагога полягає не тільки у донесенні до учнів певної інформації, а у формуванні й розвитку пізнавальної активності та самостійності дитини, спонукання її до процесу творення самої себе.
Проблема активізації навчання є однією з найактуальніших на сучасному етапі розвитку вітчизняної школи. Провідні педагоги й психологи обґрунтовують різні методи активізації пізнавальної діяльності, а саме: формування пізнавальних потреб (М.Махмутов, Г.Щукіна), організація проблемного навчання (А.Алексюк, І. Лернер, М.Махмутов), розвиток пізнавального інтересу, емоційність навчання (Г.Щукіна, Т.Шамова). Усі ці дослідники розглядають активність як один з основних принципів навчання, запоруку успішного розвитку особистості школяра. Метою даної статті є розкрити специфіку музичного сприйняття та виявити педагогічні умови активізації пізнавальної діяльності школярів у процесі сприйняття музики.
Як відомо, кардинальною проблемою, що виражає сутність формування особистості, є діяльність як «взаємодія суб’єкта з об’єктом, в процесі якої об’єкт змінює свій зовнішній або внутрішній стан» [4, с.214]. Основними компонентами діяльності є суб’єкт з його потребами, мета, відповідно до якої спрямовано діяльність, засіб реалізації мети і результат діяльності. Під пізнавальною діяльністю розуміємо «розумову діяльність, що спрямована на досягнення певного пізнавального результату, підвищену орієнтовну реакцію на навчальний матеріал на основі пізнавальної потреби» [5, с.72]. Активна пізнавальна діяльність школярів, організована і керована вчителем, є найважливішою передумовою глибокого засвоєння ними знань. Ефективність навчання залежить від того, як і на що спрямовує вчитель активність учнів.

Якщо педагог організовує навчально-пізнавальну діяльність учнів, враховуючи
їх індивідуальні здібності, спонукаючи до самостійних пошуків способів розв’язання завдань і вчить порівнювати та робити висновки, то пізнавальна діяльність сприяє формуванню творчої особистості. Одним із важливих завдань учителя є розкриття мети пізнавальної діяльності. Якщо мета не має сенсу для особистості учня і її суспільна необхідність ним не усвідомлена, то і сама діяльність не буде сприяти його розвитку. При організації пізнавальної діяльності необхідно її мотивувати таким чином, щоб учень сам прагнув до цього, лише тоді вона буде мати цінність для розвитку особистості.
Пізнавальна діяльність учнів на уроках музики сприяє розвитку сприймання, пам’яті, мислення та уяви. Вона включає такі етапи: сприймання – осмислення і розуміння – узагальнення – закріплення – застосування на практиці. Передує їй підготовка учнів до участі в процесі навчання, формування активного позитивного ставлення до майбутньої пізнавальної діяльності, опора на попередні знання і досвід, зосередження уваги учнів на об’єкті пізнання.
Сприймання є першим і одним із найважливіших компонентів у процесі засвоєння навчальної інформації (особливо на уроках музики). Формування культури сприйняття музики є важливою задачею музичного виховання школярів, і відбувається воно в процесі всіх видів музичної діяльності.
Наприклад, для того щоб розучити пісню, її потрібно спочатку послухати; виконуючи пісню, важливо прислухатися до чистоти інтонування мелодії, виразності її звучання; акомпануючи на ритмічних інструментах, рухаючись під музику, необхідно слідкувати за її зміною, розвитком та передавати в русі своє відношення до твору. Разом з тим, сприйняття музики є і самостійним видом діяльності на уроці. В методичній літературі він визначається як слухання або слухання–сприйняття. Тут учні знайомляться з музичними творами, більш складними в порівнянні з тими, які вони можуть виконати самі. Однак, процес слухання таких творів не зводиться лише до знайомства з музикою. Важливо формувати в учнів навички та вміння, необхідні для повноцінного сприйняття
ними музичних творів, розвивати в них музичні, творчі здібності, а також
інтерес та музичний смак. Правильно організоване слухання музики, різноманітні прийоми активізації сприйняття сприяють розвитку інтересів та смаків учнів, формуванню їх музичних потреб.
Музичне сприйняття відбувається у нерозривному взаємозв’язку емоційних і раціональних процесів, художнього переживання і художнього мислення, перцептивних та інтелектуальних дій, його умовна диференціація на окремі складові дає змогу виділити ті способи дій, які необхідні для осягнення мистецтва і сприяють розрізненню, розумінню та оцінці змісту художньої
інформації. Знання типології сприйняття є умовою педагогічного впливу на розвиток особистості засобами мистецтва, удосконалення її підготовки до різновидів художньо-творчої діяльності, становлення духовної культури та унікальності власного Я.
Уміння слухати і чути музику не є вродженою рисою. Пізнавально-творчі можливості учнів розвиваються у спілкуванні з музикою, в процесі цілеспрямованого аналізу музичних творів. Адже тільки власна діяльність є запорукою глибоких переживань, естетичної насолоди, високих художніх смаків. “Справжнє, пережите і продумане сприймання – основа всіх форм залучення до музики, бо при цьому активізується внутрішній, духовний світ учнів, їх почуття і думки, - писав Д.Кабалевський. – Поза сприйманням музика як мистецтво взагалі не існує. Марно говорити про будь-який вплив музики на духовний світ дітей і підлітків, якщо вони не навчилися відчувати музику як змістовне мистецтво, яке несе в собі почуття і думки людини, життєві ідеї і образи” [1, с.28].
Особливість сприймання музики полягає в тому, щоб у поєднанні звуків різної висоти, тривалості, сили, тембру відчути красу звучання, виразність, відчути цілісні художні образи, що викликають у слухача певні настрої, почуття і думки. Сприймання музики не обмежується і не визначається одним лише безпосереднім емоційним враженням – воно можливе тільки в контексті
інших засобів пізнання, що виходять за межі музики. Одне почуття викликає

інше, одна думка породжує другу, спрямовує іноді свідомість у сферу, лише віддалено пов’язану з почутим. У процесі сприймання музики безперервно виникають образи і асоціації. При цьому музика асоціюється як правило, “…не з яскраво усвідомлюваними, чітко видимими, відчутними образами- уявленнями, а з невиразними комплексними відчуттями, які не встигають піднятися до рівня усвідомлення. І лише при подальшому самоаналізі ці приховані компоненти сприймання можуть набувати форми наочного уявлення, образного метафоричного визначення” [2, с.180].
Визначення структури музичного сприйняття ґрунтується на врахуванні ознак його адекватності і неповторної індивідуальності, яким відповідають уміння реципієнта аналізувати та інтерпретувати явища мистецтва. Згідно з ними автори психолого-педагогічних та мистецтвознавчих праць виділяють окремі ступені осягнення художньої образності (емоційно-естетичний відгук, оцінка засобів виразності, асоціативна активність, роздуми, естетична насолода, розкриття змісту, форми та інші). Узагальнення цих ступенів дає підстави вирізнити три основні складові, які прямо чи опосередковано присутні в усіх концептуальних підходах до розкриття структури музичного сприйняття:
- первинне ознайомлення з музичною
інформацією,
її сенсорне розрізнення;
- аналіз виразно-смислового значення музичної мови;
- інтерпретація та естетична оцінка художнього смислу твору.
Слід звернути увагу, що виділення цих складових досить умовне, оскільки комплексний процес сприйняття не розпадається на ізольовані частини, а вбирає особливості всіх названих компонентів. Сформована культура сприйняття передбачає органічну єдність емоційної реакції з аналітико-синтетичною діяльністю свідомості, тому переживання художньої образності, як єдино можлива форма спілкування з мистецтвом, пронизує всі компоненти сприйняття, віддзеркалюючи різноманітну динаміку емоційних реакцій: від безпосередньо-чуттєвих проявів до вищих емоцій естетичної насолоди. Звучання музики, кольорова гама на полотні живопису, гра акторів
пробуджують у реципієнта багатобарвну гаму витончених емоційних переливів
і яскравих ефектних спалахів, предметних почуттів і ледь вловимих настроїв.
Відсутність таких реакцій породжує так звану “ціннісну оману”, тобто нездатність осягнути художню цінність твору, особисто захопитися нею. Разом з тим, наявність суб’єктивних почуттів, далеких від творчого задуму автора, неадекватність переживань так само, як і їх відсутність, заважає проникненню у смислову сутність образу. Звідси стає зрозумілою роль художніх, “суто- розумних емоцій” (Л.С.Виготський), що мають великий “інтелектуальний потенціал”, виконують пізнавальні функції і уможливлюють розуміння змісту художньої інформації. На думку В.М.Теплова, сприйняття музики (а це можна віднести і до інших видів мистецтв) «відбувається через емоцію, але емоцією воно не закінчується. У мистецтві людина шляхом емоційних переживань пізнає світ, оскільки мистецтво є емоційним пізнанням» [3, с.48].
Формування навиків музичного сприйняття містить в собі дві сторони: розвиток здатності до диференціації різних компонентів музики і їх художнє осмислення, поступове становлення смислів, семантичне наповнення різних одиниць музичної мови. Процес засвоєння музичної мови подібний до процесу оволодіння мовленням і мовою. Щоб уяснити для себе значення того чи іншого слова, дитина повинна зіставити його з явищами чи предметами, установити тісні зв’язки між ним і реальним світом.
Особливість сприйняття музики полягає в тому, щоб у поєднанні звуків різної висоти, тривалості, сили, тембру відчути красу звучання, виразність, відчути цілісні художні образи, що викликають у слухача певні настрої, почуття і думки. Сприйняття музики не обмежується і не визначається одним лише безпосереднім емоційним враженням – воно можливе тільки в контексті
інших засобів пізнання, що виходять за межі музики. Одне почуття викликає
інше, одна думка породжує другу, спрямовує іноді свідомість у сферу, лише віддалено пов’язану з почутим. Відомий вчений Б.Яворський на основі власного педагогічного досвіду створив цілісну концепцію розвитку асоціативного мислення дітей, згідно з якою дитяче мислення проходить шлях
від розрізнення вражень (слухових, рухових тощо) до впорядкованих, усвідомлених, логічно пов’язаних асоціацій (зорових, рухових, літературно- мовних). Оригінальність, наповненість, яскравість асоціацій залежить від
інтересів людини, її індивідуальних властивостей, реакцій та моментального спрямування свідомості. Асоціації у творчому пошуку є прямими „підказками”, як аналогії або як засоби перегляду аналогії між об’єктом, який розглядається та суб’єктним досвідом. Остання властивість асоціацій найбільш цінна та має велику евристичну силу.
Асоціації лежать в основі образного мислення людини як вищої абстрактної форми пізнання об’єктивної дійсності. Образне мислення значно розширює пізнавальні можливості особистості у процесі оперування образами різного ступеня узагальненості, схематичними зображеннями предметів та
їхніми символічними позначеннями. Без образного мислення неможливе музичне сприйняття. Повноцінне сприймання передбачає вміння не просто побачити, а й осмислити зображене, зробити його промовистим. Дитина повинна вчитися розуміти образну мову творів мистецтва, систему виражальних засобів (наприклад, темп, метро-ритм, мелодичні і гармонічні особливості, штрихи, фактуру тощо), щоб прочитати “зашифрований” у них зміст (тему, ідею). На початковому етапі формування культури музичного сприймання школярів слід використовувати зразки програмної музики, адже випереджаюча функція програми ґрунтується на попередньому виявленні асоціативного джерела цілісного образу, визначає образно-емоційний ракурс очікувань, наперед звужуючи семантичне поле даного твору.
Оскільки прояви слухацької активності можуть бути різного рівня – від елементарного збудження або фокусування уваги на сюжетній фабулі твору до проникнення у концептуальну сутність музичного смислу – їхня градація дає підстави виявити творчий компонент музично-пізнавальної діяльності.
Характеристикою цього компонента виступає здатність реципієнта “увійти” в систему музичного мислення автора (адекватність сприйняття) і виробити своє
ставлення до мистецького явища (прояв власної індивідуальності), що створює необхідні умови для розуміння мистецтва.
Однією зі специфічних особливостей музичного сприйняття є те, що воно може розгортатися лише через механізми осмислення інтонаційних значень музики, що визначають її природу як вид мистецтва. На перший план тут виступають інтонаційно виражені почуття, образи і переживання людини, які утворюють своєрідний емоційний фон спілкування з музичним твором і є одночасно конституйованим матеріалом його сприйняття. Музичне сприймання у свідомості слухача будується не в режимі лінійної розгортки інформації, а через зачарування красою музичного звука. Переживання краси інтонаційного висловлювання як метарозумової одиниці музики слід розглядати як операційний елемент у творчому процесі музичного сприймання. На інших, більш елементарних рівнях сприймання, специфіка його як естетичного феномена втрачається або набуває іншої форми.
Активізації пізнавальної діяльності у процесі сприйняття музики можна досягнути шляхом використання діалогічних методів навчання, які формують і розвивають самостійність, творчість і активність; спонукання учнів до правильної оцінки власних дій, виховання у них звички самоаналізу, самоконтролю й потреби самовдосконалення; створення під час навчання проблемних ситуацій, які потребують самостійних, творчих і активних дій учнів.
Оскільки активізація пізнавальної діяльності формує насамперед позитивне ставлення до навчання, необхідно широко використовувати ігрові методи. Правильно підібрані і цікаво організовані музично-дидактичні ігри на уроках музики сприяють всебічному розвитку школярів, тренуванню й удосконаленню пам’яті, сприяють кращому засвоєнню та закріпленню знань і пробуджують жвавий інтерес до музики.
Для активізації слухацького сприйняття, підвищення художнього потенціалу особистості, можна запропонувати своєрідну “програму-максимум” естетико-виховної спрямованості:

 Давати уявлення про “інтонаційний словник епохи”, елементи якого композитор використав у своїх творах.
 Демонструвати базисні елементи твору (інтонації, мотиви, мелодії, теми) та
їх розвиток у драматургічному становленні.
 Показувати драматургічні кульмінації у “взаємовідношеннях” основних тем.
 Давати уявлення про інтонацію як виразник жанру, того чи іншого життєвого або художнього почуття.
 Впливати на формування рис концептуальності у сприйнятті, знайомлячи школярів з поняттями “жанр”, “стиль”, “музична драматургія”.
 Використовувати широкий спектр життєвих та художніх асоціацій з наміром активізації образно-художнього мислення школяра.
Організація й активізація пізнавальної діяльності школярів є головною метою навчально-виховного процесу у школі. А найважливішою умовою активізації пізнавальної діяльності є забезпечення мотивації учіння, яка підвищує інтерес учнів до знань, виховує наполегливість і викликає прагнення досягти поставленої мети. Формування активно-пізнавального ставлення до навколишньої дійсності, вміння орієнтуватись у всьому розмаїтті предметів і явищ, здатність довільно регулювати власну пізнавальну діяльність – ось ті передумови, які забезпечують продуктивність розумової діяльності дитини і визначають здатність творчо використовувати їх у різноманітних життєвих ситуаціях. Активізація пізнання у процесі сприйняття музики, формуючи світогляд, погляди, смаки, ідеали, сприяє розвитку не тільки специфічно музичних, а й взагалі універсальних людських здібностей, які можуть бути реалізовані в будь-якій сфері діяльності і пізнання – у науці, в політиці, в побуті, у безпосередній праці.
Література та джерела
1. Кабалевский Д.Б. Воспитание ума и сердца: Книга для учителя. – М., 1984.
2. Назайкинский Е.В. О психологии музыкального восприятия. – М.: Музыка,
1972.

3. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей //Избранные труды в двух томах. –Т.1. – М.: Музыка, 1985.
4. Філософський словник /За ред.. В.І.Шинкарука. – 2-е вид., перероб, і доп. –
К.: Голов. ред. УРЕ, 1986.
5. Шамова Т.И. Проблема активизации учения школьников. – М., 1977.
В статье раскрыта специфика процесса восприятия музыки школьниками, механизмы осмысления музыкальной интонации, сформулированы педагогические условия активизации познавательной деятельности на уроках музыки.
The article considers the specific character of the process of music perception by pupils, mechanisms of comprehending of musical intonation. Pedagogical conditions of activisation of cognitive activities on the musical lessons have been defined.




База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал