Болонський процес як засіб інтеграції І демократизації вищої освіти країн європи воронкова В. Г.



Скачати 168.37 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації08.02.2017
Розмір168.37 Kb.

2005
Гуманітарний вісник ЗДІА випуск 22
© Воронкова В.Г., 2005 36

БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС ЯК ЗАСІБ ІНТЕГРАЦІЇ І
ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ КРАЇН ЄВРОПИ

Воронкова В.Г. (м. Запоріжжя)

Анотація
В статті дається аналіз Документів Болонського процесу;
спільної заяви міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.);
переваги Болонського процесу; аналіз структурної реформи вищої
освіти на європейському просторі; напрямки структурного
реформування вищої освіти України; аналіз основних реформ:
Напрям І і Напрям ІІ; роль учасників Болонського процесу; аналіз
реформ вищої освіти після підписання Болонського процесу;
програми дій учасників Болонської декларації в системі вищої освіти.
Ключові слова
БОЛОНСЬКИЙ
ПРОЦЕС,
БОЛОНСЬКА
ДЕКЛАРАЦІЯ,
ПЕРЕВАГИ
ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ОСВІТИ, СТРУКТУРНА РЕФОРМА ВИЩОЇ ОСВІТИ, ЯКІСТЬ
ОСВІТИ,
БЕЗПЕРЕРВНА
ОСВІТА,
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ
РИНОК
ПРАЦІ,
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОСТІР ВИЩОЇ ОСВІТИ, ЯКІСТЬ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ,
ПОРІВНЯННА СИСТЕМА СТУПЕНІВ
Мета статті:
- дати аналіз документів Болонського процесу;
- визначити переваги Болонського процесу;
- дати аналіз змісту і основних цілей Болонського процесу.
Обговорення проблеми
1. Документи Болонського процесу як засіб інтеграції вищої
освіти країн Європи. Спільна заява європейських міністрів
освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.)
Болонську декларацію було прийнято через рік після
Сорбоннської декларації. Ці два документи мають декілька важливих рис. По-перше, їх об'єднує одна кінцева мета – поступове створення
єдиного Європейського простору вищої освіти. Друга спільна риса – підхід до справи, що передбачає спільні зусилля міністрів і представників вищої освіти. По-третє, обидва документи віддають перевагу структурі перед змістом і більше зосереджуються на "кваліфікаціях", ніж на дипломах вищої школи ("бакалавр", "магістр" та
ін.). По-четверте, можливо, уперше ці два документи звертають увагу на міжнародну конкурентоспроможність європейської вищої освіти.
Після прийняття Сорбоннської декларації відбулися дискусії з проблем сумісності та гармонізації у вищій освіті. Було багато відгуків з приводу прийняття системи вищої освіти, що передбачає 3-, 5- і 8 річні терміни навчання, хоча формально Декларація цього не рекомендувала. Також висловлювались занепокоєння щодо намагань нав'язати єдину модель, яка загрожуватиме різноманіттю вищої освіти
Європи.

Філософія
Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи
37
На цьому фоні перед конференцією в Болоньї потрібно було визначитись зі спільними рисами та відмінностями систем освіти в
Європі та напрямами їх розвитку: ситуація з відмінностями національних систем освіти настільки складна, що може кваліфікуватися як хаос; заплутаність ступенів,
інституцій і систем є найбільшою перепоною мобільності європейської вищої освіти; немає 3-, 5- і 8-річної моделі вищої освіти; багато країн мають одно-, дворічні програми, перші ступені (традиційні або нововведені), що передбачають навчання протягом 3-4 років; деякі країни проводять взаємнопогоджені реформи вищої освіти; вони віддають перевагу коротшим навчальним циклам (скорочення тривалості занять, впровадження перших ступенів у національні системи, двоступеневим структурам (впровадження навчальних циклів на здобуття ступеня "бакалавр" і "магістр" замість довготривалих навчальних циклів, що передбачають здобуття кваліфікації тільки після 5, 6 або навіть 7 років навчання), розвитку системи заліків, зовнішньому оцінюванню, більшій автономії у поєднанні з більшою підзвітністю. Іншою тенденцією є розмивання кордонів між університетом і неуніверситетським сектором (надання деяким інституціям університетських прав, установлення тісніших зв'язків між двома секторами).
Немає стандартного 8-річного навчання для здобуття ступеня "доктор наук"; дуже поширений 5-річний цикл навчання для одержання ступеня "магістр". Зрозуміло, що немає готової для запозичення зовнішньої моделі здобуття вищої освіти (наприклад, у
США).
Установлено, що як міністерства, так і вищі навчальні заклади усвідомлювали свої внутрішні проблеми, пов'язані з потребою більшої відповідності європейським стандартам, виходом на ринок праці, структурними перешкодами для мобільності.
Болонська декларація відображає більшість із зроблених спостережень. Декларація містить конкретний план дій: мета
(досягнення Європейського простору вищої освіти), термін виконання
(формування
європейського простору планується завершити протягом першого десятиріччя нового тисячоліття). Чого планується досягти? Зрозумілі ступеневі параметри, що піддаються порівнянню, програми підготовки спеціалістів різного рівня кваліфікації у всіх країнах - перший ступінь має тривати не менше 3 років і чітко відповідати потребам ринку праці, системі заліків європейського зразка у всіх державах, якість підготовки європейського рівня та поліпшення вільного переміщення студентів і викладачів завдяки структурним реформам (головним чином, через усунення перешкод, що залишилися). Це - головний зміст Болонської декларації, вільно

2005
Гуманітарний вісник ЗДІА випуск 22
Воронкова В.Г., 2005 38
прийнятої 29 країнами для реформування власних систем освіти з метою їх уніфікації.
По-перше, треба зазначити, що цього часу студентські представники, присутні на Болонській конференції, прийняли ще одну декларацію. Студенти не брали активної участі у підготовці конференції, але під час її проведення прийняли "Болонську декларацію студентів". Вона підтримує деякі цілі міністерської декларації, але заперечує певні важливі моменти. Зокрема, студенти були незадоволені тим, що до якості європейської вищої освіти так багато претензій у світі. Вони вважають, що вища освіта має щедро фінансуватися та отримувати гранти.
Інший важливий аспект Болонської декларації - вона пропонує закладам вищої освіти сприяти успіхові процесу реформ. Це абсолютно необхідне для всіх нас - працівників сфери вищої освіти.
Чого очікувати протягом найближчих місяців і років?
По-перше, слід очікувати проведення серії національних
реформ, що, можливо, будуть відбуватися в тих державах, що вже реформували свої освітні системи згідно з положеннями конференцій у Сорбонні та Болоньї. Проведення національних реформ можливе завдяки сприянню законодавчих і урядових органів влади чи міжвідомчим угодам на національному рівні. Можливий напрям - створення двоступеневої структури "бакалавр/магістр". По-друге, до конференції у Празі була підготовлена робоча програма на
європейському рівні. Це, по суті, міжурядова програма, до якої були запрошені ті країни, яких не було в Болоньї, і які, як наслідок, не підписали Болонську декларацію. У першу чергу це країни Південно-
Східної Європи.
Чого очікувати від діалогу між міністерствами та вищою освітою на європейському рівні? Слід розробити уніфіковані критерії присвоєння освітніх кваліфікацій. Мається на увазі зведення існуючих критеріїв присвоєння ступенів/кваліфікацій до спільного знаменника.
Також очікуємо на зрушення в системі заліків і стандартів якості навчання.
Чим можуть допомогти університети та інші заклади вищої освіти? Найголовніше, - це сформулювати власні пропозиції з урахуванням нових реалій після самміту в Болоньї.
Існують два надзвичайно важливі поняття, якими навчальні заклади можуть скористатися, щоб гідно увійти до нової європейської сім'ї вищої освіти.
1. Упровадження повноцінних циклів навчання для здобуття ступенів "бакалавр" і "магістр" у ті освітні системи, де їх немає. Ці цикли мають бути коротшими, гнучкішими (завдяки, зокрема, системам заліків), більш пов'язаними з майбутньою професією, мати більшу кількість предметів, бути більш європейськими та

Філософія
Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи
39
міжнародними. Вони повинні відкривати доступ як до подальшого навчання (для здобуття ступеня "доктор наук"), так і на ринок праці.
2. Можливо, найновішим аспектом у багатьох країнах (і який стимулюватиме проведення освітніх реформ повсюди в Європі) може стати впровадження нових термінів навчання для здобуття ступеня "магістр наук". Мета полягає в тому, щоб не лише механічно поділити довготривалу програму на дві частини, а продовжити працювати зі студентами в тому самому вищому навчальному закладі тієї самої країни, де вони здобули ступінь "бакалавр". Існують реальні переваги пропонування ступеня "магістр" консорціумом навчальних закладів, а не одним і тим самим університетом. Головна перевага тут - можливість більш широкого перерозподілу студентів, що бажають здобути вищий освітній ступінь, ніж ми маємо зараз. Це також може дати дорогу для нового типу мобільності студентів. Взагалі теперішні програми ЄС сфокусовано на "горизонтальній мобільності" (коли студенти навчаються за кордоном, проте могли б навчатися у своєму вищому навчальному закладі). Нова система вибору з різноманітних короткотривалих спеціалізованих "магістерських" програм сприятиме формуванню "вертикальної мобільності", якщо значна пропорція бакалаврів наук вирішить поміняти університет (і, можливо, предмет
і/або країну) для здобуття наступного ступеня - необов'язково одразу після здобуття ступеня бакалавра. Наскільки це явище пошириться - гарний показник успіху процесу реформ.
2. Переваги Болонського процесу
По-перше, існує ризик неузгодженості дій під час проведення реформ. Це може статися, якщо деякі країни зверхньо підійдуть до проведення реформ, тобто візьмуть довготривалу навчальну програму і поділять її на частини, змінюючи назви "заліків" і присуджуючи ступінь бакалавра після 7-го семестру. Це, звичайно, не відповідає вимогам до повноцінних ступенів. Є також можливість здійснення суперечливих заходів, зокрема, у тих країнах, де визначення початкових чи магістерських ступенів може створити новий тип ускладнень для вищої освіти в країні.
По-друге, ризиком, може стати надання окремим країнам переваги щодо стирання незначних відмінностей під час проведення реформ перед більш загальними проблемами. Боротьба з непринциповими деталями може відвернути нашу увагу від реальної загрози, що насувається ззовні.
По-третє, ризик у недооціненні саме зовнішнього виклику
(транснаціональна освіта, заочне навчання, студмістечка за кордоном під контролем іншого європейського університету чи заокеанського навчального закладу). Поки що ні уряди, ні вищі навчальні заклади не готові сприймати це як спільну проблему.
По-четверте, не всі країни Європи залучено до процесу створення Європейського простору вищої освіти

2005
Гуманітарний вісник ЗДІА випуск 22
Воронкова В.Г., 2005 40
Європейській вищій освіті потрібно краще навчитися конкурувати на світових ринках. Це сфера першорядного значення, і дуже важливо, щоб європейські університети мобілізували свою енергію та ресурси для успішної конкуренції на світовому ринку. Для залучення студентів з інших континентів (не тільки по обміну, але й тих, що платять за навчання) потрібні такі програми, які відповідають їх проблемам (тут важливу роль відіграють маркетингові зусилля та реклама).
Щоб стати ефективними конкурентами, європейські університети повинні максимально посилити свою дієвість на місцях і поліпшити свою організацію.
На противагу тому, що університети
Великобританії, США або Австралії є привабливими для іноземних студентів не тільки тому, що вони навчають англійською мовою.
Протягом років, іноді навіть десятиріч, вони вкладали гроші, щоб запропонувати студенту необхідний навчальний курс, належний студентський сервіс (наприклад, проживання) та зрозумілі академічні ступені. Свої пропозиції вони рекламували та пояснювали через своїх постійних представників і персонал на місцях. Більшості університетів у Європі все ще не вистачає рішучості та досвіду, які потрібні у зростаючій конкурентній боротьбі за студентів і відповідні прибутки.
У європейській вищій освіті є багато переваг. Перша й найголовніша - якість освіти, яка залишається дуже високою.
Різноманітність теж могла б бути перевагою, якщо до неї правильно підійти. Процес європейської інтеграції можна також використати як "привабливий момент". Плата за навчання порівняно невисока.
Загальна цінова перевага, яку Європа могла запропонувати студентам з інших континентів і яка часто сьогодні інтерпретується як показник нижчої якості, може стати серйозною конкурентною перевагою, якщо її правильно пояснити.
В Європі може виникнути розкол між деякими університетами, не обов'язково з однієї країни, які будуть впроваджувати світові стандарти вищої освіти, та іншими навчальними закладами, які цього не зроблять. Потреба діяти ефективно зумовлена зовнішніми проблемами, яка постала перед європейською вищою освітою, хоча цей фактор ще не визнано до кінця. Заклади вищої освіти самі недооцінюють рівень проголошених змін і "прокидаються" потихеньку,
із запізненням.
Поява всеєвропейського ринку праці, який значною мірою впливатиме на університетські пропозиції у майбутньому є реальністю, навряд чи суспільство довго терпітиме ситуацію з високим рівнем безробіття серед випускників вищих навчальних закладів і недостатньою кількістю освіченої молоді у ключових сферах.
Зменшення припливу студентів до університетів, що вже спостерігається в деяких країнах і швидко почнеться в деяких інших.

Філософія
Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи
41
Це матиме свої наслідки, і багатьом університетам доведеться боротися за студентів, особливо враховуючи, що державне фінансування у більшості країн так чи інакше залежить від кількості зарахованих студентів. Це щось абсолютно нове для багатьох країн.
Спостерігається значне зростання пропозицій щодо здобуття вищої освіти, більшість з яких - закордонні. Це також розширить сферу вибору студентами вищих навчальних закладів.
Важливу зміну слід бачити в тому, що у майбутньому підзвітність університетів за використання державних коштів значно зросте.
Навряд чи держава буде підтримувати вищі навчальні заклади в тому, що безпосередньо не пов'язане з навчальним процесом (який буде коротший, ніж у минулому). Це вже спостерігається в деяких країнах.
Ми вступаємо до нової епохи міжнародної освіти. У минулому десятиріччі основну увагу приділяли співпраці та обміну в межах
існуючих структур. Для цього робилися спроби створити "прозорість" між національними системами, які відрізняються в багатьох аспектах і які іноді дуже важко звести до спільного знаменника. У наступному десятиріччі буде продовжено більшість з того, що вже виконується протягом останніх років. Є навіть потреба сприяти подальшому зросту та поліпшенню якості деяких типів мобільності. Але засоби, які використовували до теперішнього часу, вже вичерпують себе.
Наступне десятиріччя, швидше за все, відрізнятиметься від попереднього. Є підстави вважати, що ми вступили до такої фази, коли структурні зміни будуть серцевиною розвитку.
Зростатиме мобільність між вищими навчальними закладами та між державами. Цьому сприятимуть такі структурні заходи, як усунення адміністративних перешкод, полегшений доступ до більш повної інформації та більш вільний вибір. Якщо впродовж останніх 10-
15 років у вищій освіті дуже активно проходив процес
інтернаціоналізації, то зараз, можливо, наступає цикл, що характеризується деякою мірою "денаціоналізацією".
Місцю Європи у світі буде приділено більше уваги. Наприклад, більшість освітніх консорціумів у Європі функціонували, переважно, як структури внутрішньої співпраці та обліку, тобто для різних типів діяльності членів одного консорціуму. Нас, напевно, очікує цілий ряд нових можливостей для спільної діяльності цих консорціумів з навчальними установами і в інших регіонах світу. Однією з найвагоміших змін у майбутньому стане те, що Європа (зокрема, але не тільки, ЄС) приділятиме більше уваги зовнішнім аспектам своєї діяльності, у тому числі у сфері вищої освіти. Це має змістити акценти з діяльності у межах Європи - чи ЄС - на спільні програми в інших частинах світу.
Україна в Європі повинна стати більш конкурентоспроможною.
Це означає, зокрема, що європейські заклади вищої освіти мають об'єднатися та вийти на міжнародний ринок з такими пропозиціями,

2005
Гуманітарний вісник ЗДІА випуск 22
Воронкова В.Г., 2005 42
які б зацікавили студентів з інших частин світу. Підвищення нашої конкурентоспроможності також потребуватиме зняття всіх обмежень з деяких найкращих неуніверситетських установ.
3. Структурна реформа вищої освіти на європейському
просторі
Процес об'єднання Європи, його поширення на схід і на прибалтійські країни супроводжується формуванням спільного освітнього і наукового простору та розробкою єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері в масштабах усього континенту.
Розглянемо головні принципи Болонського процесу та відповідність вищої освіти України його вимогам з огляду на перспективу інтеграції нашої системи в європейський освітній і науковий простір.
Інтеграційний процес у науці й освіті має дві складові: формування співдружності провідних європейських університетів під егідою документа, названого Великою хартією університетів (Magna
Charta Universitatum), та об'єднання національних систем освіти і науки в європейський простір з єдиними вимогами, критеріями і стандартами. Головна мета цього процесу - консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для
істотного підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі (наприклад, протягом останніх
15-20 років вона значно поступається американській системі), а також для підвищення ролі цієї системи в суспільних перетвореннях.
Цим актом країни-учасниці узгодили спільні вимоги, критерії та стандарти національних систем вищої освіти і домовилися про створення єдиного європейського освітнього та наукового простору до
2010 року. У межах цього простору мають діяти єдині вимоги до визнання дипломів про освіту, працевлаштування та мобільності громадян, що
істотно підвищить конкурентоспроможність
європейського ринку праці й освітніх послуг. Власне, цим документом було задекларовано прийняття загальної системи порівняльних освітньо-кваліфікаційних рівнів, зокрема через затвердження додатка до диплома; запровадження в усіх країнах двох циклів навчання за формулою 3 + 2, при цьому перший, бакалаврський цикл має тривати не менше трьох років, а другий, магістерський - не менше двох років, і вони мають сприйматися на європейському ринку праці якраз як освітні кваліфікаційні рівні; створення систем кредитів відповідно до
європейської системи трансферу оцінок, включно з постійним навчанням; сприяння європейській співпраці щодо забезпечення якості освіти, розробка порівняльних критеріїв і методів оцінки якості; усунення перешкод на шляху мобільності студентів і викладачів.
Але не слід ідеалізувати Болонський процес. Він нерівномірний, суперечливий, складний. Як приєднання до цього процесу, так і неприєднання мають свої переваги та ризики. Втім, з урахуванням

Філософія
Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи
43
усіх "за" і "проти" для країн, які прагнуть до економічного і суспільного розвитку і, зрештою, вступ до Європейського Союзу (ЄС), альтернативи Болонському процесові немає.
Якщо на установчій конференції в Болоньї 1999 року до перших
29 країн майже не висували суттєвих вимог, то вже на Празькому саміті 2001 року до наступних чотирьох кандидатів вони були досить серйозними, а сім країн, які входили до Болонської співдружності на
Берлінському саміті 2003 року, змушені були витримати справжній
іспит. Безперечно, вступ до цієї співдружності наступних країн на
Бергенському самміті 2005 року буде дуже складним.
Для того, щоб вступити до Болонської співдружності і, головне, стати її повноправним членом, Україні треба буде піти на суттєві перетворення в системі вищої освіти і науки. Найважливіше при цьому провести ґрунтовний порівняльний аналіз вітчизняної системи науки й освіти з європейською (за Болонською моделлю). За результатами цього аналізу визначити, що потрібно буде змінити в нашій системі, і започаткувати відповідні реформи.
Ці реформи вже не зможуть бути "косметичними". Вони мають стосуватися глибинних основ нашої освіти й науки. Здійснюючи їх, ми повинні будемо відповісти на запитання: чого і як слід навчати в сучасному світі гострої конкуренції? Ми не зможемо уникнути реальної
інтеграції вітчизняної науки й освіти. Через складності з розпізнаванням освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" виникне потреба започаткувати еквівалентну систему другого рівня. Особливо це важливо для підготовки і кваліфікації інженерів в умовах креативної практики, що має закінчуватися обов'язковим винахідництвом і створенням нової техніки. Доведеться приймати нелегкі рішення стосовно системи наукових ступенів кандидатів і докторів наук та принципів їх присудження.
На шляху цих реформ виникне ще багато складних проблем.
Але особливість найближчого періоду в тому, що уникнути зазначених перетворень уже неможливо, бо, не проводячи реформ або зволікаючи з ними, наша країна підсилюватиме ізоляційні явища як з боку Європи, так і з боку Росії, дедалі більше поглиблюючи власну суспільну й економічну кризу.
4. Напрямки структурного реформування вищої освіти
України
Враховуючи незворотність Болонського процесу, ми маємо усвідомлювати, що для нашої системи вищої освіти він є дуже непростим. Нам важче, ніж будь-якій іншій країні, яка не має таких глибинних традицій у галузі фундаментальної освіти, приєднатися до багатьох загальноєвропейських рішень, нівелюючи власні багатовікові напрацьовання у цій галузі.
Тому нові виклики ми повинні прийняти не тільки переносячи на наше підґрунтя досвід інших держав, але й пропонуючи

2005
Гуманітарний вісник ЗДІА випуск 22
Воронкова В.Г., 2005 44
європейському співтовариству свої доробки, досягнення, пропозиції, своє бачення проблем. Тобто потрібно досягти гармонійного поєднання європейських нововведень і кращих вітчизняних традицій.
Але ми повинні відверто визнати, що за останні роки у сфері вищої освіти України, особливо технічної, накопичилися складні проблеми, вирішення яких залишається на порядку денному, навіть незважаючи на наявність чи відсутність таких факторів, як Болонський процес.
1. Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові ж системи вищої освіти мають у
5 разів менше.
2. Недостатнє визнання у суспільстві рівня "бакалавр" як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою.
3. 3більшення розриву зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.
4. Невиправдана плутанина у розумінні рівнів спеціаліста і магістра. З одного боку, має місце близькість програм підготовки спеціаліста
і магістра,
їхня еквівалентність за освітньо- кваліфікаційним статусом, а з іншого - вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV.
5. Ми змирилися з нехтуванням передовими науковими дослідженнями у закладах освіти, які є основою університетської підготовки. Наша система наукових ступенів у порівнянні з загальноєвропейською ускладнює мобільність викладачів і науковців в
Європі.
6. Неадекватно до потреб суспільства і ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі у чотири рази більша, ніж
ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих.
7. Відійшла в минуле колись добре організована для централізованої економіки система підвищення кваліфікації та перепідготовки нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип "освіта через усе життя" поки що в умовах нашої держави не може бути в повній мірі реалізований.
8. Університети України не беруть на себе роль методичних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методичних керманичів заклади освіти, що мають статус національних, у той час, коли їхня кількість досягла близько 40% від загальної кількості ВНЗ III та IV рівнів акредитації.
Ці та інші перешкоди погіршують розпізнавання нашої системи вищої освіти зовнішнім світом, підсилюють ізоляціоністські тенденції,

Філософія
Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи
45
погіршують мобільність наших студентів, викладачів і науковців в межах європейського освітнього простору і ринку праці.
Зменшити ці перешкоди - означає для нас опинитися, образно кажучи, на першому поверсі величезної будівлі, яка має назву "Європа знань". "На другому поверсі" на нас чекають дуже серйозні структурні перетворення. Це - модернізація системи контролю якості освіти, узгодження дворівневої системи з європейською моделлю, введення загальноєвропейських кредитних заліків і термінів навчання, уведення вченого ступеня доктора філософії. Як визначено у "Саламанському зверненні" (2001 p.), якість - це основоположна умова для визнання, для довіри, сумісності та привабливості в
європейському просторі. Берлінське комюніке (2003 р.) визначає якість освіти як основу створення європейського простору.
Моніторинг якості освіти має бути повним, постійним, прозорим, об'єктивним; якість і акредитація, які міцно пов'язані між собою, висувають перед нашою системою ліцензування й акредитації нові завдання щодо використання європейських стандартів якості, і тому наша участь в європейській мережі з гарантування якості у вищій освіті (система ENQA) обов'язкова вже в найближчий час; контроль якості повинен зосередитися не тільки на контролі навчального процесу, кадрів, науково-методичного забезпечення, матеріальної бази тощо, а, в першу чергу, на контролі знань студентів і, особливо випускників, визначаючи їхню компетентність і спроможність задовольняти вимоги ринку праці; акредитуватися мають не тільки навчальні заклади і спеціальності, але й окремі освітні програми: окрім внутрішньої оцінки якості, неминуча зовнішня оцінка, яка надає можливість оцінювати навчальні програми за межами своєї країни за загальними критеріями.
Щодо узгодження дворівневої системи, то ця проблема не була б занадто складною, якби перед нашою системою освіти не постала в повному обсязі проблема вирішення долі технікумів і коледжів.
Вердикт громадськості та держави з цього питання може визначитись на перетині декількох рішень, наприклад, повністю
інтегрувати кращі технікуми і коледжі в заклади III, IV рівнів акредитації, створивши
їм умови для надання освітньо- кваліфікаційного рівня "бакалавр", решту ж трансформувати в заклади середньої професійної освіти для надання випускникам рівня висококваліфікованих робітників.
Відповідальне рішення ми маємо прийняти стосовно освітньо- кваліфікаційного рівня "спеціаліст".
Очевидно, поки спеціалісти затребувані нашою економікою, цей рівень варто зберігати. Доцільніше паралельно вводити за формулою
4+2 освітньо-кваліфікаційний рівень "магістр" відповідної галузі.
Магістр інженерії, магістр права, магістр з бізнес адміністрування та
інші. Реальна ж доля рівнів "спеціаліст" і "магістр" в нашій країні

2005
Гуманітарний вісник ЗДІА випуск 22
Воронкова В.Г., 2005 46
вирішиться з часом у відповідності до їхньої затребуваності на ринку праці, який також поступово буде
інтегруватися у загальноєвропейський.
Аналогічний підхід можна було б застосувати до системи наукових ступенів в Україні. Згідно з Берлінським комюніке 2003 року, нам було б вигідно додатково до наявної системи "кандидата та доктора наук" ввести науковий ступінь "доктора філософії" у відповідності до міжнародних стандартів. Для багатьох науковців були б зняті перешкоди у мобільності на європейському науковому й освітянському просторі. Традиційна ж система наукових ступенів була б, як і раніше, затребувана на внутрішньому ринку праці до того часу, поки доля як першої, так і другої систем остаточно не вирішиться у майбутньому.
Вже багато було написано і сказано про впровадження
європейської системи взаємовизнання кредитних одиниць.
Міністерство освіти і науки України започаткувало експеримент з визначення особливостей кредитно-модульної системи, подібної до
ECTS, альтернативи її впровадженню в Україні немає. Зробивши це, ми знімемо суттєву перешкоду в розпізнаванні нашої системи вищої освіти зовнішнім світом.
Таким чином, при здійсненні вказаних структурних перетворень важливо надати широкі права ВНЗ у прийнятті європейських стандартів - повністю чи частково і в певні терміни. Усі документи
Болонського процесу та пов'язані з ними задачі, в першу чергу, пов'язані із студентами. Вони є центром, навколо якого вибудовується вся система. Три необхідні та достатні принципи: мобільність членів освітянського простору, в першу чергу студентів; привабливість освітянських послуг та можливість працевлаштування.
Об'єднує ці три принципи те, що вони, по суті, виходять за рамки суто системи освіти, вони - прерогатива держави, і в наших вітчизняних умовах вони можуть бути виконані в процесі соціоекономічного інтегрування нашої країни в європейський простір.
Мобільність - важлива якісна особливість європейського простору, вона передбачає мобільність людей між вищими навчальними закладами та між державами. В Україні їй заважають системні невідповідності, візовий режим, економічні характеристики нашої країни, зрештою різниця між рівнем життя в Україні та країнах ЄС.
Привабливість ВНЗ для студентів - це великої ваги комплексна компонента, яка включає перспективу для кар'єри: якість та вартість навчання, вартість проживання, доступність побутових послуг, наявність стипендіальних програм, повага до європейських та світових цінностей, відсутність міжнаціональних та релігійних конфліктів, відповідність європейським освітянським стандартам тощо. Працевлаштування - це принцип, що лежить в основі забезпечення прав молодої людини щодо транснаціональної освіти.

Філософія
Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи
47
Болонська декларація підтвердила, що можливість влаштування на роботу - це основне питання для вищих закладів у всій Європі; це стратегічна мета, яка не має альтернативи. Працевлаштування - це
індикатор успіхів всього Болонського процесу в цілому. Він настільки важливий, що в дискусіях про доцільний термін навчання на будь- якому рівні учасники дійшли висновку, що навчатися, використовуючи принцип "навчання через усе життя", треба доти, поки не знайдеш роботу.
Таким чином, вищий освітянський поверх європейського простору можуть займати держави, які повністю сприяють студентському самовиявленню, що забезпечується золотою тріадою - мобільністю, привабливістю, працевлаштуванням. Це прерогатива, компетенція і обов'язок держави перед молоддю України.
Висновки
1. Цілі Болонського процесу: підвищення якості освітніх послуг та набуття європейською освітою незаперечних конкурентних переваг; розширення доступу до європейської освіти; формування
єдиного ринку праці вищої кваліфікації в Європі; розширення мобільності студентів та викладачів; прийняття порівнянної системи ступенів вищої освіти з видачею зрозумілих в усіх країнах Європи додатків до дипломів.
2. Основний зміст Болонської декларації: введення двох циклів навчання; введення кредитної системи; контроль якості освіти; розширення мобільності; забезпечення працевлаштування випускників; забезпечення привабливості європейської освіти.
3. Пріоритети Болонської декларації: побудова Європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю
їх працевлаштування; посилення міжнародної конкурентоспроможності як національних, так і в цілому європейської систем вищої освіти; досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти; формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи в цілому; підвищення ролі університетів у розвитку національних та європейських культурних цінностей; змагання з
іншими системами вищої освіти за студента, вплив, гроші та престиж.
4. Болонський процес – один з інструментів не лише інтеграції
України в Європу, а й інструмент загальної світової тенденції нашого часу – глобалізації. Європейська спільнота має намір зробити внесок в якісну освіту шляхом заохочення країн – учасниць до сприяння підвищенню якості власної освіти. Відштовхуючись від цього,
Європейська комісія надає фінансову і політичну підтримку цьому процесові, що виходить за рамки ЄС.
Перспективи подальших наукових досліджень: аналіз впровадження Болонської декларації у Запорізькій державній
інженерній академії.

2005
Гуманітарний вісник ЗДІА випуск 22
Воронкова В.Г., 2005 48
Джерела
1. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті
Болонського процесу (документи і матеріали 2003 - 2004 рр.) / За ред. В.Г. Кременя, авт. кол.: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук
В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. – Київ-Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2004.
- 147 с.
2. Ван дер Венде М.К. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе // Высшее образование в Европе. -2000. -
Том ХХV.-№ 3.
3. Долженко О.В. Сорбонская и Болонская декларации:
Информация к размышлению // Вестник высшей школы: Аlmа mаtеr. -2000. -№ 6.
4. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти.
- К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2003. - 200 с.
5. Кремень В.Г. Болонский процесс: сближение, а не унификация//3еркало недели. - № 48(473). -13-19 декабря 2003.
6. Лукичев Г.А. Интеграция и эффективность - цели реформ в высшем образовании стран Европы // Научный вестник
Московского государственного технического университета гражданской авиации. -2000. -№ 26. –С 13-18.
7. Матеріали науково-практичного семінару
„Кредитно- модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації". Львів, 21-23 листопада 2003. - Львів: «Львівська політехніка». - 111 с.
8. Болонський процес: перспективи і розвиток у контексті приєднання до Європейського простору вищої освіти: Монографія /
За ред. В.М. Бебика. – К.: МАУП, 2004. – 200 с.
9. Кольчугина М.Б. "Новой экономике" – новое образование //
МЭиМО. – 2003. - №12. – С. 42-53.
10. Корсак К.В. В ХХI век с новой парадигмой национального образования // Персонал. – 2000. - №1. – С.66-72.
11. Довженко О. Какова наша школа (по результатам международного сравнения) // Вест. высш. шк. (Alma mater). –
2002. - №3. – С.37-42.
12. Згуровский М. Болонский процесс: путем европейской интеграции // Зеркало недели. – 2003. – 18 окт. (№40). – С.17.
13. Реформування вищої освіти і Болонський процес // Освіта
України. – 2003. – 9 груд. (№92). – С.3.
14. Рішення Всеукраїнської наради ректорів вищих технічних навчальних закладів "Вища технічна освіта і Болонський процес". –
Х.: 2004. – 17-18 березня.
15. Малицкий Б.А. Состояние исследований проблем науки и использования научных знаний в Украине // Наука и науковедение.

Філософія
Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи
49
– 2002. - №3 (29). – С. 3-10.
16. Пожуєв В.І. Болонський процес і основні тенденції розвитку Європейської освіти // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – Запоріжжя, ЗДІА. – Випуск №16. –
2004. – С. 4-22.
17. Пожуев
В.И.
Высшее образование в условиях глобализации / Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – Запоріжжя, ЗДІА. – Випуск № 20. – 2005. – С. 5-17.
18. Пожуєв В.І. Вища освіта як фактор інноваційного розвитку суспільства та інтеграції України в європейське співтовариство /
Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. –
Запоріжжя, ЗДІА. – Випуск №19 – 2005. – С. 5-20.
19. Пожуев В.И. Особенности внедрения кредитно-модульной системы в учебный процесс / Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – Запоріжжя, ЗДІА. – Випуск №21. –
C. 4-11.
Стаття надійшла 23.05.05 р.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка