Дидактика.,Методика.,Нові,, інформаційні технології навчання,,, Наталія Безлюдна,, Дидактичні умови розвивального навчання у творчій спадщині




Скачати 68.87 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації02.02.2017
Розмір68.87 Kb.

ДИДАКТИКА.,МЕТОДИКА.,НОВІ,,
ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ
,
,,
Наталія Безлюдна,,
Дидактичні умови розвивального навчання у творчій спадщині,
В.О0,Сухомлинського,
Проблемі методів навчання В.ОĘĊСухомлинський приділяв велику увагуĘĊ
У його дидактиці вона займала значне місцеĘĊВидатний педагог писавĤĊƕВĊ
світлі нових завданьĖĊякі постали нині перед школоюĖĊв зв’язку з підготовкоюĊ
вихованців до трудової діяльності проблема методів навчання набираєĊ
великого значенняĘĊВід умілого використання методів залежить не тількиĊ
міцність знань та практичних умінь і навичокĖĊале й формування в учнівĊ
поглядів на знанняĖĊнаукуĖĊвихованняĖĊбажання вчитисьƥĊŅĠġĖĊĠğģŇĘĊ
Успіх розумового виховання багато в чому залежить від методівĊ
навчанняĖĊвід їх відповідності завданням розумового розвитку школярівĖĊщо вĊ
свою чергу визначає відповідну структуру уроків ПослідовникиĊ
В.ОĘĊСухомлинськогоĖĊ вчителі Павлиської школи виходили із наступнихĊ
принципівĤĊсполученняĖĊ об’єднанняĖĊ злиття практичної роботи якаĊ
виконується учнямиĖĊз первинним сприйняттям знаньĖĊз їх поглибленнямĖĊ
розвиткомĖĊвикористаннямĥĊвикористання знаньĊĒв різних формахēĊякĊ
найважливіший головний шлях не тільки поглибленняĖĊрозвитку знаньĖĊале і їхĊ
виявленняĥĊперевіркаĖĊоблікĖĊтривалість та поступовість процесу оволодінняĊ
знаннямиĘĊ
«Успіх розумового виховання залежить від творчого застосуванняĊ
методів навчанняĖĊвід різноманітності тих деталейĖĊякі зумовлюютьсяĊ
конкретною обстановкою і не можуть бути передбачені заздалегідь теорієюĊ
навчанняƥĖĊƀĊписав В.ОĘĊСухомлинськийĊŅġĖĊĜġěŇĘĊ
ВінĖĊмаючи багаторічний досвідĖĊприйшов до висновкуĖĊщо всі загальė
нодидактичні методи можна поділити наĊĜĊгрупиĤĊметодиĖĊякі забезпечуютьĊ
первинне сприймання знань і вмінь учнямиĖĊта методи осмисленняĖĊрозвиткуĖĊ
поглиблення знаньĘĊ
Педагог звертав увагу нате що кожний метод має особливостіĖĊякіĊ
залежать від специфіки предметуĖĊзмісту матеріалуĖĊцілей та задач всебічногоĊ
розвитку школяраĥĊвін рекомендував вчителямĖĊготуючись до урокуĖĊ
продумуватиĖĊяк відіб’ються в розумі дитини повідомлені знанняĖĊяк набутіĊ
учнем знання будуть використані в подальшомуĖĊяка буде їхня роль вĊ
розумовому розвитку дитиниĘĊВажливе практичне значення має проблемаĊ
вибору адекватних процесу навчання методів роботи з молодшимиĊ
школярамиĘĊ
В.ОĘĊСухомлинський вказувавĤĊƕВажливе місце на уроках в початковихĊ
класах займають ті види робітĖĊдля яких характерна єдністьĖĊпо-першеĖĊсловаĊ
вчителяĖĊпо-другеĖĊнаочного образуĊĒпредметĖĊкартина та інĘēĖĊщо його бачатьĊ
діти іĖĊпо-третєĖĊпрактичної діяльності дітейĘĊПочатковий етап навчанняĊ
відкриває дітям перше вікно у світіĖĊїм усе треба пояснюватиĖĊпоказуватиĖĊ
тлумачитиĖĊвчитиĖĊробитиĘĘĘĊУчитель пояснює зміст абстрактних понятьĖĊуĊ
кожного вчителя початкових класів склався словник цих понятьĊĒнаприкладĖĊ
такихĖĊяк природаĖĊорганізмĖĊречовина тощоēĖĊвін поступово роз’яснює їх дітямĊ
на все нових і нових фактахƥĊŅġĖĊĜġġŇĘĊ
Правильно оцінюючи тенденції розвитку школи на сучасному етапіĖĊ
В.ОĘĊСухомлинський прийшов до висновку що основними напрямкамиĊ
удосконалення методики навчання повинні бути перш за все всебічнийĊ
розвиток активностіĖĊініціативностіĖĊсамостійності учнів у навчанніĖĊрозвитокĊ
творчого початку в розумовій праціĖĊвнесення в процес навчання на уроціĊ
елементів художнього і наукового пошукуĖĊдослідженняĖĊбільш широкеĊ
використання проблемного навчанняĖĊвикористання резервів колективнихĊ
форм навчання в поєднанні з індивідуальним підходом до кожного учняĖĊ
раціональне використання технічних засобів навчання наочностіĖĊ
удосконалення форм роботи з книгою на уроціĘĊ
В.ОĘĊСухомлинський відзначавĤĊƕĘĘĘГотуючись до уроку досвідченийĊ
педагог завжди продумуєĖĊяк відбиватимуться повідомлювані ним знання вĖĊ
розумі його учнівĘĊЗалежно від цього вчитель вибирає й методи навчанняƥĊŅġĖĊ
ĜġěŇĘĊ
Для вчителя дуже важливо весь час поповнювати арсенал методівĖĊ
намагатися урізноманітнити їх використання на окремих урокахĘĊЗ досвідуĊ
вчителів відомоĖĊщо ефективність навчання знижуєтьсяĖĊякщо вчитель наĊ
кожному наступному уроці використовує одній ті ж самі методи роботиĘĊ
Успішне оволодіння учнями змістом знань залежить багато в чому відĊ
умілого використання методівĖĊякі викликають високу пізнавальну активністьĊ
учнівĖĊметодівĖĊякі забезпечують розвивальний характер навчанняĘĊУспішністьĊ
навчального процесу залежить і від самого учняĖĊвід його бажання працюватиĖĊ
від активності процесу пізнання на уроціĘĊУчень повинен стати активнимĊ
учасником процесу пізнанняĖĊбрати активну участь у формуванні власнихĊ
знаньĊƀĊтака вимога часуĘĊВ.ОĘĊСухомлинський підкреслювавĤĊƕĘĘĘвинятковуĊ
роль відіграє уміння вчителя скерувати хід думки учнів такĖĊщоб вониĊ
активноĖĊзосереджено прагнули побачити невидимеĖĊзрозуміти прихованеĖĊ
розгледіти незвичайне у звичайномуĖĊщо зустрічається на кожному кроціƥĊŅĝĖĊ
ğģěŇĘĊ
Видатний педагог підкреслювавĖĊщо на певних етапах навчання єĊ
необхідність полегшити працю дитини настількиĖĊщоб учення стало іĊ
посильнимĖĊі цікавимĘĊАле важливо своєчасно визначити межу цьогоĊ
полегшення і далі вести учня по шляху подолання посильних труднощівĘĊ
Спираючись на теорію розвивального навчання Л.СĘĊВиготськогоĖĊ
В.ВĘĊДавидоваĖĊ Л.ВĘĊЗанковаĖĊ Г.СĘĊКостюкаĖĊ павлиські вчителі розроблялиĊ
систему навчання молодших школярів на декількох рівняхĊƀĊце так званаĊ
рівнева диференціація навчанняĘĊ
Василь Олександрович рекомендувавĤĊƕПодивіться на уроки математикиĊ
викладачів Павлиської середньої школи Г.ГĘĊАрищенко та М.АĘĊЛисакĘĊПід часĊ
розв’язування задача розв’язування задач займаєĊģĚĊďĊчасуēĊклас у них нібиĊ
розділяється на кілька групƥĊŅěĖĊĞĝĢŇĘĊ
Вчителі початкових класів на уроках математики ділили учнів класу наĊ
групиĘĊƕУ першій групі найбільш підготовлені дітиĖĊякі легко розв’язують безĊ
будь-якої допомоги будь-яку задачуĘĊДруга групаĊƀĊстаранні учніĖĊдля якихĊ
відмінне виконання завдання пов’язане з певним напруженням розумових силĖĊ
з пошукомĖĊз подоланням труднощівĘĊТретя групаĊƀĊдітиĖĊякі без допомогиĊ
справляються із задачами середньої складностіĖĊале складні задачі інколи неĊ
можуть розв’язатиĘĘĘĊЧетверта групаĊƀĊучніĖĊякі повільно осмислюють задачуĖĊ
повільно розв’язуютьĘĘĘĊП’ята групаĊƀĊокремі учніĖĊякі взагалі не можутьĊ
справитися із задачею середньої складностіƥĊŅěĖĊĞĝĢƀĞĝģŇĘĊ
Рівнева диференціація навчання ƀĊ відносно нова технологічнаĊ
конструкція в методиці викладанняĘĊХоча Василь Олександровичі неĊ
використовував термінĊƕдиференційоване навчанняƥĖĊйого ідеї лежать в основіĊ
сучасної концепції навчанняĘĊВиступаючи перед вчителями школи вĊ
сĘĊПавлишĖĊі В.ОĘĊСухомлинський наголошував на томуĖĊщо життя показуєĖĊщоĊ
сучасний урок неможливий без оптимального навчально-виховногоĊ
навантаження для кожного учняĘĊДітиĖĊяк відомоĖĊприходять до школи зĊ
неоднаковими можливостямиĖĊрозвиткомĖĊпідготовкоюĖĊа програму требаĊ
засвоїти всюĘĊКожна хвилина на уроці повинна пробуджувати інтерес доĊ
навчанняĖĊсамостійного пошукуĘĊОсь чому навчально-пізнавальну діяльність зĊ
ěĊкласу треба починати з диференціації В.ОĘĊСухомлинський відзначавĤĤĊ
Початкова школа повинна давати учню тверде коло знаньĘĊБудь-яка неясністьĊ
чи невизначеність у цьому питанні послаблює не тільки початкову школуĖĊа йĊ
наступні ланки навчанняĘĊБез чіткого визначення знаньĖĊуміньĖĊпрактичнихĊ
навичокĖĊякі треба дати дитиніĖĊнемає школиƥĊŅĞĖĊěĚěŇĘĊ
Зміст і завдання диференціаціїĊƀĊу подоланні одноманітності навчанняĖĊ
обов’язкового врахування відмінностей інтелектуальноїĖĊемоційно-вольовоїĊ
сфери особистостіĘĊОсновні види диференціаціїĊƀĊрівнева і профільнаĘĊСутьĊ
рівневої диференціації полягає в реалізації певного змісту освіти нарізних рівнях вимогĘĊОсобливу увагу вчителів початкових класів привертає рівневийĊ
підхід до вивчення предметів навчального циклуĖĊякий дозволяє успішноĊ
навчатися дітям з різною підготовкою до школиĖĊз різним розвиткомĘĊ
Втілюючи вжиття ідеї В.ОĘĊСухомлинськогоĖĊпавлиські вчителі наĊ
практиці переконалисьĖĊщо можна водному класі одночасно вчити дітей зĊ
різним рівнем розвиткуĘĊРівнева диференціація має наметі створення умов дляĊ
засвоєння учнями класу матеріалу нарізних рівнях складності при навчанні заĊ
однією програмоюĘĊКожен учень має засвоїти з навчальних предметів мінімумĖĊ
необхідний для забезпечення загальноосвітньої підготовкиĘĊКрім тогоĖĊдітямĖĊ
які мають нахил та особливий інтерес до тієї чи іншої галузі знаньĖĊнадаєтьсяĊ
можливість засвоїти цей предметна підвищеному рівніĘĊВиділення рівнівĊ
навчальних вимог рекомендується проводити з урахуванням тих видівĊ
пізнавальної діяльностіĖĊякі відповідають рівню засвоєнняĊĒрепродуктивнаĖĊ
частково-пошуковаĖĊтворчаēĘĊТакий підхід обумовлює достатність наданняĊ
вимог на трьох рівняхĤĊобов’язковомуĖĊосновномуĖĊпідвищеномуĘĊНа практиціĊ
поширений розподіл учнів натри групиĤĊздібнихĖĊсередніх і малоздібнихĘĊ
Такий розподіл здійснюється за результатами контрольної роботиĖĊв якійĊ
містяться репродуктивні завданняĖĊщо вимагають простого відтворенняĊ
виучуваного матеріалу і завдання на застосування знань у стандартнійĊ
ситуаціїĥĊзавдання на застосування знань у новійĖĊзміненій ситуаціїĥĊзавданняĊ
на кмітливістьĘĊСистема різнорівневих завдань для забезпечення рівневоїĊ
диференціації є дидактичним засобомĘĊКожна група завдань передбачаєĊ
перехід від застосування знань і способів діяльності в знайомій ситуації або заĊ
зразком в новій ситуації до пошукової творчої діяльностіĘĊКожен учень маєĊ
змогу серед цих завдань вибрати посильні для свого навчального рівняĊ
підготовкиĘĊ
Слова Василя СухомлинськогоĖĊщо хоч би яким слабким був школярĖĊвінĊ
мусить з кожним етапом навчання підніматись хоча б на невисоку сходинку вĊ
своєму розумовому розвиткуĖĊстверджують вчення Л.СĘĊВиготського про зонуĊ
найближчого розвитку Необхідно спрямовувати систему завданьĊ
обов’язкового і основного рівнів на зону найближчого розвитку дитиниĘĊ
ТобтоĖĊті вправи і завданняĖĊякі забезпечують досягнення учнями відповідногоĊ
рівня вимогĖĊповинні містити матеріалĖĊякий пересуває учнів на вищий рівеньĥĊ
такі завдання повинні містити повну міру допомогиĖĊщо дозволить ефективноĊ
працювати й слабким учнямĘĊ
Учні групи малоздібнихĖĊабо нижчого рівня підготовкиĖĊмають оволодітиĊ
мінімальним переліком знань і уміньĖĊдостатніх для успішного оволодіння тимĊ
чи іншим предметомĘĊНа практиці вимоги цього рівня зручно задавати уĊ
вигляді сукупності запитаньĖĊвправ і завданьĖĊякі становитимуть обов’язковіĊ
результати навчанняĖĊтому що досягнення рівня обов’язкової підготовкиĊƀĊ
передумова розвитку пізнавальної діяльності молодшого школяраĘĊ
«На елементарні знанняĖĊякі даються учням на уроціĖĊя дивлюсьĖĊƀĊписавĊ
СухомлинськийĖĊƀĊяк на зерняткоĖĊз якого виростає могутня поросль думкиĖĊ
даючи багатий урожайĊƀĊжадобу пізнанняĖĊпрагнення бути розумнішимĖĊ
розвинутішимĖĊдуховно багатшимƥĊŅěĖĊğĠěŇĘĊ
Вимоги вищих рівнів утворюються на основі обов’язкового рівняĖĊіĊ
досягнення учнем основного чи підвищеного рівнів підготовки повиннеĊ
передбачати міцне оволодіння обов’язковими результатами навчанняĘĊ
Диференційоване навчання стає ефективнимĖĊякщо вчительĖĊзнаючиĊ
індивідуальні відмінностіĖĊоперативно враховує готовність дитини доĊ
вивчення нового матеріалуĖĊзабезпечує для кожного учня оптимальнийĊ
характер пізнавальної діяльності на всіх етапах навчальної роботиĘĊ
Вся діяльність класовода мусить бути підпорядкована метіĤĊкоженĊ
школяр повинен дістати таке навантаженняĖĊяке відповідає його можливостямĊ
і забезпечує перспективи його розвиткуĘĊВ класі створюються тимчасовіĊ
групиĘĊУчні мають можливість переходу з однієї групи до іншоїĘĊЦей перехідĊ
відбувається залежно від рівня оволодіння учнями конкретним матеріалом уĊ
системі уроківĖĊа іноді і в межах одного урокуĘĊВраховуючи успіхи школярівĊ
на шляху оволодіння знаннямиĖĊкласовод вносить необхідні корективи іĊ
переводить дітей з однієї групи до іншоїĘĊ
У сучасній початковій школі одним з найважливіших є принципĊ
наочностіĖĊ який забезпечує чуттєву основу сприймання запобіганняĊ
формальному засвоєнню нових явищĖĊпонятьĖĊє ефективнішим засобомĊ
передачі інтегрованої інформаціїĖĊі сприяє пошуковій активності молодшихĊ
школярів у складі малих і творчих групĘĊ
Через словесне пояснення вчитель може керувати сприйманнямĊ
наочностіĖĊвнаслідок чого слово і графічний або предметний образĊ
сприймаються одночасноĘĊІноді ілюстрація доцільна як підтвердженняĊ
повідомлення або благодатне тіло для сприймання навчальної інформаціїĊ
(ефект рекламиēĘĊ
В.ОĘĊСухомлинському належить розробка ідеї взаємозв’язку емоційноїĊ
пам’яті і розумового розвитку дитиниĘĊƕЯ раджу вчителям початкових класівĤĊ
учіть дітей думати біля першоджерела мисленняĖĊсеред природи і праціĘĊНехайĊ
словоĖĊяке входить у свідомість дитиниĖĊнабуває яскравого емоційногоĊ
забарвленняĘĊПринцип наочності мусить пронизувати не тільки урокĖĊа й іншіĊ
сторони навчально-виховного процесуĖĊвсе пізнанняƥĊŅěĖĊğĚĞƀğĚğŇĘĊ
Підготовний етап розвивального навчанняĊƕТак зване проблемнеĊ
викладання і вивчення матеріалу починається в активній взаємодії з природоюƥĊ
ŅĞĖĊğĝĢŇĘĊОдним з тематичних блоків уроків милування природою заĊ
В.ОĘĊСухомлинським може бутиĤĊƕПромені сонця грають у краплинах росиƥĖĊ
«Подорож краплі водиƥĖĊƕЯк квіти зустрічають схід сонцяƥĖĊƕЯк ховаються відĊ
негоди метеликиƥĊŅĞĖĊğĞĚŇĘĊ
Це тематика занятьĖĊякою передбаченеĊƕконкретне коло речей і явищ дляĊ
спостереженьƥĊŅĞĖĊğĞĚŇĘĊ
Метою тематичних занять є установкаĤĊподивитися і помітитиĖĊпомітитиĊ
і відчутиĖĊвідчути і подуматиĖĊподумати і відтворитиĖĊƕщоб кожна з названихĊ
тем несла дитині безліч відкриттівĖĊзроблених нею самостійноƥĖĊƕщоб дитинаĊ
заглибилась подумки в якусьĘĘĘĊдетальĖĊзосередила на ній всю увагуĖĊзабула проĊ
все іншеƥĊŅĞĖĊğĞĚŇĘĊТобто мета зводиться до цілісного сприймання явищĊ
довкілляĖĊмилування природоюĘĊ
В результаті аналізу емпіричного досвіду В.ОĘĊСухомлинського і йогоĊ
мотиваційно-процесуального забезпечення можна зробити деякі теоретичніĊ
узагальненняĤĊ
- ефективними для розвитку молодших школярів є така сукупністьĊ
методівĖĊякі викликають високу пізнавальну активність учнівĤĊрівнева іĊ
профільна диференціація навчання унаочнення вербальної інтеграціїĊ
графічними або предметними образами що забезпечує взаємозв’язокĊ
емоційної пам’яті і розумового розвитку дитиниĥĊвикористання комплекснихĊ
засобів впливуĤĊприродиĖĊмистецтваĖĊказкиĊĒвербально-художніх текстівēĖĊ
художньої праці- результативним виявилося мотиваційно-процесуальне забезпеченняĊ
кожного етапу розвивального навчання молодших школярів на основіĊ
різнотипних розвивальних вправ актуальних на підготовчому етапіĖĊ
констатуючих на етапі діагностичномуĖĊмотиваційнихĊƀĊна сенсибельномуĖĊ
рефлексивнихĊƀĊна інтелігібельномуĖĊконструктивнихĊƀĊна психомоторному іĊ
оціночнихĊƀĊна контрольному етапах- доцільною формою результативного методичного впливу є ДеньĊ
праці і творчості протягом кожного тижняĖĊколи традиційні методиĊ
формування знаньĖĊумінь і навичокĊĒпояснення і тренуванняēĊне задіюютьсяĖĊаĊ
використовуються лише методи розвивального проблемно-пошуковогоĊ
навчанняĥĊ
- найбільш ефективними для розвивального навчання є заняття наĊ
природі або в умовах комплексно організованого предметно розвивальногоĊ
середовища класної кімнатиĖĊде виділені такі центриĤĊПĊĒприродиēĖĊТĊĒтехнікиēĖĊłĊ
(художньої праціēĖĊЛĊĒлюдинознавстваĖĊюного актораēĊі ЗĊĒзнаків графічногоĊ
дизайнуēĘĊ
Сукупність названих дидактичних умову яких застосовувалосьĊ
методично-процесуальне забезпечення занятьĖĊвиявилося ефективним дляĊ
моделі розвивального навчання В.ОĘĊСухомлинськогоĘĊ
Ċ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ,
ěĘ
Сухомлинський В.ОĘĊВибрані творив В.ОĘĊВибрані творив В.ОĘĊВибрані творив В.ОĘĊВибрані творив В.АĘĊВ расчете на абстрактоного ученикаĊęęĊЛитературнаяĊ
газетаĘĊěģĠĠĘĊƀĊĜġĊянваряĘĊ
ĠĘ
Сухомлинский В.АĘĊПавлышская средняя школаĘĊƀĊМĘĤĊПросвещениеĖĊ
ěģĠģĘĊƀĊĝĜġĊсĘĊ
ġĘ
Сухомлинський В.ОĘĊШкола і будівництво КомунізмуĊęĊКіровоградськийĊ
обласний державний архівĘĊƀĊФĘĊĠġěġĘĊƀĊОпĘĊěĖĊодĘĊзбĘĊĝĖĊлĘĊĠěĜĘĊ
ĢĘ
Тименко В.ПĘĊХудожня праця вĊĜĒěēĊкласіĊĒчотирирічноїēĊпочатковоїĊ
школиĊęęĊПочĘĊшколаĖĊěģģġĘĊƀĊ№ĊěĚĘĊƀĊСĘĊěğƀěģĘĊ
Ċ


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал