Дипломної педагогічної освіти Кафедра педагогіки та психології Тема Організація проектної діяльності учнів на уроках біології та хімії у 7-9 класах




Pdf просмотр
Сторінка1/3
Дата конвертації23.12.2016
Розмір0.51 Mb.
ТипДиплом
  1   2   3

2
Міністерство освіти і науки України
Житомирський обласний інститут і післядипломної педагогічної освіти
Кафедра педагогіки та психології


Тема
Організація проектної діяльності
учнів на уроках біології та хімії у 7-9
класах.
(педагогічний проект)
Виконавці: слухачі курсів підвищення кваліфікації вчителів хімії та біології
Науковий консультант: Дем’янчук О.О.
Керівник проекту: Ткаченко Л.М.



Житомир - 2014

3
Автори проекту

п/п
П.І.Б.
Місце роботи
Номер
стор. в
проекті
1
Кравчук Роман Олександрович м.Житомир

2
Демченко Сергій Дмитрович с. Стрижівка

3.
Желізко Володимир Павлович
Холосненська ЗОШ І-ІІІст.

4.
Іглінська Галина Антонівна
Йосипівський НВК

5.
Федьович Ірина Анатоліївна
Малинівський НВК

6.
Місюна Аліна Віталіївна м. Житомир

7.
Поліщук Віта Василівна
Новозаводська ЗОШ І-ІІІ ст.

8.
Гарбовський Роман Леонідович Тетірська ЗОШ І-ІІІ ст.

9.
Шкідченко Надія Миколаївна
Радомишильський ліцей №1

10. Трохимчук Ірина Андріївна
Жовтнева ЗОШ І-ІІ ст.

11. Заєць Наталія Сергіївна
Лісовська ЗОШ І-ІІ ст.

12. Макаренко Віра Володимирівна Ходаківська ЗОШ І-ІІ ст.

13. Бондар Валентина Олексіївна
Лісівщинська ЗОШ І-ІІІ ст.

14. Гуляєва Лариса Володимирівна Приворотська ЗОШ І-ІІІ ст.

15.
Трохимчук Наталія
Володимирівна
Гальчинська ЗОШ І-ІІ ст.

16. Литвинчук Леся Олександрівна
Дворещенська ЗОШ І-ІІ ст.

17.
Андрійчук Лілія Василівна
Великонизгірецька ЗОШ І-ІІІ ст.

18. Заєць Ігор Миколайович м. Житомир

19.
Мельнійчук Василь
Михайлович
Теньківська ЗОШ І-ІІ ст.

20.
Красильнюк Катерина
Вікторівна
Пряжівська ЗОШ І-ІІ ст.

21. Сахарова Ольга Миколаївна
Коростенський колегіум

22.
Кокозей Василь Федорович
Харліївська ЗОШ І-ІІІ ст.

23.
Езейчук Руслана Аркадіївна
Гульська ЗОШ І-ІІІ ст.

24.
Дмитренко Ірина Дмитрівна
Черепинський НВК


4
План
Вступ.

Актуальність проблеми і стан її розробки;

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами;

Мета дослідження;

Об’єкт дослідження;

Предмет дослідження;

Теоретико-методологічна основа дослідження;
Розділ І Теоретичні засади використання проектної діяльності учнями
на уроках хімії та біології.
1.1.

Методологічні рівні дослідження проблеми використання проектів.
1.2.

Перспективи використання проектної діяльності на уроках хімії та біології.
Розділ ІІ Модель готовності вчителя до проектної діяльності.
2.1.

Обгрунтування готовності вчителя до проектної діяльності, успішність проектування.
2.2.

Вивчити стан сформованості вмінь та використовувати метод проектів вчителем на уроках.
2.3.

Обґрунтування умов сформованості умінь та навичок.
Загальні висновки.
Додатки.
Список використаної літератури.

5
Вступ.
Актуальність теми, організація проектної роботи учнів на уроках хімії та біології, обумовлена наступним. Формування та розвиток у дітей ключових компетентностей стало основним завданням початку XXIстоліття.
Ця проблема набуває актуальності у зв'язку з тим, що сучасний світ характеризується стрімким соціальним, технологічним і політичним розвитком, який потребує від людини здатності робити духовно-моральний вибір, мобільності та відповідальності у прийнятті рішень, вміння ефективно спілкуватися та бути успішним. В свою чергу це потребує переосмислення освітніх стратегій, визначення пріоритетів, характеру та нового змісту освіти, яка була б спрямована на формування життєздатної особистості.
Стратегія сучасної освіти полягає в тому, щоб надати можливість всім, без винятку, учням виявити свої таланти, творчий потенціал та реалізувати свої особисті плани. Для цього необхідно розвивати освітній процес, спираючись на наступні дії: навчитися пізнавати (учитися); навчитися робити
(працювати); навчитися жити разом; навчитися жити у злагоді з самим собою.
Сьогодні очевидним є те, що реалізувати принципи особистісно- орієнтованого навчання при традиційному підході до освіти, традиційних засобах навчання, орієнтованих на класно-урочну форму занять, неможливо.
Для включення кожного учня в активний пізнавальний процес, який застосовується на практиці повинно бути створено адекватне навчально- предметне середовище, яке забезпечувало б можливість вільного доступу до різних джерел інформації, спілкування з ровесниками, працювати разом під час вирішення різних проблем. Найбільш перспективним у цьому відношенні
є технологія проектів.
Освітньо-виховний потенціал проектної технології полягає у можливості набуття учнями цілісних знань, у підвищенні мотивації школярів до здобуття додаткової інформації, опануванні найважливішими методами наукового пізнання (висунути та обґрунтувати задум, самостійно формулювати завдання проекту, знайти метод аналізу ситуації тощо), навиками пошуково-дослідницької роботи, а також рефлексії та інтерпретації результатів.
«Духовне життя дитини, —писав В.Сухомлинський, — повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона — засушена квітка».
Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи повинен володіти певними якостями:

6

гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;

самостійно та критично мислити;

уміти бачити та формувати проблему ( в особистому та професійному плані), знаходити шляхи раціонального її вирішення;

усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючій його дійсності;

бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;

грамотно працювати з інформацією (вміти збирати потрібні факти, аналізувати їх, висувати гіпотези вирішення проблем, робити необхідні узагальнення, зіставлення з аналогічними або альтернативними варіантами розв’язання, встановлювати статистичні закономірності, робити аргументовані висновки, використовувати їх для вирішення нових проблем);

бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у різних галузях, різних ситуаціях, легко запобігати та вміти виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

вміти самостійно працювати над розвитком особистої моральності,
інтелекту, культурного рівня.
Такими якостями учень може оволодіти тільки завдяки вчителеві, який найчастіше виступає в ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику
їх діяльності та розвитку.Це досягається за допомогою освітніх технологій.
Вибір освітньої технології - це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнем. Слово
«технологія» грецького походження й означає «знання про майстерність».
Поняття «педагогічна технологія» останнім часом дедалі більше поширюється в науці та освіті. Його варіанти – «педагогічна технологія»,
«технологія навчання», «освітні технології» - широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають понад 300 формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу.
Суть проектної діяльності залишається тією ж — стимулювати інтерес дітей до певних проблем, що припускають володіння деякою сумою знань, і через проектну діяльність, що передбачає рішення однієї або цілого ряду проблем, показати практичне застосування отриманих знань. Іншими словами, від теорії до практики — з'єднання академічних знань із прагматичними при дотриманні відповідного балансу на кожному етапі навчання.

7
Основна теза сучасного розуміння методу проектів – «Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де і як я можу ці знання застосувати».
Знання, які має і постійно їх розширює і поглиблює, учень може використати для того, щоб виготовити цінну річ чи послугу і їх практично застосувати.
Звідси й випливає означення: що ж таке творчий проект?

8
Розділ І Теоретичні засади використання проектної діяльності
учнями на уроках хімії та біології.
1.1.

Перспективи використання проектної діяльності на уроках хімії
та біології.
Методика проектної діяльності на уроках хімії та біології в старшій школі – це науково обґрунтована і перевірена на практиці система роботи, що характеризується наявністю мети, ключової ідеї, проблеми, змісту, принципів
(змістова складова), функцій (діяльнісна складова), засобів реалізації за допомогою методів, прийомів, технік. Вона враховує компетентнісні підходи під час організації проектної діяльності (загальнонавчальна форма знань та основні предметні компетенції). Методика є елементом загальної класно- урочної системи вивчення хімії та біології в середній школі і може застосовуватися як в організації навчання за методом проектів, так і в адаптованій формі під час вивчення хімії та біології у будь-який інший спосіб, у підготовці учнів до участі в науково-пошуковій роботі МАН, у позакласній роботі.
Необхідність розробки методики проектної діяльності аргументується потребою гуманізації, модернізації освіти, практичного застосування особистісних підходів у навчально-виховному процесі, пошуком методично вмотивованих способів організації навчання в умовах діалогової взаємодії та шляхів подолання відчуженості суб’єктів освітнього процесу. Актуальною є потреба практичної розробки подальших перспектив запровадження ідеї компетентнісного підходу під час вивчення хімії та біології, що в першу чергу передбачає розвиток учня-суб’єкта пізнавального мислення, людини культури, креативної особистості.
Методика базується на філософсько-теоретичних засадах особистісно орієнтованого навчання, ідеях відомих філософів, психологів, що дає змогу розглядати проектне навчання як послідовно організований процес застосування методичних прийомів тренування суб’єктності, забезпечений орієнтовним алгоритмом запровадження під час вивчення української літератури в старшій школі. Філософсько-теоретичні основи розробленої методики знайшли висвітлення у науково-методичному посібнику автора
«Проектне навчання нва уроках хімії та біології в середній школі.
Методика проектного навчання стає невід’ємною складовою загального процесу модернізації, реформування методичної науки, що відбувається шляхом оновлення змісту, форм і методів навчання хімії та біології. У той же час аналіз шляхів застосування методу проектів на уроках хімії та біології

9 передбачає використання наукового досвіду вітчизняних та зарубіжних вчених.
Ключова ідея методики проектного навчання хімії та біології полягає у трактуванні цього способу побудови освітнього процесу як оптимального для розвитку особистості, наділеної суб’єктними властивостями (незалежність, свобода вибору, рефлексія, саморегуляція, життєтворчість та ін.). Головною проблемою визнано пошук шляхів подолання відчуженості учнів від навчання шляхом застосування різноманітних засобів впливу: методів, прийомів, технік, що пробуджують прагнення до самостійної творчої діяльності, стимулюють активність учнів та їх пізнавальний розвиток, адже суб’єктність – це те, що властиво особистості онтологічно (тобто невід’ємно від буття), те, що в ній завжди є.
Змістова складова методики ґрунтується на принципах діяльності,
самоорганізації
складних
систем,
природовідповідності, життєвого
проекту, наочності, інструментальності.
Принципи, покладені в основу методики, – це основні положення, сформульовані в результаті аналізу науково-педагогічних підходів вітчизняних та зарубіжних учених і педагогічного досвіду автора. Зокрема, вони визначають зміст, форми і методи взаємодії під час організації та проведення проектного навчання хімії та біології і підпорядковані головній меті – створенню умов для становлення і розвитку особистості школяра.
Основним, що об’єднує зазначені принципи методики, є врахування об’єктивних закономірностей розвитку особистості, її потреб, а це передбачає пошук на методичному рівні способів досягнення гармонійного проживання учнем свого життя у шкільному віці, сприяння його освітньому розвиткові у природних умовах. За допомогою принципів як основоположних складових методики здійснюється загальна орієнтація суб’єктів освітнього процесу під час організації проектного навчання, що передбачає переосмислення традиційних методів на основі особистісно орієнтованих підходів та використання методичних прийомів, технік, що мають характер відтворюваних.
Діяльнісний аспект методики передбачає активну діалогову взаємодію в системі „учитель-учень‖, що означає уміння вчителя вибудовувати ці стосунки за допомогою моделювання психологічно виправданих прийомів долання труднощів, коли учні отримують можливість відчувати насолоду від самого процесу праці, від досягнення часткових результатів, адже, як пише
С. Рубінштейн, „почуття, що пов’язані переважно з ходом діяльності, хоч і різняться, але невід’ємні від почуттів, що пов’язані з її завершенням‖.

10
Сутність принципу діяльності полягає в тому, що саме в діяльності – цілеспрямованій активності особистості – остання більш за все інтегрує, структурує, розвиває саму себе. Причому діяльність виступає фактором, який актуалізує усі рівні особистісного буття: свідоме і несвідоме, раціональне та
ірраціональне; розумове й емоційно-почуттєве. Важлива роль при цьому належить спонтанній, частково або повністю неусвідомленій, нецілеспрямованій активності, адже робота в проекті здійснюється не з примусу, а вільно, і часто поштовхом до реалізації мети може бути лише
інтуїтивне відчуття учасниками проекту свого успіху в реалізації задуму.
Реалізацію учителем принципу діяльності під час проектного навчання ми трактуємо як постійний пошук засобів впливу на особистість, результатом чого має бути cформована потреба в активності учня. Причому особливого значення надаємо саме „недіяльнісній‖, неусвідомленій, мимовільній активності школяра. Досягти такої спонтанної активності учителеві допомагає задіяна чуттєва, емоційна сфера особистості, а її пробудженню сприяє низка методично обґрунтованих методів, прийомів, технік.
Принцип самоорганізації складних систем полягає у тому, що особистість як складна система у своєму розвиткові залежить від взаємодії величезної кількості внутрішніх факторів, які у взаємодії із зовнішніми впливами визначають вірогідний шлях її розвитку. Реалізації цього принципу має служити тонке розуміння педагогом усієї складності внутрішнього світу учня, уміння не нав’язувати, не диктувати, а сприяти органічному розвиткові, пробуджувати його із внутрішніх сил, схильностей особистості. Важливою умовою цього є уміння вибудовувати емоційно та духовно збагачений діалог між учителем та учнем, сприяння розвиткові потреби в такій взаємодії.
Методика проектної навчальної діяльності передбачає створення умов для творчого розвитку як учня, так і самого вчителя, адже урок стає сферою
їхньої культурної взаємодії. У поняття культурної взаємодії вкладаємо розуміння уроку як міні-освітнього процесу, який здійснюється в умовах активного діалогічного спілкування в системі учитель-учень.
Послуговуємось дефініцією „урок-проект‖: організація проектної діяльності в класно-урочній формі, яка здійснюється у відповідності до етапів роботи.
Проектне навчання відбувається у колеґіальній, колективній формі, хоча цілком можлива індивідуалізація роботи у залежності від навчально- пошукової ситуації, предмета дослідження та ін. Такий вид навчання неможливий без системного особистісно-орієнтованого підходу у будь-якій формі свого вираження. Це і психологічні прийоми впливу на особистість учня, який має почуватися вільним, рівноправним у стосунках з учителем, і постійний розвиток його суб’єктності, здатності сприймати інновації і

11 самому шукати оригінальні форми навчання; це освітнє середовище, в якому здійснюється взаємодія суб’єктів освітнього процесу і засвоюються нові знання. Дуже близький до психологічного аспекту – культурологічний компонент, який передбачає розуміння особистості як людини культури, а її освіти як способу входження в культуру і передачі соціокультурного досвіду людства. У поняття культурологічного підходу вкладаємо розуміння виховання людини як суб’єкта творення культури.
Застосування методики проектної діяльності передбачає кардинальну зміну смислу уроку, коли не просто дається певна сума знань, а реалізується настанова, як пробудити в учнів бажання продовжити пізнавальний процес, викликати зацікавленість навчанням через усвідомлення освіченості як важливої категорії, що складає сутність особистості учня. Таким чином, навчальний урок-проект має стати сферою культурної взаємодії учителя і учнів, процесом освоєння зразків культурної діяльності; це також означає, що особистісно орієнтований урок проектного типу передбачає формування в учня свідомого ставлення до навчання як усталеного типу поведінки. У результаті навчальний процес набуває тут нового змісту, органічно
„проживається‖ учнем, але не втрачає при цьому своїх іманентних ознак.
Під час вибору проектної форми навчання спрацьовує принцип новизни: незвична форма уроків, свобода у визначенні теми, об’єкта дослідження, можливість обирати товаришів по команді, ігрові варіанти у визначенні власного статусу, шанс досліджувати і популяризувати те, що цікавить, будить фантазію, бажання шукати оригінальні форми дослідження і захисту своєї роботи на презентації. Ці особливості вважаємо вагомими у визначенні методичних підходів під час застосування такої форми навчання, зокрема, уміння вчителя максимально раціонально використати навчальний матеріал для подальшого зростання когнітивної складової, гнучко застосовувати методичні прийоми і техніки з метою максимального розкриття, наприклад, художньої настанови твору чи сприяння успішності кожного учня тощо.
Принцип природовідповідності передбачає органічність навчального процесу, коли досвід дитини постійно розвивається у культурному середовищі, яке забезпечує їй природне отримання знань. Коли учня не змушують оволодівати якимись знаннями, а потім їх застосовувати, а створюють можливість активно діяти задля вирішення проблеми, пробуджують зацікавленість у пошуку нових знань для вирішення цієї проблеми. Так створюються передумови для того, щоб учитель зміг відійти від прийомів старої школи, в якій домінувало керівництво і контроль, формалізм і непослідовність, щоб він зміг успішно долати відчуження

12 особистості від освітнього процесу, яке відбувається внаслідок «глибокого розриву між навчанням і діяльністю загалом‖(за Дж. Дьюї).
Принцип наочності реалізується за допомогою навчання через приклад, коли учень отримує можливість спостерігати, як народжується художня думка у творі і за допомогою своєрідного алгоритму, певних технологічних кроків спочатку повторює, а далі виробляє власні підходи в інтерпретації будь-якого твору мистецтва. Цей принцип отримує органічне продовження в інструментальному підході, що передбачає використання мислення учня для оволодіння досвідом, коли в навчанні простежується важливий зворотній зв’язок із реальною ситуацією. Тобто тоді, коли учень отримує реальну можливість використання своїх знань і усвідомлює значимість виконаної роботи, він отримує потужний поштовх до нової дії, а не механічного запам’ятовування («проходження») нового матеріалу, і саме ця дія змушує його «мислити, обдумано простежувати зв’язки, вивчати результати‖.
Принцип життєвого проекту (від лат. progektus – кинутий вперед) – це не просто необхідність розробки чіткого плану певної діяльності, а загальне розуміння того, що здійснення системи пріоритетних проектів – спосіб життя сучасної людини. Реалізація цього принципу передбачає застосування учителем таких методів впливу на учнів, що спонукатимуть до усвідомлення важливості здійснення постійної рефлексії, активної діяльності по реалізації свого життєвого проекту, де головною є духовна самореалізація. Здійснення такої настанови під час проектного навчання можливе за умови розвитку філософського складу розуму учнів, формування потреби осмислення питань буттєвісного характеру.
Теоретичну основу методики складає концепція особистісного підходу.
У дослідженні шляхів застосування методу проектів у класно-урочній системі навчання засадничими вважаємо ідеї С. Подмазіна стосовно основних форм соціально-педагогічої взаємодії (особистісно-центровану, особистісно-орієнтовану та особистісно-директивну).
Далі в нашій роботі ми спиратимемося на визначення трьох зазначених підходів у теоретичному аспекті розробленої методики організації проектної діяльності на уроках української літератури з метою конкретизації особливостей побудови діалогової взаємодії на рівні „вчитель-учень‖.
Особистісно центрований підхід забезпечує розуміння учнями значимості свого навчання, він досягається учителем за рахунок застосування досвіду школяра, уміння побудувати з ним довірливі, щирі стосунки.
Учитель в такій системі взаємодії стає і помічником, і джерелом пізнання для школярів, він дуже цінує їхнє прагнення до самоактуалізації. В особистісно- центрованому навчанні основну надію учитель покладає на прагнення учня

13 до самоактуалізації і бере на себе роль помічника, генератора ідей – з одного боку, й засобу навчання учнів – з іншого. Особистісно-центрований підхід виявляється дуже ефективним під час реалізації проектного методу у випадку прагнення учня продовжити науково-пошукову роботу, розпочату під час навчального проекту, у позакласній роботі.
Особистісно-орієнтований підхід передбачає навчання, що керується учителем у відповідності до навчальної програми. Ключову роль в організації проектної діяльності відіграє надана учневі можливість вибору для нього як суб’єкта діяльності тих способів просування до визначеної мети, яким він надає найбільшу перевагу. Саме постійне тренування суб’єктності – здатності до вільного вибору й відповідальності – найбільше сприяє становленню морально розвинутої особистості. Педагогічна взаємодія вчителя й учня може бути такою, що відкриває перед учнем можливість вибору подальшого напрямку власної поведінки й діяльності в межах узгоджених норм і цінностей, або вона може повністю позбавляти учня такої можливості, вимагаючи від останнього виконання безальтернативної настанови. Успішність взаємодії залежить від уміння педагога працювати в умовах діалогу, в якому учень отримує можливість вибирати в межах необхідного, бо саме вміння вибирати є основою особистісної свободи. Рух учня до мети має підтримуватися позитивним зворотнім зв’язком – оцінюванням і „цінуванням‖, і позитивний зв’язок у навчальному процесі повинен домінувати над негативним. Цінування – це щире вираження вчителем своєї радості з приводу діяльності та досягнень учня, воно безпосередньо не пов’язане з оцінюванням.
В особистісно-директивному підході зберігаються усі особистісні принципи, визнається право за вчителем на лідерство відповідно до умов, які виникли, але він при цьому зберігає особистісне ставлення до учнів, що і відрізняє такий підхід від авторитарного.
Поняття навчальна діяльність під час роботи в проекті означає реалізацію дидактичної мети, тобто навчання у дії або активне навчання. Так створюються умови для надання навчальному процесу природних ознак, а для учнів – комфортних умов для засвоєння нових, потрібних і цікавих знань.
А проектування розуміємо як діяльність учнів на першому етапі пошукової роботи (визначення з предметом дослідження, концепцією, гіпотезою тощо) і як творчий процес регулювання ходу всієї роботи від її початку до презентації та практичного втілення.

14


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал