Г. Д. Довгань розробки уроків рівень стандарту



Скачати 268.18 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації15.12.2019
Розмір268.18 Kb.

До посібника БЕЗКОШТОВНО додається
календарно-тематичне планування (www.ranok.com.ua)
Г. Д. Довгань
РОЗРОБКИ УРОКІВ
Рівень стандарту
Академічний рівень
Розробки нестандартних уроків
Таблиці, схеми, графіки, економічні задачі
з розв’язанням
Визначення понять та економічних категорій
Різноманітні види домашніх завдань
Узагальнюючий контроль у вигляді тестових
завдань різних рівнів складності
До підручника
«Економіка. 11 клас»
(автори Л. П. Крупська,
І. Є. Тимченко, Т. І. Чорна)
ЕКОНОМІКА
Рівень стандарту
Академічний рівень
Л. П. Крупська, І. Є. Тимченко, Т. І. Чорна
11
Підручник є складовою навчально-методичного комплекту «Економіка», до якого входять:

Підручник
(автори: Л. П. Крупська, І. Є. Тимченко, Т. І. Чорна)
• Посібник для вчителя
(автори: С. В. Махамат та інші)
• Робочий зошит
(автор: Н. Ф. Бондарєва)
Матеріал підручника відбиває новітні досягнення й тенденції в галузі вивчення економічних знань.
Видання має добре опрацьований методичний апарат, систему різнорівневих завдань та запитань, зразки розв’язання задач, що дозволить зробити уроки насиченими та цікавими.
Е
К
О
НО
М
ІК
А

Р
ів
ен
ь с
т
а
н
да
р
т
у. А
к
а
д
ем
іч
н
и
й р
ів
ен
ь
11
ISBN 978-611-540-829-0
www.ranok.com.ua
11 11
НОВИЙ МАЙСТЕР-КЛАС
Створено вчителями для вчителів!
«НОВИЙ МАЙСТЕР-КЛАС»
зробить ваш урок яскравим!
НОВИЙ
майс
тер-

клас
економіка економіка
ПОсІБНиК ДОПОмОжЕ ВЧиТЕЛю:
якісно підготуватися до уроку
методично правильно спланувати й провести урок
дібрати доцільні методи й форми навчання
зекономити час на підготовку до уроку
збагатити власний педагогічний досвід
реалізувати принципи компетентнісного навчання

УДК [372.83:33](07)
ББК 74.266.5я721.6
Д58
Довгань Г. Д.
Д58
Економіка. 11 клас. Рівень стандарту. Академічний рівень:
Розробки уроків. — Х.: Вид-во «Ранок», 2011. — 256 с. —
(Новий майстер-клас).
ISBN 978—617—540—075—3.
Посібник складено відповідно до чинної навчальної програми з еконо- міки (рівень стандарту, академічний рівень) для загальноосвітніх навчаль- них закладів. Видання містить розробки всіх уроків, у тому числі варіанти проведення нестандартних уроків; зразки розв’язування економічних задач; графіки, таблиці; різнорівневі завдання та запитання.
Для вчителів економіки, абітурієнтів, студентів вищих навчальних закладів та ін.
УДК [372.83:33](07)
ББК 74.266.5я721.6
Навчальне видання
Серія «Новий майстер-клас»
Економіка. 11 клас.
Рівень стандарту. Академічний рівень.
Розробки уроків
Довгань галина Дмитрівна
Редактор С. С. Павлюченко. Технічний редактор в. І. Труфен.
Код Г14753У. Підписано до друку 10.06.2011. Формат 60×90/16. Папір друкарський.
Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 16.
ТОВ Видавництво «Ранок». Свідоцтво ДК № 3322 від 26.11.2008.
61071 Харків, вул. Кібальчича, 27, к. 135.
Адреса редакції: 61145 Харків, вул. Космічна, 21а.
Тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67.
Для листів: 61045 Харків, а/с 3355. E-mail: office@ranok.com.ua
З питань реалізації звертатися за тел.: у Харкові – (057) 712-91-44, 712-90-87;
Києві – (044) 599-14-53, 377-73-23; Білій Церкві – (04563) 6-90-92;
Вінниці – (0432) 55-61-10,27-70-08; Дніпропетровську – (056) 785-01-74;
Донецьку – (062) 261-73-17; Житомирі – (0412) 41-27-95, 44-81-82;
Івано-Франківську – (0342) 72-41-54; Кривому Розі – (056) 401-27-11;
Луганську – (0642) 53-34-51; Львові – (032) 244-14-36 ; Миколаєві – (0512) 37-85-87;
Одесі - (048)737-46-54; Сімферополі – (0652) 54-21-38 ; Тернополі – (0352) 51-28-27 ;
Хмельницькому – (0382)70-63-16 ; Черкасах – (0472) 51-22-51, 36-72-14;
Чернигові - (0462) 62-27-43
E-mail: commerce@ranok.com.ua.
«Книга поштою»: 61045 Харків, а/с 3355. Тел. (057) 717-74-55, (067) 546-53-73.
E-mail: pochta@ranok.com.ua
www.ranok.com.ua
© Довгань Г. Д., 2011
© ТОВ Видавництво «Ранок», 2011
ISBN 978—617—540—075—3

3
ПЕРЕДМОВА
Світ, у якому ми живемо, стає тіснішим, ніж будь-коли, гло- бальна економіка дедалі більше набуває конкурентних рис, а люди
є більш взаємозалежними. Для розуміння цього світу потрібний високий рівень економічних компетентностей. Чи є кращий спосіб для досягнення такого рівня, ніж використання якісних методич- них розробок уроків, які спрямовані на засвоєння фундаментальних знань про економічне життя суспільства, відображених в основних економічних категоріях, законах, закономірностях; формування світогляду цивілізованої людини; сприяння розвитку навичок ра- ціональної поведінки людини в економічному житті суспільства?
Пропоноване видання містить детальні розробки уроків, при- значені для опанування курсу «Економіка» в 11 класах загально- освітніх навчальних закладів. Його головна мета — довести, що економіка не є нудним набором діаграм, формул, різних відомос- тей і теорій, а це наука, що ґрунтується на розумінні дефіциту та компромісів, зосереджує увагу на тому, як люди використову- ють дефіцитні ресурси для виробництва й обміну для задоволення власних потреб; наука, яка допоможе старшокласникам опанувати економічну грамотність, щоб компетентно приймати рішення як споживачам, виробникам, заощаджувачам та інвесторам.
Посібник розроблений відповідно до положень нової програ- ми, затвердженої Міністерством освіти і науки України для загаль- ноосвітніх навчальних закладів. Тематична структура видання по- вторює структуру програми.
Матеріали уроків структуровані за типовою схемою: органі- заційний момент; актуалізація опорних знань, умінь та навичок; мотивація навчальної та пізнавальної діяльності; вивчення нового матеріалу; закріплення нових знань, умінь та навичок; підсумки уроку; домашнє завдання.
Особливу увагу приділено етапу створення позитивної мо- тивації. У виданні детально представлений етап вивчення нового матеріалу: чітко сформульовані визначення понять та економічних категорій; є посилання на різні економічні школи та авторів; на-
ведені таблиці, схеми, графіки, економічні задачі з розв’язанням та запитання. Зміст завдань на етапі закріплення знань, умінь та на- вичок передбачає активну участь учнів. Це сприяє формуванню на- вичок самостійної роботи та узагальнення одержаних результатів.
Урок завершують різноманітні види домашніх завдань — інди- відуальні й групові, практичні й творчі, випереджальні. Наприкінці кожного тематичного блоку пропонуються уроки узагальнюючого контролю знань у вигляді тестових завдань різних рівнів складності.
Поєднання самостійної практичної та інтелектуальної діяль- ності сприяє розвитку економічного мислення учнів, усвідомленому сприйняттю ними знань, соціальній адаптації. З огляду на це, до посібника включені альтернативні (нестандартні) уроки — команд- ні змагання, економічний турнір, брейн-ринг, дискусія. Такі уроки передбачають ретельну попередню учнівську підготовку та наяв- ність певного вчительського досвіду під час їх проведення.
Видання стане в пригоді не тільки вчителям-початківцям, але й досвідченим фахівцям, дозволить повніше використовувати освітній, виховний та розвивальний потенціал навчального еконо- мічного курсу.

5
РОЗДІЛ І. ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО ЖИТТЯ
СУСПІЛЬСТВА
Тема 1. Взаємозв’язки економічних процесів та явищ
Урок 1
Тема. Що і для чого вивчає економічна наука.
ЇЇ місце серед інших наук.

Мета: сформувати в учнів загальне уявлення про економіку як науку; з’ясувати еконо- мічний зміст процесів виробництва, розподілу, обміну та споживання; ознайоми- ти учнів із суб’єктами та об’єктами економічних відносин; розвивати економічне мислення; виховувати інтерес до вивчення курсу.
Очікувані результати: учні повинні знати, що вивчає економічна наука та які переваги має людина, озброєна економічними знаннями; розрізняти суб’єкти й об’єкти економічних від- носин; розуміти сутність процесів виробництва, споживання, розподілу та обміну.
Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.
ХІД УрокУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Вступ до курсу: ознайомлення зі структурою курсу, змістом підручника, вимогами до оцінювання знань учнів, ведення робочих зошитів. Перелік необхідної та додаткової літератури.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Кожна людина потребує їжі, одягу, житла та багатьох
інших товарів і послуг, що забезпечують її життя. Однак природа не дає цього в готовому вигляді, усі ці речі необхідно виробляти, а будь-яке виробництво потребує ресурсів — сировини, енергоносі-
їв, землі, праці, машин, інструментів, часу тощо. На жаль, усі ці ресурси обмежені. Вони можуть бути абсолютно обмеженими (не- відтворювані) або відносно обмеженими (відтворювані) — у даний момент, у певному місці. Таким чином, виникає фундаментальна суперечність: сукупність матеріальних потреб людей перевищує виробничі можливості всіх наявних ресурсів, безмежні потреби — обмежені ресурси. Цей незаперечний факт і лежить в основі еко- номічної науки.

6

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Предмет економічної науки
Економіка — наука, що досліджує проблеми ефектив- ного використання обмежених ресурсів із метою задоволення інди- відуальних і суспільних потреб.
Різні наукові школи мають власне бачення щодо визначень предмета економічної науки. Розглянемо деякі з них:
економіка — суспільна наука, що досліджує всю сукупність
9
економічних відносин, що виникають між суб’єктами госпо- дарювання в процесі життєдіяльності;
економіка — наука про економічні відносини, що складають-
9
ся між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання;
економіка — наука про багатство;
9
економіка — наука про вміння користуватися життям як-
9
найкраще.
Термін «економіка» походить від грец. oiconomia (oicos — дім, господарство і nomos — учення, закон). Тобто економіка в первіс- ному значенні цього слова є наукою про управління домашнім гос- подарством. Запропонував цей термін Ксенофонт (приблизно 430—
355 рр. до н. е.) на позначення науки про господарство, управління домом і майном.
Сучасна економічна наука найчастіше має назву «економіч- на теорія», або «економікс». Уперше цю назву використав англій- ський економіст А. Маршалл у праці «Принципи політичної еко- номії» (1890 р.).
Учені досліджують принципи економічної поведінки на двох рівнях: мікро- та макроекономічному. Мікроекономіка вивчає кон- кретні економічні одиниці: галузь, фірму, домогосподарство. Якщо використовувати метод аналогій, то можна сказати, що в мікроеконо- міці вивчають окремі дерева в лісі, а не весь ліс. Предметом макроеко- номіки є великомасштабні (у масштабах усього суспільного виробни- цтва) економічні процеси та явища. Тобто макроекономіка, навпаки, вивчає одразу весь ліс, а не окремі дерева, із яких він складається.
2. Економічний зміст процесів виробництва, обміну, розподілу
та споживання
Економіка є найважливішою сферою суспільного життя, у якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл і споживання продуктів людської ді- яльності, формується й розвивається система економічних відносин.

7
виробництво — це процес створення матеріальних і нематері- альних благ, необхідних для існування та розвитку суспільства.
Кінцевою метою виробництва є задоволення потреб суспіль- ства й людини. Будь-яке суспільство, незалежно від рівня його розвитку та суспільного устрою, має розв’язати три основні вза-
ємозалежні економічні проблеми:
що повинно вироблятися (які з товарів і послуг потрібно зро-
9
бити та в якій кількості)?
як вироблятимуться блага (ким, за допомогою яких ресурсів
9
і технологій)?
для кого призначені вироблені товари (хто повинен володіти
9
ними та одержувати від них користь)?
Люди виробляють продукти для задоволення власних потреб, тобто споживання. Функціональне призначення виробництва, голо- вна його мета — забезпечувати споживання.
Споживання — задоволення потреб за допомогою товарів і послуг.
Без виробництва, звичайно, не може бути споживання, проте
і без споживання виробництво б утратило будь-який сенс, вияви- лося б безцільним. Проте перейти від виробництва безпосередньо до споживання в сучасному житті, як правило, неможливо. Тому рух товарів і послуг від виробника до споживача відбувається через розподіл та обмін.
Розподіл — визначення частки доходів залежно від вкладан- ня ресурсів у виробництво.
обмін — форма суспільного зв’язку між виробниками та спо- живачами, що забезпечується за допомогою торгівлі й грошей.
Отже, виробництво, обмін, розподіл, споживання утворюють частини єдиного цілого, у якому визначальна роль належить виробництву.
3. Дійові особи (суб’єкти) економічних відносин
Суб’єкти економічних відносин — це сторони (фізичні та юридичні особи), які вступають у відносини виробництва, роз- поділу, обміну та споживання. Кожну зі сторін, яких завжди є дві
(продавець—покупець, або виробник—споживач), слід розглядати як окремого суб’єкта, який має власний інтерес.
Із розвитком ринкових відносин сучасна економічна теорія виокремлює три основні групи суб’єктів економічних відносин:
домашні (сімейні) господарства;
9
підприємства (фірми) різних видів, форм і господарської спе-
9
ціалізації;
держава з її розгалуженим апаратом управління та захисту.
9

8
Об’єктами економічних відносин є все те, що продається й купується: товари та послуги (предмети споживання й засоби виробництва), капітал, праця, земля й інша нерухомість, цінні па- пери, інтелектуальні досягнення (ідеї, відкриття тощо), інформація
(у тому числі реклама).
4. Роль економічної науки в житті суспільства й окремої людини
Завдання.

;
Визначте, які переваги має суспільство та окрема людина, що озброєні економічними знаннями, та заповніть схему «Значення економічної науки».
Значення економічної науки


Для суспільства
Для людини
Розроб
9
ка принципів, що стають основою економічної політики
Сприяння економічній поінформова-
9
ності населення і, отже, демократизації суспільства
Прогнозування розвитку подій у суспільстві
9
Сприяння національній поведінці у сфері
9
споживання, доцільному використанню
індивідуальних заощаджень
Формування вмінь орієнтуватися у сфері бізнесу
9
Сприяння прийняттю правильних рішень
9
при виборі сфери діяльності

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Завдання.

;
Висловіть власну думку щодо наведених тверджень.
Для доброї економічної політики потрібна добра економічна
9
теорія.
Для відокремлення правильних теорій від помилкових необ-
9
хідні факти.
В основі економічної науки лежить ідея «безкоштовних обі-
9
дів не буває».

V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Проблема розподілу обмежених ресурсів за їх найкра- щого використання визначає предмет економічної науки. Вивчаючи особливу сферу життя суспільства, економічна наука досліджує, як організовані виробництво, обмін, розподіл та споживання.
Суб’єкти економічних відносин: виробники й споживачі, по- купці й продавці, домашні господарства, держава, підприємці та наймані працівники тощо.

9
Об’єкти економічних відносин: товари та послуги, капітал, праця, земля, цінні папери, інформація тощо.
Економічна інформованість необхідна як окремій людині, так
і суспільству в цілому, оскільки сприяє прийняттю правильних економічних і політичних рішень.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацюйте § 1—2 підручника*.
2. Підготуйте короткі повідомлення про видатних учених- економістів минулого й сучасності.
3. Побудуйте схему зв’язків економіки з іншими науками.
4. З’ясуйте, які існують засоби економічних досліджень.
Урок 2
Тема. економічний зміст виробництва.

Мета: актуалізувати та поглибити знання про виробництво як найважливішу сферу життєдіяльності людини; ознайомити з основними елементами процесу виробни- цтва, структурами виробництва, особливостями сучасних виробничих технологій; розвивати вміння систематизувати навчальний матеріал у вигляді схем, логічних ланцюжків, робити висновки про єдність виробництва, розподілу, обміну та спо- живання; виховувати самостійність мислення, цікавість до теми.
Очікувані результати: учні повинні розуміти зміст виробництва та його значення в розвитку будь- якого суспільства; уміти пояснювати структурні елементи виробництва, організацій- ні форми, особливості сучасних виробничих технологій; наводити приклади пред- метів і засобів праці, галузей матеріального та нематеріального виробництва.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УрокУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Перевірка домашнього завдання.

;
1. Виступи учнів із повідомленнями про видатних учених- економістів.
2. Опрацювання схеми зв’язків економіки з іншими науками.
* За підручником: Крупська Л. П., Тимченко І. Є., Чорна Т. І. Еконо- міка. 11 клас. Рівень стандарту. Академічний рівень: Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. — Х.: Вид-во «Ранок», 2011.

10
Запитання.

;
1) Що є предметом вивчення економічної теорії?
2) Яка проблема економічного життя суспільства є найбільш значущою?
3) Які методи використовує економічна наука?
4) Наведіть приклади об’єктів і суб’єктів економічних відносин.
5) Чому вивчення економіки є важливим для окремої людини й суспільства в цілому?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Спробуйте уявити життя без їжі, одягу, взуття, житла.
Це неможливо, оскільки саме за допомогою цих речей підтримується життєдіяльність людства. Але різні речі, за допомогою яких люди підтримують своє існування, у готовому вигляді з неба не падають.
Ви вже знаєте, що процес створення матеріальних і нема- теріальних благ, необхідних для існування та розвитку людсько- го суспільства, називають виробництвом. Історично виробництво подолало довгий шлях розвитку від виготовлення найпростіших продуктів до провадження найскладніших технічних систем, гнуч- ких комплексів, комп’ютерів. У процесі виробництва змінювався не тільки шлях і вигляд виготовлення благ, але й виникали нові форми економічних відносин. Які структурні та організаційні осо- бливості має процес виробництва та як змінювалися виробничі тех- нології з часом, ви дізнаєтеся сьогодні на уроці.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Сторони суспільного виробництва
Економічна наука розглядає виробництво як єдність природних і суспільних відносин. З одного боку, у межах будь- якого засобу виробництва відбувається взаємодія людини з при- родою, з іншого — люди ніколи не працюють відокремлено одне від одного. Так чи інакше вони пов’язані у своїй виробничій ді- яльності. Навіть Робінзон на безлюдному острові користувався знаряддями праці (сокира, рушниця, лопата тощо), перенесеними
із затопленого корабля, тобто виготовленими іншими людьми. Як дотепно зазначив німецький письменник минулого століття Карл
Берне, багато без чого людина може обійтися, але не без собі поді- бних. Тому створення матеріальних благ завжди є суспільним про- цесом. Отже, будь-яке виробництво має суспільний характер, а це означає, що в процесі виробництва люди вступають у відносини не

11
лише з природою, але й між собою. І ці відносини дістали назву виробничих, або економічних, відносин.
Із розвитком виробництва одночасно відбувається й усклад- нення та урізноманітнення виробничих відносин. Так, із першим вагомим суспільним поділом праці виник і перший значний поділ суспільства на класи, а з появою рабовласницького ладу на основі подальшого прогресу виробництва набув розвитку другий великий суспільний поділ праці — відокремлення ремесла від землеробства.
Третій суспільний поділ праці характеризувався виокремленням торгівлі від виробництва та формуванням класу купців тощо.
2. Основні елементи процесу виробництва
Завдання.

;
Відомо, що головним експортним товаром нашої країни
є сталь та прокат. В Україні поширені металургійні комбінати повного циклу. Назвіть елементи виробництва, які необхідні для створення кінцевого продукту в цій галузі.
Узагальнимо відповідь у вигляді схеми:
Структурні елементи виробництва



Праця
Предмети праці
Засоби праці
Свідоме використання фізичних і розумових здібностей людини та її трудових навичок
Об’єкти цілеспрямованої діяльності людини (земля, сировина, матеріали тощо)
Предмети, за допомогою яких людина впливає на предмет праці (машини, устаткування, виробничі споруди тощо)



Процес виробництва

Засоби виробництва

Продукт
Результат поєднання праці та засобів виробництва в про- цесі виробництва
3. Технологічні засоби виробництва
Зміст технологічного засобу виробництва (ТЗВ) станов- лять засоби праці в поєднанні з матеріалами, технологіями, енер- гією, інформацією та організацією виробництва.
Розрізняють такі технологічні засоби виробництва:
інструментальний.
9
Домашинний засіб виробництва, за якого знаряддя праці були недосконалими, вимагали важкої ручної

12
праці. Найвищою формою організації виробництва виступала мануфактура.
індустріальний.
9
Машинне виробництво, що базується на триланковій системі машин (машина—знаряддя, машина—
двигун, передавальний механізм). Основна організаційна фор- ма — фабрика.
постіндустріальний.
9
Сучасне автоматизоване виробництво на основі чотириланкової системи машин, основна сутність яко- го полягає в тому, що до триланкової системи машин долу- чилася керуюча машина — комп’ютер, який виконує функції контролю триланкової системи машин.
Т
З
В

Інструментальний

Ручна праця

Індустріальний

Машинна праця

Постіндустріальний

Автоматизована праця
На сучасному етапі розвитку людства триває процес розгор- тання технологічної революції. Значення її виходить далеко за суто технологічні межі. Підготовка й освоєння нової технічної бази — це не тільки технічна й навіть не суто економічна проблема, а проб- лема насамперед соціальна, оскільки вона визначає долю людства на перспективу.
Революційна форма означає перехід від використання у вироб- ництві якісно нових науково-технічних принципів до запроваджен- ня принципово нових технологічних систем. Це дає можливість забезпечувати кардинальне зростання ефективності виробництва, яке вимірюється не відсотками, а разами.
Сучасні виробничі технології характеризуються:
електронізацією господарських процесів — забезпеченням
9
усіх сфер виробництва ефективними засобами обчислюваль- ної техніки;
комплексною автоматизацією — упровадженням гнучких ви-
9
робничих систем, промислових роботів;
створенням і використанням матеріалів із новими властивос-
9
тями (надпровідність, радіаційна стійкість тощо);
освоєнням нових технологій виробництва — мембранної, ла-
9
зерної, плазмової, вакуумної, детонаційної;
розвитком біотехнологій — використанням живих організмів
9
і біологічних процесів у виробництві (біологічні методи для

13
боротьби із забрудненням навколишнього середовища, захист рослин від шкідників та хвороб, виробництво антибіотиків, ферментів, гормональних препаратів та ін.).
Запитання.

;
На якому технологічному етапі розвитку виробництва, на вашу думку, перебуває Україна?
Україна поки що перебуває на другому етапі технічного роз- витку (індустріальному), перехід до постіндустріального ТЗВ — це справа майбутнього.
4. Організаційні форми виробництва
Завдання.

;
1) Уявіть, що вашому класному колективу запропонували від- крити власне виробництво, наприклад із виготовлення пи- ріжків для учнів школи. Із яких організаційних заходів ви почнете роботу?
Узагальнимо пропозиції. До основних організаційних форм виробництва належать:
поділ праці (спеціалізація);
9
обмін діяльністю (кооперація);
9
управління.
9 2) Наведіть конкретні приклади прояву таких форм організації виробництва, як спеціалізація та кооперування. Доведіть до- цільність їх використання. Із курсів соціально-економічної географії пригадайте, які ще форми організації виробництва вам відомі? (Комбінування, концентрація, конверсія тощо).
5. Структури виробництва
Існує кілька підходів у структуруванні виробництва. По- перше, це поділ виробництва на матеріальне та нематеріальне.
Структура виробництва


Матеріальне виробництво
Нематеріальне виробництво
Безпосередньо пов’язане з виготовленням матеріальних благ (промисловість, сільське господарство, будівництво) і наданням матеріальних послуг (вантажний транспорт, торгівля, комунальне господарство, побутове обслуговування тощо)
Складається з підприємств і галузей, що створюють нематеріальні блага (духовні цінності: предмети мистецтва тощо) і нада- ють нематеріальні послуги (освіта, охорона здоров’я, пасажирський транспорт тощо)

14
Структуру виробництва можна розглядати також із позиції того, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших.
Відповідно до цього виділяють:
первинне, що базується на використанні готових природних
9
ресурсів (сільське господарство, гірничовидобувна промисло- вість, лісництво, рибальство);
вторинне, яке охоплює галузі переробної промисловості, де
9
створюють засоби виробництва та продукти споживання, а та- кож будівництво;
третинне виробництво — створення різноманітних по-
9
слуг, які задовольняють потреби виробництва й особисті потреби.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Завдання.

;
1) Пригадайте, які існують відмінності у структурі зайнятості населення за галузями матеріального й нематеріального ви- робництва в розвинених країнах та країнах, що розвивають- ся. Чим можна їх пояснити?
2) Складіть схему «Структурні елементи виробництва» для швейного цеху та рекламної агенції. Порівняйте результати роботи та поясніть розбіжності в них.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ
Основним засобом задоволення потреб людини є ви- робництво. Виробництво матеріальних благ і послуг стано- вить основу існування будь-якого суспільства. Воно є рушієм технічного процесу та розвитку людини. У процесі виробни- цтва люди вступають між собою у відносини, які називають виробничими.
Основні елементи процесу виробництва: праця, предмети пра- ці та засоби праці.
Технологічні способи виробництва: реміснича (інстру- ментальна) технологія, машинне та сучасне автоматизоване виробництво.
У структурі виробництва виділяють матеріальну й нема- теріальну складові, а також первинне, вторинне та третинне виробництво.

15

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацюйте § 2 підручника.
2. Складіть п’ять тестових запитань закритого типу за матері- алами уроку.
3. Підготуйте повідомлення на тему «Винаходи, що змінили світ».
Урок 3
Тема. виробничі ресурси. Продукт та економічна
ефективність виробництва.

Мета: актуалізувати та поглибити знання про виробництво; сформувати поняття «фактори виробництва», «економічна ефективність»; розвивати вміння розрізняти та харак- теризувати виробничі ресурси, визначати економічну ефективність виробництва; виховувати аналітичні здібності, економічне мислення.
Очікувані результати: учні повинні вміти розкривати економічний зміст понять «земля», «праця»,
«капітал», «здатність до підприємництва», «інформація»; наводити приклади окремих ресурсів (факторів) виробництва; визначати економічну ефективність виробництва.
Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.
ХІД УрокУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Перевірка домашнього завдання.

;
1. Обмін зошитами та розв’язання тестових завдань. Самопере- вірка (робота в парах).
2. Виступи учнів із повідомленнями на тему «Винаходи, що змі- нили світ».

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Які елементи процесу виробництва вам відомі? За яких умов ці елементи забезпечуватимуть створення кінцевого продукту ви- робництва? Лише в тому випадку, коли елементи виробництва бу- дуть взаємодіяти між собою.
Як поєднати ці елементи, щоб виробництво було максимально результативним? Для того щоб дізнатися, як на ці питання відпові- дає економічна наука, розглянемо зміст понять «виробничі ресурси»,
«продукт економічної діяльності» та «ефективність виробництва».

16

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Виробничі ресурси
виробничі (економічні) ресурси — це потенційні мож- ливості елементів, які необхідні для функціонування виробництва.
Слово «ресурс» (фр.) означає «усе, що може бути використане для господарювання».
Фактор виробництва — це лише та частина виробничих ре- сурсів, яка бере участь у даному циклі виробництва й у певний проміжок часу. Іншими словами, виробничий потенціал лише тоді виступає як фактор виробництва, коли ресурси, що перебувають в органічній єдності, здатні забезпечити виробництво продукції.
У сучасній економічній науці виділяють такі фактори вироб- ництва:
матеріальні: земля, капітал;
9
людські: праця, підприємництво.
9
Економічне тлумачення цих понять дещо відрізняється від загальноприйнятого їх розуміння.
Поняття «земля» як фактор виробництва охоплює не лише земельні ділянки як сільськогосподарські угіддя чи ділянки під будівництво, а й усі природні ресурси, які застосовуються у ви- робничому процесі: родовища корисних копалин, водоймища, ліси, природну сировину тощо.
Праця — це сукупність фізичних і духовних здібностей лю- дей, які вони застосовують під час виробництва тих чи інших благ.
Цей фактор характеризується такими показниками: загальна кіль- кість працездатного населення, кількість зайнятих у різних сферах економічної діяльності, рівень освіти, кваліфікації робочої сили, продуктивність праці тощо.
Капітал, або інвестиційні ресурси — це всі засоби виробни- цтва, виготовлені людиною. Це поняття охоплює будівлі, спору- ди, верстати, машини, обладнання, інструменти, напівфабрикати, складські приміщення, транспортні засоби, тобто всі засоби вироб- ництва, що застосовуються для виробництва товарів і доведення їх до споживача.
Велике значення для сучасного виробництва має специфічний економічний ресурс, який називається підприємницьким талантом, або підприємництвом.
Підприємництво — особлива здатність поєднувати інші фак- тори виробництва в ефективну комбінацію. Воно діє в умовах неви- значеності, ризику, бере на себе відповідальність приймати основні рішення, визначає курс діяльності підприємства.

17
В епоху науково-технічної революції важливим фактором виробництва стає інформація — це знання, інтелектуальний про- дукт, представлений здебільшого у формі результатів наукових до- сліджень, проектів.
Важливо зазначити, що всі ці фактори виробництва комусь належать, і їх власники мають отримати доходи від їх викорис- тання в процесі виробництва. Власник праці розраховує на дохід у вигляді заробітної плати, власник капіталу — на дохід у вигляді відсотка на вкладений капітал, власник земельних ресурсів — на ренту, а підприємець — на дохід у вигляді прибутку.
2. Обмеженість виробничих ресурсів
Усі виробничі ресурси мають одну загальну властивість: вони або рідкісні, або наявні в обмеженій кількості. Ця рідкісність
є відносною й означає, що ресурсів, як правило, менше, ніж їх необхідно для задоволення потреб на певному етапі економічно- го розвитку. Обмежені і природні ресурси, і засоби виробництва,
і праця, і підприємницькі здібності, і інформація — як на рів- ні суспільного виробництва, так і на рівні окремого підприємства чи домогосподарства. Унаслідок цього обмеженими стають й обсяги виробництва товарів і послуг, тому суспільство в кожний конкрет- ний момент не в змозі виготовити та спожити весь обсяг споживчих благ, який воно хотіло б отримати.
Кожний виробничий ресурс виконує свої важливі функції у виробництві, без яких цей процес виробництва неможливий.
Залежність кількості виробленої продукції від використовуваних факторів виробництва відображає виробнича функція:
Q f L K Z E
=
(
)
, , ,
,
де Q — обсяг виробництва, L — праця, K — капітал, Z — при- родний ресурс (земля), E — підприємництво.
3. Продукт та ефективність виробництва
Продукт виробництва — життєве благо, створене ви- робничими факторами (капіталом, працею, природними ресурса- ми, підприємницькими здібностями). Продукт (благо) може іс- нувати в речовій формі у вигляді товару або в неречовій формі, тобто бути послугою.
За видами економічної діяльності розрізняють продукцію: ви- добувної, обробної промисловості, будівництва, оптової й роздрібної торгівлі, транспорту й зв’язку, освіти, охорони здоров’я тощо.

18
За призначенням продукти поділяють на засоби виробництва
(інвестиційні товари) і виробничі послуги та предмети споживання й особисті послуги.
Найважливіша характеристика результативності виробництва —
ефективність. У найзагальнішому вигляді ефективність можна визна- чити як відношення між результатом і витратами на цей результат.
Ефективність =
Результати виробництва (продукт)
Витрати факторів виробництва
Чим менший обсяг витрат і чим більша величина, у якій уті- лений результат господарювання, тим вищою є ефективність.
Найважливішими серед показників ефективності є продук- тивність праці та віддача від матеріального капіталу (фондовіддача).
Продуктивність праці — це кількість товарів і послуг, ви- роблених одним працівником в одиницю часу.
E
Q
L
L
= ,
де Q — створений продукт, L — витрати праці.
Продуктивність праці свідчить про рівень технології й орга- нізації виробництва. Тому основним показником є годинна продук- тивність, іноді використовують розрахунки за день або тиждень.
При розрахунку продуктивності праці використовують певні способи.
1) Продуктивність праці виробництва одного товару. Розрахову-
ється в натуральних величинах (штуках, тоннах, літрах тощо).
Вона не залежить від зміни цін, тому ціни не беруть до уваги.
2) Зміни продуктивності праці аналізуються за допомогою ін- дексного методу (індекс і показує, як змінюється величина, що вимірюється):
I
I
I
п п
=
Q
L
,
де I
п п
— індекс продуктивності праці, I
Q
— зміна обсягу ви- робництва: I
Q
Q
Q
=
в поточному періоді
в базовому періоді
, I
L
— зміна кількості робітників.
Індекс зростання = 1+ Індекс приросту.
3) Вимір продуктивності праці у вартісному відношенні. Якщо виробництво вимірюється у вартісному (грошовому) виражен- ні, то для розрахунку продуктивності необхідно включити фактор зростання цін.

19
I
I
I
п п
=

(
)
Q P
P
,
де I
п п
— індекс продуктивності праці, I
Q P

— індекс обсягу виробництва в поточних цінах, I
P
— індекс цін.
Індекс показує, як змінюється вимірювана величина.
4) Якщо необхідно визначити зміни продуктивності праці за кілька проміжків часу, то потрібно знайти індекси за кожний період, беручи за базовий попередній, а потім перемножити
індекси:
I
I I
I
за періодів n
n
(
)
= ⋅
1 2
На зростання продуктивності праці впливають такі техніко- економічні чинники:
підвищення технічного рівня підприємства за рахунок уті-
9
лення прогресивних технологій, механізації та автоматизації виробництва тощо;
удосконалення управління, організації виробництва й праці за
9
рахунок зменшення питомої ваги обслуговуючого персоналу;
зміна обсягу та структури виробництва пов’язана зі зміна-
9
ми питомої ваги кооперативних постачань, змінами випуску різних видів продукції з різкою зміною питомої ваги матері- альних і трудових витрат.
Фондовіддача є одним з основних показників ефективності ви- користання капітальних ресурсів. Цей показник характеризує вели- чину обсягу продукції в розрахунку на 1 грн обсягу основних фондів.
Віддача від матеріального капіталу, або фондовіддача, стосу-
ється ресурсу капітал та оцінюється за формулою:
E
Q
K
K
=
,
де Q — вартість створеного продукту, K — витрати основного ка- піталу, представленого верстатами, обладнанням, транспортними засобами тощо.
Для розрахунку віддачі від капіталу (фондовіддачі) необхідна
інформація про грошову оцінку тієї продукції, яка була створена, та про вартість того обладнання, яке при цьому використовувалося.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Проблемні запитання.

;
1) Чому останнім часом усе більше економістів визнають інфор- мацію за повноправний виробничий ресурс?

20
2) Чи можуть бути гроші фактором виробництва (капіталом)?
3) Чому праця та підприємницькі здібності розглядаються як різні виробничі ресурси, адже підприємець, як і будь-який
інший працівник, витрачає свою працю?

;
Задача.
На підприємстві виробляють 4000 одиниць товару щоденно за кількості робітників
40 осіб. Упровадження більш сучасного устаткування дозволило збільшити виробництво товару на 1000 одиниць і зменшити кількість працюючих на 50 %. Визначте, як змінилася продуктивність праці на підприємстві.
РОзВ’язАННя.
1) Обчислюємо початкову продуктивність праці: E
Q
L
L
= =
=
4000 40 100 одиниць на
1 особу.
2) Визначаємо кількість товару, яку почали виробляти після встановлення нового устаткування: Q
1 4000 1000 5000
=
+
=
одиниць товару.
3) Обчислюємо нову кількість робітників: L
1 40 0 5 20
= ⋅ =
,
осіб.
4) Обчислюємо нову продуктивність праці: E
L
1 5000 20 150
=
=
одиниць на 1 особу.
5) знаходимо зростання продуктивності праці: 150 100 50

= одиниць товару, або, якщо взяти визначену E
L
за 100 %:
150 100 100 100 50





=

%
%
%.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ
Виробництво є результатом взаємодії виробничих факто- рів: матеріальних — капіталу, землі та людських — робочої сили, підприємницького таланту. На постіндустріальному етапі техно- логічного розвитку все більшого значення набуває інформація як фактор виробництва.
Власники факторів виробництва отримують певні види до- ходів від їх використання в процесі виробництва.
Результатом взаємодії факторів виробництва є продукт: у ма- теріальній (товар) чи нематеріальній (послуга) формах.
Показники ефективності виробництва характеризують його ефективність. Найважливішими серед показників ефективно сті
є продуктивність праці та віддача від матеріального капіталу
(фондовіддача).

21

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацюйте § 3 підручника.
2. За допомогою Інтернет-ресурсів підберіть конкретні факти, які свідчать про вплив науково-технічного прогресу на ефек- тивність виробництва.
Урок 4
Тема. економічний кругообіг.

Мета: актуалізувати та поглибити знання про дійових осіб економічних відносин, типи економічних систем; сформувати знання про економічний кругообіг та особливості економічного кругообігу в ринковій економіці; з’ясувати особливості перехідної економіки України; розвивати вміння порівнювати особливості кругообігу ринкової, планової, змішаної економічних систем; виховувати економічне мислення.
Очікувані результати: учні повинні вміти пояснювати відмінності економічних відносин у рин- ковій, плановій та змішаній економічних системах, визначати конкретні потоки товарів, послуг і грошей у схемах економічного кругообігу; давати власну оцінку змін, що відбуваються в Україні.
Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.
ХІД УрокУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Перевірка домашнього завдання.

;
Запитання.

;
1) Що таке виробництво та яка його головна мета?
2) Як називаються виробничі ресурси та доходи їх власників?
3) Які показники характеризують ефективність виробництва?
4) Які суб’єкти економічних відносин вам відомі?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
На попередніх уроках теми було розглянуто зміст таких базових в економічній теорії понять, як об’єкти й суб’єкти еко- номічних відносин, виробництво, розподіл, обмін та споживання, фактори виробництва, без яких неможливе задоволення потреб лю-

22
дини та суспільства; визначені проблеми ефективного використання виробничих ресурсів в умовах реальної обмеженості кожного з них.
Об’єктивні закони та логіка економічного розвитку створю- ють умови, за яких жодна людина, жодний економічний процес не
існують, не функціонують без взаємозв’язку з іншими, породжую- чи величезну кількість взаємовпливів, результатом яких є форму- вання механізму координації та реалізації потреб, інтересів певних організаційних форм господарської діяльності, структур народного господарства, системи соціально-економічних відносин.
Завершуючи вивчення теми «Взаємозв’язки економічних процесів та явищ», визначимо головні економічні закономір- ності, які поєднують об’єкти та суб’єкти економічних відносин у єдине ціле.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Типи економічних систем
Економічна система — це спосіб організації економіч- ного життя суспільства. Іншими словами, економічна система — це сукупність видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємо- дії, спрямованих на виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відпо- відно до мети суспільства.
Завдання.

;
Використовуючи знання з курсів соціально-економічної гео- графії, назвіть основні типи економічних систем. Пригадайте ха- рактерні риси кожної з економічних систем.
Сучасна економічна теорія визначає такі критерії належності до певного типу економічної системи:
провідний тип власності на ресурси;
9
основні групи суб’єктів суспільного виробництва та відносини
9
між ними;
принципи організації виробництва, розподілу, обміну й спо-
9
живання;
система економічних законів;
9
За цими критеріями виділяються такі типи економічних систем:
традиційна економіка;
9
ринкова економіка вільної конкуренції;
9
командна (планова) економічна система;
9
змішана економічна система.
9

23
Типи економічних систем
Традиційна
Командна
Традиції, що передаються з покоління в поко-
9
ління, визначають, які товари та послуги, як
і для кого виробляти застаріла технологія виробництва
9
Переважання ручної праці
9
Багатоукладність економіки
9
Консерватизм і неприйняття нововведень
9
Економічні рішення приймаються
9
здебільшого представниками дер- жавної влади
Відсутність у виробників свободи
9
вибору
Відсутність у виробників зацікавле-
9
ності в підвищенні ефективності ви- робництва
Ринкова
Змішана
Вільне розв’язання основних економічних пи-
9
тань на основі ринкових механізмів регулювання
Переважання приватної власності
9
Економічні суб’єкти діють відповідно до осо-
9
бистих економічних інтересів
Вільна конкуренція
9
Мінімальний вплив держави
9
Поєднання приватного й державного
9
секторів економіки, ринку та держав- ного регулювання, капіталістичних тенденцій і соціалізації життя
Компенсація недоліків ринкової еко-
9
номіки державним регулюванням
Особиста участь держави в наданні
9
соціальних благ
Оскільки в більшості країн світу господарювання базуються на засадах ринкової економіки, найбільше уваги приділимо дослі- дженню особливостей її організації.
2. Економічний кругообіг
Ви вже знаєте, що економічна структура будь-якого суспільства складається з великої кількості різноманітних госпо- дарських одиниць — суб’єктів господарювання.
Серед них розрізняють перш за все домашні господарства, фірми (підприємства) та державу. Між ними виникає складна сис- тема зв’язків, яку важко уявити в повному обсязі.
Домашні господарства — суб’єкти економічної діяльності, пов’язані з веденням домашнього господарства, тобто переважно зі споживанням. Вони охоплюють економічні об’єкти й процеси, які відбуваються там, де постійно проживають людина, сім’я.
Головні риси домашнього господарювання:
приватна власність на економічні ресурси (трудові, капітальні
9
та деякі види земельних ресурсів);
здатність самостійно приймати рішення;
9
прагнення максимального задоволення власних потреб.
9

24
Домашні господарства використовують доходи, отримані від продажу своїх ресурсів, для придбання товарів і послуг у фірм (підприємств).
Фірма (підприємство) — економічний суб’єкт, що здійснює певну господарську діяльність із метою отримання прибутку; само- стійна господарська одиниця різних форм власності.
Головні риси фірми (підприємства):
самостійність у прийнятті рішень;
9
використання економічних ресурсів для виготовлення та про-
9
дажу продукції;
бажання отримати максимальний прибуток за мінімуму
9
витрат.
Фірми, як і домашні господарства, можуть володіти економіч- ними ресурсами. Гроші, які отримують фірми від продажу товарів
і послуг, використовуються для придбання економічних ресурсів у домашньому господарстві.
Держава — усі урядові установи, що мають юридичну та по- літичну владу для здійснення, у разі необхідності, контролю над учасниками економічної діяльності для досягнення державних ці- лей (оборона, екологія, соціальна допомога, освіта тощо).
Взаємозв’язок учасників ринкової діяльності у спрощеному вигляді можна простежити на основі схем (моделей) економічного кругообігу, тобто кругообігу ділової активності.
Економічний кругообіг — взаємозалежний рух ресурсів, товарів, послуг і прибутків між основними суб’єктами еконо- мічної діяльності.
При побудові схеми економічного кругообігу ринкових відно- син обов’язковим є припущення, що учасники ринкової діяльності діють раціонально, тобто намагаються досягти максимальних ре- зультатів. Наприклад, домашні господарства прагнуть максимально задовольнити власні бажання й потреби, фірми — отримати мак- симальний прибуток, держава — досягти максимального добробуту в суспільстві.
Розглянемо найбільш спрощену модель господарського круго- обігу, де як основні суб’єкти ринкової діяльності виступають до- машні господарства й фірми.
Завдання.

;
Проаналізуйте спрощену модель економічного кругообігу та визначте, яким чином узгоджуються дії між суб’єктами гос- подарювання.

25
Фірми (підприємства)
ресурси виробничі витрати
(фактори виробництва)
(заробітна плата,
рента, відсоток, прибуток)
доходи підприємства споживчі витрати споживчі товари споживчі товари доходи ресурси
Домашні господарства
Ринок ресурсів
(факторів виробництва)
Ринок споживчих товарів








Кругообіг починається з домашніх господарств як власників ресурсів, що забезпечують ринок ресурсами праці, землею, капі- талом і підприємницькими здібностями. Ресурси потрапляють до підприємств, які, розподіливши та поєднавши їх певним чином, створюють речі та послуги. Останні, опинившись на ринку про- дуктів, купуються домогосподарствами.
Цим завершується перше (зовнішнє) коло кругообігу ринкової економіки. Друге коло кругообігу починається з підприємств. Під- приємства, здійснюючи виробничі витрати, виступають на ринку ресурсів як покупці. Купуючи ці ресурси в домогосподарств, вони сплачують їм доходи: заробітну плату, ренту, відсоток і прибуток.
Домогосподарства, отримавши доходи, здійснюють споживчі витра- ти й на ринку продуктів купують товари та послуги. Підприємства, які ці товари та послуги реалізують, привласнюють доходи (виторг від реалізації).

26
Завдання.

;
Проаналізуйте схему економічного кругообігу, яка поєднує взаємодію трьох суб’єктів господарювання: домашніх господарств, підприємств та держави.
Фірми
(підприємства)
Держава ресурси
(фактори виробництва)
виробничі витрати доходи
(заробітня плата,
рента, відсоток, прибуток)
доходи підприємств споживчі витрати споживчі товари споживчі товари ресурси
Домашні
господарства
Ринок ресурсів
(факторів виробництва)
Ринок споживчих товарів дотації
податки соціальні пільги податки
















Сучасна ринкова економіка (змішана) не може функціонува- ти без участі держави, яка надає всім господарським структурам можливість користуватися своїми послугами (національна оборона країни, система загальної освіти, безкоштовне медичне обслугову- вання тощо). Для забезпечення цих послуг держава збирає необхід- ні кошти у вигляді податків, які сплачують у державний бюджет домашні господарства й фірми (підприємства). Необхідні для своєї діяльності ресурси, споживчі товари та послуги держава закуповує в домашніх господарствах і фірмах на відповідних ринках.
3. Перехідний характер економіки України
Досвід провідних країн світу стверджує, що системою, яка забезпечує високу ефективність господарювання, динамічний

Document Outline

  • ПЕРЕДМОВА
  • РОЗДІЛ І. ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА
    • Тема 1. Взаємозв’язки економічних процесів та явищ
      • Урок 1
        • Тема. Що і для чого вивчає економічна наука. Її місце серед інших наук.
      • Урок 2
        • Тема. Економічний зміст виробництва.
      • Урок 3
        • Тема. Виробничі ресурси. Продукт та економічна ефективність виробництва.
      • Урок 4
        • Тема. Економічний кругообіг.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка