Гендерний вимір у процесі підготовки майбутніх вчителів початкових класів



Скачати 79.46 Kb.
Дата конвертації08.01.2020
Розмір79.46 Kb.
Гендерний вимір - у процесі підготовки майбутніх вчителів початкових класів

Особливостями нинішнього етапу у розвитку українського суспільства є зосередженість навколо системних соціально-економічних перетворень та входження до європейської спільноти як рівноправного партнера. А одним із ключових напрямків забезпечення демократичного поступу України на принципах євроінтеграційних цінностей є впровадження гендерної рівності в усі сфери суспільного життя, оскільки Україна як європейська держава ставить своїм завданням не лише забезпечення успішних соціально-політичних та соціально- економічних реформ, але й досягнення нової якості життя, гармонізації суспільних відносин. Сучасна освітня ситуація в Україні вимагає перетворення вищої школи в інститут відтворення і створення культури як розвиваючої системи духовних цінностей, технологій і творчості.

Важливість наукової розробки в Україні гендерної проблематики є ще одним кроком у розвитку педагогічної науки. Через це в умовах сьогодення дослідження низки проблем теорії та практики професійної освіти майбутніх вчителів початкових класів з урахуванням гендерного фактору є особливо актуальним, оскільки має сприяти ефективному формуванню в них професійно важливих якостей особистості – гендерної свідомості, гендерної культури, гендерної чутливості, а також компетентності в сфері професійного розвитку.

Саме система вищої освіти, яка має сьогодні потужний науково-педагогічний потенціал і працює з молодими людьми, які в майбутньому стануть елітою країни і вестимуть за собою інших, здатна стати основною ланкою у формуванні нових підходів і традицій, що сприятимуть проникненню принципів гендерної культури в усі сфери життя українського суспільства. Саме в українських вищих навчальних закладах напрацьовані методики і технології, які дозволяють не лише продукувати і поширювати

знання, але й формувати навички відповідної поведінки, в основу якої будуть

покладені знання і принципи гендерної культури.

Через це в умовах сьогодення розробка низки проблем теорії і практики професійної освіти майбутніх фахівців з урахуванням гендерного фактору є особливо актуальною, оскільки вона повинна сприяти ефективному формуванню в них цілої низки професійно важливих якостей особистості - гендерної свідомості, гендерної культури, гендерної чутливості, а також компетентності в сфері професійного розвитку.

Так на думку провідних українських учених (Т. Говорун, В. Кравець, І. Кльоцина, Л. Міщик, І. Мунтян та ін.) викликає необхідність вирішення таких актуальних завдань:

- проведення гендерного аналізу концепції, змісту і методичного забезпечення процесу професійного навчання й виховання майбутніх фахівців;

- включення в навчальні тексти більшого обсягу інформації про гендерний внесок у розвиток суспільства, науки, освіти і культури;

- підвищення гендерної культури науково-педагогічних кадрів вищих навчальних закладів [2, с. 158-159].



Під "гендерним виміром в освіті" мається на увазі оцінка результатів дії виховних зусиль педагогів на розвиток хлопчиків і дівчаток, усвідомлення ними своєї ідентичності, вибір ідеалів і життєвих цілей, статус дітей в шкільному колективі, групі однолітків залежно від біологічної статі.

Необхідність введення категорії "гендерне вимірювання в освіті" обумовлене наступними чинниками. По-перше, в останнє десятиліття саме гендерне вимірювання стає все більш важливим в оцінці основних детермінант і больових точок процесів суспільного і особистого розвитку. По-друге, в педагогічній теорії дотепер відсутній напрям, що вивчає становлення гендерної ідентичності, не дивлячись на його безумовне значення для гармонійного і повноцінного розвитку особистості. Якщо в процесі гендерної соціалізації молодших школярів вдасться створити умови для виховання міжстатевих відносин вільних від жорстких стереотипів маскулінності і фемінінності в традиційному патріархатом значенні, то це може стати чинником виховання нової особистості з високим рівнем адаптивності до різних культур, пріоритетами миролюбства і паритетної демократії у всіх сферах життя [4].

Формування професійної культури є невіддільною від процесу морального вдосконалення і відбувається одночасно з розвитком особистісних характеристик студента, що підвищують мотивацію до вивчення обраної спеціальності, що обумовлюють процес професійного самовизначення і творчого початку професійної діяльності.

Вчителю ХХІ століття необхідно володіти гендерними вимірами і підходами у роботі з дітьми, сприяти їх ґендерній соціалізації в межах етнокультурних, субкультурних, враховуючи статеві і сімейні стосунки.

В. Кравець зауважує, що «для розуміння і професійної участі в процесі ґендерної соціалізації дітей педагогу необхідний відповідний методологічний і методичний апарат, що містить систему наукових знань про ґендер, педагогічні аспекти виховання й освіти як ґендерні технології, фактори, умови та критерії ефективності ґендерної соціалізації школярів» [5, с. 8].

Застосування ідей гендерної освіти в системі фахової підготовки студентів, розробці необхідного методологічного та методичного базису як специфічної форми професійної підготовки особистісних, професійних якостей майбутніх вчителів початкових класів, впливу особистості учителя як засобу трансформації і моделювання соціокультурних відносин у середині групи учнівського колективу, дає змогу зазначити факти впровадження нового наукового знання майбутніх учителів:

- сучасна навчально-професійна підготовка майбутнього учителя початкових класів вимагає нового сприйняття положення та соціокультурної ролі чоловіків та жінок;

- наявність гендерної культури у майбутнього вчителя, як суб'єкта формування світогляду майбутніх поколінь громадян дозволяє обрати модель формування гендерної ідентичності молодших школярів [6. с. 9-41].

Тому перед викладачами вищої школи постає задача формування гендерно-грамотного учителя при організації професійної підготовки. Зміни в національній системі освіти вимагають змін у сфері керування педагогічним процесом у вищій школі, що покликана виконати замовлення сучасного суспільства у вихованні нового соціально- культурного типу особистості майбутнього вчителя початкових класів [5].

Упровадження гендерного підходу в освіті науковці визначають як розширення життєвого простору для розвитку індивідуальних здібностей і задатків молодої людини, вивільнення мислення педагогів від гендерних стереотипів шляхом урахування в навчально-виховному процесі специфіки життєвих інтересів і психологічних особливостей статей. Чинник гендеру в гуманістичній педагогіці полягає у спрямуванні особистісного становлення хлопців і дівчат шляхом збереження рівності в їхніх правах і можливостях, а також у розробленні такої стратегії освіти, яка орієнтувала б на розвиток самобутності суб’єкта навчально-виховного процесу як надпредметного результату, на забезпечення атмосфери позитивної взаємодії всіх учасників освітнього процесу, на впровадження творчого підходу до змісту навчально-професійної діяльності, на створення умов для самореалізації молодої людини [1].

Дослідниці О. Цокур, І. Іванова наголошують, що «впровадження ґендерних підходів у процес підготовки майбутніх педагогів – основа для вдосконалення їхнього професіоналізму та всебічного особистісного розвитку як активних суб’єктів соціального життя» [7, с.194]. Науковці звертають увагу на те, що в практичній діяльності перед педагогом постають питання, для вирішення яких треба оперувати знаннями з ґендерної тематики.

Готовність вчителя до гендерного виховання має комплексний характер та визначається такими критеріями:

- мотиваційна готовність – вивчення та усвідомлення вчителями свого власного потенціалу та його впливу на хід виховного процесу;

- теоретична готовність – наявність достатнього рівня знань в напрямку гендерного виховання школярів;

- практична готовність – наявність комунікативних, психологічних, організаторських умінь щодо здійснення різних форм гендерного виховання;

- готовність до творчості і співпраці – відкритість і сприйняття всього нового, здатність до експерименту, пошуків та інновацій;

- розробка колективних творчих заходів з метою гендерного виховання молодших школярів;

- вивчення та уточнення гендерного портрету класу та впливу особистості вихователя на характер взаємодії з вихованцями [3].

Підготовка професіоналів, що володіють гендерною культурою, являє собою динамічний процес, в якому, з одного боку, створюються і споживаються цінності культури, а з іншого - відбувається творче перетворення дійсності з позицій «гендерної грамотності», що включає розуміння формування законів і механізмів функціонування гендерної системи, володіння «гендерною» мовою, мисленням, правилами поведінки.

При формуванні гендерної культури майбутніх вчителів початкових класів в ролі ведучих суб'єктів гендерної соціалізації у вузі виступають викладачі, керівництво навчального закладу, органи управління, які багато в чому задають реалізовану на практиці модель передачі гендерних норм студентам. Однак, якщо студент стає повноправним суб'єктом управління процесом свого професійного освіти, орієнтується на саморозвиток і самореалізацію, то він цілком може дати підсумкову оцінку досягнення поставлених цілей, здійснити тендерну рефлексію. При високому рівні сформованості гендерної культури студент може визначити рівень своєї гендерної чутливості, оцінити наскільки викладацький або студентський колектив поділяє ідеї гендерної рівності, провести гендерний аналіз змістовної частини навчально-методичних матеріалів, критично поставитися до різних стилів викладання.

Таким чином, знання, вміння та навички, що здобуваються в процесі навчально-виховної роботи у вузі, є обов'язковим, але не єдиною умовою підготовки студентів до професійної діяльності. Майбутні фахівці повинні володіти професійно значущими якостями особистості, що дозволяють їй на мікрорівні організовувати і підтримувати відносини в трудовому колективі, вести діалог в полікультурному професійному середовищі, враховувати особливості роботи в чоловічому / жіночому колективі. Сутність гендерного виховання полягає в тому, щоб допомогти студентам подолати стереотипні орієнтації лише на свою стать, привчати їх розуміти і адекватно сприймати поєднання традиційно жіночих і чоловічих позитивних якостей в одній людині, як – от: самостійність, впевненість, сміливість і чуйність, турбота і тактовність, що є цінними і корисними рисами для особистостей двох статей, а не тільки для однієї з них.

Література

1. Бєлєнька Г. В. Формування фахової компетентності студентів під час навчання у вищому навчальному закладі // Вісн. Київ. міжнар. ун-ту. Серія «Педагогічні науки, психологічні науки». – К., 2002. – Вип. 1. – С. 29 – 35.

2. Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві / мат. Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 11 - 13 грудня 2003 р.) / Лемківський К. М. (відп. ред.) - К.: ПЦ Фоліант, 2003. - 300 с.

3. Говорун Т.В., Кікінеджі О.М. Гендерна психологія: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. – 308 с.

4. І. С. Клеціной. Гендерна психологія., 2009

5. Кравець В .П. Гендерна педагогіка: Навч. пос. - Тернопіль, 2003. - 416 с.



6. Смоляр Л.О. Прогрес та перспективи жіночих і гендерних досліджень в Україні // Проблеми освіти. Науково-методичний збірник. К., 2003. Вип. 36. - с. 9-41

7. Цокур О. Основи ґендерного виховання / О. Цокур, І. Іванова // Ґендерний розвиток у суспільстві : конспекти лекцій. – 2-ге вид. – К. : ПЦ "Фоліант", 2005. – С. 183– 223.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка