Гергуль С. М. Напрями та засоби самоосвітньої діяльності вчителя у педагогічній спадщині в. О. Сухомлинського




Скачати 74.37 Kb.

Дата конвертації17.02.2017
Розмір74.37 Kb.

УДК 37 (09)
Гергуль С. М.
НАПРЯМИ ТА ЗАСОБИ САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ
У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО
Стаття присвячена вивченню поглядів В.О. Сухомлинського на проблему
самоосвітньої діяльності вчителя. Дається визначення поняття, детально розглядаються
напрями та засоби самоосвітньої діяльності вчителя у педагогічній спадщині видатного
педагога.
Ключові слова: педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського, самоосвіта, вчитель,
напрями, засоби самоосвітньої діяльності вчителів Павлиської середньої школи.
Початок ХХІ століття свідчить про те, що Українська держава розвивається в умовах постійного реформування. Воно охопило всі сфери суспільного життя: економічну, культурологічну, ідеологічну, наукову. Зміни відбуваються й у педагогічній науці, зокрема, її складовій – історії педагогіки.
Нагромадження історико-педагогічних знань, розширення джерельної бази та формування нових напрямів досліджень, повернення забутих імен актуалізують наукові розвідки саме історіографічного характеру.
Педагогічні персоналії є одним із пріоритетних напрямів сучасної історико-педагогічної науки. Вони не лише репрезентують творчий доробок педагога як неповторної особистості, а й сприяють формуванню уявлень про цілісний педагогічний процес. Звернення науковців до біографії та спадщини видатних педагогів є і традицією, й інновацією, адже дослідники аналізують персоналії з позицій та потреб педагогічної науки, переосмислюють їхню творчість, інтерпретують авторські ідеї відповідно до актуальних питань сучасності.
Особливе місце серед досліджень педагогічних персоналій посідають праці, присвячені вивченню теоретико-педагогічної спадщини видатного українського педагога, заслуженого вчителя УРСР, Героя
Соціалістичної Праці, члена-кореспондента АПН РСФСР та АПН СРСР Василя Олександровича
Сухомлинського (1918–1970). Різнопланові та багатоаспектні твори видатного педагога завжди привертали увагу та були предметом дослідження багатьох науковців.
Значний внесок у вивчення наукового доробку Василя Олександровича зробили вітчизняні вчені А.
Борисовський, М. Богуславський, В. Кузь, М. Мухін, О. Савченко, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко. Окремі аспекти професійної діяльності вчителя у працях видатного педагога-гуманіста аналізували М. Антонець,
А. Бик, В. Бутенко, Л. Бондар, В. Василенко, А. Луцюк та ін. Історіографічний аналіз наукового доробку
В. Сухомлинського в контексті вивчення проблеми педагогічних персоналій в історико-педагогічній науці зробив Н. Гупан, а порівняльний аналіз систем В. Сухомлинського та А. Макаренка в англомовних дослідженнях здійснила Н. Дічек.
Однак, проблема самоосвіти вчителя у педагогічній спадщині видатного педагога не була ще предметом спеціального історико-педагогічного дослідження. Отже, мета написання статті полягає у вивченні та узагальненні поглядів В.О. Сухомлинського на цю проблему, а саме, у виокремленні напрямів та засобів самоосвітньої діяльності вчителя у спадщині видатного педагога.
Аналіз педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського, архівних матеріалів, що характеризують його професійну діяльність, документації Павлиської середньої школи та спогадів колег визначного педагога дозволили зробити висновок, що самоосвіту вчителя він розглядав як складне, об'ємне, багатоаспектне поняття, що охоплює всі напрями роботи вчителя над собою, а саме: політичний, теоретичний, методичний, культурний. Багаторічна праця на посаді вчителя, а потім директора в одній школі створювала сприятливі умови для тривалого експерименту, спостереження за процесом становлення, розвитку особистості вчителя та перетворення його на справжнього майстра своєї справи.
Вперше деякі аспекти самоосвітньої діяльності вчителів видатний педагог обґрунтував у своєму дисертаційному дослідженні на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук "Директор школи – керівник навчально-виховної роботи" (1954). У подальшому ці питання набули розвитку у матеріалах періодичних видань другої половини ХХ століття: "Учительская газета", "Народное образование",
"Радянська школа", "Радянська освіта", в працях "Організація та виховання педагогічного колективу середньої школи" (1958), "Система роботи директора школи" (1959), "Павлиська середня школа" (1969),
"Розмова з молодим директором школи" (1966), "Сто порад учителеві" (1967), "Директор і вчитель" (1955),
"Листи до сина" (1967), "Методика виховання шкільного колективу" (1968) тощо.
Аналіз стану викладання та якості знань учнів, вивчення системи роботи вчителя переконали Василя
Олександровича, що багатьом педагогам не вистачає знань з філософії, психології, методології свого навчального предмета. Чимало труднощів викликає добір засобів формування в учнів наукових понять, складно відбувається вивчення певних розділів і тем програм. Вирішити ці складні питання можливо лише
завдяки самоосвітній діяльності вчителя, суть якої полягає в умінні вчителя самостійно здобувати знання з різних джерел, на їх основі формувати власні погляди та переконання , втілювати їх у практику навчання та виховання підростаючого покоління.
Педагоги Павлиської середньої школи за часів роботи В. О. Сухомлинського здійснювали самоосвіту за такими напрямами: теоретичним, методичним, загальнокультурним. Гаслом їхньої педагогічної діяльності стало глибоке переконання в тому, що "інтелектуальне зростання, постійне збагачення, оновлення, поповнення, поглиблення, удосконалення знань – це питання життя вчителів" [4, с. 51].
Теоретичний напрям передбачав відновлення знань з теорії педагогіки; одержання та засвоєння нової предметної інформації, нагромадження знань щодо теорії виховання; вивчення граматики української мови, розширення активного та пасивного словникового запасу вчителя, обов’язкове вивчення теоретичних питань психології.
В.О. Сухомлинський вагомого значення надавав теоретичній підготовці вчителя. Плани самоосвіти вчителів Павлиської середньої школи містили питання про вивчення саме теорії педагогіки. Найбільш цінні книги з дидактики та теорії виховання опрацьовували як молоді, так і досвідчені вчителі. Так, предметом обговорення педагогічного колективу були книги "Дидактика" Б.П. Єсипова і М.А. Данилова, "Организация ученического коллектива в школе" М. К. Конниковой, "Политехническое обучение" С. М. Шаболова.
Невід’ємною частиною теоретичного напряму самоосвітньої діяльності вчителів було самостійне опрацювання навчальних програм, підручників, вказівок, директивних документів, розпоряджень та наказів
Міністерства освіти СРСР та УРСР. В.О. Сухомлинський звертав увагу вчителів, що "поряд з широкою ерудицією в галузі своєї науки викладач обов’язково повинен знати кожний параграф підручника і послідовність викладу матеріалу – фактів та висновків" [5, с. 404]. Засідання педагогічної ради, методичних об’єднань та предметних комісій перед початком нового навчального року були присвячені обговоренню саме такого опрацювання.
Перед педагогічним колективом дуже гостро стояло питання про вивчення граматики української мови. Вивчаючи "Записи аналізу уроків, відвіданих директором Павлиської середньої школи
Онуфріївського району Кіровоградської області за перше півріччя 1952–1953 навчального року", що зберігаються у Державному педагогічно-меморіальному музеї ім. В.О. Сухомлинського, ми звернули увагу, що доволі часто зустрічаються записи такого змісту: "Учителю треба систематично самостійно працювати над оволодінням мовою", "позбавитися діалектизмів", "без знання нормативної граматики рідної мови учитель не може зватися учителем", на адресу вчителів також звучать зауваження з приводу вживання місцевих виразів та жаргонізмів, неправильних наголосів, використання так званої "мішаної говірки" з українських та російських слів тощо [2].
Василь Олександрович висував до мови вчителя такі вимоги: "вона повинна бути бездоганно грамотною, логічно послідовною, цілком літературною". Виконати їх вчитель зможе тільки в результаті
"наполегливої роботи" та "шляхом постійного читання творів Пушкіна і Гоголя, Тургенєва і Толстого,
Горького і Шолохова, Шевченка і Лесі Українки, Коцюбинського і Корнійчука, де є прекрасні зразки російської та української мови" [там само]. Оскільки, В.О. Сухомлинський вважав показником розвитку педагогічної культури та рівня професійної підготовки вчителя його мовленнєву культуру, на засіданнях педагогічної ради школи вивчалися різні аспекти формування мовленнєвої культури вчителя та учнів.
Наприклад, на порядок денний виносилися питання: єдиний мовленнєвий режим школи, шляхи підвищення рівня мовленнєвої культури учнів, розповідь вчителя як метод викладання та виховання школярів та ін. [3].
Велику увагу колектив Павлиської середньої школи, очолюваний В.О. Сухомлинським, приділяв вивченню психології. Двічі на місяць по понеділках проводився психологічний семінар або науково- педагогічна рада. Предметом обговорення були: психологічні особливості підлітків (13 жовтня 1968 р.); особливості темпераменту школярів та їх врахування в навчально-виховній роботі (15 березня 1968 р.), психологічні основи швидкого читання (4 березня 1970 р.), обговорювалися причини розумових аномалій, що входять своїми коренями в дитячий та дошкільний вік, причини акселерації (прискореного фізичного та статевого розвитку), психологічні особливості різного віку та ін. Психологічний семінар став творчою лабораторією педагогічного колективу, в якій відшліфовувалися та вдосконалювалися самоосвітня діяльність та дослідницька майстерність учителів щодо вивчення психологічних особливостей учнів [2; 3]
Здійснюючи самоосвітню діяльність за методичним напрямом, вчителі Павлиської середньої школи відновлювали знання вузівського курсу з методик викладання предметів, ознайомлювалися з новітніми розробками та досягненнями у методиці викладання окремих предметів, вивчали, узагальнювали та поширювали провідний педагогічний досвід.
На засіданнях педагогічної ради вчителі обов’язково заслуховували інформацію про індивідуальну методичну роботу. Наприклад, "вчителька Осьмак В. С. протягом року опрацювала таку методичну літературу: "Методи і прийоми навчання аналізу арифметичних задач", "Методика проведення пояснювального читання на уроках історії, географії та природознавства", "Методика проведення предметних уроків". З педагогіки опрацювала розділ "Урок і методи навчання", "Перевірка і оцінка знань учнів", "Методи навчальної роботи на уроках". Вчителька Степанова працює над річною темою "Практична робота з природознавства в 5–7 класах. До цієї теми вона опрацювала таку методичну літературу:
"Методика проведення лабораторних робіт і демонстрацій на уроках ботаніки", "Виховне значення
сільськогосподарської праці на працю учнів", "Як викладати ботаніку". З педагогіки – такі теми: "Види екскурсій", "Позаурочні роботи учнів по ботаніці" [1].
Заслуговує на увагу досвід роботи з психолого-педагогічною та методичною літературою педагогічного колективу Павлиської середньої школи, описаний В.О. Сухомлинським. Групування всього прочитаного матеріалу проводилося за двома великими розділами: 1) дидактика, 2) методика. Опрацьовану методичну літературу, в свою чергу, вчителі розподіляли за такими розділами: урок, методи навчання, методи перевірки й оцінки знань учнів. Усі "газетні та журнальні статті", а також книги конспектувалися й анотувалися. Конспекти й анотації розподілялися за названими підрозділами. "Методична література групується за темами або розділами програми" [3].
Загальнокультурний напрям ставив за мету розширення світогляду вчителя, формування естетико- педагогічної культури шляхом відвідування театрів, музеїв, перегляду художньо-просвітницьких передач, читання художньої, класичної літератури, періодичних видань. В.О. Сухомлинський завжди спілкувався з учителями з приводу прочитаної статті, обговорював відвідані виставки, переглянуті фільми. Він був глибоко переконаний, що вчитель обов'язково має бути обізнаним із питань мистецтва, слідкувати за новинами культурного життя країни. Під час індивідуальних бесід, відвідання уроків, спираючись на власні спостереження, визначний педагог намагався виявити здібності вчителів та спрямувати їхню самоосвітню діяльність таким чином, щоб ще більш глибоко розкрились їхні таланти та вміння.
Василь Олександрович стежив, щоб у методичному кабінеті школи завжди були нові літературні надходження, книги з естетичної культури вчителя, довідники та словники. Будучи впевненим, що особистість вчителя формується протягом усього життя, він намагався створити всі умови для самоосвітньої діяльності вчителів.
Проведене нами дослідження педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського, глибокий та ґрунтовний аналіз архівних матеріалів, що характеризують його професійну діяльність, документації Павлиської середньої школи, психолого-педагогічної та методичної літератури дозволили зробити висновок, що засобами самоосвітньої діяльності вчителів Павлиської середньої школи були: директиви, розпорядження та вказівки Міністерства освіти СРСР та УРСР; довідкові видання – педагогічні словники та енциклопедії; суспільно-політична, психолого-педагогічна, методична, спеціальна та художня література; технічні засоби
інформації – кіно, радіо, телебачення з питань теорії та практики навчання і виховання дітей, організації позакласної та суспільно-педагогічної роботи вчителя; подорожі, екскурсії, виставки на педагогічну тематику; конкретний педагогічний досвід школи та окремих досвідчених вчителів.
В.О. Сухомлинський вважав саме читання найважливішою духовною потребою вчителів. З метою забезпечення умов для самостійної роботи вчителя над книгою видатний педагог дбав про забезпечення шкільної бібліотеки цікавою педагогічною літературою та піклувався про те, щоб учителі мали час для такої роботи [4, с. 54-62]. В житті Павлиської середньої школи стало правилом, що всі доповіді, прочитані під час "педагогічних понеділків" також зберігались у шкільній бібліотеці.
Самоосвіта вчителя це, насамперед, "книжкова" самоосвіта, адже перші місця серед засобів посідають книги, підручники, журнали, засоби масової інформації. Значно менше засобами самоосвіти вчителі вважають подорожі, екскурсії, виставки. Необхідно зазначити, що лекції, кінофільми та вистави оцінюються вчителями як засіб загальнокультурної самоосвіти, а як засіб професійного вдосконалення не розглядаються взагалі. Хоча, сучасне кіно та театральне мистецтво активно розробляє і пропагує тематику, пов’язану з вихованням підростаючого покоління. Заслуговує на увагу той факт, що при плануванні щоденної роботи директора Павлиської середньої школи, Василь Олександрович заносив до свого щоденника такі записи про те, що необхідно "відвідати демонстрування навчального фільму" [3].
Отже, проведений аналіз та ретельне дослідження педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського, дозволяють зробити висновок, що у Павлиській середній школі за часів роботи видатного педагога самоосвітня діяльність педагогів здійснювалась за такими напрямами: теоретичним, який передбачав відновлення знань з теорії педагогіки, одержання та засвоєння нової предметної інформації, нагромадження знань щодо теорії виховання, вивчення теоретичних питань психології; методичним, який вимагав повторення вузівського курсу методики викладання предметів, ознайомлення з новітніми розробками та досягненнями у методиці викладання окремих предметів, вивчення, узагальнення та поширення провідного педагогічного досвіду; загальнокультурним, який ставив за мету розширення світогляду вчителя, формування естетико-педагогічної культури шляхом відвідування театрів, музеїв, перегляду художньо- просвітницьких передач, читання художньої класичної літератури, періодичних видань. Необхідно зазначити, що кожний з цих напрямів є складовою частиною загальної системи самоосвіти вчителя, має своє призначення та специфічні особливості.
Погляди В. О. Сухомлинського на проблему самоосвіти вчителя сформувалися на основі власного педагогічного досвіду, а також були обумовлені змінами в суспільно-політичному, ідеологічному житті.
Вони вдосконалювалися протягом усього періоду його вчительської діяльності, наукового пошуку, а значить, протягом усього життя. Педагогічна спадщина Василя Олександровича знаходиться поза вимірами часу, має відповіді на безліч запитань сьогодення, адже вона торкається всієї складності та багатогранності вчительської професії. Ми лише зробили спробу дослідити погляди Сухомлинського на проблему самоосвітньої діяльності вчителя, виокремити напрями та засоби самоосвітньої діяльності. Подальшого глибокого вивчення потребує проблема цілісності самоосвіти вчителя, пошук зв’язку професійної та
загальнокультурної самоосвіти, а також максимального розширення засобів та джерел самоосвітньої діяльності педагогів.
Гергуль С. Н.
НАПРАВЛЕНИЯ И СРЕДСТВА САМООБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УЧИТЕЛЯ
В ПЕДАГОГИЧЕСКОМ НАСЛЕДИИ В. А. СУХОМЛИНСКОГО
Статья
посвящена
изучению
взглядов
В. А. Сухомлинского
на
проблему
самообразования учителя. Дается определение понятия, детально рассматриваются
направления и средства самообразовательной деятельности учителя в педагогическом
наследии выдающегося педагога.
Ключевые слова: педагогическое наследие В. А. Сухомлинского, самообразование,
учитель, направления, средства самообразовательной деятельности учителей Павлиской
средней школы.

Gergul S. N.
THE AREAS AND MEANS OF TEACHER'S SELF-EGUCATIONAL ACTIVITY
IN THE WORKS BY V. A. SUKHOMLYNSKY
In the article the views of V. A. Sukhomlynsky on the problem of teacher's self-education are
researched. The main notions are defined; the areas and means of teacher's self-educational activities
in the works of the outstanding teacher are thoroughly examined.
Key words: pedagogical heritage of V. О. Sukhomlynsky, self-education, teacher, areas and
means of teacher's self-educational activities in Pavlyska secondary school.

Використані джерела
1.
Книга протоколів засідань педагогічної ради Павлиської середньої школи 1954 – 1955 н. р. – ЛВ 13004 –
92 арк. // Павлиський державний педагогічно-меморіальний музей В. О. Сухомлинського.
2.
Сухомлинський В. О. Вивчення, узагальнення та поширення досвіду вчителів у середній школі //
Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі ЦДАВО України), ф. 5097, оп. 1, спр. 286. – 58 арк.
3.
Сухомлинський В. О. Директор школи – керівник навчально-виховної роботи: дис. ... канд. пед. наук. –
Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, ф. 5097, оп. 1, спр. 27. – 456 арк.
4.
Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа // Вибр. тв. : У 5 т. – К. : Рад. шк., 1977. – Т. 4. – С. 31–
393.
5.
Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором школи // Вибр. тв. : У 5 т. – К. : Рад. шк., 1977. – Т.
4. – С. 393–626.
6.
Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві // Вибр. тв. : У 5 т. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 2. – С. 419–651.
7.
Сухомлинський В. О. Суспільство і вчитель // Вибр. тв. : У 5 т. – К. : Рад. шк., 1977. – Т. 5. – С. 108–122.

Стаття надійшла до редакції 24.08.12




База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал