Година спілкування «Одна Батьківщина, і двох не буває…» Для учнів початкових класів




Pdf просмотр
Сторінка10/19
Дата конвертації08.11.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   19
Учитель. Полягли смертю не тільки українські юнаки, ай хлопці з усього Радянського Союзу, що були призвані на службу в Афганістан, ай мусульмани. За їхнім звичаєм, коли гине рідний або воїн, вони не плачуть, не кричать, а навпаки, мовчки дивляться і в думках своїх просять Аллаха помститися ворогові. Цю психологію спостерігали, коли входили в кишлак після обстрілу артилерії, бомбардування з літаків. Кишлак весь у руїнах, безліч невинних дітей, жінок убито, покалічено, а живі дивляться із-під брів примружено, наче від сонця. Спочатку це дивувало, але згодом зрозуміли, що варто тут комусь опинитися безрідного АК-74 і без своїх бійців, – умить розірвали б на шмаття.
Учениця.
Чекала мати Так чекала сина Цвіла і одцвітала калина, Додолу стиглі ягоди ронила…
Та де ж у неї бралась тая сила – Вже й після похоронки ждати сина Все бачила у снах чи маренні Десь на чужому полі він поранений, І кличе маму дать води напитися…
Довіку сон той буде мамі снитися.

100 І ніч, і день, із жалем і печалями Він знов безсонням в шибку стукає І серце материнське повнить мукою.
Учитель. В Україну з Афганістану не повернулися 72 військовополонені, зникли безвісти. Держава, не питаючи дозволу в матерів, відправляла синів навійну. А після робила все для того, щоб рідні побачили своїх синів. Але у багатьох із них там, у Афганістані, уже свої сім’ї і своє річне життя. І чи хочуть повертатися вони на Батьківщину
Учениця.
Але сина – нема І ніколи вже більше не буде, І їх тисячі більш Не воскреснуть, не встануть з могил. Там, в Афганських пісках Прошивало навиліт їм груди Й на вустах запікався Густий і задимлений пил…
Учитель. І не тільки синів у матерів забирала війна, ай батьків у дітей, чекали, бо мами їм обіцяли, що вони повернуться додому. А докине було тата, вони розмовляли з портретами.
Учениця.
Літо промайнуло, і пройшла зима, А тебе, наш любий, все нема й нема. Може, заблукав ти, чи поліг в бою, Ставши враз зорею у чужім краю Пролетіли роки, весни відцвіли, Ми тебе, наш татку, такі не знайшли. Лиш про тебе згадка – фронтові листи, У яких і досі ще воюєш ти
Учитель. Не повернувся чийсь батько, не повернувся чийсь син, але рідні продовжують чекати звістки. Особливо чекає мама. І пише сину листи. Посміхнувся поштар винувато, Що сказати мені – він не знає. Не приніс знов листа від солдата, Адже знає, що так я чекаю. Ти пиши мені, синку, частіше Хай дорослий, – мені ти дитина, Повертайся додому скоріше, Дорогенький, хороший мій сину. Мені частоти снишся ночами, А прокинусь – тебе вжене бачу. Подивлюсь на портрет твій і часто, Щоб ніхто не помітив, я плачу. Знаєш сину, мені 38,

101 Я бадьора, зовсім не хворію. Все гаразду нас дома, та тільки Я чомусь, мій хороший, сивію. Я думками, синочку, з тобою, Ти пиши, щоб душа не боліла, Щоб діждалась тебе молодою І чорнява була, а небіла.
Учень. А синив перервах між боями знаходили часі писали додому такі довгождані листи. Важко доводилося солдатам. Вибирали вихідні позиції, розставляли пости. І не було нічого милішого в світі для них, як перепочинок із дрімотою. У своїх снах хлопці бачили не тільки свій дім, ай коханих, яких вони залишили й пообіцяли їм повернутись живими.
Звучить пісня Олександра Розенбаума «Мы вернёмся»
Учень. Затис руками хлопець рану, А кров між пальцями біжить.
Мені вмирати рано, рано, Я хочу жити, жити, жить Ідо кінця він сподівався, Але йому не повезло. Ні болю й страху не було…
І він помер, лиш здивувався …
Учитель. Скільки їх – юнаків – голубооких, русявих і чорнявих, одружених і тих, до яких ще не прийшло кохання, загинуло на тій землі. А для кількохсот війна ще й досі не закінчилася. Ті, хто сьогодні серед нас, пройшли сувору школу Афганістану. Колишні воїни-афганці працюють у різних галузях народного господарства нашого міста. Боляче, коли у мирний час помирають колишні воїни, які пережили страхіття війни. Вижили там, а зараз життя до них немилосердне. І як ми з вами можемо спокійно спати, коли неспокійно у світі, коли йдуть війни, коли гинуть діти
Учень.
Ніби рани, – роки Допікають в негоду і вранці, Бо і в мирну добу Розлучаються з світом афганці. І лишаються діти Своїх молодих ще батьків…
Де розраду знайти, І в якого повірити Бога, Щоб одводив од ран І продовжував людям роки. Прокотилась у вічність Тривожна афганська дорога, І тьмяніють над нею Пригірклі, як попіл, зірки…

102
Учитель. Воїни афганці… Ми тепер звемо їх по-різному: інтернаціоналісти, окупанти – а війну помилковою. Майже 70 років тому було покладено край фашизму. Діди наші думали, що та війна – остання. Вони не думали, що їхніх онуків також називатимуть ветеранами. Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятати ветеранів, виявлятимо розуміння тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі. У спогадах, у снах, у думках. Вони цього варті. Так, ми повинні розуміти їх. А зараз я хочу звернутися до наших хлопців. Колись і вибудете солдатами. І не дай Боже, щоб вам випала така доля. Після уроку мужності кожен із вас, замислиться, яким дорогим для нас є мирне життя. Шануймо людей, які за нього боролися.
Учениця.
І нахилившись до джерел ясних, Звертаючись в минуле, в безкінечність, Я попрошу у вічності краси І права на душевність і сердечність.
Звучить пісня Не жди мене (Афганістан)».


Військово-спортивний конкурс Нумо, хлопці
(до Дня Збройних сил України)
Для учнів основної школи

Людмила Булгаченко

Мета: підвищувати престижу військової служби, виховувати глибокої поваги та любові до Батьківщини.
Музичне оформлення: Запорозький марш, композитор Є. Адамцевич, запис швидкої веселої музики, пісня «Как родная меня мать провожала», слова Д. Бідного, музика Д. Васильєва-Буглая.
Реквізит та спортивний інвентар гирі, стійки, мішки, повітряні кульки, пневматичні пістолети (гвинтівки, магазин для спорядження набоями (2 шт.), загальновійськовий протигаз (4 шт.), гімнастичні мати, носилки, військова форма (2 шт.), автомат (2 шт.), простирадла (2 шт.), мандарини, бінти, шини, каша, ложка (4 шт.), тарілка (2 шт.)
Обладнання: стіл для спортивного реквізиту, музичний центр, акустична система, мікрофони.

Перебіг конкурсу

Конкурс проходить у спортивній залі, яка прикрашена блакитними,
жовтими повітряними кульками. Під звуки Козацького маршу до спортивної
зали юні козачата вносять державний прапор.
Учитель захисту Вітчизни оголошує про початок конкурсу.
Звучить гімн України

103
Ведучий 1. Доброго дня, дорогі учасники, учителі, гості Ми раді вітати вас у цій святковій залі!
Ведучий 2. Сьогодні ми зібралися, щоб привітати всіх присутніх зі святом Збройних сил України, а також провести цікаву незабутню конкурсну програму для майбутніх захисників Вітчизни.
Ведучий 1. Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити себе не може.
Ведучий 2. Тому, захищати рідну землю – святий обов'язок тих, хто живе націй землі, користується всіма її благами й дарами.
Ведучий 1. Виконуючи цей почесний обов'язок, юнаки ідуть служити в армію, щоб берегти мирі спокій своєї Батьківщини, стояти насторожі її інтересів.
Ведучий 1. 6 грудня український народ святкує День Збройних сил України. У цей урочистий день ми вітаємо всіх, хто причетний до цього високого звання, звання єдиного для всіх від вкритих сивиною й увінчаних нагородами фронтовиків, до молоді, яка лише нещодавно одягла військову форму.
Ведучий 2. І цього зв'язку не порушать навіть найбільші змінив сучасному світі. Ми були і є свідками радикальних змін, які відбуваються і в насів усьому світі. В інших вимірах живе й наше суспільство.
Ведучий 1. Але не можна забувати, відкидати все те, що цьому передувало. Священною є пам'ять про нашу перемогу і про тих, хто її виборював і платив найдорожчою ціною.
Ведучий 2. Подвиги захисників Вітчизни – це та велика і велична правда історії, яку не спотворити і не перекреслити жодним змінам у сучасному мінливому світі. Це постійна школа виховання молоді, яка присвятила себе військовій професії і служить справі збереження миру у своїй країні та далеко за її межами. Це взірець реального, дієвого патріотизму для кожної чесної людини і свідомого громадянина, наочне свідчення єдності всіх поколінь нашого народу.
Ведучий 1.
Святкуєм цю чудову дату, В ній – щастя, доля всіх людей. Якщо твердіш хода в солдата, – Дзвінкішим буде сміх дітей Ми – діти країни, де воля і мир, Не хоче війни наш народ-богатир! Стоять брати і батьки повсякчас На варті свободи і щастя для нас.
Ведучий 2.
Воїне, лицарю славний, Ти зброю тримаєш в руках, Щоб на нашу країну-державу

104 Злий не позарився враг. Будь мужній і будь достойний Ти слави своїх батьків, Відважний вкраїнський воїне, Нащадку славних віків
(В. Стасюк).
Ведучий 2. Сьогодні всі дівчата та жінки вітають хлопців і чоловіків. У привітаннях вони хочуть підкреслити такі якості, як мужність, надійність, гідність, сміливість, щиросердя та шляхетність.
Ведучий 1. Дарують подарунки, чарівні посмішки та щирі слова.
На сцену виходять учениці
Учениця 1. Ми бажаємо вам, хлопці, Друзі наші щирі, Гарно всім навчатись І жити у мирі
Учениця 2.

Щоб зростали і мужніли Ви кожну годину, Щоб батьки пишались вами Убудь яку днину
Учениця 3.

Отож разом усі вітаємо, Удачі, щастя, перемог бажаємо. Нехай же радість з вами поруч Іде завжди праворуч і ліворуч.
Учениця 4.

Нехай завжди здійсняються всі мрії, Ще будьте мужні і щасливі, Вершин блискучих досягайте , І нам також допомагайте.
Виходять зі сцени
Ведучий 1. Просимо підготувати свої долоні й оплесками зустріти команди-учасників конкурсної програми.
Звучить весела музика. Команди виходять на сцену
Ведучий 2. Поки команди шикуються на сцені, дозвольте представити наше вельмишановне журі …
Представлення журі
Ведучий 1. Сьогодні ми пропонуємо вам здійснити цікаву подорожу дивовижний світ чоловічої сили й краси, кмітливості й майстерності.
Ведучий 2. Справжній чоловік – це сильна людина. У нього справа честі понад усе, він кидається у бій, ризикує своїм життям заради інших людей. Але часто від спритності, уважності залежить життя й самого воїна.

105
Ведучий 1. Нелегка військова служба. Це ранні підйоми, багатокілометрові пробіжки й армійська дисципліна.
Ведучий 2. Отож, розпочинаємо конкурсом, що має назву «Підйом за
тривогою».
Ведучий 1. Від кожної команди ми запрошуємо по одному учаснику. За найкоротший час солдат має піднятися з ліжка, одягнути військову форму, узяти автоматі зайняти відповідну позицію. Перемагає той, хто впорається за коротший час.
Звучить весела музика. Учасники команд виконують завдання
Ведучий 1. Поки журі визначає переможця конкурсу, вашій увазі пропонуємо переглянути гумористичну сценку Проводив армію.
Звучить пісня «Как родная меня мать провожала».
Інсценізація Проводив армію
Мати. Не йшов бити, синку, у солдати. Я ж тобі говорила, женись на
Люсьці!
Призовник. Не хочу я на Люсьці!!!
Мати. Тоді женись на Гальці Вона б тобі за рік двох дітей народила, ато й трьох
Призовник. Це ж як, маманя?
Мати. А так У неї уже двоє є І в армію ти б не пішов
Призовник. Та хочу ж яв армію, маманя! Уявляєш із автомата – бабах Із кулемета та-та-та-та! О, де життя справжнього мужика А вдома, що Корова реве, коза бекає, дівчата попід вікнами виють. Нудьга та й годі (позіхає)
Мати. Добре синку Вирішив, то йди Батько твій служиві діді прадід. Гостинці я тобі зібрала три пари носків шерстяних із нашої кози Маньки, 3 літра молока від корови Зорьки, 2 метри сала із свині Машки, 3 десятки яєць. Ось іще мішечок із насінням та конвертів пачка. Будеш там насіння лускати та листи мені писати.
Призовник. Ех, маманя йду я від вас
Мати і призовник виходять із сцени
Ведучий 2. Так призовники потрапляють в армію хто за бажанням, а хто з необхідності виконати свій обов’язок.
Ведучий 1. А що важливо в армії
Ведучий 2. Навчання Ось що
Ведучий 1. Зараз ми переконаємося у витривалості, мужності майбутніх захисників у естафеті «Біг із гирями.
Ведучий 2. Перші учасники команд стартують із гирею (8 кг) у руках, пробігають 10 м, оббігають стійку, повертаються до місця старту і передають гирю наступному учасникові.
Ведучий 1. Перемагає та команда, яка першою завершить естафету.
Звучить весела музика. Проводиться конкурс.
Члени журі оголошують команду-переможця

106
Ведучий 1. За неписаними законами кожен солдат повинен знати про свого командира все. Отже, наступний конкурс такі називається «Командир». Безпосереднім вашим командиром є класний керівник.
Ведучий 2. Отож, завдання назвати

дату народження свого класного керівника

ім’я його дружини чи чоловіка

улюблене заняття вашого наставника.
Ведучий 2. Ми змогли вже оцінити, наскільки сильні, галантні, уважні, трудолюбиві наші хлопці. Хотілося б іще переконатися у їх спритності.

Естафета Стрибки в мішку
Перші учасники стартують, долають відстань 10 м, повертаються і передають мішок наступному учасникові. Перемагає команда, яка першою завершить естафету.
Ведучий 1. Усім відомі слова полководця Суворова Важко в навчанні – легко в бою, які стали настановою для кожного майбутнього солдата. А чи вміють наші хлопці магазин споряджати
Конкурс Підготовка добою
Завдання: спорядити набоями магазини. Від команди запрошуються два учасники.
Ведучий 2. Професія військового – свята професія, тому що тільки чоловіки в погонах захищають Батьківщину, спокій, щастя та мир для всіх. Для них на все життя стали важливими слова Україна, честь, відвага
Звучить пісня Україна, честь, відвага
Ведучий 1. Ідуть у запас ветерани, їхні місця займають молоді солдати й офіцери. До нас у гості прийшов сьогодні офіцер запасу ________________. Надамо йому слово.
Гість розповідає про армію, про службу, дає цінні поради юнакам
Гість. А тепер я хочу провести з вами «Військову вікторину»
Учасники по черзі відповідають на запитання

Які роди військ визнаєте На яких посадах в армії можуть служити дівчата Які міста-герої визнаєте Скільки років служать в армії Які визнаєте військові звання Назвіть відомих вам гетьманів.
Ведучий 2. На уроках із цивільної оборони ми дізналися, що одним із засобів індивідуального захисту від отруйних речовин є загальновійськовий протигаз. Чи впораються наші юнаки з умовною небезпекою Це покаже конкурс «Газова атака.
Ведучий 1. Ми живемо у тривожний часі будь-коли маємо бути готові до різних несподіванок. Наступний конкурс «Надання допомоги.
Ведучий 2. До участі запрошуємо всіх учасників команди, які сигналом ведучого вирушають у заданий об’єкт на порятунок потерпілого.

107
Ведучий 1. Завдання: винести обережно пораненого, надати першу допомогу (наприклад, відкритий перелом верхньої кінцівки. Ураховується швидкість, правильне надання допомоги потерпілому. Оцінює результат конкурсу шкільна медсестра.
Оголошення результатів конкурсу
Ведучий 2. Найбільша радість для солдата – отримати вістку з дому…
Один із листів матері до сина, що пішов служити в армію, ви зараз послухаєте. Коли сонечко весною землю пригрівало, Сина в армію служити мати проводжала. І стиснулось серце, очі засльозились, Як на хлопців – новобранців усіх подивилась.
– Привикай же, сину, до життя в казармі, Нехай ції роки не пройдуть намарно. Вчись сумлінно й гідно ти бійцем ставати І поважай старших, молодий солдате! Слухай командирів – розуму навчайся Пиши листи друзям і не зазнавайся. А як трапиться вжитті скрутная хвилина,
Пам’ятай же, сину, що ти є людина. Щоб душі твоєї злоба не скорила, Підлість та підступність тебе не згубила.
Ведучий 1. Підтримує солдата на службі, дає силу та витримку, зігріває душу та серце кохана дівчина, яка вірно чекає його на Батьківщині.
6 грудня – визначна дата для всіх чоловіків, хто колись мав честь носити погони і військову форму, а також – для всіх жінок, які з тривогою й гордістю чекали на повернення з лав Збройних сил України своїх синів, братів, коханих. Ми виросли з цим святом, дорослішали й мужніли, беручи за приклад історію народу та його найкращих представників. Нехай над вами небо голубіє, Не знають втоми руки золоті, Нехай душа ніколи не старіє І серце не втрачає доброти. Нехай для вас незгасне сонце, Нехай не віють вдушу холоди. Хай жито на столі і Бог на небі Вас завжди порятують від біди. Хай щастя і радість вам ллються рікою, Щоб ви не стрічались ніколи з журбою, Хай пісня дзвінка виграє на вустах, Хай смутку ніколи не буде в очах.
Ведучий 2. Україна сьогодні – незалежна держава. Збройні сили України покликані охороняти незалежність рідної землі. Служити в ній – справа честі та обов'язку…


108
Усний журнал Уклоняємось доземно всім героям …»
Для учнів середньої школи

Людмила Людвиченко, Елеонора Куксенок
Мета: виховувати в учнів любов дорідної землі, формувати активну громадянську позицію щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів, патріотичні почуття гордості за мужність і героїзм українського народу.
Наочне оформлення: державні символи України, виставка дитячих малюнків Ми проти війни.
Музичне оформлення: запис гімнуУкраїни.
Додаткові матеріали: відеоматеріали Небесна Сотня, повітряні кульки, паперові голуби, вислови видатних людей, прислів’я про рідний край.
Обладнання: ноутбук, акустична система.
Епіграфи:
Всім серцем любіть Україну свою,
І вічні ми будемо з нею (В. Сосюра).

Свою Україну любіть,
За неї Господа моліть (Т. Шевченко.

Коли хоробрість веде, щастя її супроводжує (М. Цицерон).

Лиш боротись, значить жить (І. Франко.

Перебіг усного журналу

Поетична хвилинка
Учениця. Мир на землі – це затишок і тиша, Це сміх дитячий і душі політ Коли поет чарівні вірші пише Про незвичайний, дивовижний світ.
Учень.
Мир на землі – це росяні світанки, Краса і творчість, пісня у гаях. Мирна землі – це вечори іранки Із радістю і щастям у серцях.
Учениця. Це дні роботи, сповнені натхнення, Щасливі сім’ї, здійснення надій. Й нас не лякають вибухи страшенні, Й солдати не кидаються у бій.
Учень.
Мир на землі – це дім імама, й тато, Й любові стільки – просто через край Це та земля, де щастя є багато І в кожнім домі – хліба коровай
Учениця. Це та земля, де сміх і пісня лине, А діти йдуть до школи знов і знов. Й ніколи у боях ніхто не гине,

109 Ботам господар – щастя і любов (Н Красоткіна).
Сторінка 1. Мрії просвітле майбутнє
Учениця. Про злагоду в країні, у світі мріють люди з давніх-давен, бо ж лише коли є мир, можуть здійснитись усі найзаповітніші прекрасні мрії, надії й помисли, кожен може реалізувати себе повністю, розкрити здібності й таланти.
Учень. Аби не війни, що прогриміли над землею за всю історію, то людство вже давно могло жити так чудово, що мий уявити не можемо. Вони забирають мільйони людей найталановитіших, які могли б багато чого поліпшити на землі.
Учениця. Ще болять ранив нашого народу, отримані у війні 1941-1945 роках. Воїни-переможці проявили дива героїзму, стійкості, мужності, билися за рідну землю, до останнього подиху, до останньої краплі крові, вистояли й перемогли. Для України ціна перемоги жахлива – мільйони людських життів, зруйнована економіка. Кожен другий воїн поліг у боях, кожен другий із тих, хто залишився живим, був поранений.
Учень. І земля України, і люди стогнали під поганим чоботом фашистського звіра. Не можна забути ті жахи, що творили нелюди. Окупанти збудували на території України понад 230 концтаборів і гетто
(
райони з
поганими умовами проживання). Сотні тисяч військовополонених жінок, дітей, старих, інвалідів сталив язнями. За час окупації України гітлерівці знищили понад 5 млн. чоловік, 2,4 млн. вивезли на роботи у Німеччину. Не міг терпіти народ такої наруги. Страшним був його гнів. І малих, і старих переповнювала ненависть до фашистів.
Учениця. Гітлерівська Німеччина і її керівництво наш народне дооцінили. Вистояти й перемогти в такій страшній війні могли люди з міцною волею, із прагненням до незалежності, миру не лишена своїй землі, ай усьому світі.
Учень. Ті ж глибинні витоки патріотизму, що й на фронті, народжували масовий трудовий героїзм людей, які працювали в тилу, забезпечували фронт усім необхідним для розгрому ворога.
Учениця. У роки війни багато наших солтат уславили свої імена безсмертними подвигами. Українські воїни одержали 2,5 млн. орденів та медалей за хоробрість і відвагу, 2072 воїнам присвоєно звання Героя Радянського Союзу, 32 – двічі Героя Радянського Союзу. Високу ціну заплатила Україна за Перемогу та визволення Європи від фашизму А ще слід додати мільйони інвалідів, вдів, сиріт, скалічені людські душі, зламані долі. Дорого заплатила Україна за Перемогу.
Учень. У нашому селі проживає Даниленко Поліна Дорофіївна, ветеран війни, із нею частенько зустрічаємося, щоб послухати спогади про ті минулі часи. Раніше вона приходила до школи, а зараз за станом здоров’я їй важко це робити, і наші волонтери ходять до неї. Вона із задоволенням спілкується з ними. Прослухайте її слова із запису диктофона.
Звучить запис бесіди учнів-волонтерів з Поліною Дорофіївною


110
Сторінка 2. Тривожні роки афганської війни
Учитель. Ще глибокі ранив душах нашого народу залишила війна в Афганістані. Адже 10 років наші молоді хлопці виконували інтернаціональний обов’язок. Ми повинні розуміти трагізм участі в Афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тисяч.
27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликали стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984-1985 роки. Для тисяч наших солдат, їхніх батьків та матерів, дружин, дітей розпочалася жорстока, кривава війна в Афганістані. Тривожні дні чекання, безсонні ночі. Посивіли батьки. Важкими були ці роки і для батьків, сини яких служили не в Афганістані, а на території колишнього Радянського Союзу. Де б не був солдат, він у будь-який момент міг потрапити в Афганістан. Тому й не було спокою в Україні всі 10 років. Війни тривала вдвічі довше, ніж Друга світова війна.
Учень. Скільки їх, юнаків, голубооких, русявих, чорнявих, одружених і тих, до яких не прийшло ще кохання, загинуло на тій землі. Задовгих років цієї війни на цвинтарях з’явилося багато свіжих могил із фотографіями юних облич.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   19


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал