Година спілкування «Одна Батьківщина, і двох не буває…» Для учнів початкових класів





Сторінка14/19
Дата конвертації08.11.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Ведуча.
Афганістан ночами сниться Наш взвод стоїть воднім строю…
Полеглих друзів бачу лиця І сиву молодість свою.
Ведучий. Підуть у небуття епохи лютих воєн, Затягнуться поранення рубцями. Та сльози вдів, сиріт і матерів Пектимуть нам, як невигойні рани
(В.Туркін).
Ведуча. Доброго дня, дорогі гості Раді вітати Вас у цій залі. Сьогодні ми зустрілися з вами для того, щоб ушанувати учасників афганської війни – воїнів-
інтернаціоналістів.
Ведучий. 15 лютого виповнюється 25 років виведення радянських військ із республіки Афганістан. Цей день – данина пам’яті загиблих, прояв глибокої вдячності всім, хто повернувся додому. За кожним – свій життєвий подвиг, своя доля.
Ведуча. Афганістан… Він став синонімом людського горя з присмаком смерті палюче сонце зранку, спекотний вітер і пісок, що не дають дихати… Це пекло назавжди закарбувалося у свідомості тих, хто його пережив.
Ведучий. В Афганській війні воювали й наші земляки. Сьогодні ми запросили на вечір воїнів-афганців, які були свідками тих страшних подій.
Ведуча. Із словом глибокої вдячності звертається до вас, воїни-
інтернаціоналісти, міський голова ____________________________________.
Ведучий. Свій вірш Молитва матері прочитає Федорченко Марія.
Учениця. Стоїть солдат один у полі, Стоїть, аз висоти йому, Видніються і лісі гори, І селище, де ждуть його. Із хлібом, з сіллю зустрічаю Тебе, синочку, кожний день. І все чекаю, і чекаю. А дні мої не за горами,

144 Пора мені і на покій. А сльози капають додолу, Що сина не дождусь повік. Прийди – на тебе подивлюся, Обніму міцно, а потім ... Полину пташкою на небо. А там благати Бога буду За діда, батька і за сина , за всіх солдат, що навійні Життя своє не шкодували, Щоб ми жили і процвітали, Щоб дихали і волю мали, Її завжди ми цінували, І гідними людьми були.
Благаю, люди, пам ятаймо Ті дні страшні, земля в крові…
А нашим рідним ветеранам
Вклонімось низько до землі
Ведуча. Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать i досі.
Ведучий. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синiв, а дружини та діти чоловіків i батьків. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни й пам’ятати, що і серед нас живуть люди, які уроків стали свідками й учасниками воєнних подій.
Ведуча. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.
Ведучий. До слова запрошуємо колишнього афганця, нашого земляка
(ПІБ).
Учні вручають подарунки воїнам-інтернаціоналістам
Ведуча. В долинах і на перевалах Ще зовсім юні шураві Ішли набій і проростали В легенди древньої землі.
Ведучий. 27 грудня 1979 року в Афганістан вводиться обмежений контингент армії Радянського Союзу. Війська сорока армій (чисельністю 100 тис. чоловік) просувалися на південь. Привозили із собою їжу, дрова, прісну воду.
Ведуча. Ворог мінував дороги, робив засідки в ущелинах. Спочатку підпалював головну машину, колона зупинялася, із гір продовжували стріляти кулемети, підпалюючи бензовози. Горіли гори, скелі, облиті бензином.
Ведучий. Кожен із вас сьогодні, дорогі воїни-афганці, згадує Афганістан Кабул, Кандагар, Чарикар, Джабаль, перевал Саланг – на головній життєвій артерії країни. Там зовсім по-іншому відчувалася Батьківщина. І вижити – було

145 головним. Не підірватися на міні, не згоріти у бронетранспортері, не стати мішенню для снайпера.
Ведуча. Шановні земляки-афганці! Для вас учні 10-11 класів виконають пісню «Посмотрите, ребята».
Виконання пісні «Посмотрите, ребята».
Ведуча.
Над горами світанки, ніби дим. І вечори, як полум’я, багряні…
Я назавжди зостанусь молодим, Я буду жить в короткім слові «пам'ять».
Ведучий. Афганська війна тривала 9 років. 15 тисяч воїнів загинуло у цій війні, серед загиблих 3360 вихідці з України, із них 25 воїнів із Білої Церкви й Білоцерківського району.
Ведуча. Шановні воїни-інтернаціоналісти! Сьогодні ми віддаємо належну шану всім воїнам-афганцям, і тим, які є, і тим, кого немає. Усі ви чесно виконали обов’язок перед Батьківщиною, проявили найкращі якості характеру на чужій території.
Ведучий. Жахливим для солдата-афганця був не бій, не поранення, а поховання товариша.
Ведуча. Найважче для живих воїнів у Афганістані було проводжати на Батьківщину загиблих друзів.
Ведучий. Не можна забути згорьовану неньку, її ранню сивину, виплакані сльози над цинковими трунами, привозив чорний тюльпан.
Ведучий. Чорні тюльпани – неофіційна назва військово-транспортного літака, що використовувався для перевезення тіл, загиблих навійні солдат.
Ведуча. «Чорний тюльпан згадується в армійській творчості та творчості радянських артистів, зокрема у виконанні Олександра Розенбаума.
Звучить пісня Олександра Розенбаума Чорний тюльпан
Ведучий.
Перед трагічною хвилиною мовчання Словами говорити неможливо. Оця хвилина більше нам розкаже. Ніж тисячі, а чи мільйони слів Солдатів подвиг, про який сьогодні. Дізнались мине вимовить словами, А тільки серцем можна це сказати, Але воно, на жальне має мови, Лиш має біль, тому я прошу Солдатів пам'ять вшанувать мовчанням.
Ведуча. Світла пам'ять тим, хто загинув на чужій землі, хто помер уже повернувшись дорідної домівки. Схилімо голови й вшануймо їх хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання

146
Ведучий. Для всіх присутніх у цьому залі учениця 10 класу виконує пісню Білий танець.
Звучить пісня Білий танець
Ведуча. Посивілі завчасно хлопці-афганці ще й донині йдуть у тривожних снах у бій, затуляючи від куль один одного. Їм досі важко повертатися до цих чорних сторінок у їхньому житті, та ще важче вирвати їх, знищити й забути.
Ведучий. По-різному склалися долі колишніх воїнів-афганців. Та де б не були і ким би не стали, назавжди залишиться у їхній пам’яті розбита, січена свинцем і сталлю дорога Кабул – Кандагар – дорога вашої обпаленої полум’ям бойової юності.
Ведуча. Учні та вчителі школи стали учасниками пошукового проекту Афганістан – очима дітей. Одним із завдань було дізнатися про земляків-
інтернаціоналістів, які є славою й гордістю нашого мікрорайону. Пропонуємо вашій увазі спогади про цю жахливу війну.
Показ фрагментів пошукової роботи (мультимедійна презентація)
Ведучий. 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив землю ісламської країни.
Ведуча. Перестали йти похоронки з Кандагара й Гардеза, Джалалабада й Кабула – основних військових баз радянського контингенту в Афганістані.
Демонструються слайд з фотографіями з архіву ветеранів Афганістану.
Звучить пісня «Мы уходим»
Ведучий. Честь і слава героям рідної землі Нехай ніколи більше наші солдати не воюють ні на своїй, ні на чужій землі.
Ведуча. Нехай же ніколи не зазнають війни ваші сини Не побачать на тлі чорного неба траси від кулеметних черг. Не схилять скорботно голови матері біля чорного тюльпана».
Ведучий. Дорогі воїни Ми побажаємо вам і вашим рідним миру, злагоди, щастя, здоров’я та успіхів у праці.
Ведуча. Афганська війна в пам’яті людства повинна жити ще довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів і сльозами матерів.
Ведучий.
Ми пишаємося вами, горді тим, що поруч із нами живуть такі мужні, відважні, рішучі чоловіки. Здоров’я вам, сімейного благополуччя, й пам’ятайте, що час – найкращий лікар для душі й тілесних ран.
Ведуча. Нехай чорні тюльпани стануть суворим попередженням нащадкам.
Ведучий. На завершення нашої зустрічі для вас, дорогі гості, пісенний подарунок, який має назву Квітуча Україна.
Пісня Квітуча Україна
Ведуча. На цьому наш вечір закінчений. Дякуємо всім заувагу

Ведучий. До побачення До нових зустрічей


Список використаних джерел

147 Гай А. І. На тих афганських рубежах : з блокноту військового журналіста / Анатолій Іванович Гай. – Біла Церква : Буква, 1991. – 128 с. У нас афганцями їх звуть : брошура-альбом до ї річниці виведення військ з Республіки Афганістан / Київська обласна організація Української Спілки ветеранів Афганістану. – Біла Церква : Буква, 1999. – 62 с. В горах Афганистана: о мужестве советских воинов / под ред. И. А. Пономарёва. – Ленинград : Лениздат, 1990. – 223 с.
4.
Звёзды славы боевой : на земле Афганистана / под ред. И. М. Дынина.
– Москва : Военное издательство, 1988. – с.
5.
Задворная С. А. Территория чести / Светлана Анатольевна Задворная.
– Киев : Азимут-Украина, 2009. – 280 с.


Урок мужності Люди Не треба війни, щоб не вмирали дочки й сини
Для старшокласників

Лариса Кондратюк

Мета: розширювати знання учнів про Велику Вітчизняну війну, про людей, що боролися за рідний край, формувати ціннісне ставлення особистості до суспільства й держави, виховувати шанобливе ставлення доісторичного минулого та повагу до старших.
Наочне
оформлення: виставка фотоматеріалів та літератури, презентаційні матеріали до уроку.
Музичне оформлення: запис голосу Юрія Левітана про початок війни пісня Священна війна, музика О.Олександрова, слова В.Лебедєва-Кумача; запис Мелодія для скрипки і фортепіано, інструментальний твір Листок до альбому, музика М.Скорика; мелодія пісні «Бухенвальдський набат, музика
В.І.Мураделі; пісня Темна ніч, музика М.Богословського, мелодія «Comptine
D'un Autre Ete L'Apre» музика Яна Тьєрсена; мелодії пісні День Перемоги, музика Д.Тухманової; мелодія пісні За того хлопця, музика М.Фрадкіна; пісня Перемога, музика Ніколо, слова Ю.Рибчинського.
Обладнання: мікрофони, проектор, екран, ноутбук, стелажі для виставкових матеріалів.
Перебіг уроку

Учень. На білому світі є різні країни, де ріки, ліси і лани. Та тільки одна на землі Україна, а ми її доньки й сини. Усюди є небо, і зорі скрізь сяють, і квіти усюди ростуть. Та тільки одну Батьківщину ми знаєм. Її Україною звуть.
Звучить запис «Мелодія» для скрипки і фортепіано
Ведучий. Сьогодні ми згадаємо тих людей, яких немає з нами, хто назавжди залишив нас, визволяючи рідну землю від ворога. Ушануємо тих, хто

148 поліг у горнилі боїв, кров'ю своєю окропив землю, пройшов крізь бої, лихого- лод і холод, виживу смертельній війні 1941-1945 років. Усім мертвим і живим присвячується цей урок.
Учень. Ми свято шануємо пам'ять усіх, Хто власним життям нашу юність зберіг, Хто впав за свободу у грізну годину, Заземлю священну, за Україну
Учень.

Вони у бронзі й камені звелись, Летять роки і хмари понад ними. Все менше тих, хто бачив їх колись, Все менше тих, хто бачив їх живими.
Звучить пісня Священна війна»
Ведучий. 1941 рік, червень, вихідний день. Червень – найчарівніша порав Україні. Усе навкруги в красі та силі. Розквітають сади й луки, із поля чути п’янкий аромат скошеної трави І раптом – війна…
Звучить запис голосу Юрія Левітана
Учень.

Небо світле закрили чорні хрести. Господи, Боже Якщо ти є, захисти Крізь руки у двір гусенята малі. І кровна травиці. І кровна землі.
Учень.

І шипить уставку гаряче залізо, І полум'я дике шугає над лісом. Імама мовчазно-бліда, мов стіна. І тато поволеньки каже Війна.
Ведучий. Україна стала ареною жорстоких смертельних боїв 57 дивізій,
1500 літаків, 1200 танків були направлені на неї. Земля і її люди стогнали під чоботом фашиста. Окупанти створили на території понад 230 концтаборів і гетто.
Ведучий. Сотні тисяч військовополонених жінок, дітей, старих, інвалідів сталив язнями. За час окупації України гітлерівці знищили понад 5 млн чоловік, 2,4 млн вивезли на роботи до Німеччини.
Учень.

Спинись, проклятий супостате, На світ востаннє подивись За тіло матері розп’яте Сини на пару піднялись
Учень.

У бій за наші ниви, за ясний сміх дитячий, За юний спів щасливий, за славний труд гарячий. Вперед, полки суворі, під прапором свободи,

149 За наші ясні зорі, за наші тихі води
Звучить мелодія пісні «Бухенвальдський набат.
Демонстрація презентаційних матеріалів про концтабори
Ведучий. Знищення населення окупованих країн було садистським, сягнуло небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі фабрики смерті.
Ведучий. Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен... у яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах нелюди створювали злочини, яких історія людства ще не знала. Людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.
Ведучий. Для відбору німці ставили планку на висоті 120 см. Усі діти, які могли пройти під цією планкою, відправлялися до крематорію. Знаючи про це, малеча витягувалася як тільки могла піднімала вгору голову, стараючись потрапити до групи тих, кого залишають жити.
Звучить мелодія пісні Темна ніч»
Ведучий. Війна... Це страшне слово принесло нещастя й дітям. На їхні маленькі плечі звалився страшний тягар війни.
Учень.
Ніколи не забудеться мені
На попелищі бродим, наче тіні, – Змарніла мати й дітлахи малі. А тут і ворон звістку з далечіні Приносить нам на чорному крилі. Мив горі пригорнулися домами, І я ще брався втішити сестер.
Учень.
Багато літ спливло за журавлями, Але мені ввижається й тепер Отам, де тихі верби край дороги Стоять в зеленій весняній красі, Обшарпане, голодне, босоноге, Бреде моє дитинство поросі.
Ведучий. На окупованій території СРСР фашисти замучили й знищили близько 10 млн. мирних жителів, утому числі жінок, дітей, людей, похилого віку. Скрізь окупанти вводили примусову рабську працю з каторжним режимом. Мільйони людей, яких вивезли у Німеччину або залишили на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину…
Звучить мелодія «Comptine D'un Autre Ete L'Apre»
Учень. Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю Пишу я тобі лист з німецької неволі. Коли ти, Я прошу тебе, батьку, покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні. Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай, її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витримала і гордо сказала Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що

150 чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть. І офіцер вистрелив мамі в обличчя…
Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років. Якби ти зараз мене зустрів, тоне впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, мене постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, із рота йде кров мені відбили легені. Я рабиня німецького барона, працюю у Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день у кориті разом зі свинями. Живу в сараї, де дрова, у кімнату мені заходити не можна. Два рази я тікала, але мене знаходив двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води й кидали в підвал. Тільки смерть урятує мене від жорстоких побоїв. Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців… Тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, іду помирати. Твоя доня.
Звучить звук метроному
Ведучий. Діти війни… Війна забрала в них отчий дім, материнську ласку, батьківську турботу, безхмарне дитинство й юність, а найголовніше – позбавила права жити. Не можна забути сповнені тугою їхні очі, опухлі від голоду животики, опущені в німому відчаї голівки й маленькі рученята, які міцно тримали свою єдину іграшку.
Демонстрація презентаційних матеріалів
Ведучий. А скільки останків дітей, їхніх іграшок було розкопано після війни на подвір’ях шкіл, знайдено в попелі згорілих будинків. Гнів перехоплює подих при згадці про страшні звірства фашистів.
Учень. До тебе, людино, звертаюсь Залиш на хвилинку щоденні турботи. З собою побудь у глибокій скорботі, Згадай чоловіка, товариша, брата, Дружину, сестру чи посивілу матір.
Ведучий. Скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час невладний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово війна, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.
Звучить мелодія пісні День Перемоги.
Демонстрація презентаційних матеріалів
Ведучий. День 9 Травня 1945 року ввійшов однією з найважливіших дату вітчизняну і світову історію.
Учень.

Знову травень, знову свято, Сивий голубе, солдате, Пригадаються тобі фронтові дороги. Знову травень, знову свято,

151 Сивий голубе, солдате, Свято слави, свято честі, свято Перемоги
Ведучий. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.
Учень.

До обеліска яв задумі стану, До сивини своєї на путі. Скажу спасибі тихо ветерану, Що вдруге народив мене вжитті. На картах не знайти мої дороги – Мій бойовий, мій босоногий шлях. За вбитим батьком йшов до перемоги Траншеями по спалених полях. Сльоза зорі стоїть над обеліском, Сховавши клопоти людські і сни. Сьогодні треба поклонитися всім низько, Усім, хто не прийшов з війни
Звучить мелодія Листок до альбому
Ведучий. Запалімо свічку в пам'ять про тих, хто не повернувся збою, не дожив до наших днів. Нехай спокійно й тепло буде їхнім душам від цього маленького світла.
Учні запалюють свічки
Ведучий. Пам'ятайте! Через роки, через віки Пам'ятайте про тих, хто вжене прийде Схилімо голови перед пам'яттю рідної землі. Ушануймо пам'ять загиблих хвилиною мовчання.
Учень. За ниви хлібній ранки солов’їні, за вітру шумі лагідні світання, Усіх загиблих пошануймо нині скорботною хвилиною мовчання.
Звучить звук метронома. Хвилина мовчання.
Звучить мелодія пісні За того хлопця.
Демонстрація презентаційних матеріалів
Ведучий. Дорогою ціною дісталася нам перемога. Я знаю, що пройдуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, алея впевнена, що залишиться пам’ять про них, їхні подвиги, жорстоку й бездушну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю.
Ведучий. І від нас усіх залежить, щоб це залишилося в пам’яті наступних поколінь. Без неї немає майбутнього. Уклонімося ж тим, хто поліг у бою… Хто покрив рідну землю собою.
Ведучий.
Пливуть літа, як диму безвість хмуру, і двічі жить на світі не дано. Дивіться ж, діти, не споганьте здуру обпалене війною знамено.
Ведучий.
Живіть собі без кривди, без тривоги, свободою втішайтесь, як орли. Та честь дідів не затопчіть під ноги, щоб ваші діти вас не прокляли.

152
Учень. Мине дозволимо той жах повторити, хочемо в мирі і щасті ми жити. Низько в скорботі знамена схиляємо, клятві священній навік присягаємо.
Учень. Іменем доньки, що батька не знає. Іменем матері, що сина немає, Іменем жінки, що овдовіла. Іменем матері, що посивіла.
Учень. Іменем пам'яті зроду до роду, Іменем чесним, священним народу.
Усі (разом): Люди Не треба війни, щоб не вмирали дочки й сини!
Звучить пісня Перемога у виконанні учасників заходу

Перелік використаної літератури

1.
Відгомін страждань і поневірянь в пам’яті рабів ІІІ-го Рейху. – Київ : Фенікс, 2008.
2.
Баутіна ВВ. Тільки пам’ять не сивіє. / ВВ. Баутіна // Позакласний час. – 2001. – №13.
3.
Краснюк Т. Вічна їм пам’ять і слава : матеріали до святкування Дня Перемоги. / Т. Краснюк // Шкільний світ. – 2003. – №15.
4.
Топчій З.Л. Захистити мирна землі : урок пам’яті загиблих у Великій Вітчизняній війні / З. Л. Топчій // Розкажіть онуку. – 2001. – № 13.

Політично-мистецьке шоу
«Україна – єдина країна
Для старшокласників

Антоніна Лесик

Мета: сприяти вихованню патріотичних почуттів, формувати в учнів громадянську позицію, повагу, толерантність до інших народів.
Музичне оформлення:

фонограми пісень Україна – це ми»,
слова
Ю.Рибчинського, музика Ніколо;

«Я українець»,

«На варті, слова та музика
А.Матвійчука;

«Мамо не плач, я повернусь весною, слова й музика
М.Олійника; Яне здамся без бою, слова й музика С. Вакарчука.
Обладнання: реквізити телестудії, комп'ютер, мікрофони.

Перебіг шоу
Єднайтесь, люди, в кого ще живе в душі любов дорідної країни.
Г. Акулов
Звучить пісня Україна – це ми.
Виходить юнаку військовій формі, касці
Юнак.

Я прийшов з піднебесся, з пекельної вирви,

153 Крізь вогонь і залізо проніс я любов До Вкраїни, що всіх нас, як мати, зростила, За яку я жертовно пролив свою кров. Юні друзі, послухайте воїна-брата: Тільки в єдності сила і міцність буття, Тільки разом ми зможем недолю здолати,
Пам'ятайте: за це віддали ми життя
(Л. Савіцька).
Звучить пісня На варті
Учитель. Доброго дня, дорогі учні Сьогодні ви знову сідаєте за шкільні парти відпочилими, змужнілими, дорослішими. Вам усміхається лагідне сонце, яке посилає свої промені з синього неба. Воно благословляє Україну, береже у віках її материнську любов, так як ніколи не відділити від землі-неньки небо, так не можна відділити захід України від сходу, Карпати від Світязя, Чорне море від Дніпра, бо це все – Україна – єдина, суверенна, незалежна. Але останнім часом нас постійно переслідує запитання чи буде так, чині Яким буде вже завтрашній день нашої держави. Завтра вам іти в самостійне життя. Ви повинні стати гідними подвигу співвітчизників, старших братів, які принесли молодість, життя на вівтар боротьби за волю і єдину Україну. У нас сьогодні непросто урок, а політично-мистецьке шоу, тема якого Україна – єдина країна, присвяченого Небесній Сотні, що полягла на Майдані Незалежності, піднебесним сотням, які загинули на сході, обороняючи волю, незалежність і єдність нашої держави.
Ведучий. Розпочинаємо наше шоу. Дозвольте представити гостей. Це представники України від заходу і сходу, відомі українські політологи та історики, поети, а також на відеозв’язку з нами народний артист України, поет- композитор Анатолій Матвійчук та відомі українські виконавці. Вітаємо всіх у нашій студії. Нам є з кого брати приклад. Це герої Небесної Сотні, яких значно більше полягло під час акції протесту на Євромайдані у грудні 2013 року та лютому 2014 року. Герої допомогли повалити корумпований уряд, а ті, хто залишилися живими, заразу складі Національної гвардії та українського війська безстрашно воюють за цілісність кордонів нашої держави.


1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал