Година спілкування «Одна Батьківщина, і двох не буває…» Для учнів початкових класів





Сторінка15/19
Дата конвертації08.11.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19
Учитель. Сьогодні мив скорботі й з великою вдячністю згадуємо героїв Небесної Сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за намита нашими вчинками. Майдан Незалежності став символом боротьби, утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. За оновлення країни заплачено страшну ціну життя найкращих,більшість із яких – молоді, сильні, ті, хто лише починав жити.
Демонстрація відео пісні Мамо, не плач, я повернусь весною
Ведучий. Убиті в столиці герої стануть прикладом для кожного свідомого українцями повинні прагнути, щоб такі смерті не були марними. Країна стала іншою й потребує реальних змін в усіх сферах життя. Небесна Сотня – новітні герої України. Їхній приклад має зупинити й тих, хто нині розпалює вже нове,

154 інше протистояння. Загиблим в Україні присвячується пісня Білі лебеді у небесах…» у виконанні гурту Невічні та Христини Панасюк.
Демонстрація відео
Учитель. Давайте вшануємо пам’ять усіх загиблих в АТО та героїв Небесної Сотні хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання
Ведучий. Герой роману французького письменника А. Камю Чума священик Панлю, звертаючись до жителів зачумленого міста, промовляв Нас спіткало лихо, брати мої, і ви його заслужили. Дійсно, лихо приходить тоді, коли люди втрачають пильність. Ми забули, що існує загроза війни. Ми були безпечно спокійними і впевненими, що війна – це не в нас. І головне – ми забули, що наша сила – в єдності. Тож давайте у форматі нашого шоу поговоримо про ті цінності, які роблять нас сильнішими, зміцнюють і об’єднують нашу державу. Отож, до розмови, шановні Деякі українофоби твердять, що такої держави, як Україна, ніколи не було і вона немає права претендувати на цілісність і самостійність. Чи так це Попросимо шановних істориків дати відповідь на це запитання.
Історик 1. Звичайно, що це черговий міф тих, кому набридла українська демократія, самостійність та її європейська орієнтація. Державне будівництво нараз розпочав дуже давно. Паростки його зародилися й виросли в далеких предків українського народу – антів. Держава проіснувала ІІІ століття (з кінця Ідо початку VІІ). На жаль, здобутки наших предків були знищені навалою азіатської орди.
Історик 2. Погоджуюсь зі своїм колегою, що процес українського державотворення був складним і болючим, але вже всередині ІХ століття була утворена нашими предками нова могутня держава – Київська Русь. Таким чином, українці мали власну державу у IV-VII, IX-XIII, XV-XVII, XVIII та XX століттях. Україна мала своє військо, власну економічну та адміністративно- територіальну систему, гроші, проводила самостійну внутрішню та зовнішню політику.
Історик 1. Отже, це доводить, що український народ уперше в світовій історії творив демократично-правову державу в той час, як в інших країнах про це ще й не мріяли.
Політолог 1. Хочу додати, що в багатьох політичних питаннях Україна завжди була попереду. Ще тільки мали з’явитися французькі просвітники, які могли висунути несміливі ідеї щодо конституційного обмеження освіченого монарха, а український гетьман Пилип Орлик, перебуваючи у вигнанні, запропонував ще незнані у світі демократичні засадив створеній ним Українській Конституції.
Політолог 2. Дозвольте додати до ваших слів, що Конституція П. Орлика являє собою модель єдиної, вільної, незалежної держави у формі демократичної республіки, заснованої на визнанні природного права людини на свободу й самовизначення.

155
Представник від заходу. До речі, хочу зазначити, що європеїзація для Пилипа Орлика була тим засобом, що могло привести Україну до самостійності.
Ведучий. Безперечно, Українська держава має давню історію й будується не на голому місті, а на вікових державних традиціях.
Представник від сходу. Самостійність, про яку українці мріяли віками, дісталась нам без краплини крові.
Поет 1. Шановні мої, оскільки в нас політично-мистецьке шоу, дозвольте додати до приземленої політики трохи високої поезії. Послухайте вірш. Нехай ніхто не половинить Твоїх земельне розтина, Боти єдина, Україно, Боти на всіх у нас одна, Одна від Заходу до Сходу, Володарка земель і вод. Ніхто не ділить хай народу, Бо не поділиться народ
(Д. Чередниченко).
Представник від сходу. Шановний поете, політики не говорять віршами, але після рядків, які я зараз почув і які вразили мою душу, мені захотілося прочитати поезію, написану нещодавно автором із мого рідного міста. Не претендую на поетичну майстерність, але щирість гарантую.
Прибузького Гарду ми дочки й сини, Зростали у вольній, новій Україні, Ми любимо Кримі таврійські лани, Донецькі Франківськ – це єдина країна. Нам Бог цю країну в дарунок послав, І Божий цей дар неподільний. Час множити славу Вкраїни настав, Народе мій, гордий і сильний
Звучить пісня Яне здамся без бою
Ведучий. Скажіть, шановні, що для кожного з вас означають слова Я – українець».
Думки учасників шоу
Ведучий. Дякую тим, хто висловився, пропоную послухати відповідь на запитання нашого гостя, поета-пісняра Анатолія Матвійчука, який перебуває з нами назв язку.
Демонструється відеоролик пісні Я – українець
Ведучий. Україна – єдина, унітарна держава. Уній проживає понад 130 націй та народностей. Тане живеться спокійно тим, хто не хоче бачити Україну щасливою то підкинуть міф, що не було такої держави, як Україна, то поділять українців на 3 сорти, то вигадують бендерівські страшилки, ато підкинуть мовне питання. Хотілося б почути, шановні, ваші думки щодо вічної мовної проблеми.

156
Історик 1. Польський лінгвіст Михайло Красунський у праці, виданій в Одесі 1880 року, зазначав, що на основі зіставлення індоєвропейських мов, дійшов глибоко аргументованого висновку найдревніша з них саме українська. Сьогодні українська мова – одна з найдовершеніших, найбагатших мов світу.
Представник від заходу. Дозвольте нагадати, що це державна мова нашої країни, визнана такою законом промовив Україні.
Представник від сходу. Це безперечна істина, алея глибоко переконаний, що неважливо, якою мовою розмовляє людина, а головне те, як вона любить Україну.
Поет 2. Дозвольте, шановні, висловити поетичний погляд із даної проблеми: Із синіх Карпат простягну тобі руку, Ясний побратиме в донецькій землі. У горах моїх уже осінь відгукує, Над краєм твоїм вже ячать журавлі. І буде тоді зрозумілою мова, І стане тоді об’єднавчим язик, Бо є головне – це Вкраїна чудова, Що звати Вітчизною кожен з нас звик
(Л. Савіцька).
Ведучий. Ще дитячі казки вчили нас простій і вічній істині Сила – у єдності.
Представник від заходу. Деякі політики, скажемо прямо, запеклі вороги України, хочуть, щоб схід і захід ворогували довічно.
Представник від сходу. Як каже наш мудрий народ Не діждуться
Мы всегда с тобой будем братьями, И так будет во все времена, От одной рождены мы матери,
Украина у нас одна…
Ведучий. Хочеться вірити, що Україна для кожного з нас найрідніша, найкраща країна. Вона була, є й буде неподільною єдиною завжди. Ми її любимо, як діти – матір і в здоров’ї, і в хворобі – та докладаємо зусиль до її одужання. Ми мріємо та віримо в часи зміцніння й розквіту України як незалежної держави, ми з вами цілком свідомі своєї причетності
до розбудови нашого спільного домуй відповідальності за нього.
Поет 1.
Скажу, брати, вам наостаннє, Що сила наша лиш в єднанні, Єднаймось, браття українці, Щоб не загинуть поодинці
Поет 2.
Єднайтесь люди, в кого ще живе В душі любов дорідної країни, Бо у дитини мати лиш одна, Одна у нас єдина Україна

157
(Г. Акулов).
Ведучий. Тож, не ділімо Україну ні за якими ознаками різними берегами, сторонами світу, регіонами, бо вона – єдина, одна родина, одна сім’я.
Звучить пісня Наталії Бучинської Ми – українці,
приспів виконують усі учасники шоу


Література

1.
Супруненко В.П. Ми – українці. Вся Україна у цифрах, фактах, подіях і особах. Енциклопедія українознавства : науково-популярне видання / В. П. Супруненко. – Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 1999.
2.
Ігнатенко П.Р. Виховання громадянина : психолого-педагогічний і народознавчий аспекти / П. Р.І гнатенко. – Київ : ІЗМН, 1997. Із творчої скарбниці наших колег (річчю Незалежності України присвячується) : сценарії. – Дніпропетровськ, 2011.

Розмова двох епох За матір, сина, за дружину, за рідну землю Україну
Для учнів 8-11 класів

Олена Кухтик, Валентина Логвин


Мета: виховувати повагу до самовідданості й патріотизму бійців- українців, які захищали територію Радянського Союзу від фашистських загарбників та відстоюють незалежність і цілісність України в наш час формувати патріотичні почуття, гордість за свій народ, активну громадянську позицію.
Музичне оформлення пісні: Балада про мальви, музика В. Івасюка, слова Б. Гури; Разом ідо кінця, музика І. Батюк, слова В. Войтко; Плине кача…», музика і слова народні Не спи, моя рідна земля, музика і слова С.
Фоменка.
Обладнання: комп’ютер, мультимедійний проектор, екран, акустична система.

Перебіг розмови двох епох

У залі гасне світло й на екрані демонструються документальні кадри з
подіями років Великої Вітчизняної війни та АТО. Звучить запис із голосом
Левітана про вторгнення німецьких військ на територію Радянського Союзу.
На сцену виходить хлопець у формі радянського солдата
Хлопець 1 (у радянській військовій формі). Я, гражданин Союза
Советских Социалистических Республик, вступая в ряды Рабоче-крестьянской
Красной Армии, принимаю присягу и торжественно клянусь быть честным, храбрым, дисциплинированным, бдительным бойцом, строго хранить военную и государственную тайну, беспрекословно выполнять все воинские уставы и приказы командиров и начальников. Я всегда готов по приказу Рабоче-

158 крестьянского Правительства выступить на защиту моей Родины – Союза
Советских Социалистических Республик и, как воин Рабоче-крестьянской
Красной Армии, я клянусь защищать е мужественно, умело, с достоинством и честью, не щадя своей крови и самой жизни для достижения полной победы над врагами. Если же по злому умыслу я нарушу эту мою присягу, то пусть меня постигнет суровая кара советского закона, всеобщая ненависть и презрение трудящихся.
Хлопець відходить убік сцени. На екрані демонструється відео виступу
Президента України про початок АТО на сході України.
На сцену виходить хлопець у сучасній військовій формі
Хлопець 2 (у формі воїнв України). Я, вступаю на військову службу й урочисто присягаю українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно й чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну й військову таємницю. Присягаю виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників. Присягаю ніколи не зрадити українському народові
Хлопець відходить в інший бік сцени.
Постаті хлопців-військових освітлюються.
Виходять ведучі і стають біля сцени внизу
Ведуча 1. Ці присяги розділяють 73 роки. Ніхто б не подумав, що на рідній українській землі в ХХІ століття лунатимуть постріли, убиватимуть людей. Наша історія мала багато трагічних періодів, коли свобода і факт існування українського народу опинядися під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини й дочки країни ставали на захист своєї землі, держави, співвітчизників.
Ведуча 2. Знову прийшов цей час – вибір між свободою та рабством, світлим майбутнім і темним минулим, справедливістю й тиранією. На жаль, історія повторюється. Сьогодні зустрінуться дві епохи, дві події, які розділяють десятиліття. 1941 рік – початок Великої Вітчизняної війни, 2014 рік – антитерористична операція (АТО) на сході України.
Ведуча 1. Важко тій країні, яка немає своєї історії, важко тому народові, який її забуває. А ще важче тій нації, яка не знає свого минулого. Булата й є своя історія і в українців. Історія страшна і кривава, трагічна й непідвладна людському суду.
Читець.
Я вже ніколи не піду до школи, Мене не збудить мати не зорі, Світанки не зустріну вже ніколи, Не буду гратись з друзями в дворі. Мене не поцілує на ніч тато, І м’яч мені не купить вже дідусь, Яне зумію більше посміхатись І темноти вже також не боюсь.

159 Я вжене чую ні страху ні болю, Хоч знов бомбить щоночі лютий кат. Я бачу плаче матінка за мною І посивів від горя менший брат. Не стану я ніколи вже солдатом, Ні лікарем, як мріяв я завжди, Між зорями мені вжене літати, Бо вже мені до них не дорости. Мене нема тепер уже між вами, Мене збудила куля на зорі, І я, мов птах, злетів увись, за хмари, І влився в журавлинії ключі. За хмари звуки вистрілів лунають, Від горя десь сивіють знов батьки, На небо нові янголи злітають, Назавжди залишаючись дітьми...
(Н. Хаммоуда).
Світло, спрямоване на хлопців-солдатів,
згасає. На екрані демонструються портрети загиблих
радянських солдатів та воїнів АТО
Ведучий 1. Більшість із них зовсім юними залишили цей світ. Вони – це воїни-захисники нашої держави в різні роки її кривавої історії.
Ведучий 2. Вони йшли в бій із ворогом і були впевнені втому, що їхня смерть не буде марною.
Ведучий 1. Українці-солдати радянської армії вірили, що на визволених землях їхні нащадки вже ніколи не почують звуків війни…
Ведучий 2. Українці, учасники антитерористичної операції на сході України, мріють, що кожен бій – останній і переможний.
Ведучий 1. Та всіх їх вели назустріч зі смертю мужність, любов до людей, почуття обов’язку та Божого провидіння.
Читець. Ще в дитинстві тримали в руках Іграшкові смішні пістолети, І не чули про ПЗРК, І не знали про бронежилети. Там в дитинстві – зелена трава, Дощик кожну травиночку вимив, Кожен хлопчик героєм ставав І усі залишались живими
(Н. Кметюк).
(ПЗРК переносний зенітно-ракетний комплекс).
Ведучий 2. А вдома на них чекали …
Ведучий 1. Чекали вірні друзі, кохані дружини з дітьми, батьки та матері…
Звучить пісня Балада про мальви.

160
Демонстрація фотографій жінок, які воювали в роки
Великої Вітчизняної війни та воюють в зоні АТО.
На сцену виходить дівчина в радянській військовій формі
Дівчина 1 (у радянській військовій формі). Історія ще не знала такої масової участі жінок у збройній боротьбі за Батьківщину, яку показали радянські жінки в роки Великої Вітчизняної війни. Уже перші звістки про віроломний напад Німеччини на СРСР викликали у них безмежний гніві пекучу ненависть до ворогів. На зборах і мітингах, які проходили по всій країні, вони заявляли про свою готовність стати на захист Батьківщини. Жінки, дівчата йшли в партійні та комсомольські організації, у військові комісаріати і там наполегливо домагалися, щоб їх відправили на фронт. Серед добровольців, які подали заяви про відправку в діючу армію, до 50% клопотань було від жінок. На фронтів різні періоди перебувало від 600 тисяч до 1 мільйона жінок, 80 тисяч із них були радянськими офіцерами. Центральна школа снайперської підготовки дала фронту 1061 снайпера і 407 інструкторів сна. Випускниці знищили понад 11280 ворожих солдатів і офіцерів. Уперше в історії в роки Великої Вітчизняної війни в армії нашої країни з’явилися жіночі бойові формування. Із добровольців було сформовано 3 авіаційні полки й гвардійський нічний бомбардувальний, й гвардійський бомбардувальний, й винищувальний полк ППО Окрема жіноча добровольча стрілецька бригада, Окремий жіночий запасний стрілецький полк, Центральна жіноча школа снайперів, Окрема жіноча рота моряків.
Дівчина відходить вбік сцени
Дівчина 2 (у формі бійця збройних сил України). Сьогодні ми готові йти навійну лікарями, зв'язківцями й рядовими солдатами, бо в українок теж завищений рівень патріотизму. Мине можемо сидіти, склавши руки, та оплакувати загиблих і поранених. Вишкіл перед війною українки пройшли на майдані. Пам'ятаєте, яку лютому на створили жіночу сотню с самооборони, до якої за два дні ввійшло 200 жінок. Вони нарівні з чоловіками зводили і контролювали барикади, готували та кидали коктейлі Молотова. Здебільшого йдуть воювати дві групи патріотки та захисниці. Жінку-патріотку можна порівняти з вільною птицею, яка не боїться ризикувати, часто немає що втрачати. До другої групи також належать жінки, які відправили навійну синів, чоловіків, зятів. У такий спосіб їм легше пережити біль розлуки й постійний страх, що можуть утратити найдорожче. У бою відчувають, що чимось корисні. Вони готові йти на передову, аби прикрити собою рідну людину.
Дівчина відходить в інший бік сцени. Постаті дівчат освітлюються.
На екрані демонструється фото Надії Савченко
Ведучий 1. А ім’я цієї дівчини знають не тільки в Україні. Відео, де її допитують терористи, одне з тих, яке найбільше переглядають в Інтернеті. Киянка Надія Савченко. Вона могла стати відомим модельєром або журналістом (опановувала обидві спеціальності. Але обрала зовсім інше – військові гелікоптери. Вона – штурман-оператор МІ. Хоробрість і патріотизм цієї дівчини вражає, із гордо піднятою головою Надя навіть у

161 полоні. 19 червня 2014 року терористи захопили вісім бійців батальйону
«Айдар». Серед добровольців, які в ньому воювали, перебувала й Надія.
Звучить пісня Разом ідо кінця у виконанні ансамблю Польові маки.
На екрані демонструються кадри подій із зони АТО
Ведуча 1. 26 травня 2014 року в міжнародний аеропорт Донецька увірвалися озброєні люди. Головні повітряні ворота закрилися для пасажирів, а летовище стало символом війни, яка несподівано прийшла в мільйонне місто. Наталія Казеннова спостерігала за людьми зі зброєю в руках. Травневого дня вона розпочала писати щоденник війни в Донецьку.
На сцену виходить дівчина із зошитом і ручкою в руках, сідає на сходи
Дівчина. «Неділя, 22 червня 2014 р. Як тоді, уму. Тільки війна не з заходу. Війна зі сходу. Уже прийшла. Її ніхто не оголошував, але ми живемо в ній. Вона встигла змінити нас. Ми ніколи не забудемо. Навіть якщо зможемо пробачити. Сьогодні дивно солодко дрімала. Цьому сприяли відсутність новину стилі «жах-страхіття» і наявність цукерок. Майже типовий вихідний, коли лінуєшся, читаєш книги і мрієш про щось приємне. Тільки щогодини чули постріли А ввечері – веселка. Ледь помітна. Над териконом біля шахти Горького. Уиросла з нього, широка, рішуча. Уперлася в небо. Семиколірна смуга надії й віри – усе скінчиться. Буде так, як треба. Якби сильно не здавалося, що все навпаки. Війна закінчиться По-новому побачимо своє місто, незвично оголене й беззахисне. Справа не в знищених уночі локаторах ППО. В іншому – Донецьк знемагає від самотності й туги за матусями, що гуляють парком, за малюками, які щебечуть на дитячому майданчику, закоханими парами – усім, що наповнювало життям вулиці. Розчинилося в дощі. Зникло в сутінках неоголошеної війни. Напевно, тому Донецьк кличе дощ, грім і яскраві спалахи блискавок. Він хоче відчувати. Чути. Жити.
Читець.
Місто, де тепер суцільні ями, Спить тривожно – майже і не спить. Не хвилюйся – я стою тут прямо. Постріли – ховаюся наспід. Тут хіба цінуються медалі Важливіше – крок і знову крок. Ти пробач, що не відповідаю – Вибухами глушиться дзвінок. Тут воюють вміло і невміло. Ти за мене – добре – помолись. Я тепер такий, як ти хотіла, Просто трохи далі, ніж колись. Ти пробач за неспокійну старість, За твою та інших мам, мамусь. Просто уяви, що повертаюсь – Я ж обов’язково повернусь»
(Т. Власова)
Демонстрація фото солдатів різних національностей

162
Ведуча 1. На боротьбу з німецько-фашистськими загарбниками в 1941 році піднялися всі і старий, і малий. Почуття патріотизму досягло свого напруження. Прагнення відстояти незалежність країни, свою домівку було нестримним. Ішлося про долю великої єдиної Батьківщини – Радянського Союзу. Розуміння цього загального почуття ненависті до ворога в загальному пориві об'єднало людей усіх національностей, різного соціального стану й було головною складовою великої перемоги над фашизмом уроки Великої Вітчизняної війни. Дружба радянських народів стала важливим фактором глибини і розмаху цієї всенародної боротьби.
Ведуча 2. У перші дні Великої Вітчизняної війни проти німецько- фашистських загарбників розгорнулася жорстока боротьба, у якій брали участь представники всіх націй і народностей.
Ведуча 1. У 2014 році на захист нашої держави пліч-о-пліч стали українці, євреї, вірмени, грузини, білоруси Їх об'єднали українська земля та бажання жити у вільній країні.
Ведучий 1. Молодою людиною, яка першою загинула ще на барикадах на вулиці Михайла Грушевського в Києві, виявився уродженець села
Березнуватівки, що на Дніпропетровщині, річний Сергій Нігоян. Він був єдиною дитиною у батьків, які переїхали з Вірменії, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. Народився вже в Україні.
На сцену виходить замислена дівчина,
у руках тримає фото Нігояна, спускається в зал
Дівчина.
Сергій змалку запам’ятався своїми патріотичними пориваннями. Спершу це було захоплення Вірменією. Він навіть часто прапор носив із собою. Самотужки вивчав культуру своєї історичної батьківщини. Проте побувати на батьківщині Сергієві такі не довелося, хоч і неабияк про це мріяв. А потім його патріотизм дедалі більше почав ставати українським. Ідо цього він поставився із притаманним йому запалом. Нігоян дуже любив вірші Тараса Шевченка, деякі з них знав напам’ять. Коли почали вивчати історію України – теж вивчав її просто жадібно. У нашому колективі він був єдиним вірменином. Алей найбільшим українцем у класі, якщо можна так висловитися, був саме Сергій, бо він українську національну ідею справді пропускав через свої душу і серце.
Ведучий 1. У батальйон Донбас записалися грузини. У батальйоні Азов воюють двоє шведів і німець – річний історик, родина якого з України. Дуже різні люди, щоб боротися за Україну, одягли бронежилети, залишивши, хто університет, хто підприємництво.
На сцену виходить хлопець у сучасній військовій формі
Хлопець (у формі бійця збройних сил України). Людське життя безцінне. Ми готові віддати все, щоб зберегти його. Але одна куля з автомата
Калашникова, вартість якої 1 гривня 25 копійок, може вирішити долю людини. Я народився в Україні, уроків переїхав до Німеччини. Хотів стати істориком, а тепер є учасником подій. Не можу я сидіти на дивані, коли люди гинуть, захищаючи країну, де я народився. У Європі все спокійно, стабільно. Мені здавалося, я можу передбачити своє майбутнє нарік, два, натри закінчу

163 навчання, знайду роботу, буду працювати, усе, як на долоні. Але життя робить сюрпризи.
Читець.
Коли будуть, мамо, питати, Нащо смерть я зловив заруку, Я вже буду, рідненька, мовчати, Буду в серці твоєму стуком. Коли будуть, мамо, питати, На якому вмирав я полі, Ти скажи, що на Україні, На межі тирана і волі. Коли будуть, мамо, питати, Що вжитті я хотів зробити, Заплющ очі, бач – я, маленький, Хочу жити і хочу любити. Коли будуть питати, мамо, Чи боліло мене вмирати, Не клади на могилу квіти – Їм ще важче буде помирати. Коли будуть, мамо, питати, Чи нестрашно ховати сина Страшно, люди, ховати не тіло, Страшно те, що у тілі людина. Коли будуть питати, мамо, Звідки кралась удушу тривога Вибачай, вже летіти мушу, Тепер в небі яв сотні Бога
(У. Колоденна).
На сцену виходить дівчина


1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал