Година спілкування «Одна Батьківщина, і двох не буває…» Для учнів початкових класів





Сторінка18/19
Дата конвертації08.11.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19
Учениця. Скривавилась свята вода. На світлий ранок – смертна рана.
Вони… П окинули Майдан. Вже їхні душі – над Майданом. Осінній скрик. Весняний гребінь
Ті… Снайпери. Та підла куля. їх все одно гойдає Небо. Їм все одно кує зозуля. Горить Негаснуча Свіча. Їх все одно несе до Роду. Вони поставили Печать Життями власними. В Свободу Віки, як відліки годин…
Вони для нас – як первоцвіт и.

186 Їм все одно цвітуть Сади. Їм все єдино Сонце світить. Горить Негаснуча Свіча.
Учні запалюють свічки в пам'ять про Небесну Сотню,
читають вірш Майдан Людмили Добровольської
Учень. Я сьогодні з Майдану. Там тримала я прапор І співала там Славень із сльозою в очах. І грудневий морозець заходив і зашпор, Чийсь малюк з Двоколором сидів на плечах.
Учениця.
Я сьогодні з Майдану. Біля бочок з багаттям Зігрівали ми руки й сиділи рядком. Незнайомці всміхалися В Європу ж бо, браття На землі своїй годі вже жити совком
Учень.

Я сьогодні з Майдану. Очей – сотні і сотні, В них і певність, і втома, і жмуток надії. В них завзяття і затятість, в них не приспана гордість, Непохитна готовність до здійснення мрії.
Учениця.
Я сьогодні з Майдану. Скільки тисяч українців За надію, за правду, за гідність стоять Скільки можна терпіть Людська чаша – по вінця. Із Майдану по світу новини летять.
Учень.

Я сьогодні з Майдану. Там ялинка висока, Креативно убрана. І НАШ прапор є там, – Наче точка на карті Вкраїни моєї, – Подарунок земляцький небайдужим очам.
Учениця.
Я сьогодні з Майдану. Там дівчата у віночках Нас пригостять млинцями і чаю наллють. І юнак, огорнувшись стягом жовто-блакитним, Вас розважать зі сцени не давши заснуть.
Учень.

Я сьогодні з Майдану. Над Хрещатиком небо Гляне в очі героям, чує їхні пісні. Майдан Гідності, друже, неможливий без тебе, Без твоєї душі. Геть-но думи сумні
Учениця.
Я сьогодні з Майдану, – і просто щаслива Я відчула себе Українкою знову. Революція – знайте – буває й красива, Як наш путь у Європу. Як наша любов

187
Учень. До слова запрошується автор вірша Людмила Добровольська, учасник Майдану.
Учень читає вірш Молитва за Україну Юрія Задерія
Учень.

Господи, я стану на коліна, Постом я душу знову окроплю. Молю Тебе, молю за Україну, Помилуй край, який я так люблю. Прости, коли гріхом ми завинили, Коли забули промені добра, Коли Тебе ми вчинками гнівили, Так часто гріх в спокусі обира. Небесний Отче, молюся і плачу, Не дай і краплі крові протекти. Оберігай сміливу стежку ту юначу, Насмерть не дай нікого приректи. Пошли нам мир, пошли нам цілу стаю, Своїх рясних пошли нам благословінь. Не дай Ісусе, я Тебе благаю, Аби скакав землею чорний кінь. І так немало вкрав життя рясного, І виросли могили вслід за ним. Не дай, щоб промінь сонечка ясного, Закрив туманом ненависний дим. Молю, Всевишній, нас не покидай, Не залишай на мить мою країну. Рукою Своєю нас оберігай, Оберігай Ісусе Неньку-Україну! Мамо, я живий, лиш закриті очі…
І серце не б’ється, не вирує кров…
Ти тільки не плач, знай – ці дні і ночі Я буду поруч – в грудях, де живе любов Ти пробач, мене мамо, за гіркі сльози, За той біль, і той жаль, що я наробив. Я ж хотів лише миру, добра й свободи…
А мене за це ворог безжалісно вбив. Не жалій моя нене, що я не вернувся. Не кляни ворогів Нехай судить їх Бог Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся, Ти лишень свої очі здійми до зірок
СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!!!
Учениця. Плач, Україно, плач Їхніх смертей не пробач!
Пресвятая Богородице, молися за нас
Пресвятая Богородице, заступайся за нас
Присвятая Богородице, спаси нас

188
Учасники уроку читають молитву до Пресвятої Богоматері
Разом. Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жінками, і благословенний Плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.
Демонстрація слайд-фільму Мої земляки – учасники Майдану.
Свято З Україною в серці
(до Дня Гідності та Свободи)
Для учнів старших класів

Ніна Муковоз

Мета: формувати в учнів розуміння єдності й цілісності України усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави та українського народу виховувати риси патріотизму, національної гордості, любові дорідного краю.
Музичне оформлення: запис пісні Гей, пливе кача…», відеоролик Зірки за єдину Україну, відеофільм Небесна Сотня.
Обладнання: комп’ютер, фотоапарат, флеш-накопичувач.

Перебіг свята

Захід проводиться в читальній залі бібліотеки
Вихователь. Із метою утвердження в Україні ідеалів свободи й демократії, збереження та донесення до сучасного й майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні, а також ушанування мужності громадян, які восени 2004 року та в листопаді 2013 року – лютому
2014 року постали на захист демократичних цінностей, праві свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави, її європейського вибору, та на підтримку ініціативи громадськості 13 листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ, яким в Україні встановлено свято – День Гідності та Свободи, що відзначатиметься щорічно 21 листопада.
Читець 1.
Я – українка Горджуся й радію, Що рідною мовою Я володію, Шевченковим словом Умію писати Слова мелодійні І вірші складати. Я – українка Живу в Україні, На вільній, єдиній Моїй Батьківщині,

189 Де все мені в радість Ліси і садки. Озера й річки, І глибокі ставки, Лани неосяжні, І гори, й долини, Цвіт білосніжний У лузі калини. В душі моїй солодко Грає сопілка, Боя з України, Боя українка
(О. Василенко).
Ведуча 1. Сучасна незалежна Україна є спадкоємицею багатовікового державотворчого досвіду. Уроках, уперше після кількох століть поневолення, українська нація створила власну державу.
Ведуча 2. У той період відбулася дуже важлива для України подія –
22 січня 1919 року Директорією УНР був проголошений Акт злуки Української Народної Республіки із Західноукраїнською Народною Республікою водну Соборну Українську державу. Невипадково саме 22 січня 1990 року між Києвом і Львовом утворився символічний живий ланцюг єднання – як символ відродження української державницької ідеї.
Ведуча 1. 24 серпня 1991 року весь світ дізнався про створення нової держави – суверенної України, що обрала для себе демократію за основу політичної системи.
Ведуча 2. 2014 року народ України святкує 23 роки, відколи здійснилася споконвічна мрія наших предків – бути господарями на своїй прекрасній і чарівній землі. Щороку в цей день ми відзначаємо велике свято – День незалежності України.
Ведуча 1. Безумовно, 1991 рік навічно ввійшов золотою сторінкою в історію нашої країни, започаткував нову епоху вжитті українського народу, закріпив його вікові прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення.
Читець 2. Нема на світі України Без хвиль могутнього Дніпра, Як українця – без калини, Без солов’я і рушника. Народ щорік при бурій сонці, Віддав землі, як мати доньці, Всі сили, працю і любов, Щоб Україна знов і знов, Росла, цвіла. Щоб твердо стала На шлях, який собі обрала.

190 І в незалежному житті Долала всі шляхи круті
(О.Шелест).
Ведуча 1. 23 роки українській державі, але це лише мить, незначна частина нашого минулого. Життя поставило перед нами випробування, події останніх місяців примусили кожного українця відчути причетність до країни, а також зрозуміти, що ми господарі на власній землі.
Звучить пісня Гей, пливе кача …»
Ведуча 2. Свідомість українців постійно змінюється. Майдан та Революція гідності потрясли не тільки Україну, ай увесь світ. Зігріта палкими серцями мільйонів національно-свідомих українців з усіх регіонів, незалежна демократична держава Україна продемонструвала Європі і всьому світові, що українці – міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояти свій демократичний вибір.
Ведуча 1. Цей рік – це єднання, пробудження й консолідація українського народу. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства й гідності. Трагічні події в Україні тривожать тане залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям Небесна Сотня.
Перегляд відеофільму Небесна Сотня
Ведуча 2. Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до будь-якої нації, до будь-якої мови. Атому на території нашої держави проживають росіяни, молдовани, поляки, гагаузи, вірмени і т.д. Не треба ділити схід та західне треба визначати це російськомовне чи україномовне місто. Ми – Єдина Україна Давайте пригадаймо соціальну рекламу, каналу «1+1» у час анексії Криму, у якій зірки телебачення закликають до миру та єдності.
Перегляд відеоролику Ми – єдина Україна
Горбунов Юрій Миколайович (телеведучий, актор)
«Я народився у Великому роздолі, виріс на Івано-Франківщині. У мене
багато друзів у Донецьку, Харкові, Криму. Є родичів Бердянську. Я хочу
щороку бачити своїх друзів, родичів у своїй єдиній великій красивій країні під
назвоюУкраїна. Нас ніколи нікому не роз’єднати, тому що ми – українці
Олена Кравець (акторка телепередачі «95 квартал)
«Я – Елена Кравец. Я родом из Кривого Рога. Мой отец – почетный
металург города, а каждое лето я ездила к сестре в Одессу. Мы так любим
друг друга, нам нужно быть вместе».
Руслан Сєнєчкін (телеведучий)
«Моя мама живе з сестрою у Дніпропетровську. Інша сестра – у
Севастополі. Друзі із Харкова тазі Львова. Сам я живу та працюю в Києві. Яне хочу перетинати кордони у своїй Україні. Бережімо нашу єдину Україну


191 Соломія Вітвіцька (телеведуча)
«Я народилася в Бродах, виросла у Львові. Мої батьки мають коріння в
різних кінцях України Житомирщина, Полтавщина, Кіровоградщина,
Вінниччина. Вони свого часу зустрілися у Львові, там одружилися, там
народилася я. Я уособлюю практично всю Україну. І я дуже хочу і сподіваюся,
що ми знайдемо порозуміння, будемо всі разом в успішній, гармонійній і
красивій Україні.
Корявченко Юрій (актор телепередачі «95 квартал)
«Я родился в Кривом Роге. Я за единую большую страну, за Украину!»
Діма Комаров (ведучий програми Світна виворіт)
«Я родился в Киеве. Моя работа – это экспедиции по всей планете. Но
жить я хочу только в Украине. И мечтаю, чтобы она была единой! Чтобы мы
жили одной большой семьей. И самое главное, чтобы никогда не проливалась
кровь. Слава Украине!»
Євген Кошовий (актор телепередачі «95 квартал)
«Я народився на сході України. Ми єдина країна. Я люблю свою країну
Наталія Мосейчук (ведуча новинна каналі «1+1»)
«Я народилася в далекому Туркменістані. Мій батько – військовий. Я –
українка. Ми повернулись до України, тому що, як каже моя мама-українка,
тут найпухкіша земля, тут найрідніша земля, тому тут найкрасивіша весна.
І, повірте, вона переможе, одна весна націлу соборну і всіма любиму Україну. І
я дуже прошу не діліть Україну!»
Читець 1.
Нехай ніхто не половинить, Твоїх земельне розтина, Боти єдина, Україно, Боти на всіх у нас одна. Одна від Заходу й до Сходу Володарка земель і вод – Ніхто не ділить хай народу, Бо не поділиться народ. І козаки, й стрільці січові За тебе гинули в полях. У небесах сузір'я Лева Нам світить на Чумацький Шлях. Стражденна чаєчко-небого, Єдині два твої крила.
Виходим, нене, у дорогу, Аби ти вільною була. Нехай ніхто не половинить Твоїх земельне розтина, Боти єдина, Україно, Боти на світів нас одна
(Д. Чередниченко).



192
Ведуча 2. Цей рік найтяжчий для України за час незалежності. У боротьбі за краще європейське майбутнє наш народ зустрівся з агресією Російської Федерації. Вона анексувала Крим, а зараз веде неоголошену війну на сході України. Наші військові захищають єдину, неподільну, соборну Україну.
Ведуча 1. У зоні АТО постійно працюють волонтерські загони, які передають українським солдатам продукти, одяг, медикаменти та інші речі, які там необхідні. Моральний обов’язок кожного громадянина надати посильну допомогу нашим хлопцям.
Ведуча 2. Діти всієї України пишуть листи українським воїнам та відправляють їх на схід. Ми, студенти коледжу, не залишилися байдужими до подій, що відбуваються в нашій країні, надаємо посильну допомогу воїнам, які захищають нашу державу плетемо обереги, шиємо теплу білизну, в’яжемо маскувальну сітку, беремо участь у міському віче в підтримку воїнів АТО, здаємо кошти на лікування поранених у бойових діях та пишемо листи. Пропонуємо вашій увазі листи, які написали Міропольцева В. та Рабош Н.
Автори читають листи
Ведуча 1. Споконвічна боротьба за волю України дала життя паросткам свободи. Україна здобула самостійність і позбулася протекторату ненажерливих сусідів. Росія споконвіку була старшою сестрою щодо України. І хоче, щоб під її гнітом ми були завжди, тому й розпалює національну ворожнечу, щоб зробити нашу державу розрізненою та беззахисною.
Ведуча 2. Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули вороги й багато наших земляків мобілізовано долав українського війська. Вони з честю воюють на сході з терористами та російським сепаратистами, відвойовують та захищають кордони нашої держави й дуже часто ціною власного життя.
Виконується пісня Мамо, не плач
Ведуча 1. Після анексії Криму та подій на сході України сотні сімей, зіткнувшись із труднощами, змушені були залишити свої домівки в пошуках безпеки, їх охоче прийняли родини з Прикарпаття, Волині, Київщини, Черкащини та інших територій України. Батьківщина – єдина держава, і кримські татари разом з намий усіма іншими національностями, які проживають на території України, – єдиний народ.
Читець 2.
На світі багато чудових країн, Мені наймиліша, найкраща країна, Яка піднялася, мов фенікс, з руїн, Безсмертна моя Україна. Ти з давніх віків непокірна була І волю свою боронила невпинно. Нарешті збулося – її здобула Звитяжна моя Україна. На землях твоїх неозорих степів Живе працьовита і чесна родина,

193 Хвилюється колосом стиглих хлібів Моя золота Україна. В садах і дібровах в вечірні часи Чарує нас пісня дзвінка солов’їна, І чути співочі дівчат голоси, – Пісенна моя Україна. Тепер ще нелегко живеться тобі, Є втому, мабуть, особлива причина. Та все подолає в тяжкій боротьбі Незламна моя Україна. Квітуй, мов калина, над плесами вод, Будь в дружбі і праці міцна та єдина. Хай буде щасливим твій вільний народ, Прекрасна моя Україно
(М. Верещак).
Вихователь. Кожен із вас стежив за подіями в нашій країні, які поєднали в собі і трагізмі героїзм. Ми з вами зараз є свідками народження нової історії України За територією вона має залишитися такою, як була. А ще єдиною, суверенною, незалежною Яким буде вже завтрашній день нашої України, залежить від нас.
Виконується пісня Заспіваймо пісню про Україну

Використані джерела

1.
Крутенко О. В. Хай квітне щаслива моя Україна / О.В. Крутенко, НМ. Степанова // Позакласний час. – 2013. – № 11-12. – С.
2.
Куч Мирослава. Свою Україну любіть / Мирослава Куч // Збірник сценаріїв виховних заходів. – 2007. – вип. 3. – С. 371 – 381. Українознавство посібник / уклад. : В.Я. Мацюк, В.Г. Пугач. – Київ :
Зодіак-ЕКО, 1994. – 399 с. Приймак С.В. Україна – наш дім. / С.В.Приймак // Позакласний час. –
2013. – № 1-2. – С. 10 – 12.
5.
Чижова Н. О. Батьківщина – Мальовнича й неповторна країна. / О. Н. Чижова // Позакласний час. – 2011. – №1. – С. 11-13. Небесна Сотня Електронний ресурс. – Режим доступу https: www.youtube.com/watch?v=mPULVFowi_4. Зірки за єдину Україну Електронний ресурс. – Режим доступу https: www.1plus1.ua/.../veduchi-1-1-i-zirki-shou-biz.




194
Презентація загону Лицарська звитяга імені Семена Палія Київської
області на Всеукраїнських змаганнях Козацький гарт
Для старшокласників

Віра Гутник

Мета: представити загін Лицарська звитяга формувати громадянські якості учнів на прикладах мужності і звитяги козаків виховувати любов дорідного краю, його традицій, історії.
Наочне оформлення: плакати Державні символи України, Від звичаїв козацьких – до знань і вмінь солдатських, козацькі прапори.
Музичне оформлення козацька пісня Гей, ви, козаченьки!»; пісня Я – україночка», сл. Н. Папроцької, В. Дунця, муз. В. Дунця, Р. Рудого.
Обладнання: акустична система.
Гасло: «Від звичаїв козацьких – до знань і вмінь солдатських.

Перебіг презентації

Учасники виходять на сцену та по черзі вигукують рядки промовки
Промовка.
«Лицарська звитяга – Доблесть і відвага, Молодість і сила, Спорту юні крила, Звичаїв козацьких Сонячний розмай, Лицарська звитяга – Київщини край
Учасник 1.

В літопис українського народу Вписали золоті свої рядки Ті, що плекали гідність і свободу, Ті, кому горде ймення – козаки
Учасник 2.
Січ Запорозька вабить крізь століття, Козацький спів – через степи й гаї. Ми б не сягнули нині верховіття, Якби забули корені свої.
Учасники загону виконують козацьку пісню Гей, ви, козаченьки!
Учасник 3.
Який він, козак, що з легенди ступає,
Ні втоми, ні болю, ні страху не знає, Відважний, звитяжний, меткий і завзятий,

195 Його не спинити, його не здолати.
Учасник 4.

Великого духу, наснаги палкої, Незламний, несхитний у герці, двобої,
Рушниця-сестриця так влучно стріляє, А шабля і спис бусурмана вражає.
Учасник 5.
Він тіло і душу гартує щоднини, А слухає кобзу – в зіницях сльозини, Такий витривалий, і спритний, і дужий, До холоду, спеки й негоди байдужий.
Учасник 1.
В поході не зрадить свого побратима, Коня осідлає, у чайці гребтиме, Ірану загоїть, і воза змайструє, Та ще й гопака запального станцює.
Учасник 2.
Увесь день буде музика грати, Будуть хлопці весь день танцювати Відчайдушний гопак, безупинний, Є робота для ніг і для спини. Щоб усенький світ здивувався От завзятий козаченько вдався
Учасники виконують танець Гопак
Учасник 3.
Ми – нащадки козацької слави, Спадкоємці козацьких звитяг, І здіймаєм сьогодні по праву Запорозький нев
’янучий стяг.
Учасники підіймають козацькі прапори
Учасник 4.
Ми брунькуєм на дереві роду, Нам минуле в майбутнє нести, Добру славу і пам
’ять народу Нам примножувать і берегти.
Учасник 5.
Ми – столичної області діти, Край Мазепи, земля Палія. Все ми прагнемо знати і вміти, В нас у кожного мрія своя.
Учасник 6.
Але маємо спільне стремління,

196 Що веде нас, як порух вітрил. Час мине – і нове покоління
Увіллється долав Збройних сил.
Учасник 7.
То ж тепер готуватися варто, Адже служба – нелегка ця річ. Хай додасть нам козацького гарту Запорозька уславлена Січ.
Усі разом. Від звичаїв козацьких – До знань і вмінь солдатських.
Учасник 8.
Опануєм козацькі секрети, Хай же доблесті б
’ють ручаї. Світла казко дитинства, а де ти Нас гартують герої твої.
На сцені з
’являються Котигорошко і Оленка
Котигорошко.
Ось вам, друзі, булава, Дух козацький – в серці, Хай же кожен здобуває Славу в чеснім герці. В нас один козацький рід, В нас – одна Вкраїна, Тож гартуйтеся, як слід, Запорозька зміно. Правду завжди бороніть, Друга захищайте, Честь свою не оскверніть, Про Вітчизну дбайте. Міць і тіла, і душі Кожен мусить мати Перемог вам без межі, Славні козачата.
Оленка.

А я – Оленка, я – його сестриця, Мені негоже осторонь іти, Бо жінці дбать про козака годиться, Його сім
’ю й господу берегти. Козачці теж все треба знати, вміти, Вона ж для вас – душі високий злет.

197 Я буду вам калиною ясніти, Сопілочкою кликати вперед. Ми, українки, – горді і завзяті, Гостинності нам теж не позичать, У нас пісні звучать у кожній хаті, У кожнім серці в нас пісні звучать.
Учасниця виконує пісню Я – україночка».
Учасники виходять на сцену та по черзі вигукують рядки фінальних слів
«Козацький гарт, веди нас домети, Щоб ми були міцні, здорові, смілі, Щоб ми змогли упевнено пройти Через життєві бурій заметілі. Ми спільники твої , Козацький гарт, У наших генах – Запорозька сила Тож мив строю Ждемо команди Старт, Нас Київщина вся благословила!


























198
РОЗДІЛ І. ПОЕЗІЯ МУЖНОСТІ
(вірші дітей та педагогів Київщини)

Лілія Бойко
Знову весна завітала
В тихий святковий сад,
Знову не видно стало
Світу жорстокого вад.
Не закриваймо очі
В цьому чиясь вина,
Що уже дні і ночі
Марно іде війна.
Хтось же у цьому винен,
Що серед днів весни
Сотні людей загине
В чорних вогнях війни.
Хто відповість перед Богом,
Що у весняний сад
Вже не знайдуть дороги
Тисячі юних солдат
І хто заплатить, врешті,
За спокій братських могил.
Може, колись, нарешті,
Зло вжене матиме сил
Може у цьому світі
Згине страшна війна,
Будуть щасливі діти
Й знову прийде весна.



Мамо! Розкажу я тобі колись потім
Про той жах, про той біль і про страх,
Як вогонь нас зненацька наскочив,
І як Саня помер на руках.

Мамо! Вибач, що плакать навчився,
Коли хлопців поцілював Град.
Я до Бога й до тебе молився.
Ненавидів війну у сто крат.

Мамо! А тепер, коли ти подзвонила,
Усміхнуся і просто Привіт
Усе добре, вдягнувся, як ти і просила,
Ні, ні, ні, не про нас телезвіт!


199
Головне, щоб ти спала спокійно,
Щоб ти вірила скоро вже мир
Охорона у тебе надійна –
Сотні вірних дорослих синів.

Вибач, мамо, уже поспішаю.
Все спокійно у насти повір
Три гудки. Телефон заховаю.
Я за маму піду у цей бій

Щоби їй ще хоч раз відповісти
І щоб знала, напевно живий …
Щоб колись їй проте розповісти,
Чому син посивів молодий.



Галина Чабей
СВОЄМУ СИНОВІ ...
Вже в ранах зболених так стогне Україна ...
Вже матерів багато не дочекались сина,
Діти батьків, дружини – половин.
Кому потрібна проклята війна
За що страждання матерям,
жінкам та й діткам
А Ти,солдате, в сніжному Донецьку
З морозом, що лютує в дикому степу
Зимова баня з блоків серед степу,
Та кухня просто неба в казанку
Як ти там спиш в палатці на снігу
Синочку, сину, Ти, моя дитино,
Тобі вже 30 промайнуло ось з АТО,
А мамі призом, а чи то сюрпризом
На день народження о 5-ій :
Мамо, спиш
Ні, я не сплю.
Зустрінь сюрпризу тебе на порозі.
І мама, схоплюючись, босоніж, стрімголов.
Летить, як вітер, обійняти сина.
Яке ж то щастя притулитися чолом,
Слізьми омити довгождану зустріч.
І знову проводи.
І сльози внучки на пероні серце крають :
«Татусю, ти не їдь, не залишай мене та маму,
Вернись живим, лишень вернись живим
І ввесь пероні люди, що були на ньому,

200
Без слізне можуть слухати таку промову.
Як ці страждання можна пережити ?
Чекання від дзвінка ідо дзвінка,
І ночі ті недоспані, і крик той материнський,
Що серце ранить нестерпимим болем
Коли ж той спокій прийде на нашу Україну
Коли російський супостат, той Путін, зрозуміє.
Що сльози материнські бумерангом
Колись повернуться до нього
Невже не серце, а камінь у душі він має
Що без сорому, без каяття в душі
Дітей наших життя лишає
А наші всі керуючі мужі
Що вичекаєте
Та скільки ж можна домовленостей, перемов
То в Мінську, то в Давосі.
А хлопці наші гинуть знов і знов.
Втрачають голови, щоб жити по-новому?
Боже, дай терпіння нашій неньці Україні,
І дітям, матерям, дружинам.
Дай сили нашим воїнам, синам,
Хай кулі їх голівоньки минають,
А наші молитви життя оберігають.



Галина Савчук
ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ
Костюм парадний, як новий, напоготові,
І за вікном весна красується в обнові,
Усі збираймося в цей день як по тривозі,
Віддамо шану нашій славній Перемозі.

За мирний травень, за цвіт тюльпанів
Вклонюсь низенько Вам, ветерани.
Вклонюсь доземно всім, хто загинув
За рідну землю, за Батьківщину.

Цвітуть садки о цій порі так яблунево,
Вже салютує ветеранам синє небо.
Вони у спогадах далеко втім,
В окопах, в танках, в літаках, у медсанбаті.

Горять на грудях ордени, сяють медалі,
Війна на щастя відступа все далі й далі,
Ніяк не гояться, нажаль, болючі рани,
Тому і плачуть мужні наші ветерани.

201



Ольга Лабага
У БОГА МИРУ ПОПРОХАЮ …
Осінні ночі недосплю
І в Бога миру попрохаю,
Щоб всіх, кого я так люблю,
Не полишив земного раю
Щоб світлим був прийдешній день,
Лише бузок палав багаттям,
І птахи мліли від пісень,
Не підіймали зброю браття
Щоб мама сина пригортать
Могла до серденька щоденно
Щоб татку дім не полишать
І не ставати під знамено
Щоб чути пісню солов’я
У лузі, де цвіте калина.
Щоб в спокої жила сім’я
Та наша ненька – Україна
Дай, Боже, мудрості,
Накрий нас мирним сонячним суцвіттям
Хай заповідь ту Не убий –
Не переступить жоден в світі
Хай землю рідну обіймуть
Й кермо візьмуть надійні руки,
Щоб був в майбутнє мирний путь,
Всміхались діти та онуки
Ми мир відстоїмо для них
Не в ворожнечі, не у битві,
А в світлих помислах земних
В добрі, у дружбі і в молитві





СЛАВА УКРАЇНІ
Українському народу
Жити і цвісти
Бо із заходу до сходу
Рідні ми брати.
Мальовнича і єдина,
Для усіх одна.

202
Рідна ненька – Україна,
Мила сторона.
Буде вкрай наш Богом даний
омріяний мир,
Бо народ наш нездоланний,
Вічний богатир.
Дух козацький не зламати,
Не лишити мрій
Ворогам не панувати
На землі святій.
Тож, промовимо всі нині
Клич крилатий свій
«Слава неньці – Україні,
Рідній і святій



УКРАЇНА-МАТИ
Мальви біля хати, в березі калина,
Сивая, як мати, ненька-Україна.
Кличе до оселі і синів і дочок,
Чом же невеселі материнські очі

Рада б, мої діти, вас усіх зігріти,
Рада б обійняти, запросить до хати.
Та зробити це я не завжди спроможна,
В батьківську оселю повертане кожний.
Де ж ви, мої діти, милі солов’ята?
Виглядає всіх вас із порогу мати.
І усіх би рада пригорнуть до серця,
Виплакала очі – голубі озерця.

Потекли довкола ріки променисті,
Виросла калина, вбралася в намисто.
І верба вже пишні коси заплітає,
А невтомна ненька все дітей чекає.

Пожалійте, діти, матір волошкову,
Хай буяють квіти в ріднім краї знову.
І веселка в небі грає кольорами,
Жайвір хай співає пісню над полями.

Вмійте поважати землю і родину,
Знайте: всім нам мати – рідна Батьківщина.
Край, де народився, є святим від Бога,
Кожен вибирає в нім свою дорогу.

203

Всіх благословляє Україна-мати
І завжди чекає до своєї хати.
Повертайтесь, дітки, в ріднеє гніздечко,
Хоч на мить зігрійте материнське серце.

Розпаліть вогонь той, рознесіть по світу,
Щоби всі могли ним душу обігріти.
Хай він не згасає у кожній родині,
Славу повертає неньці-Україні.



БАЧУ МИР
З висоти крізь блакитне віконце
Бачу наші безмежні поля.
Бачу, як прокидається з сонцем
Українська квітуча земля.

Бачу степ, срібну річку і квіти,
І як мостить гніздо сизий птах,
І берізки розпущені віти,
І блакитну волошку в житах.

Бачу в зелені сквери і парки,
Кольорову стіну дитсадка,
Ясне сонечко, що на асфальті
Малювала дитяча рука.

Бачу: дівчинка в школу крокує,
Раді щастю дорослій малі.
Бачу мир Хай він завжди панує
На святій українській землі




СЛАВА БОГУ
Слава Богу за ранок чудовий,
За пробудження раннє моє,
За край неба отой малиновий,
За життя, що так щедро дає.

Слава Богу, ростуть мої діти,
Сіють всюди добро і красу.

204
Як мені ужитті не радіти,
Не зронити щасливу сльозу

Не втомлюся вклонятись Творцеві
За дбайливих і мудрих батьків,
Що уроки давали життєві,
Вірних пара моїх голубів.

Дяка Господу вічна й невпинна
За той край, що для нас він створив,
Що квітує моя Україна
І садок, що в дитинстві садив.

За важку та почесну роботу,
За учительську долю-красу,
За щоденну про мене турботу
Я Всевишньому дяку несу.

За колосся розлоге, налите,
За насущний хлібець на столі,
За волошки в обіймах ужита,
За життя націй грішній землі.



Вікторія Гутник
ПЛИНЕ КАЧА
«Плине кача…». Втисячне, не всоте.
«Плине кача…» – реквієм народу.
Йдуть у вічність наші патріоти,
Йдуть від нас полеглі за свободу.

Скільки ж їх, святих могил героїв,
Рік пекельний звів на Україні
Піднялись зі зброєю й без зброї
У єдинім, у палкім стремлінні.

Всі, хто проти кривди і сваволі,
Проти танків і гарматна сході.
Крізь людські печалі, біди й болі
«Плине кача…» – горем у народі.

Над труною – і вдова, і діти,
Мати у скорботі невтолимій.
Як я хочу їх усіх зігріти
В їхнім смутку, в їхній тузі зримій.

Знову відчай нахиляє плечі,
Слава й гордість збратані з журбою…

205
«Плине кача…». Та гора Чернеча
Кличе всіх до праведного бою.



ВОЛОНТЕРИ
В сум’ятті й гніві нової ери,
Крізь біль, зневіру і грім образ,
Безстрашні ангели-волонтери
Спішать на поміч в наш грізний час

У душі стукають про підмогу,
Бо ж треба коштів і чималих.
Їх ждуть поранені, наче Бога,
І полонені так вірять в них.

Без охорони і без міліції,
Через осінній туман густий
Вони везуть в двадцять першім віці
Шкарпетки й каски на блокпости.

Бронежилети везуть і берці,
І ковдри, й спальники, і бинти.
Як же вміщається в їхнім серці
Груз милосердя і доброти

Вони не всидять в шпаринах тихих,
Не відгородяться муром справ,
На схід країни їх кличе лихо,
Героям нашим їх Бог послав.

Вони стійкі в благороднім ділі,
Без слави, почестей, нагород.
Це – волонтери, святі і смілі,
Це – наші люди, це – наш народ



Марія Гаркуша-Омельченко
ЛИСТ ПОРАНЕНОМУ СОЛДАТУ
В палатах білих причаїлася журба.
Озветься стогін або зойк. І знову тихо.
Неначе рік, триває зболена доба.
Прийшла війна. Прийшла печаль, неждане лихо.

Ви погляд смерті відчували на собі,
В лещатах голоду, і холоду, і болю.

206
Та не скорились у безжальній боротьбі
За незалежність, на народу світлу долю.

Безсилі руки, та міцна у вас душа,
Підбиті крилата незламна ваша віра.
І хто сказав, що є у мужності межа
І щодо ліжка прикує недуга сіра.

Та ви у снах нестримно рветеся у бій.
І люки танків закриваєте незримі,
І серед болю не втрачаєте надій,
Що знов вам бути між героїв-побратимів.

Хай Божа Матір захищає вас в бою
І зброю недруга примусить замовчати
В біді не кинете країну ви свою,
Вона для всіх вас дорога, як рідна мати



ГЕРОЇ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
Скорботною тишею марить Майдан,
Стукочуть серця, оповиті журбою.
Гіркою сльозою озвався туман,
І голос з небес поманив за собою.
Небесної сотні незламні ряди
Крокують в безсмертя, з’єднавши героїв.
Супроти неправди, сваволі, біди
Стояли із честю в смертельнім двобої.
По-різному долею кожному з них
Відміряно літ до кривавої днини,
А снайперська зброя в долонях лихих
Підступно і влучно спиняє хвилини.
В лампадках і квітах сьогодні Майдан,
І прапор державний в жалобі схилився.
Небесною Сотнею зорано лан,
Щоб в кожного з нас дух свободи зродився!



ДЕНЬ ГІДНОСТІ Й СВОБОДИ
День гідності святкуєм і свободи.
Це – свято миру, єдності і згоди
Це – пам'ять про загиблих на Майдані,
Чиї серця нам сяють полум’яні.


207
Ми шану воздаєм героям смілим
І горе матерів на всіх розділим.
Хай майорять жовто-блакитні стяги,
Як символ незалежності й звитяги.

Хай день цей сил додасть бійцям на сході
Підтримка наша буде їм в нагоді,
Хай чорний ворон злісно так не кряче,
Завзяття в кожнім воїні козаче

Хай день цей гордо йде по Україні,
Як оберіг у спадок юній зміні
День гідності повториться безліку,
Бо наш народ – одвіку і довіку



ДІАЛОГ
Часу збурена ріка
Швидкоплинно мчить віками.
Раптом глянь – між берегами
Кладка вигнулась хитка
Лівий берег – сміх луна,
Правий – смерті володіння.
Наче кривда і сумління,
Мир накладці і Війна.
Війна:
Я – нащадок скрути й чвар,
Грізний кожен мій удар
Я несу неволю й смерть,
Все руйную в шкереберть.
Мир:
Найсвітліша мрія у людей –
Мир, єднання, злагода і згода.
Мир – найвища з-поміж всіх ідей,
Поряд з ним завжди стоїть свобода
Війна: Я – загарбників оплот,
Поневолюю народ,
Його ставлю на коліна.
Я – нужденність і руїна.
Мир: Мир – це шлях до правди і добра,
Хоч на ньому – втрати і скорбота.
Мир – це світла, бажана пора
Для всієї гордої спільноти.
Війна: Олігархи – завійну,
Знають їй вони ціну,
Їм дохід несе війна,
Їх збагачує вона.

208
Мир: Необхідний мир планеті всій,
Добрим людям, дітям і дорослим.
Мир – це оберіг усіх надій.
Миру вимагаємо і просим!
Мир накладці і Війна
Хто ж поступиться і здасться
Переможе зло – чи щастя
Ось дилема головна.
Та незламні люди в нас,
То ж війну здолають люту,
Мужньо вистоять у скруту
І наблизять мирний час.



ЖОВТО-БЛАКИТНИЙ СВІТ
Готує серпень осені ключі,
Чекає свята славного народу,
Що виплекав омріяну свободу.
Гартуючи для захисту мечі.

Стають жовто-блакитними мости,
І лавочки, й паркани, й огорожі.
Піднесено-врочисті перехожі
Спішать потрібну фарбу принести.

В руках тріпочуть рідні прапорці,
Жовто-блакитні стрічки у волоссі.
Дрімає тиша в стиглому колоссі,
А сонце шле із неба промінці.

День торжества двох гордих кольорів,
Як оберіг свободи і єднання.
У нім – надії, мрії, сподівання
Народу, що здійнятися зумів

Радіє весь жовто-блакитний світ
Обійми друзів – щирі, теплі, дужі
Небесна Сотня дивиться у душі,
І знов звучить Шевченків Заповіт



МИ – ВСІ РАЗОМ
Чорний ворон злісно кряче
На червонім чорноземі.

209
Підіймися, встань, юначе,
Ми – всі разом, не окремо.

Грізне лихо знавісніле
Світле небо закриває,
Та лиш серце твоє сміле
Чорний ворон не здолає.

Голуб Миру і Свободи
Люд скликає звідусюди.
Хай же знають всі народи –
В Україні мирно буде

…Чорний ворон вжене кряче
На багатім чорноземі.
Вдячні ми тобі, юначе,
Що всі разом, не окремо.



ДОНЕЦЬКОМУ РОВЕСНИКУ
Ровеснику з донецької землі,
Звертаюся до тебе вчас тривожний.
Обоє ми були колись малі,
І в Україні ми зростали кожний.

Батьки водили нас у дитсадок,
У вихідні ми йшли на каруселі
І мріяли злетіти до зірок
І гостювали в кожного в оселі.

Чому ж між нами прірва пролягла
І що ж такого сталося між нами,
Що нас незгода розділить змогла
І наші тата стали ворогами

А наші мами плачуть уночі
Сльозами, що однаково пекучі.
У лютім гніві схрещені мечі,
З екранів – вісті, для усіх гнітючі.

Ровеснику з донецької землі,
Давай батьків попросим зупинитись.
Хай мир несуть на крилах журавлі,
І ми могли б з тобою поріднитись




210
Владислава Ткаченко
НАШ ГОРДИЙ СТЯГ
В моєї України – символ славний,
Жовто-блакитний прапор наш державний,
Наш гордий стяг, відомий на весь світ
Не вицвіте його величний цвіт

Блакитний колір прапора – це небо,
Воно нам мирним і безхмарним треба,
А жовтий колір – нива золота,
Нехай на ній колосяться жита.

Біда постала на шляху країни
Та є завзяття в молодої зміни
Державний прапор ми до рук візьмем
І вірність Україні доведем.

Моя Вкраїно, дорога, єдина,
Хай буде мирна твоя кожна днина.
А прапор наш – два славних кольори –
Це оберіг щасливої пори.


Святослав Петришин
ДОПОМОГА З ВІКІВ
Із віків із сивих

Скачуть козаки,
І тріпочуть гриви,
Миготять стежки

Військо мчить козацьке
Крізь туман густий,
Проминають хвацько
Грізні блокпости.

Треба поспішати
Подолати путь,
Бо гримлять гармати,
Гради смерть несуть.

І бійці не в силах
Стримать куль потік.
Мчать, немов на крилах,
Козаки в наш вік.

Треба виручати
Побратимів стрій.
Ворогам не дати

211
Край одвічний свій.

Допомога лине
Від усіх віків
Cлава України –
Гордість козаків



Ця свічка пам’яті горить у нас в серцях,
Як символ доблесті, і мужності, і слави,
У відблесках вогню – нелегкий шлях
Через війну довільної держави.

Ця свічка пам’яті в минуле нас веде.
Там – грім гарматі смерть, і подвиг смілий,
Там – перемога, що крізь бій гряде,
І обеліск, величний, незітлілий.

Ця свічка пам’яті відвічного вогню,
Що сімдесят знаменних літ палає
Вклонімося ж цьому святому дню,
Який нас з переможцями єднає.

Ця свічка пам’яті – вона одна на всіх,
Як і одна на всіх в нас Перемога.
Це наш святий довічний оберіг,
Новій війні людська пересторога.



Даніела Ямпольська
ГОЛУБ МИРУ
За вікнами осінь засипала листям стежинки,
Запрошує в казку до себе пора золота,
А юна школярка виводить слова-павутинки:
– Мій любий татусю, пишу тобі нині листа.

Ти в травні пішов захищати кордони держави,
А мий голуби твої стали на тебе чекать.
На сході країни палають воєнні заграви,
І гради смертельні життя зупинити спішать.

В кімнаті у нас телевізор працює невпинно,
І знов на екрані горять у вогні блокпости.
А мама шепоче Молімось за тата, дитино,
Щоб він і себе, й Україну зумів зберегти.


212
А мама печалиться, плаче в подушку до ранку,
Боятися стала осінніх вечірніх заграв,
І тулить до серця барвисту твою вишиванку,
В якій на майдані ти гідність людей захищав.

Між нами, татусю, прослались листочки незримі.
В те грізне АТО від зажурених наших воріт.
Ми в класі сьогодні для тебе й твоїх побратимів
В’язали носочки, щоб вам передати на схід.

В моєму листі – наші спільні вітання дитячі,
То ж голубом миру назвала його дітвора.
Ми всі – українці, ми всі – патріоти, а значить
Своїй Україні бажаємо миру й добра.

А ще я тобі посилаю веселий малюнок,
Веселку у небі, коли вже скінчилась гроза.
І голуба миру, і ніжний, гарячий цілунок,
Він трохи розплився, бо мамина впала сльоза.

Виводить школярка для тата слова-павутинки,
Щоб гради і танки здолати його не змогли.
За вікнами осінь прибрала від листя стежинки,
Щоб наші бійці до дітей своїх швидше прийшли.


Анастасія Гутник
Я ВІРЮ …
І знову гримлять на екрані гармати,
Стривожена мама, стурбований тато,
На сході країни – нещастя і страх
А в нас понад Россю – все небо в зірках.

Крізь темні шибки яв космічні глибини
В уяві лечу, за підмогою лину.
Є в космосі, вірю, розумні істоти,
Що нам допоможуть війну побороти.

Їх теж непокоїть, що наша планета
Від ядерних сил може бути зітерта.
Все зло і бездушність так важко здолати,
Підтримки яв космосу буду благати.

Я «SOS» посилаю в космічні простори,
Що в нас на Землі – відчай, розпачі горе,
Бо гинуть земляни, згорають міста,
Зостатися може планета пуста.

Хай Всесвіт почує благання дитячі,
Бо стогне Земля, і волає, і плаче

213
І вже із далеких планет невідомих
Космічні ракети нам шлють космодроми

А в них – ціла армія мудрих істот –
Сусіди по космосу, смілий народ.
Вони на Землі не стрілятимуть, ні,
Вони не дадуть розгорітись війні

Вони кожен танк, і гармату, і град,
Всю зброю страшну перетворять на сад.
І враз зацвітуть на планеті сади, –
Не буде війни, тож не стане біди…

І будуть літати нарізні планети
У гості до всіх лише мирні ракети.
Я вірю, почують в космічній родині
Дітей, що війною налякані нині.


Анатолій Ващенко
ІРОНІЯ ДОЛІ
Така у нас, браття, іронія долі,
Такий неповторний козацький портрет.
Свобода у кожній краплиночці крові.
Виборюєм власний собі постамент,

Над нами кружляють вітри революцій,
Герої майданну, герої АТОМи вносимо зміни у текст Конституцій,
Щоб світ зрозумів, хто є хто.

Не личить ховатися за плечі жіночі,
Коли варвар нагло руйнує твій дім,
Ніхто із сусідом війни ж бо не хоче,
Але треба мати свій порох сухим.

Вдивляючись в очі своїх побратимів,
Що нині воюють за краще життя,
Повторимо разом ЖИВИ УКРАЇНО!»
В минуле не буде уже вороття



Роман Дятлик
ВІЙНА
Іде війна, безглузда і жахлива,
І скрізь убивства, застосовується сила.
Шумлять снаряди, танки, «гради» ...

214
Біжать солдати, стріляють по них гади.
Ну нащо в брата цілишся, скотино?
Його ж чекає вдома жінка та дитина.
Навіщо було на Вкраїну нападати
Готуйсь за це відповідати



Сергій Щипанський
Побувайте в Україні
На Донбасі, на Волині,
У Криму, на Закарпатті –
Вам радіють в кожній хаті.
Запитайте в українців,
Хто доволі всіх їх кличе.
Вони крикнуть в один час
«Це Шевченко, наш Тарас
Є Шевченко в кожній хаті,
Образ його, як святиня,
Його мусить кожен знати
Й постать його поважати.
Шевченко для мене – поет колосальний.
Масштаб його тематики дуже актуальний.
І в крок за віршами хочеться крикнуть
«Любіть Україну, її бороніть,
Грудьми за Вітчизну ставайте.
І з тим, хто захоче її захопить,
Ви дружби ніколи не майте.



Юлія Ворошило
ЩО ТАКЕ ВІЙНА
Сьогодні зранку я гуляла парком,
Пройшовши пішохідний міст Дніпра,
Хрещатиком я оглядала пильно
Людей, і роздивитись їх могла.
Новинки моди по столиці ходять,
Нічого не змінилось навкруги.
Лиш час іде, а відчаї приходять
Помітить зміни люди не змогли.
Дорогою Маріїнського парку
Ступаю я широко, навмання.
І тут, де не візьмись, малий хлопчина
Питає в мене Що таке війна.

215
Я здивувалась і, підвівши брови,
Уже збиралась щось відповісти,
Але хлопчина швидко зник, безслідно,
Не давши мені погляд відвести.
Пройшло вже пару місяців потому.
Ми всі жили за розпорядком дня.
Жили, сприймаючи усе свідомо,
Звичайні дні буденного життя.
В газетах ввечері дивлюсь я заголовки
І бачу – знов жахлива новина,
Що ситуація в країні не найкраща,
Що з холодами в Україну йде війна.
Блакитне небо, без туману вкотре,
Нічого не затьмарює нам шлях,
Але на серці біль і на душі неспокій,
І моторошно, наче в страшних снах.
Котились сльози із очей дівочих,
Коли дивилась на свою рідню.
Німі вуста, і виплакані очі
Випроводжають сина навійну.
І знов питання в голові лунає
Від хлопчика із вулиці малого.
Тепер я знаю, що таке війна.
Мабуть, найгірше слово від усього.
Майдан палає хвилями вогню.
Бастують люди, прагнучи одного.
Літають кулі, пробиваючи тіла,
Біда заходить з самого порога.
Немає людяності, жалості немає.
В людей немає почуття свободи.
Народ усе із користю сприймає
І думає, що кожний з них добродій.
Я хочу миру, злагоди в країні.
Щоби жили всі ми, як одна сім’я
І скільки треба, буду я молитись
Це моя ненька, це моя земля.



Богдан Мироненко
РЕВОЛЮЦІЯ СВІДОМОСТІ
Хто вважав, що народ тоне сила,
Що народ можна легко зламать,
Тому, значить, і мати немила,
Той продав і заклав рідний край

216
Ми нащадки Шевченка і Байди,
То не біймося слова сказать,
Сто героїв хоча й поховали,
То не біймося їх пам’ятать!
Українці разом – то є сила,
Їх не зможе і смерть налякать,
В боротьбі заправа вжене раз,
Ми – не менші брати, ми всесильні
Бог із нами у битві за нас



Ярослава Кисіль
ПОВЕРТАЙТЕСЯ
Повертайтесь живими, – ми з вами,
Повертайтесь з жахіття війни.
Вас чекають кохані, сестрички імами,
Де ростуть ваші дочки й сини.
Свічку ставим, Всевишнього просим,
Щоби вас від біди він беріг
І надію в серцях своїх носим:
Повертайтесь на рідний поріг.
Повертайтесь живими і знайте
Ми пишаємось вами всіма,
Нашу землю святу захищаєте,
Не шкодуючи власне життя.
1 багато уже поплатились
За майбутнє дітей і онуків своїх.
Ми по-іншому жити навчились.
І для нас вже немає чужих.
Ви тепер для нас стали всі рідні.
Всі, хто там боронить Україну свою,
Щоб ми з вами живими булий вільні,
Непохитно стоять на посту.
Так нехай же скінчаться страхіття,
Хай минають кошмари війни,
У майбутнє повіримо світле
І Господь вбереже від біди




1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал