Гуманітарно-педагогічний факультет



Pdf просмотр
Сторінка1/7
Дата конвертації05.01.2017
Розмір0.88 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

1
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ



ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ІСТОРІЇ І ПОЛІТОЛОГІЇ









МАТЕРІАЛИ КРУГЛОГО СТОЛУ


«ГУМАНІТАРНІ СТУДІЇ
МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ,
МАЙБУТНЄ»
15 жовтня 2015 року
Київ – 2015


2 ЗМІСТ
Історичні студії

ISAKOVA Natalia. M.Hrushevskyi’s scheme of the Ukrainian state history 4
КРОПИВКО Олена. Нові підходи у викладанні української історії історія повсякденності як спосіб олюднення процесів др. пол. ХХ ст. . 6
ЛАНОВЮК Людмила.Свідки і жертви голодомору звинувачують (на основіспогадів) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
ХВІСТ Вікторія. Цінність історичної науки та освіти . . . . . . . . . . . . . . . 10
ЮРЧЕНКО Ольга. Переяславська радар
ХАРА Алла. Любов до вітчизни починається зізнання її історії . . . . . . . 13
КУРІЛКО Дарина. Ключ до істини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
КУРІЛКО Дарина. Любити в годину негоди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
ПІСТУН Олена. Ода історії для філолога. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
SARAKA Oksana. Zaporizhia in the historical memory of the ukrainian people . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
КУЧЕРОВСЬКААнтоніна. Cossack’s artillery and medicine . . . . . . . . . . 19
УРВАНЦЕВ Олександр. Виникнення українського козацтва та запорозької січі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
ГРИБОВА Анастасія. Військова справа запорозьких козаків . . . . . . . . . 22
РУДЧЕНКО Софія. Hetmanstreasures’. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
25
БОНДАРЕНКО Вікторія. Устрій та військовемистецтвокозаків . . . . . 27
МЕЛЬНИК Надія. Генеза українського козацтва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
ЗОЗУЛЯ Владислав. Скарб гетьмана Павла Полуботка. . . . . . . . . . . . . . 31
ВІСЬОЛКІН Дмитро. Становлення українського козацтва як військового формування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32
ВАЩЕНКО Аліна. Реєстрове козацтво в дослідженнях українських істориків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
ГАЛУШКА Аліна. Історіографіяпроблемивиникненнякозацтва . . . . .
36
КОТЛЯРОВА Марина. Іван Мазепа герой чи зрадник . . . . . . . . . . . . . 37
ШОСТИК Яна. Оцінка діяльності гетьмана Богдана Хмельницького минуле і сьогодення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
РУДЬ Лала. Козацтво: прізвища та їх походження . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41
ХАРІН Ярослав. Військово-побутова організація козацтва . . . . . . . . . . . 43
ГАЛЬЦОВ Нікіта. Арійська культура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
ГОРКУН Тетяна. Історична доля маєткуТерещенків . . . . . . . . . . . . . . . 47
ХАРЧЕНКО Ярослав. Українські військові формування у складі іноземних армій у період Другої світової війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
ІВАНОВ Юрій. Астрофізик Світлана Герасименко. Шлях до зірок. . 52
Краєзнавчі студії

ЛИТВИНСЬКА Світлана. Меценатська і благодійна діяльність Семена Могилевцева у Києві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
БАДАДА Олександр. Козацька слава Миколаївщини . . . . . . . . . . . . . . . 55
CHERNIYEVA Ivanna. Lubny: fromantiquityto present . . . . . . . . . . . . . . . 56
ДІМІТРІЄВА Марія. Будинок з химерами – пам’ятка архітектури
58

3 модерну ХХ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
ЛАХМАН Марина. Історія села Велика Березянка: із глибини віків до сьогодення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
Країнознавчі студії

МАЛІНКО Даниїл. Масонство в світі та Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Лінгвістичні студії

ЯРЕМЕНКО Наталія. Актуальність вивчення іноземних мов в соціально-економічних умовах сучасної України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
ДЕМ’ЯНОВА Юлія. Вивчення іноземних мову контексті євроінтеграційних перспектив в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
МИХАЙЛОВА Людмила. Професійно-педагогічна компетентність учителя іноземних мов початкової школи . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
ІВАНОВА Оксана. Застосування електронних навчальних відеокурсів у процесі вивчення іноземної мови . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
Філософські студії

ГОРБАТЮК Тарас. Сучасні мегатренди науки – їх вплив на соціум
ХХІ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
Психолого-педагогічні студії

ЗАЙЧЕНКО Іван. Ідея української національної школи в історико- педагогічній ретроспективі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72


4
ВИСТУПИ УЧАСНИКІВ ТА ОБГОВОРЕННЯ

Тематичний напрям 1.
Історичні студії

IsakovaNataliaPetrivna,
Ph.D, associateprofessor,
NationalUniversityofLifeand
Environmental Sciences of Ukraine
M.HRUSHEVSKYI’S SCHEME OF THE UKRAINIAN STATE HISTORY
Mykhailo Hrushevskyi, a prominent Ukrainian historian, was the author of about 2000 scientific works on history as well as literature and religion. The most important among them were: “The common scheme of ‘Rus’ history and the issue of rational order of the history of the Eastern Slavs” (1904) and the monumental
10-volume “History of Ukraine-Rus” (1898–1937), which have become the key source of the current Ukrainian historiography due to a variety of fundamental problems raised, a great deal of materials and the importance of opinions. Apart from scientific, M. Hrushevskyi’s work is also of great national importance.
Renaissance of all Slavic nations started or changed when their scientific history was chronicled in the national language. The Ukrainian people did not have such history until this work was written.
In his so-called “rational” conception of the history of Eastern Slavs,
M.Hrushevskyi changed traditional and official interpretation of Russian history that emphasized the unity of the Eastern Slavs (Russians, Ukrainian and Belarus) in the Middle Ages and saw the historical development as the relocation of the political center from the south (Kyiv) to the north (Suzdal and Moscow). M.
Hrushevskyi already at that time considered Kyivan Rus (820-1240) as part of
Ukrainian history. Ukrainian historical process, as M. Hrushevskyi stated, began from Kyiv and passed through the following stages: Halicia – Volyn – Lithuania – the Polish state and the Cossack era. Only in 1654, since Ukraine was under the protectorate of the Russian tsar, the fate of the Ukrainian people was associated with Russia. M. Hrushevskyi’s most significant contribution into Ukrainian and
Eastern Slavic historiography was the concept of independent origin of the
Ukrainian history. It was the "Bible" of modern Ukrainian historiography, even for those historians who proposed the ‘narodnyky’s concept’ in general:
♦ recognition of the progress in human history;
♦ defending unity and universality of scientific knowledge;
♦ attempts to raise history to the level of natural science at the expense of it basic ideals and norms of scientific research.
The theory of positivism, like any ideological basis of science brought up its own methods. First of all, objectivity, interpretation of society as an organism, theory of factors etc. Positivism became the basis for variety of options of periodization of Ukrainian history performed by M. Drahomanov M. Kovalevskyi and M. Hrushevskyi. According to M. Drahomanov, there are the following periods in Ukrainian history:

5
♦princely-city period;
♦ feudalLithuanian period;
♦ manor Polish period;
♦ Cossack period;
♦ Tsarist Russian with separate Kaiser and Austrian constitutional periods.
This periodization is based on the features of separation or integration, as well as on the principles of political, social and economic evolution that took place in the European countries at definite stages of the Ukrainian history. M.
Hrushevskyi outlined his own scheme of the history of Ukraine in his work “The common scheme of ‘Rus’ history and the issue of rational order of the history of the Eastern Slavs” (1904). In this article, M. Hrushevskyi raised the question about the need for critical rethinking of the dominant Russian scheme of Eastern
European history. In particular, he pointed to the illegality of the combination of the old history of the southern tribes of Kyivan state, with its own socio-political system, law and culture with the history of Volodymyr-Moscow principality of the
13th-14th centuries, as if the latter was its extension. According to the scholar,
Kyivan culture was the product of one nationality – Ukrainian-Rus (Ukrainian), and Volodymyr-Moscow culture – of Great Russian nationality.
M.Hrushevskyi’s scheme of the Ukrainian own state history argues that the successor of Kyivan Rus in the 13th century was Halicia-Volyn, and in the 14th –
15th – the Polish-Lithuanian state. Instead, Muscovy state grew from its own roots, and although "Kyiv government transfered to the Great Russian lands the forms of political structure, law, culture, developed during Kyiv historical life, but this basis is not enough to include Kyivan state into the history of the Great nation."
It should be noted that in the time when M.Hrushevskyi formed his historical and political views, Russian historiography not only managed to work out, but also to canonize a certain scheme of the historical process in Eastern
Europe, which Hrushevskyi named "the Common scheme of ‘Rus’ history". It was based on the idea of the unity of the Russian people as a hegemon of history. It was, in fact, the great Russian people that, according to the scheme, jointly created on the East-European plain the powerful Russian state which united all East Slavic and even non-Slavic tribes, invaded large areas that were inhabited by other peoples and states of Europe and Asia.
Thus, the history of Ukraine was given unpretentious place. Moreover, even the existence of a separate Ukrainian nation was denied, as well as the independence of its historical existence, the right to free national and state development.
A similar historical scheme that focuses on the hegemony of the Polish people and the Polish state was created by Polish historiography. As a result, M.
Hrushevskyi wrote, two nations have no historical beginning: both the great
Russian and the Ukrainian nations, the separate history of which thus begins only in the 14th century. Instead of the dominant scheme of the Russian history, the scholar suggests his own scheme, where each of the three Eastern Slavic peoples occupies their own proper place in the general history of the Eastern Slavs. In his view, “it is necessary to create not just the history of Russia that is the source of

6 everything that ever happened on its territory and all the nations and tribes that inhabit it”, but “the history of Rus or Eastern Slavic nations”. Here M.
Hrushevskyi supports independence and inalienable rights of all people to their territory, opposing to the overall scheme an idea of the need for a more profound study of the history of each of the nations as a separate ethnic group.
Thus, nationality, according to M.Hrushevskyi, should be the foundation and substratum for political, economic and cultural development, and serve as a criterion to outline the scheme and periodization of the history of Ukraine.

Кропивко Олена Михайлівна
кандидат історичних наук, доцент, Національний університет
біоресурсів і природокористування України (м. Київ, Україна)
НОВІ ПІДХОДИ У ВИКЛАДАННІ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ
ІСТОРІЯ ПОВСЯКДЕННОСТІ ЯК СПОСІБ ОЛЮДНЕННЯ
ПРОЦЕСІВ ДР. ПОЛ. ХХ СТ.
Новий напряму методології історії, що отримав назву історія повсякденності, пов’язують працями французьких істориків, які відобразили матеріальні сторони цивілізації людства з найдавніших часів до наших днів. Із їхніх творів перед читачами постала динаміка процесу життя звичайних людей як вони працювали, забезпечували себе харчами, одягом тощо що їли й пили (з наведенням кулінарних рецептів, описами сервіровки столу, цінами на продукти й товари повсякденного вжитку в яких помешканнях жили багатій бідні який вигляд мали будинки й вулиці міст та сіл як здійснювалася торгівля (з конкретним описом ринків і ярмарків як розважалися люди, як змінювалась мода в одязі якими були заводи і фабрики, транспорт, банки, торговельні товариства і компанії та як все це функціонувало; який вигляд мала соціальна та національна структура населення як діяли механізм взаємин держави і її громадян та механізм ринкової економіки. Сучасні тенденції в історичній науці намагаються подолати тип заідеологізований тип мислення, який визнає тільки один погляд на події. З цієї т.з. змінюються акценти в дослідженнях - на перший план виходить людина, а не держава. Історія повсякденності – це той підхід, який допоможе
«олюднити» історію, наблизити її до студента і громадянина. Водночас, історія повсякденності - це не тільки історія побуту, житла чи одягу це є віддзеркалення психологізації щоденного життя, ставлення людини до побутових проблем, до влади, держави і суспільства в цілому через призму особистісного сприйняття умов життя. При застосуванні підходу історії повсякденності розглядається, як жили людина прикладі окремих осіб, що їх оточувало, як еволюціонувало повсякденне життя, а потім пояснюється взаємозв’язок з економічним та політичним життям. Виділяють коло тем, які є в переліку історії повсякденності торгівля подорожі свята анекдоти пошук квартири отримання освіти, роботи просування по службі налагоджування зв’язків і придбання покровителів;

7 укладення шлюбу і виховання дітей скарги і доноси голосування і спроби уникнути впливу ворогів (Ш.Фіцпатрік). Російські і українські історики і дослідники XIX-поч. ХХ ст. (В.
Ключевський, П. Куліш і М. Драгоманов)намагалися описувати минуле з позицій історії повсякденності. Так, П.Куліш вбачав у повсякденній історії, народному щоденному житті глибокий моральний потенціал, а
М.Драгоманов зазначав, що варто дізнаватися, як живе, думає, говорить народ, чого йому треба, як його і чому вчити, що про нього та для нього писати. Коло проблем, які становлять зміст історії повсякденності, стає зрозумілим на матеріалі історії України ХХ ст., зокрема теми, що безпосередньо цікавить студентів – навчання в закладах освітив т.ч. сільськогосподарського профілю. В урядових архівах збереглися звіти відповідних державних органів, скарги, особисті листи студентів вузів і технікумів УРСР післявоєнного періоду, які дають змогу відтворити стан матеріально-технічної бази, умов навчання і відпочинку, раціон, розпорядок дня студентів. Зокрема, після звільнення України від німецько-фашистської окупації, в 1944 році було відновлено навчання у вузах і технікумах. Документи доводять, що становище студентів у 1944-1950 рр. було вкрай важким. Так, якщо подивитися надані про кількість вищих навчальних закладів по областям нар їх загалом нараховувалося 166 (з них сільськогосподарського профілю – 15), а станом нар. відновило свою діяльність 47 вузів (з них сільськогосподарського профілю – тільки 3). У витягу з протоколу №105 засідання бюро Харківського обкому
КП(б)У від 19 вересня 1944 р. Про підготовку матеріально-технічної бази ВИШів до нового учбового року, вказується, що під час перевірки було встановлено, що більшість вузів не були підготовлені до нового навчального року. Відбудовчі та ремонтні роботи учбових приміщень і гуртожитків провадилися слабо. Дуже гостро стояло питання із забезпеченням студентів гуртожитками. Міськрада і райради не вживали заходів щодо звільнення приміщень, які раніше були гуртожитками, а також не вишукували житлового фонду для розміщення студентів. Дуже цікавим є спеціальне зведення О жалобах студентовХарковскихвузов» заступника Наркома Держбезпеки УРСР Голові
ЦК КП(б)У М.Хрущову, в якому вказується, що військовою цензурою управління НКДБ по Харківській області в процесі перегляду поштової кореспонденції, в період з 17 по 25 жовтня 1944 р. виявлено листів зі скаргами студентів на непідготовленість як вищих навчальних закладів, такі студгуртожитків до початку навчального року, а також відсутності матеріально-побутових умов. В листах, зокрема, вказується, що викладачі також потерпали від нестачі продовольства, які студенти, водному із листів (20.10.1944) вказано, що викладачі з німецької мови (троє, закінчили Берлінський університет, культурні у вищій мірі, голодній у вищій мірі… Їм доводиться стояти у черзі

8 за 500 гр. хліба, які студентам. Життя тут дороге. Розраховувати на столову не можна. Що стосується хліба, то я, отримала тільки 3 рази, один раз стояла у черзі до 12 годин ночі… Для навчання зовсім немає часу… Зробила висновок, що навчатися в таких умовах неможливо. Студенткамедінституту
Тищенко Н.К. 17.10.1944 р. у листі вказує гуртожиток не облаштований, вікон, дверей як таких не знайдено. Ліжок і постільної білизни також немає, немає столів і стільців. Світла немає, загалом кімната порожня і холодна, темна і наповнена протягами. Харчування один на день. Спимо на підлозі, я вже застудилася. До занять не готуюся, студенти розбігаються. Студентка ХХТІ Матвеєва у листі від 17.10.1944 р. вказує нате, що в гуртожитку дуже холодно, вікна одинарні, двері погані, опалення невідомо яке буде. Немає ні стола, ні стільців… Годують погано, хліба не дають. У листі ст. Медінституту Курської М.Т. 18.10.1944 р.зазначено, що умови погані. В столовій годують один раз. зранку йдуть в інститут без сніданку. На лекціях доводиться стояти, через брак стільців. Дуже багато студентів кидають інституті їдуть додому. У листі студентаКиївського сільськогосподарського інституту Говорусі Н.П. читаємо на сніданок у столовій витрачаєш дві години. В столовій на 600 студентів – 15 тарілок, 2 години чекаєш на перше, на друге – тільки картопля. Все це дозволяє створити соціальний портрет людини – учасника всіх подій, які переживала наша держава у буремному ХХ ст. Історія повсякдення або соціальна історія є актуальною для сучасної історичної науки в Україні з огляду на її світоглядне (гносеологічне) значення, допомагає змінювати світоглядні орієнтири. Вчені, а також ті, що вивчають історію, будуть зосереджені на потребах людини, громадського суспільства, а не держави й економіки. Це справді гуманістична позиція, що відповідає всій особистісно- розвивальній системі освіти, яка вибудовується сьогодні в Україні.

Лановюк Людмила Петрівна
кандидат історичних наук, доц. кафедри історії і
політології, Національний університет біоресурсів і
природокористування України
(м. Київ, Україна.
СВІДКИ І ЖЕРТВИ ГОЛОДОМОРУ ЗВИНУВАЧУЮТЬ
(НА ОСНОВІ СПОГАДІВ)
Одним з трагічних наслідків політики колективізації радянської влади у сільському господарстві став штучно створений голодомор 1932-1933 рр. Ходила по українській благодатній землі колюча смерть, забираючи життя, не дивлячись ні навік, ні на стать. За кілька місяців – від Покрови 1932 р. до Трійці 1933 р. – зійшло в могилу від 7 до 9 млн. чоловік, майже третина населення тодішньої України. Розбіжності щодо чисельності померлих пояснюються намаганням тогочасної влади приховати справжні розміри трагедії, а десятиліття, що минули по тому, не сприяли встановленню точної цифри жертв геноциду українського народу. Голодомор став економічним терором по відношенню до українського селянина.

9 У селі Гордіївці, що на Житомирщині, в роки голодомору 1932-1933 рр. померло 73 чоловіки. У літописі села збереглися свідчення тих, хто відчув на собі трагедію голоду. Так, Камінський Франц Людвикович, 1922 року народження, згадує Помирали з голоду люди Це було масове вбивство. Вбивство без пострілу. І в могилу ляжемо, а непростимо тим, хто влаштував голодний терору 33-му Люди в селі вмирали, як мухи. Йдеш по вулиці, а тобі назустріч людина з опухлими, як стовпи, ногами, і байдужими, скляними очима. Пройде кілька десятків метрів, впала, і вже мертва. Для поховання людей колгосп виділив підводу. Була створена бригада активістів з 15 чоловік. Очолював цю групу Волянський Никодим. Їздовий
Ніколайчук Тадей та два виконавці їздили з вулиці у вулицю, заходили в хату, в рядні виносили мертвих, клали на підводу і їхали до другої хати. Коли хура була повна, прямували на кладовище, де вже була викопана виконавцями велика яма. Тіла складали туди. У кого з померлих були родичі, тих вони самі ховали в окремій ямі. А ось що пам’ятає Полянська Марія Найстрашніша мука, від якої можна збожеволіти, - це бачити, як вмирають з голоду діти. Хто не бачив голодних дітей, той не зрозуміє того жаху. В нашій сім’ї було шестеро душ я, мій чоловік Полянський Семен та четверо малолітніх синів Григорій, Павло, Петро, Іван. Ми з чоловіком ледве ходили з пухлими ногами. А діти Діти, вкрай висохлі, з непомірно великими головами, здавалися живими кістяками, які німо кричали Їсти Їсти Їсти. Чому Господь не забрав і мене Адже чоловік і четверо моїх синочків навіки зосталися в страшному
33-му… В моїй пам’яті назавжди залишились їхні очі, пройняті стражданням та нелюдською мукою. Це очі-волошки моїх синочків дивляться крізь роки в мою душу і не дають спокою. Скляр Рафаліна Йосипівна, 1925 року народження, пригадує Мені і досі, коли згадую, стає гірко від тих лопухів, які доводилося їсти в голодний й. Та лише дякуючи їм і лободі мені вдалося вижити. Десятки років минуло з того страшного часу, а перед моїми очима ще й досі стоїть
Слободенюк Олена Соловеївна, яка просила стару Вольську: Пані, дайте цибулину Вольська й дала оту цибулину. Олена її відразу з’їла і тут же вмерла коло хати старої Вольської. Знаєте, на кого досі гірка образа в серці На тих людей (їх називали активістами, що їздили по селу і, вислужуючись, вривалися до хат й іменем влади вигрібали все до зернини, до крихти. Прирікали всіх на голодну смерть. Було так зайдуть активісти зненацька і нишпорять по хаті, в горшки та скриню заглядають. Після таких відвідин ухаті залишається одна вода. Моторошні, страшні спогади з минулого, але маємо не піддати їх забуттю. Не хочемо знати минулого, то будемо мати майбутнє, яке приведе в нікуди. А ми цього неварті
Хвіст Вікторія Олексіївна
кандидат історичних наук, доцент,
Національний університет біоресурсів
і природокористуванняУкраїни
(м. Київ, Україна)


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка