Хто виховує наших дітей?




Скачати 40.41 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації23.12.2016
Розмір40.41 Kb.

14
ТЕМА:
Хто виховує наших дітей?
Хто навчає наших дітей?
Дивне запитання — чи не так?.. Читаючи його, багато хто відразу ж уявляє собі досвідчених педагогів, шкільні кабінети й... уроки, уроки, уроки. Справді, більша частина життя дітей минає в школі. Саме вона має величезний вплив на формуван- ня їхнього світогляду. Крім конкретних знань школа дає й бага- то чого іншого: вона формує ставлення до себе, до інших людей, до справи, до світу в цілому. Сучасне життя таке, що в батьків залишається все менше часу на спілкування зі своїми дітьми та
їх виховання. Тому простіше покладатися на те, що це зробить школа. Школа дуже старається... Але не все в неї виходить...
У чому ж причина? Чому, намагаючись прищепити любов до краси, виховати доброту, людяність, гуманність, учителі дуже часто натрапляють на стіну відчуження, а подеколи навіть
і злості з боку своїх вихованців? Звідки в нашому світі бе- реться зло й жорстокість? Хто вчить дітей лаятися, брехати?
Хто дає скуштувати сигарети й пиво? І ще чимало запитань виникає, коли дивишся на юне покоління. Важко, але можна відповісти на них.
«Родительський дом, начало начал...»
Школа, звичайно ж, багато чого навчає, але вона не може подолати вплив навколишнього світу (і насамперед батьків) на розвиток і формування дитини. Діти всотують усе: і погане,
і хороше, як пісок у спекотний день. Гарного їх навчати знач- но складніше. Погане схоплюється на льоту... П’ятий клас...
Урок літератури... Тема уроку — «Усеперемагаюча сила добра в казках народів світу». Ми з дітьми довго обговорюємо казку
«Пані Метелиця», говоримо про вічні цінності: добро, любов до батьківщини, готовність пожертвувати собою заради інших...
І, як підсумок уроку, наводжу резюме: працьовитість
і людяність завжди отримують нагороду. Добро перемагає зло!
У відповідь лунає репліка: «Так, бабло завжди перемагає зло!!!» Найцікавіше те, що цю фразу вимовляє Богдан — хлопчк розумний, обдарований, талановитий... Як відреагу- вати? Що сказати? Перевести все на жарт? Думки змінюють одна одну... Не встигаю... Мабуть, відчувши мою розгубленість,
Богдан пояснює: «Так мій тато завжди говорить, коли в нього на фірмі щось не до ладу»... Як кажуть, коментарі зайві! Саме батьки, самі того не бажаючи, дуже часто вносять багато не- гативного у виховний процес. Саме батьки переконують своїх дітей у тому, що людей можна й потрібно поділяти на групи.
(Ще до школи починається боротьба за місце в престижному навчальному закладі, і діти, які потрапили, наприклад, до гімна- зичного класу або привілейованої школи, дивляться зверхньо на своїх менш щасливих однолітків.) Батьки завжди хочуть
«кращого» своїм дітям. Але їхні дії та стиль життя суперечать шляхетним прагненням, тому часто результати розвитку осо- бистості вихованця не витримують ніякої критики.
Ми самі вчимо дітей брехати
Усі ми знаємо: брехати недобре. Але при цьому брешемо
(ну, прибріхуємо) набагато частіше, ніж нам хотілося б. Іноді ми робимо це настільки бездумно та звично, немов граємо сце- нарій, ролі в якому розпи- сані заздалегідь. За своєю природою діти чесні. На обман ми самі провокує- мо. Спочатку — провоку-
ємо, а потім, якщо їм раз у раз вдається уникнути неприємностей завдяки своїм «казочкам», вони звикають брехати. Ми самі нерідко обманюємо сво-
їх дітей. Щоправда, най- частіше ми вважаємо, що робимо це з гарними на- мірами. Але чи такі вони гарні? І чи варті загубле- ної довіри? Якщо батьки просять відповідати по телефону, що їх немає вдома; якщо в поїзді або автобусі, купуючи дитя- чий квиток, посилаються на п’ятирічний вік дитини,
Щира
розмова
Чи є в нас умови для виховання дітей і хто
їх виховує? Що ми врешті-решт одержимо
в майбутньому за сучасного підходу до найдо-
рожчого, що в нас є, — наших дітей?..

ТЕМА:
Хто виховує наших дітей?
15
¹ 9 • вересень • 2009
хоча їй уже сім; якщо обіцяють дитині піти з нею у зоопарк
і... забувають про це, — вони виправдовують випадки, у яких можна брехати. Діти все засвоюють, і чесність їх матиме такий же відносний характер. Діти не розуміють подвійної моралі.
Якщо така делікатна ситуація склалася й діти стали її свідками, то обов’язково потрібно пояснити їм підґрунтя події. Визнати, що зробили помилку, сказавши неправду, що це дуже непри-
ємно, але іноді трапляється в житті. У протилежному випадку можливість і прийнятність говорити неправду міцно вкорінить- ся у свідомості дитини. І всі спроби вчителів розвіяти цей міф будуть безуспішними!
Кіно — потужний засіб маніпулювання
масами
Чим менше людина розвинена як особистість, тим більший вплив на неї має кінематограф. Телевізор давно став части- ною нашого життя, і навіть у разі дозованого перегляду ба- гато дітей стають його заручниками. Якщо замислитися над тим, що діти дивляться по телевізору те саме, що й дорослі, стає моторошно. Які уявлення про світ складаються в їх іще не зміцнілих душах? Про що вони думають, дивлячись на кров
і розтерзані трупи в «Дорожньому патрулі», що відчувають під час показу нескінченних американських бойовиків, де, крім сцен насильства й сексу, нічого немає. А потім ми дивуємося: чому неможливо викликати в них жодних емоцій під час про- читання оповідання Тургенєва «Муму», а дев’ятикласниці холод- нокровно розмірковують про «нерозумне» поводження Тетяни
Ларіної: «Що їй від життя треба? Багата, обертається в колах столичної еліти. А кохання? Кохання — це міф!» От вам і вплив телевізійної чорнухи... У багатьох підлітків телебачення давно витиснуло друзів і цікаві поїздки й перетворилося на хобі.
І ніхто не підозрює, що телебачення в такому об- сязі небезпечне для дітей.
У взаємодії людини й те- левізора активну роль відіграє саме телевізор.
Завдання підлітка полягає лише у виборі програми.
У будь-якому іншому виді розваг неминуче доводить- ся робити щось самому.
У шахах і картах — думати, прораховувати комбінації.
Під час читання книги мо- зок здійснює величезну роботу з перетворення літер на слова, слів — на образи, а уява трудиться, оживляючи людей, події, пейзажі. Для спілкування з гостями потрібно вміти підтримувати бесіду. До того ж, чим би дитина не займалася, її обов’язково цікавитиме результат дій: хто виграє, чим закінчиться книга, як мине вечір.
А в ситуації «спілкування» з телевізором дитина завжди за- лишаєтеся сторонньою, бо ні на що не може вплинути. Навіть якщо не замислюватися над моральними проблемами впливу телебачення на дітей, довге сидіння біля телевізора завдає величезної шкоди моральному та психічному здоров’ю дітей.
А найстрашніше, мабуть,— вихована телевізором звичка сприймати інформацію бездумно, як готову жуйку. Картинки, що миготять на екрані, нескінченний потік відомостей не зали- шає часу для осмислення. Якщо шкільні програми побудовані в такий спосіб, щоб дитина вчилася думати, телебачення зво- дить ці зусилля нанівець. Навіщо напружуватися, якщо тобі з екрана телевізора дають усе в готовому вигляді.
Дитина — знахідка для рекламодавця
}
Реклама допомагає дитині пізнавати світ.
}
З реклами діти дізнаються багато нового, починають краще орієнтуватися у величезному світі товарів, розуміють їх функції, переваги й недоліки.
}
Дитина включається в доросле життя, починає розуміти, що таке ціна, заробіток, знижки, якість.
}
Реклама допомагає бути модним, перебувати «на одній хвилі» з однолітками. Якщо дитина нічого не знатиме про ті товари, які показують по телебаченню, вона не зможе брати участь у багатьох дитячих розмовах та іграх («сотки», наклейки, вкладиші).
}
Часто героєм рекламного ролика є успішна людина, по- зитивний герой, на якого хочеться бути схожим. А для того щоб цього досягти, необхідно думати, до чогось прагнути, досягати поставлених цілей.
Чи вірні ці твердження? Нерідко реклама робить дитину більш агресивною та дратівливою. По-перше, багато реклам- них роликів повторюються занадто часто, переривають цікаві фільми або мультики. По-друге, такі товари, як гірські вело- сипеди, подорожі, автомобілі, поки що недоступні дитині, а мати їх хочеться. Оскільки бажання й можливості не збігають- ся, виникає почуття розчарування, а нерідко і злості на батьків, які не можуть купити дорогу «іграшку». Варто також звернути увагу на негативний вплив на дітей реклами алкогольних напо-
їв, що з’являється в ефірі. Реклама пива переконує дітей: без пива неможливе успішне життя, процвітання...
Давньогрецький філософ Сократ говорив: «Виховання — справа важка, і поліпшення її умов — один зі священних обов’язків кожної людини, тому що немає нічого більш важ- ливого, ніж освіта самого себе та своїх близьких». Тому слід поставити запитання самим собі: чи маємо ми умови для вихо- вання дітей і хто їх виховує? Що ми врештірешт одержимо в майбутньому за такого підходу до найдорожчого, що
є в нас, — наших дітей?..
Марина Коновалова


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал