«Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи»




Скачати 62.04 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації08.03.2017
Розмір62.04 Kb.

Збірник наукових праць третьої Міжнародної науково-практичної конференції
«Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній освіті досвід, проблеми, перспективи»
190 У цілому з розвитком Інтернету гіпертекст стає основною формою організації культурного простору, витісняючи звичайний книжковий текст. При цьому лінійна послідовність книжного тексту замінюється нелінійною організацією віртуального тексту [4]. У зв’язку з цим, одним із сучасних завдань викладача є використання гіпертекстових навчальних матеріалів і організація роботи з ними в діалоговій формі. Проте реалізація цього завдання неможлива без відповідної підготовки викладача. Узагальнюючи все вищезазначене, необхідно підкреслити, що на сучасному етапі актуальним є питання компетентної реалізації освіти. Важливу роль у цьому процесі відіграє засвоєння викладачами інформаційно-телекомунікаційних технологій. Забезпечення вільного доступу до Інтернету викладачів і студентів у ВНЗ має сприяти формуванню спеціалістів нової формації з високим рівнем інформаційної культури. Проте психологічній методологічні аспекти використання Інтернет-технологій розроблені недостатньо.

Література
1. Агапонов С.В. Принципи дистанційного утворення / Сергій Вікторович Агапонов: електронний ресурс. – Режим доступу 28.08.2011: http://sez.donetsk.ua/dystancijna-osvita/. –
Загол. з екрану. – Мова укр.
2. Віртуальне навчання електронний ресурс. – Режим доступу 14.05.2010: http://www.osvita. org.ua/distance/articles/20/.– Загол. з екрану. – Мова укр.
3. Інтернет-технології у дистанційному навчанні. Програма Тест Конструктор електронний ресурс. – Режим доступу 03.02.2012: http://ua.textreferat.com/referat-7723-
1.html. – Загол. з екрану. – Мова укр.
4. Мокін Б.І. Досвід використання Інтернет-технологій у Вінницькому державному технічному університеті / Б.І. Мокін, ВВ. Грабко, В.І. Месюра, С.В. Юхимчук: електронний ресурс. – Режим доступу 19.03.2011: http://www.vstu.vinnica.ua/ies2000/ doclad/a/a03.htm. –
Загол. з екрану. – Мова укр.
5. Огляд можливостей Intranet: електронний ресурс. – Режим доступу 12.04.2009: http://ua.textreferat.com/referat-7656-6.html. – Загол. з екрану. – Мова укр.
6. Хорєв І.О. Основи побудови та характеристика комп’ютерної технології вивчення педагогічних дисциплін / І.О. Хорєв // Зб. наук. праць ВГІ НАОУ. – К, 2001. – № 3 (22). – С.
77-83.




УДК: 37.02:372.8.(477)

Т. Комар, канд. психол. наук
Хмельницький національний університет,
м. Хмельницький

ФОРМИ І МЕТОДИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ
ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ
Ефективність засвоєння студентами знань, формування в них умінь та навичок залежить від вдалого підбору методів та форм організації навчальної роботи. Проте методи і форми навчання у вишах будуть відрізнятися від тих, що застосовуються в школі. Проблема професійної та педагогічної культури висвітлена у дослідженнях багатьох науковців (Б. Лихачов, В .Ляудіс, Л. Новікова, А. Міщенко). Застосування інноваційних засобів, методів і форм організації професійної підготовки майбутніх фахівців у системі неперервної професійної освіти досліджують С. Гончаренко, Р. Гуревич, П. Воловик, З. Курлянд, Н. Ничкало, В. Поліщук, С. Сисоєва, О. Цокур, В. Ягупов та ін. Специфіка процесу професійного самовизначення майбутніх соціальних працівників педагогів полягає в особливих вимогах до фахівців групи професій сфери «Людина-

Секція 5. Психологічні засади підготовки викладачів вищих і професійно-технічних
навчальних закладів до використання інформаційно-комунікаційних технологій
191 Людина, головний зміст праці якої зводиться до взаємодії між людьми. При цьому істотне значення має вміння встановлювати й підтримувати контакти з людьми, здатність розуміти людину, розбиратися в її особливостях. Форми і методи, що сприяють розвитку професійної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери, висвітлено у науковій літературі недостатньо. Методи навчання у вищому навчальному закладі більшою мірою, ніж шкільні, наближені до методів самої науки, оскільки тут викладаються не лише наукові факти, ай розкривається методологія і методи власне науки. І лише проблемно-дослідницький підхід до її вивчення може задовольнити запити сучасного студента і сформувати його як мислячого фахівця [4]. Найбільш вдалими дидактичними засобами розвитку професійної компетентності є слово викладача, за допомогою якого він спонукає студентів до роздумів над матеріалом, що вивчається наукова література, зокрема, підручники і навчальні посібники, технічні засоби, комп’ютери. Останнім часом в практику роботи вищої школи входять освітні інформаційні технології. Інформаційно-технологічний підхід (застосування комп’ютерних програм) підвищує якість навчання, об’єктивність контролю знань. Провідні види комп’ютерних програм, що створені в світів тому числі і в Україні, за їх дидактичними функціями можна поділити на комп’ютерний підручник комп’ютерні навчальні програми, тренажери, ігрові програми, продметно-орієнтовані середовища. Розвиток мультимедійних технологій пов’язаний зі створенням мультимедіа продуктів, тобто електронних книг, мультимедіа енциклопедій, комп’ютерних баз даних, фільмів тощо [1] У вищій школі існують різні форми навчання лекції, практичні заняття (семінари, практичні і лабораторні роботи, самостійна робота студентів під контролем викладача, науково- дослідна робота, виробнича практика. Ці форми навчання трактуються як способи керування навчально-пізнавальною діяльністю для розв’язання визначених дидактичних завдань [4]. Вони являють собою організаційну сторону процесу навчання. Форми діалектично взаємопов’язані з методами навчання та забезпечують зовнішній внутрішні організаційні умови їх застосування. Такі методи навчання, як лекція, семінар, практична і лабораторна роботи, є і формами організації навчання, тому що виступають способами взаємодії студентів і викладачів. Саме в них реалізуються інші методи і засоби навчання. У практиці вищої школи поширеними є такі види лекцій лекція-бесіда або діалог з аудиторією запрошення до колективного дослідження (мозкова атака лекція-дискусія; лекція з розбором конкретних ситуацій лекція із застосуванням техніки зворотного зв’язку; лекція-консультація. Лекцію прийнято вважати пасивною для слухачів формою роботи, і вже тому вона є однією із складних форм навчання. Проте змістовна, досконала за формою лекція є активним методом навчання і виховання майбутніх соціальних педагогів. Засвоєння курсів Історія психології, Загальна психологія, Психологія особистості передбачає використання проблемних лекцій, семінарів, практичних аудиторних занять і самостійної позааудиторної роботи студентів. Дидактичні особливості проблемної лекції розроблено в працях М. Махмутова, П.
Матюшкіна, М. Скаткіна, І. Лернера, А.Фурмана та інших вчених [2]. Зокрема, науковцями розкрито вимоги до навчальних проблем, етапи їх розв’язання, способи створення проблемних ситуацій, суть понять проблемне запитання, проблемне завдання, проблемна ситуація. На проблемній лекції включення мислення студентів здійснюється викладачем за допомогою створення проблемних ситуацій. С. Вітвицька пропонує такі прийоми створення проблемної ситуації
– пряма постановка проблеми постановка гострих нерозв’язаних питань
– цитування протилежних поглядів різних авторів на одне і теж питання (спонукаючи студентів до свого вибору, захисту того чи іншого аргументу
– звернення до життєвих явищ, які потрібно пояснити, прослухавши частину лекції зробити висновки постановка студентів у позицію експертів, опонентів, рецензентів виділення точної і неточної інформацію [1] Шляхами активізації роботи студентів є використання структурно-логічних схем, опорних сигналів. Стимулює розумову діяльність студента і стиль спілкування викладача. Такий стиль характеризується оптимальністю вимог, педагогічним оптимізмом, емоційним відгуком, формуванням колективних форм стосунків студентів у навчальному процесі, ство-

Збірник наукових праць третьої Міжнародної науково-практичної конференції
«Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній освіті досвід, проблеми, перспективи»
192 ренням в колективі атмосфери емоційної напруги, що приводить до успіху, утвердження мажорного стилю життя в аудиторії, емоційною контактністю відносин викладачів - студентів. Розвиток вмінь використовувати знання у навчальних умовах забезпечують семінарські заняття. Їх можна класифікувати
1. Залежно від складності, об’єму і вимог просемінари (підготовчі власне семінари міжпредметні семінари.
2. Залежно відмети семінар – повторення і систематизації знань семінари вивчення нового матеріалу мішані (комбіновані.
3. За формою проведення семінар-бесіда; семінар-обговорення (реферативний коментоване читання диспут розв’язування задач комбінований міжпредметний семінар та його різновидність – семінар-конференція. Семінари можна проводити у формі дискусії, групового дослідження, взаємонавчання тощо. Семінар – дискусія організовується як процес діалогічного спілкування учасників, під час якого відбувається формування практичного досвіду обговорення та розв’язання теоретичних проблем, тео- ретико-практичного мислення майбутнього фахівця. Особливістю семінарського заняття є забезпечення рівноправної та активної участі кожного студента в аналізі теоретичних положень, вірогідних рішень, в оцінці їх правильності та обґрунтованості. Дискусія створює специфічне психологічне тло під час спілкування різноінформованих партнерів - членів навчальної групи. Це розвиває творчі інтелектуальні здібності студентів, різко знижує бар’єри спілкування, підвищує його продуктивність. Необхідними умовами виникнення плідної дискусії є рівень знань студентів, методична майстерність викладача і детальна підготовленість семінару. Однією з форм семінару з використанням різних прийомів активізації студентів є семінар дослідження, який можна застосовувати під час вивчення дисциплін педагогічного циклу для аналізу актуальних теоретичних і практичних проблем. Цей вид семінару має багато різновидів. Найпоширеніші серед них – семінар - дослідження з підготовкою і заслуховуванням певних доповідей чи рефератів і семінар з використанням окремих аспектів методики організаційно-діяльнісної гри, який вважається дієвим способом загального розвитку, формування мислення, вироблення навичок та вмінь продуктивної розумової діяльності. На семінарі-взаємонавчанні розглядається чотири-шість тем, але кожен студент особливо глибоко вивчає одну проблему. Студенти сідають попарно відповідно до своєї теми і за командою викладача за визначений час викладають один одному зміст проблеми, обговорюють спірні моменти, доходять спільної думки. Після цього перший, або непарний, ряд зсувається на одне місце. Дії повторюються. Активізації традиційних методів навчання, розвитку творчого і нестандартного мислення сприяють інтелектуальна розминка і сократична бесіда. Інтелектуальну розминку можна застосовувати з метою приведення студентів в активний стартовий стан за допомогою актуалізації їхніх знань, обміну думками, опрацювання загальної позиції та формування мотивації до навчально-пізнавальної діяльності. Водночас викладач має можливість з’ясувати рівень підготовленості студентів до розв’язання певних теоретичних і практичних проблем та набуття знань. Інтелектуальна розминка проводиться у швидкому темпі у формі експрес-опитування. Розминка може передувати практично будь- яким груповим заняттям.
Сократична бесіда спрямована на формування навичок та вмінь творчого мислення, дає змогу виявити певні прогалини в знаннях студентів, підвищує інтерес до професійної діяльності чи певного навчального предмета, сприяє активному набуттю знань, формує навички творчого мислення і самостійної роботи, розвиває критичне мислення та вміння аргументовано відстоювати власну думку, полемізувати. У семінарські та практичні заняття можна включати активні методи навчання диспут, ділову гру, колективні творчі справи, підготовку рефератів, мікродослідження в школі. Причина підвищеного інтересу до ділових ігор полягає в їхніх відмінних рисах від традиційних методів навчання, а саме
– процес навчання при використанні ділових ігор максимально наближений до реальної практичної діяльності

Секція 5. Психологічні засади підготовки викладачів вищих і професійно-технічних
навчальних закладів до використання інформаційно-комунікаційних технологій
193
– ділова грає ігровим методом навчання, де всі учасники виступають у різних ролях і приймають рішення у відповідності до інтересів своєї ролі
– ділова гра – колективний метод навчання, у той час як традиційні методи орієнтовані, в основному, на індивідуальне навчання
– у ділових іграх спеціальними засобами створюється певне емоційне налаштування гравців, так звана керована напруга [3]. При використанні активних методів навчання, зокрема ділових ігор, досить важливо викликати інтересу студентів. Захоплення грою мобілізує інтелектуальні сили майбутніх соціальних педагогів, а наявність цікавості, жарту, гумору полегшує виконання поставлених завдань. Безсумнівно, що підготовка ділових ігор вимагає значного часує певна складність у їхньому проведенні, однак практична спрямованість істотно підвищує їхню ефективність у порівнянні зі звичайними традиційними методами навчання. Правильно підібравши методи і форми навчання студентів, озброївши їх конкретними прийомам і методиками роботи з різними категоріями дітей, наблизивши їх безпосередньо до місця майбутньої роботи, можна сформувати професійну компетентність майбутніх соціальних педагогів.
Література
1. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи : методичний посібник для студентів магістратури / С. С. Вітвицька. – Київ Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.
2. Махмутов МИ Принцип профессиональной, направленности обучения / МИ. Махмутов // Принципы обучения в современной педагогической теории и практике. –
Челябинск, 1985. – С. 88–100.
3. Платов В. Я. Деловые игры: разработка, организация, проведение: Учебник.- М
Профиздат, 1991. – 192 с.
4. Фіцула ММ Педагогіка вищої школи : [навч. посіб]. / ММ. Фіцула. – К. : “Ака- демвидав”, 2006. – 352 с.



УДК 378.016:51
Л. Коношевський, О. Коношевський
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського,
м. Вінниця

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МАТЕМАТИКИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ
ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Процеси європейської інтеграції, що охоплюють практично всі сфери нашого суспільства, мають відповідні прояви і в системі освіти. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, що вимагає модернізації освітньої діяльності в контексті просвітницьких реформ Болонського процесу. Такі фундаментальні зміни спричинили допере- осмислення наявної моделі методичної концепції педагогічної освіти загалом та формування професійної компетентності майбутніх учителів математики зокрема. У зв’язку з цим постає питання використання в навчальному процесі інформаційно- комунікаційних технологій (ІКТ) як сукупності методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі й подання інформації, що розширює знання людей і розвиває їхні можливості щодо керування технічними і соціальними проблемами [2]. Дидактичні проблеми і перспективи використання ІКТ в навчальному процесі досліджували В. Биков, І. Булах, Н. Волковінська, Р. Гуревич, Ю. Дорошенко, В. Заболотний, М. Жалдак, М. Кадемія, В. Клочко, Г. Козлакова, В. Мадзігон, К. Обрізан, Є. Полат, І. Роберт, М. Шут та ін.; над методикою використання ІКТ у процесі викладання окремих навчальних предметів працювали М. Жалдак, О. Жук, Ю. Жук, В. Воробцова, С. Кізім, В. Сергієнко, Н. Сороко, В. Сумський, О. Чубарук, Л. Шевченко та ін.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал