Інформація про видавця Міжнародна академія нюрнберзьких принципів (Нюрнберзька академія) ‒ це організація




Pdf просмотр
Сторінка1/8
Дата конвертації23.12.2016
Розмір1.09 Mb.
ТипІнформація
  1   2   3   4   5   6   7   8

Спеціальна доповідь
No.2
Правосуддя перехідного
періоду в Німеччині
після 1945 та 1990 років
Санья Ромайке

Спеціальна доповідь No.2
Правосуддя перехідного періоду в Німеччині після 1945 та 1990 років
Санья Ромайке

2
Міжнародна академія Нюрнберзьких принципів
Інформація про видавця

Міжнародна академія нюрнберзьких принципів
Міжнародна академія нюрнберзьких принципів (Нюрнберзька академія) ‒ це організація, діяльність якої присвячена просуванню міжнародного кримінального права. Вона була заснована в місті Нюрнберг, батьківщині сучасного міжанродного кримінального права, як форум для обговорення нагальних проблем у цій сфері.
Місія Нюрнберзької академії полягає в просуванні універсальності, законності та прийняття міжнародного кримінального права. Основні напрямки роботи фонду включають міждисциплінарні дослідження, тренінги та консультаційні послуги, що відповідають потребам цільових груп, а також освіту в cфері прав людини. Академія приділяє особливу увагу співпраці з країнами та суспільствами, які наразі стикаються з викликами, пов'язаними з міжнародним кримінальним правом. Нюрнберзька академія була заснована Міністерством закордонних справ Німеччини, Вільною державою Баварія та містом Нюрнберг.
Автор
Санья Ромайке вивчала сучасну та стародавню історію, а також англійську мову в
Університеті Отто-Фрідріха в Бамберзі перед початком роботи в якості наукового співробітника Університету Христиана-Альбрехта в Кілі. Зараз вона живе в Берліні та працює позаштатним істориком. До її дослідницьких інтересів належать права людни, злочини диктаторських режимів, а також культури пам'яті та праця з минулим.
На ілюстраціях, використаних в публікації, зображений інтер’єр зали суду номер 600, в якому в 1945-1946 роках проходив Міжнародний воєнний трибунал (знімки Торстена
Хоніга).
Думки, висловлені в даній публікації, є виключно позицією автора і не обов'язково
відображають точку зору Міжнародної академії нюрнберзьких принципів.


Міжнародна академія нюрнберзьких принципів
Егідієнплатц 23 90403 Нюрнберг
Німеччина
Тел. +49 (0)911 231-10379
Факс +49 (0)911 231-14020 info@nurembergacademy.org www.nurembergacademy.org
© 2016 Internationale Akademie Nürnberger Prinzipien

3
Міжнародна академія Нюрнберзьких принципів
Зміст
1. Що таке «Правосуддя перехідного періоду»? ................................................................... 6
2. Правосуддя перехідного періоду після 1945 року: опрацювання нацистської
диктатури ..................................................................................................................................... 8 а) Виклики та умови ................................................................................................................ 8 b) Кримінальне опрацювання та покарання: судові процеси над нацистськими злочинцями .............................................................................................................................. 9 i. Міжнародні судові процеси над нацистськими злочинцями....................................... 9 ii. Німецькі національні судові процеси над нацистськими злочинцями в західних окупаційних зонах та ФРН ................................................................................................ 12 iii. Нацистські злочинці в німецьких судах радянської зони окупації та НДР ............... 16 с) Люстрація: Денацифікація німецького суспільства ........................................................ 20
і. Денацифікація і західних окупаційних зонах і в ФРН .................................................. 20
іі. Денацифікація в радянській окупаційній зоні та НДР ................................................ 23 d. Відшкодування збитків: репарації, реституції та компенсації ....................................... 25 i. Репараційні вимоги держав-переможниць ................................................................. 25 ii. Відшкодування збитків в ФРН ...................................................................................... 27 iii. «Репараційна модель» НДР ......................................................................................... 30 e. Роз’яснення, нагадування та пам'ять............................................................................... 32 i. Переосмислення минулого та політична освітав західних окупаційних зонах і ФРН 32 ii. «Антифашистські демократичні перетворення» в радянській окупаційній зоні та
НДР ..................................................................................................................................... 34 iii. Культура пам'яті «Сходу» та «Заходу» ........................................................................ 36
3. Правосуддя перехідного періоду після 1990 року: опрацювання наслідків диктатури
СЄПН ........................................................................................................................................... 39 a) Виклики та умови .............................................................................................................. 39 b) Кримінальна відповідальність і покарання: злочини НДР в судових процесах .......... 41 c) Люстрація: «дештазіфікація» державної служби........................................................... 46 d) «Реституція»: Реабілітація та відшкодування коштів ..................................................... 50 i. Реабілітація жертв режиму Соціалістичної єдиної партії Німеччини ......................... 50 ii. Реституція: Врегулювання невирішених майнових питань ....................................... 52 e) Просвітницька діяльність та пам'ять ............................................................................... 55
4. Заключна частина ................................................................................................................. 58
Використані джерела ............................................................................................................... 62


4
Міжнародна академія Нюрнберзьких принципів


Список скорочень
СС
Захисні загони Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії
СД
Служба безпеки
СА
Штурмове управління
МВТ
Міжнародний воєнний трибунал в Нюрнберзі
РВАН
Радянська військова адміністрація в Німеччині
СЄПН
Соціалістична єдина партія Німеччини
НСДАП
Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
КПН
Комуністична партія Німеччини
Штазі
Міністерство державної безпеки


5
Міжнародна академія Нюрнберзьких принципів
Передмова
Міжнародна академія нюрнберзьких принципів рада представити дослідження німецького історика Соньї Ромайке з німецького досвіду роботи з минулим після Другої світової війни та після закінчення комуністичної диктатури, тобто після 1945 та 1990 років.
Мета публікації ‒ ознайомити читачів, особливо з країн, що проходять період переосмислення свого негативного минулого, з оглядом німецького досвіду роботи з
історією за останні 70 років. Дослідження також спрямоване на те, щобнадати читачам більш глибоких знань про окремі вузькі теми та про інструменти роботи з памяттю за допомогою додаткових джерел, вказаних в публікації.
Хоча дослідження спирається на концепцію правосуддя перехідного періоду, воно не претендує на всебічний аналіз німецької історії з цієї точки зору. Деякі аспекти правосуддя перехідного періоду в Німеччині (наприклад, гарантування того, що злочини минулого не будуть повторені в майбутньому) не були висвітленні в публікації так як вони б виходили за рамки даного проекту. Це дослідження дає уявлення про те, який супротив довелося подолати в німецькому суспільстві і скільки часу пройшло, перш ніж Німеччина перетворилась на країну, яка успішно впоралась з власним минулим. Однак автор в своєму дослідженні відзначає, що навіть в Німеччині не все ідеально і існують критичні аспекти, варті уваги. Так, вона зазначає:
«Той факт, що німецьке суспільство спромоглось відійти від придушення пам’яті та замовчування минулого до аналізу злочинів та власної провини часто вважається основним чинником демократизації країни. Проте перегляд нацистського минулого не був простим та одностайнім процесом і досі супроводжується гарячими суперечками в суспільстві. І сьогодні відбуваються дискусії щодо вірного шляху подолання минулого та його інтерпретації, однак вони також є важливою складовою процесу примирення з власним минулим.»
Вищезгадана цитата дає уяву щодо спрямованності дослідження:

З одного боку, воно вносить вклад до загальної дискусії навколо питань опрацювання минулого в конфліктних та постконфліктних країнах.

З іншого боку, дане дослідження також має на меті внести вклад і у внутрішньонімецьку дискусію щодо власного минулого, так як процес подолання власного минулого ще далекий від свого завершення.
Академія вдячна пані Ромайке за її працю. Особлива подяка також тим, хто допомагав нам під час роботи над текстом.
Бернд Борхардт
Директор-засновник Міжнародної академії нюрнберзьких принципів

6
Міжнародна академія Нюрнберзьких принципів
1. Що таке «Правосуддя перехідного періоду»?
20 століття називають «століттям екстремумів», що відзначене скоєнням найбільших злочинів проти людства, війнами, тиранією, але також і хвилями всеосяжної демократизації та лібералізації. Питання «правильного» опрацювання злочинів, успішних соціальних перетворень, а також шляхів встановлення тривалого миру та безпеки в постконфліктних ситуаціях набули в 20 столітті значно більшої ваги. В цьому контексті відбулося формування терміну «правосуддя перехідного періоду», який з часом набув глобального значення. За визначенням дослідниці Баклі-Цістель, правосуддя перехідного періоду – це «інструменти та зусилля, спрямовані на опрацювання минулого насильницького конфлікту чи режиму з метою створення умов для переходу до сталого мирного, найчастіше демократичного суспільного ладу».
1
Цей термін почав використовуватись в 1990-х роках в контексті правозахисних рухів в
Латинській Америці. Початково він означав кримінальне переслідування порушень прав людини за часів диктаторських режимів, яке відбувалось під час переходу до демократичного ладу. За останні два десятиліття цей термін був значною мірою перенятий міжнародними організаціями та науковою спільнотою і міцно ввійшов в практику миробудівництва, а також набув більш значного поширення в ході дискусій стосовно прав людини. Значення терміну постійно розширювалось. З часом він став збірною назвою різних заходів, які виходять далеко за рамки карального аспекту опрацювання масштабних злочинів.
2
Концепція «правосуддя перехідного періоду» характеризується тим, що перехідний етап тісно пов'язаний з встановленням законності, яка розуміється не тільки як покарання за злочинну поведінку. Концепція несе в собі глибший зміст і демонструє, що мир та безпека можуть бути забезпечені тільки в тому разі, якщо минулі війни та порушення прав людини будуть повністю опрацьовані. Тільки «чітке розмежування з минулим беззаконням» може завадити тому, що минуле і надалі визначатеме майбутнє: лише таким чином можливо «запобігти майбутнім злочинам, створити довіру до нового уряду та державного устрою, а також сприяти примиренню конфліктуючих сторін».
3
Хоча цей термін і виник недавно, його практичне використання має довгу історію, яка є вирішальною для його сучасного розуміння. Початком вважаються міжнародні судові процеси після Другої світової війни, які
були спрямовані на покарання серйозних порушень прав людини, запобігання агресії у майбутньому і встановлення
(символічної) справедливості.
Перш за все
Нюрнберзький процес над головними воєнними злочинцями слід розглядати як важливу віху. Однак ця практика не стала прямим шляхом до перемоги – холодна війна звела всі зусилля нанівець. Замість протидії авторитарним режимам пріоритетним стало питання їх стабілізації з метою підтримки біполярного світового устрою. На цьому фоні в 1980-х роках відбувається утворення комісій зі встановлення істини в Латинській Америці, завдання яких полягало у викритті минулих злочинів. Наступний вирішальний імпульс був
1
Buckley-Zistel, Susanne: Handreichung. Transitional Justice, с. 2; В подальшому: там же, с. 2-7; Transitional Justice als Weg zu
Frieden und Sicherheit. Möglichkeiten und Grenzen (= SFB-Governance Working Paper Series, Nr. 15).
2
Див. також Fischer, Martina. 2011. “Transitional Justice and Reconciliation. Theory and Practice.” В: Austin, Beatrix & Fischer,
Martina & Giessmann, Hans J. (Ред.) Advancing Conflict Transformation. The Berghoff Handbook II, c. 406-430. Opladen: Barbara
Budrich Publishers, c. 406f.; Buckley-Zistel Susanne & Koloma Beck, Teresa & Braun, Christian & Mieth, Friederike. 2014.
„Transitional Justice Theories: An Introduction.” В: Buckley-Zistel Susanne & Koloma Beck, Teresa & Braun, Christian & Mieth,
Friederike (Ред.) Transitional Justice Theories. Abingdon: Routledge, с. 1-3.

7
Міжнародна академія Нюрнберзьких принципів наданий практиці в ході хвилі демократизації 1990-х років. В рамках цих трансформаційних процесів окрім комісій зі встановлення істини були створені спеціальні трибунали, які використовувались як інструмент для опрацювання минулого. При цьому відбулось не тільки розширення інструментів, але й цілей їх застосування. Особливо у випадку громадянських війн комісії зі встановлення істини використовувались не тільки для виявлення злочинів, але також і для примирення сторін конфлікту. Ідеї кримінального переслідування в міжнародному праві та універсальної юрисдикції отримали новий поштовх, який втілився у створеннія Міжнародного кримінального суду в
Гаазі.
3
Тим часом відбувається формування ряду інструментів для опрацювання минулого, до яких належать:

кримінальне покарання та опрацювання злочинів міжнародними та національними судами;

пошук
істини, тобто виявлення злочинів міжнародними та національними комісіями зі встановлення істини;

компенсації жертвам у вигляді реституції та реабілітації;

інституційні реформи (суду, охорони правопорядку та армії) і очищення від
«злочинців», особливо усунення старої еліти з усіх соціально вагомих позицій;

пам’ятні та освітні заходи, наприклад, створення меморіалів і музеїв.
Зміни, що відбуваються безпосередньо після завершення конфліктних ситуацій, є складними й унікальними. В більшості випадків для ефективного опрацювання минулого необхідне поєднання цілої низки заходів. В той же час заходи можуть бути як взаємнообумовлені, так і викликані вимогами та потребами перехідного суспільства.
Особливо напружене співвідношення між «справедливістю» та «миром», «покаранням та примиренням»: так званим «каральним правосуддям» (retributive justice) та «відновним правосуддям» (restorative justice).
5
Однак правосуддя перехідного періоду містить в собі не тільки певний конфліктний потенціал, але і великі можливості. Які саме заходи є найбільш доцільними та перспективними залежить від конкретного перехідного контексту та його «передісторії», тобто від відповідних викликів, умов та вимог. При цьому центральна роль належить характеру та структурі минулого конфлікту, методам його подолання, характеру та обсягу вчинених злочинів, стабільності даної країни, наявним ресурсам, стану нового уряду та структурі суспільного устрою. Не тільки перехідний та наступний за ним уряди відіграють важливу роль в опрацюванні минулого, але також і окремі особи або групи та міжнародні організації (наприклад, ООН). Останні набули особливого значення в 1990-х роках.
Комплексність правосуддя перехідного періоду робить доцільним розгляд прикладів з минулого для винесення з них уроків для майбутнього.
3
Дивись також: Teitel, Rudi T.: Transitional Justice Genealogy. В: Harvard Human Rights Journal 16 (2003), с. 69-94.

8
Міжнародна академія Нюрнберзьких принципів
2. Правосуддя перехідного періоду після 1945 року: опрацювання
нацистської диктатури
а) Виклики та умови
Опрацювання нацистської диктатури в Німеччині після 1945 року вважається одним з найскладніших випадків правосуддя перехідного періоду повоєнного часу через надзвичано складні виклики і особливі умови, в яких відбувалося подолання наслідків диктатури.
6 12 років правління націонал-соціалістичної диктатури завершились безумовною капітуляцією вермахту 8 травня 1945 року та закінченням Другої світової війни в Європі. В результаті Німеччина втратила свій суверенітет, який відновився частково тільки 1949 року після утворення Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) та
Німецької Демократичної Республіки (НДР). Держави-переможниці ‒ США, Радянський
Союз і Великобританія, які разом боролися у складі Антигітлерівської коаліції проти Третього Рейху, перейняли на себе за участю Франції функції верховної влади. Були створені чотири окупаційні влади, які визначали, що буде відбуватися з країною, війна та політика цілеспрямованого знищення якої перевищили всі відомі раніше якісні і кількісні рівні злочинності. В результаті спровокованої Німеччиною війни насилля заполонило всі куточки Європи і призвело до загибелі понад 40 мільйонів людей.
4
В багатьох європейських країнах були встановлені націонал-соціалістичні режими, відбувалось переслідування суспільних та політичних опонентів, «антисоціальних осіб», «злочинців», «циган», а також гомосексуалів, свідків
Єгови, людей з фізичними та психічними вадами, психічно хворих та особливо євреїв як в середині країни так і за її межами. Зокрема, проводилась їх депортація в концентраційні табори, поневолення, застосування тортур, терору, позбавлення громадянських прав, експропріація майна, масові розстріли та систематичне знищення в рамках проведення кампанії з
«евтаназії».
До цього треба додати злочини проти військовополонених, партизан, цивільного населення, власних військовослужбовців, а також примусову працю підневільних робітників.
Враховуючи масштаби цих злочинів, вже під час війни були виробленні рекомендації стосовно майбутнього повоєнної Німеччини та розроблені комплексні плани. Основною метою союзники вважали повну ліквідацію нацизму та мілітаризму в німецькому суспільстві для запобігання агресії та загрози світовому миру з боку Німеччини.
5
Вже в жовтні 1943 року союзниками було прийнято рішення про покарання німецьких воєнних злочинців та видання нацистських злочинців тим державам,
в яких вони скоїли злочини, і де вони повинні були бути засудженими відповідно до законодавства кожної з цих країн.
«Головні воєнні злочинці» повинні були постати перед Міжнародним військовим трибуналом, спільно створеним державами-переможницями.
Плани союзників ставили за мету не тільки кримінальне покарання воєнних злочинців.
Через підтримку ідей нацизму населенням Німеччини ‒ мільйонами добровільних помічників, спонсорів, бенефіціарів та опортуністів ‒ важливими завданнями
4
Під час Другої світової війни загинуло 55 мільйонів людей.
5
Союзники ставили за мету втілення в життя так званих чотирьох «Д»: демілітаризація, денацифікація,
децентралізація, демократизація.

9
Міжнародна академія Нюрнберзьких принципів були видалення нацистів з соціально впливових позицій (денацифікація)
і «перевиховання» суспільства в цілому. Наступним етапом повинна була стати
«реституція» завданих Німеччиною під час війни збитків та злочинів.
До моменту заснування в 1949 році обох німецьких держав, а частково навіть до середини 1950-х років
6
подолання наслідків диктатури в Німеччині залишалося контрольованим зовні процесом. Незважаючи на чисельні спільні плани, підхід союзників до вирішення цієї проблеми співпав тільки по деяким пунктам. Вже на ранній стадії цього процесу проявили себе непримиренні розбіжності у поглядах і намірах воєнних союзників, які базувались на їх різному світогляді,
7
минулих відносинах з нацистським режимом та політичними інтересами. В результаті Німеччина була поділена між державами-переможницями на чотири окупаційні зони, судові процеси в яких відображали різні підходи окупаційної влади. Найбільша відмінність при цьому проявилась між політикою США, Великобританії та Франції, які прагнули побудувати демократію західного зразка, та Радянським Союзом, який за допомогою німецьких комуністів прагнув створити соціалістичне суспільство з комуністичним керівництвом на чолі, і побудова якого завершилось створенням диктатури радянського зразка. Залежно від інтересів та завдань, які ставили перед собою окупаційні влади, різною мірою відбувалось залучення німців в процес опрацювання злочинів та різною мірою враховувались німецькі інтереси. Перехід юрисдикції до німецької сторони не призвів до появи єдиного підходу до нацистського минулого через появу різних економічних і політичних систем, а також абсолютно різне державне розуміння.
8
Погляд на окремі елементи правосуддя перехідного періоду в чотирьох окупаційних зонах і в обох німецьких державах свідчить про те, що подолання наслідків диктатури після 1945 року було складним та комплексним процесом. Особливо перші повоєнні роки відзначилися великою кількістю різних підходів, що несли в собі протиріччя та мали часто непередбачуванні наслідки.
b) Кримінальне опрацювання та покарання: судові процеси над нацистськими
злочинцями

i. Міжнародні судові процеси над нацистськими злочинцями
Незабаром після закінчення Другої світової війни 20 листопада 1945 року в Нюрнберзі,
«місті партійних засідань націонал-соціалістичної партії та расових законів», розпочався процес над так званими головними воєнними злочинцями.
9
Союзники переслідували різні цілі при проведенні цього міжнародного воєнноготрибуналу.
Так як було неможливо покарати всіх нацистських злочинців, слід було притягнути до відповідальності принаймні тих, хто вчинив найтяжчі злочини та ніс за них головну
6
В 1954-55 роках ФРН після скасування окупаційного статусу та після проголошення Радянським Союзом державного суверенітету НДР.
7
Головним при цьому було розуміння демократії та причин виникнення нацизму та фашизму.
8
В контексті змагання систем під час холодної війни ФРН розглядалась як єдиний правонаступник «Третього Рейху» і, в той же час, як обмежене антитоталітарне новоутворення; НДР ж уявляла себе народним новоутворенням, яке не несло відповідальності за нацистське минуле.
9
Див. також Reichel, Peter: Der Nationalsozialismus vor Gericht und die Rückkehr zum Rechtsstaat. В: Те самеТак само /
Schmid, Harald / Steinbach, Peter
(Ред).: Der Nationalsozialismus – die zweite Geschichte. Überwindung – Deutung – Erinnerung.
München 2009, с. 22-26; Cohen, Transitional Justice, с. 60-63; Steinbach, Peter: Der Nürnberger Prozeß gegen die
Hauptkriegsverbrecher. В: Ueberschär, Gerd R.
(Ред).: Der Nationalsozialismus vor Gericht. Die alliierten Prozesse gegen
Kriegsverbrecher und Soldaten 1943-1952, с. 32-44; Zentgraf, Henrike: „Nürnberg“ in Vergangenheit und Gegenwart. В: APuZ 25-26
(2013), с. 8-14; Reichel, Peter: Vergangenheitsbewältigung in Deutschland. Die Auseinandersetzung mit der NS-Diktatur von 1945 bis heute. München 2001, с. 42-55; Weinke, Annette: Die Nürnberger Prozesse. München 2006, с. 17-58.

10
Міжнародна академія Нюрнберзьких принципів відповідальність, здійснюючи таким чином символічне правосуддя. На лаві підсудних опинилась керівна еліта «Третього Рейху» окрім тих, хто уникнув відповідальності в результаті самогубства як, наприклад, Адольф Гітлер, Йозеф Геббельс та Генріх
Гіммлер.
10
Однак йшлося не тільки про висунення звинувачень проти невеликої групи осіб, але й символічно проти всього апарату нацистського режиму.
Відповідно було обрано 24 підсудних,
11
які уособлювали центральні урядові та адміністративні установи, армію, націонал-соціалістичну партію, окупаційні органи влади,
СС та поліцію, воєнну промисловість та приватний бізнес. Найбільш чітко простежувався намір союзників висунути звинувачення проти шести «злочинних організацій». Ними були визнані уряд Рейху, корпус політичного керівництва націонал- соціалістичної партії, СС, включаючи СД, гестапо, СА з Генеральним штабом та Верховне командування вермахту.
Переможні країни вступили на «незвідану правову територію» з метою визначення кримінального покарання, відповідного безпрецедентним злочинам, а також внесення вкладу у розвиток міжнародного права.
12
Статут Міжнародного воєнного трибуналу в
Нюрнберзі (МВТ) складав правову основу процесу, в якому були визначені та закріплені порядок судового розгляду, склад злочинів та пункти звинувачення. Новим явищем був не тільки суд, який складався з суддів та прокурорів чотирьох держав-переможниць.
Навіть самі звинуваченнябули певною мірою новими для міжнародного права.
Звинувачення висувались, зокрема, у скоєнні наступних чотирьох злочинів:
13

спільний план і змова з метою вчинення злочинів проти миру, законів та звичаєв війни і людства;

злочини проти миру: планування, підготовка, ініціювання та ведення агресивної війни;

воєнні злочини: порушення воєнного права і норм ведення воєнних дій;

злочини проти людства: серед них вбивства, винищення, поневолення, депортація і переслідування з релігійних, політичних або расових причин.
У той час, коли звинувачення у пунктах 2 і 3 могли спиратись на міжнародні договори та угоди, такі як Женевські конвенції або Пакт Бріана-Келлога і являли собою порушення цих угод, інші два пункти звинувачення до цього часу не були кодифіковані в міжнародному праві і воно не передбачало покарання за їх вчинення. Зусилля союзників були спрямовані на те, щоб вперше покласти край безкарності та притягнути до відповідальності за вчинення воєнних злочинів і злочинів проти людства особисто представників держави.
14 10 Для отримання списку всіх обвинувачуваних та функцій, які вони виконували в нацистській державі див.: Weinke,
Nürnberger Prozesse, с. 29f.
11 На лаві підсудних знаходились 21 осіб, тому що один з підсудних наклав на себе руки перед початком процесу, другий не був здатним постати перед судом і ще один не міг бути затриманим союзниками. Останнього судили заочно.
12 Zentgraf, „Nürnberg“, S. 9.
13 Комплекс звинувачень, висунутий проти кожного з обвинувачених та винесений кожному з них вирок перелічені в роботі Reichel, Nationalsozialismus, с. 29. Більш детальних опис окремих звинувачень наданий в повному тексті вироку.
Nürnberg. Vollständiger Text. München 1946.
14 Новим в міжнародному праві було висунення звинувачення проти шести колективних суб’єктів – злочинних організацій. Статутом МВТ було встановлено, що для висунення звинувачення в майбутньому достатньо приналежності до такої організації, до того ж Статут МВТ виключав виконання наказу як підставу для звільнення від відповідальності.

11
Міжнародна академія Нюрнберзьких принципів
Новизна складу злочинів та процесуальних норм викликала численні суперечки. Серед
іншого піддавалось критиці також те положення, що звинувачення у скоєнні «злочинів проти людства» є неприпустимим, оскільки являє собою порушення заборони зворотньої сили закону, і, відповідно, правового принципу «немає покарання без закону» - неможливо притягнути до відповідальності за вчинення дії, яка не була визнана злочином на момент її здійснення. Союзники відкинули такі позитивістські правові заперечення, посилаючись на неймовірну жорстокість скоєних злочинів: за їх думкою, згідно існуючого до виникнення держави природнього права та проведення кодифікації міжнародного права ці злочинні дії самі по собі вже були злочином; звинувачені відповідно знали, що вони вчинили беззаконня.
15
Самі підсудні та їх захисники намагалися через використання такого роду заперечень визнати процес незаконним «правосуддям переможців» та поставити під сумнів його легітимність. Підсудні заявляли на свій захист, що вони «не є винними відповідно до змісту звинувачення», посилаючись на виконання ними наказів і на одноосібну відповідальність Адольфа Гітлера або на те, що вони нічого не знали.
16
Союзники не шкодувати зусиль у пошуку і зборі доказів, які почали збиратись вже під час війни. У ході судового розгляду під пильною увагою міжнародних та національних засобів масової інформації більше 5000 документів були надані суду як докази. Також були використані кінематографічні докази, такі як сцени звільнення концентраційних таборів або виступи підсудних. Крім того, в ході процесу були заслухані 240 свідків, у тому числі колишні в'язні концтаборів, особи, які залишились в живих після таборів смерті, але також і представники нацистського режиму. Таким чином було враховано верховенство закону, відповідно до якого повинна бути доведена індивідуальна провина обвиувачених. Додатково були досягнуті цілі, які ставили перед собою союзники, особливо США: розкрити масштаби злочинів та розказати про них німецькому суспільству
і всій світовій громадськості. Союзники пов’язували з цим надію змінити ментальність німецького суспільства, домогтися змін в сторону його демократизації і запобігти таким чином агресії в майбутньому.
17
Після 218 днів судових засідань 30 вересня та 1 жовтня 1946 року були винесені судові вироки. Три з шести організацій, проти яких висувались звинувачення, були визнані злочинними організаціями: гестапо, СС, включаючи СД, а також корпус політичного керівництва націонал-соціалістичної партії.
Троє обвинувачуваних були виправдані. Чотири отримали терміни ув’язнення від десяти до двадцяти років, ще троє були засуджені до довічного ув'язнення. Решта 12 обвинувачених були засуджені до смерті.
Смертні вироки
18
були приведені у виконання 15 жовтня 1945 року.
19 15 Докладний опис легітимності звинувачень викладений в: Das Urteil von Nürnberg.
16 Див. також Meyer, Dennis: Nürnberger Prozess. В: Fischer, Tobias / Lorenz, Matthias N. (Ред.): Lexikon der
„Vergangenheitsbewältigung“ in Deutschland. Debatten- und Diskursgeschichte des Nationalsozialismus nach 1945. Bielefeld 2007, с. 21f.
17 Див. також там же.
18 Герман Геринг через самогубство уникнув виконання вироку. Винесений Мартіну Борману заочно вирок ніколи не був виконаний – його останки були знайдені в 1972 р. в Берліні.
19 Після Нюрнберзького процесу всі чотири окупаційні влади проводили свої власні процеси над нацистами. До них належать проведені американцями дванадцяти наступних за Нюрнберзьким процесів. В цілому американською окупаційною владою було засуджено 1 814 осіб, британською – 1 085 осіб, французькою – 2 107 осіб та радянською – від 26 000 до 45 000 осіб. Див. Cohen, Transitional Justice, с. 63-67.

12
Міжнародна академія Нюрнберзьких принципів


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал