Інтерактивні технології: теорія та методика




Pdf просмотр
Сторінка3/6
Дата конвертації23.12.2016
Розмір0.82 Mb.
1   2   3   4   5   6
Діагностика емоційного стану учнів допоможе вчителю виявити проблеми і труднощі в соціально-психологічному аспекті, вибудувати свою діяльність з врахуванням її результатів. Учитель може використовувати методи діагностики до заняття (наприклад, за допомогою прийому
«Градусник», який передбачає малювання великого уявного градусника на дошці або папері. Верхні й нижні значення шкали не мають відповідно перевищувати +12 і – 12) або попросити учнів (якщо вимагає ситуація) розповісти про свої відчуття, переживання, емоційний стан після застосування тієї чи іншої технології. Знаючи, які емоції, відчуття переважають у учнів, педагог відповідно вибудовує свою діяльність. Якщо всі крапки на «Градуснику» знаходяться, наприклад, у верхній частині, яку ви обрали як позитивну, то педагог може починати проводити заняття. У разі, коли велика кількість крапок, що сигналізують про погане емоційне самопочуття, вчителю небажано відразу застосовувати інтерактивну технологію, особливо, якщо вона вимагає налагодження взаємодії між учнями. Можна значно поліпшити психологічну атмосферу в аудиторії, поговоривши з учнями і налаштувавши їх на виконання завдання.
Іноді погане емоційне самопочуття учнів пов'язане з побоюваннями, які вони очікують від майбутніх занять. Тому важливо перед початком заняття попросити їх розповісти про свої очікування і побоювання, що дозволить учителю краще розуміти свої дії.
Вчитель пов'язує заняття з певними очікуваннями (учні добре підготуються, будуть налаштовані на роботу, заняття пройде згідно наміченому плану) і з визначеними побоюваннями (чи досить буде часу для засвоєння теми; наскільки попереднє заняття позначиться на
інтелектуальному і емоційному стані учнів; яка психологічна атмосфера буде в аудиторії). Учень теж приходить на заняття зі своїми очікуваннями і

33 побоюваннями: оцінять або не оцінять його діяльність на занятті, з яким настроєм прийде педагог, чи буде цікаво на занятті.
Успішність досягнення мети заняття багато в чому залежатиме від ступеня реалізації очікувань і не підтвердження побоювань учнів і вчителя. У традиційній освітній практиці, на жаль, відсутні методи роботи з очікуваннями і побоюваннями учнів і педагога.
На інтерактивних уроках інколи може бути організований процес виявлення очікувань, що, на наш погляд, сприяє визначенню учнями своїх потреб і цілей у навчальному курсі на уроці, допомагає вчителю коректувати свою діяльність, висвітлюючи більш повно ті питання, які цікавлять учнів.
Фіксація побоювань від майбутніх занять дозволить педагогу зробити певні кроки, щоб зняти напруженість і дискомфорт у соціально- психологічному аспекті.
Для виявлення очікувань і побоювань учнів можна використовувати різні прийоми, спеціально присвятивши цьому час на першому уроці з предмета.
Для того, щоб виявити очікування і побоювання учнів, учитель може розпочати урок з того, що учні й він сам знаходяться на початку важливого шляху, і для того, щоб шлях був успішним, треба визначити, чого очікують від роботи на цьому занятті присутні. Він пропонує учням продовжити речення Від цього заняття я очікую... Я трохи побоююсь…і висловитись за допомогою уявного мікрофона. Треба попередити учнів про необхідність висловлюватися лаконічно.
Всі висловлювання бажано коротко занотувати на дошці, а потім запитати учнів, що вони думають з цього приводу. Можна попередньо намалювати соняшник, пелюстки якого будуть очікуваннями, або корабель, вітрила якого треба напнути вітром – очікуваннями від заняття. Якщо ви вважаєте, що учням буде важко висловитись в голос, хай напишуть очікування і побоювання на листках паперу, які потім анонімно будуть представлені класу. Пам’ятайте! Проговорення вголос очікувань і побоювань
є обов’язковим моментом роботи з ними!

34
Потрібно відзначити, що виявлення очікувань і побоювань є тільки початком роботи вчителя із страхами і бажаннями учнів. Важливо постійно повертатися в своїй діяльності до даних, одержаних в ході виявлення очікувань, аналізуючи хід освітнього процесу і зачіпаючи такі моменти, як:
• чи відповідають стиль викладу і зміст того матеріалу, що вивчається, очікуванням і потребам учнів;
• чи відповідає зміст заняття на питання, задані учнями на початку заняття;
• чи не сприяють дії вчителя на занятті виникненню в учнів відчуття страху і недовір'я.
Подоланню деяких побоювань сприятиме встановлення правил
поведінки чи норм роботи на уроці. Наприклад, деякі учні не висловлюються на занятті, оскільки відчувають страх перед критичними зауваженнями своїх товаришів. Цю проблему, на наш погляд, допоможе подолати визначення правил подачі зворотного зв'язку і норм сумісної діяльності.
Г.М.Андрєєва у книзі «Соціальна психологія» вказує, що норми спільної групової роботи – «це певні правила, які вироблені групою, прийняті нею і яким повинна підкорятися поведінка її членів, щоб їх спільна діяльність була можлива» [1]. У традиційній педагогіці зазвичай педагог, приходячи в аудиторію, знайомить учнів з правилами, за якими будуватиметься робота на заняттях, з тими вимогами, які він пред'являтиме. Вимоги стосуються дотримання тиші і відсутності розмов учнів між собою, порядку ведення записів і виконання різних письмових, контрольних робіт. Такі норми створюють умови для ефективної роботи вчителя, адже шум, наприклад, заважає йому говорити, а учням – його слухати, і найменше торкаються організації діяльності учнів, відводячи їм роль пасивних спостерігачів.
Гарантом дотримання правил, встановлених таким шляхом, є сам учитель, і якщо в класі відбуваються порушення порядку, то він вимушений підтримувати встановлені норми роботи, звертаючись насамперед до свого авторитету.

35
Реалізація моделі інтерактивного навчання вимагає, на наш погляд,
інших правил роботи й інших способів їх визначення. Перш за все, необхідно встановити такі норми, які дозволили б організувати спільну діяльність учнів, створити атмосферу комфорту і безпеки. Прикладом таких найпростіших правил роботи можуть бути:
– говорити тільки від себе,
– не оцінювати висловів один одного,
– конструктивно ставитися до висловів інших.
У нашому досвіді роботи цей перелік правил є трохи складнішим. Існує й певна процедура роботи над правилами.
Запитайте в учнів, навіщо необхідні правила в житті. Запропонуйте присутнім встановити правила для роботи на уроці. За допомогою мозкового штурму хай учні запропонують перелік правил, які вони вважають за потрібне.
Занотовуйте кожне правило й запитуйте, як розуміють його учні, чи погоджується з ним аудиторія. Коли думки вичерпаються, ще раз зверніть увагу на перелік і запитайте, чи всі погоджуються працювати за цими правилами.
Рекомендуємо обов’язково включити до переліку такі правила:

приходити вчасно;

говорити по черзі, коротко, не перебиваючи інших;

говорити від себе;

бути позитивними;

бути активними і добровільними
Записуючи правила, можна нумерувати їх 1, 2, 3, ..., щоб у разі порушення можна було сказати ―Сергію, ти порушив правило № 2‖.
Запитайте, чи є ще доповнення до складеного переліку. Наголошуйте, що правила мають бути реальними для здійснення. Проведіть демократичну процедуру прийняття правил.

36
Домовтеся про жест (наприклад, відкриті долоні на рівні обличчя) та слова (наприклад, слово ―правила‖), які ви застосовуватимете у випадку порушення правил. Вивісіть аркуш з переліком правил в аудиторії і звертайтеся до нього у разі потреби.
Ще одним способом складання спільних правил є технологія «Бажано.
Обов’язково. Не можна».
Учні об’єднуються в малі групи. Кожна з груп отримує великий лист паперу і завдання: визначити норми поведінки в класі під час уроків, об’єднавши їх у три групи (по 4 норми у кожній): «У нашому класі бажано…» «У нашому класі обов’язковим є…», «У нашому класі не можна…» Напрацьовані правила кожна група записує на свій лист.
По завершенні всі групи презентують результати роботи. Вчитель пропонує знайти ті правила, які співпали в усіх групах і виписати їх на окремий лист паперу. При цьому зміст і формулювання правил уточнюються
і обговорюються.
Всі учні мають право доповнити список тими нормами, які були пропоновані групами раніше, але не увійшли у загальний список, або запропонувати зняти якесь правило.
Після обговорення правила голосуються учнями.
Якщо думки груп взагалі не співпали, вчитель пропонує обговорити кожен список груп по черзі й знайти спільне рішення.
Визначення норм роботи відбувається в процесі спільної (педагога і учнів) діяльності. Якщо правила будуть прийняті і усвідомлені учнями як свої особисті, це гарантує їх дотримання у навчальній аудиторії незалежно від того, чи присутній там педагог, чи ні. Крім того, під час визначення вчитель має можливість запропонувати класу норми і ті пункти, виконання яких він вважає обов'язковим.
Бажано, щоб учитель приділив увагу процесу визначення норм спільної діяльності вже на перших заняттях з курсу чи з предмету. Це дозволить йому спиратися на них протягом усього навчального часу.

37
Правила поведінки і роботи, вивішені в кабінеті, також є частиною педагогічних умов для реалізації моделі інтерактивного навчання. Все, що знаходиться у навчальній аудиторії (обладнання, меблі і т. д.), може допомогти вчителю організувати простір для інтерактивної діяльності учнів.
На даний час у навчальних закладах домінує традиційна форма розташування меблів у кабінеті: декілька рядів поставлених один за одним парт, перед якими знаходяться стіл педагога і дошка для записів (назвемо її
Клас). Ця форма дуже зручна для пануючих зараз методів навчання, але ми зупинимося детальніше на її обмеженнях.
Перш за все, через фізіологічні особливості, увага педагога звернута в основному на середину аудиторії, а перші і останні парти частіше за все випадають з його поля зору. Така розстановка меблів дуже добре сприяє організації процесу «списування» на контрольних і самостійних роботах, розмов «по секрету» між учнями. Столи і парти обмежують активність учнів, перш за все рухову, створюють відчуття меж, бар'єрів. Ми не пропонуємо повністю відмовитися від цієї форми, але вважаємо, що педагог повинен використовувати різні варіанти розташування меблів.
Застосування технологій інтерактивного навчання припускає наявність різних способів розміщення меблів у класі. Психолог Д. Жак у статті
«Припиніть виправдовувати неприйнятне» говорить, що у кожній аудиторії повинно бути декілька альтернативних схем розташування меблів [22]. Щоб учні краще орієнтувалися, ці схеми повинні бути вивішені в кабінеті.
Педагог, готуючись до заняття, вибирає технологію, метод навчання і визначає форму розташування меблів. Перед початком заняття йому буде досить попросити учнів розставити столи і стільці відповідно до певної схеми.
Ми пропонуємо, крім традиційної форми розташування меблів, розглянути ще декілька варіантів їх розстановки в класі:
-
«Коло» (учні розміщуються без столів на стільцях по колу, вчитель сідає в коло разом з учнями);

38
-
«Дискусійний клуб» (учні розміщуються малими групами (4-5 осіб) навколо декількох столів. Між столами є вільний простір для пересування);
-
«Буква "П"» (столи, за якими сидять учні, зсунуті і створюють букву
«П». Вчительський стіл стоїть між «ногами» букви);
-
«Прямокутник» (Всі учні сідають за одним великими прямокутним столом по чотири його боки. Вчитель сидить разом з учнями)
Кожний з варіантів має свої специфічні особливості і припускає використання певних технологій. Наприклад, традиційна форма розстановки меблів зручна для перегляду кінофільму або організації роботи в парах і не підходить для проведення дискусії.
Пропонуємо розглянути ці форми розташування меблів і співвіднести
їх з методами навчання.
Зв'язок між формою розташування меблів та використовуваними
методами навчання
Метод
Клас
Буква П Прямокутник Коло
Дискусійний
клуб
Лекція
+
+
+
Індивідуальна робота
+
+
+
+
Контрольна робота
+
+
+
Групова робота
+
+
Лабораторна робота, експеримент
+
+
+
Метод, що
+
+

39 передбачає пересування учнів
Дискусія, дебати
+
+
+
+
Демонстрація фільму і т.п.
+
Робота в парах
+
+
+
+
+
Кожна з пропонованих форм розташування меблів має свої позитиви і недоліки. Проте обирати форму розташування меблів потрібно, виходячи з того, якими є завдання уроку і передбачувані методи і технології його проведення. Можливо наведена таблиця допоможе вчителям обрати оптимальний варіант.
Підводячи підсумки, слід зауважити, що реалізація описаних умов є абсолютно обов’язковою під час застосування інтерактивних технологій навчання. В цьому переліку нема головних чи другорядних умов. Вони всі важливі однаковою мірою. Якщо рішення вчителя щодо застосування поруч з пасивною та активною моделями навчання ще й інтеракції є міцним, варто звернути увагу на ті положення, які можуть зробити такий варіант організації вашої діяльності дійсно ефективним і значною мірою полегшать вашу роботу.
РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА Й ХАРАКТЕРИСТИКА ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
НАВЧАННЯ У ПТО
Кожна з описаних у цьому розділі технологій містить мету, методичні вказівки та пам’ятки для учнів, які можуть бути використані у якості роздатків.

40
Враховуючи відсутність в науковій літературі будь-якої класифікації
інтерактивних технологій навчання, ми визначили їх умовну робочу класифікацію за формами навчання (моделями), в яких реалізуються
інтерактивні технології. Ми розподіляємо їх на чотири групи, в залежності від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

Інтерактивні технології кооперативного навчання;

Інтерактивні технології колективно-групового навчання;

Технології ситуативного моделювання;

Технології опрацювання дискусійних питань.
2.1. Технології кооперативного навчання
Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.
Робота в парах
Мета: технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь- яких дидактичних цілей:
- засвоєння знань;
- закріплення нового матеріалу;
- перевірки раніше вивченого тощо.
За умов парної роботи всі учні отримують можливість висловлювати свою думку, говорити. Робота в парах дає можливість учням подумати, обмінятись ідеями спочатку з партнером і лише потім озвучити їх перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

41
Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитись від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати завдання, які за інших умов потребують великої затрати часу.
Серед них можна назвати такі:
-
Обговорити короткий текст, оповідання, завдання вчителя, письмовий документ;
-
Взяти інтерв’ю, визначити ставлення партнера до заданого читання, відео, розповіді учителя тощо;
-
Зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного;
-
Сформулювати підсумок уроку чи теми;
-
Розробити разом питання до інших учнів чи учителя;
-
Проаналізувати разом проблему, вправу чи експеримент;
-
Дати відповіді на запитання вчителя;
-
Порівняти записи, зроблені в класі.

Методичні вказівки: Запропонуйте учням завдання, поставте питання для невеличкої дискусії чи аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у завданні, дайте їм 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.
1.
Об’єднайте учнів у пари, визначте, хто з них буде висловлюватись першим, і попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення.
Самі попереджайте учнів про закінчення часу та черговий етап обговорення. Це допоможе звикнути до чіткої організації роботи в парах. Діти мають досягти згоди щодо відповіді або рішення.
2.
По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком пізнавальної діяльності.
Пам’ятка для учнів: Завдяки роботі в парах ви навчитеся працювати удвох, оволодієте уміннями висловлюватись та активно слухати.

42
Щоб виконати завдання, організуйте свою роботу таким чином:
1.Прочитайте завдання та пояснення до його виконання;
2.Визначте, хто буде говорити першим;
3.Працюючи, висловлюйте свої думки по черзі.
4.Порадьтесь і виберіть одну спільну думки;
5.Визначте, хто буде представляти результати роботи класу, та продумайте, що і як ви будете говорити.
Для ефективного спілкування в парах вам потрібно дотримуватись таких правил:
- сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, дивіться йому в очі;
- допомагайте своєму однокласнику говорити, використовуючи звуки
та жести заохочення: кивок головою, доброзичлива посмішка, слова ―так-так‖;
- якщо необхідно, задавайте уточнюючі запитання (запитання, які допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо. Наприклад, такі, ―Ти дійсно маєш на увазі, що ...?‖, ―Чи я правильно зрозуміла, що...?‖;
- під час висловлювання говоріть чітко, не відволікайтеся від теми, наводьте приклади і пояснюйте свої думки.
1.
Запам'ятайте, чого не слід роботи під час активного слухання:
-
Давати поради.
-
Змінювати тему розмови.
-
Давати оцінки людині, яка говорить.
-
Перебивати.
-
Розповідати про власний досвід.

43
Робота в малих групах
Мета: роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Якщо витрачені зусилля й час не гарантують бажаного результату, краще вибрати парну роботу або будь- яку з наведених вище технологій для швидкої взаємодії. Використовуйте малі групи тільки в тих випадках, коли задача вимагає спільної, а не
індивідуальної роботи.
Методичні вказівки:
1. Переконайтеся, що учні володіють знаннями та уміннями, необхідними для виконання завдання. Якщо робота виявиться надто складною для більшості учнів – вони не стануть докладати зусиль.
2. Об’єднайте учнів у групи. Почніть із груп, що складаються з трьох учнів. П'ять-шість чоловік – це оптимальна верхня межа для проведення обговорення в рамках малої групи. У процесі формування груп остерігайтеся навішування будь-яких ―ярликів‖ на учнів.
3. Запропонуйте їм пересісти по групах. Переконайтеся в тому, що учні сидять по колу – „пліч-о-пліч, око – в око―. Усі члени групи повинні добре бачити один одного.
4. Повідомте (нагадайте) учнів про ролі, які вони повинні розподілити між собою і виконувати підчас групової роботи:

Спікер, головуючий (керівник групи):
- зачитує завдання групі;
- організовує порядок виконання;
- пропонує учасникам групи висловитися по черзі;
- заохочує групу до роботи;
- підводить підсумки роботи;
- визначає доповідача.

Секретар:
- веде записи результатів роботи групи;
- записи веде коротко й розбірливо;

44
- як член групи, повинен бути готовий висловити думки групи при підведенні підсумків чи допомогти доповідачу.

Посередник:
- стежить за часом;
- заохочує групу до роботи.

Доповідач:
- чітко висловлює думку групи;
- доповідає про результати роботи групи.
5. Будьте уважні до питань внутрігрупового керування. Якщо один з учнів повинен відзвітувати перед класом про роботу групи, забезпечте справедливий вибір доповідача.
6. Дайте кожній групі конкретну задачу й інструкцію (правила) щодо організації групової роботи. Намагайтеся зробити свої інструкції максимально чіткими. Малоймовірно, що група зможе сприйняти більше одної чи двох, навіть дуже чітких, інструкцій за один раз.
Пам’ятка для учнів: Працюючи у малих групах, ви зможете навчитись краще спілкуватись та співпрацювати з однокласниками.
Після того, як учитель об’єднав вас у малі групи і ви отримали завдання, ваша група за короткий час (3-5 хв.) повинна виконати це завдання та представити результати своєї роботи.

2.2. Технології колективно-групового навчання

В цю групу ми помістили інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу.
Обговорення проблеми в загальному колі
Мета: це загальновідома технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань в навчальному матеріалі,

45 мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо. Вчителі мають заохочувати всіх до рівної участі та дискусії.
Методичні вказівки: бажано розташувати стільці або парти по колу.
Весь клас обговорює ідеї чи події, що стосуються якоїсь певної теми.
Обговорення будується навколо запланованої або імпровізованої теми, яку слід визначати зрозуміло для всіх присутніх до початку обговорення. Учні висловлюються за бажанням. Обговорення триває, доки є бажаючі висловитись. Вчитель бере слово (якщо вважає за потрібне) наприкінці обговорення. Він може висловити свою думку.
Пам’ятка для учнів: Обговорення допомагає виявити різні думки з суперечливого питання. Для того, щоб усі брали участь в обговоренні, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому вам бажано знати правила культури ведення обговорення.
Пропонуємо вам такі правила:
1.
Говоріть по черзі, а не всі одночасно.
2.
Не перебивайте того, хто говорить.
3.
Критикуйте думку, а не особу, що її висловила.
4.
Поважайте всі висловлені думки ( точки зору).
5.
Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує.
6.
Не змінюйте тему обговорення.
7.
Намагайтеся заохочувати до участі в обговоренні інших.
У своєму класі ви можете доповнити ці правила, прийняти їх та дотримуватися під час проведення обговорень. Вони допоможуть вам співпрацювати з іншими як на уроках, так і в житті.

Мікрофон

46
Мета: різновидом загальногрупового обговорення є технологія
―мікрофон‖, яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.
Методичні вказівки:

Поставте питання класу.

Запропонуйте класу якийсь предмет (ручку, олівець тощо), який буде виконувати роль уявного мікрофона. Його учні будуть передавати один одному, по черзі беручи слово.

Надавайте слово тільки тому, хто отримує ―уявний― мікрофон.

Запропонуйте учням говорити лаконічно й швидко (не більш ніж 0,5-1 хвилину).

Не коментуйте і не оцінюйте подані відповіді.
-


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал