Кафедра менеджменту освіти освіта полтавщини





Сторінка1/7
Дата конвертації20.11.2016
Розмір0.98 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної
освіти імені М.В. Остроградського

Кафедра менеджменту освіти


ОСВІТА ПОЛТАВЩИНИ

Часопис


Освіта на основі
компетенцій




Випуск № 20









Полтава, 2009

2
Освіта на основі компетенцій. Освіта Полтавщини: Часопис / [ред. В.В. Зелюк] –
Полтава: ПОІППО, 2009. – № 20. – 96 с.
Заснований у 2004 році.
Схвалено Головним управлінням освіти і науки Полтавської облдержадміністрації (наказ
№ 348 від 12.05.09 р.).
Виходить: один раз на три місяці.
Даний номер часопису присвячений питанню модернізації системи освіти на основі компетентністного підходу.
Очікування суспільства, що стоять перед школою і які проголошені в Національній доктрині, спрямовані на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, її конкурентоспроможність у європейському та світовому освітніх просторах, формування покоління молоді, що буде захищеним і мобільним на ринку праці, здатним робити особистий духовно-світоглядний вибір, матиме необхідні знання, навички та компетентності для інтеграції в суспільство, буде здатним навчатися впродовж життя.
Це вимагає від сучасної школи серйозних реформаційних кроків до оновлення змісту освіти та застосування нових педагогічних підходів до навчання, впровадження інформаційних і комунікативних технологій, які модернізують процеси розвитку суспільства.
У даному Часописі проаналізовані сучасні тенденції формування змісту освіти української школи, ключові проблеми, що гальмують підвищення якості освіти, розглянуті питання впровадження компетентнісного підходу в управлінську діяльність керівника закладу, розвиток професійної компетентності педагога в системі післядипломної освіти

ВИДАВЦІ:
Головне управління освіти і науки Полтавської облдержадміністрації,
Полтавський обласний інституту післядипломної педагогічної освіти імені
М.В. Остроградського.
Редакційна рада:
Зелюк В.В. (голова), А.І. Бардаченко, С.Ф. Клепко, В.М.Золотухіна, С.В. Королюк.
Редакційна колегія: Т.В. Водолазська, Р.Л. Гавриш, Г.О. Голуб, С.В. Горбаньова,
М.В. Гриньова,
В.В. Зелюк,
В.М. Золотухіна,
С.Ф. Клепко,
Л.М. Кравченко,
Л.В. Михайлик, В.І. Павленко, Г.О. Сиротенко, О.В. Сутула.

Головний редактор:
С.В. Королюк
Літературний редактор:
О.Є.Козлов
Технічний редактор, макет та верстка:
Т.В. Шарлай
Оператор:
Н.Ю. Землякова
Редакція може не поділяти погляди авторів, висловлені ними у статтях. Редакція часопису виходить із того, що автори публікацій додержуються чинного законодавства, несуть відповідальність за достовірність фактів, дат, прізвищ, цитування тощо. Рукописи не рецензуються та не повертаються. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Друкується за рішенням вченої ради ПОІППО № 5 від 14.12.09 р.

3
Зміст
ПРИТЧА…………………………………………………………………………………………… 4
І. РОЗВИТОК ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНОСТЕЙ ДІТЕЙ ......................................................5
Цілісність знань про природу як основа ключових компетентностей молодшого
школяра .........................................................................................................................................5

Водолазська Т.В., в.о. доцента кафедри менеджменту освіти Полтавського обласного
інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського ..........................5
Чим живе початкова школа?...................................................................................................12
Крилевець М.П., методист Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського ............................................................................................12
Вчимо пізнавати, мислити, говорити ....................................................................................19
Нечаєва Л.О., методист Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського ............................................................................................19
Формування логіко-математичних компетентностей у дітей дошкільного віку..........27
Пасяда М.І., методист відділу дошкільної, початкової та спеціальної освіти Полтавського
ОІППО імені М.В. Остроградського..........................................................................................27
ІІ. РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА.................................38
Соціально-психологічне особистісне зростання як метод розвитку життєвої
компетентності особистості......................................................................................................38
Мовілян В.І., студентка V-го курсу психолого-педагогічного факультету Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка...............................................38
ІІІ. ІННОВАЦІЙНІ ІДЕЇ КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНОЇ ВИХОВНОЇ
СИСТЕМИ ОСВІТИ ЗАКЛАДУ .................................................................................................41
Використання інтерактивних методів навчання і виховання для формування
мовленнєвої етики школярів...................................................................................................41
Волторніст Н.М., вчитель початкових класів Лохвицької гімназії № 1..............................41
Ми – за здоровий спосіб життя!...............................................................................................52
Самарська І.А., вчитель Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14 ......52
Виховні заходи в початковій школі........................................................................................61
Андріївські вечорниці «Калину скуштувати – рік не сумувати.......................................61
Шостак Н.І., вчитель початкових класів Подільської загальноосвітньої школи
Великобагачанського району......................................................................................................61
ІV. АДРЕСИ ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІІДУ .............................................72
Проектна діяльність молодших школярів............................................................................72
Семенюта В.М., вчитель вищої категорії, вчитель-методист Великобудищанської
Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів Гадяцької районної ради Полтавської області ..........72
VІ. ПОЕТИЧНА СТОРІНКА .......................................................................................................74
З поетичного джерела................................................................................................................74
Шелковнікова Т.І., вчитель початкових класів Литвянівської ЗОШ І-ІІ ступенів
Лубенського району.....................................................................................................................74
VІІ. ПОДІЇ........................................................................................................................................91
VІІІ. АНОНСИ................................................................................................................................92

4
ПРИТЧА
Один мудрець шукав здібного і талановитого учня, який би мав достатні навики та вміння, щоб передати йому свої знання. Мудрець зібрав своїх учнів.
Коли всі зібралися, він сказав їм:
-
У мене виникла проблема, і я хочу знати, хто з вас зможе її вирішити.
Бачите – позаду мене знаходяться найбільші, найважчі та наймасивніші двері у місті. Хто з вас може відкрити їх без сторонньої допомоги?
Деякі учні зразу просто понурили голову: проблема здалась їм нездоланною. Інші ретельно дослідили двері, обговорили можливість використання важелів, особливості матеріалу і прийшли до висновку, що розв’язати цю задачу неможливо.
Усі були переконані, що виконати завдання мудреця їм не по силам.
Тільки один учень підійшов до дверей, простукав поверхню, намагаючись оцінити товщину та міцність матеріалу, відмітив, з чого вони зроблені і наскільки гарно змащені петлі. Він ретельно вивчив її, використовуючи власні очі та руки. Він стукав, тиснув, давив.
Усі припускали, що двері міцно зачинені чи їх заклинило.
Учень глибоко вдихнув, зосередився і м’яко штовхнув двері. Вони з легкістю, без опору відчинилися.
Двері були так майстерно зроблені, що легкого поштовху достатньо, щоб вони відкрились.
Мудрець знайшов собі наступника. Він звернувся до своїх учнів з такими словами:
Успіх у житті і роботі залежить від кількох ключових факторів, і сьогодні ви могли спостерігати їх в дії. По-перше, дозвольте своїм почуттям повністю дослідити і зрозуміти реальність, що вас оточує. По-друге, не робіть передчасні
і тому неправильні висновки. По-третє, будьте достатньо сміливими, щоб прийняти рішення. По-четверте, прийнявши його, дійте впевнено і без сумнівів.
По-п’яте, зосередьтесь и вкладіть у цю дію всю вашу силу та енергію. І, на останок, не бійтеся робити помилки.

5
І. РОЗВИТОК ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНОСТЕЙ ДІТЕЙ

Цілісність знань про природу як основа ключових
компетентностей молодшого школяра
Водолазська Т.В., в.о. доцента кафедри менеджменту освіти Полтавського обласного
інституту післядипломної педагогічної освіти
імені М.В. Остроградського
Реформа української освіти чітко визначила вектори важливих першочергових змін, спрямувавши модернізацію системи освіти на забезпечення її якості [5]. Під новою якістю освіти треба розуміти досягнення учнями таких освітніх результатів, які забезпечать їм можливість самостійно приймати рішення в різних сферах діяльності, використовувати інформаційні та комунікаційні технології, критично мислити, вирішувати конфлікти, орієнтуватися на ринку праці тощо. До числа таких освітніх результатів відноситься формування ключових компетентностей.
Зазначимо, що на сьогодні не існує єдиного узгодженого переліку та визначення ключових компетентностей. Оскільки компетентності – це насамперед замовлення суспільства на підготовку його громадян, такий перелік багато в чому визначається узгодженою позицією соціуму в певній країні або в регіоні [2].
Визначимося з дефініцією поняття компетентності.
Автор праці «Ключові вміння для Європи» Б.Рей уживає термін «ключові уявлення», маючи на увазі те, як людина розуміє світ. «Ключові уявлення» розкривають значення різних ситуацій, а також допомагають вирішити їх, застосовуючи логіку та раціоналізм отриманих знань, умінь, навичок.
Французький педагог Ж.Перре вживає поняття «ключові вміння», розуміючи під цим навички й уміння, які можуть використовуватися в різних ситуаціях та контекстах, причому основним є вміння опановувати нові ситуації.
Міжнародна комісія Ради Європи розглядає поняття компетентності як загальні, або ключові вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові уявлення, опори, або опорні знання. Ключові компетентності, на думку експертів ПРЄ, сприяють досягненню успіхів у житті людини, розвитку якості суспільних інститутів, відповідають багатоманітним сферам життя [3].
Виходячи з основних положень компетентнісного підходу в освіті науковці підкреслюють, що «поняття компетентності ширше за поняття знання, уміння, або навички, воно включає не тільки когнітивну й операціонально- технологічну складові, а й мотиваційну, етичну, соціальну та поведінкову» [6].
Узагальнюючи результати дослідження визначимо поняття ключових компетентностей як можливість ефективно життєдіяти: досягати особистісного успіху, робити внесок у розвиток якості суспільства.

6
Проаналізувавши процес відбору ключових компетентностей у
європейських країнах (Австрія, Бельгія, Німеччина, Фінляндія, Нідерланди),
Овчарук
О. подає узагальнену класифікацію головних ключових компетентностей, які розподілилися за трьома основними блоками (ключовими групами компетентностей): соціальні, мотиваційні та функціональні компетентності, індикаторами сформованості яких, за визначенням Ради
Європи є знання, цінності, ставлення, навички [4].
Таким чином, компетентнісний підхід окреслює розвиток дитини як особистості, як суб’єкта діяльності та пізнання, забезпечуючи тим самим цілісний розвиток.
Для успішного особистісного розвитку дитині потрібно уявляти світ у всій його цілісності та єдності, бути безпосередньо включеною у стосунки зі світом.
Їй потрібна впевненість у істинності своїх знань для вибудови орієнтації у світі.
Цілісність – новий якісний рівень знань та вмінь, важлива умова і засіб вироблення системних якостей особистості. Цілісність знань можна віднести до ключових компетентностей школяра, оскільки повноцінні уявлення про навколишній світ виступають гарантом засвоєння особистістю різних соціальних ролей її успішної соціалізації.
Потенційні можливості формування цілісності знань про природу в учнів початкових класів обумовлені системним характером побудови природи, її сприйняття людиною, діяльністю центральної нервової системи, формуванням людини як цілісної особистості.
У дітей досить рано формується свій образ світу, який характеризується цілісністю сприймання навколишнього. Важливо, щоб цей образ не руйнувався в освітньому процесі, а цілісність «Людина – Світ» і далі формувалися під час засвоєння наукових знань. Із вступом до школи ця цілісність руйнується через кордони між окремими предметами. В результаті знання, які здобувають діти, мало пов’язані між собою.
Проблема формування цілісності знань про природу в учнів у педагогіці не нова. Сучасні дослідники приділяють багато уваги питанням пізнання дітьми різних аспектів навколишнього природного і соціального світу. Проблемі
формування цілісності знань в учнів присвячені праці В.Р. Ільченко, К.Ж. Гуза,
С.У. Гончаренка, С.Б. Кримського. Різні аспекти проблеми формування цілісності знань представлені в концепції особистісно орієнтованого навчання
(Ш. Амонашвілі, М. Кларін, І. Якиманська, І. Бех, А. Хуторський).
В той же час механізми формування цілісності знань про природу у молодших школярів окремим предметом дослідження не були, хоча вони важливі для реалізації компетентнісного підходу в навчанні.
Пізнання оточуючого світу в процесі навчання школярів в психолого- педагогічних науках розглядається як процес: у результаті якого відбувається відтворення індивідуумом історично сформованих здібностей та функцій
(О.Леонтьєв); в ході якого навчання та історичний розвиток відбуваються однаково, але не адекватно (Д.М. Гришин, Н.Г. Казанський, М.Н. Скаткін); оволодіння відкритої істини, а не відкривання нової (Т.І. Шамова, Г.І. Щукіна);

7
штучно організованої пізнавальної діяльності з метою прискорення
індивідуального психічного розвитку і оволодіння закономірностями оточуючого світу (І.С. Якиманська); діяльності учня, що являє собою специфічний вид пізнання об’єктивного світу, що має схожість з діяльністю вченого (І.Ф. Ісаєв).
Ґрунтуючись на дослідженій літературі ми розглядаємо знання про природу як сукупність загальних знань про різні аспекти оточуючої дитину предметної, природної та соціальної дійсності, яка базується на закарбованих у свідомості образах сприйняття і уяви, що підлягали осмисленню, структуруванню і є певним чином систематизованими.
Будь-який предмет у процесі життєдіяльності людини пізнається з різних сторін. Людина у кожному окремому випадку по-різному бачить його і по- різному взаємодіє з ним. Як наслідок, у неї зберігається певний чіткий образ
(система образів), який постійно змінюється. Кожен окремий вид діяльності людини створює певне зображення предмету (чи розкриває певний його аспект), на основі якого виникає цілісний образ. Цілісне уявлення предмету – це інтегрований образ, єдність безлічі образів, різних сторін та проекцій дійсності.
У якості теорії, що дає можливість оцінити процес становлення уявлень про оточуючий світ з психологічних позицій, виділяється концепція «образу світу» (О.М.Леонтьєв, В.В.Петухов, С.Д.Смирнов). Це цілісне, інтегральне психологічне утворення детермінує особливості сприйняття дитиною оточуючої дійсності та визначає якість її уявлень. Образ світу розглядається як когнітивна схема, що спрямовує діяльність пізнання. В той же час на характер уявлень про оточуючий світ впливають суб’єктивні компоненти: відношення до об’єктів предметного та соціального світу. В результаті взаємодії об’єктного та суб’єктного у дитини формується світорозуміння або картина світу, від якості якої багато в чому залежить успішність її соціалізації [2].
Хоча проблема «образу світу» та його формування вважається в більшій мірі філософською та психологічною, вона в той же час торкається і педагогічних систем, спрямованих на розробку змісту знань для дітей, їх ознайомлення з оточуючим світом. Проблема «образу світу» має велике значення для педагогічної практики формування цілісності знань про природу в дітей.
Розкриваючи поняття образу світу як системи уявлень, як картини світу,
С.Д.Смирнов визначає її характерні риси, серед яких виділяє цілісність.
Дослідник зазначає, що образ світу не складається із образів окремих явищ та предметів, а з самого початку розвивається і функціонує як деяке ціле. Це значить, що будь-який образ ніщо інше, як елемент образу світу, і сутність його не в ньому самому, а в тому місці, в той функції, яку він виконує в цілісному відображенні реальності.
Передумовою образу світу служить побудова картини світу, яка є засобом орієнтації особистості в світі. У сучасній науковій літературі картина світу розглядається як узагальнена система поглядів на об’єктивний світ та місце

8
людини в ньому, а також підкреслюється, що це ядро суспільної та
індивідуальної свідомості, суб’єктами якого можуть бути як особистість, так і соціальна група. Правильність цього підтверджується тим, що кожна людина має своє ставлення до оточуючого світу, власне його бачення, сприйняття тощо.
Тобто картині світу властиві прояви індивідуальності. Разом із тим у всіх людей є спільне бачення оточуючого світу, яке надає їм можливості співіснувати й розуміти один одного. Усі погляди на світ формуються у кожної людини протягом життя, а у людства – весь період його існування. Звідси формування картини світу – це довготривалий і складний процес, який повинен починатися з дошкільного віку.
Проаналізуємо, чи відповідає зміст освітньої галузі «Людина і світ» меті формування цілісності знань про природу в учнів початкових класів. Освітня галузь «Людина і світ» включає систему інтегрованих знань про об’єкти та явища навколишнього світу і взаємозв’язки та залежності між ними. Зміст освітньої галузі на доступному рівні відображає цілісність знань про світ і місце людини в ньому. Ця мета досягається шляхом формування на доступному учнем рівні системи знань (емпіричні факти, уявлення, елементарні поняття), яка опосередковано відображає закони і закономірності природи і суспільства та місце в ній людини [1].
Оскільки ознакою цілісності є підлягання всіх елементів, що її складають, загальним закономірностям, логічним було б виділити в Державному стандарті освіти на основі саме яких законів та закономірностей природи і суспільства формується цілісність знань.
Основою формування цілісності знань про природу мають виступати загальні закономірності природи та поняття, пов’язані з ними. Це випливає з філософського положення про те, що експлікатом цілісності є підлягання всіх елементів, що її складають загальним закономірностям. Положення про роль загальних закономірностей природи у формуванні цілісності знань про природу, як і положення про необхідність формування цілісності знань, має бути втілено в Державному стандарті освіти відповідно до вікових особливостей учнів.
У курсі «Я і Україна. Довкілля», який реалізує галузь «Людина і світ», такими закономірностями виступають найбільш загальні закономірності природи (існуючі програми і підручники для традиційної школи не містять
інформації про зміст загальних закономірностей), які служать скрізними принципами об’єднання елементів знань у систему.
Використання найбільш загальних закономірностей природи створює умови для формування глобального, екологічного мислення, коли в центрі картини світу стоїть людина, якій кожний відкритий закон додає впевненості і можливостей, щоб оптимально і з розумною метою використовувати природу
Мета освіти в кінцевому результаті визначається наявністю в учнів цілісності знань, яка характеризується сформованістю в свідомості картини світу.
Курс «Я і Україна. Довкілля» з першого класу задовольняє потребу дітей в систематизованих знаннях, доступних для даного віку. В процесі навчальної

9
діяльності у дітей розширюється просторово-часове поле мислення, зростає його швидкість та зв’язність, що, одночасно із подоланням егоїзму та егоцентризму, є свідченням розвитку та саморозвитку дитини як особистості.
Забезпечення учнів системою інтегрованих знань про світ, людину та її місце в цьому світі, в поєднанні з виробленими вміннями повинні стають основою самопізнання, самоосвіти особистості, виявлення і розвитку творчого потенціалу.
Картина світу, що виникає у молодшого школяра внаслідок усвідомлення нею отриманих знань, упорядкування, узагальнення інформації, являє собою
інтегровану сукупність знань, понять людини про оточуючий світ та саму себе.
Картину світу неможливо побудувати тільки на основі особистих уявлень чи досвіду. В образі світу відбувається об’єднання різних сенсорних модальностей. Предметно-практична діяльність людей створює узагальнений образ світу, де поєднуються всі людські відчуття (слухові, тактильні, наочні та
ін.). Причому ці відчуття в одних і тих же умовах у кожної окремої особистості мають різне значення в процесі формування картини світу. Картини світу відрізняються від форм живого сприйняття тим, що несуть відчуття і уявлення з різних місць огляду і в різний час, а також пов’язані із індивідуальною будовою органів людини та обсягом отриманого історичного досвіду. До того ж картина світу відображує погляд людини на речі, сформований відповідно до установок даної їй культури [3].
Якщо школа бачить своє завдання в збереженні цілісності знань дитини, вона повинна створити такі умови, при яких дитина, вивчаючи об’єкти природи, могла в процесі пізнання використовувати всі органи чуттів.
Сприйняті образи дитина має розуміти через дію. Як показує практика цим вимогам задовольняють методи дослідження, спостереження, моделювання
(малювання, ліплення, виготовлення об’ємних і плоских моделей).
Цілісність знань про природу створюється учнем під час навчальної та самостійної пізнавальної діяльності, розвивається разом з його досвідом. Діючи з реальними предметами, аналізуючи особистісно значущі об’єкти і явища природи, дитина працює над створенням моделей особистісного освітнього продукту. При цьому інтереси учня, його досвід, освітні цілі виступають важливою складовою навчального процесу.
Отже, наукова картина світу є конкретно-науковим знанням людини про світ, в якому вона живе, діє, який сама й переробляє та частково створює, але це не сам світ, а його образ. Цей образ людина у своїй свідомості вибудовує сама на підґрунті отриманих знань та об’єктивної реальності, а тому її картина світу поєднує в собі і невидимі, не матеріальні, уявні, абстрактні якості предметів, об’єктів тощо. У картину світу людини входять тільки ті зображення, які вона відкрила для себе за допомогою власної рефлексії, але ці зображення у кожної особистості свої. Вони відрізняються від зображень інших людей і ніколи повністю не співпадають.
Критерієм якості засвоєння учнем знань є узагальнений образ світу, шляхами формування якого традиційно виступають: продуктивна праця,

10
різноманітні дослідження, експерименти, самостійне вивчення явищ, предметів та об’єктів природи, творча діяльність тощо.
Відповідно до даного дослідження центральним моментом системи є той образ світу, який формується у дитини в результаті її практики безпосередньої життєдіяльності, опосередкованої процесами привласнення культурно-
історичного досвіду.
Сформованість уявлень про оточуючий світ знаходить своє відображення в словах дитини, продуктах її образотворчої діяльності. Доведено, що при формуванні знань про природу у дітей молодшого шкільного віку ефективними
є практичні та моделюючі дії. Досліджено, що продукти дитячої продуктивної діяльності можуть відображати знання про різні явища та об’єкти природи, емоційне ставлення дитини до них (В.В. Брофман, А.Л. Венгер, В.С. Мухіна).
Доцільною є можливість використання особливим чином організованої діяльності як засобу діагностики та формування уявлень про оточуючий світ.
Система освіти, де переважають пояснювально-ілюстративні методи навчання не стимулює проблемно-пошукову діяльність, пізнавальну активність
і самостійність учнів; недостатньо розвиває логічне мислення, бачення цілого, що суттєво впливає на якісні показники знань та умінь. У зв’язку з цим виникає проблема пошуку нових підходів до організації навчального процесу, формування змісту освіти. До таких підходів відносяться системно-цілісний та діяльнісний підходи, спрямовані на формування в учнів цілісної системи знань.
Системні знання відрізняються, перш за все, цілісним підходом до вивчення об’єкта, проникненням в його сутність, завдяки розкриттю взаємопов’язаності особливостей його сторін. Вони визначаються як знання, відбір яких здійснюється на основі системно-структурного аналізу наукового поняття. Зміст системних знань має ієрархічну будову, що забезпечує послідовне поглиблення уявлень дитини про систему зв’язків явища, що вивчається.
Огляд проблематики побудови системних знань для молодших школярів у педагогіці дозволив виявити деякі їх особливості. Так, в минулому, деякі системи знань для дітей носили енциклопедійний характер. Орієнтовані на особистість, вони не містили у своєму змісті знань про саму людину. Часто декларативний діяльнісний підхід до засвоєння знань зводився до ознайомлення з предметами в ході маніпулятивного спілкування з ними чи простого розглядання. Багато з цих систем знань не враховували ієрархічний принцип побудови змісту, тому не дозволяли дітям виявити, зрозуміти і засвоїти внутрішні зв’язки та взаємозалежності предметів, у результаті чого у дітей не могла скластися цілісність знань.
Для ефективного формування у молодшого школяра цілісної картини світу потрібна систематизація і концентрація знань. Іншими словами вирішення проблеми системного засвоєння дитиною знань у навчально-пізнавальному процесі нерозривно пов’язане з їх систематизацією і класифікацією. Нагадаємо, що сьогодні кількість наукових знань у загальноосвітній школі визначається змістом загальної середньої освіти і ґрунтується на виділенні окремих

11
навчальних предметів. Тобто в школі йде предметна систематизація наукових знань. У той самий час предметна система навчання у значній мірі виробляє навички некритичного відношення до тексту і беззастережного сприйняття на віру будь-яких тверджень підручників та пояснень вчителя.
Кожен шкільний предмет формує свою окрему наукову картину світу: мова – мовну, математика – математичну, малювання – художню, естетичну та
ін. або свою відповідну частину наукової картини світу, невелику її «копію», яка відображає лише певний аспект цього загального процесу, одну з його сторін. При цьому цей аспект також знаходиться в постійному розвитку (кожна окрема наука і її методи постійно змінюються) у відповідності до змін навколишнього середовища, світогляду тощо. У підсумку виробляються фрагментарні стрічки знань, які рідко об’єднуються у широкі узагальнення та висновки, а це формує фрагментарну наукову картину світу і вимагає постійного вдосконалення змісту як кожного навчального курсу, так і шкільної освіти в цілому.
Необхідною складовою процесу формування цілісності знань є залучення дитини до світу людських цінностей, вироблення в неї ціннісної основи ставлення до дійсності. Ціннісні орієнтації виступають найважливішою характеристикою особистості, показником її сформованості. Вони визначають загальне ставлення людини до світу, до себе, надають сенсу та спрямованості особистісним позиціям, поведінці, вчинкам.
Втрата цілісності знань позбавляє діяльність людини критеріїв оцінки
істинності, цінності, мети і засобів. Тому мета освіти в кінцевому результаті має визначатися не кількістю знань, умінь і навичок, а наявністю в учнів цілісності знань.
За О.Асмоловим «Картина світу – це картина розуміння світу». Саме розуміння можна досягти досить тривалим шляхом особистого і суспільного досвіду і воно знаходиться окремо по відношенню до інформації та знання.
Розуміння може переходити у переконання, які у свою чергу сформують відповідну емоціональну оцінку тих чи інших фактів, і це вже буде світоглядна позиція особистості.


  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал