Класного колективу




Pdf просмотр
Сторінка1/5
Дата конвертації14.03.2017
Розмір0.67 Mb.
  1   2   3   4   5

1
Міністерство освіти і науки України
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
С.М. Прищепа
ПРОЕКТУВАННЯ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
КЛАСНОГО КОЛЕКТИВУ



Методичний посібник
Умань 2014

2
УДК (37.04+371.213.1)(075.8)
ББК [74.200+74.204.2]я73
П77
Рецензенти:
Кравченко Т. В. – доктор педагогічних наук, професор кафедри початкової освіти та методик природничо-математичних дисциплін
Педагогічного
інституту,
Київського університету
імені
Богдана
Хмельницького;
Бялик О. В. – кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри загальної педагогіки, педагогіки вищої школи та управління Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.
П 77 Прищепа С. М. Проектування виховної діяльності класного
колективу : метод. посібник / С. М. Прищепа. – Умань : ПП Жовтий
О. О., 2014. – 66 с.
У посібнику проаналізовано сучасну виховну ситуацію, здійснено аналіз проблеми спеціального проектування виховної діяльності класного керівника у філософській, психологічній та педагогічній науці; розкрито сутність проектування виховного процесу, окреслено його мету, основні функції та принципи; висвітлено особливості педагогічного проектування як особистісно-розвивальної технології організації виховного процесу; обґрунтовано програму проектування виховної діяльності класного керівника, змісту їх структурних компонентів та умов ефективного їх функціонування; обґрунтовано методику проектування у класному колективі.
УДК (37.04+371.213.1)(075.8)
ББК [74.200+74.204.2]я73
П77
Умань, 2014

3
ПЕРЕДМОВА
Сьогодні актуальним постає питання щодо ефективності виховної діяльності в класному колективі. Адже традиційна система виховної роботи в школі лише здатна забезпечити ставлення до учнів як до об’єкту виховання.
Це саме в той час, коли держава поставила перед педагогами завдання виховати особистість, якій притаманні загальнолюдські цінності, життєва активність.
Якщо виходити з того, що дитина є суб’єктом виховного процесу, вже зараз потрібно змінювати його організацію, тобто використовувати такі педагогічні технології, які б ставили за мету створити сприятливі умови засвоєння моральних норм та цінностей учнями, позитивне ставлення до навколишнього світу, до людей, до себе.
Актуальні педагогічні проблеми найчастіше розв’язуються створенням та впровадженням в освітній процес інноваційних систем. Це потребує ретельного проектування, що виражається не тільки у попередньому плануванні майбутніх змін, а й у передбаченні результатів їхніх впливів на збереження фізичного та духовного здоров’я підростаючого покоління.
Проблема проектування посідає одне з перших місць у теорії педагогіки і в практиці освітньої діяльності.
Провідним організатором виховання в школі є класний керівник, тому, на нашу думку, саме йому у своїй роботі потрібно приділяти значної уваги системі проектування у вихованні дітей. Адже важливість проектування виховної діяльності класного колективу спричинена рядом чинників: по- перше, проблемою ефективності виховного процесу; по-друге, необхідністю поступового переходу на гуманістичні парадигми виховання учнів; по-третє, утвердженням нової особистості, яка здатна до самовизначення, самоорганізації, самоактуалізації в умовах сучасності.
Поведінка вчителя, який завжди вирішує і дає вказівки, на сьогодні не ефективна. Педагог повинен бути зацікавленим та разом із вихованцямистати рівноправним учасником виховної діяльності.
Важливим є широке залучення школярів як до планування процесу, так до власне здійснення творчих задумів. Від того, який характер носить діяльність школярів, у значній мірі буде залежати тип спілкування в учнівському колективі, успішність учнів, поведінка дітей у межах школи та поза нею. Важливим елементом роботи у цій сфері є залучення до співпраці сімей школярів, активна співпраця з ними, реалізація спільної мети, взаєморозуміння.

4
Варто зазначити, що проектування виховної діяльності класного керівника має здійснюватися на основі таких принципів: принцип особистісних пріоритетів учня, який базується на уподобаннях та смаках вихованців;принцип співробітництва вчителя та учнів, який полягає у проектуванні виховної діяльності на засадах суб’єкт-суб’єктних відносин;принцип гнучкості, який окреслює створення таких проектуючих систем, здатних до видозмін;принцип відповідності, який передбачає співвіднесеність проекту із особливостями вікової категорії учнів.
Отже, досконала діяльність класного керівника можлива лише за умови чіткого проектування виховної діяльності в класі, адже це сприяє визначенню цілісної виховної системи, проектуванню розвитку усього колективу класу і окремих його членів.

5
Розділ 1. Теоретичні основи проектування виховної діяльності

1.1.

Змістова характеристика поняття “проектування виховної
діяльності”

В Законах України ―Про освіту‖, ―Про загальну середню освіту‖, у
Національній програмі виховання, Конвенції ООН про права дитини сформульовано основні принципи гуманістичної педагогіки, якими має визначатися державна політика в галузі виховання. Оскільки, держава ставить насамперед важливе та основне завдання – виховання нового покоління, здатного не тільки осягнути сутність існування людини, а й творчо вирішувати їх згідно з вимогами часу.
Зважаючи на складну сучасну ситуацію в країні, що зумовлена економічною нестабільністю, постійними розладами в суспільстві на сьогодні актуальними постають труднощі у вихованні учнів.
Cпостерігається стандартизація виховної діяльності, відсутність злагодженої системи виховання, монологічний підхід у спілкуванні вчителя з учнями, пріоритетним є безпосередній вплив на учня, а не саморозвиток особистості школяра.Така ситуація є критичною, оскільки держава поставила перед педагогами завдання виховати особистість, якій притаманні загальнолюдські цінності, життєва активність.Переважна більшість педагогів не звертає увагу на індивідуальні особливості вихованців, реалізує виховну діяльність, не аналізуючи результатів. За таких умов зовсім не залишається часу на духовне спілкування педагогів і учнів, а отже, звужується можливість педагогічного впливу на фізичну, інтелектуальну, соціальну та духовну сфери учнів, на формування якостей і властивостей особистості.
Слушною видається думка В. Киричука, про те, що в педагогічній теорії потрібно спиратися на спільну цілеспрямовану взаємодію вчителя й учнів, адже основна увага на практиці зосереджується на діяльності педагога.
Учитель виступає в ролі суб’єкта навчально-виховного процесу, а учень – у ролі об’єкта [9].
Виховний процес здійснюється без конкретного адресата, користувача, замовника, організовується з усіма і для всіх, не забезпечує єдності всіх ланок системи безперервної освіти й виховання, наступності у визначенні цілей, завдань, видів діяльності. Він спрямований переважно на розумовий розвиток особистості, що складає певну суму знань, умінь і навичок. При цьому процес гармонійного особистісного розвитку індивіда, його фізичний,
інтелектуальний, соціальний і духовний розвиток зазвичай залишаються без уваги класних керівників.

6
Варто зазначити, що без суттєвих змін виховних тенденцій, процес розвитку особистості буде в майбутньому і надалі одноманітним. Сьогодні проблема організації виховного процесу набула особливої гостроти, оскільки сучасне покоління живе в епоху, яка зумовлена відторгненням застарілих форм життя і формуванням нових цивілізаційних засад життєдіяльності.
На наш погляд, вже сьогодні варто значної уваги приділити виховній функції школи, адже засвоєння знань учнями має проходити через попередньо визначену систему саме виховної роботи.Навіть коли виховання
є досить сприятливим та функціонує у соціально прийнятих формах, воно повинно бути доповнене продуманою, творчою, цілеспрямованою виховною діяльністю, яка розширить і збагатить зміст розвитку особистості, учнівського колективу, що можливе лише за умови проектування виховної діяльності.
Щоб краще зрозуміти сутність ―проектування‖ звернемося до визначень цього поняття.
Терміни ―проект‖, ―проектування‖ широко вживаються в різних галузях знань і мають кілька значень. У ―Сучасному словнику іншомовних слів‖ ―проект‖ (від латинського projectus)означає ―кинутий уперед‖, визначається як 1) технічний документ, розроблений план для зведення споруд, виготовлення машин, приладів; 2) попередній текст якогось документа; 3) план, задум. ―Проектування‖ – 1) процес створення проекту; 2) креслення проекції, зображення фігури або предмета на площині [28, с. 563].
Методи проектування широко застосовуються в архітектурі, машинобудуванні. У технічних науках терміни ―проект‖, ―проектування‖ означаютьнасамперед створення випереджувальної проекції того, що буде зроблено в матеріальному вигляді. Проектування, що супроводжувалося в технічних галузях знань до середини століття, широко застосовується проектування й у гуманітарній сфері. Дедалі ширше застосовується проектування в сучасних соціальних науках при розв’язанні проблем економіки та управління, а також у вигляді оргпроектування при вдосконалюванні систем управління.
На сучасному етапі, крім традиційних видів проектування, виникають нові самостійні напрями проектування – людинно-машинні, екологічні,
інженерно-психологічні системи. За своєю сутністю проектування охоплює практично всі сфери діяльності людини і суспільства і тісно пов’язується, з одного боку, з передбаченням і прогнозуванням, з другого – з плануванням та іншими функціями управління. У сучасних умовах дедалі більш нагальною потребою стає проектування соціальних систем, що в принципі зводиться до директивного визначення майбутнього стану конкретного

7 соціального об’єкта, процесу, явища в межах визначеної програми та плану.
В останні роки стало модним вживати поняття ―проект‖, в різних галузях соціокультурної практики. Йде мова про проекти музичні, театральні, художні, літературні, телевізійні, а також проекти у сфері бізнесу, політики, економіки, соціальної роботи, охорони здоров’я, маючи на увазі певний план, задум. Тому, проектування як соціальне явище пояснюється масовою
інноваційною діяльністю, що активно виявляється в усіх суспільних структурах і має активно-дієвий, творчий характер.
Усе вищесказане повною мірою стосується і сфери освіти. Термін
―проектування виховної діяльності‖ був введений у науковий обіг вітчизняної педагогіки А. Макаренком. Саме віннаголошував на важливості забезпечення проектування виховного процесу: ―проектування – це необхідний початковий момент в організації виховного процесу. Як не можна без проекту побудувати будинок, так не можна і виховати потрібних людей, не маючи уявлення про те, які якості їм повинні бути притаманні. Тільки через проектування можна включити виховні цілі в організації об’єктивного процесу виховання дітей‖ [18, с. 120].
Подібної думки дотримувався і В. Сухомлинський, який підкреслював, що ―проектування і творення людини, здатної стати активною творчою силою суспільного розвитку і сьогодні, і в майбутньому, – це найважливіше завдання школи і кожного педагога зокрема‖ [27, с. 283].
У сучасних наукових публікаціях О. Коберника зазначено, що проектування – це цілеспрямоване творче попереднє визначення і конструювання програми сумісної діяльності суб’єктів педагогічного процесу та її подальшої реалізації, спрямованої на забезпечення особистісно- розвивального підходу у досягненні мети виховання[15, с. 22].
Досить близьким до даного визначення є думка І. Волкова ― уміння розробляти план роботи учнів відповідно до заздалегідь заданого кінцевого результату, особливу увагу приділяючи самостійній і творчій роботі учнів‖ [4].
Подібну думку висловили Ю. Кулюткін та В. Онушкін, які вважають, що проектування – побудова можливої взаємодії з учнями, коригування якої здійснюється на основі педагогічного передбачення, прогнозування процесу взаємодії та його результатів [25].
Також схожої думки О. Дубасенюк, яка підкреслює, що перш за все це моделювання стратегічної програми розв’язання педагогічних цілей і задач [5].

8
Такі науковці, як О. Купенко та К. Яресько стверджують, що це процес створення проекту-прототипу, прообразу передбачуваного чи можливого об’єкта, стану [17].
В загальному характеризують сутність проектування В. Безрукова
(попередня розробка основних деталей майбутньої діяльності учнів, педагогів) [1]; М. Поташник (дослідження тенденцій та перспектив розвитку)
[24]; Л. Гумецька (створення певного ідеального образу майбутнього з потрібними перевагами); І. Єрмаков (спрямованість цільових зусиль на перетворення, формування й розвиток нових способів діяльності; націленість на розвиток проектованого об’єкта) [6, c. 32]; Дж. Джонс, вважає, що це процес, що кладе початок змін у середовищі.
Ми погоджуємося з думкою Н. Кузьміної, яка вважає, що проектування
– це ―забігання наперед‖ – система послідовності дій педагога, які пов’язані з вирішенням педагогічних задач з конструювання об’єкта навчально- пізнавальної діяльності учня, підпорядкованої цілям його виховання [16].
С. Єлканов зазначає, що це уявна побудова кінцевого результату виховної діяльності й складання плану виховних дій для досягнення мети.
Існує думка А. Лігоцького про те, що проектування – вид діяльності людини чи колективу людей у розв’язанні завдань удосконалення або створення освітніх систем і процесів підготовки фахівців.
Отже, науковці розглядають педагогічне проектування як результат діяльності, тобто, розробка плану дослідження перспектив, створення певного образу взаємодії з учнями або як опис процесу перетворення цього образу на об’єктивну реальність. Слід зазначити, що проектування є функцією будь-якого педагога й не менш важливою, ніж організаторська, прогностична або комунікативна, під проектуванням виховної діяльності потрібно розуміти цілеспрямовану діяльність зі створення проекту як
інноваційної моделі виховної системи.
Педагогічне проектування є діяльністю, що здійснюється в умовах освітнього простору і спрямовується на забезпечення ефективного функціонування виховного процесу та забезпечує його розвиток.
Цілеспрямована діяльність зумовлена необхідністю розв’язання актуальної проблеми, має творчий характер, а в освітній галузі – ціннісні орієнтації.
Результатом педагогічного проектування буде модель об’єкта педагогічної діяльності, якій властиві системні властивості; яка базується на педагогічних новаціях, тому що в її основі лежить новий спосіб розв’язання проблеми.
Педагогічне проектування передбачає й можливі варіанти використання [23].
Одним із важливих аспектів досліджуваної проблеми є опис типологічної характеристики основних видів педагогічних проектів:

9 соціально-освітні (проектування освітніх систем і процесів; проекти життєвої стратегії особистості, учнівських і педагогічних колективів); навчальні проекти (навчальні завдання та ситуації, методи проектів на конкретних уроках, проекти індивідуальних навчальних програм); виховні проекти (проекти в системі розвитку життєвої та діяльнісної компетентності учнів, їх соціалізації, культурологічні проекти); технологічні проекти (творчі мережні проекти в навчальному закладів, проекти технологій навчання молодших (старших) школярів); дослідницькі проекти (ігрові, інформаційні, телекомунікаційні, комп’ютерні проекти);
індивідуальні, групові та колективні проекти (особистісно орієнтовані, індивідуально-творчі, колективно-творчі проекти).
Педагогічні проекти багатогранніші й мобільніші порівняно з технічними. Якщо в технічному проекті можна перерахувати й описати всі елементи, то для педагогічного проекту це зробити дуже важко через різноманітність педагогічних явищ, індивідуальних особливостей людей як суб’єктів його реалізації [11].
Оскільки педагогічне проектування є діяльністю, яка ґрунтується на створенні нових завдань педагогічного процесу, то варто виокремити основні функції проектування. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури виділяються такі функції педагогічного проектування, що подано на рис. 1.1.:
Рис. 1.1. Функції педагогічного проектування.
Ф
ун
к
ц
ії
п
ро
ект
ува
н
н
я
дослідницька аналітична прогностична нормативна конструктивна перетворювальна

10
Слід розглянути сутність кожної функції педагогічного проектування окремо.
Дослідницька функція передбачає вивчення вікових та індивідуальних особливостей кожного учня, а також особливостей процесу та результатів проектної діяльності, визначення низки переваг та недоліків проекту виховної діяльності.
Аналітична функція пов’язана з необхідністю аналізувати процес виховання, порівнювати результати із поставленими цілями та завданнями.
Прогностична функція вимагає умінь педагога прогнозувати розвиток особистості, її якостей, почуттів, волі; фіксує можливі відхилення у розвитку особистості, прогнозує хід виховного процесу, розглядає варіанти застосування форм, методів і засобів виховання.
Нормативна функція – проектування як процес має нормативний характер, який визначений певними етапами, формами.
Конструктивна функція пов’язана з проектуванням структури педагогічних дій педагога та учнів.
Перетворювальна функція сприяє моральному розвитку особистості, формуванню гуманності у міжособистісні та міжкультурні відносини.
Всі із вищеперерахованих функцій є взаємопов’язаними та взаємозумовленими, тобто, всі вони спрямовані на отримання якісно нового результату на основі прогностичного знання.
Аналіз психолого-педагогічної літератури дає змогу стверджувати, що науковці умовно виділяють три підходи до проектування педагогічного процесу.
Функціональний підхід (Н. Білокур, С. Кисельгоф, Н. Кузьміна,
К. Левітан, С. Смірнов, М. Томін, А. Щербаков) дозволяє розглядати проектування через аналіз змісту конструктивних та проектних умінь.
Підхід на основі теорії педагогічного управління (Ю. Кузьміна,
В. Сластенін, Л. Спірін, Г. Сухобська) базується на управлінській діяльності педагога і керівника.
Системний підхід
(В. Безрукова,
С. Висоцька,
О. Дубасенюк,
В. Киричук,
О. Коберник,
В. КраєвськийА. Лігоцький) обґрунтовує проектування як самостійну педагогічну діяльність, яка передбачаєпослідовність розгортання та здійснення основних компонентів.
Проектування є основою виховної діяльності класного керівника, бо важливість проектування виховної діяльності класного колективу спричинена рядом чинників: по-перше, проблемою ефективності виховного процесу; по-друге, необхідністю поступового переходу на гуманістичні парадигми виховання учнів; по-третє, утвердженням нової особистості, яка

11 здатна до самовизначення, самоорганізації, самоактуалізації в умовах сучасності.
Провідним організатором виховання в школі є класний керівник, тому, на нашу думку, саме йому у своїй роботі потрібно приділяти значної уваги системі проектування у вихованні дітей.
Варто наголосити, що у Положенні про середню загальноосвітню школу України [23] зазначено, що керівництво навчально-виховною роботою в класі здійснює класний керівник, призначений адміністрацією школи. На нього покладається розв’язання таких завдань: виховання в учнів культури поведінки, формування в них загальнолюдських якостей; організація в разі потреби допомоги учням (навчальної, матеріальної, моральної); проведення заходів, які передбачають зміцнення здоров’я учнів; організація суспільно корисної праці учнів, ведення документації класу; будування взаємин з учнями та їхніми батьками на демократичних засадах, співробітництві, сприяння розвитку самоврядування учнів.
Найскладнішою функцією роботи класного керівника є виховна. Бути вихователем – це означає вміти трансформувати цілі, що їх поставило суспільство перед школою, у конкретні педагогічні завдання – формування необхідних якостей особистості у кожного школяра.
Основними напрямами діяльності класного керівника є:

впровадження нових педагогічних технологій виховання;

виховання в умовах становлення національної школи як відкритої виховної системи;

робота зі сім’єю вихованця;

попередження негативних проявів у поведінці вихованців;

фізичне загартування, пропаганда здорового способу життя;

здійснення соціального захисту учнів та прав дитини;

формування духовної культури школярів за допомогою національної культури українського народу.
Тому, за основне трактування проектування виховної діяльності класного колективубереться таке: попереднє, цілеспрямоване визначення і творче моделювання програми виховної діяльності класного колективу та її подальшої практичної реалізації, спрямованої на забезпечення формування особистісної активності підлітків.
За допомогою проекту процес організації виховної діяльності класного колективу стає більш прогнозованим та алгоритмізованим.
Характеризуючи загальні принципи виховання
(національної спрямованості вихованців, культуровідповідності, гуманізації виховного процесу, суб’єкт-суб’єктної взаємодії, цілісності, акмеологічний принцип,

12 життєвої творчої самодіяльності, технологізації, тощо), їх основні положення потрібно наголосити на тому, що вони взаємозалежні. Адже допомагають забезпечити творчо продуманий цілісний процес проектування виховної діяльності класного колективу, при цьому враховувати
індивідуальні особливості кожного вихованця колективу. Навчити вихованців не лише приймати самостійно рішення, алей нести за них відповідальність.
Слід враховувати йосновні принципи проектування виховної діяльності, а саме:

принцип особистісних пріоритетів учня, який базується на уподобаннях вихованців, їхніх смаках;

принцип співробітництва вчителя та учнів, який полягає у проектуванні виховної діяльності на засадах суб’єкт-суб’єктних відносин;

принцип гнучкості, який окреслює створення таких проектуючих систем, які б мали здатність до видозмін;

принцип відповідності, який передбачає співвіднесеність проекту
із особливостями вікової категорії учнів.
Проектування виховної діяльності у системі роботи класного керівника потребує комплексу різноманітних знань: педагогічних, психологічних, філософських, соціальних, історичних, екологічних, медичних, технічних,
інформаційних.
Отже, з наведених вище положень можна сформулювати основну мету проектування виховної діяльності класного керівника, яка полягає в створеннісистеми, що є найбільш прийнятною програмою виховної діяльності класного колективу для поступового переходу до гуманістичної парадигми виховання підлітків та формування активної особистості, яка здатна до самовизначення, самоорганізації в умовах сучасності.
На даний момент впровадження цілеспрямованого і професійного управління виховним процесом, що передбачає вивчення вихованців, встановлення психолого-педагогічного діагнозу, підпорядковане меті планування і здійснення виховного впливу, об’єктивне оцінювання реальних результатів виховної діяльності. Поведінка вчителя, який завжди вирішує і дає вказівки, на сьогодні не ефективна. Педагог повинен бути зацікавленим та разом із вихованцямистати рівноправним учасником виховної діяльності.
Важливим є широке залучення школярів як до планування процесу, так до власне здійснення творчих задумів. Від того, який характер носить діяльність школярів, у значній мірі буде залежати тип спілкування в учнівському колективі, успішність учнів, поведінка дітей у межах школи та поза нею. Важливим елементом роботи у цій сфері є залучення до співпраці

13 сімей школярів, активна співпраця з ними, реалізація спільної мети, взаєморозуміння.
Діяльність класного керівника щодо організації спільної роботи з учнівським колективом відзначається рядом особливостей і специфічністю.
Така робота спрямовується на задоволення інтересів, прагнень, нахилів учнів, передбачає творчість, ініціативу учнів у здійсненні завдань виховання. Саме класному керівнику належить провідна роль у реалізації сучасних технологій виховної діяльності на основі проектування розвитку особистості, її пізнавальних інтересів, здібностей кожного з вихованців у процесі становлення класного учнівського колективу.
Проектувати план роботи класного колективу стосовно конкретних навчально-виховних завдань та задач особистісного розвитку учнів – це означає створити на рівні особистісного розвитку учнів найбільш оптимальну систему заходів, де методи й організація будуть підпорядковані розвитку всіх суб’єктів взаємодії.
Педагогічне мислення вчителя
є психологічною основою проектування, адже дозволяє аналізувати, планувати зміст та форми взаємодії вчителя та учнів, прогнозувати можливі наслідки педагогічного впливу. Не менш важливою є уява вчителя, яка забезпечує, на думку
М. Кагана[8],здатність перетворювати дійсність, тим самим створювати різноманітні типи модельних конструкцій.
Неабияку роль у процесі проектування відіграє людський чинник. При проектуванні виховної діяльності класного колективу, класний керівник має керуватися знаннями фізіологічних особливостей, вікових та статевих характеристик членів класного колективу як загалом так і кожного учня зокрема; слід враховувати психологічні та соціально-психологічні дані учнів, а саме їхні переконання, звички та смаки.
Можна стверджувати, що проектування одразу є і наукою, і мистецтвом.
Тобто, одночасно проектування має як нормативний характер, бо має визначені етапи, форми, а творчий, оскільки потребує від вчителя сили, почуттів, душі.
Педагогічне проектування в загальному сприяє постійному самоаналізу діяльності вчителя, його творчому й професійному зростанню, приносить позитивний результат в роботі з учнями, сприяє формуванню загальних якостей, необхідних для життєвої самореалізації учня.
Отже, досконала діяльність класного керівника можлива лише за умови чіткого проектування виховної діяльності в класі, адже це сприяє визначенню цілісної виховної системи, проектуванню розвитку усього колективу класу і окремих його членів.

14


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал