Книга І «free upbringing», aristocratic and democratic «new schools»




Скачати 76.59 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації17.02.2017
Розмір76.59 Kb.
ТипКнига

388
Збірник наукових праць, випуск 14, книга І
«free upbringing», aristocratic and democratic «new schools», conservative
pedagogy, labour schools.
Key words: self-government, conservative pedagogy, reformatory
pedagogy, «new upbringing», «new school», « free upbringing», labour
school.
УДК 373.4: 033
О. Л. Пруцакова, м. Київ
ВПЛИВ ЗОВНІШНІХ ЧИННИКІВ МІСЬКОГО
СЕРЕДОВИЩА НА ЕКОЛОГІЧНУ ПОВЕДІНКУ
ШКОЛЯРІВ
Обгрунтовано вплив зовнішніх чинників міського середовища на хара-
ктер поведінки городян у довкіллі, виокремлено і охарактеризовано її
екодевіантний тип стосовно міських школярів.
Ключові слова: міське середовище, екологічна поведінка, екодевіації.
Дослідження проблеми формування поведінки особистості у навколишньому середовищі носить інтегрований характері враховує як педагогічні та психологічні закономірності, такі екологічні особливості територій, на яких формується спільнота. Елементи навколишнього середовища, як природного, такі перетвореного, завжди відображаються на тенденціях розвитку і особливостях індивідуальної і масової екологічної свідомості, на способах мислення, якими оперує свідомість, і зрештою, на поведінці особи. Перетворене людиною середовище в містах здійснює вплив на свідомість людини, протікання її психічних і фізіологічних процесів. Сам процес адаптації часто пов’язаний з тривалими станами дискомфорту, депривації і фрустрації — станами, що знаходять своє наступне вираження або у соматичних і психічних розладах, або у підвищеній агресивності громадян.
Загалом проблема впливу ландшафтів на характер ментальності їх населення не є широко розробленою яку етнографії, такі науках, дотичних до проблем формування особистості. Корифеєм першого аспекту визнають Л. М. Гумільова [1]. Деякі психологічні аспекти впливу довкілля на психіку особистості і її ментальність відзначено у дослідженнях В. О. Скребця [5].

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді
389
На вплив міського середовища на стан його жителів звертали увагу В. П. Алексєєв, ТІ. Алексєєва, А. Л. Пурунджан.
Останнім часом активізувалась увага до вивчення впливу урбанізованого середовища на особистість. Особливо актуальними і розробленими виступають валеологічні аспекти, і набагато менше уваги придідяється чинникам впливу міського середовища на психічні стани городян і зміни їх поведінки у історично новому середовищі. Переважна зосередженість населення в містах, гострота прояву екологічних проблемна урбанізованих територіях і визначає увагу до впливу міського середовища на психічний стан його жителів, що зазвичай виявляється у особливостях поведінки городян. Важливість врахування впливу зовнішніх чинників на підростаюче покоління й відповідної корекції і спрямування педагогічних впливів обгрунтовується також у документах збалансованого розвитку суспільства і Декади ООН з освіти у його інтересах (2005-2014 рр.) [3; 6]. Аналіз екологічних складових свідомості і світогляду городян, переважних мотивів їх взаємодії з природою потребує особливої уваги. Адже саме вони визначають прояви щоденної поведінки і, як результат, стан довкілля міста загалом.
Метою статті є обгрунтування впливу зовнішніх чинників міського середовища на характер поведінки городян у довкіллі, виокремлення її екодевіантного типу стосовно міських школярів.
Специфічні риси екологічної свідомості й світогляду городян базуються на процесі відчуження від природи під час створення самого міста як захищенішого від зовнішніх негараздів середовища існування людей, результату певного рівня соціалізації етносу, який вже досяг певної свободи від навколишньої природи. Тож пристосування до міського способу життя торкається насамперед психічних і психологічних процесів кожної особис- тості.
На екологічну свідомість і поведінку городян, рівень її екологічної доцільності здійснюють ЗОВНІШНІЙ вплив специфічні риси кожного міста, які можемо об’єднати у наступні:
рівень гомогенності — агресивності середовища;
темп життя;
густота населення.




390
Збірник наукових праць, випуск 14, книга І
Проблемою взаємодії людини з видимим середовищем займається відеоекологія (В.А.Філін) [8]. Під видимим сере-
довищем розуміємо те, яке людина сприймає зором. Видиме середовище носить природний і штучний характер. Природнє видиме середовище повністю відповідає особливостям зору. А штучне часто суперечить зоровому сприйняттю людиною. Умі- ському середовищі це виявляється особливо яскраво.
Як фізіологічний механізм в основі зазначеного процесу лежить автоматія саккад — властивість органу зору здійснювати швидкі ритмічні мимовільні рухи (саккади — від старовинного французького слова, що перекладається як тріпотіння вітрила. Око у процесі еволюції звикло сприймати певну кількість зорових вражень залежно від специфіки материнського ландшафту, а мозок — її обробляти, що призводить до відчуття комфорту. Умісті кількість комфортних зорових вражень порушується.
Суперечать зоровому сприйняттю умісті гомогенні (в яких або зовсім відсутні видимі елементи, або число їх різко знижене) поля і агресивні (з однаковими рівномірно розподіленими видимими елементами) площини, а також нехарактерні для природного оточення прямі лінії і кути, статичні поверхні великого розміру і бідної кольорової гамми. Їх споглядання неминуче веде до відчуття дискомфорту, оскільки відсутні деталі для фіксації погляду.
Аналогічне відчуття викликають торці будівель, великі скляні поверхні, асфальтове покриття і англійський газон. Окрім гомогенних полів на формування свідомості впливають і агресивні видимі поля — простори, на яких рівномірно розосереджена значна кількість однакових елементів.
Агресивне видиме середовище властиве багатоповерховим будівлям, де на величезній стіні розосереджено велика кількість вікон. В цілому око ковзає по всьому полю, не знаходячи елементів для фіксації по великій площині з величезною кількістю однорідних елементів.
У гомогенному середовищі після чергової саккади в мозок поступає недостатньо інформації, не можуть повноцінно працювати бінокулярний апараті інші механізми зору, зокрема апарат акомодації, регуляція розміру зіниці, що призводить до зорових вад. Тож, найпоширенішим дефектом зору в містах є короткозо-

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді
391
рість, яка у міських умовах зустрічається в 1.5-2 рази частіше, ніж в сільській місцевості.
Перевантажені у агресивному середовищі і фоторецептори. Потік сигналів з сітківки окав зорові центри мозку майже не несе очікуваної мозком інформації, дестабілізуючи його роботу.
Гомогенне і агресивне середовища вимагають максимального примушення в роботі зорового аналізатора. В результаті цього вся зорова і відповідно ЦНС вимушена працювати у надви- тратному режимі, що викликає її швидку стомлюваність і виснаженість. Це виступає спонукає відчуття постійної втоми і зорового голоду Заданими ВОЗ процеси урбанізації ведуть до неухильного зростання числа психічних захворювань, бо тривале перебування городян в одноманітному видимому середовищі веде до вираженого психологічного дискомфорту і безпричинного озлоблення. Як правило, там, де гірше візуальне середовище, вище рівень агресивності населення.
Протиріччя між урбанізованим візуальним середовищем, фізіологічними механізмами зору і подальшими мозковими операціями виявляються в подальшій специфіці сприйняття городянином простору і неможливості адекватної орієнтації в ньому. Це провокує стани депривації і фрустрації, що виявляються у зрос- таючій агресивності і подальшому поведінковому вандалізмі та інших проявах агресії.
У міському середовищі часто говорять про темп життя. На думку Е. Тоффлера темп життя — це вирішально важлива психологічна змінна, яка практично ігнорується [7]. Але темп життя впливає на поведінку, викликаючи сильні і суперечливі реакції у різних людей.
Протягом минулих епох за життя однієї людини темп міг змінитися мало, проте зараз сила прискорення інша. Збільшений темп життя, збільшена швидкість широких наукових, технічних і соціальних змін впливають на життя індивіда. Поведінка людини в значній мірі мотивована привабливістю або запереченням темпу життя, який нав’язує індивідові суспільство або група, в яких він включений. Хоча поняття темп багатовекторне (італ. tempo
— від лат. tempus — час) [9], врахуємо, що це- ступінь швидкості руху, здійснення, інтенсивність розвитку чого-небудь. Це вели-

392
Збірник наукових праць, випуск 14, книга І
чина завжди відносна. Але завжди — це зіставлення тривалості однієї секунди з тривалістю іншої. Інакше кажучи, темп часу,
— це інтенсивність часу в зіставленні з іншим часом, інтенсивність, що характеризується частотою подій в системі.
Тож йдеться про співвідношення швидкості здійснення подій умісті з вланим відчуттям часу городянином.
У міських середовищах темп життя можемо розглядати в декількох площинах як співвідношення швидкості здійснення послідовних подій в містах різних країн як співвідношення швидкості здійснення послідовних подій в різних містах однієї країни як співвідношення швидкості здійснення послідовних подій між частинами одного міста («центр-околиця»). З психологічної точки зору найважливішим є сприйняття людиною з власним часом швидко-
сті здійснення послідовних подій в навколишньому середовищі.
Перші з названих аспектів досліджувалась Р. Лівайном
(Robert Levine). Учений зробив висновок проте, що в різних країнах люди ставляться дочасу по-різному, живуть в різному темпі. Це можна продемонструвати на точності вуличного годинника, не підключеного до єдиної системи (перевірявся годинники на будівлях банків, середній швидкості пішоходів в діловій частині міста в гарну погоду, часі на покупку поштової марки на пошті, частці перехожих з наручним годинником в центрі міста в робочий час Відмічені чіткі відмінності між країнами за всіма цими показниками та містами водній країні. Cучасніші дослідження темпу життя у містах демонструють, що швидкість руху людей на тротуарах (показник загального темпу життя в містах) за останні десять років виросла на 10 %. (Richard Wiseman) Найшвидше за останнє десятиліття почали ходити пішоходи в Сінгапурі: швидкість ходіння там зросла на 30 Р. Вайсман вважає, що результати експерименту красномовно ілюструють змінив фізичному і соціальному здоров’ї міст, що вимірювання швидкості руху пішоходів дозволяє зрозуміти стан фізичного і соціального здоров’я міста. Темп життя в найбільших містах набагато вищий, ніж раніше [8, с. Також виявили відмінності між крупними і середніми містами водній країні, особливо за швидкістю пішоходів у великому місті люди ходять швидше.

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді
393
Як позначається на здоров’ї високий темп Лівайн і його колеги виявили, що в швидких містах городяни мали вищі показники захворюваності, особливо серцево-судинної.
Згідно співвідношення сприймання зовнішнього і внутрішнього часу можна об’єднати городян у групи:
«зовнішній час не відповідає внутрішньому (ті, зовнішній час яких випереджає внутрішній та ті, зовнішній час яких відстає від внутрішнього).
зовнішній час відповідає внутрішньому.
Частина людей настільки прив’язана до швидкого темпу, що відчувають тривогу, напругу або дискомфорт, коли темп сповільнюється. Вони відчайдушно хочуть бути там, де відбуваються події. Але у інших він викликає неприязнь, неприйняття і втому. Сповільнене сприймання часу характерне для тих, хто насилу сприймає цінності технологічної цивілізації, несвідомо намагається втекти від темпу життя, знаходячи його нестерпним. Різне сприйняття часу і відповідно, різний темп життя характерні для різних віків і для різних культур. Населення іноді активно протистоїть зміні темпу. Вторгнення чужого відчуття часу може викликати опір суспільства. У містах вторгнення чужого часу і темпу часто виявляється в культурі швидкого замовлення і нав’язується мас-культурою.
Городяни першої групи почувають себе дискомфортно. Тривале неспівпадання темпів життя може викликати серйозні психічні розлади, що врешті решт можуть виявитись у фрустраційних і деприваційних станах, провокуючи агресію і девіації у поведінці.
Якщо особистість не адаптує свої очікування тривалості до прискорення, що продовжується, вона починає відставати у відчутті часуй не встигає виконувати соціальні ролі. Саме це особистісне гальмування ймовірно, сприяє депривації.
Індивід, який внутрішньо відчуває принцип прискорення, не- усвідомлено компенсує стиснення часу. В результаті його рідше можна застати зненацька, ніж людину, чиї очікування тривалості застигли, і яка зазвичай не передбачає скорочення тривалості ситуацій.
Демографічний показник густоти населення у містах перевищує середній у кілька десятків разів. Відповідно умісті зростає і кількість особистісних контактів. Їх надмір призводить до пси-



394
Збірник наукових праць, випуск 14, книга І
хологічного напруження, що здатне спровокувати агресивні чи депресійні стани.
Психологи відзначають, що в мегаполісах люди спілкуються абсолютно інакше, ніж в невеликих населених пунктах. У мегаполісі люди частіше піддаються стресам, більше спілкуються з представниками інших націй і уродженцями інших міст. Це створює певну психологічну напруженість. Посилює кількість контактів і високий темп життя.
Еволюційно людині як біологічному виду загалом некомфортно бути тривалий часу скупченні собі подібних. Це сприяє зростанню агресивності і прихованих комплексів і, звичайно, не покращує психічне здоров`я громадян. Надмір особистісних контактів активізує психологічнй захисний механізм свідомого їх обмеження. Тому міські сусіди мають один про одного набагато менше інформації, ніж сільські, що живуть у середовищі нормальної кількості контактів.
Надмір контактів умісті виявляється у частих перепадах настрою, агресивності, втомі від спілкування. Це психічна реакція на мегаполіс, прагнення захистити себе від всіх неприємностей, пов’язаних з розвитком надміст.
Сукупний вплив означених зовнішніх чинників урбанізованого середовища часто нівелює глибинні, сутнісні риси людської особистості які торкаються, скажімо, пошуків сенсу життя. Виступаючи «непершочерговими» і, начебто, «необов’язковими» в урбанізованих умовах, ці пошуки для більшості городян відновлюються лише під час відпочинку у природному середовищі.
Розвиток специфічних станів свідомості відображається на поведінці і характері діяльності. І хоча загалом їх причини агресивної поведінки городян криються у нестачі їх культури, виключати роль зовнішніх чинників у цьому процесі на нашу думку не слід. Невмотивована агресія є небезпечнішою, ніж та, що виступає свідомо обраним шляхом вирішення особистісних проблем жителів і міських, і сільських середовищ, оскільки може бути спрямована на будь-кого. Розрядження агресії чи інших психічно негативних станів у більшості випадків відбувається щодо слабкіших об’єктів — жінок, дітей, тварин, рослин тощо.
Враховуючи наявність у переліку об’єктів, щодо яких можлива агресивна поведінка, об’єктів довкілля, маємо підстави

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді
395
визначити екодевіантний тип поведінки особистості у навколишньому середовищі. Враховуючи, що взірцевим типом поведінки у довкіллі є екологічно доцільний тип (під яким вбачаємо систему соціально обумовлених, свідомо керованих дій і вчинків у сфері безпосередньої і опосередкованої взаємодії з довкіллям, що має наметі узгодження потреб суб’єкта з вимогами збалансованого розвитку суспільства) [4], спробуємо визначити особливості екодевіантної поведінки. Зазначимо, що екдевіантна поведінка у більшості випадків притаманна дітям і молоді, дорослі ж припускаються прикрих вчинків в основному з традиційних міркувань та звичок або з нестачі необхідної інформації. Тому корекція виховних впливів і загальне спрямування екологовиховного процесу на формування екологічно доцільної поведінки школярів є надзвичайно актуальним. Поширення екодевіантної поведінки серед міських школярів пояснюється не лише зовнішніми чинниками міського середовища, ай традиційними вадами екологічного виховання усім ї і школі, бурхливим гормональним розвитком, надмірною інтелектуалізацією міського життя, недоліками самовиховання тощо. Однак, вплив зовнішніх чинників урбожит- тя на зростання агресивності і, водночас, депресивності городян втому числі і школярів) є доведеним.
Тож, спробуємо визначити риси екодевіантної поведінки школярів.
Загалом це поведінка, яка суперечить моральним і екологічним нормам і правилам. Без дорослих, у своєму колі школярі руйнують природні об’єкти, не маючи змоги пояснити навіщо, агресивно сприймаючи зауваження. Здійснюючи природонебе- зпечні дії, байдужо ставляться до аналогічної поведінки інших. Учні не вміють мінімізовувати власний вплив на довкілля на побутовому рівні, не переймаються питаннями раціонального ресур- соспоживання, оскільки не усвідомлюють процес використання ресурсів як вплив на природу. Емоційні реакції щодо природи неадекватні виявляються у грубості, жорстокості, байдужості. Відсутнє бажання милуватися природою, цікавість до неї. Учні не мають чітких моральних орієнтирів стосовно як об’єктів природи, такі використання ресурсів. Ставлення до природи нестійке, переважно прагматичного характеру. Рейтинг екологічних цінностей у ієрархії особистісних низький. Потреба у спілкуванні з природою невиражена.

396
Збірник наукових праць, випуск 14, книга І
Як правило такі школярі мають фрагментарний характер екологічних знань, практично необізнані з екологічного права та проблем сталого розвитку суспільства, екологічних проблем місцевого рангу. Учні не вміють критично оцінювати факти, не розуміють взаємозалежність природи та людини, природи та суспільства. Правил поведінки дотримуються ситуативно. Вони не усвідомлюють побутову діяльність як чинник впливу на довкілля, тож мають невиражену готовність до вирішення екологічних проблем тане вважають себе відповідальними за наслідки власної діяльності у довкіллі.
Таким чином з огляду на об’єктивний характері постійний вплив зовнішніх чинників міського середовища на формування особистості городян зменшенню чи уникненню проявів екоде- віацій у поведінці міських школярів можуть сприяти корекційні виховні впливи, спрямовані насамперед на формування потреб, цінностей та мотивів взаємодії з довкіллям, усвідомлення власного впливу на довкілля під час побутової діяльності. Їх розробка
— у перспективі педагогічних досліджень.
Література:
1. Ãóìèëåâ Ë. Í. Ýòíîãåíåç è áèîñôåðà Çåìëè / Ë. Í. Ãóìèëåâ.
— Ì.: Íàóêà, 1999. — 534 ñ.
2. Ìåäâåäåâ Â.
À. Ýêîëîãè÷åñêîå ñîçíàíèå: Ó÷åáíîå ïîñîáèå.
Èçä. âòîðîå, äîï. / Â. À. Ìåäâåäåâ, À. À. Àëäàøåâà. — Ì.:
Ëîãîñ, 2001. — 384 ñ.
3. Ïðîãðàìà ä³é «Ïîðÿäîê äåííèé íà ÕÕ² ñòîë³òòÿ» (Ñàìì³ò
«Ïëàíåòà Çåìëÿ», 1992). — Ê.: ²íòåëñôåðà, 2000. — 359ñ.
4. Ïóñòîâ³ò Í.
À. Òåîðåòè÷í³ çàñàäè ôîðìóâàííÿ åêîëîã³÷-
íî äîö³ëüíî¿ ïîâåä³íêè øêîëÿð³â
/ Í. À. Ïóñòîâ³ò / / Òåî-
ðåòèêî-ìåòîäè÷í³ ïðîáëåìè âèõîâàííÿ ä³òåé òà ó÷í³âñü-
êî¿ ìîëîä³: çá³ðíèê íàóêîâèõ ïðàöü. — Âèï. 13. êíèãà 1.
— Êàì’ÿíåöü-Ïîä³ëüñüêèé: Âèäàâåöü Çâîëåíêî Ä. Ã., 2009.
— Ñ. 353-361.
5. Ñêðåáåöü Â. Î. Åêîëîã³÷íà ñâ³äîì³ñòü: ³ñòîðè÷íèé ðîçâèòîê,
ñó÷àñíèé ñòàí, ïñèõîëîã³÷íà ä³àãíîñòèêà
/ Â. Î. Ñêðåáåöü.
— ×åðí³ã³â.: Á. â, 1997. — 66 ñ.
6. Ñòðàòåã³ÿ ªÅÊ ÎÎÍ äëÿ îñâ³òè â ³íòåðåñàõ ñòàëîãî ðîçâèòêó
(ïðèéíÿòà íà íàðàä³ âèñîêîãî ð³âíÿ ïðåäñòàâíèê³â ì³í³ñ-

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді
397
òåðñòâ îõîðîíè íàâêîëèøíüîãî ñåðåäîâèùà ³ îñâ³òè, ³ëü-
íþñ, 17-18 áåðåçíÿ, 2006ð. — 22 ñ.
7. Òîôôëåð Ý. Øîê áóäóùåãî / Ý. Òîôôëåð. — Ì.: ÀÑÒ, 2004.
— 557 ñ.
8. Ôèëèí Â.
À. Âèäåîýêîëîãèÿ
/ Â.
À. Ôèëèí. — Ì.: Íàó-
êà,1997. — 257 ñ.
9.
Ôèëîñîôñêèé ýíöèêëîïåäè÷åñêèé ñëîâàðü
/ Ðåäêîë:
Ñ. Ñ. Àâåðèíöåâ è äð. — 2-å èçä. — Ì.: Ñîâ. ýíöèêëîïåäèÿ,
1989. — 815 ñ.
Обосновано влияние внешних факторов городской среды на поведе-
ние горожан в окружающей среде, выделен и охарактеризован ее эко-
девиантный тип относительно городских школьников.
Ключевые слова: городская среда, экологическое поведение, эко-
девиации.
Influence of external factors of urban environment is grounded on the en-
vironment conduct of townspeople, selected and described it ekodeviant
type in relation to city schoolchildren.
Keywords: urban environment, ecological conduct, ekodeviation
УДК 37.036.373
В. В. Рагозіна, м. Київ
ЕСТЕТИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО
ПРОЦЕСУ У ЗНЗ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА
Висвітлено наукові підходи щодо проблеми естетизації навчально-
виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах.
Ключові слова: естетизація навчально-виховного процесу, загально-
освітні навчальні заклади.
У сучасному світі мета освіти і виховання співпадає з метою життєдіяльності людини нової генерації, якою є самовираження і самореалізація особистості у широкому спектрі діяльності. Означена мета співзучна природі естетичного розвитку особистості, від естетичної і культурної зрілості якої залежить моральне здоров’я суспільства, вирішення екологічних проблем, духовне становлення майбутніх поколінь. У звязку з цим, у сьогоднішніх соціокультурних умовах особливої актуальності набуває есте-


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал