Концепція формування соціально компетентної особистості випускника




Скачати 374.91 Kb.

Сторінка1/3
Дата конвертації23.12.2016
Розмір374.91 Kb.
ТипКонцепція
  1   2   3

Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області
Ніжинський ліцей Ніжинської міської ради Чернігівської області
при Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя


КОНЦЕПЦІЯ




ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО КОМПЕТЕНТНОЇ
ОСОБИСТОСТІ ВИПУСКНИКА
В УМОВАХ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ
Ніжинського ліцею Ніжинської міської ради
Чернігівської області при Ніжинському державному університеті
імені Миколи Гоголя






Ніжин 2013

2

Автори:
Є.І. Коваленко - канд. пед. наук, професор, завідувачка кафедри педагогіки
Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя
С.Г. Алєксєєнко - директор Ніжинського ліцею Ніжинської міської ради Чернігівської області при Ніжинському державному університеті імені Миколи
Гоголя
С.М. Симан- заступник директора з науково-дослідної роботи Ніжинського ліцею
Ніжинської міської ради Чернігівської області при Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя
С.В. Солдатенко - психолог Ніжинського ліцею Ніжинської міської ради
Чернігівської області при
Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя



Формування соціально компетентної особистості ліцеїста у процесі навчання
історико-суспільствознавчих дисциплін: / Ред. Коваленко Є.І. – Ніжин: Міланік, 2013.
- 32 с.



© Ніжинський ліцей Ніжинської міської ради при НДУ ім. М Гоголя


3
ЗМІСТ
АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО КОМПЕТЕНТНОЇ
ОСОБИСТОСТІ ВИПУСКНИКА ...................................................................................... 4
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КОНЦЕПЦІЇ ..................................................................... 6
ІІ. СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «СОЦІАЛЬНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ», СТРУКТУРА
СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНОСТІ......................................................................................... 7
ІІІ. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ
СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В УМОВАХ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ ЛІЦЕЮ ... 10
ІV. КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ В УЧНІВ СОЦІАЛЬНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ ........................................................................................................... 12
VІІ.
МОНІТОРИНГ
ФОРМУВАННЯ
СОЦІАЛЬНО-КОМПЕТЕНТНОЇ
ОСОБИСТОСТІ ВИПУСКНИКА ....................................................................................... 20
VІІІ. СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ......................................................................... 21
ІХ. ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ ............................................................................ 21
ДОДАТОК 1. Структура соціальної компетентості
ДОДАТОК 2.
Структурно-функціональна модель процесу формування соціально компетентного випускника ліцею
ДОДАТОК 3.
Рівні сформованості соціальної компетентності випускника ліцею

4
І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Актуальність проблеми формування соціально компетентної особистості
випускника
Людина і суспільство набувають своїх власних якостей лише на основі соціальних процесів. Суспільство є тією сукупністю способів і форм взаємодії людей, у якій виявляються і набувають загальної значущості індивідуальні особливості та здібності особистості, створюються матеріальні, духовні та соціальні умови для її життєдіяльності та розвитку.
Проблема дотримання балансу особистих інтересів та інтересів оточуючих у побудові соціальних відносин, визначення умов ефективної взаємодії людей у всіх сферах діяльності ніколи не втратить своєї актуальності, оскільки розвиток країни залежить від бажання і вміння людини як громадянина принести користь суспільству, зробити його кращим, ніж воно є.
Освітнє середовище загальноосвітнього навчального закладу, зокрема ліцею, є потужним засобом формування у підростаючого покоління соціальної компетентності
- знань, навичок, мотивів, необхідних для успішної взаємодії особистості із соціальним середовищем.
Недостатня увага освітян до проблеми формування соціальної компетентності може призвести до відсутності у частини молоді навичок конструктивного спілкування, уміння працювати в команді, планувати свою роботу, до знецінення одвічних загальнолюдських цінностей.
Проблема формування в учнів ключових компетентностей є актуальною з огляду на особливості сучасного ринку праці. Він вимагає від випускника не лише теоретичних знань, а здатності самостійно їх застосовувати в нестандартних ситуаціях, вирішувати нові проблеми, що мають соціальне та професійне значення, готовності навчатися все життя. На всіх рівнях роботи необхідні такі якості як самостійність, ініціативність, відповідальність.
Головною цінністю освіти має бути формування в особистості творчих якостей, нестандартного мислення, уміння виходити за межі того, що вивчається, здатності до саморозвитку, самоуправління, творчої самореалізації
Як показує досвід, школа вчить не життю, а знанням. Неефективність сучасної шкільної системи освіти проявляється в тому, що не видно результату, значимого поза самою системою освіти. Іншими словами, те, чого вчать у школі, у школі ж і
затребуване. Спрямованість навчального закладу на переважне засвоєння знань вже не відповідає соціальному запиту.
Одним із шляхів досягнення нової якості освіти є компетентнісний підхід, що
спрямований на забезпечення відповідності мети і результатів освіти соціальним вимогам. У зв’язку із упровадженням даного підходу у шкільну практику відбувається зміна педагогічних поглядів на роль знань і вмінь, набутих учнями в навчальному закладі.

5
Модернізація структури, змісту й організації освіти на засадах компетентнісного підходу – ключовий напрям державної освітньої політики, визначений
«Національною стратегією розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».
Метою виховання, визначеною у «Основних орієнтирах виховання учнів 1-11
класів загальноосвітніх навчальних закладів України» (Наказ МОН від 31.10.2011 № 1243) є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал.
Оптимальні умови для ефективного впровадження компетентнісного підходу створює профільна освіта, адже сутність, мета і принципи профільного навчання нерозривно пов’язані із процесом формування ключових компетентностей особистості. Одними із основних завдань профільної освіти, зазначеними у
«Концепції профільного навчання в старшій загальноосвітній школі» (затвердженої
Наказом МОН України від 11вересня 2009 № 854) є:

формування загальнокультурної, соціальної, комунікативної, інформаційної, громадянської, технічної, здоров'язбережної компетенцій учнів на допрофесійному рівні, спрямування молоді щодо майбутньої професійної діяльності;

забезпечення умов для життєвого і професійного самовизначення старшокласників, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією;

забезпечення наступно-перспективних зв'язків між загальною середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю.
Реалізація перерахованих вище завдань потребує інноваційної діяльності навчального закладу з визначення процесуальних та організаційних основ впровадження компетентнісного підходу: використання теоретичних і практичних нововведень, постійного пошуку нових ефективних технологій формування соціально компетентної особистості.
Розвиток системи освіти у зазначеному напрямі вимагає критичного осмислення досягнутого і зосередження зусиль та ресурсів на вирішенні проблеми відповідності змісту навчання проблемному полю соціальної дійсності.
Постає необхідність у розробленні та апробації інноваційної моделі процесу формування соціально компетентної особистості в умовах профільного навчання.
Актуальність такої експериментальної діяльності навчального закладу визначається суперечностями між зростанням запитів педагогічної теорії та практики щодо розробки ефективних моделей формування компетентностей учнів з одного боку, і недостатньою методично-технологічною розробленістю даної проблеми – з іншого.
Важливою тенденцією розвитку сучасної системи загальної середньої освіти є перехід до старшої профільної школи з орієнтацією на її широку диференціацію,
індивідуалізацію, варіативність, багатопрофільність.

6
Профільна школа і компетентнісна освіта природно пов’язані між собою за своєю сутністю, адже однією із головних значущих категорій тут виступає
формування соціально успішної особистості.
Система профільної освіти як інноваційна дидактична система дає можливість найповніше реалізувати особистісно зорієнтований та компетентнісний підходи до навчання і виховання завдяки створенню сприятливих умов для врахування
індивідуальних особливостей, інтересів, потреб учнів. Адже саме в умовах профільної освіти йдеться про усвідомлений вибір профільних предметів, високий рівень мотивації до навчання, наявність уявлень про особливості майбутньої професії, про сенс життя та життєві перспективи. Профільна освіта відкриває широкі перспективи для подальшого розвитку вже сформованих компетентностей, для руху учня від
вибору навчальної дисципліни до свідомого вільного життєвого вибору.
У Ніжинському ліцеї Ніжинської міської ради при НДУ імені Миколи Гоголя склалася модель профільної організації навчання, в якій враховуються етапи самовизначення особистості дитини від вступу до ліцею до вибору вищого навчального закладу. У зв’язку з цим профільна освіта у закладі представляє собою систему педагогічної, психологічної, інформаційної та організаційної підтримки ліцеїстів, що сприяє їх самовизначенню щодо майбутньої професії, формуванню складових соціальної компетентності.
Ліцей є життєвим простором, «в якому дитина не тільки готується до життя, а й живе, де реалізує свої базові потреби та інтереси» (І.Г. Єрмаков).
Система профільної освіти у ліцеї адаптує до змін у суспільстві, зберігаючи накопичений досвід і традиції як основу фундаментальності.
Важливим фактором, який позитивно впливає на становлення соціальної компетентності старшокласників в умовах освітньої системи ліцею є те, що старший шкільний вік є сенситивним у формуванні світогляду, виробленні стратегії життя, професійному самовизначенні. Зокрема у підлітковому віці процес соціалізації починає набувати нового забарвлення. З'являється свідоме бажання засвоєння правил взаємодії та спілкування.
Методологічні засади Концепції
Методологічною основою Концепції є об’єктивний закономірний зв’язок між побудовою навчання та ходом загального розвитку учнів, гуманістичний підхід до розвитку особистості, положення компетентнісного підходу в освіті та принципи організації профільної освіти.
Компетентнісний підхід є системним і характеризується особистісним та діяльнісним аспектами, тобто має гуманістичну та практичну спрямованість. Він не може протиставлятися знанням, умінням, навичкам (ЗУНам), оскільки підкреслює роль досвіду, умінь практично реалізувати знання. Разом з тим компетентнісний підхід не тотожній ЗУНівському, оскільки він встановлює підпорядкованість знань умінням (І.Зимня).

7
Компетентнісний підхід передбачає окреслення чіткого кола компетенцій, тобто необхідного комплексу знань, навичок, ставлень та досвіду, що дає змогу ефективно виконувати певну діяльність або певну функцію. Навчальний процес спрямовується на набуття учнями важливих компетентностей, тобто загальних здатностей особистості виконувати певний вид діяльності.
Особистісно-зорієнтований підхід вимагає визнання особистості як продукту соціального розвитку, носія культури, права на повагу, що передбачає опору на природний процес саморозвитку здібностей, самовизначення, самореалізацію, самоутвердження, створення для цього відповідних умов. Особистісно-орієнтоване виховання – це утвердження людини як як найвищої цінності, навколо якої
ґрунтуються всі інші суспільні пріоритети (І.Д. Бех). Даний підхід поєднує навчання й виховання в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку особистості учня як суб’єкта діяльності і соціальних стосунків.
Діяльнісний підхід узгоджуються з метою та сутністю компетентнісного підходу, спрямований на організацію діяльності суб'єкта, в якій він був би активним у пізнанні, праці, спілкуванні, своєму розвитку.
Особистісний, діяльнісний і компетентнісний підходи знаходяться в діалектичній єдності, тому що особистість виступає суб'єктом діяльності, яка, у свою чергу, поряд з іншими факторами, визначає особистісний розвиток людини і забезпечує формування її компетентностей.
Для успішної реалізації потенціалу компетентнісного підходу необхідно подальше визначення сутності поняття «соціальна компетентність» та вивчення її структури.


ІІ. СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «СОЦІАЛЬНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ», СТРУКТУРА
СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНОСТІ
У «Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти» компетентність визначається «як загальна здатність, яка базується на знаннях, уміннях, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню».
На думку основоположника педагогіки життєтворчості І. Єрмакова,
компетентність – це підхід до знання як інструменту розв’язання життєвих проблем, прийняття ефективних рішень у різних сферах життєдіяльності людини, це загальна здібність, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню, вихованню, інтеграції у простір соціальних і культурних відношень, міжособистісної інтеграції та спілкування
«…Під компетентністю людини, пише О. Пометун, педагоги розуміють спеціально структуровані (організовані) набори знань, умінь, навичок і ставлень, що
їх набувають у процесі навчання. Вони дозволяють людині визначати, тобто
ідентифікувати і розв’язувати, незалежно від контексту (від ситуації) проблеми, характерні для певної сфери діяльності».

8
Кожна компетентність побудована на комбінації взаємовідповідних пізнавальних відношень та практичних навичок, цінностей, знань і вмінь, всього того, що можна мобілізувати для активної дії.
Формування в учнів соціальної компетентності співвідноситься із загальною метою будь-якої освітньої системи - розвиток особистості як суб’єкта соціальної взаємодії у єдності когнітивної, пізнавальної, емоційно-вольової, ціннісно- мотиваційної сфер.
Соціально компетентна особистість уміє визначати власне місце в житті суспільства, проектувати стратегії свого життя відповідно до соціальних норм і правил, ураховувати інтереси та потреби різних соціальних груп, індивідуумів, здатна адекватно оцінювати навколишню дійсність на основі повноти знань, продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі, команді, виконувати різні ролі та функції в колективі, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання.
Українські педагоги включають соціальну компетентність до переліку ключових компетентностей, що інтегровані у зміст навчально-виховного процесу, їх формування пронизує викладання усіх навчальних предметів.
У «Державному стандарті базової і повної загальної освіти» (затвердженому
постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392) соціальна компетентність визначається як здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.
Педагогічний колектив ліцею орієнтується на визначення цього поняття
Докторович М.О., яка розглядає соціальну компетентність випускника школи як
«придбану інтегровану здатність особистості гнучко орієнтуватися в постійно
мінливих соціальних умовах та ефективно взаємодіяти з соціальним середовищем».
Соціальна компетентність як інтегрована характеристика особистості дає можливість ефективно вибудовувати свою поведінку в залежності від ситуації й у відповідності з прийнятими в соціумі на даний момент нормами й цінностями.
Структурними компонентами соціальної компетентності старшокласників є:
ціннісно-мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний та особистісний
(регулятивний) (додаток 1).
Системоутворювальним компонентом соціальної компетентності є ЦІННІСНО-
МОТИВАЦІЙНИЙ, оскільки у своїй діяльності особистість керується переконаннями, системою цінностей, що визначають всі цільові установки поведінки особи, здатність до планування власного життєвого сценарію. Мотивацію поведінки особистості визначають цінності, соціальні та політичні переконання і думки, а також уявлення людини про те, яке місце вона сама та інші займають у суспільстві і в складових його організаціях.
Без усталених особистісних ціннісних орієнтирів не можливий розвиток моральних якостей особистості (гідність, щирість, совість, чесність, відповідальність, толерантність).

9
Соціально значущі якості особистості формуються тільки у зв'язку зі значимими для особистості цілями. Відповідно важливу роль у розвитку складових соціальної компетентності відіграє мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів, їх вчинків.
КОГНІТИВНИЙ КОМПОНЕНТ - характеризується наявністю сукупності знань і уявлень індивіда про соціальну дійсність та про самого себе, необхідних для продуктивної діяльності, включає складові: знання соціальних норм; знання про суспільство, виробництво; знання про способи діяльності, уже здобуті суспільством; здатність до розуміння й моделювання соціальних явищ; знання з навчальних дисциплін; соціальний інтелект - набір психічних властивостей особистості, який дозволяє людині шляхом розумових операцій ефективно взаємодіяти з іншими людьми.
ОПЕРАЦІЙНО-ДІЯЛЬНІСНИЙ КОМПОНЕНТ - характеризується наявністю певного соціального досвіду, навичок, необхідних для ефективної взаємодії із суспільством, включає складові: комунікативно-організаторські уміння; навички ефективної взаємодії з соціумом (уміння обирати конструктивні форми взаємодії й побудови стосунків, вміння виходити з конфліктної ситуації); уміння діяти адекватно ситуації (здатність обирати навички і вміння залежно від ситуації); готовність і здатність приймати рішення; уміння розв’язувати проблемні завдання; загальнонавчальні вміння; творчі вміння.
ОСОБИСТІСНИЙ (РЕГУЛЯТИВНИЙ) КОМПОНЕНТ – характеризується механізмами саморегуляції особистості, керуванням почуттями, самостійністю, включає складові: відповідальність; самоорганізація; самоаналіз; самооцінка; самоконтроль з метою самокорекції; самовдосконалення; здатність до професійного самовизначення; інтелектуальні здібності.
Поняття «соціальна компетентність» вживається як назва однієї із ключових компетентностей, але, за своїм змістом, є одночасно узагальнювальним поняттям, що об’єднує в собі елементи всіх ключових компетентностей як базових цінностей, від яких залежить успішність життя особистості в майбутньому.
Урахувавши особливості профільної освіти в умовах ліцею можна стверджувати: для того, щоб особистість визначилася із майбутньою професією, здобула підготовку для продовження освіти у ВНЗ, стала соціально успішною, вона повинна оволодіти не лише ключовими, а й предметними компетентностями. Отже, можна виділити наступні підкомпетентності соціальної компетеності:
-
громадянська (знання правових норм, здатність орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя);
-
комунікативна (вміння будувати стосунки з іншими людьми, виступати перед аудиторією);
-
моральна (духовна) (наявність ціннісних орієнтацій);
-
навчально-пізнавальна (вміння самостійно опановувати новий навчальний матеріал, поповнювати професійні знання);

10
-
мовленнєва

(вміння адекватно і доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях, будувати усне й письмове висловлювання, володіння
іноземними мовами);

-
побутова (володіння елементарними навичками побутового обіходу);
-
екстремальна (поведінка адекватна ситуації, або нормальна реакція на ненормальні події);
-
інформаційна (здатність учня орієнтуватись в інформаційному просторі, володіти й оперувати інформацією відповідно до потреб ринку праці); формування інформаційної компетентності як однієї із ключових передбачає обов'язкове використання в навчальному процесі комп'ютерної техніки й медіазасобів і забезпечення оволодіння учнів прийомами опрацювання
інформації.
-
здоров’язбережувальна (характеристики, властивості учня, спрямовані на збереження фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я – свого та оточуючих);
-
полікультурна (оволодіння вітчизняною та світовою культурною спадщиною, моделями толерантної поведінки та стратегії конструктивної діяльності в умовах культурних, мовних, релігійних та інших відмінностей між народами);
-
предметні компетентності (забезпечуються засобами викладання навчальних предметів).
Процес формування соціальної компетентності є складним, багатоаспектним педагогічним явищем і має бути спрямованим на особистісне зростання ліцеїстів, їх соціальне і життєве самовизначення.

ІІІ. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ
СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В УМОВАХ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ
ЛІЦЕЮ
Мета формування соціально компетентної, творчої, високоморальної особистості випускника ліцею є зумовленою соціальним запитом суспільства, визначає спрямованість педагогічних упливів, систему методів, форм, засобів навчально-виховної роботи.
Мета конкретизується у завданнях:
1)
Засвоєння ліцеїстами знань, вироблення стійких навичок соціально компетентної поведінки;
2)
Створення єдиного соціально-розвивального середовища в життєдіяльності учнів і педагогів ліцею;
3)
Створення та вдосконалення системи формування компетентностей, необхідних для вступу й навчання у вищих навчальних закладах, здійснення допрофесійної підготовки за різними профілями;

11 4)
Інтеграція, скоординованість, гармонійність факторів упливу суб’єктів виховного процесу (учителів, учнів, батьків, громадськості) на процес становлення соціально компетентного випускника ліцею.
Основні ідеї, вихідні положення процесу формування соціально компетентної особистості випускника, що здатні регулювати взаємодію всіх його суб’єктів, відображають принципи.
Окрім традиційних наукових принципів навчання й виховання
(цілеспрямованості, послідовності, систематичності, доступності, свідомості й активності, індивідуалізації й диференціації тощо), можна визначити специфічні
принципи формування соціальної компетентності:
культуровідповідності - основою цього принципу є положення А.Дістервега та теорія С.Й.Гессена, згідно з якою чим більшим є радіус культури і культурних цінностей, що оточують особистість, тим вищим є рівень її моральності, свободи, відповідальності;
системності, вимагає єдності форм, засобів, прийомів вирішення різних професійних завдань, логічного взаємозв’язку всіх етапів педагогічного процесу.
гуманізації та демократизації освіти - полягає в утвердженні особистості учня як найвищої соціальної цінності, в найповнішому розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх потреб; означає організацію навчального процесу відповідно до умов розвитку суспільства і тенденцій розвитку цивілізації, співробітництво педагогів і учнів як суб'єктів учіння, де останні є повноправними учасниками навчального процесу і творцями власного самовдосконалення;
індивідуалізації і диференціації – передбачає врахування індивідуально- психологічних особливостей учнів, створення умов для вільної реалізації завданих природою здібностей і можливостей; спеціалізацію навчального процесу для різних груп учнів;
профілізації – полягає у створенні умов для диференціації змісту навчання старшокласників, врахуванні запитів і професійних планів учнів; забезпеченні поглибленого вивчення окремих предметів,
пріоритету розвивального навчання, згідно з яким знання, які закладаються в зміст освіти, є не метою, а засобом навчання, розвитку особистості, її сприйняття, мислення, пам’яті, специфічних творчих здібностей та інших якостей.
емоційно-чуттєвої домінанти - ґрунтується на психологічному механізмі усвідомлення особистістю життєвих явищ і норм шляхом активізації емоційно- образних форм свідомості. Моральні норми і вимоги стають основою поведінки особистості тільки тоді, коли вони не лише пізнаються, а й є об’єктом емоційно- ціннісного ставлення.
забезпеченні пріоритетності загальнолюдських і громадянських цінностей у
формуванні особистості;

12
інформатизації освіти - дозволяє враховувати множинність напрямів використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у начально-виховному процесі;
педагогіки співробітництва - ставлення до навчання як творчої взаємодії вчителя та учня;
діалогу культур, згідно з яким розуміння будь-якого поняття, явища можливе за умови його розгляду у просторі різних культурних розумінь (від минулого до теперішнього), а також у площині сьогодення (у дискусії та взаємодоповненні сучасних культур)
відповідність освіти потребам особистості учня і вчителя, суспільства і
держави;
пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей у формуванні
особистості.
В умовах профільної освіти учні здійснюють реальний відповідальний вибір профілю навчання, рівня вивчення окремих дисциплін, видів дослідницької, проектної, організаційної діяльності, професійних проб і допрофесійної підготовки. Від обраного профілю залежить спектр вибору можливостей продовження навчання у ВНЗ, що призводить до підвищення рівня відповідальності за вибір.
Зміст кожного з принципів дозволяє зрозуміти основні підходи, яких слід дотримуватися під час розробки конкретних педагогічних технологій.


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал