Конкурс «Юний дослідник»




Скачати 390.26 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/3
Дата конвертації11.03.2017
Розмір390.26 Kb.
ТипКонкурс
  1   2   3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ
ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
ВІДДІЛ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ СЛАВУТСЬКОЇ
РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ







На конкурс
«Юний дослідник»
номінація: Народознавство, краєзнавство

Рослини і тварини - народні
символи та обереги. Легенди

Роботу виконала
Пізнюр Юлія Олександрівна
учениця 6 класу
Варварівського навчально-
виховного комплексу
дошкільний навчальний
заклад, середня загальноосвітня
школа І-ІІ ступенів»

Науковий керівник
Антонюк Ольга Володимирівна
вчитель початкових класів
категорія спеціаліст




2013 р.


2
План захисту роботи учня
Тези до роботи «Рослини і тварини – народні символи та обереги. Легенди
Учениці го класу Варварівського навчально-виховного комплексу Пізнюр Юлії Олександрівни Славутської районної філії. Керівник роботи Антонюк Ольга Володимирівна, вчитель початкових класів, категорії спеціаліст.
Мета дослідження: є дізнання історії виникнення народних символів, оберегів та легенд рослині тварин рідного краю.
Завдання: дослідити легенди рослині тварин їх народні символи та обереги, зібрати дані про історію їх створення та існування.
Методи дослідження: народний та пошуковий.
Однією з давніх традицій наших пращурів була любов до природи, до всього сущого на землі. Наші предки вірили, що тварини і рослини, які люди, мають душу, вміють розмовляти, можуть дати добру пораду і захистити в біді.
Одним із найулюбленіших образів в народнопоетичній творчості є калина. Цвіт калини — символ дівочої вроди і чистоти. Червоні ґрона калини — символ здоров―я і багатства, сили і мужності. Верба — це символ побачень, а також це символ весни, пробудження природи.
Тополя
— символ дівочої краси, вроди, стрункого стану, а ще — символ жіночої долі, вдови.
Дуб
— символ сили, міцності, здоров'я.
Колись на Купайло гілочки горобини чіпляли накожні двері, щоб уберегтися від злих духів та хвороб. Україна — це країна квітів. Які ж квіти є оберегом в Україні Таким оберегом є мак Голівка маку – символ надзвичайної родючості. Квіти маку – це символ дівочої краси.
Хміль
- символізує розум, мудрість.
Барвінок
— це символ весілля, достатку, символ здоров'я і життя.
Пахощі чорнобривців сприяли розвиткові чоловічої сили.
Кінь
— це символ сонця, безмежного степу. Особливим піклуванням і доглядом на Україні користується корова
— поїльниця і годувальниця селянської родини.
Собака
створений дияволом з глини (Ушицький повіт, проте він є найближчою до людини твариною і єдиним його вірним і надійним другом.
Кіт створений Богом. Він — тварина добра і друг людини, що оберігає його від усього злого.
Лелечина вірність є символом любові дорідної землі, дорідної оселі. Колись вважалося, що жайворонки
— це душі померлих предків, які раз нарік, навесні, відвідують рідну землю. Пара голубів символ вірної любові й злагоди всім ї.
Терен
-захисник садиб. Осика це оберег від усякого злого. Вишня – божественне дерево. Яблуня і яблуко а також груша – символ вічної молодості та безсмертя. Ясен
– символ війни. Символом Батьківщини є чебрець, а символом краси – лілія.
Воли та свиня створені Богом і вважаються благословенними. Півень і курка також створені Богом на користь людині, але є проклятими. Свійська коза вважається невдалою спробою чорта створити, наслідуючи Бога, корову. Ластівка- Божа пташка Зозуля – символ жіночий, материнський. Символом веселощів, задоволення є соловей.

3

ЗМІСТ
Вступ………..……………………………………………………………………………………….5
І. Рослини і тварини – народні символи та обереги . Легенди..........6
ІІ. Дерева і кущі…………………………………………………………………………………..6
2.1. Калина
2.2. Верба
2.3. Тополя
2.4. Дуб
2.5. Береза
2.6. Горобина
2.7. Терен
2.8. Осика
2.9. Вишня
2.10. Яблуня
2.11. Груша
2.12. Ясен…………………………………………………………………………………………….15
ІІІ. Квіти і трави……………………………………………………………………………………16
3.1. Мак
3.2. Барвінок………………………………………………………………………………………17
3.3. Чорнобривці
3.4. Хміль
3.5. Чебрець
3.6. Лілія
ІV. Тварини та птахи…………………………………………………………………………….21
4.1. Кінь …………………………..………………………………………………………………….21
4.2. Корова
4.3. Собака
4.4. Кіт

4
4.5. Лелечине гніздо
4.6. Пара голубів
4.7. Жайворонок
4.8. Воли
4.9. Свійська коза
4.10. Свиня
4.11. Курка
4.12. Півень
4.13. Ластівка
4.14. Зозуля
4.15. Соловей
V. Висновки……………………………………………………………………………………………32
VІ. Додатки…………………………………………………………………………………………….33
VІІ. Список використаної літератури………..………………………………………….66

5
ВСТУП
Як часто мив нашому сьогоденні звертаємось до різних символів — тих, що прийшли до нас з минулого, з нашої багатовікової історії тих, що живуть у народних думах, піснях, переказах і легендах. Ці символи — ознаки нашого роду, що вирізняють нас, українців, з-поміж інших народів, роблять нас самобутніми і неповторними. Ці символи — образ нашої України, пісенного, калинового, солов'їного краю. У найтяжчі часи своєї історії вистояв наш народ, зберіг свій дух, своє коріння, свої національні святині. І все те краще, що дісталося нам у спадок, ми повинні шанувати і берегти, аби передати нащадкам. Щоб по-справжньому полюбити свою землю, її неодмінно треба пізнати. Треба вчити історію рідного краю, знати його звичаї і традиції. Тож ця невеличка робота створена з великою надією і великим бажанням допомогти таким маленьким громадянам нашої країни стати справжніми синами і дочками своєї Батьківщини.

Мета дослідження здійснити подорожу народні символи та обереги рослині тварин рідного краю дізнатися легенди їх виникнення познайомитись із ними.
Завдання: дослідити легенди рослині тварин їх народні символи та обереги зібрати дані про рослини і тварини, як народних символів та оберегів дізнатися про історію їх створення та існування.
Методи дослідження науково – пошуковий.



6
РОСЛИНИ І ТВАРИНИ – НАРОДНІ СИМВОЛИ ТА ОБЕРЕГИ.
ЛЕГЕНДИ
Однією з давніх традицій наших пращурів була любов до природи, до всього сущого на землі. Змалечку дітей вчили дбати про все живе і неживе, Що їх оточувало звіряті птахів, дерева і квіти, землю і воду. Наші предки вірили, що тварини і рослини, які люди, мають душу, вміють розмовляти, можуть дати добру пораду і захистити в біді. Тому так багато в народі складено пісень, казок, легенді переказів, загадок і прислів'їв про вербу і калину, про соловейка і зозулю, про барвінок і соняшник — своєрідні живі символи України.
ДЕРЕВА І КУЩІ
Одним із найулюбленіших образів в народнопоетичній творчості є
калина
Стільки символів, скільки має ця кущова рослина, немає в Україні жоден інший представник рослинного царства. Цвіт калини — символ дівочої вроди і чистоти. Червоні ґрона калини — символ здоров'я і багатства, сили і мужності дод.1 нас. Біля кожної хати в Україні обов'язково ріс кущ калини, її червоні кетяги прикрашали хату вони висіли під стріхою, їх клали у вікна між рамами на зиму. Білими квітами калини весною дівчата прикрашали коси. Для українців калина слугувала заліки. Кожна господиня обов'язково готувала калинові ліки на довгу зиму. Засушували її цвіт, ягоди, листя, гілочки, перетирали з медом, цукром. Калиновий чай — то був перший помічник при нежиті. Свіжі ягоди з медом або цукром та вареною водою вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регулювання тиску та травлення. А дівчата використовували ягоди калини для косметичних справ, соком стиглих ягід калинових протирали обличчя, щоб красиве та рожеве було, адже калина це символ дівочої вроди та краси. Проводжаючи сина в далеку дорогу, селянські сім'ї мали зазвичай давати йому з собою пиріжки з калиною та маком, напували калиновим настоєм, щоб щасливою дорога була .

7 А якщо траплялося криницю копати біля хати, той тут без калини не можна було обійтись — обов'язково поруч висаджували кущ калини, щоб вода солодкою була. Жоден сімейний обряд в Україні не обходився без калини. Весільний коровай неодмінно прикрашали вершечками калини. Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали весільне вільце молодої. Калину вишивали на рушниках, на сорочках, з неї плели вінки. Відроджуючи набуті традиції нашого народу, не слід забувати про калину. В. Скуратівський образно висловив бажання, щоб кожний на своїй землі посадив кущ калини Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, кому вона всохла од байдужості, а ще гірше, коли викорчувана ні йому, ні його дітям ніколи не почути найчистішої, найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні.
Верба
ще один символ нашого народу дод.2 нас. Українське село важко уявити без верб. Їх висаджували нагородах, біля ставу, річки, в кінці греблі, на левадах, на дорогах, що вели в село, на пагорбах, на видолинках, на болоті. Отож, верба росте в кожному регіоні України, вона невибаглива до кліматичних умов. Наземній кулі близько п'ятисот різновидів верби, тридцять з них зустрічається в Україні. Верба оберігала людей від пекучого сонця, тому стежки та дороги, які з'єднували села, обсаджували вербником, а білолози схилялись над водою. Найбільша річка України Дніпро укріплює береги саме завдяки вербам, які схиляють свої віти над її руслом. Недарма кажуть Там, де росте верба, житиме й річка. Верба широко використовувалась у господарстві. З неї будували хати особливо на півдні України, робили ясла для худоби, кошари, клітки для свійських птахів, корита, човни, музичні інструменти. А на Поліссі майстри плели та й нині плетуть коші, козубки, кошики, меблі, декоративні прикраси, хлібнички. Адже в Україні й досі у багатьох місцевостях процвітає народний промисел—
лозоплетіння. З лози плетуть огорожі, тини, перелази, живоплоти. Верба - чудовий перший весняний медонос.

8 Що ж символізує верба У народі кажуть Де верба, там і вода. Тому криниці копали там, де росла верба. Верба — це символ побачень. Гурт парубків завжди збирався під вербою на парубочу нараду. Верба символізує згоду, тому чоловіки йшли миритися із своїми жінками під вербу, під нею збиралися й на віче. Верба — це символ весни, пробудження природи Зацвіла верба, прийшла весна. Котики верби — то перші квіти на нашому столі, у нашій оселі. Верба згадується й у релігійних міфах. Так, під ноги Христу, який виходив з Єрусалима, кидали молоду зелень. В Україні цю зелень уособлюють гілки верби. З того часу їм приписують різні магічні властивості. За повір'ям, верба охороняє людей і худобу від усього злого. Застромлена в стіну або під стелею освячена вербова гілка оберігає тварин від пошесті. Розтрушений попіл спаленої верби підвищує врожай і оберігає його від загибелі. Щоб хвора людина одужала, її ударяли освяченою гілкою верби, промовляли Не я б'ю, верба б'є (шутка б'є)». У купіль малої дитини теж клали гілку верби. Лихоманку виганяли обкурюванням від спаленої зеленої гілки верби. А якщо раптом зуб заболить, потрібно з'їсти дев'ять бруньок з освяченої гілки верби. Неділя за тиждень перед Великоднем називається Вербною, або шутковою, квітною. На цьому тижні не можна сіяти конопель, городини, буряків, бо будуть гірькі. У Вербну неділю святять вербу. Діти тут же біля церкви намагаються проковтнути кілька котиків свяченої гілки, щоб горло не боліло. Під час граду викидають надвір гілочки свяченої верби, щоб град припинився. Виваром свяченої верби миють голову, щоб зняти головний біль. Лікують нею ревматизм, збивають гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рану, а горілку, настояну на її листі, п'ють проти шлункових захворювань Після верби та калини найбільш опоетизованими є тополя та дуб. Юнок, дівчат, жінок порівнюють із тополею, а юнаків та чоловіків — з дубом Струнка, як тополя, Міцний та рослий, як дуб.
Тополя
— символ дівочої краси, вроди, стрункого стану дод.3 нас. Тополя
— символ жіночої долі, вдови Ой одна я, одна, як тополя у полі.
9
Ще за часів язичництва тополя вважалася священним деревом і рубати її можна було лише для розпалювання жертовного вогнища. Побутувало в народі і свято Тополі. Влаштовували його наприкінці весни. Для цього обирали найкращу, найстрункішу дівчину, піднімали їй руки над головою, прикрашали їх хустками, намистом і стрічками, одягали на голову вінок з тополиного листя і водили її селом, лугом, полем, співаючи пісень. На Зелені свята гілки тополі поряд з гілками інших дерев втикали у ворота, вішали під стріхою, у хлівах, аби відігнати нечисту силу. Тополі звичайно висаджували на узбіччях доріг. Ці горді струнки дерева дійсно ніби охороняли шлях. Тополя — це те дерево, яке чуже добре очищає забруднене повітря, робить його прозорим та цілю
ЩИМ
. Колись чумаки, що їздили в Крим по сіль, втомившись у дорозі,влаштували собі ночівлю саме під тополями іранок зустрічали свіжими та бадьорими. Для уособлення сили, здоров"я, міцності та могутності немає яскравішого символу, аніж дуб.
Дуб
символ сили, міцності, здоров'я дод.4 нас. Тому в купіль хлопчику кидали гілку дуба, щоб ріс міцним, як дуб. А юнакам бажали Будь дебелий, як дуб. Коли будували хату, під фундамент кидали гілки дуба, щоб рід був сильний і довговічний. Дуб завжди, був вірним помічником людині ховав від холоду мандрівників, годував їх (у дуплах містилися дикі бджоли, з лика виготовляли личаки, з кори — дубильні речовини та лікарські відвари (лікує стоматит, деревина широко використовується у господарстві. А скільки легенд та переказів складено про це дерево Майже в кожній області є свій іменний дуб, якому понад сто, ато й більше років, під яким відпочивав хтось із історичних героїв. Так, на Верхній Хортиці на Запоріжжі велетенський дуб був свідком, як кошове зібрання під ним писало листа турецькому султанові. Дубна Черкащині пам'ятає печенігів. А велетом серед велетів, патріархом серед патріархів став найстаріший в Україні дуб, що росте в урочищі Юзефині
Рокитнянського району на Ровенщині. Він свідок, як збирав подимне з древлян уроці князь Олег, біля нього зупинялися на перепочинок Ігореві воїни. Йому вже зароків
Береза
завдяки своїй білій корі стала символом чистоти, дівочої ніжності Вона також вважалася оберегом від злих духів, тому її часто садили біля хати, щоб милувала око і захищала садибу дод.5 нас. Жіноча символіка берези відображена в оздоровчій магії . Листя берези матері заварюють для приготування купелі для своїх дочок. В українському фольклорі збереглося замовляння Прошу, Березко, рушати в купіль, Щоб моє серце всім було любе, Прошу Березко, в добру годину, Щоб тільки добре не знало спину. Прошу Березко, у купіль-воду, Щоб мала доня файненьку вроду Кидай, Березко, під ноги рутку, Щоб моя доня немала смутку. Широко використовувалась кора берези — береста — для "берестяних грамот. На ній учні вчилися писати, на ній писали листи, робили різні побутові записи тимчасового значення. Отже, в часи коли папір був занадто дорогим і використовувався для книжок, побутувало письмо на бересті . Для цих грамот бересту знімали так, щоб не пошкодити самого дерева, адже місця, де був знятий тонкий шар кори, мають властивість нарощувати, нову кору. Крім калини, в Україні широко використовували
горобину,
дод.6 нас
яка також має червоні ягоди і довго зберігається на дереві, ваблячи до себе птахів. За кількістю горобини могли передбачити, якою буде зима якщо ягід було багато, чекали холодної, сніжної зими. Горобину знали ще скіфи. Вергілій писав, що скіфи довгими зимовими вечорами пили напій з горобини. Спосіб приготування вина з горобини і меду дожив до наших днів. Квіти горобини здавна додавали до чаю, це надавало йому смаку мигдалю. Горобина також використовувалась у багатьох обрядах. Як оберіг її садять біля хати. Колись на Купайла гілочки горобини чіпляли на кожны двері , щоб уберегти від злих духів та хвороб.

11 Гілочка горобини має 13 листочків — це магічне число жіночої Богині
(пов'язане з Місяцем — давня назва Луна), Горобина захищає від блискавки. Вважається, що намисто з горобини, нанизане на червону нитку, зміцнює енергію, захищає від кволості й виснаження. Такі обереги слід посвятити (зарядити) на Повню.
Терен
відомий в Україні понад дві тисячі років дод.18 нас. Він є одним із прародичів садової сливи вже на початку нашої ери, схрестивши терен з аличею, наші Предки вирощували сливи. Завдяки своїм колючкам терен здобув собі славу доброго захисника садибу давнину — до двору обсадженому терном, не міг пробратися ніякий дикий звір. Пізніше стали вважати, що терен захищає від "нечистої сили. Таке практичне значення цього невисокого деревця. Та є ще й дуже цікава легенда. Одна з порід терну — диптам — отримала назву "неопалимої купини. В перекладі з церковнослов'янської купина означає "кущ. Цей терновий кущ виділяє своєрідну ефірну пару, яка може горіти, проте самої рослини вогонь не торкається. Отже, ця дивовижна властивість не могла пройти непоміченою повз увагу наших Предків вважалося, що з неопалимої купини виходять Боги, щоб показати людям істину. Пізніше цю легенду запозичили юдеї та християни. В Україні з неопалимою купиною пов'язаний образ Богині-Матері, а по прийняттю християнства — Діви Марії. Та цей образ незнищенної квітки життя має язичницьке корінні.
Осика
— дерево, яке в різних регіонах має неоднакове значення дод.19 нас Вірогідно, таке ставлення до цього дерева викликане нав'язаними чужими світоглядними уявленнями, які наклалися на давні вірування, тому в різних місцевостях осика сприймалася по-різному. Через біблійну міфологію виробилося також негативне ставлення до осики, на якій нібито повісився Юда, крім того, осика не вклонилася Ісусу. Християни назвали це дерево "нечистим, проклятим. Хоча, на думку біологів, осика в місцях проживання Ісуса та Юди не росла і нині там непоширена. Однак, ці стереотипи і заборони та використання осики подекуди виконуються дуже ретельно її не рвуть ні на Зелені свята, ні на
Купайла і не використовують для виготовлення побутових речей або будівництва. Проте є чимало історичних та етнографічних відомостей, що

12 слов'яни споконвіку поважали-осику і використовували її в господарській діяльності . Цікавим, приміром, є й такий факт, що осика йшла на ґонт, тобто покрівельний матеріал не тільки для будинків, алей для церков. Наприклад, на Кіровоградщині (Олександрійський район) осику вважають корисним деревом, яке оберігає будівлі від усякого зла. Тут нею прикрашають хатина Зеленому тижні і використовують як оберіг (чіпляють на димар. З гілок осики, яка використовувалась на святі Зеленої неділі, виготовляли кілочки і забивали вчотирьох кутках кімнати, щоб охороняла від хворобі нещастя. На Бойківщині зірване до схід сонця на Купайла листя осики носили при собі як оберіг від "недоброго ока. Для охорони хат від нещастя робили пороги з осикових дощок. Коровам і телятам виплітали обручі з осикового гілля і вдягали як оберіг від злих чаклунів (щоб не забирали молоко. Вважалося, що з осиковою палицею можна сміливо вирушати у найдальшу дорогу в будь-яку годину дні чи ночі — з людиною нічого лихого не станеться. Магічні якості осики також відомі іншим слов'янам. З метою захисту від хвороб нею підкурювали домашню худобу та птицю. Відома й така магічна дія у хворого відривали поділ сорочки і прив'язавши до осики, просили її забрати хворобу, бо "осиці в самий раз трястися, Саме ця якість осики і породила приказку "Тремтить, як осиковий листок" (про тих, хто змерз або чогось боїться. Західні слов'яни осиковим кілком боронилися від "злих духів, які нібито "виходили з могилі шкодили людям. Однак, такі вірування уже мають християнське походження. Осика має лікувальні якості і використовується в медичній практиці. На Тернопільщині відваром з листя осики лікували набряки серцевого і ниркового походження, накладаючи компреси. На Житомирщині відваром осикової кори лікували пропасницю. Осика також є народним прогностиком, навесні примічають "Рясно цвіте осика — на врожай вівса. Якщо восени осикове листя лягає горілиць — на холодну зиму, долілиць — зима буде тепла.
Вишня
- одне з найстаріших дерев в Україні, ЇЇ знають з дуже давніх часів, спочатку як дику рослину зцілющими ягодами, пізніше культивують і виводять цінні сорти дод.20 нас. Біологи припускають, що вишня поширилася в Україні

13 з Малої Азії. Проте назву цього дерева, яка в багатьох мовах (в т. ч. тюркських) має слов'янський корінь, досі не можуть пояснити. Мовознавці пропонують пояснення індоєвропейського походження — "омела та інші дерева, що виділяють клей. Формулювання насамперед неточне вже тому, що омела не є деревом. Мабуть, пояснення цієї назви значно простіше, якщо звернутися до української обрядовості. Вишня використовувалася в Різдвяних обрядах задовго до привнесеного Петром І звичаю ставити ялинку на офіційний Новий рік
(1 січня. Її викопували восени і ставили в діжку із землею ухаті, де вона стояла до Різдва. Затим, як росла вишня, передбачали свою долю якщо до свята вона зацвітала, це був добрий знак. Вишня присвячувалася найвищим Богам народовір'я (саме Різдво — свято Прабога Рода-Сварога). Тому логічно буде вважати назву вишня прикметником (ж рід від вишній, всевишній). Так і назву вишні слід розуміти як "божественне дерево. Хата у вишневому садочку — одвічне замилування українського народу. Вона оспівана багатьма письменниками. Тому шевченківський "садок вишневий коло хати" став символом України, рідним, близьким образом. Гілочки вишні широко застосовуються в лікувальній практиці. Відвар молодих гілочок давали породіллям після пологів. Свіжо листя прикладають до голови, щоб зняти біль, накладають у вигляді компресів для загоювання ран. На Тернопільщині виготовляли спеціальне вишневе пиво для лікування запалення нирок на 4 літри відвару вишневих гілок додати 0,5 кг цукру і 20 грамів дріжджів, залишивши для ферментації на тиждень.

Яблуня і яблуко
в міфології всіх індоєвропейських народів — символ вічної молодості та безсмертя дод.21 нас. У давніх релігіях існували Богиокровителі дерев. Наприклад, Помона — римська Богиня плодових дерев. Її свято помональ
— свято врожаю плодів. В її честь яблуко назване римлянами помум
(лат
.ротит).
Грецька міфологія розповідає про німф Гесперид, які живуть на краю світу і стережуть золоті яблука вічної молодості, які Гера отримала як весільний подарунок від Геї. Яблука сторожив дракон Ладон, якого вбив Геракл, щоб заволодіти молодильними яблуками. Однак Богиня Афіна (Атена) повернула на місце викрадені яблука, щоб Боги не старіли. У скандинавській міфології

14 власницею молодильних яблук є Богиня Ідунн (обновляюча), завдяки цим яблукам Боги зберігають вічну молодість. У слов'янських казках молодильні яблука часто ростуть на прадубі (Доброслав.
Дерево-цілитель). У поетичному світогляді українців яблуко вважається плодом з неба, недаремно воно оспіване в колядках. Про особливу плодючість яблуні знали вже трипільці, коли зображали насіння яблуні на своєму посуді. Яблуня з незапам'ятних часів у дикому стані була поширена на всій Слов'янщині. Яблуко стало символом кохання і родючості. Яблуко вважається плодом безсмертя. Згадаємо казки про "молодильні яблука, використання яблука в похоронних обрядах (клали в домовину, вірячи у його здатність воскрешати. Чарівна яблуня не раз згадується в українських та російських народних казках. У Різдвяному обряді яблука присутні на столі як символ родючості. Відоме використання яблука і в любовній магії, причому використовують не тільки плоди цього дерева, алей квіти, насіння, гілочки, листя. На Житомирщині (нині Чорнобильська зона) ще донедавна побутувала практика словесної лікувальної магії, в якій яблуко виступає відновлюючим засобом і символом від "порчі", "дання "Золотничко, братічко! Одкоти золотим яблучком" Лікувальні властивості яблук відомі з давніх часів. У Київській Русі було відомо кілька рецептів зберігання яблук взимку, сушіння, квашення, приготування солодощів. Про плодючість яблуні може свідчити такий факту селі Андріївці на Сумщині одна річна яблуня кореневими відростками і насінням своїх плодів породила цілий яблуневий гай, площею півгектара. Лісовими яблуками любить ласувати ведмідь, тому вірили, щонайкраща яблуня та, на яку він поставив свою позначку улюблене дерево ведмідь дряпає кігтями. Саме такі дерева відшукували навіть дикі кабани, стежачи за ведмедем і відбираючи натрушені ним моди.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал