Конспект лекцій для студентів напряму підготовки 0502 „Менеджмент, 0501 «Економіка підприємництва» всіх форм навчання схвалено


ТЕМА 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОПОМІЖНОГО ТА ОБСЛУГОВУЮЧОГО



Pdf просмотр
Сторінка4/6
Дата конвертації05.01.2017
Розмір0.84 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6
ТЕМА 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОПОМІЖНОГО ТА ОБСЛУГОВУЮЧОГО
ВИРОБНИЦТВА
План лекції
1. Енергетичне господарство.
2. Транспортне господарство.

38 38 3. Ремонтне господарство.
4. Складське та тарне господарство.
ОРГАНІЗАЦІЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ГОСПОДАРСТВ.
Види енергії, що споживаються на виробництві:
- електроенергія;
- пара;
- штучний холод;
- гаряча вода та інше.
Більшість підприємств пару, штучний холод та гарячу воду отримують от власних установок, а електроенергію та холодну воду – зі сторони централізовано.
Склад енергетичного господарства :
- теплове господарство (котельні, бойлерна, парові та повітряні мережі);
- електросилове господарство (генераторні установки, трансформатори,
електромережі);
- холодильне господарство (компресори, охолоджувальні басейни та охолоджувальні мережі);
- система водопостачання (водонасосні станції, артезіанські свердловини,
водопровідні мережі);
- санітарно - технічне улаштування та вентиляція.
До складу енергетичного господарства входить два цехи:
- паросиловий;
- електросиловий.
На невеликих підприємствах це один цех – енергетичний.
Задачі енергогосподарства:
- визначення потреби в енергії;
- своєчасне постачання нею всіх підрозділів підприємства;
- забезпечення правильної експлуатації енергоустановок та їх ремонт;
- економія енергоресурсів.
Особливості функціонування енергетичного господарства:
- зростає питома вага підприємств з газифікованими котельнями, які
мають більше переваг, ніж котельні, працюючі на твердому паливі;
- котельні і компресорні обслуговуються цілодобово;
- на деяких підприємствах процес обслуговування компресорних установок автоматизований.
Енергетичні баланси:
1. Видаткова частина (потреба в енергії).
2. Приходна частина (джерела надходження енергії).
Потреба в енергії різних видів розраховується на рік, місяць, добу і
складаються погодинні графіки витрат енергії.
По кожному виду енергії складаються планові та звітні калькуляції
собівартості 1-ці енергії.
Калькуляції розраховуються на підставі кошторису витрат на утримання енергетичного господарства (на рік).

39 39
Основні шляхи раціонального використання енергії та зниження її собівартості:
а) ліквідація прямих втрат палива і енергії;
б) правильний вибір енергоносіїв та створення нормальних умов роботи;
в) інтенсифікація технологічних процесів з одночасним зменшенням норм витрат енергоресурсів;
г) усунення розриву між потужністю моторів та потужністю двигунів;
д) впровадження організаційних заходів (встановлення контрольно- вимірювальних приладів) і застосування заохочувальної системи за економію енергоресурсів.
ОРГАНІЗАЦІЯ ТРАНСПОРТНОГО ГОСПОДАРСТВА
Класифікація транспортних засобів:
- зовнішній (загальнозаводський) залізничний, автомобільний (90%),
водяний, гужовий;
- міжцеховий та внутрішньоцеховий: малотоннажні автомашини, авто та енергокари, візки, транспортери, ліфти, роликові шляхи, трубопроводи тощо.
Елементи організації транспортних перевезень.
Організація транспортних перевезень ґрунтується на:
- визначенні вантажообороту та вантажних потоків;
- виборі системи перевезень;
- розрахунку потреби в транспортних засобах.
Вантажооборот – це загальна кількість вантажів, яка переміщується за певний відрізок часу (т, т/км).

Вантажопотік – це кількість вантажу, якій переміщується за певний період між конкретними пунктами (т).
Системи перевезень:
- лінійна : з пункту А в Б з вантажем, а зворотній шлях без вантажу.
- маятникова : з пункту А в Б з вантажем , а зворотній шлях із Б в А з
іншим видом вантажу.
- кільцева: обслуговуються послідовно декілька точок по замкнутому маршруту (по кільцю).
2.3. Показники, що характеризують ефективність використання транспортних засобів:
1) коефіцієнт використання пробігу – L
2) коефіцієнт використання вантажопідйомності
Розраховують також такі вартісні показники як собівартість транспортних послуг на перевезення 1т та 1 т/км вантажу. Собівартість розраховується по кожному виду вантажу та по вантажопотоку і визначається для централізованого транспорту і окремо для власного транспорту.
Основні задачі організації транспортного господарства:
− вибір правильних (раціональних) систем перевезень;
− раціоналізація маршрутів;
− зменшення транспортних витрат тощо.
ОРГАНІЗАЦІЯ РЕМОНТНОГО ГОСПОДАРСТВА

40 40
Основними задачами організації ремонтного господарства
є
повсякденний догляд за устаткуванням та його технічне обслуговування ,
своєчасне попередження та усунення несправностей, проведення ремонту.
Система планово-запобіжного ремонту (ПЗР) – це комплекс організаційно-технічних заходів, що входять в систему оглядово-ремонтних робіт і являють собою такі дві групи заходів :
- міжремонтне обслуговування (догляд, нагляд, періодичні догляди) – (О);
- ремонтні роботи : поточний (П), середній (С), капітальний (К).
Способи проведення ремонтних робіт:
- централізований;
- господарський (децентралізований);
- змішаний.
Ремонтний цикл – це час між двома капітальними ремонтами устаткування або між часом початку вводу нового устаткування та першим його капітальним ремонтом.
Структура ремонтного циклу – визначає послідовність кількість виконання ремонтів і оглядів за 1 ремонтний цикл.
К – О-О-О- П – О-О-О- С - О-О-О- П – О-О-О- К
Міжремонтний період – це час між двома черговими ремонтами ( К і П, П
і С, П і П ).
Міжоглядовий період – час між двома оглядами або між оглядом і
ремонтом.
ОРГАНІЗАЦІЯ СКЛАДСЬКОГО ТА ТАРНОГО ГОСПОДАРСТВА
Класифікація складського господарства:
1) За обсягом виконуваних робіт склади бувають:
- загальнозаводські;
- цехові.
2) За складом матеріальних цінностей, що зберігаються, склади поділяють на
- спеціалізовані – це склади пального, спецодягу та інш.;
- універсальні – зберігання різних матеріалів, запасних частин, інвентарю та інше.
1) По відношенню до виробничого процесу поділяють на види:
- постачальницькі (матеріальні);
- виробничі (напівфабрикатів);
- збутові (готової продукції).
2) За конструкцією:
- відкриті;
- напівзакриті;
- закриті.
Основні задачі складського господарства полягають у забезпеченні
виробництва матеріальними ресурсами в достатній кількості і необхідної якості
та забезпечення схоронності (цілості) та якості готової продукції.
ТАРНЕ ГОСПОДАРСТВО.
Тара, що використовується в м’ясо-молочній промисловості:

41 41
- скляні пляшки та банки;
- картонні коробки;
- фляги;
- бочки;
- металеві корзини;
- дерев’яні ящики;
- тара з поліестеру;
- мішки паперові та поліетиленові;
- бляшані (жестяні) банки.
При фасуванні застосовують також: папір, картон, пергамент,
поліетиленову плівку, металічну стрічку та інше.
Визначення потреби в тарі.
а) Для тари разового використання враховується: план виробництва продукції, кількість одиниці тари.
б) Для тари багаторазового використання враховується: план виробництва,
місткість одиниці тари і число оборотів тари (або тривалість одного обороту).
Вартість тари входить до собівартості продукції. Для того щоб зменшити собівартість продукції необхідно впроваджувати прогресивні види тари.
Тара може бути:
- отримана зі сторони (картон, коробки, фляги, склотара, корзини);
- виготовлена на підприємстві (бляшані банки, ящики для масла і сирів,
бочки для масла та творогу інше).
Складаються калькуляції на ці види тари.
Вимоги до упаковки харчових товарів
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 9.11.1996 р. на упаковці
товарів, які реалізуються в роздрібній торгівлі повинна міститися така
інформація :
- загальне найменування харчової продукції;
- маса;
- склад, включаючи перелік використаних в процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників тощо;
- калорійність;
- дата виготовлення;
- термін придатності для вживання ;
- умови зберігання;
- найменування та адреса виробника.
З 1 січня 1997 р. в Україні заборонений роздрібний продаж товарів в упаковці при відсутності необхідної інформації.
Задачами тарного господарства
є забезпечення виробництва необхідними таропакувальними матеріалами, вибір раціональних видів тари з точки зору екології і ефективної роботи підприємства, зниження собівартості
продукції.
Література: [1, 7, 16 - 22]

42 42
Питання для контролю знань
1. Які види енергії споживаються на виробництві?
2. Назвіть склад енергетичного господарства.
3. Дайте характеристику зовнішнього і внутрішнього транспорту підприємства.
4. Які системи перевезень застосовують на підприємствах?
5. Яка різниця між поточним ,середнім і капітальним ремонтом?
6. Що таке ремонтний цикл?
7. За якими ознаками класифікують складське господарство?
8. Назвіть задачі тарного господарства.
ТЕМА 8. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЛАНОВОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
План лекцій
1. Сутність планування виробництва в умовах ринкової економіки.
2. Принципи та методи планування.
3. Види планів, їх взаємозв’язок та суть.
4. Інформаційна та нормативна база планування
Планування ─ це процес складання плану діяльності підприємства на майбутній – плановий період, та передбачення контролю за його виконанням,
корегування його в зв’язку зі зміною економічних та політичних обставин як на підприємстві, так і поза його межами.
План – це кількісне відображення цілей та розробка шляхів їх досягнення,
мотивована модель дій, створена на основі прогнозу економічного середовища і
поставленої мети.
План підприємства – це завчасно розроблена система заходів, що передбачає
зміст, взаємодію ресурсів, обсяги, методи послідовність і строки виконання робіт. Це передбачена і підготовлена на плановий період програма організаційно-технічного, економічного і соціального розвитку підприємства,
його підрозділів та техніко-економічні результати, які повинні бути досягнуті в плановому періоді в результаті реалізації цієї програми. Ця програма зведена в документ ─ план, який складається з двох частин ─ аналітичної, де наведені
основні планові техніко - економічні показники на плановий період, та текстової, де наведені пояснювання до плану та деякі заходи щодо його виконання. План дозволяє підприємству оцінити наскільки реальне досягнення поставлених цілей, що допомагає, а що заважає це зробити.
Процес планування включає:
1. Аналіз господарської діяльності за звітний період;
2. Маркетингові дослідження;
3. Розробку та укладання договорів контрактів;
4. Складання плану на плановий період;

43 43 5. Оптимізацію плану, метою якої є забезпечення в майбутньому максимальних результатів;
6.Контроль за реалізацією плану;
7. Корегування плану в процесі його виконання в поточному плановому періоді.
Складаючи план користуються такими основними принципами, які
визначають вимоги до системи планування та планів:
1. Науковість та точність;
2. Послідовність інтересів підприємства і держави;
3. Матеріальна зацікавленість працюючих;
4. Єдність планування;
5. Безперервність процесу;
6. Масовість;
7. Гнучкість.
У процесі складання планів застосовують різні методи планування:
1. Розрахунковий ( здійснюється за певним алгоритмом або формулами);
2. Балансовий (узгодження потреб з необхідними ресурсами);
3. Матричний (побудова взаємозв’язків між виробничими підрозділами і
показниками діяльності);
4. Нормативний. (розрахунки відбуваються за допомогою норм та нормативів);
5. Базовий або екстраполяційний (планові показники розробляються від досягнутого рівня. Показники базового періоду переносяться в плановий рік,
або корегуються);
6. Математичний (пов’язан із застосуванням оптимізаційних математичних моделей);
7. Графічний. (побудова графіків, діаграм);
8. По факторний. (планові показники визначають на основі впливу найбільш важливих чинників);
9. Пробно - статистичний (використовують фактичні статистичні дані за минулі роки і середні величини при встановленні планових показників);
10. Інтерполяційний (підприємство визначає мету на майбутнє, встановлює
довжину планового періоду та проміжні планові показники).
Планування як форма державного впливу на економіку існує у всіх країнах. В процесі планування важливо вияснити що і як повинна планувати держава, а що самі підприємства. В залежності від об’єкта, мети, тривалості
планового періоду, характеру завдань, що вирішуються, характеру регулювання діяльності підприємства розрізняють такі види планування і планів:
1. З точки зору обов’язковості планових завдань – директивне та
індикативне планування.
Директивне – це процес прийняття рішень, які мають обов’язковий характер для об’єктів планування. Існувало в системі соціалістичного господарства.

44 44
Індикативне – найбільш розповсюджена у всьому світі форма державного планування , є антиподом директивного. План має рекомендаційний характер.
2. Залежно від терміну на який складається план і ступеня деталізації
планових розрахунків розрізняють: довгострокове (перспективне),
середньострокове (тактичне) і короткострокове (поточне ) планування.
3. За складом планових рішень розрізняють: стратегічне, поточне (
тактичне) планування
При стратегічному плануванні визначаються та обґрунтовується мета,
вибір напрямків розвитку підприємства на віддалену перспективу. Воно здійснюється, як правило, в довгостроковому періоді ─ це може бути 3-15
років. Головне в стратегічному плані полягає в визначенні цілей при можливих ресурсах забезпечення.
При поточному плануванні

планування проводиться на короткостроковий період на базі визначеної виробничої програми, охоплює всі
сфери виробничо − господарської діяльності підприємства
В залежності від змісту планування може бути техніко-економічне (ТЕП)
та оперативно-календарне(ОКП).
Техніко-економічне планування передбачає складання плану діяльності
підприємства за всіма напрямками та техніко-економічними показниками.
Результатом може бути бізнес-план, план економічного та соціального розвитку підприємства, виробничий, фінансовий план, тощо.
Оперативно-календарне є продовженням техніко-економічного. В
процесі оперативно – календарного планування завдання по випуску продукції
конкретизуються у часі і просторі шляхом розробки окремих завдань цехам,
дільницям, робочим місцям. Метою цього планування є забезпечення виконання плану за номенклатурою, обсягом виробництва продукції за зміну,
добу, тиждень, декаду, місяць, квартал та рік підприємства в цілому та його підрозділів.
5.За суб’єктом планування можуть бути плани підприємства, цеху,
відділу.
6. За об’єктом розроблення плани можуть бути виробничі, технічного розвитку, ресурсні, трудові, інвестиційні.
7. Бізнес план – це документ, який є результатом комплексного дослідження основних сторін діяльності підприємства ( опис новостворюваного чи реконструкцію діючого). Бізнес план на відміну від плану підприємства відображає розвиток одного конкретного напрямку його роботи на визначеному ринку. Підприємство може мати одночасно кілька бізнес-планів.
8. Проект. Це задум ( проблема, завдання) та необхідні засоби його реалізації із метою досягнення бажаного економічного, технічного,
технологічного чи організаційного результату.
Склад розділів та показників плану залежить від специфіки і галузевої
приналежності підприємства, тощо. Всі плани пов’язані і повинні складати одну систему. За своїм змістом план охоплює усі види діяльності підприємства:
виробничу, комерційну, соціальну, зовнішньоекономічну, фінансову,
екологічну, інвестиційну.

45 45
Відповідно визначається структура плану: окремі розділи - окремі види діяльності. План в готовому виді представляє собою документ розділи якого відповідають певним показникам діяльності. Умовно підрозділи плану можна поділити на три групи: цільові ( виробничий план, план прибутку), програмні
підрозділи (план організаційно-технічного розвитку підприємства,
інноваційний, охорони природи), ресурсні підрозділи ( план матеріально - технічного забезпечення, план з праці).
Інформаційна база планування – це сукупність систематизованих за певними ознаками даних, які використовуються для розробки планів на різних рівнях управління підприємства. До них належать: прогнози розвитку галузі,
аналіз діяльності підприємства за попередній рік, норми і нормативи, угоди,
договори, контракти, результати маркетингової діяльності, техніко- економічного аналізу, огляд і аналіз інновацій, нової техніки, технологій,
можливих інвесторів.
До вихідної інформації відносять контрольні цифри, економічні норми і
нормативи, які визначаються державними органами влади, державні
замовлення та звітні дані про виконання планів за минулий період.
До проміжної інформації – показники і техніко-економічні нормативи проектів стратегічних і поточних планів, розрахункові показники, призначені
для забезпечення збалансованості планів і розрахунку потреби в ресурсах.
Література: [ 8, 2, 4 ─ 6, 17]
Питання для контролю знань
1. Роль та зміст планування в ринковій економії.
2. Назвіть принципи та методи планування.
3. Які види внутрішньовиробничого планування існують?
4. Охарактеризуйте систему планових норм і нормативів.
ТЕМА 9. ПЛАНУВАННЯ ЗБУТУ (ПРОДАЖУ) ПРОДУКЦІЇ ТА
МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ
План лекції
1. Ціль і задачі планування збуту.
2. Детермінанти попиту. Основні завдання маркетингової програми.
3. Етапи планування продажу (збуту) продукції.
Ціль планування продажу (продажу) – своєчасно запропонувати споживачам такі товари та послуги, які б відповідали як профілю підприємства так і потребам споживача.
Планування заключається в визначенні характеру нових товарів,
співвідношення випуску старих
і нових виробі, рівня цін та конкурентноздатності продукції. Планування (збуту) продажу – це безперервний процес, що починається в момент створення ідеї нового товару,

46 46
продовжується на протязі всього життєвого циклу і закінчується зняттям з виробництва.
Основні задачі планування продажу (збуту):
1. Визначення існуючих і перспективних потреб споживача в даному товарі (наприклад потреба в низькокалорійній, продукції, продукції
профілактичного-оздоровчого значення).
2. Оцінка продукції підприємства з точки зору споживача.
3.Оцінка конкуруючих виробів по різним показникам конкурентноздатності.
4. Прийняття рішення які вироби виключити по причині низької
конкурентноздатності, які збільшити виробництво.
5. Прогнозування обсягів нової продукції, цін, собівартості,
рентабельності.
В умовах ринкової економки не можна очікувати, що все що вироблено буде продано. Навпаки, питання потрібно ставити так: скільки і по якій ціні потрібно виробити тих чи інших товарів, щоб задовольнити попит на них.
При плануванні збуту продукції підприємству необхідно скласти уявлення про загальний попит на ринку. Попит – це відношення між ціною товару і його кількістю, яку покупці хочуть і можуть купити.
Детермінанти попиту – це фактори, що впливають на величину попиту на товар. Існує безліч факторів, що мають більший чи менший вплив на величину попиту. Найістотніший детермінант – ціна товару. Крім того, великий вплив мають: якість товару і упаковка, реклама товару, діяльність продавців і
торгових агентів по реалізації товару, ціна і реклама інших товарів, доходи покупців, величина прямих і непрямих податків, форс-мажорні обставини,
соціальні конфлікти, валютний курс та інше.
Як правило на більшість детермінантів попиту підприємство не може вплинути, наприклад це відноситься до величини прямих і непрямих податків,
міжнародних криз, валютного курсу. Фактори, що піддаються впливу називаються параметрами впливу на продаж (збут).
Параметри впливу на продаж (збут) поділяються на дві групи:
1.Вихідні параметри на продаж (збут). Це ціна товару і його упаковка,
сервісне обслуговування, канали розподілу, асортимент тощо.
2. Додаткові (зовнішні параметри) : реклама, дія продавців і торгових агентів, тощо.
Процес планування виробництва на підприємстві починається з визначення обсягу продажу. На основі визначених обсягів продажу здійснюється планування обсягів виробництва, забезпечення сировиною,
обладнанням. В умовах ринку кожне підприємство повинно прогнозувати і
планувати перспективу продажу як мінімум на 2-3 роки. Виконування такого строку дозволить спланувати всі етапи виробничого процесу від розробок виробу до запуску в виробництво. При прогнозуванні збуту (продажу) відділ збуту підприємства виконує технологічні операції, а стратегію розвитку,
асортимент, структуру реалізації, цінову політику виконує маркетинговий

47 47
відділ, комерційний директор шляхом розробки та впровадження маркетингової
програми.
Основні завдання, що вирішуються при складанні маркетингової
програми:
1. Визначення асортименту, обсягів, термінів і цін реалізованої продукції;
2. Визначення складу маркетингових заходів, що забезпечують планові
обсяги продажу продукції;
3. Поєднання плану продажу з планами виробництва продукції і
закупівель сировини;
4. Розроблення бюджету маркетингу, ринків продажу, реклами,
презентацій.
Процес обґрунтування рішення по об’єму продажу (збуту) відбувається наступними етапами:
1. Вивчення об’єму продажу товарів за попередній період.
2. Проведення сегментації ринку та визначення ємності ринку.
3. Формування асортименту продукції та фази його життєвого циклу.
4. Визначення конкурентноздатності товару та встановлення ціни його продажу.
5. Прогнозування обсягів продажу.
Сегмент ринку – це група споживачів, що зайняті пошуком однотипних товарів, та які згодні їх купувати.
Ємність ринку – це можливий об’єм реалізації на ньому товару протягом певного часу.
Потенційна ємність ринку – це максимально можливий обсяг реалізації на ньому продукції протягом певного періоду в натуральному та вартісному виразі.
Прогнозування ємності ринку в плановому періоді здійснюється одним з методів:
1. Методом прямих розрахунків на основі раціональних норм споживання на одну особу і прогнозованої чисельності населення.
2. Економічно-статистичними методами.
3. Методом експертних оцінок.
Фактори, що впливають на виконання реалізації (збуту) продукції можуть бути:
1. Пов’язані з середовищем непрямого впливу.
2. Пов’язані з недостатньою конкурентоспроможністю підприємства
3. Пов’язані з недостатньою конкурентоспроможністю виробленої
продукції.
При встановленні ціни користуються такими методами:

48 48 1. Встановлення ціни з урахуванням середніх витрат підприємства плюс прибуток..
2. Розрахунок ціни на основі беззбитковості та забезпечення цільового прибутку.
3. На основі орієнтовної цінності товару.
4.На основі рівня поточних цін.
5. Визначення ціни через торги, аукціон.
В економічній теорії не розроблені надійні методи обґрунтування обсягів продажу товару протягом планового періоду та визначення потенційно можливого доходу. Попит на більшість товару характеризується нестабільністю.
Тому одним з основних методів визначення обсягу можна вважати прогноз,
який провидиться наступними методами:
1. На основі експортних оцінок. Застосування цього методу передбачає:
опитування покупців про намір придбати товар; з’ясовується думка торгових працівників на основі спеціальних карток – анкет щодо продажу товару в наступному періоді; опитування та врахування пропозицій експертів, вчених,
торгових агентів, приймаються на увагу їх висновки. На їх основі експертним шляхом розробляють 3 види прогнозу ─ оптимістичний, песимістичний,
вірогідний. Очікуємий обсяг продажу виробів підприємства н а ринку розраховують ( О
пл
):
6 4
П
В
О
Опл
+
+
=
(9.1)
де:
О, В, П – об’єми продажу виробів по оптимістичному, вірогідному та песимістичному варіантах.
Оскільки любий прогноз має вірогідний характер, то розраховують довірчий
інтервал очікуємого об’єму продажу (Д).
6
)
(
2
П
О
Опл
Д
-
±
=
(9.2)
де:
6
)
(
2
П
О
- стандартне відхилення оцінки продажу.
2. Економіко - статистичними методами. Одним з найбільш поширених при використанні цього методу є застосування кореляційного аналізу (залежність обсягу продажу від факторів, що на нього впливають.

49 49 3.Методом прямого розрахунку. В харчовій промисловості застосовують на основі раціональних норм споживання певного виду продукту на душу населення, чи розрахунок обсягу виробництва від об’ємів закупленої сировини.
Розраховані показники обсягів продажу повинні порівнюватися з відповідними показниками перспективного плану підприємства. Якщо вони нижчі від передбачених планом необхідно внести в маркетингову програму додаткові заходи, або корегувати план. У плані продажу (збуту) вказується кількість продукції кожного виду, робіт, послуг, які будуть реалізовані. При рівномірних обсягів продажу на плановий період обсяг визначають (Q
з
)
Тпер
Ос

*
=
(9.3)
де :
Q
з
─ запланований обсяг реалізації (збуту) продукції грн.;
О
с
─ середньодобовий обсяг реалізації (збуту), грн..
T
пер
─ запланований період збуту( дні, місяць, рік)
При нерівномірному виробництві план збуту складається на кожен місяць.
В річний план продажу (реалізації) включають: обсяг реалізації продукції на внутрішньому ринку; вартість реалізованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів власного виробництва; експортні поставки; норматив запасів готової
продукції; обсяги наданих робіт виробничого характеру.
План реалізації (збуту) продукції визначається з обсягу виробленої (товарної
продукції з урахуванням залишків товарів на складі, відвантаженої, але не оплаченої продукції.
ЗГПкін
ЗГПпоч
ТП
РП
-
+
=
(9.4)
де:
РП – плановий обсяг реалізації (збуту), грн.;
ТП ─ плановий обсяг виробленої (товарної) продукції, грн.;
ЗГП
поч
, ЗГП
кін
─ залишки нереалізованої продукції на початок і кінець планового періоду, грн.
Література: [ 2, 5, 6, 9, 10, 17]
Питання для контролю знань

50 50 1. Яке значення відіграє планування збуту в системі планування діяльності
підприємства?
2. Основні параметри впливу на збут.
3. Сутність маркетингового дослідження ринку.
4. Назвіть завдання маркетингової програми.
5. Характеристика етапів планування збуту.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка