Конспект лекцій для студентів напряму підготовки 0502 „Менеджмент, 0501 «Економіка підприємництва» всіх форм навчання схвалено





Сторінка6/6
Дата конвертації05.01.2017
Розмір0.84 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6
ТЕМА 13. ПЛАН З ПЕРСОНАЛУ ТА ОПЛАТА ПРАЦІ
План лекції
1. Зміст плану з праці та заробітної плати.
2.Планування персоналу.
3.Планування продуктивності праці.
4.Планування фонду оплати праці.
У плані плануються такі показники: чисельність персоналу,
продуктивність праці, фонд оплати праці, середньомісячна заробітна плата одного працівника.
Персонал підприємства поділяється на дві групи: виробничий персонал
(персонал основної діяльності) та персонал непромислових організацій
(персонал неосновної діяльності). Невиробничий персонал мало чисельний, не бере участь в процесі виробництва продукції. Для визначення його чисельності
складається штатний розклад на плановий рік. Промислово- виробничий

62 62
персонал розподіляється на категорії: керівники, спеціалісти, службовці,
робітники, учні, охорона.
При плануванні чисельності робітників насамперед складають баланс робочого часу одного працівника на плановий період. Баланс розраховується по групам робітників, по дільницям, цехам, по підприємству в цілому на рік і
по кварталам.
При його складанні розрізняють: календарний фонд (365 днів),
номінальний фонд ( число календарних днів за вирахуванням вихідних та святкових.; ефективний фонд (явочний) робочого час – різниця між номінальним фондом та середньою кількістю невиходів, що приходиться на одного робітника (відпустка, хвороба, неявки з дозволу адміністрації, на виконання державних і громадських обов’язків, відпустки з вагітності та полог). Після встановлення явочної кількості робочих днів на рік обчислюють середню реальну тривалість робочого часу. Основа для її розрахунку: дані про кількість робітників, що мають різну тривалість робочого дня встановленого законом. Це перерви жінкам, що годують немовлят, скороченого дня доля підлітків, робітників зайнятих на шкідливих роботах. Розмір цих втрат у плані
визначається на основі звітних даних минулих літ, скоригованих на коефіцієнт зміни частки цих категорій у загальній чисельності персоналу. Помноживши кількість робочих годин на ефективний (явочний) фонд робочого часу одержимо реальний (ефективний ) робочий час 1 робітника в годинах на рік.
Планова чисельність основних робітників визначається трьома методами:
1.За трудомісткістю.
К
Фе
Тр
Ч
*
=
(13.1)
де:
Ч ─ планова чисельність робітників, чол.;
Т
р
─ планова трудомісткість виробничого плану, нормо-год.;
Ф
е
─ плановий ефективний фонд часу одного середньооблікового робітника,
год. (розраховується за балансом робочого часу на плановий період).;
К плановий коефіцієнт виконання норми.
2. За нормами виробітку. (13.2)
К
Фе
НВ
ОР
Ч
*
*
=
де:
ОР ─ плановий обсяг робіт у натуральних одиницях виміру.
НВ ─ планова норма виробітку у натуральних одиницях за 1 годину.
3.За нормами обслуговування (13.3)
НО
З
КО
Ч
*
=
де:
КО ─ загальна кількість обладнання, яку необхідно обслуговувати робітникам.
З ─ кількість змін роботи обладнання.

63 63
НО ─ норма обслуговування , тобто кількість одиниць обладнання, яке має
обслуговуватись одним робітником, одиниці.
Чисельність виробничого персоналу розраховують через продуктивність праці
ПП
ОВ
Ч
=
(13.4)
де:
ОВ ─ обсяг виробленої продукції за планом, тис. грн..
ПП ─ продуктивність праці в плановому періоді, грн./чол.
Розрахунок чисельності робітників допоміжних цехів, робота яких нормується розраховують аналогічно чисельності робітників основного виробництва. Чисельність учнів – по потребі в професії.
Чисельність керівників і спеціалістів – здійснюється за нормативами чисельності по відповідним категоріям та нормативами праці по галузевій підпорядкованості.
Чисельність не облікового персоналу не планується, а регламентується розміром фонду оплати праці, що виділяється на ці потреби.
Складається і затверджується керівником підприємства штатний розклад керівників, спеціалістів та інших працівників структурних підрозділів підприємства.
Продуктивність праці – це показник, який характеризує ефективність праці на даному підприємстві і розраховується як виробіток продукції на одного робітника.
Методи вимірювання : натуральний, вартісний, трудовий, метод. За цими методами обсяг виробленої продукції праці вимірюється відповідно у натуральних, вартісних показниках та через трудомісткість окремих виробів.
Планування ПП здійснюється методом прямого розрахунку та по факторним методом.
1.Прямий розрахунок
Розраховується планова чисельність виробничого персоналу, а потім визначається планова продуктивність праці шляхом ділення планового обсягу виробництва на планову чисельність виробничого персоналу.
2.Пофакторний метод
Передбачає розрахунок зростання продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів. Застосовується єдина класифікація факторів (структурні зміни в виробництві, підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення управління організації виробництва та праці,
зміна обсягу виробництва, галузеві фактори, введення в дію та освоєння нових підприємств, об’єктів). Методика розрахунку росту продуктивності праці по техніко-економічним факторам основана на показнику відносної економії
чисельності працюючих за рахунок впливу окремих факторів на рівень виробленої продукції. Принцип по факторного розрахунку росту продуктивності праці побудовано на тому, що вплив кожного з факторів встановлюється при незмінності всіх інших. Розрахунок проходить в три етапи.

64 64 1. Розраховують вихідну чисельність (Ч
вих
.). Це чисельність яка була би необхідна для виробництва планового об’єму продукції при зберігання продуктивності праці базового періоду.
ППбаз
ОВпл
Чвих
=
(13.5)
або
100
*
Ко
Чбаз
Чвих
=
(13.6)
де:
Ч
вих
. ─ вихідна чисельність;
ОВ
пл.
─ плановий обсяг випуску продукції, грн.;
ПП
баз
. ─ продуктивність праці в базовому періоді.;
Ч
баз
. ─ фактична чисельність персоналу основної діяльності в базовому періоді,
чол.;
К
о
- темп росту об’єму виробництва в плановому періоді, %.
2. Розраховується зміна (-економія, + збільшення вихідної чисельності,
якої буде достатньо для виробництва планового об’єму продукції при здійснення запланованих організаційно-технічних заходів. (Є
і
)
3. На основі по факторного розрахунку зміни чисельності під впливом кожного фактору визначається зміна продуктивності праці.
100
*
Єi
Чвих
Єi
ППi
-
=
D
(13.7)
де:
Є
і
─ зміна чисельності за рахунок і - го фактору, чол.;.
Ч
вих
. ─ вихідна чисельність, чол.;
4. Величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок дії усіх факторів (
∆ ПП )
визначається аналогічно
:
100
*
Єзаг
Чвих
Єзаг
ППзаг
-
=
D
(13.8)
При визначенні динаміки продуктивності праці розраховують її
відносний показник – приріст продуктивності праці порівняно з базовим періодом (ПП).
100
*
ППбаз
ППбаз
ППпл
ПП
-
=
D
(13.9)
де:
ПП
баз.
, ПП
пл
. ─ продуктивність праці в базовому та плановому періоді.
Джерелом виплати заробітної плати є фонд оплати праці, який формується з доходу від. реалізації продукції та частини прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Фонд оплати праці складається з

65 65
двох частин – фонду заробітної плати, який відноситься на собівартість продукції і фонду заохочення, в який розподіляється частина прибутку. Фонд заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування.,
посадових обов’язків. Встановлюється у вигляді тарифних ставок, окладів і
відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників,
спеціалістів, службовців).
Додаткова заробітна плата ─ це винагорода за працю понад установлені
норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати передбачені
законодавством, премії пов’язані з виконанням виробничого завдання.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати ─ це виплати у формі
винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і
положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені законодавством, або які сплачуються вище від встановленого рівня.
При плануванні фонду оплати праці застосовують укрупнений ( з застосуванням нормативам) та прямий методи розрахунку заробітної плати.
1.Сутність нормативного методу:
1.1 Планується норматив заробітної плати на 1 грн. виробленої продукції.
На основі цього нормативу та обсягу виробництва в грошовому виміру на плановий рік формується плановий фонд заробітної плати.
1.2. Плановий фонд заробітної плати встановлюється за розміром середньорічної заробітної плати одного працівника у базовому періоді з врахуванням планової чисельності виробничого персоналу в плановому періоді
та змін, фонду оплати праці за рахунок впровадження заходів науково- технічного прогресу.
2. Сутність прямого методу:
Фонд оплати праці для різних категорій працівників здійснюється з урахуванням характеру їх роботи та форм оплати. Формується шляхом визначення тарифного , годинного, денного та річного фондів оплати праці.
Основу складає основний (тарифний ) фонд оплати праці, який включає фонд оплати праці робітників відрядників і робітників погодинників.
Фонд основної заробітної плати робітників для відрядної форми розраховується відповідно до даних планової кількості продукції та розцінки за одиницю продукції, за погодинною формою – до даних відпрацьованого робочого часу та годинної тарифної ставки, інших працівників – за посадовими окладами.
Додаткова заробітна плата визначається у відсотках від основної і
передбачає доплати за: за умови та інтенсивність праці ( це досягнуті
показники, визначається колективним договором), премії відрядникам і
погодинникам, за роботу в нічний час, за бригадирство, робітникам, що не

66 66
звільнені від основної роботи, за навчання учнів, за професійну майстерність, за роботу в шкідливих умовах, за роботу в святкові дні, скорочений день підлітків,
оплату перерв матерям для годування немовлят, оплата понадурочної праці,
чергові і додаткові відпустки, за час виконання державних і громадських обов’язків, за вислугу років і вихідну допомогу, відпустки по навчанню.
Фонд оплати праці керівників , спеціалістів, службовців на основі їх чисельності та посадових окладів згідно штатного розпису.
Фонд оплати праці не облікового складу на підставі даних базового періоду. Планова середньомісячна заробітна плати розраховується
Середньомісячна заробітна плата = Плановий фонд оплати праці
Планова чисельність персоналу * 12
Література: [3, 5, 6, 13, 14, 17]
Питання для контролю знань
1. Зміст, завдання, вихідні дані плану з праці та заробітної плати.
2. Призначення і зміст балансу робочого часу робітника. Методика його розрахунку.
3. Методики розрахунку чисельності персоналу за категоріями.
4. Планування продуктивності праці. Під впливом яких факторів змінюється продуктивність праці ?
5. Методи планування продуктивності праці.
6. Планування персоналу. Склад персоналу. Планування чисельності.
7. Методи розрахунку фонду оплати праці на підприємстві.
8. Планування фонду основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
ТЕМА 14. ПЛАНУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМСТВА
План лекції
1. Завдання та зміст плану.
2. Планування підвищення ефективності виробництва.
3. Джерела фінансування заходів плану.
План організаційно-технічного розвитку виробництва спрямований на використання ресурсів за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Планування відбувається і розроблюється за такими напрямками:
І ─ Створення, освоєння нової продукції та підвищення якості продукції,
що випускається;
ІІ ─ Впровадження нової техніки і прогресивних технологій, механізація й автоматизація виробничих процесів;

67 67
ІІІ ─ Удосконалення управління, планування і організації виробництва і
праці;
ІV ─ Ремонт, заміна і модернізація основних фондів;
V ─ Підвищення ефективності використання матеріальних і паливно- енергетичних ресурсів;
VІ ─ Заходи щодо ліквідації забруднення зовнішнього середовища і
благоустрою територій;
VІІ ─ Наукова організація праці;
VIII ─ Науково-дослідницькі та дослідно - конструкторські роботи на підприємстві.
При розробці плану використовується система показників технічного і
організаційного рівня виробництва, що характеризують: технічний рівень виробництва, стан технології, рівень організації виробництва, рівень вироблюваної продукції та використання трудових ресурсів, основних виробничих фондів, ефективність виробництва.
Планування здійснюється у такій послідовності:
1. Розраховують капітальні (початкові інвестиції) нові і загальні.
Початкові інвестиції ─ це витрати початкового інвестування проекту. До складу нових капітальних витрат (початкових інвестицій, К
н)
входять витрати на: придбання нового обладнання ( В
обл
), транспортно-заготівельні витрати по доставці обладнання на склад підприємства, ( В
т з)
, монтажні роботи ( В
м,
),
проектні роботи (В
п.
), демонтаж замінюваного обладнання ( В
д
)
,
добудовування будівель, що викликане впровадженням заходу (В
б
),
контрольно-вимірювальні прилади (В
КВП
), інші невраховані витрати, пов’язані з впровадженням заходу (В
Н
). З цієї суми вираховується вартість реалізації
замінюваного обладнання або вартість обладнання, що реалізується по ціні
металолому ( В
реал
).
Нові капітальні вкладення розраховують:
Вреал
Вн
Вквп
Вб
Вд
Вп
Вм
з
Вт
Вобл
Кн
-
+
+
+
+
+
+
+
=
(14.1)
Якщо, при впроваджені заходу змінюється обсяг виробництва, і має місце демонтаж старого обладнання, вартість якого не перенесена повністю на собівартість продукції, і старе обладнання реалізується, то розраховуються загальні капітальні витрати (початкові інвестиції) :
Ппр
НОК
Кзал
Кн
ПІ
+
±
+
=
(14.2)
де:
К
зал.
– залишкова вартість демонтованого обладнання (недоамортизована частина вартості обладнання), тис. грн;
± НОК – зміна нормативу власних обігових коштів відповідно зміни обсягу виробництва, тис. грн;

68 68
П
пр
– податок на прибуток від продажу старого обладнання, тис. грн.
Недоамортизована частина вартості обладнання (К
зал).
визначається за такою формулою:
)
*
1
(
*
Т
Кп
Кзал
a
-
=
(14.3)
де:
К
п
початкова вартість обладнання, тис. грн;
a ─ норма амортизації;
Т ─ строк служби, роки.
2. Розраховують додатковий прибуток за результатами впровадження заходу, який може бути отриманий шляхом:
2.1. Збільшення обсягів виробництва продукції (
DПов).
ОВ
Сб
Ц
Пов
D
-
=
D
*
)
(
(14.4)
де:
Ц ─ ціна одиниці виробу, грн.;
С
б
─ собівартість одиниці виробі до впровадження заходу, грн.;
DОВ ─ приріст обсягу виробництва після впровадження заходу, натуральні
одиниці виміру.
2.2. Зниження собівартості продукції (

с)
ОВп
Сп
Сб
Пс
*
)
(
-
=
D
(14.5)
де:
С
б та С
п
─ собівартість одиниці виробу до впровадження та після впровадження проекту, грн.;
ОВ
п
─ обсяг виробництва за проектом, натуральні одиниці виміру.
2.3. За рахунок структурних зрушень в асортименті (

ст
)
ОВп
Цп
Цб
Пст
*
)
(
-
=
D
(14.6)
де:
Ц
б та Ц
п
─ ціна одиниці виробу до т після впровадження заходу, грн.;
ОВ
п
обсяг виробництва за проектом, натуральні одиниці виміру;
Загальний додатковий прибуток (ДП) від реалізації заходу плану становить:
Пст
Пс
Пов
ДП
D
+
D
+
D
=
(14.7)
Або
)
(
)
(
СТПб
ТПб
СТПп
ТПп
ДП
-
-
-
=
(14.8)
де:
ТП
п та ТП
б
вироблена (товарна) продукція після та до впровадження заходу,
тис. грн.;

69 69
СТП
п та СТП
б
собівартість виробленої (товарної) продукції після та до впровадження заходу, грн.
3. Розраховують чистий грошовий потік (ЧГП) це фінансовий показник,
який використовують в розрахунках інших показників ефект :
Ам
ППР
ДП
ЧГП
+
-
=
(14.9)
де:
ППР ─ податок на прибуток, розрахований відповідно діючому законодавству;
А
м
─ сума річних амортизаційних відрахувань по нових капітальних вкладеннях.
4. З метою уникнення ризику в майбутньому розраховують теперішню вартість (ТВ). Це вартість майбутніх доходів на теперішній період, яка визначається шляхом дисконтування чистого грошового доходу.
Кдиск
ЧГП
ТВ
*
å
=
(14.10)
де:
К
диск
– коефіцієнт дисконтування по роках;
t
p
Кдиск
)
1
(
1
+
=
(14.11)
де.
p ─ норма дисконту, розраховується за обліковою ставкою НБУ
t ─ життєвий цикл проекту.
5. Визначають чисту теперішню вартість (ЧТВ), що представляє різницю між теперішньою вартість і величиною початкових інвестицій
ПІ
ТВ
ЧТВ
-
=
(14.12)
6. Розраховують індекс доходності (ІД) – відношення теперішньої
вартості майбутніх потоків проекту до початкових інвестицій.
ПІ
ЧТВ
ІД
=
(14.13)
7. Розраховують строк (період) окупності інвестицій (ПО). Він визначає
кількість років, за які початкові
інвестиції повністю окупають ся і розраховується за формулою:
ЧТВ
ПІ
ПО
=
(14.14)
Джерелами фінансування плану можуть бути:
1. Власні ресурси підприємства ( амортизаційні відрахування на реновацію основних фондів, частина прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства, та виручка від непотрібних основних фондів підприємства, акцій).
2. Кошти приватних інвесторів.

70 70 3. Кредити банків.
4. Державні ресурси. Це фінансування з державного та місцевих бюджетів випуск державних цінних паперів з метою використання коштів на інвестиції,
тощо.
Вибір джерела витрат на здійснення заходів технічного і організаційного розвитку залежить від характеру заходу, терміну його впровадження, потреби у ресурсах. Однією з форм залучення фінансування є створення спільних підприємств на основі стратегічного партнерства. Як правило, у цьому випадку очікуються і інвестиції у вигляді обладнання для модернізації, або створення нових виробництв.
Література: [3 ─ 7]
Питання для контролю знань
1. Основне призначення та зміст плану організаційно-технічного розвитку підприємства.
2. Характеристика розділів плану організаційно-технічного розвитку підприємства.
3. Методика розрахунку основних показників плану організаційно - технічного розвитку підприємства.
4. Основні та додаткові показники економічної ефективності впровадження заходів плану.
5. Джерела фінансування заходів плану організаційно-технічного розвитку.
ТЕМА 15. ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ
План лекції
1. Класифікація витрат.
2. Зміст плану з собівартості продукції. Статі калькуляцій.
3. Методи планування собівартості.
4. Кошторис виробництва.
Собівартість продукції (робіт, послуг) ─ це виражені в грошовій формі
витрати підприємства на її виробництво і реалізацію.
Склад витрат, які включаються в собівартість продукції визначаються в централізованому порядку на основі “Типового положення з планування обліку
і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості” та вимогам Стандарту ПБО 16.
Класифікація витрат для потреб планування:
1. За місцем виникання.
По підприємству, по цехам, дільницям, бригадам
2. За видами продукції.

71 71
Витрати на окремі види продукції, одноразові роботи, послуги,
реалізовану продукцію.
3. За характером виробництва.
Основне виробництво бере безпосередньо участь виготовленні продукції.
Допоміжне ─ призначене для обслуговування цехів основного виробництва (ремонтні, інструментальні, енергетичні цехи).
4.За видами витрат.
Елементи. Це сукупність однорідних витрат у грошовому виразі, що характеризує використання ресурсів за їх змістом, незалежно від форм і місця
їх використання на той чи інший об’єкт. За типовим положення витрати групуються за наступними елементами:
− Матеріальні витрати.
− Витрати на оплату праці.
− Відрахування на соціальні заходи.
− Амортизація.
− Інші операційні витрати.
Калькуляційні статі. Характеризують склад використання ресурсів в залежності від напрямків і місця їх використання ( основному, допоміжному виробництві) на об’єкт витрат.
5. За способом перенесення витрат.
Прямі витрати. Пов’язані з виготовлення продукції і обчислюються на її
одиницю прямо.
Непрямі витрати, які не можна безпосередньо обчислити на окремі види продукції пов’язані з виготовлення різних виробів.
6. За залежністю від обсягу виробництва.
Умовно-постійні витрати абсолютна величина яких із збільшення обсягу виробництва істотно не змінюється, а на одиницю виробу змінюється ( витрати на утримання будівлі, споруд, організацію виробництва, управління).
Умовно-змінні. Витрати абсолютна величина яких залежить від обсягу виробництва (зростає із збільшенням, а на одиницю виробу залишається постійною) Це сировина, матеріали, паливо.
7. За календарним періодом.
Поточні ─ це постійні витрати періодичність яких менша ніж рік.
Довгострокові ─ витрати зв’язані з виконанням довгострокового договору.
Одноразові ─ здійснюються один раз і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва впродовж тривалого часу
8. За роллю в системі управління.
Регульовані ─ коли величина витрат встановлюється керівником підрозділу
Нерегульовані ─ які не підлягають впливу на даному рівні управління і
контролю
9. За відношення до процесу виготовлення продукції.

72 72
Основні. Характеризують ресурси безпосередньо використані при виготовленні продукції.
Накладні ─ ресурси використані в процесах обслуговування і управління
10. За однорідністю витрат.
Одноелементні. Витрати складаються з одного економічного елементу.
Комплексні ─ складаються з декількох різнорідних елементів.
11. За доцільністю витрачення.
Продуктивні ─ передбачені технологією та організацією виробництва.
Непродуктивні ─ виникають в результаті певних недоліків
12. За відношенням до процесів виробництва і реалізації.
Виробнича
Поза виробнича
Збутова
Планування витрат виконується в такій послідовності:
1. Складаються кошториси витрат і калькулюється собівартість продукції
і послуг допоміжних цехів.
2. Складається баланс розподілу продукції і послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямками і за внутрішньозаводськими підрозділами, чи споживачами.
3. Складаються кошториси витрат на управління та експлуатацію обладнання, загально виробничих витрат за цехами основного виробництва з наступним узагальненням їх по підприємству.
4. Калькулюється виробнича собівартість одиниці продукції за видами,
розраховується виробнича собівартість усієї продукції що реалізується.
5. Складається зведений кошторис витрат на виробництво.
Групування витрат за елементами не дозволяє бачити витрати за їх місцем виникнення і призначення, обчислити собівартість окремих виробів,
тому витрати групуються за калькуляційними статтями.
Планова калькуляція − це визначення однієї продукції за статтями витрат.
Об’єкт калькулювання ─ це та продукція чи роботи (послуги),
собівартість яких обчислюється. До об’єктів калькулювання на підприємстві
належать: основна, допоміжна продукція; послуги і роботи. Головний об’єкт калькулювання це готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.
При калькулюванні витрати групуються за калькуляційними статтями,
номенклатура яких залежить від галузі економіки. Для харчової промисловості
під час планування , обліку і калькулювання собівартості продукції групуються за такими статтями:
1.Сировина та матеріали;
2.Зворотні відходи;
3. Паливо і енергія на технологічні цілі;
4.Основна заробітна плата;
5. Додаткова заробітна плата;
6. Відрахування на соціальне страхування;

73 73 8. Витрати на утримання і експлуатацію устаткування;
9.Загально виробничі витрати
ВИРОБНИЧА СОБІВАРТІСТЬ
9. Адміністративні витрати;
10. Витрати на збут;
11. Інші операційні витрати;
ПОВНА СОБІВАРТІСТЬ
В галузях харчової промисловості до прямих витрат відносять статті:
“Сировина і основні матеріали”, “Паливо і електроенергія на технологічні цілі”,
“Основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників”. Непрямі витрати
─ “Утримання та експлуатація машин і устаткування”, “Загальновиробничі
витрати”, “Загальновиробничі витрати”, “Позавиробничі витрати”. Величина прямих витрат визначається множенням норми прямих витрат на планований обсяг виробництва кожного виробу. Непрямі витрати розподіляються відповідно до вибраного методу:
1. Пропорційно віднесення непрямих витрат до основної заробітної плати виробничих робітників.
2. Пропорційного віднесення непрямих витрат до обсягу діяльності.
3. Пропорційного віднесення непрямих витрат до прямих
В поточному плануванні застосовуються наступні методи планування витрат:
- нормативно-балансовий;
- на основні калькулювання продукції;
- розробка загального кошторису витрат на виробництво.
При використанні нормативно-балансового методу величина витрат визначається множенням норми прямих витрат на планований обсяг виробництва кожного виробу і підсумовуванням результатів. До цієї суми додаються непрямі витрати відповідних кошторисів.
Обчислення витрат на основі калькулювання продукції здійснюється в такій послідовності:
- визначається собівартість одиниці кожного виду продукції;
- визначається собівартість всієї продукції як сума результатів множення собівартості.
Визначення загальної суми витрат на основі кошторису витрат на виробництво здійснюється прямими розрахунками по кожному елементу витрат
із наступним сумуванням результатів. В стратегічному плануванні і на стадії
розробки проектів поточних планів застосовується розрахунково-аналітичний
(по факторний) метод планування витрат. Застосовується для порівняльної
продукції ( продукція, що вироблялась в минулому періоді)
Плановий кошторис витрат на виробництво це зведений план всіх витрат підприємства на певний період діяльності. Визначає загальну сума всіх витрат виробництва за всіма видами ресурсів, на всіх стадіях виробництва та управління. До його складу входять витрати основного і допоміжного виробництва, пов’язані з виготовленням і продажем продукції, а також

74 74
утримання адміністративно-управлінського персоналу, виконання робіт, які не входять до основної діяльності підприємства. Плановий кошторис витрат складається з метою:
1. Одержання сумарних витрат в цілому на виробництво і реалізацію продукції по підприємству;
2. Для аналізу структури собівартості;
3. Для порівняння матеріалоємності, трудомісткості продукції різних підприємств, так як склад кошторису витрат на виробництво для всіх підприємств однаковий.
При розробленні кошторису витрат на виробництво використовують наступні методи:
1. Кошторисний ─ всі елементи витрат на виробництво розраховуються по підприємству в цілому за даними відповідних розрахунків плану. При цьому на кожний елемент витрат складається кошторис. Даний розрахунок доповнюється розробкою зведеного кошторису по підприємству на підставі
цехових кошторисів.
2.Калькуляційний ─ базується на калькуляціях всіх видів продукції,
запланованих до випуску і враховує зміну залишків незавершеного виробництва.
3.Зведений метод ─ передбачає попереднє розроблення та зведення в
єдину систему витрат за цехами основного та обслуговуючого виробництва.
Кошторис витрат складається за економічними елементами на рік,
квартал, місяць
Планова собівартість планового обсягу товарної продукції обчислюється двома основними способами. Перший з них ґрунтується на кошторисі
виробництва. Другий спосіб обчислення собівартості виробленої (товарної)
продукції полягає у підсумовані попередньо визначеної собівартості окремих виробів, тобто
і
і
ОВ
С
СТП
*
å
=
15.1)
де:
СТП ─ собівартість виробленої (товарної) продукції, грн.;
С
і
─ планова собівартість одиниці виробу ( за плановою калькуляцією) певного виду продукції, грн.;
ОВ
і
─ обсяг виробництва певного виду продукції, у натуральних одиницях виміру.
Собівартість реалізованої продукції
обчислюється коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції.
Планові витрати на одну гривню планового та фактичного обсягів товарної продукції (В) розраховують за формулою:
)
(
)
(
факт
ТПпл
факкт
СТПпл
В
=
(15.2)
де:
СТП
пл (факт
) ─ планова ( фактична) собівартість товарної продукції, грн.;
ТП
пл (факт)
─ плановий ( фактичний) обсяг товарної продукції, грн..

75 75
Література: [2 ─,5, 7, 11, 12, 17 ]
Питання для контролю знань
1. Яке місце в загальній структурі плану діяльності підприємства займає план собівартості продукції? Основні показники плану.
2. Охарактеризуйте класифікацію витрат та групування витрат за економічними елементами.
3. В якій послідовності виконується планування витрат?
4. Методи планування собівартості.
5. За якими статтями здійснюється калькулювання собівартості продукції?
6. Як визначається собівартість одиниці продукції?
7. Які методи розроблення кошторису витрат Ви знаєте ? Охарактеризуйте кожний з них.
ТЕМА 16. ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
План лекції
1.Змст і завдання фінансового плану.
2. Оцінка фінансового стану на основі балансу доходів і витрат.
3. Планування прибутковості підприємства та показники її вимірювання.
Усі грошові відносини становлять зміст фінансової роботи підприємства.
таким чином, фінансова діяльність будь-якого підприємства полягає у :
− визначення джерел коштів;
− визначенні напрямків і форм фінансування;
− оптимізації структури капіталу;
− проведенні розрахунків з постачальниками, державними органами.
Фінансове планування на підприємстві – це безперервний процес планування надходження і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимального співвідношення у розподілі доходів підприємницької структури.
Фінансовий план характеризує кінцеві показники діяльності підприємства.
Основна мета складання фінансового плану – взаємоузгодженість доходів і
витрат у плановому періоді.
Фінансові плани за тривалістю поділяються на:
Довгострокові (3-5 років з розбивкою по роках)
Поточні ( рік, розбивка по кварталах)
Оперативні ( на квартал з розбивкою по місяцях)
Кожне підприємство самостійно визначає форму і розроблює власний порядок складання доходів і видатків, який включає такі розділи:

76 76 1. Доходи й находження коштів.
2. Витрати й відрахування.
3. Кредитні взаємовідносини з банком
4. Взаємовідносини з бюджетом.
Для складання планового балансу доходів і видатків використовуються дані про виробничо-господарську діяльність підприємства в плановому періоді,
плановий прибуток, його використання, амортизаційні відрахування, приріст власних оборотних коштів, обсяги і джерела капіталовкладень, надходження й сплата ПДВ та інші розрахунки.
Баланс доходів і видатків складається по всіх видах діяльності.:
операційній, інвестиційній та фінансовій.
Плановий баланс доходів і видатків підприємства складається на рік з розбивкою на квартали. Розділи і статі балансу наступні:
I. Доходи і надходження:
1. Чистий прибуток
2. Амортизаційні відрахування
3. Приріст стійких пасивів
4.ПДВ, що находить у складі виручки від реалізації (податкове забов’язання)
5. Інші джерела фінансування капітальних вкладень (крім банківського кредиту
II. Видатки й відрахування:
1. Капітальні вкладення у виробничі об’єкти в т.ч.
з власного прибутку з інших джерел
2. Витрати на ремонтно-профілактичні заходи, які не включаються до валових витрат
3. Приріст нормативу власних оборотних коштів
4. Видатки з прибутку у т.ч.
виробничо-технічний розвиток соціальні потреби матеріальне заохочення
5. Платежі вище стоячій організації
6. Інші видатки з прибутку
7.ПДВ, що сплачується підприємством постачальникам (податковий кредит
111. Кредитні взаємовідносини з банками:
1. Одержання довгострокових кредитів на капіталовкладення
2. Сплата боргів за кредити, отримані раніше
3. Сплата процентів за користування кредитами.
1У. Взаємовідносини з бюджетом:
Платежі в бюджет і позабюджетні фонди:
1.ПДВ
2. Податок на прибуток
3. Інші податки
4. Внески прибутку до позабюджетних фондів

77 77
У першому розділі “Доходи й надходження” можуть відображатися кошти централізованих джерел фінансування (для державних підприємств);
прибуток та економія від зниження собівартості будівельно - монтажних робіт,
які виконуються господарським способом; надходження від функціонування об’єктів соціальної сфери (гуртожитків, дошкільних установ і т.д.); акціонерний збір та ін.
Якщо баланс доходів і видатків складено правильно, то різниця між першим і другим розділами дорівнює сумі різниць платежів в бюджет і
кредитних взаємовідносин із бюджетом.
У відповідності до Стандартів бухгалтерського обліку ПБО з під прибутком розуміють суму на яку доходи перевищують пов’язані з їх отриманням витрати.
Розглядають наступні види прибутку
1.
Валовий прибуток = Доход від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).
2. Прибуток від операційної діяльності = Валовий прибуток + інші операційні
доходи - Адміністративні витрати – Витрати га збут – Інші операційні
витрати.
3. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування = Операційний прибуток +Доход від участі в капіталі +Інші фінансові доходи + Інші доходи
Фінансові витрати Витрати від участі в капталі - Інші витрати.
4. Прибуток від звичайної діяльності = Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – Податок на прибуток.
5. Чистий прибуток = Прибуток від звичайної діяльності + Прибуток від надзвичайної діяльності.
Основною, складовою чистого прибутку є валовий прибуток, або прибуток від реалізації. На підприємствах харчової промисловості цей прибуток планується наступними методами:
1. Прямого обчислення.
2. За показником витрат на одну гривню товарної продукції.
3. Нормативним.
4. Аналітичним методом.
Отриманий прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. На першому етапі учасниками розподілу є держава та підприємство. На другому етапі здійснюється розподіл прибутку після здійснення платежів в бюджет. Його доцільно планувати наступні фонди:
Резервний (призначений для внутрішнього страхування на покриття непередбачених витрат); виробничого розвитку (для фінансування технічного переозброєння, реконструкції); виплати акціонерам; матеріального заохочення;
соціального забезпечення.
Прибуток показує абсолютний ефект діяльності без урахування використаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється відносним показником рентабельність. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат.

78 78
Рентабельність виробничих фондів, (рентабельність виробництва)- розраховують як відношення загального (валового) прибутку підприємства до вартості середньорічної основних виробничих фондів і оборотних коштів,
вимірюється у відсотках:
Рентабельність активів характеризує ефективність використання наявного майна підприємства і визначається як відношення загального прибутку за рік (весь прибуток отриманий від усіх видів діяльності до його оподаткування та розподілу до середньорічної вартості активів майна,
вимірюється у відсотках
Рентабельність власного капіталу визначає верхню межу дивідендів і
показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів , визначається як відношення чистого прибутку до вартості активів створених за рахунок власних коштів, вимірюється у відсотках.
Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції. Розрізняють: рентабельність реалізованої
продукції та рентабельність окремого виду виробу.
Рентабельність реалізованої продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації всієї продукції до повної собівартості реалізованої
продукції, вимірюється у відсотках.
Рентабельність окремого виду виробу розраховується як відношення прибутку від певного виду виробу до її собівартості, розраховується у відсотках.
Література: [ 2 ─7, 17 ]
Питання для контролю знань
1. Значення фінансового планування на сучасному підприємстві.
2. Дайте характеристику механізму формування фінансових результатів діяльності підприємства.
3. У чому полягає оцінка фінансового стану підприємства.
4. Які існують методи розрахунку прибутковості підприємства існують та їх сутність?
5. Які основні фактори впливають на формування прибутку підприємства?
6. Яким чином можна розрахувати потребу в оборотних коштах?
7. Призначення та зміст розрахунку рентабельності підприємства.
8. Яка система оподаткування застосовується на підприємстві?
ТЕМА 17. ОПЕРАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
План лекції
1.Зміст і завдання оперативно-виробничого планування. .
2. Види і системи оперативно-виробничого планування.
3.Складання оперативно-виробничих планів на підприємствах різного типу виробництв.

79 79
Основним завданням оперативного планування на підприємстві є
забезпечення:
- ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і номенклатури,
а також своєчасного виготовлення і постачання продукції споживачам;
- максимальної безперервності виробництва,
- рівномірності та комплектності завантаження устаткування, працівників і
площ, що сприятиме кращому використанню виробничих фондів;
За обсягом робіт, що виконуються у відповідності зі змістом оперативно- календарне планування розподіляється на календарне планування та диспетчерське регулювання.
Календарне планування – це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками запуску-випуску кожного виду продукції і за виконавцями як на рівні цехів та к і на виробничих дільницях, місцях.
Календарне планування містить розробку:
- календарно - планових нормативів;
- планів – графіків руху предметів праці в часі і просторі у процесі
виробництва;
- у процесі календарного планування виконуються розрахунки завантаження устаткування та площ;
- доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць.
Диспетчерське регулювання - це процес, який забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва шляхом систематичного обліку та контролю за виконанням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва,
оперативного усунення недоліків і відхилень, що виникають.
У зв’язку з різними об’єктами планування розрізнять міжцехове і
внутрішньо цехове оперативно-календарне планування.
Міжцехове включає встановлення цехам взаємопов’язаних виробничих завдань, розроблених за даними виробничої програми підприємства і
забезпечення узгодженості у роботі цехів при виконанні цієї програми.
Внутрішньо цехове планування спрямоване на розподіл номенклатури робіт, які задані календарним планом цеху між дільницями, і доведенням планових завдань до кожної виробничої дільниці до кожного робочого місця.
Найбільшого розповсюдження в теперішній час набули по детальна,
позамовна і по комплектна системи оперативного планування, які
застосовуються на багатьох великих підприємствах
По детальна система планування призначена для умов стабільного, та високоорганізованого виробництва. За цією системою планується і
регулюється рух виконання робіт, технологічних операцій і виробничих процесів по кожній деталі (виробу) на певний плановий період – час, зміну,

80 80
день, тиждень. В основі лежить планування такту і ритму роботи поточних ліній, дільниць, правильне визначення технологічних, транспортних, страхових запасів та підтримання розмірів їх на розрахунковому рівні.
Позамовна система оперативного планування застосовується переважно в одиночному та дрібносерійному виробництві з його різною номенклатурою і
незначними обсягами робіт. Об’єктом планування є замовлення, що містить декілька однотипних робіт конкретного споживача-замовника. Базується на розрахунках тривалості виробничого циклу та нормативах випереджання за якими встановлюються бажані замовником терміни виконання замовлень
Покомплектна система застосовується у серійному і масовому виробництві більше у машинобудівництві. Планова одиниця вузли.
Планування не по деталях окремого найменування а за укрупненими групами вузлами.
Планування на склад або ринок здійснюється при випуску продукції та
її постачанню на продаж у значних обсягах при невеликій трудомісткості і
невеликій кількості технологічних операцій. При цій системі визначається необхідна кількість готових виробів які повинні постійно знаходитись у проміжних або кінцевих стадіях виробництва і продажу продукції.
Оперативно – виробниче планування для масового виробництва –
характеризується стійким випуском обмеженої номенклатури виробів, великим обсягом випуску, високим рівнем безперервності і ритмічності виробничого процесу, широким застосуванням методів потоку. Головним завданням оперативного планування у таких умовах є організація і забезпечення безперервного руху деталей і виробів за операціями виробничого потоку та виконання цих операцій у встановленому ритмі роботи. Основним календарно
- плановим нормативом у масовому виробництві є такт і ритм роботи потокових ліній, кількість робочих місць та їх завантаження, розмір заділів. Серійне виробництво характеризується випуском більш обмеженої номенклатури виробів періодично повторювальними серіями. Головним завданням оперативно-календарного планування при серійному виробництві –
забезпечити періодичність виготовлення виробів відповідно до плану при повному та рівномірному завантаженні устаткування, площ, робітників. Для цього вирішення виконуються розрахунки, що визначають: розміри партій виготовлення виробів, нормативний розмір партій деталей і періодичність
їхнього запуску-випуску, тривалість виробничих циклів виготовлення деталей,
вузлів і серій виробів, випередження запуску-випуску партій деталей, запаси.
Основним календарно - плановим розрахунком у серійному виробництві є
визначення серії виробів і нормативного розміру партії запуску заготівок,
деталей у виробництво.
Одиночне виробництво характеризується виготовленням різних виробів одиницями або невеликими серіями за окремими замовленнями без регулярної
повторюваності у плановому періоді. Головне завдання оперативного планування на підприємствах цього типу є забезпечення: своєчасного виготовлення різних виробів відповідно до узгодженого терміну, встановленого замовником, а також рівномірного завантаження і роботи усіх виробничих

81 81
підрозділів та ланок при більш коротких виробничих циклах і менших витратах на виготовлення продукції. Календарно - планові розрахунки у одиночному виробництві проводять у порядку зворотному доходу технологічного процесу,
починаючи від заключної фази, тобто випробування виробу і включають:
- розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення виробу,
- визначення календарних випереджень у роботі окремих виробничих підрозділів із виготовлення виробу,
- складання плану - графіка виконання замовлення,
- складання зведеного графіків виконання замовлень, що встановлені у виробничій програмі на плановий період,
- розрахунку завантаження устаткування і виробничих площ по календарним періодам і корегування зведеного графіка з метою вирівнювання завантаження по окремим плановим періодам.
Література: [4 ─ 6, 17]
Питання для контролю знань
1. Яке основне завдання оперативного планування?
2. У чому полягає сутність календарного планування та диспетчерського регулювання?
3. Назвіть види оперативно-календарного планування.
4. Особливості оперативного планування на підприємствах різних типів виробництва
5. Які показники розраховують при оперативному плануванні.
6. Охарактеризуйте види і системи оперативно-виробничих планів.
ТЕМА 18. БІЗНЕС ПЛАНУВАННЯ
План лекції
1.Сутність і значення бізнес планування на підприємстві.
2.Зміст основних розділів бізнес-плану.
Бізнес – план – це техніко-економічне обґрунтування діяльності
підприємства в ринкових умовах, програма його діяльності. Він характеризує
модель підприємства в майбутньому.
У бізнес-плані розглядається комплекс заходів науково-технічного,
організаційного фінансово-економічного соціального, екологічного характеру,
що пов’язані з реалізацією підприємницького проекту. Він складається для діючого підприємства, нового виду діяльності або продукту, для нового підприємства. Він потрібен керівникові фірми, акціонерам, інвесторам. Бізнес –
план частіше складається на рік, два роки, зрідка на більший період.
Мета бізнес - планування:
- визначення рівня життєспроможності та стійкості підприємства;
- виявлення сильних та слабких сторін фірми;

82 82
- конкретизація стратегії розвитку через систему кількісних і якісних показників;
- забезпечення підтримки інвесторів та акціонерів;
- зниження ризиків підприємницької діяльності.
Бізнес план це документ який містить систему узгоджених з метою і
ресурсами заходів, спрямованих на реалізацію підприємницького проекту;
спеціальний інструмент виробничого менеджменту який використовується у сучасній ринковій економіці незалежно від масштабів, сфери діяльності.
Порядок складання бізнес-плану залежить від величини підприємства,
характеру бізнесу, ринку, економічних факторів та іншого. Весь процес бізнес- планування включає такі етапи:
1. Визначення цілей та головної мети – визнання акціонерів, одержання
інвестицій, максиму прибутку, тощо.
2. Визначення цільових читачів бізнес – плану, що пов’язано з метою бізнес-плану. Це можуть бути інвестори, акціонери, банки, менеджери вищого рівня керівництва.
3. Визначення структури бізнес-плану. Він може бути повним або скороченим – на рік чи два.
4. Збирання даних для кожного розділу бізнес – плану. Найважливіше значення для успіху бізнесу має маркетинговий аналіз, вивчення ринку,
потенціальних споживачів, можливостей конкурентів, слабких та сильних сторін фірми і урахування цих факторів у бізнес – плані.
5. Складання бізнес – плану. Це важливий етап, який дає кінцевий результат – бізнес - план. Вихідними є показники обсягів продажу та товарної
продукції, інвестицій.
6. Презентація – доведення основних положень документу до потенційних інвесторів, зацікавлених сторін
Раціональна розробка бізнес плану передбачає:
1. Забезпечення взаємозв’язку та узгодженості в розробці окремих розділів документу
2. Чіткий розподіл обов’язків між виконавцями.
3. Забезпечення розробки бізнес-плану в певні терміни.
4. Багатоваріантність планування та вибір оптимального проекту.
5. Доведення основних положень документу до всіх зацікавлених осіб.
Розробленням бізнес плану займаються автори проекту, залучаючи до цього менеджерів, юристів, інших спеціалістів. Розробка здійснюється в три етапи.
Зміст та структура не має жорсткої регламентованої форми, але як правило в ньому представлені розділи, що передбачають концепцію і мету
Структура бізнес-плану з урахуванням інвесторів
1.Титульний лист (Повна назва та адреса підприємства, засновники, розробники та тата розробки)
2. Короткий опис (резюме) – Підприємство, результати попередньої діяльності,
керівники, продукція, технологія, потенціал ринку, фінансові результати,
основні ризики, обсяги, запропоноване використання та умови інвестування

83 83 3. Галузь, підприємство та його продукція – минула діяльність підприємства,
форма власності, визначення підприємства та галузі в якій воно працює,
засновники, організаційна структура, персонал, розташування підприємства.
4. Дослідження ринку та план маркетингу – характеристика продукту, аналіз,
визначення сегментів і їх характеристика, стратегія маркетингу
5. План виробництва – схема і опис технологічного процесу, приміщення,
обладнання, персонал, обсяги виробництва, собівартість
6. Організаційний план – власники, розподіл акцій, склад спостережної ради,
організаційна структура управління, оплата праці, матеріальна винагорода,
потрібні організаційні зміни
7. Оцінка ризику
8.Фінансовий план –потреба в інвестиціях, доходи і видатки, баланс, аналіз точки беззбитковості, графік повернення боргу
9. Баланс підприємства
У кожному з розділів плануються окремі техніко-економічні показники. Бізнес
–план складається з цифрової частини, де наведені головні техніко – економічні
показники та пояснювальної текстової частини. Найбільший інтерес викликає
резюме. Чим менший плановий період, тим детальніший бізнес – план. Для малих підприємств бізнес – план значно коротший і включає в себе титульний лист, резюме, характеристику бізнесу, план маркетингу, план виробництва і фінансовий план.
Близьким за змістом та метою до бізнес-плану є техніко-економічне обґрунтування бізнес – проекту (ТЕО). Його складають для нових підприємств або нових видів діяльності. Техніко – економічне обґрунтування включає такі
розділи: характеристика бізнесу, інвестиційна вартість та уставний фонд,
витрати та прибутки, точка беззбитковості, фінансово-економічна оцінка проекту.
Після визначення змісту бізнесу та його характеристики аналізуються ризики, визначається система юридичного обслуговування, яка повинна обрати найбільш вигідний юридичний статус підприємства.
Література: [2-5]
Питання для контролю знань
1. Роль та місце бізнес-плану в системі планів підприємства.
2. Характеристика етапів складання бізнес-плану.
3. Які основні розділи повинні бути відкриті в бізнес-плані?
4. Чи регламентується зміст бізнес-плану нормативними актами?
5. В чому полягає роль резюме бізнес-плану?
6. Дайте характеристику змісту основних розділів бізнес-плану.
7. Основні вимоги до оформлення бізнес-плану.

84 84
ЛІТЕРАТУРА
Основна
1. Єгупов Ю.А. Організація виробництва на промисловому підприємстві. –
К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 488 с.
2. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства.
Підручник. — К.: Скарби, 2002. — 336 с.
3. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Планування діяльності підприємства:
Навч.посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 256с.
4. Свінцицька О.М. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. —
Вид-во Європ. Ун-ту, 2004. — 232с.
5. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навч.
посіб. 2-е вид. — К. : Каравела, 2005. — 312с.
6. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства : Навч. посіб. — Львів
: Новий світ –2000, 2003-286с..
7. Організація та планування діяльності підприємств //науково-методичний посібник. – К.: Видавничий дім "Корпорація", 2005. – 432 с.
Додаткова
8. Господарський кодекс
України.// Збірник систематизованого законодавства/випуск 12. Бізнес— 2003.
9. Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів та про- довольчої сировини" від 23 грудня 1997р. зі змінами та доповненнями.//
www. zakon. rada. gov. ua
10. “Пpo стандартизацію i сеpтифiкацiю“: Декрет Кабінету Мiнiстpiв
України № 46-93 від 10 травня 1993p.
11. Методичні рекомендації з формування собівартості (робіт, послуг) (наказ
Державного комітету промислової політики України від 2 лютого 2001
року № 47)
12. Методичні рекомендації з формування собівартості проектних робіт з урахуванням вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку (Наказ
Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики
України від 29 березня 2002року №64).
13. Інструкція зі статистики заробітної плати: Затверджено наказом
Державного комітету статистики України від 13 січня 2004р. № 5 //
Все про бухгалтерський облік, 2004 №13.
14. Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України: Затверджено наказом Міністерства статистики
України від 07 липня 1995р. № 171 за погодженням з Мінекономіки
України, Мінпраці
України, Мінфіном
України// Галицькі
контракти,1997, №2, с. 46-53.
15. Ващенко А.Ф., Геpасимчук Н.А. Поточные методы пpoизводства в пищевой пpoмышленности. - К.: Б.и.,1980.
16. Економіка підприємства.: Підруч.-В 2т./ За ред.С.Ф.Покропивного.-К.:
Хвиля-Прес,1995.
17. Іванова В.В. Планування діяльності підприємства: Навч. Посібник. – К:
Центр навчальної літератури, 2006. – 472 с.

85 85 18. Курочкин А.С. Организация производства: Конспект лекций.- Киев:
МАУП, 1997.
19. Організація виробництва: Навч.посіб./В.О.Онищенко, О.В.Редкін,
А.С.Старовірець, В.Я.Чевганова. – К.: Лібра, 2005. – 336 с.
20.Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація виробництва: К.: Центр навч. літ.,
2005 – 248 с.
21. Плоткін Я.Д., Пащенко І.Н. Виробничий менеджмент: Навч. посібник;
Зб. Вправ.- Львів: Інформаційно-видавничий центр "ІНТЕЛЕКТ", 1999.
22.Семенов Г.А., Станчевский В.К. Організація і планування на підприємстві: Навч.посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 528
с.

86 86

Document Outline

  • ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ЗАДАЧІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА
  • План лекції
    • У структурі деяких підприємств існують експериментальні (дослідні) цехи, які займаються підготовкою і випробуванням нових виробів, розробленням нових технологій, проведенням різноманітних експериментальних робіт.
  • Принципи організації виробничих процесів в просторі наступні:
  • Основні риси потокового виробництва:
  • Т факт – фактичний робочий час роботи обладнання ( доба, місяць, рік);
    • 4. Інтегральний коефіцієнт використання потужності (К інтегр.)
    • ОР ─ плановий обсяг робіт у натуральних одиницях виміру.
  • Розраховується планова чисельність виробничого персоналу, а потім визначається планова продуктивність праці шляхом ділення планового обсягу виробництва на планову чисельність виробничого персоналу.
  • Ц ─ ціна одиниці виробу, грн.;
  • К диск – коефіцієнт дисконтування по роках;
    • По підприємству, по цехам, дільницям, бригадам
      • По підприємству, по цехам, дільницям, бригадам
        • По підприємству, по цехам, дільницям, бригадам
          • По підприємству, по цехам, дільницям, бригадам
            • По підприємству, по цехам, дільницям, бригадам
              • По підприємству, по цехам, дільницям, бригадам
                • ТЕМА 16. ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  • Фінансові плани за тривалістю поділяються на:
    • Фінансові плани за тривалістю поділяються на:
      • 3. Інші податки


1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал