Курс лекцій частина 3 Умань 2013 2





Сторінка1/20
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипКурс лекцій
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

ГОРОХІВСЬКИЙ П. І.







МЕТОДИКА
ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ
КУРС ЛЕКЦІЙ
ЧАСТИНА 3







Умань 2013

2
УДК 378.147 (075.8)
ББК 74 580.2 я 73
Г 70


Рецензенти:
Ладиченко Т.В., кандидат історичних наук, професор, завідувач кафедри методики викладання історії та суспільствознавчих дисциплін
Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
Сокирська В.В., кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії та правознавства Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
Рекомендовано до друку на засіданні ради історичного факультету
Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.
Протокол № 5 від 25 грудня 2012 р.
Предмет ,,Методика викладання історії‖ посідає важливе місце у системі психолого-педагогічних і методичних дисциплін фахової підготовки вчителя історії у загальноосвітній школі і має велике значення для його професійного становлення.
У посібнику відповідно до навчальної програми визначено структуру залікового кредиту, розкрито теми лекційного курсу, дано рекомендації з проведення семінарських занять, самостійної роботи студентів.
Розраховано на студентів ІV курсу історичного факультету денної та заочної форм навчання.

Горохівський Петро Іванович Методика викладання історії: Курс лекцій для студентів денної та заочної форм навчання. / П.І. Горохівський.
– Умань : ПП Жовтий О.О, 2013. – 294 с.

УДК 378.147 (075.8)
ББК 74 580.2 я 73




3
ЗМІСТ
Передмова……………………………………………………………4
Програма курсу ,,Методика викладання історії‖……………….....7
Леція 1. Форми навчання історії …………………………………...9
Леція 2. Нетрадиційні уроки з історії …………………………….30
Леція 3.Інноваційні технології навчання історії…………………56
Леція 4. Ігрові технології навчання історії……………………….79
Леція 5. Міжкурсові і міжпредметні зв’язки……………………101
Леція 6. Система контролю і перевірки знань учнів……………124
Леція 7. Самостійна робота учнів ……………………………….161
Леція 8. Позакласна і краєзнавча робота з історії ……………...188
Лекція 9. Вчитель історії…………………………………………213
Леція 10. Кабінет історії………………………………………….243
Додатки:
Семінарські заняття……………………………………………….271
Самостійна робота………………………………………………...284
Індивідуальне навчально-дослідне завдання……………………285
Система оцінювання знань студентів……………………………286
Питання для підсумкового повторення………………………….287
Рекомендована література………………………………………..290










4
ПЕРЕДМОВА
Формування національної системи освіти й виховання, перехід освіти України на ступеневу систему навчання ставлять нові завдання перед професійною освітою, метою якої є формування компетентних фахівців, здатних максимально реалізувати свій потенціал у конкретній сфері трудової діяльності.
Швидкі зміни суспільного життя, істотне ускладнення умов матеріального та духовного буття людини висувають нові вимоги до особистості як творця всього нового. Все це висуває більш високі вимоги до школи і, в першу чергу, до методичної підготовки вчителя. Суспільству потрібні творчі, критично мислячі особистості, активні та ініціативні вчителі з нестандартними підходами до виконання професійних завдань.
Важливою складовою частиною професійної підготовки вчителів історії є вивчення курсу методики викладання історії, який грунтується на узагальненні досвіду багатьох поколінь науковців, учителів історії і методистів. Творче оволодіння надбаннями методичної науки та передової шкільної практики готує випускника педагогічного навчального закладу до успішного розв'язання найрізноманітніших навчально-виховних завдань у практичній діяльності.
Головними завданнями курсу є:
– підготувати студентів до реалізації основних проблем сучасної шкільної освіти; дати базові теоретичні знання та практичні вміння, що становлять основу професійної підготовки майбутнього вчителя історії;
– поглибити, розширити та конкретизувати зміст основних понять, ідей та закономірностей, засвоєних студентами під час опанування циклу психолого-педагогічних дисциплін;
– озброїти студентів – майбутніх вчителів історії знаннями про закономірності методики навчання історії в школі, основні етапи розвитку теорії та практики навчання історії, погляди найбільш видатних представників методичної науки;
– сприяти засвоєнню студентами-істориками зв'язків між сучасними підходами до вирішення найбільш актуальних проблем теорії та практики навчання історії та передовими методичними системами минулого;

5
– формувати у студентів любові до професії вчителя історії, потреби до постійного вдосконалення своєї методичної майстерності та стійкого інтересу до вивчення новітніх досягнень методичної науки та передової педагогічної практики;
– формувати професійне мислення вчителя історії;
– допомогти оволодіти основними практичними уміннями та навичками викладання і навчання історії в школі, застосувати сучасні засоби, форми і методи.
Курс методики навчання історії дає відповіді на конкретні запитання: які завдання (передбачувані результати) потрібно і можна ставити перед навчанням історії на конкретному уроці та при вивченні тієї чи іншої теми курсу? Чому навчати? Якими мають бути структура того чи іншого курсу? Як відібрати матеріал для контрольного уроку? Яким чином має бути організована пізнавальна діяльність школярів? Які види навчальних посібників потрібні? Як вони мають бути побудовані, щоб сприяти досягненню оптимальних результатів у навчанні?
Як викладати матеріал? Які методи і прийоми використовувати для досягнення оптимальних результатів?
У відповідності до навчального плану основними формами занять в процесі опанування курсу є лекції і семінарські заняття.
На лекціях висвітлюються основні теоретичні питання курсу, розкриваються закономірності становлення та розвитку методичної теорії та практики навчання історії в школі; розкривається та конкретизується внесок в теорію та практику навчання
історії видатних методистів; обґрунтовуються специфіка та обумовленість певними факторами їх підходи до вирішення певних проблем навчання історії в закладах різних типів та в різних вікових групах учнів.
На семінарських заняттях відбувається обговорення студентських доповідей, рефератів, творчих робіт, дискусії з найбільш важливих та складних проблем теорії та практики навчання історії в школі.
Семінарські заняття мають на меті поглиблення знань студентів, розширення їх світобачення, формування пізнавальних
інтересів та формування методичного мислення,
удосконалеення навичок опрацювання науково-педагогічної літератури, розвиток вміння аналізувати методичний матеріал, оцінювати методичну

6 спадщину науковців, визначаючи при цьому можливості творчого використання ідей методичного досвіду у практиці викладання історії у сучасній школі, вироблення під час викладання історії умінь практичного застосування сучасних засобів, підходів, прийомів, форм, технологій.
Важливим складником в процесі опанування основами методики навчання історії в школі є самостійна робота студентів, яка передбачає опанування студентами цілою низкою теоретичних і практичних знань і умінь.
У процесі вивчення даного курсу студенти повинні виявити: знання першоджерел, що розкривають найважливіші методичні проблеми навчання історії в школі, погляди та ідеї найвідоміших вітчизняних та зарубіжних методистів; глибоке розуміння основних теоретичних засад методичної науки; вміння виявляти прогресивні тенденції в розвитку методики навчання історії та застосовувати їх в своїй практичній діяльності.
На вивчення даної навчальної дисципліни у VIІІ семестрі відводиться 3 кредити – 108 годин. З них – 20 годин лекційних,
20 годин – семінарські заняття, 68 годин – самостійна та
індивідуальна робота
Пропонований посібник складений відповідно до чинної програми ,,Методика викладання історії‖ для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня ,,Бакалавр‖; за напрямком підготовки 0203 Гуманітарні науки; спеціальності 6.020302
Історія; затвердженої вченою радою Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини від 31.09.2011 р.









7
ПРОГРАМА КУРСУ ,,МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ”

Тема 1. Форми навчання історії (2 год.).
Форма навчання як категорія дидактики. Історія розвитку форм навчання. Форми навчання: індивідуальна форма, колективна форма, групова форма. Класно-урочна система навчання, белл-ланкастерська система взаємного навчання
Навчальне занаття як компонент навчання. Підходи до класифікації уроку історії. Форми уроків історії.
Тема 2. Нетрадиційні уроки з історії (2 год.).
Нетрадиційні уроки з історії, їх класифікація та значення.
Класифікація нетрадиційних форм навчання. Характеристика основних форм та видів нетрадиційних уроків з історії. Методика організації і проведення різних форм нетрадиційних уроків з
історії.

Тема 3. Інноваційні технології навчання історії (2 год.).
Інновації. Дослідження проблеми інноваційного навчання
історії. Педагогічні технології. Поняття інноваційних технологій навчання історії. Проектна система навчання історії. Модульні технології навчання історії. Лекційно-семінарсько-залікова технологія. Консультація як технологія навчання на уроках
історії.
Тема 4. Ігрові технології навчання історії (2 год.).
Значення дидактичних ігор у навчанні історії. Класифікація
ігрових методів навчання історії. Структура, види та форми проведення ігор на уроках історії.
Підготовка вчителя до уроку з використанням ігрових технологій.

Тема 5. Міжкурсові і міжпредметні зв’язки (2 год.)..
Внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки. Зміст та значення інтеграції предметів. Методичні умови і шляхи реалізації внутрішньопредметних зв'язків. Прийоми і засоби реалізації міжпредметних зв'язків.


8
Тема 6. Система контролю і перевірки знань учнів (2
год.).
Функції оцінювання: навчальна, розвивальна, виховна, соціально-практична.
Нові вимоги до принципів і методів оцінювання в умовах модернізації мети і змісту освіти. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з історії України і всесвітньої історії за 12-бальною системою оцінювання. Тематичне оцінювання.
Система запитань при оцінюванні. Тести, їхні типи. Оцінювання навчальних досягнень учнів в інноваційних моделях навчання: теоретичний і практичний контекст.

Тема 7. Самостійна робота учнів (2 год.).
Дослідження проблеми самостійної роботи з історії. Поняття і види самостійної роботи. Особливості самостійної роботи учнів з
історії. Методика організації самостійної роботи учнів на уроках
історії. Домашнє завдання як вид самостійної роботи.

Тема 8. Позакласна і краєзнавча робота з історії (2 год.).
Позаурочна робота з історії в сучасній школі. Історичні і суспільствознавчі гуртки і клуби. Історичні олімпіади. Історичні турніри. Мала Академія наук. Оцінювання і заохочення.
Шкільний кабінет історії та його місце в організації позакласної роботи з історії. Позашкільна робота з історії.

Тема 9. Вчитель історії (2 год.).
Особистість вчителя історії. Фахова майстерність, ерудиція, культура й ідейна переконаність вчителя історії. Взаємодія і вплив особистості вчителя історії на навчання і виховання учнів.
Види діяльності вчителя історії в школі. Самооцінка і аналіз педагогічної діяльності вчителя. Творчий характер проведення уроку історії. Культура мовлення вчителя історії.
Тема 10. Кабінет історії (2 год.).
Історичний кабінет і його роль у навчанні, розвитку і вихованні учнів середньої школи. Основне устаткування шкільного кабінету. Організація роботи історичного кабінету.

9
Теми лекцій з курсу:
1. Форми навчання історії (2 год.).
2. Нетрадиційні уроки з історії (2 год.).
3. Інноваційні технології навчання історії (2 год.)..
4. Ігрові технології навчання історії (2 год.)..
5. Міжкурсові і міжпредметні зв’язки (2 год.)..
6. Система контролю і перевірки знань учнів (2 год.).
7. Самостійна робота учнів (2 год.).
8. Позакласна і краєзнавча робота з історії (2 год.).
9. Вчитель історії (2 год.).
10. Кабінет історії (2 год.).
Лекція 1.
ФОРМИ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ

Очікувані результати: у ході вивчення даної теми студенти мають опанувати основними категоріями теми, знати історію розвитку форм навчання, підходи до класифікафії уроків історії та різновиди форм уроків історії.

План:
1. Форма навчання як категорія дидактики.
2. Історія розвитку форм навчання.
3. Підходи до класифікації уроку історії.
4. Форми уроків історії
Рекомендована література:
Баханов К.О. Лабораторно-практичні роботи з історії в середній школі / К. Баханов // Укр. істор. журн. – 1991. – № 4. –
С. 86-93.
Баханов К.А. Театрализованные игры на уроках / К. Баханов.
// Преподавание истории в школе. – 1990. – № 4. – С. 91-100.
Баханов К. У пошуках інноваційних технологій викладання
історії / К. Баханов // Історія в школах України. – 1996. – № 1. –
С. 20-24.
Вагин А. Методика преподавания истории в средней школе /
А. Вагин. – М.: Просвещение, 1968. – 431 с.

10
Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Теория и методика преподавания истории: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений /
Е.Е. Вяземский, О.Ю. Стрелова. – М., 2003.
Державний стандарт освіти // Освіта. – 2004. – 20 січня.
Левітас Ф., Салата О. Методика викладання історії. Посіб. для учит. / Ф. Левітас, О. Салата. – X.: Основа, 2006. – 96 с.
Мельник Л. Методика викладання історії в середній школі /
Л. Мельник. – К.: Вища школа, 1974. – 222 с.
Мисан В. Сучасний урок історії: Навчально-методичний посібник / В. Мисан. – К.: Шкільний світ, 2010. – 120 с.
Паламарчук В.Ф., Рум'янцева Д.І., Антипова О.И. В пошуках нестандартного уроку / В.Ф. Паламарчук, Д.І. Рум'янцева, О.І.
Антипова //Рід. школа. – 1991. – № 1. – С. 65-66.
Пометун О. Методика навчання історії в школі. /
О.І.Пометун, Г.О.Фрейман. – К.: Генеза, 2005. – 328 с.
Приходько А. Форми навчання історії: підходи до визначення та класифікації / А. Приходько. // Історія в школі. – 2007. – № 5. –
С. 16-21.
Форми навчання в школі: Книга для вчителя / Ю.І.
Мальований, В.Є. Римаренко, Л.В. Вороніна та ін. За ред.Ю.І.
Мальованого. – К.: Освіта, 1992. – 160 с.

Основні
поняття
та
терміни:
форми навчання,
індивідуальна форма, колективна форма, групова форма навчання, класно-урочна система навчання, белл-ланкастерська система взаємного навчання.

1. Форма навчання як категорія дидактики
Навчання як процес цілеспрямованої передачі й засвоєння визначеного змісту соціального досвіду можна здійснювати по- різному. Суть такого здійснення визначається відповідною формою навчання. Категорія ,,форма навчання‖ належить до основних у дидактиці, однак у тлумаченні її до цього часу немає повної єдності дослідників. У сучасній педагогіці поняття
,,форми‖ означає зовнішнє вираження якогось змісту, встановлений зразок чогось.
Значна частина дослідників терміном ,,форма організації навчання‖ позначає класно-урочну та інші системи навчання:

11 урок, екскурсію, семінар, практичні заняття, екзамени, заліки, фронтальну, групову, індивідуальну організацію навчання. Для певного упорядкування множини перерахованих об'єктів запропоновано різні підходи до їхньої диференціації. Зокрема, з окремими видозмінами виділяють загальні (фронтальна, групова,
індивідуальна) та конкретні (урок, семінар, екскурсія, практичне заняття та ін.) організаційні форми навчання (М.М. Скаткін, І.Я.
Лернер, В.К. Дяченко); форми організації навчальної роботи
(урок, семінарські заняття, факультативи) і фронтальні, групові та
індивідуальні заняття в системі уроку (І.Т. Огородніков); форми організації навчання (урок, домашня робота, семінар, практикум тощо); форми організації навчально-виховної роботи учнів на уроці (фронтальна, групова, індивідуальна) (Г.І. Щукіна).
Як бачимо, в окремих випадках одні й ті самі поняття позначаються різними термінами, в інших – одні і ті самі терміни позначають різні поняття.
Для уникнення цього недоліку й забезпечення чіткості й диференціації згаданих понять окремі автори пропонують поряд
із загальнородовим поняттям ,,форма організації навчання‖ виділити видове – ,,форма навчальної діяльності учнів‖.
Висловлена також ідея розведення понять ,,форма навчальних занять‖ (урок, семінар, екскурсія тощо) і ,,форма організації навчальної роботи учнів на заняттях‖ (фронтальна, групова,
індивідуальна).
Сучасні дидакти виділяють групи форм навчання: форми організації всієї системи навчання, навчально-виховного процесу; форми організації навчальної діяльності учнів.
Розглянемо суть кожного з цих понять. Кожна система навчання визначає організацію вивчення змісту освіти в часі і просторі. Така організація передбачає: розподіл навчального матеріалу за роками та протягом року; місце навчання; контингент учнів; обсяг навчальних завдань залежно від вікових та індивідуальних особливостей учнів; засоби навчання; пріоритетні форми навчальних занять; відповідну роль учителя в організації навчально-пізнавальної діяльності учнів тощо.
Форми навчання відповідно поділяються на групи за такими ознаками:
– кількість учнів (індивідуальне, групове, фронтальне);

12
– місце навчання (шкільне, позашкільне, екстернат);
– тривалість (час регламентується педагогами, батьками, учнями).
Система навчання характеризується певним набором компонентів, їх змістом і взаємозв'язками між ними.
Важливим компонентом системи навчання є навчальне заняття. Це обмежена в часі, здійснювана в певному місці з певною групою учнів ланка навчального процесу, в межах якої досягається завершена, але часткова дидактична мета.
Реалізація конкретних дидактичних цілей відбувається на заняттях за умов різної їх організації. У зв'язку з цим виділяють різні форми, тобто способи організації занять. Суть кожної форми навчального заняття значною мірою визначається пріоритетними видами навчально-пізнавальної діяльності учнів чи їх поєднанням, а також характером керівництва цією діяльністю з боку вчителя. Важливими критеріями визначення конкретної форми заняття є рівень самостійності учнів, який вона передбачає, а також специфічність застосовуваних засобів навчання. Наприклад, семінар характеризується високим рівнем самостійності учнів на всіх етапах його підготовки і проведення, а основними видами діяльності школярів є робота над літературою, використання інших джерел інформації для виконання поставленого завдання, оформлення результатів самостійної роботи у вигляді конспекту, реферату, доповіді, тез; виступ з відповідним повідомленням на занятті, участь у дискусії, аналіз, рецензування виступів інших учнів тощо. Педагогічне керівництво діяльністю школярів також відзначається своєрідними особливостями; воно має здебільшого опосередкований характер і передбачає складання плану семінару, визначення основних питань, які обговорюватимуться, розподіл пізнавальних завдань між учнями, підбір літератури, консультування школярів, а власне на занятті – коригування відповідей, організація і спрямування дискусій, підведення учнів до правильних висновків. Інший характер має діяльність учнів і відповідно вчителя, наприклад, на уроці формування умінь, ще
інший – на лекції тощо.
Третя складова змісту категорії ,,форма навчання‖ – форма навчальної діяльності учнів на занятті. Навчальна, як і будь-яка

13
інша, діяльність включає в себе мету, засоби, результат і сам процес діяльності. Мета як закон визначає спосіб і характер діяльності людини. Способи здійснення й характер навчальної діяльності школярів значною мірою детермінуються відповідним чином дібраними методами навчання (учіння). Методи навчання визначають внутрішню сутність навчально-пізнавальної діяльності учнів на конкретних етапах навчання. Сам же ,,спосіб навчання‖, тобто форму навчальної діяльності, здійснюваної в умовах класно-урочної чи інших систем, що передбачають сумісне одночасне навчання групи учнів, становить характер відношень, тізаємодії між ними у процесі цієї діяльності. Така взаємодія може мати колективний або індивідуальний характер.
Відповідно слід розрізняти колективну або індивідуальну форму навчальної діяльності учнів.
Колективна форма навчальної діяльності передбачає наявність спільної мети, об'єднання зусиль учнів для її досягнення і як вищий ступінь такого об'єднання – розподіл функцій і обов'язків між учасниками діяльності, співробітництво, засноване па взаємодопомозі, у процесі діяльності, а також відповідальність кожного виконавця за результати праці перед колективом.
Індивідуальна форма не вимагає наявності спільної мети діяльності; кожен її учасник працює незалежно від інших відповідно до своїх навчальних можливостей у притаманному йому темпі. Результати його роботи не позначаються на результатах роботи інших.
Кожну з названих двох форм навчальної діяльності учнів можна реалізувати по-різному. У зв'язку з цим принципово важливо розрізняти сутність форми, яка виражається в колективному чи індивідуальному характері діяльності, й зовнішні умови її реалізації. Так, колективну форму діяльності можна реалізувати в умовах групової або фронтальної
(загальнокласної) роботи, а також під час роботи в парах;
індивідуальну – індивідуальної, групової або фронтальної роботи.
Для колективної форми в умовах групової роботи характерний розподіл учнів класу на декілька груп, кожна з яких колективно виконує конкретне навчальне завдання – однакове для всіх груп або різне. При цьому можна передбачити не лише

14 спільну роботу учнів – членів однієї групи, а й групову взаємодію як вищий рівень такої роботи.
Колективна форма діяльності може реалізуватися й у фронтальній роботі, яка передбачає одночасне виконання спільного завдання всіма учнями класу. Організація такої спільної роботи досить складна; однією з передумов її успішного здійснення є забезпечення пошукового характеру навчально- пізнавальної діяльності учнів. Вона може мати місце в умовах проблемного навчання, під час дискусій тощо.
Ще один різновид колективної форми навчально-пізнавальної діяльності учнів – робота в парах змінного складу. Суть її полягає в тому, що кожен учень працює по черзі з усіма учнями класу, виступаючи то в ролі вчителя, то в ролі учня. Практично це означає, що кожний член колективу працює з кожним, розв'язуючи при цьому спільну дидактичну задачу. Користь такої організації навчання, коли учень виступає певною мірою і в ролі того, хто вчить, полягає не лише в тому, що досягається глибоке усвідомлення виучуваного матеріалу, а й забезпечується виховання в учнів самовладання, терпіння, уваги до інших, зацікавленості в успіхах товаришів та ін.
Індивідуальна форма навчально-пізнавальної діяльності в умовах фронтальної роботи передбачає виконання всіма учнями класу однакового за змістом завдання без будь-якої взаємодії між ними. Таку організацію діяльності школярів можна визначити як
,,роботу поряд‖, але не разом, наприклад під час сприймання учнями пояснення вчителя, ознайомлення з певніш матеріалом з використанням підручника та інших джерел, виконання тренувальних вправ тощо.
Учні класу можуть виконувати індивідуальні завдання кожен у складі певної групи, що формально утворюються за ознакою однакового для кожного учня змісту завдання. У цьому випадку має місце індивідуальна форма діяльності в умовах групової роботи.
Таким чином, передача і засвоєння певного змісту
історичного матеріалу здійснюється через певні форми навчання.
Форма навчання історії – це зовнішній вияв узгодженої діяльності учителя та учнів, яка здійснюється в певному режимі і порядку та спрямована на досягнення цілей і завдань шкільної

15
історичної освіти. Визначальними критеріями для класифікації форм навчання історії є кількість учнів, час, місце і режим занять, послідовність і характер видів діяльності учнів, форми зв'язку між вчителем та учнями..
Формами навчання вважають класно-урочну систему навчання, урок, семінар, екскурсію, колективну й індивідуальну форми навчальної діяльності. Крім того самі навчальні заняття можуть проводитися у формі уроку, лекції, семінару, навчально- практичного заняття, екскурсії, дидактичної гри, заліку, колоквіуму, домашнього завдання.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал