Лекція №1 Тема. Професійна діяльність педагога в організації навчально- виховного процесу




Pdf просмотр
Сторінка1/5
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.8 Mb.
ТипЛекція
  1   2   3   4   5

Лекція № 1
Тема. Професійна діяльність педагога в організації навчально-
виховного процесу.
Мета. Ознайомити студентів із специфікою та основними напрями діяльності у вищих навчальних закладах. Розглянути психологічну структуру педагогічної діяльності та розкрити сутність педагогічного професіоналізму викладача ВНЗ.
Вступ. Визначальним і найбільшим за об'ємом компонентом праці ви- кладача є навчально-педагогічна діяльність. За своїм змістом навчальна робота у вищому навчальному закладі - це частина цілеспрямованої трудової діяльності щодо підготовки спеціалістів вищої кваліфікації, що включає види конкретних робіт, визначених структурою навчального плану спеціальності. Таких видів робіт налічується більше сорока.
Навчально-педагогічна діяльність спрямована на організацію процесу навчання у вищій школі у відповідності з вимогами суспільства. Для навчального процесу у вищій школі характерним є органічне поєднання навчального і науково-дослідного аспектів, підвищення активності і самостійної роботи студента.
План.
1.
Специфіка діяльності педагога у вищому навчальному закладі.
2.
Основні напрями діяльності викладача вищого навчального закладу.
3.
Психологічна структура педагогічної діяльності.
4.
Педагогічний професіоналізм викладача вищого навчального закладу

Зміст лекції.
1.Специфіка діяльності педагога у вищому навчальному закладі.
Професійна педагогічна діяльність викладача може розглядатися як цілісна динамічна система, що містить п'ять структурних елементів: суб'єкт
педагогічного впливу, об'єкт педагогічного впливу, предмет їх спільної
діяльності, цілі навчання, засоби педагогічної комунікації. Ці компоненти
складають систему, бо ні один з них не може бути замінений іншим або їх сукупністю. Всі вони знаходяться у прямій та зворотній взаємозалежності.
Викладач вищого навчального закладу виконує такі функції:

організаторську (керівник, провідник у лабіринті знань, умінь,навичок);

інформаційну (носій найновішої інформації);

трансформаційну (перетворення суспільно значущого змісту знань в акт індивідуального пізнання);

орієнтовно-регулятивну (структура знань педагога визначає структуру знань студента);

мобілізуючу (переведення об'єкта виховання у суб'єкт, самовиховання, саморуху, самоутвердження).
Конкретний зміст праці, права та обов'язки професора, доцента, викладача вищого навчального закладу визначає статут відповідного навчального закладу.
2.Основні напрями діяльності викладача вищого навчального закладу
У педагогічній діяльності поєднується теоретична складова, пов'язана з розкриттям нових закономірностей, сутності науки, а також практична,
спрямована на перетворення конкретних ситуацій, на розв'язання системи педагогічних задач. Викладач визначає мету та задачі навчання з конкретного предмету у взаємозв'язку з іншими навчальними предметами; обмірковує зміст навчання, сучасні форми і методи, що сприяють активізації навчально- пізнавальної діяльності студента, форми контролю; формує творчі колективи навчальних груп; здійснює виховання студента і виховує потребу в самовихованні. Основними видами цієї діяльності є читання лекцій,
проведення лабораторних, практичних, семінарських, розрахунково-графічних
робіт, консультацій, заліків, екзаменів, рецензування і прийом захисту курсових
робіт і проектів, керівництво практикою та навчально-дослідною роботою
студентів, керівництво дипломними роботами та інше.
З навчальною роботою тісно пов'язана навчально-методична діяльність щодо підготовки навчального процесу, його забезпечення та удосконалення.
У педагогічному університеті передбачається 29 конкретних видів навчально-
методичної діяльності. В їх числі: підготовка до лекційних, практичних,
семінарських занять, навчальної практики; розробка, переробка і підготовка
до видання конспектів лекцій, збірників вправ і задач, лабораторних
практикумів та інших навчально-методичних матеріалів, методичних
матеріалів з курсових і дипломних робіт; поточна робота стосовно
підвищення педагогічної кваліфікації (читання методичної і навчальної,
науково-методичної літератури); вивчення передового досвіду з
представленням звітності і рецензування конспектів лекцій, збірників задач
і лабораторних практикумів; складання методичних розробок, завдань,
екзаменаційних білетів, тематики курсових робіт; розробка графіків
самостійної роботи студентів; взаємовідвідування тощо.
Робочий день викладача поділяється на дві частини: проведення усіх вищеназваних видів робіт і підготовка до їх проведення. Таким чином, зміст навчально-методичної роботи знаходиться у безпосередньому зв'язку з навчальною роботою, її об'ємом і структурою. Введення комп'ютерів допомагає у розробці методики використання програмованого навчання, створення карток для програмованого контролю, розробки методики використання ТЗН та інше.
Праця викладача вищого навчального закладу обов'язково передбачає
організаційно-методичну роботу, основними видами якої є робота у
підготовчому відділенні, робота стосовно профорієнтації, організація
педагогічних практик, робота у приймальній комісії, підготовка матеріалів на
засідання кафедри, ради факультету, ради вузу, методична робота на
допомогу вчителям, робота по підготовці науково методичних семінарів і т.д.
Органічною частиною викладацької діяльності є робота щодо виховання
студентів. Вона вміщує перевірку конспектів, колоквіуми, співбесіди, роботу
куратора, керівника клубів, виховну роботу в гуртожитках, проведення
вечорів, екскурсій тощо. За всі види роботи викладач звітується на засіданні кафедри, ректораті.

Обов'язковим елементом у роботі викладача ВНЗ є науково-дослідна
робота, що включає такі види: виконання планових держбюджетних науково- дослідних робіт, колективних договорів; написання і видання підручників, посібників, монографій, наукових статей і тез, доповідей на конференціях; редагування підручників, їх рецензування, написання відзивів на дисертації; робота в редколегіях наукових журналів; керівництво науково-дослідною роботою студентів; участь у наукових радах тощо.
Професійна діяльність викладача вищого навчального закладу - це
особливий різновид творчої інтелектуальної праці. Творчість викладача полягає, насамперед, у доборі методів і розробці технологій реалізації мети і завдань, поставлених державою перед вищою школою: забезпечення
ефективності навчально-виховного процесу; озброєння майбутніх спеціалістів
фундаментальними знаннями; привчання студентів до самостійного
отримання максимальної інформації за короткий час і розвитку творчого
мислення; озброєння уміннями наукового дослідження; виховання різнобічної,
досвідченої і культурної людини.
3. Психологічна структура педагогічної діяльності.
Психологічна структура діяльності педагога є своєрідним відображенням діяльності педагогічних систем. Психологічна структура діяльності - це
взаємозв'язок, система і послідовність дій педагога, спрямованих на
досягнення поставлених цілей через розв'язання педагогічних задач. У ній
Н.В.Кузьміна виділяє конструктивний, організаторський, комунікативний і
гностичний функціональні компоненти.
Гностичний компонент є своєрідним стрижнем усіх вищеназваних компонентів. Він включає в себе вивчення: 1) змісту і способів впливу на студентів; 2) вікових та індивідуальних особливостей студентів; 3)особливостей навчально-виховного процесу і результатів власної діяльності, її переваг і недоліків.

Конструктивний компонент виявляється у доборі і композиції навчальної
інформації, проектуванні власної діяльності і діяльності студентів щодо засвоєння інформації.
У науковому пошуку - це вміння чітко сформулювати мету, проблему, гіпотезу, задачі дослідження, знаходити найбільш ефективні методи вивчення явищ та аналізу даних, добирати інформаційний матеріал для наукового пошуку, передбачати і попередньо оцінювати результати дослідження тощо.
Організаційний компонент вміщує організацію: 1) інформації в процесі її повідомлення студентам; 2) різних видів діяльності студентів таким чином, щоб результати відповідали цілям системи; 3) власної діяльності і поведінки в процесі безпосередньої взаємодії з студентами.
Основною функцією організаторської діяльності є інтеграція, яка включає: облік, контроль, перевірку виконання, установлення індивідуальної відповідальності.
Комунікативний компонент вміщує: 1)встановлення педагогічно доцільних стосунків з тими, на кого спрямований вплив (на основі знання моральної, інтелектуальної і політичної зверхності в ролі керівника і організатора - "взаємини по горизонталі"; 2)установка правильних взаємин з тими, хто виступає в ролі керівників даної системи (дисциплінованість, принциповість, творчість - "взаємини по вертикалі") і партнерів по діяльності;
3)співвіднесення своєї діяльності з державним завданням, що ставиться до керівника як громадянина своєї держави.
Психологічна структура компонентів діяльності викладача є динамічною і поступово змінюється з оволодінням майстерністю.
Педагогічна майстерність - це комплекс якостей особистості, що
забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога. її
складовими є гуманістичне спрямування, теоретичні знання, педагогічні
здібності, педагогічна техніка.

4. Педагогічний професіоналізм викладача вищого навчального
закладу.
В структурі професійної педагогічної діяльності можна виділити три складових компонента: професіоналізм знань, професіоналізм спілкування,
професіоналізм самовдосконалення.
Професіоналізм знань є основою, підґрунтям формування про- фесіоналізму загалом. Важливими особливостями професіоналізму знань є:

комплексність, тобто здатність викладача синтезувати інформацію з різних галузей науки у процесі викладання певного закону, тенденції;

особистісна забарвленість, тобто знання, "пропущені" через власну позицію;

формування знань одночасно на різних рівнях
(теоретичному,методичному, технологічному).
Професіоналізм спілкування - це готовність і уміння використовувати системні знання у взаємодії зі студентами. Йдеться про те, що виховують студентів не тільки знання, але й сама особистість викладача. Викладач повинен розуміти, пам'ятати, що ефективність спільної діяльності педагога і студента в будь-яких формах залежить від взаєморозуміння між ними.
Професійно-педагогічне спілкування - це система прийомів органічної соціально-психологічної взаємодії педагога і вихованців, змістом якої є обмін
інформацією, пізнання один одного, організація діяльності і стимулювання діяльності вихованців, організація і корекція взаємин у колективі вихованців, обмін ролями, співпереживання і створення умов для самоствердження особистості вихованця.
Обов'язковою нормою професійної поведінки викладача є дотримання
педагогічної етики, прагнення формувати людські стосунки зі студентами і
між ними. В основі моральної норми професійної поведінки викладача має бути
повага до особистості студента і, водночас, максимальна вимогливість до
нього.

Нормою професійної поведінки викладача є педагогічний такт - це педагогічно грамотне спілкування в складних педагогічних ситуаціях, вміння знайти педагогічно доцільний і ефективний спосіб впливу; почуття міри, швидкість реакції, здатність швидко оцінювати ситуацію і знаходити оптимальне рішення; вміння керувати своїми почуттями, не втрачати самовладання, емоційна урівноваженість, у поєднанні з високою принциповістю та вимогливістю, з чуйним людяним ставленням до студента; критичності і самокритичності в оцінці своєї праці та своїх вихованців, у нетерпимості до шаблону, формалізму, застою думки і справи, до бюрократизму і пихи; повазі в студентах особистості, розвитку їх людської гідності.
Педагогічний такт реалізується через мову. Викладач, незалежно від того, якого предмету він навчає студентів, має володіти усіма тонкощами мовленнєвої культури. Поняттям культури мовлення прийнято окреслювати передусім дотримання кожним мовцем правильної літературної вимови, правопису, лексичних і граматичних норм, усталеного в літературній мові наголошення слів. Мова є одним з елементів педагогічної техніки.
Поняття «педагогічна техніка» містить дві групи складових. Перша група пов'язана з умінням педагога керувати своєю поведінкою - технікою володіння своїм організмом, друга - з умінням впливати на особистість і колектив: техніка організації контакту, управління педагогічним спілкуванням. Складові першої та другої груп педагогічної техніки допомагають відобразити власну особистість викладача, рівень його педагогічної культури. її засобами є здатність до перевтілення (артистизм, голос, міміка, пантоміміка, культура мовлення). У структурі професіоналізму педагогічного спілкування важливе місце займає також зовнішня естетична виразність.
Щодо професіоналізму самовдосконалення, то цей компонент професіоналізму передбачає:
• по-перше, професійне самовдосконалення через самоосвіту (самостійне оволодіння найновішими досягненнями психолого-педагогічної науки, накопичення передового педагогічного досвіду, аналіз власної діяльності та
діяльності колег і на цій основі реконструювання навчально-виховної
інформації і організації власних пошуків; по-друге, через самовиховання - особистісне самовдосконалення
(перебудова особистісних якостей, установок, цінностей, моральних орієнтацій, потреб, інтересів, мотивів поведінки).
Висновки.
Отже,професійна діяльність викладача у ВНЗ надзвичайно складна та багатогранна. Тому професіоналізм знань, професіоналізм спілкування, професіоналізм самовдосконалення забезпечують розвиток цілісної системи - професіоналізму діяльності педагога. В педагогічній діяльності ці структурні елементи взаємопов'язані і взаємозумовлені. Відсутність одного з них у діяльності викладача вищого навчального закладу свідчить про несформованість педагогічного професіоналізму.
Література.
Концепція громадянського виховання // Освіта України. – 2000, 9 серпня.
Національна доктрина розвитку освіти (затверджена Указом Президента України від 17.04.2002 р. № 347/2002) // Освіта України. – 2002, 23 квітня.
Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник /
А.М.Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 557 с.
Бєлова Л.О. Виховна система ВНЗ: питання теорії та практики: Навч. посіб. /
Л.О.Бєлова. – Х.: Вид-во НУА, 2004. –264 с.
Бутенко Н.Ю. Комунікативна майстерність викладача: Навч. посіб. /
Н.Ю.Бутенко. – К.: КНЕУ, 2005. – 336 с.
Виховна робота зі студентською молоддю: Навч. посіб. / За заг. ред.
Т.Ю.Осипової. – Одеса: Фенікс, 2006. – 288 с.
Вища освіта в Україні: Навч. посіб. / За ред.. В.Г.Кременя, С.М.Ніколаєнка. –
К.: Знання, 2005. – 327 с
Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Метод. посібн. // С.С.Вітвицька.
– К.: ЦНЛ, 2003. – 316 с.

Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Підручник // С.С.Вітвицька. –
К.: ЦНЛ, 2006. – 384 с.
Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. //
С.С.Вітвицька. – К.: ЦНЛ, 2005. – 396 с. Мистецтво бути викладачем: Практ. посіб. / За ред. О.І.Сидоренка. – К.: НМЦ «Консорціум», 2003. – 144 с.
Запитання.
Які функції виконує викладач вищого навчального закладу?
В чому суть навчально-методичної діяльності викладача ВНЗ?
Які види діяльності включає в себе науково-дослідна робота викладача
ВНЗ?
Перелічіть основні компоненти психологічної структури діяльності педагога.
Дайте визначення поняттю «педагогічна майстерність».
Що Ви розумієте під поняттям «педагогічний такт»?
Що входить у поняття «педагогічна техніка»?
Лекція № 2
Тема. Специфіка виховної роботи в академгрупі.
Академнаставник, студентської групи.
Мета. З’ясувати сутність поняття студентство як соціальної групи.
Розглянути роль та функції куратора академічної групи. Проаналізувати основні аспекти специфіки виховної роботи в академгрупі.
Вступ. Цілі навчання у вищій школі визначаються метою вищої освіти, яка сформульована у ст. 42 Закону України «Про освіту»: «Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-професійних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовки та підвищення їх кваліфікації». У вищій школі педагогічний трикутник (передавання знань-засвоєння знань-побудова
системи знань) доповнюється професійним трикутником, що пов'язує навчальну, науково-професійну та виховну діяльність викладачів і студентів.
План.
1.
Студентство як соціальна група.
2.
Виховна робота в академічній групі.
3.
Роль та функції куратора академічної студентської груп.
4.
Планування роботи академнаставника.
5.
Форми роботи куратора з активом групи. Робота в гуртожитку.
6.
Методика дослідження студентського колективу.

Зміст лекції.
1.Студентство як соціальна група.
«Студент» у перекладі з латинської означає "той, що сумлінно працює",
"той, хто бажає знання". За визначенням А.С. Власенко, «студентство - це особлива соціальна група, що формується з різних соціальних утворень суспільства і характеризується особливими умовами життя, праці, побуту, особливою суспільною поведінкою і психологією, для якої набуття знань і підготовка себе для майбутньої роботи у суспільному виробництві, науці і культурі є головним і здебільшого єдиним заняттям".
Психолог
Самарін
Ю.А. виділяє суперечності, притаманні студентському віку:

між розвитком інтелектуальних і фізичних сил студента і жорстким лімітом часу та економічних можливостей для задоволення збільшених потреб (соціально - психологічна);

між прагненням до самостійності у доборі знань і досить жорсткими формами і методами підготовки спеціаліста певного профілю
(дидактична);

між великою кількістю інформації, що надходить різними каналами, розширює знання студентів, і відсутністю часу, а іноді
бажання розумової переробки, що призводить до поверховості у знаннях
і мисленні і вимагає спеціальної роботи викладачів щодо поглиблення знань і вмінь студентів загалом (психолого-педагогічна).
На студентський вік припадає процес активного формування соціальної
зрілості. Соціальна зрілість передбачає здатність кожної молодої особи оволодіти необхідною для суспільства сукупністю соціальних ролей (спеціаліста, батька, матері, громадського діяча).
Особистісна
соціальна
зрілість включає такі
компоненти:
відповідальність, толерантність, саморозвиток, позитивне ставлення до світу
(цей компонент присутній у всіх попередніх) У студентів підвищується інтерес до моральних проблем (мета, образ життя, обов'язки, любов, вірність, тощо).
Посилюється цілеспрямованість, рішучість, настирливість, самостійність,
індивідуальність, ініціативність у процесі діяльності та спілкування, вміння володіти собою.
У психолого-педагогічній літературі є способи виділяти різні типи
студентів за структурними особливостями особистості, або за іншими критеріями.
Переважна більшість авторів вважає, що в структурі особистості необхідно виділяти чотири групи властивостей, тобто стійких особливостей, що виявляються у різних видах діяльності. Отже, це такі чотири групи властивостей:

спрямованість особистості, до якої входять її потреби, мотиви, цілі, переконання, ідеали;

темперамент - психічна властивість особистості, яка визначає динаміку
її виявів у різних видах діяльності;

здібності, тобто психічні властивості особистості, що являють собою потенційні й реальні можливості людини у виконанні тієї чи іншої діяльності;

характер - сукупність основних, стрижневих властивостей особистості, що визначають стиль її поведінки у суспільстві.

Спрямованість - це основа, що визначає психологічний зміст без виключення властивостей особистості, це своєрідний стрижень особистості.
Тип спрямованості особистості - це той провідний напрям, у якому людина себе стверджує, розвиває свої здібності. Якщо в основу виділення типів спрямованості особистості покладати суспільну цінність потреб, прагнень, то можна виділити три основних типи спрямованості:

тип будівничого (сюди належать студенти, що утверджують себе справами для інших людей, і це приносить їм задоволення);

тип споживача (провідні мотиви їх активності пов'язані з споживанням; самоствердження у споживанні духовних і матеріальних цінностей);

тип руйнівника (джерелом задоволення є саме по собі руйнування того, що створюється іншими).
В науково-методичній літературі можна зустріти поділ студентів за рівнем відповідального ставлення до навчальної діяльності. Критерієм відповідальності найчастіше вважають: повноту виконання завдань, термін їх здачі, зацікавленість роботою. Виходячи з цих критеріїв, студенти поділяються на дійсно відповідальних, виконавців і безвідповідальних.
Дійсно відповідальних характеризує творчий підхід до виконання роботи. Завдання вони виконують вчасно, у великих обсягах, мають бажання проводити наукову роботу.
Виконавці виконують "від і до" усі вимоги, їх ставлення до роботи - формальне, немає бажання працювати, завдання дуже часто виконуються в останній момент.
Безвідповідальні виконують завдання епізодично.
Слід зауважити, що більшість студентів є представниками другого рівня.
Г.О. Нагорна поділяє студентів педвузів залежно від типу мислення на чотири групи: високий рівень - творчий тип мислення; достатній рівень -
репродуктивно-творче мислення; середній - репродуктивне мислення;
низький - інтуїтивне мислення.
Отже, існують різні види типізації студентів, які певною мірою можуть допомогти молодому викладачеві в організації навчально-виховної роботи, процесу адаптації молодої особи у вищому навчальному закладі.
Студентське самоврядування у вищому закладі освіти функціонує з метою забезпечення виконання студентами своїх обов'язків та захисту їх прав
і сприяє гармонійному розвитку особистості студента, формуванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника.
Основними завданнями органів студентського самоврядування
є:

забезпечення і захист прав та інтересів студентів;

забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;

сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;

сприяння у створенні необхідних умов для проживання і відпочинку студентів;

створення різноманітних студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами;
2. Виховна робота в академічній групі.
Специфіка виховного процесу у вищих педагогічних закладах полягає в тому, що він включає в себе формування педагогічної спрямованості майбутніх педагогів і основ професійної етики.
Процес становлення студента як фахівця складається з декількох етапів:
усвідомлення соціальної ролі праці педагога, сприйняття вимог педагогічної
професії, усвідомленого пред'явлення цих вимог до себе, самовиховання
необхідних якостей, моделюючих особистість викладача, вчителя, реалізації
творчої діяльності. Ці етапи професійного становлення майбутнього спеціаліста складають основу професійно-педагогічного виховання у ВНЗ, процес якого включає в себе навчальну, наукову, позааудиторну та громадську роботу

Велика увага має приділятися використанню виховного потенціалу навчальних предметів, які формують філософсько-світоглядну позицію, науковий досвід, пізнавальну активність і культуру розумової праці, навички самоврядування, соціальної активності і соціальної відповідальності, політичну культуру студентів; розвивають почуття любові до Батьківщини і свого народу, правосвідомість; сприяють виробленню свідомого ставлення до праці, естетичної культури і фізичного вдосконалення.
Рушійною силою процесу виховання студентів є сукупність суперечностей як внутрішніх, так і зовнішніх. Саме розв'язання цих суперечностей сприяє просуванню до нових цілей і пошукові шляхів їх досягнення.
До внутрішніх суперечностей належать:
1) суперечність між дедалі вищими соціально значущими завданнями
(зокрема, й завданнями професійного становлення) і можливостями, які обмежують вчинки й дії, спрямовані на їх виконання;
2)
суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями студента. Виховний процес має відбуватися таким чином, щоб його зміст, методи, організаційні форми й засоби не викликали у студента опору;
3)
суперечність між вимогами життя і підготовленістю студентів до участі в суспільному житті та професійній діяльності;
4)суперечність між організованим вищим навчальним закладом організаційно-цілеспрямованим впливом на студентів та стихійними впливами на них навколишнього середовища (деструктивні молодіжні об'єднання, різні секти, низькопробна кіно- і телепродукція, поширення наркотиків тощо);
5)неоднакове ставлення до студентів викладачів, які не завжди обізнані з
індивідуальними особливостями своїх вихованців, їхніми потребами і проблемами, не завжди дотримуються принципу єдності вимог. Це нерідко призводить до формування у студентів ситуативної поведінки, пристосовництва, безпринципності, що негативно позначається на виховному процесі в цілому;

6)недостатня увага деканатів, кафедр, громадських організацій до студентів, які становлять групу ризику.
Структурними елементами процесу виховання є: мета, зміст,
закономірності, форми, методи і засоби виховання, його результат.
Компонентами процесу виховання є: свідомість особистості студента, її
емоційно-чуттєва сфера, звички поведінки.
Вищі навчальні заклади мають здійснювати підготовку інтелектуального генофонду нації, виховання духовної еліти, примножувати культурний потенціал, який забезпечить високу ефективність діяльності майбутніх спеціалістів. Це може бути досягнуто через:

виховання майбутніх спеціалістів авторитетними, високоосвіченими людьми, носіями високої загальної світоглядної, політичної, професійної, правової,
інтелектуальної, соціально- психологічної, емоційної, естетичної, фізичної та екологічної культури;

створення необхідних умов для вільного розвитку особистості студента, його мислення і загальної культури, шляхом залучення до різноманітних видів творчої діяльності (науково-дослідної, технічної, культурно-просвітницької, правоохоронної та ін.);

збагачення естетичного досвіду студентів шляхом участі їх у відродженні забутих та створенні нових національно-культурних тра- дицій регіону, міста, вищого навчального закладу;

формування « Я » - концепції людини творця на основі самоосвіти, саморозвитку,самовиховання, самовдосконалення, моральної самозавершеності;

пропаганду здорового способу життя, запобігання вживанню студентами алкоголю, наркотиків, викорінення шкідливих звичок.
Виховання завжди є національним. Головна мета національного
виховання: набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді рис громадянина української
держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури. Мета національного виховання конкретизується через систему виховних завдань, що є загальними не тільки для усіх виховних закладів, а для всього суспільства загалом.
Виховний процес у вищому навчальному закладі реалізує принципи
виховання, що визначені Концепцією виховання дітей та молоді у національній системі освіти і склалися історично (єдність національного і
загальнолюдського;
природовідповідність;
культуровідповідність,

активність, самодіяльність і творча ініціатива студентської молоді;
демократизація виховання; гуманізація виховання; безперервність і
наступність виховання; єдність навчання і виховання; цілеспрямовані,
диференціація та індивідуалізація виховного процесу; етнізація; комплексний
підхід; опора на позитивне).
Як у процесі навчання існують об'єктивні закономірності, так і виховний процес має певні закономірності, які потрібно враховувати під час його організації і здійснення.
Педагогічна закономірність виховання — це адекватне відображення об'єктивної, тобто незалежної від волі суб'єкта, дійсності виховного процесу, якому притаманні загальні стійкі властивості за будь-яких конкретних обставин.
Перша з а к о н о м і р н і с т ь полягає в тому, що виховання студента відбувається тільки через активність самого студента. Міра його зусиль має відповідати його можливостям на певний момент. Проте під час активної діяльності, коли відбувається набуття фізичних і духовних сил, з'являються можливості підвищення міри зусиль.
Кваліфікованим є той викладач, який уміє організувати активну діяльність студентів, що веде до розвитку їхніх здібностей.
Друга з а к о н о м і р н і с т ь : зміст діяльності студентів у процесі виховання зумовлений їхніми потребами, що змінюються. Звідси випливає необхідність систематичного вивчення індивідуальних особливостей і потреб студентів.

Т р е т я з а к о н о м і р н і с т ь виявляється в тому, що розвиток особистості студента через його діяльність потребує від викладача з'ясування готовності студента до спільної розподіленої діяльності. Під час самої діяльності викладач мусить визначити момент, коли слід зменшити свої зусилля, передати ініціативу студентові. Якщо це зробити невчасно, наприклад раніше, то студент, відчувши труднощі, може відмовитися від діяльності, якщо пізніше — то в нього так і не будуть сформовані необхідні навички та вміння, оскільки він покладатиметься на ретельність викладача
Ч е т в е р т а з а к о н о м і р н і с т ь пов'язана з тим, що для сприятливих умов інтенсивної діяльності студентові потрібна внутрішня налаштованість, яка визначає ціннісне ставлення до об'єкта діяльності. Тому, виховуючи студентів, слід виявляти повагу до них як особистостей, визнавати не тільки їхні обов'язки, а й права, залучати їх до співробітництва в навчально-виховному процесі, вчасно надавати допомогу в разі потреби.
П'ята за к о н о мі р ні с ть полягає у тому, що студент не повинен відчувати виховного впливу викладача, тобто виховні цілі викладача мають бути приховані за спільно-розподіленою діяльністю викладача і студента, а виховний процес з участю педагога поступово має перетворюватися на процес самовиховання.
Самовиховання — процес становлення особистості, в якому відбувається зміцнення суб'єкта виховання; співвідноситиме соціально-культурний зразок з власною поведінкою сам вихованець. Самовиховання — це свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.
Студентський вік — найсприятливіший для реалізації самовиховання.
Проте воно має здійснюватися за певних умов: коли студент пізнає сам себе, навчиться оцінювати власні позитивні й негативні риси, оволодіє прийомами і методами самовдосконалення, зміцнить волю, характер, усвідомить мотиви поведінки, потреби.

Самовиховання потребує розвиненого логічного мислення, вміння вимогливо аналізувати кожний свій вчинок як постійної риси характеру, тривалих вольових зусиль, здатності керувати собою у досягненні мети, не занепадати духом у разі невдачі.
Основними напрямами виховної роботи у вищому навчальному закладі є:
формування наукового світогляду; громадянське та патріотичне виховання;
правове виховання; моральне виховання; художньо-естетичне, трудове, фізичне
виховання; екологічне виховання; професійно - педагогічне виховання.
Основні напрями виховання реалізуються у навчальних закладах в процесі
навчання та позааудиторної діяльності студента.
Основними формами реалізації цих напрямів роботи у вищих навчальних закладах є: диспути, вечори, читацькі конференції, бесіди, свята,
лекції, зустрічі та інше.
Позааудиторна виховна робота у вищому навчальному закладі проводиться на основі студентського самоврядування, активності і самостійності студентів за умови керівної ролі студентського активу і педагогічної допомоги викладачів. Позааудиторна робота стимулює формування особистості майбутнього фахівця у контексті професіоналізації всіх виховних впливів на студентів.
Серед форм позааудиторної виховної роботи з педагогіки можуть бути:
педагогічні інформації; диспути на педагогічні теми; читацькі конференції; усні
журнали (можливі такі назви журналів: "Педагогічний кругозір", "Серце віддаю
дітям", "Сторінки життя видатних педагогів", "У нас в гостях педагоги-
новатори" та інші); бесіди за круглим столом; вечори на педагогічні теми;
конкурси "Шукаємо педагогічні таланти"; педагогічні тижні; педагогічні
гуртки; студентський клуб "Вчитель"; педагогічний театр.
Напрями виховання взаємопов'язані і є водночас стрижневими формами буття й самореалізації людини.

Критерії ефективності виховання можуть бути виражені лише в рівні вихованості (загального розвитку особистості і почуття відповідальності), рівні освіченості і професійної підготовки, ступені мобільності психічних процесів, психологічної готовності до майбутньої професійної діяльності спеціаліста.
Критеріями виховної роботи є: ставлення до суспільства, праці, людей, активність життєвої позиції, спрямованість особистості студента, її потреби, мотиви, інтереси, ідеали; рівень правомислення і правосвідомості; рівень моральної свідомості і моральної поведінки; рівень громадянської, політичної свідомості, поведінки; ціннісні орієнтації студентів; рівень культури, форми й засоби культурного самовияву і самоутвердження; конструктивність або деструктивність поведінкових виявів студента; самовідчуття студента (соціальне, етичне тощо).
Отже, в найзагальнішому вигляді критеріями ефективності виховання студента є ступінь відповідності результатів виховання потребам і запитам природи та суспільства, рівень культуродоцільної готовності індивіда, тобто відповідність поведінки вимогам правових, моральних і культурних норм.
3. Роль та функції куратора академічної студентської груп.
Історично склалося, що реалізація виховної роботи у студентських групах здійснюється через інститут кураторів. Це управлінська ланка, яка взаємодіє з
іншими у системі позааудиторної виховної роботи і забезпечує її організацію на рівні студентської академічної групи. Результатом діяльності куратора є набуття молодою людиною соціального досвіду поведінки, формування національної самосвідомості, ціннісних орієнтацій і розвиток індивідуальних якостей особистості.
Куратор студентської групи – це наставник і організатор, вихователь
і консультант для студентів групи.
Куратор призначається адміністрацією університету на підставі подання декана факультету, а також з урахуванням побажань студентів для роботи з академічними групами 1-V курсів.

На посаду куратора академічної групи призначається провідний спеціаліст, досвідчений педагог. Враховується також профіль підготовки фахівців та специфіка діяльності факультету. Строк перебування на посаді куратора - один навчальний рік (згідно з наказом ректора університету). Термін дії наказу щодо призначення на посаду може щорічно продовжуватись.
Обов'язковими умовами призначення на посаду є: стаж викладацької роботи у вищому закладі освіти (не менше ніж два роки, з них у даному університеті - не менше одного року); обов'язкове викладання одного з лекційних курсів чи проведення семінарсько-практичних занять в академічній групі. Куратор, як правило, працює із конкретною академічною групою протягом трьох-п'яти років.
Діяльність куратора академічної групи здійснюється на підставі Статуту університету, Концепції виховної роботи з урахуванням особливостей і традицій університету. Зміст його діяльності визначається такими основними документами: Законом України "Про освіту", Державною національною програмою "Освіта. Україна XXI сторіччя"; "Концепцією виховання дітей та молоді у національній системі освіти", "Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті", відповідними інструктивно-методичними документами Міністерства освіти і науки України, а також положеннями, розробленими структурними ланками університету. Згідно зі своїм соціальним статусом та функціональними обов'язками куратор академічної групи у своїй діяльності реалізує конкретні виховні функції.
На кураторів академічних груп розповсюджується система матеріального заохочення, прийнята в університеті та за поданням даного факультету чи проректора. Результати діяльності куратора обговорюються систематично на засіданні кафедр, радах факультетів, ректоратів та вченій раді згідно з планом роботи університету.
Більш складною і відповідальною є робота куратора на першому курсі.
Школяр у минулому, входить до нової, незвичної атмосфери, з іншими проблемами та іншою орієнтацією навчального процесу. Процес адаптації його до нових умов – складний процес, і завдання куратора полягає в тому,
щоб допомогти першокурснику пройти період адаптації без невиправданих затрат.
Основна увага на першому курсі повинна спрямовуватися на вивчення особистості студента, виявлення активу та вдосконалення його роботи, формування згуртованого колективу групи, засвоєння студентами особливостей навчальної діяльності та правил гуртожитку, прищеплення навичок самостійної роботи, роз’яснення важливої ролі вивчення суспільних дисциплін, педагогіки та психології, а також спеціальних предметів у підготовці майбутнього спеціаліста.
Куратору треба звернути увагу на формування зацікавленості студентів до суспільно-політичної діяльності, заохочувати їх до виконання окремих громадських доручень.
На другому курсі важливе місце займає виховання любові до обраної професії, вдосконалення навичок та вмінь із самостійного оволодіння знаннями, активна участь у громадській роботі, теоретичних конференціях, роботі у науковому студентському товаристві, різноманітні форми корисної праці, поширення естетичного кругозору, розвиток у студентів почуття гуманності та колективізму, мобілізація резервів із метою вдосконалення роботи в усіх напрямках навчально-виховних завдань.
На третьому курсі необхідно розвивати навички дій, практикувати
індивідуалізацію навчання та розвиток самостійних знань студента; проводити роз’яснення щодо сучасної методики наукового пізнання, ведення наукової роботи, надавати можливість для активної участі в науковій роботі кафедри, розвивати професійні інтереси та здібності студента; організовувати шефську допомогу першокурсникам; продовжувати виховання в кожного студента свідомого ставлення до питань навчальної, трудової, суспільно- корисної та інших видів діяльності.
На четвертому курсі студенти повинні оволодівати науковою методологією, закріплювати знання, які отримали з практики навчання й
виховання виробляти, стійкий інтерес до суспільно-політичної та спеціальної
інформації, брати активну участь у науково-дослідницькій роботі.
На останньому курсі необхідно також знайомити студентів із сучасними досягненнями в галузі науки.
Документація, яку веде куратор, визначається відповідно до основних нормативних документів щодо організації навчально-виховної роботи у вищих закладах освіти. Діяльність куратора академічної групи здійснюється на підставі плану виховної роботи, розробленого на навчальний семестр, рік, згідно з перспективним та річним плануванням університету за формою, затвердженою вченою радою. Адміністративно куратор академічної групи підпорядкований заступнику декана факультету та погоджує свою діяльність з деканом та завідуючими кафедрами.
Організаційно-методична допомога кураторам надається адміністрацією університету згідно з їх посадовими обов'язками та рівнем професійної компетентності. Методична підготовка куратора забезпечується різноманітними формами методичної роботи.
Функції куратора академічної групи: аналітична, організаторська, комунікативна та соціальна. Аналітична функція передбачає планування та організацію виховної роботи студентською групою на підставі урахування куратором: міжособистісних стосунків у колективі, мотивів навчальної та пізнавальної діяльності студентів, рівня їх інтелектуального розвитку,
індивідуальних особливостей, соціально-побутових умов життя (останнє досліджується куратором спільно з профоргами груп), стану здоров'я , результатів навчання тощо. Організаторська функція забезпечує надання необхідної допомоги студентському самоврядуванню, творчим групам, радам тощо. Функція соціалізації реалізується у гуманістично-орієнтованій взаємодії
"педагог — студент". Куратор академічної групи допомагає вихованцю в особистісному розвитку, засвоєнні та прийнятті суспільних норм, цінностей, дотриманні засад духовно повноцінного буття. Він бере на себе місію старшого колеги в оволодінні студентом позитивними соціальними ролями, ви-
користовуючи позааудиторну виховну роботу як "ситуації соціального досвіду поведінки". Але і сам куратор виступає суб'єктом соціалізації, тому що теж приймає та переробляє соціальний досвід, носієм якого є студентство. Отже, педагогічним засобом соціалізації є множинність стосунків, які виникають не тільки у навчальному процесі, а й в організації виховної позааудиторної роботи.

4.Планування роботи академнаставника.
Керівник академічної групи спільно з активом групи складає проект плану
виховної роботи на навчальний рік, який затверджується на зборах академгрупи; стежить за виконанням плану, в процесі якого аналізує ефективність виховної роботи, розвиток творчої ініціативи студентів, самоврядування; веде індивідуальну роботу зі студентами; виявляє нахили і здібності студентів і сприяє їх участі в роботі наукових гуртків, творчих студій, культурних товариств, клубів за інтересами, спортивних секцій, в художній самодіяльності; тримає в полі зору успішність студентів, встановлює контакти з відповідними кафедрами з метою створення належних умов для навчання, надання їм необхідної допомоги, здійснення заходів для роботи з обдарованими студентами; висловлює свої рекомендації академічній групі щодо проведення виховних годин, присутній на них, сприяє залученню студентів до факуль- тетських та загально-університетських заходів; піклується про житлово- побутові умови студентів, про їх культурний відпочинок, бере участь у розподілі місць у гуртожитку, періодично відвідує його; вносить пропозиції щодо відзначення і заохочення кращих студентів, бере участь у складанні характеристик студентів академічної групи. Планування значною мірою визначає результати та перспективність системи виховної роботи.
Цілеспрямоване і чітке планування допомагає-кураторам уникнути багатьох помилок та негативних явищ у студентський групі. Обґрунтований план дозволяє намітити загальні перспективи та конкретні шляхи розв'язання поставлених виховних завдань.
Основні вимоги до плану:


цілеспрямованість плану, тобто зміст та форми виховної роботи, що плануються, передбачають реалізацію конкретних цілей та задач. Кожна справа має сприяти розв'язанню поставлених завдань. Залежно від мети кожна форма роботи має свою специфіку у її використанні;

врахування потреб та інтересів, індивідуальних особливостей кожного студента;

співтворчість педагогів та студентів в організації виховної роботи;

зв'язок з життям суспільства, майбутньою професійною діяльністю студентів;

комплексний характер планів;

цілісний підхід до процесу планування;

наступність змісту та форм виховної роботи;

конкретність, доцільність плану, обґрунтованість виховної роботи, врахування особливостей студентського колективу, рівня його розвитку, традицій, що склалися;

розумна насиченість плану.
План роботи куратора має такі розділи:

Вивчення особистості студента.

Керівництво студентською групою

Самоврядування;

Навчальна діяльність;

Професійно спрямована діяльність;

Суспільно корисна діяльність;

Наукова робота;

Моральне, правове, економічне та екологічне виховання;

Фізичне виховання тощо.
Метою виховної роботи куратора є створення колективу в групі. Для цього в групі необхідно проводити різноманітні заходи, в організації яких повинні брати участь усі студенти. Основними завданнями в цьому плані можна виділити такі:

1. Розробка, розвиток і корегування напрямів позанавчальної роботи з розвитку і становлення особистості студента.
2. Створення банку даних про творчі організаторські здібності студентів та їхній подальший розвиток у процесі виховної роботи.
3. Активізація виховної роботи із залучення студентів до творчого, освітньо-пізнавального, наукового процесу в поза аудиторний час.
4. Прагнення залучити до роботи групи всіх студентів.
5. Проведення поза аудиторних заходів за різною тематикою.
Щоб успішно виконувати свої функції, куратор повинен систематично підвищувати свою педагогічну майстерність, знайомитись зі спеціальною літературою з проблем виховання студентської молоді, бути компетентним з різних питань.
План роботи куратора має такі розділи:
1. Вивчення особистості студента
- вивчення загальних відомостей про студента;
- вивчення інтересів, потреб, переконань, ціннісних орієнтацій студентів;
- вивчення студента в системі міжособистісних взаємин;
- вивчення рівня сформованості активної громадської позиції студента;
- вияв рівня культури спілкування в групі;
- вияв рівня сформованості професійної підготовки особистості студента;
2. Керівництво академічною группою
2.1 Самоврядування:
- вибори активу групи;
- розподіл обов’язків;
- вибори до студентських органів самоврядування;
- проведення кураторських годин;
- налагодження контактів із батьками;
- проведення зборів-звітів про навчальну, науково-дослідну роботу.

2.2 Навчальна діяльність
- забезпечення контролю за успішністю;
- контроль за самостійною роботою студентів;
- стимулювання інтересів і потреб пізнавальної активності студентів.
2.3 Суспільно корисна діяльність:
- включення студентів у діяльність із самоврядування;
- робота в дитячих оздоровчих центрах;
- участь у роботі загонів з наведення порядку в корпусі, аудиторіях, їх ремонті та оформленні.
2.4 Наукова робота:
- підготовка студентів до участі в наукових конференціях;
- підготовка рефератів з актуальних проблем різних наук;
- виступи студентів із науковими рефератами за результатами досліджень у період пед. практики;
- залучення студентів до розробок кафедральних науково- дослідницьких тем.
2.5 Моральне, правове, економічне та екологічне виховання:
- проведення лекцій і бесід з питань моральної, економічної та екологічної культури людини;
- участь студентів у науково-практичних конференціях з проблем етики й моралі;
- обговорення матеріалів періодичних видань з економічних тем;
- роз’яснення законодавства про соціально-економічний захист населення.
2.6 Фізичне виховання:
- залучення студентів до спортивної діяльності університету;
- участь студентів у спортивних секціях;
- залучення студентів до масового спорту;
- контроль куратора за відвідуванням студентами занять з фізичної культури.

5.Форми роботи куратора з активом групи. Робота в гуртожитку.
Куратору необхідно мати тісний зв'язок зі студентським активом групи, обговорюючи декілька раз його права та обов’язки.
Для ефективної роботи куратору треба ясно і чітко поставити перед активом групи завдання та цілі, навчити вибирати головне.
Основним засобом роботи куратора повинно бути ділове спілкування з активом групи, формами якого є товариська бесіда, порада, аналіз життя студентів, конфліктів, що виникають у групі, ліквідація причин, які їх породжують.
Куратор може працювати ефективно в тому разі, коли буде постійно сприяти підвищенню авторитету активу та активізації його роботи, проявляти турботу щодо зростання його компетенції і розширення складу.
Формування активу групи
Для організації виховної роботи на зборах групи обираються профорг, фізорг, культорганізатор. Ці виборні особи працюють разом із старостою, призначеним розпорядженням декана.
До активу повинні входити авторитетні студенти, які мають досвід громадської роботи та добру успішність, високу моральну загартованість.
Перші колективні заходи, які проводяться в групі, дають можливість виявити дисциплінованих та працездатних, найбільш діяльних студентів.
Підбираючи актив групи разом з деканатом, куратор, маючи свої спостереження, пропонує кандидатури, враховуючи думку колективу групи.
Виховання авторитетного та працездатного активу, діловий контакт куратора з активом багато в чому визначають ефективність виховної роботи.
Для того щоб виховна робота була більш ефективною. Важливо розподілити обов’язки членів активу групи, які повинні чітко собі уявити їх, а також і свої права.
Обов’язки старости:
o
щоденний облік відвідування студентами групи лекційних та практичних занять; o
спостереження за станом навчальної дисципліни студентів; o
сповіщати студентів про зміни в розкладі занять; o
своєчасно одержувати та розподіляти серед студентів навчальну літературу; o
організація зустрічей студентів із деканатом; o
упровадження в життя групи розпоряджень декана та ректора університету; o
організація суботників, забезпечення явки студентів на факультетські та загальноуніверситетські заходи.
Обов’язки профорга: o
піклування про фізичне та моральне здоров’я студентів групи, створювання для них належних умов для навчання та відпочинку; o
ведення профспілкової документації; o
активна участь у роботі школи профспілкового активу; o
контроль за роботою фізорга та культорга.
Обов’язки відповідального за культурно-масову роботу: o
виявлення у студентів різних здібностей, особистого
інтересу та залучення їх до курсових, факультетських й університетських гуртків художньої самодіяльності; o
організація культпоходів і диспутів; o
проведення зустрічей з письменниками, поетами, журналістами, художниками, скульпторами, іншими митцями; o
організація теоретичних конференцій, лекцій із проблем форм та культури поведінки;
o
підготовка і проведення вечорів відпочинку в групі, на факультеті;
Обов’язки фізорга: o
залучення студентів до спортивних секцій та гуртків, комплектування з числа студентів групи збірних команд для участі у факультетських та загальноуніверситетських змаганнях; o
контроль за фізкультурними заняттями студентів, відвідуванням спортивних секцій і гуртків;
Робота куратора в гуртожитку
Куратор відвідує гуртожиток згідно з графіком виховної роботи факультету. Він повинен бувати там і поза графіком. Під час занять куратор може отримати інформацію щодо стану справ у гуртожитку від своїх студентів, старост кімнат та ін.
Перед вихідними необхідно цікавитись планами студентів, їхніми намірами щодо виїзду за межі міста.
Особливо необхідно проводити бесіди студентів з кураторами, з активом групи у передсвяткові дні з тим, щоб попередити небажані дії студентів під час свят.
Під час відвідування гуртожитку необхідно знайомитись з побутом студентів, з’ясовувати дотримання правил внутрішнього розпорядку, допомагати створювати затишок, формувати смак щодо впорядкування
інтер’єру.
Куратор повинен звертати особливу увагу на успішність студентів першого курсу, які живуть у гуртожитку. Це пов’язане з тим, що студенти, які приїхали з інших міст, повинні звикнути не тільки до специфічних умов навчання, але й до характерних умов життя в гуртожитку.
Необхідно постійно шукати нові засоби в організації виховної роботи, які були б цікавими і студентам, і викладачам.
Серед основних форм виховної роботи кураторів є: щотижневі виховні
години, які включаються до розкладу академічних занять, а викладачеві до

індивідуального плану роботи; бесіди "За круглим столом", дискусійні клуби,
інші заходи виховного впливу в студентських аудиторіях і гуртожитках (із
залученням фахівців різного профілю); культпоходи історичними місцями
рідного краю, до музеїв, картинних галерей, на виставки, до театрів;
колективний перегляд кінофільмів та вистав з їх наступним обговоренням;
індивідуальна виховна робота зі студентами з урахуванням їх Індивідуальних
особливостей. Кураторам академічних та керівникам творчих груп належить
ініціатива у виборі форм, методів, прийомів, засобів та напрямів виховної
роботи; їх роботу на факультетах координують деканати, а кафедри
забезпечують проведення конкретних заходів виховного впливу.
Критерії оцінки рівнів ефективності

рівень вихованості майбутніх спеціалістів;

активність, згуртованість групи, суспільно-корисний характер діяльності групи;

стабільний режим роботи академічної групи, відсутність серйозних випадків порушень трудової та навчальної дисципліни студентами;

позитивна мотивація навчально-виховної діяльності студентів, що виявляється у навчально-пізнавальній, науково-дослідній, інших видах діяльності;

мікроклімат у групі, що сприяє самореалізації особистості кожного студента;

різноманітність форм виховної позааудиторної роботи, що сприяє самореалізації особистості кожного студента;

діяльність студентського самоврядування у групі;

участь групи у загальноуніверситетських заходах;

сприятливі умови проходження адаптаційного періоду студентами 1-го курсу;

оволодіння студентами досвідом соціальної поведінки.
Результатом виховної діяльності куратора має бути достатній рівень вихованості студентів. Під вихованістю у педагогічному розумінні мають на
увазі комплексну властивість особистості, яка характеризується наявністю і рівнем сформованості у неї суспільно значущих якостей, що відображають мету виховання.
6. Методика дослідження студентського колективу.
Студентські колективи й особистості їхні складові вимагають уважного вивчення й психолого-педагогічного керівництва протягом усього періоду навчання у вузі, але особливо в період становлення. Першокурсників хвилюють питання навчання, суспільної роботи, спілкування. Необхідно вивчити віковий і соціальний склад студентів, тривалість перерви в навчанні, що передує досвід суспільної й виробничої роботи, побутові умови, установити ступінь їхньої підготовленості до освоєння вузівської програми, провести спостереження за їхньою діяльністю, установити типові труднощі.
Важливо також одержати й проаналізувати інформацію про колективні настрої, думки, цінності й т.д.
Основними методами вивчення колективу є спостереження в різних ситуаціях. Чим ця ситуація складніше, тим спостереження будуть більше цікавими й інформативними: бесіда з колективом і окремими студентами (виявлення думок, настрою, оцінки, відносини до подій); рейтинг (збір і аналіз експертних оцінок); контент-анализ (узагальнення різноманітної інформації в пресі, переданої по радіо, телебаченню й т.д. про студентські колективи); анкетування, аналіз досвіду роботи громадських організацій; метод соціометрії.
Для діагностики колективних взаємин використають різні методи дослідження, наприклад зрізи по горизонталі й вертикалі. Горизонтальний зріз дає картину взаємин у колективі студентів, а вертикальний дозволяє визначити взаємини студентів зі старшими товаришами й викладачам.
Об'єктивної оцінка колективу буде тоді, коли вивчаючий зможе оцінити його
з позиції обох зрізів, інакше загальна картина буде спотворюватися, як, наприклад, при фотографуванні високого будинку знизу.
Вивчаючи студентський колектив, треба враховувати особливу складність його стану на першому курсі (мається на увазі згуртованість).
При цьому роботу треба починати вже з моменту надходження у вуз.
Зокрема, попередній аналіз документів дозволяє, виявити відомості наступних чотирьох типів:
1) показник статі та віку; 2) відомості про особливості соціального середовища, під впливом якої перебували молоді люди до надходження у вуз;
3) показники суспільної діяльності; 4) показник успішності навчання в школі.
Особливості соціально-психологічного клімату в групі залежать від того, який була суспільна активність студента до надходження у вуз, від впливу умов життя й діяльності на його особистість, від його старанності в навчанні й т.д. Дані досліджень також переконують у тім, що успішність у студентів першого курсу тим вище, чим менше однорідність академічної групи по шкільній підготовці, тобто при неоднаковій шкільній підготовці
(отримані неоднакові оцінки на вступних іспитах) студенти академічної групи одержують більше високих оцінок, менше задовільних і незадовільних.
Цей результат можна пояснити тим, що в неоднорідних академічних групах з'являються більше сприятливі умови для виникнення змагання, лідерства й взаємодопомоги. Успішність навчання студентів тим вище, чим більше в групі активістів з гарною шкільною підготовкою, які відрізняються самостійною роботою протягом семестру, більше високим рівнем
інтелектуального розвитку, більшою рухливістю психофізіологічних процесів.
Про колектив не можна судити по окремих епізодах з його життя.
Необхідна повна характеристика цього колективу, що включає наступні основні дані: а) соціальний склад студентів, їхній вік, риси особистості; б) відносини студентів зі старшими, викладачами і їхня спрямованість; взаємини, настрої й думки в колективі, авторитети; в) склад активу: загальне
число активістів, що переважають риси їхньої діяльності в колективі; як - колектив оцінює події, що відбуваються, у країні й за рубежем; успішність і рівень суспільної активності колективу.
Сполучення соціально- психологічних і індивідуально-психологічних характеристик дозволяє конкретніше визначати слабкі ланки в структурі й психології колективу й цілеспрямовано їх переборювати.
Висновки.
Отже, професійна діяльність академнаставника є дуже складною за своїм змістом та формою. Вона має свою специфіку, яка полягає в наступному: У сукупності певних фізичних та інтелектуальних сил і організаторських здібностей педагога, завдяки яким він успішно здійснює діяльність щодо виховання і навчання студента.

Література.
Алексюк А. Педагогіка вищої освіти України. – К, 1998. – С. 342 – 393.
Вітвицька С. Основи педагогіки вищої школи. – К, 2006. – 105 – 161.
Кузьмінський А. Педагогіка вищої школи. - К., 2005. - 485 с.
Слєпкань З. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К,
2005. – С. 179 – 216.
Запитання.
Яке визначення можна дати «студентству»?
Перелічіть та розкрийте суть основних компонентів «соціальної зрілості».
Проаналізуйте різні види типізації студентів.
Охарактеризуйте основні завдання, що стоять перед органами студентського самоврядування.
Охарактеризуйте основні педагогічні закономірності виховання.

Дайте визначення «поза аудиторна виховна робота» та перелічіть основні її форми.
Роз’ясність сутність основних функцій роботи куратора академгрупи.
Лекція


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал