Лекція №1 вступ в дисципліну «гігієна тварин» План Предмет та завдання «гігієна тварин




Pdf просмотр
Сторінка1/12
Дата конвертації05.01.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипЛекція
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

37
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
Модуль 1 СТАНІ ГІГІЄНІЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ПОВІТРЯНОГО
СЕРЕДОВИЩА, ВОДИ ТА ГРУНТУ
Лекція №1
ВСТУП В ДИСЦИПЛІНУ ГІГІЄНА ТВАРИН План Предмет та завдання гігієна тварин. Методи досліджень і методика вивчення гігієни. Організм с.-г. Тварині зовнішнє середовище. Короткий історичний нарис. Досягнення науки і практики.

Гігієна тварин – наука про охорону та зміцнення здоров'я тварин, раціональними прийомами утримання, годівлі, вирощування та догляду, що забезпечують їх високу продуктивність, обумовлену спадковістю. Гігієна походить від грецького слова hygieinos, що означає здоровий, цілющий. Комплекс практичних заходів щодо виконання вимог гігієни тварин називається санітарією що на латині (sanitas) також означає здоров’я.
Об'єктами вивчення зоогігієни є стан тварині навколишнього середовища в їх взаємозв'язку. Більшість тварин володіє високими генетичними задатками, продуктивним потенціалом, але реалізація далеко неповна. Оскільки організм тварини знаходиться під впливом безлічі факторів.
Екологічні:
1. природні екологічні (природні фактори середовища
2. антропогенні (викликані діяльністю людини.
Матеріальні фактори природного середовища (екологічні
1. фізичні (енергетичні - світло, звук, термічні - тепло або холод, атмосферний тиск, магнітні та електричні явища (блискавки, аероіони)
2. хімічні (речові - склад ґрунту, кормів, води, сировини будівельних матеріалів
3. біологічні (біоценози, паразитоценози, інфекції, інвазії.
За природою: абіотичні (неживі біотичні (живі трофічні (поживні.
Середовищні чинники розрізняють за фізичним станом, хімічним складом і біологічними властивостями.
Антропогенні фактори
1. прямі (експлуатація та догляд)
2. опосередковані (техніка, технологічне обладнання, технологія, проектно-будівельні рішення тваринницьких об'єктів, мікроклімат. Всі ці фактори в різних поєднаннях із різною силою впливають на тварин.

38
Основні завдання гігієни тварин
1. вивчення факторів і умов зовнішнього середовища, закономірності впливу на організм тварин екологічних (природних і антропогенних) умов клімат, мікроклімат, ґрунт, рослинність, корми, вода, повітря, приміщення, технологія утримання) та проведення їх експертної оцінки
2. науково-практичне обґрунтування оптимальних і граничнодопустимих параметрів навколишнього середовища і розробка гігієнічних нормативів, нормі правил, заходів, способів і засобів усунення і ослаблення несприятливих впливів навколишнього середовища доцільними прийомами вирощування, утримання, годівлі, напування, догляду за тваринами та їх експлуатації
3. розробка проектних завдань, підбір методів і засобів санітарної техніки для створення життєзабезпечуючих і технологічних систем мікроклімату, видалення та зберігання гною, водопостачання та напування, роздачі кормів та годівлі та ін.;
4. забезпечення охорони природного середовища та його оздоровлення за рахунок впровадження зоогігієнічних нормативів і ветеринарно-санітарних правил в практику тваринництва (екологічність зоогігієни).
2. Методи досліджень і методика вивчення гігієни.
В гігієні застосовуються специфічні методи - їх чотири. Метод санітарного обстеження та опису - для вивчення навколишнього середовища територій ферм, тваринницьких приміщень та об'єктів, пасовищ, таборів, вододжерел і систем водопостачання, умов заготівлі, зберігання, приготування та роздачі кормів.
екологічні: природні екологічні (природні фактори середовища антропогенні (викликані діяльністю людини. Метод клініко-фізіологічних спостережень. Для визначення функціональних зрушень в організмі піддослідних і контрольних тварин під впливом різних умов утримання, годівлі та експлуатації їх. Використовують
-
гігієнічні,
-
зоотехнічні,
-
клінічні,
-
фізіологічні
-
токсикологічні методи. Метод гігієнічного експерименту. Для вивчення впливу заданих параметрів факторів навколишнього середовища на організм тварин з метою обґрунтування оптимальних і граничнодопустимих гігієнічних параметрів, правилі вимогу тваринництві. Використовуються зоотехнічні, фізіологічні, біохімічні, фізичні, біофізичні,

39
бактеріологічні, токсикологічні, клінічні, гістоморфологічні методи
дослідження. Експериментальний метод має 4 різновиди
- лабораторний,
- в мікрокліматичних камерах,
- натурний,
- моделювання природних умов. Натурний експеримент дозволяє перевірити правильність і надійність гігієнічних нормативів, встановлених в експерименті. Експеримент з моделюванням природних умов - для вивчення та прогнозування процесів, що відбуваються в навколишньому середовищі самоочищення води у водоймі, ґрунту, тривалість виживання мікроорганізмів у ґрунті, рослинах, воді.
4.
Санітарно-статистичний метод. Дозволяє провести аналіз показників стану тваринництва в залежності від природно-кліматичних і господарсько-економічних умов утримання, годівлі та догляду. Застосовують методи і прийоми математичної статистики та математичного моделювання. Відмінна риса гігієни від ряду інших зоотехнічних і ветеринарних дисциплін - комплексність досліджень. Висновки та рекомендації зоогігієни формулюються і можуть бути реалізовані тільки на основі всієї суми зооінженерних і ветеринарних знань.
3. Організм с.-г. тварині зовнішнє середовище.
Всі фактори навколишнього середовища в різних поєднаннях із різною силою впливають на тварин. Помірні впливи корисні, сильні - є стрес-факторами:

мікрокліматичні (температура, шум, технологічні, транспортні, біологічні (інфекція, інвазія, кормові, експериментальні, психічні. У свою чергу і самі тварини впливають на навколишнє середовище корова на пасовищі - поїдає траву - виділяє сечу і екскременти, споживає свіже повітря - виділяє - шкідливі гази.
Лекція №2
ГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ХІМІЧНОГО СКЛАДУ ПОВІТРЯ План
1.
Зоогігієнічні норми атмосферного повітря в тваринницьких приміщеннях

40 Джерела забруднення атмосферного повітря і заходи боротьби з ними Гігієнічна оцінка шкідливих газів повітря тваринницьких приміщень

1. Зоогігієнічні норми атмосферного повітря в тваринницьких
приміщеннях
Повітряне середовище - це складний комплекс взаємопов'язаних факторів, що впливають на організм тварини (на обмін речовин, теплообмін, газообмін, фізико-хімічні властивості крові, температуру тіла та ін.). Організм тварини може пристосовуватися до змін повітряного середовища, але лише до певних меж. Фізіологічна рівновага зберігається доти, поки дія зовнішніх подразників не перевищує можливостей організму. Дія незвичайних по силі і якості факторів послаблює резистентність організму, сприяє розвитку захворювань, знижує апетиті викликає слабкість, несприятливо діє на відтворну здатність тварин, призводить до ряду інших небажаних явищ. Отже, створення умов, що забезпечують здоров'я і високу продуктивність тварин, є однією з найважливіших завдань у розвитку тваринництва. Повітря являє собою зовнішнє середовище, в якому протікає життя організму із якою перебуває у постійній взаємодії. Повітряне середовище досить непостійне в своєму складі і властивостях. Так, повітря, має різну концентрацію водяних парів, температуру, різну швидкість руху, більше чи менше забруднене пилом, і мікроорганізмами, неоднаково збагачене сонячними променями, має різний газовий склад та ін. Тому і взаємодія між тваринним організмом і повітряним середовищем має мінливий характер. Значення атмосферного повітря надзвичайно багатогранне. Перш за все, повітря - джерело кисню, необхідного для окислювальних процесів і збереження здоров'я тварин. Атмосфера є одним зважливих факторів кліматоутворення, її стан визначає циркуляцію повітряних мас, сприяє формуванню хмарі атмосферних опадів. Атмосферне повітря є одним з основних факторів процесів терморегуляції організму тварина також фактором, що обумовлює якість повітря закритих приміщень. Земна атмосфера має виражену шарувату будову і включає тропосферу, стратосферу, мезосферу, іоносферу, екзосферу магнітосферу.

41 Тропосфера - це нижній, найбільш щільний шар атмосфери, що має над різними широтами земної кулі неоднакову товщину в середніх широтах - 10-
12 км над рівнем моря, над екватором - 15-18 км, на полюсах - 8-10 км. Вище тропосфери знаходиться стратосфера, яка простягається до висоти 50-60 км. Стратосфера відрізняється надзвичайно низькою вологістю і на межі з нижнім її шаром має температуру близько -60 С. Вище стратосфери знаходиться мезосфера, яка простягається до висоти приблизно 80 км. У мезосфері кількість озону зменшується, середня температура становить близько -70 С. Над мезосферою, до висоти 600-800 км розташована іоносфера, або термосфера. У цьому шарі атмосферні гази дисоціюють на окремі електрично заряджені частки - іони. Шар атмосфери, що лежить вище іоносфери, називається екзосферою. Висота поширення екзосфери становить від 800 до 1300 км і більше. Основні властивості атмосферного повітря визначаються його хімічним складом і фізичними параметрами.
На поверхні Землі в атмосферному повітрі міститься кисню -20,93%; азоту - 78,1%; вуглекислого газу інертних газів - від 1,0-3 до 1,0 -
6%. Кисень (02) - найважливіша для життя частина повітря необхідна для окислювальних процесів. У природі кисень витрачається в основному на окислення органічних речовин, що містяться в повітрі, воді, ґрунті, і на процеси горіння. Рівень кисню у поверхні Землі коливається незначно від
20,7 до 20,95%.
При збільшенні температури повітря до 35-40 Сі великої вологості знижується парціальний тиск кисню, що може негативно вплинути на здоров'я тварині привести до гіпоксії. Азот. Поряд з киснем і вуглекислим газом до складу атмосферного повітря входить азот, який є найбільш істотною частиною атмосферного повітря. Крім азоту, до інертних газів відносяться аргон, неон, гелій, криптон, ксеноні ін.. Абсолютна кількість цих газів в крові і тканинах організму мізерно. В атмосфері під впливом ультрафіолетового випромінювання сонця на кисень (фотохімічна дія) утворюється озон (О. Він є сильним окислювачем. Основна маса його зосереджена на висоті 25-50 км від землі. Роль озону полягає в затримці згубного для життя на землі УФ-випромінювання з довжиною хвиль від 300 до 200 нм.
2. Джерела забруднення атмосферного повітря і заходи боротьби з
ними
Періодично над деякими районами землі з'являються озонові "діри. Спричиняють їх утворення, як вважають, викиди хлор- та хлорвмісних вуглеводнів, наприклад фреону, в атмосферу, а також полістиролу, багатьох

42 речовин побутової хімії. Піднімаючись догори ці гази розпадаються з утворенням хлору, який руйнує озон. З кожним роком чистого повітряна планеті стає все менше, причиною цього є, в основному, антропогенне забруднення природи. Це створює реальну загрозу для існування людей, тварині рослинна землі. Вирубуються і згорають під час пожеж величезні площі лісів, які очищають повітря і є основним джерелом виділення кисню в повітря. Внаслідок спалювання твердого і рідкого палива в котельнях теплових електростанцій, при опалюванні житлових будинків, а також від викидів двигунів внутрішнього згоряння (заданими деяких авторів вони становлять від 1/3 до 1/2 всіх речовин, які забруднюють повітря) в атмосферу потрапляють щорічно сотні мільйонів тонн шкідливих газів і пилу, втому числі більше 200 млн. тонн оксиду вуглецю, понад 150 млн. тонн сірчаного газу, приблизно 40 млн. тонн вуглеводнів та інших речовин. Забруднення повітря цими газами створює "парниковий ефект, тобто велика кількість тепла накопичилась в атмосфері, що спричинило потепління клімату у всьому світі, тільки за XX століття середня температура на планеті зросла на 0,5 С. Згідно з прогнозами вчених темпи потепління будуть наростати, що спричинить танення криги на полюсах і підвищення рівня водив морях та океанах. Таким чином, повітря має надзвичайно велике гігієнічне значення, тому що воно постачає необхідний для життя кисень, може бути резервуаром для накопичення речовин техногенного походження, які прямо або опосередковано негативно впливають на санітарно-побутові умови життя населення і його здоров'я; крім того, є один із важливих чинників кліматоутворення. Добитися відповідної чистоти повітря можна тільки при проведенні комплексу законодавчих, технологічних, планових і санітарних заходів, які будуть здійснюватися на державному рівній потребують значних фінансово- матеріальних затрат, але суттєву роль в цьому відіграє і підвищення культурного рівня та свідомості населення України. Ефективними засобами збереження чистоти атмосферного повітря є заміна у виробничих процесах шкідливих речовинна менш токсичні, створення нових замкнутих технологічних ліній, що працюють без викидів у атмосферу, безвідходне використання природних ресурсів, застосування ефектних фільтрів. Вирішити проблему зменшення забруднення атмосферного повітря можна тільки у тісній співпраці громадських організацій та державних закладів, а у планетарному обсязі-лише на основі міжнародного співробітництва та спільних зусиль всіх країн. На підставі Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1992) всі громадяни мають право на споживання екологічно чистих продуктів харчування, вживання доброякісної питної води та дихання

43 чистим повітрям. Однак внаслідок діяльності промисловості, експлуатації фізично і морально застарілого обладнання, недостатнього впровадження у виробництво безвідходних і маловідходних технологій, відсутності або малоефективності очисних пристосувань, різкого збільшення автотранспорту, росту чисельності міського населення на тлі низького рівня екологічної грамотності, а нерідко і злочинної безвідповідальності за дотримання гігієнічних вимог до роботи підприємств, зростає негативний антропогенний вплив на навколишнє природне середовище, втому числі й на атмосферне повітря. З цих причин в кожному населеному пункті при плануванні будівництва житла і підприємств потрібно враховувати пануючі вітри, передбачати облаштування санітарно-захисної зони для кожного підприємства, що викидає в атмосферу шкідливі речовини. Ці зони відокремлюють промислові підприємства від житлових будівель, в них обов'язково насаджуються дерева і забороняють будівництво житла та тривале перебування людей. У нашій країні Постановою Кабінету Міністрів України "Організація та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря" (9.03.1999 р, № 343) встановлено вимоги до охорони атмосферного повітря. Метою моніторингу є отримання, збирання, опрацювання, збереження та аналіз інформації про рівень забруднення атмосферного повітря, оцінка та прогнозування його зміні ступеня небезпеки та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі охорони атмосферного повітря. Моніторинг атмосферного повітря є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля України. Об'єктами моніторингу є
- атмосферне повітря, утому числі атмосферні опади
- викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря. Під час проведення моніторингу обов'язково визначають наявність в атмосферному повітрі таких загальнопоширених шкідливих речовин, показників та інгредієнтів атмосферних опадів, як пил, діоксид сірки, бензопірен, радіоактивні речовини тощо, а в атмосферних опадах - сульфати, нітрати, кальцій, магній, рН кислотність тощо. За рішенням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, з урахуванням екологічної ситуації в регіонів населеному пункті може додатково проводитися визначення в атмосферному повітрі аміаку, етилбензолу, заліза та його сполук, азотної та сірчаної кислот, хлору та інших забруднюючих речовин.
3. Гігієнічна оцінка шкідливих газів повітря тваринницьких
приміщень.
Атмосферне повітря – це механічна суміш газів.
На 100 об'ємних частин атмосферного повітря припадає
-
78,09% азоту,
-
20,95 – кисню,

44
-
0,03 – вуглекислого газу,
-
0,93% аргону, гелію, криптону, неону та інших інертних газів. У повітрі приміщення, де утримують тварин, більше вуглекислого газу, водяної пари і менше кисню. При несвоєчасному прибиранні гною, сечі, підстилки, а також при неправильній будові та експлуатації каналізаційної і вентиляційної систем тут можуть накопичуватись шкідливі гази – аміак, сірководень, клоачні гази. Тривале стійлове утримання високопродуктивних тварину погано вентильованих приміщеннях без прогулянок призводить до хронічної кисневої недостатності, порушення окислювальних процесів, зниження стійкості проти захворювань. Вуглекислий газ утворюється при окислювальних процесах у тканинах організму. Найбільша кількість цього газує в середній частині приміщень. Під стелею його більше, ніж біля підлоги. Тривала дія на організм тварин повітря, яке містить більше 1 % вуглекислого газу, може призвести до хронічного отруєння. Тварини стають млявими, знижується їх продуктивність і стійкість проти захворювань. Максимально допустима кількість вуглекислого газу в повітрі тваринницьких приміщень становить не більше 0,25%, а для високопродуктивних тварині птиці – 0,15- 0,20%. Окис вуглецю – безбарвний газ без запаху. В тваринницьких приміщеннях він може накопичуватись під час роботи двигунів внутрішнього згоряння. Дуже отруйний для людини і тварин. Для профілактики отруєнь цим газом необхідно добре провітрювати приміщення. Аміак – безбарвний отруйний газ, який викликає у тварин запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та кон'юнктиви очей, знижує здатність оболонок протистояти проникненню крізь них мікроорганізмів. У крові аміак сполучається з гемоглобіном, що втрачає при цьому властивість зв'язувати кисень під час дихання, і тварина гине. Максимальний вміст аміаку в повітрі приміщень не більше 0,02 мг/л, що є граничною кількістю і для людини. Сірководень – отруйний газ з різким запахом тухлих яєць, що накопичується при несвоєчасному прибиранні гною з тваринницьких приміщень. Сірководень має нервово-паралітичну дію, при високій вологості повітря затримується на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів ікон юнктиві очей, викликаючи їх подразнення, запалення та набряк. Допустима концентрація сірководню в тваринницьких приміщеннях
0,015 мг/л повітря. Підтримання необхідного газового складу повітря тваринницьких приміщень у межах гігієнічних норм можна досягти за рахунок своєчасного прибирання гною, використання сухої вологої газопоглинаючої підстилки, виконання правил спорудження і експлуатації каналізаційних та вентиляційних систем, додержання норм розташування тварин.

45

Лекція №3
ГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПОВІТРЯ І ОЦІНКА ФІЗИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ План Погода, кліматі їх влив на здоров’я і продуктивність тварин Вплив мікроклімату на організм тварин Гігієнічна характеристика температури, вологості і руху повітря
1. Погода, кліматі їх влив на здоров’я і продуктивність тварин
Погодою називають сукупність атмосферних процесів і метеорологічних величин, які характеризують фізичний стан атмосфери в певний момент або проміжок часу. Погода характеризується наступними метеорологічними елементами сонячна радіація, тривалість сонячного сяяння в годинах, температура повітря і поверхні ґрунту, вологість повітря, атмосферний тиск, вітер, хмарність, опади (кількість опадів, кількість днів з опадами, види опадів, час випадання, сніговий покрив, горизонтальна видимість, наземні опади та інші атмосферні явища (іній, паморозь, ожеледиця, грози, тумани, полярні сяйва, веселка, кола й вінці навколо сонця і місяця. Виділяють три групи погоди:
А - класи безморозних погод; Серед безморозних погод розрізняють 8 класів
1 - засушлива суховійна погода / t > 22 С, відносна вологість нижче
40%/;
2 - сонячна жарка, помірно-засушлива погода /t > 22 С, відносна вологість 40 - 60%/;
3 - малохмарна, тепла, помірно-волога, без опадів
4 - хмарна вдень, тепла волога погода, без опадів або з опадами
5 - хмарна вночі, сонячна вдень, тепла, волога погода, також без опадів або з опадами
6 - хмарна вдень і вночі, без істотних опадів, тепла або прохолодна
7 - похмура вдень і вночі, з опадами - дощова погода
8 - волога тропічна погода з температурою вище за 22 Сі відносною вологістю понад 80%.
Б - класи перехідних погод;
Погоди з переходом протягом доби температури повітря через 0 С бувають хмарна вдень, з вітром або безвітру, з опадами або без опадів, погода 9 класу ясна вдень, без опадів, погода 10 класу.
В - класи морозних погод.
До групи морозних погод належать класи
11 - слабо і помірно морозна з температурами від 0 до -12,4 С
12 - значно морозна з температурами від -12,5 до -22,4 С

46 13 – сильно морозна від -22,5 до -32,4 С
14 - суворо морозна від -32,5 до -42,4 С
15 - вкрай морозна з температурами нижче -42,5 С. Крім наведеної класифікації погод за елементами, є генетична класифікація. Залежно від циркуляційних процесів виділяють наступні генетичні типи погод:
- внутрішньомасові - залежать від конвекції, інверсії температури, підстеляючої поверхні
- фронтальні - пов'язані з підняттям повітряна атмосферних фронтах, утворенням хмар, опадів, вітрів
- циклонічній антициклонічні погоди. Слово "клімат" походить від грецького "кліма", що означає "нахил" сонячних променів до площини горизонту. Клімат - це сукупність атмосферних умов, характерних для даної місцевості залежно від її географічної обстановки. Клімат - це один з головних компонентів географічного ландшафту, він характеризується коливаннями, циклічними і ритмічними змінами. Основні кліматичні процеси теплообіг, вологообіг, атмосферна циркуляція. Від клімату відрізняється мікроклімат, тобто місцеві особливості клімату, які істотно змінюються вже на невеликій відстані, наприклад, над лісом, ріллею, болотом, озером, населеним пунктом. Спостереження за мікрокліматом проводять за допомогою спеціальних приладів, які можна легко переносити. Класифікація кліматів – це виділення їх типів за певними ознаками або за умовами формування. Найбільше наукове і практичне значення мають класифікації кліматів за В.П. Кеппеном (1933) і Б.П. Алісовим (1936, 1974).
В.П. Кеппен виділяє наступні кліматичні пояси й типи клімату пояс вологого тропічного клімату з кліматом вологих екваторіальних лісів і кліматом саван пояс сухих кліматів з кліматом пустель і кліматом степів пояс помірно-теплого і вологого клімату з типами клімату теплого з сухим літом (середземноморського, теплого клімату з сухою зимою китайський, теплого клімату з рівномірним розподілом опадів протягом року (західноєвропейський пояс помірно холодного клімату з типами східносибірського клімату з сухою зимою і достатньо вологого у всі місяці клімату Східної Європи і Канади, пояс снігового клімату з кліматом тундр, де температура найтеплішого місяця від 0 до 10 Сі кліматом вічного морозу з температурою найтеплішого місяця нижче 0 С. Класифікація кліматів Б.П. Алісова ґрунтується на географічних типах повітряних мас та їх циркуляції.

47 Уся система Б.П.Алісова включає наступні кліматичні пояси й типи кліматів
І – екваторіальний пояс континентальний вологих екваторіальних лісів високогірний (в Андах океанічний (над океанами і островами, в Індонезії
ІІ – субекваторіальний пояс, континентальний високогірний океанічний
ІІІ – тропічний пояс; континентальний високогірний західних узбережь; східних навітряних берегів океанічний
ІV – субтропічний пояс; континентальний високогірний мусонний середземноморський мусонний східних берегів океанічний


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал