Лекція Тема. Основи педагогічної діяльності. Мета. Розкрити значення понять "педагог", "учитель"; подати




Pdf просмотр
Сторінка1/7
Дата конвертації23.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипЛекція
  1   2   3   4   5   6   7

Лекція 1.
Тема. Основи педагогічної діяльності.
Мета. Розкрити значення понять "педагог", "учитель"; подати відомості про види педагогічної діяльності, суб'єкт та об'єкт педагогічної діяльності; особливості та специфіку педагогічної діяльності; структуру, функції педагогічної діяльності.
Вступ.
Державна національна програма “Освіта. Україна XXI ст.” визначила стратегію розвитку освіти в Україні, пріоритетні напрями та шляхи створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.
Завдання національної школи:
· відродження національної мови, національних традицій та обрядів, національної культури в цілому;
· формування національної самосвідомості, відродження нації;
· формування гуманістичної моралі на основі національної;
· формування нового типу мислення як ноосфери.
Нині перед школою стоїть історичне завдання — формування нового типу мислення, нової свідомості, нового розуміння людиною свого місця в суспільстві, житті. Мова йде про створення нової школи, яка б плекала творчу особистість, творила умови для повноцінного фізичного,
інтелектуального, духовного розвитку дитини, піднесення її культури, духовності.

Основну роль у цьому процесі належить учителеві. Учитель подібний до садівника і хірурга одночасно. До хірурга – тому, що повинен видаляти з душі неправильні переконання, що склалися. До садівника – тому, що повинен садити дивні квіти людяності. Людина, що вибрала цю святу посаду, зобов’язана сама себе звіряти з вищими критеріями: тут вже неприпустимі слабкості, які прощаються звичайним людям, адже вчитель – це не тільки професія, це і покликання. Ще краще сказати – служіння.
План.
1. Виникнення і становлення педагогічної професії.
2. Суть педагогічної діяльності, її специфіка та особливості.
3. Структура педагогічної діяльності.
4. Функції педагогічної діяльності.

Зміст лекції.
1. Виникнення і становлення педагогічної професії.
Учительська професія особлива за своєю суттю, значущістю, складністю і суперечливістю. За класифікацією Є.Клімова педагогічна професія відноситься до групи професій, предметом яких є інша людина. Діяльність педагога за суспільними функціями, вимогами до професійно значущих особистісних якостей, за складністю психологічної напруженості та емоційного навантаження близька до діяльності артиста, вченого, письменника. Але вчительську професію з ряду інших виділяють насамперед за способом мислення її представників, підвищеним почуттям обов’язку і відповідальності. Головна її відмінність від інших професій типу “людина – людина” полягає в тому, що вона відноситься як до класу перетворюючих,
так і до класу керівних одночасно. Маючи за мету своєї професійної діяльності становлення і перетворення (формування) дитини, педагог покликаний управляти процесом її інтелектуального, емоційного, фізичного розвитку, формуванням її внутрішнього світу.
Учительська праця відноситься до дуже складних видів людської діяльності. На думку психологів, вона нараховує біля 250 компонентів у своїй структурі. Важко знайти потрібнішу професію, яка включала б таку кількість компонентів. Але що саме робить учитель, більшість людей не зовсім розуміє, обмежуючись вказівками на зовнішні видимі сторони його діяльності.
Особливість праці вчителя полягає у тому, що об’єктом і продуктом її є людина. Не просто людина, не її фізична суть, а духовність, її внутрішній світ. Ось чому справедливо вважають, що професія вчителя належить до найбільш важливих у сучасному світі.
Педагогічна діяльність обов’язково передбачає педагога і того, кого він вчить, виховує, розвиває. Суб’єктом педагогічної діяльності є учитель, вихователь, інструментом впливу якого є його особистість, знання, уміння, почуття, воля. Специфічним є і об’єкт (предмет) педагогічної праці. У педагогічній діяльності учень виступає не тільки її об’єктом, а й суб’єктом, оскільки навчально-виховний процес вважається продуктивним лише за умови поєднання елементів самовиховання і самонавчання учня. Більше того, педагогічний процес змінює не лише учня, а й педагога, розвиваючи в ньому одні якості, викорінюючи інші. Педагогічна діяльність не може бути діяльністю тільки “для себе”. Її сутність – в переході діяльності “для себе” в діяльність “для іншого”, “для інших”. У цій діяльності поєднується самореалізація педагога і його цілеспрямована участь у зміні учня (рівня навченості, вихованості, розвитку, освіченості).

Основний зміст педагогічної професії складають взаємовідносини з людьми. Діяльність представників інших професій типу “людина – людина” також вимагає взаємодії з людьми, але у педагогічній діяльності це пов’язано з тим, щоб найкращим чином зрозуміти, задовольнити запити учня, допомогти йому у становленні його особистості. Педагогічна діяльність спочатку й до кінця є процесом взаємодії людей. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічному процесі і підкреслює важливість моральних аспектів.
Особливість навчання і виховання як діяльності з соціального управління полягає в тому, що вона має ніби подвійний предмет праці. З однієї сторони, головний її зміст складають взаємостосунки з людьми, з іншої – професії цього типу завжди вимагають від людини спеціальних знань, умінь і навичок у певній галузі. Тому педагогічна професія вимагає подвійної підготовки – людинознавчої і спеціальної.
Професія вчителя — одна з найдавніших професій. Адже саме через спеціально організовану педагогічну діяльність люди оволодівають всіма
іншими професіями. Необхідність передачі нагромадженого виробничого, соціального і духовного суспільного досвіду новим поколінням, підготовка цих поколінь до життя і праці привела до того, що навчання і виховання дуже рано виділились в самостійну суспільну функцію.
Перші школи виникли в країнах Стародавнього Сходу у період формування рабовласницького суспільства. У Стародавньому Вавилоні,
Єгипті, Ассирії, Фінікії вчителями виступали в основному жерці, які складали привілейовану касту. У касті жерців знання передавались від батьків до дітей, але існували і школи для жерців при храмах і у великих містах. Соціальний статус учительства був надзвичайно високим.
Перша згадка про школу зустрічається в єгипетських джерелах, датованих за 2500 років до н. е. У державах Стародавньої Греції вчителями
були вільні громадяни. Їх називали граматистами, педономами, дидаскалами чи педотрибами. У Стародавній Греції виник термін “педагог”, але він тоді мав інше значення, ніж тепер. Педагогами називали рабів, що водили дітей рабовласників у школу. Буквальний переклад цього слова з грецької –
“дітоводій”). У Стародавньому Римі вчитель вперше стає державним службовцем, який призначається самим імператором. Імператор також визначав особливий склад учителів для кожного типу шкіл, коло їх обов’язків і суми гонорару. Учителями призначалися державні чиновники, які добре знали науки, а головне – багато подорожували, а тому і багато бачили, знали кілька мов, культуру, звичаї інших народів.
У стародавніх китайських хроніках, які дійшли до наших днів, згадується, що ще в 20 ст. до н.е. в країні існувало міністерство, яке відало справами освіти народу, призначало на посади вчителів з числа наймудріших представників суспільства.
В епоху Середньовіччя вчитель повинен був обов’язково бути духовною особою. Поведінка, статус, методи роботи, обов’язки вчителя диктувалися релігійними канонами. Особливі вимоги пред’являлись до особи вчителя у системі єзуїтського виховання (абсолютна субординація вчителів за церковними званнями, чернечий спосіб життя, цілковита дисципліна і висока вимогливість до себе, до учнів). У середньовічних міських школах, університетах педагогами все частіше ставали люди, які отримали спеціальну освіту.
У Київській Русі обов’язки вчителя співпадали з обов’язками батьківства
і владарювання. У Стародавній Русі вчителів називали майстрами, підкреслюючи тим самим повагу до особистості наставника підростаючого покоління. Але і майстрів-ремісників, що передавали свій досвід, називали з повагою – учитель.

У період капіталізму професія вчителя вперше набуває масовості, зростає кількість приватних учителів. Коли почали формуватись перші буржуазні держави, з’явився досвід спеціальної педагогічної освіти. У законодавчих актах держава чітко формулює свої вимоги до вчителя. Учителі займають штатні посади у багаточисельних школах і училищах різних типів. Поряд з цим у 18 – 19 ст. у дворянських і буржуазних сім’ях було поширене виховання і початкове навчання дітей за допомогою домашніх наставників і вчителів (гувернерів).
Спочатку особи, що виконували учительські обов’язки, не мали ніякої спеціальної підготовки. З виникненням і розвитком педагогічної освіти визначаються державні вимоги до професійної підготовки учителя.
Законодавчо оформляється їх правовий статус в залежності від освіти.
На початку 19 ст. в Росії і підросійській Україні створюються перші учительські інститути, що готували учителів для середніх класів загальноосвітніх шкіл. Вчителів для народних початкових шкіл готувалися і раніше у вчительських семінаріях.
Загалом у дореволюційній Росії переважала підготовка вчителів для початкової школи. Після 1917 року почалися пошуки нової системи педагогічної освіти, створювалися нові типи вищих і середніх професійних навчальних закладів. До 30-х років 20 ст. в СРСР в цілому склалась сітка педагогічних інститутів. У цей період стала широко розвиватись вечірня, заочна, середня і вища педагогічна освіта. З середини 80-х років у педагогічних закладах освіти стали широко запроваджувати різноманітні додаткові спеціалізації.
На сьогоднішній день частина педагогічних інститутів в Україні перетворені в педагогічні університети, з’явились нові типи педагогічних навчальних закладів. Все це супроводжується якісними змінами у підготовці
педагогічних кадрів. Розширюється діапазон спеціальностей підготовки майбутніх фахівців у вищих педагогічних навчальних закладах.
Таким чином, давня професія учителя на теперішній час набуває нового розвитку, який відображає потреби сучасної школи на шляху її гуманізації і демократизації.
2. Суть педагогічної діяльності, її специфіка та особливості.
Педагогічна діяльність – особливий вид соціальної діяльності, спрямований на передачу від старших поколінь молодшим накопиченого людством досвіду і культури, створення умов для їх особистісного розвитку та підготовку до виконання певних соціальних ролей в суспільстві.
Педагогічна діяльність – це вид професійної діяльності, змістом якої є навчання, виховання, освіта і розвиток учнів (дітей різного віку, учнів шкіл, технікумів, училищ, вищих навчальних закладів, інститутів підвищення кваліфікації, закладів додаткової освіти і т.п.).
Педагогічна діяльність може бути професійною і непрофесійною.
Непрофесійною є діяльність батьків з виховання дітей в сім’ї. У сімейному вихованні немає спеціальних уроків, запланованих бесід про мораль, природу, красу. Все сімейне життя з його повсякденними турботами, стосунками, радощами і драмами – це уроки, які дають дорослі дітям. І ці уроки, як правило, залишаються з людиною на все життя, формуючи її педагогічні погляди на виховання покоління дітей.
Людина, яка займається професійно педагогічною діяльністю, може називатися по-різному: вихователь, учитель, викладач, педагог. Часто це залежить від закладу, в якому людина працює: вихователь – у дитячому садку, учитель – у школі, викладач – у технікумі, училищі, вищому
навчальному закладі. Педагог – родове поняття по відношенню до всіх інших вище перерахованих понять.
Педагог – це фахівець, який має спеціальну підготовку і професійно здійснює навчально-виховну роботу в різних освітньо-виховних закладах.
Професійна діяльність вимагає спеціальної освіти, тобто оволодіння певною системою спеціальних знань, умінь і навичок, що необхідні для виконання функцій, пов’язаних з цією професією.
Слід розмежовувати терміни “педагогічна професія”, “педагогічна спеціальність” і “педагогічна кваліфікація”. Професія – це вид трудової діяльності, що характеризується сумою вимог до особистості. Спеціальність
– це вид занять у рамках цієї професії. Кваліфікація – це рівень і вид професійної підготовленості, що характеризує можливості спеціаліста у вирішенні певного класу задач. Випускники педагогічних навчальних закладів отримують такі рівні педагогічної кваліфікації: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.
Основними видами педагогічної діяльності є викладання і виховна робота.
На момент виникнення педагогічної професії вчитель виконував передусім виховну функцію. Виховна робота – це педагогічна діяльність, спрямована на розв’язання завдань всебічного і гармонійного розвитку особистості шляхом організації виховного середовища і управління різноманітними видами діяльності вихованців.
З ускладненням процесів суспільного розвитку в педагогічній професії виділилася самостійна функція викладання. Викладання – це вид виховної діяльності, спрямований на управління пізнавальною діяльністю учнів.
Крім цього, систему педагогічної діяльності складають:
класне керівництво, метою якого є координація вимог керівництва школи, вчителів, батьків, а також вивчення умов життя учнів, їх інтересів,
індивідуальних особливостей; позакласна робота – одна з форм організації дозвілля дітей; позашкільна робота, яка проводиться педагогами позашкільних освітньо- виховних закладів; методична робота – ознайомлення з досягненнями педагогічної і психологічної наук, методиками викладання, а також вивчення і впровадження педагогічного досвіду; пошуково-дослідницька робота – здійснення наукових мікродосліджень, запровадження педагогічних інновацій.
Педагогічну діяльність можна представити як сукупність таких взаємодіючих компонентів як: 1) мета діяльності, 2) суб’єкт діяльності
(викладач), 3) об’єкт-суб’єкт діяльності (учні), 4) зміст діяльності, 5) способи діяльності, 6) результат діяльності.
Метою професійної педагогічної діяльності є виховання особистості в гармонії з собою і соціумом.
Змістом викладацької діяльності є:
· процес організації навчальної діяльності учнів, спрямованої на засвоєння ними предметного соціокультурного досвіду як основи і умови розвитку, і
· процес організації власної діяльності.
Засобами діяльності вчителя є:
1) наукові (теоретичні та емпіричні) знання;
2) у якості “носіїв” знань виступають тексти підручників чи результати самостійних спостережень учнів;

3) допоміжні засоби: технічні, графічні, комп’ютери і т.п.
Суб’єктом педагогічної діяльності є вчитель, вихователь. Об’єкт педагогічної праці – це учень. Цей об’єкт специфічний, бо учень виступає одночасно й суб’єктом, оскільки педагогічний процес продуктивний лише за умови самовиховання і самонавчання учня. Крім того, педагогічний процес змінює не лише учня, а й учителя.
Результатом викладацької діяльності є розвиток учня, його особистісне,
інтелектуальне удосконалення, становлення його як особистості, як суб’єкта навчальної діяльності.
Таким чином, діяльність педагога представляє собою неперервний процес вирішення величезної кількості задач різних типів, класів, рівнів.
Види педагогічної діяльності:
· викладання – такий вид спеціальної діяльності, який спрямований на управління переважно пізнавальною діяльністю школярів;
· виховна робота – педагогічна діяльність, спрямована на організацію виховного середовища і управління різноманітними видами діяльності (у т.ч.
і пізнавальною) вихованців з метою вирішення завдань їх гармонійного розвитку;
Викладання і виховна робота – дві взаємопов’язані сторони одного процесу (педагогічного), воєдино злиті в ньому.
· класне керівництво – деякі вчителі окрім викладацької діяльності виконують ще функції класних керівників по організації і вихованню учнівського колективу у певному класі;
· діяльність з самоосвіти і професійного самовиховання;
· управлінська – діяльність керівників освітніх закладів та їх заступників;

· організаторська – діяльність організаторів дитячого і юнацького руху у школі і поза нею;
· методична – діяльність методистів з вивчення кращих досягнень психолого-педагогічних наук і передового педагогічного досвіду;
· позашкільна – робота в позашкільних закладах, дитячих кімнатах міліції;
· науково-дослідницька – діяльність педагогів-експериментаторів.
Специфічним є результат педагогічної діяльності – людина, здатна до подальшого саморозвитку і життєтворчості.
Своєрідність педагогічної професії полягає і в тому, що вона за своєю природою від початку до кінця є процесом взаємодії людей. Важливими особливостями педагогічної діяльності є також її динамічність, оскільки об’єкт (учень) постійно змінюється, багатоплановість функцій. Основним робочим інструментом педагогічної діяльності є мовлення. Результати цієї діяльності помітні не відразу, треба працювати багато років, щоб побачити результат.
Педагогічна діяльність має гуманістичний, колективний і творчий характер.
Гуманістичний характер педагогічної професії.
У цілісному педагогічному процесі вчитель вирішує два завдання – адаптації і гуманізації.
Адаптивна функція пов’язана з підготовкою учня до певної соціальної ситуації, до конкретних запитів суспільства, а гуманістична – розвитком особистості вихованця, його творчої індивідуальності.
Гуманістична педагогіка розглядає знання як засіб і умову усвідомлення людиною свого місця в житті, виховання у неї почуття власної гідності, незалежності. Така педагогіка йде до своєї мети, спираючись на можливості людини, її творчий потенціал, а не на авторитет влади і примусу. Її головне
завдання – виявити, розкрити й розвинути все цінне у людині, а не сформувати звичку до послуху, смиренності.
Колективний характер педагогічної праці. Якщо в інших професіях типу
“людина – людина” результат, як правило, є продуктом діяльності однієї людини – представника професії (наприклад, продавця, бібліотекаря, лікаря і т.п.), то у педагогічній професії дуже важко вичленити внесок кожного педагога, сім’ї та інших джерел впливу у якісне перетворення суб’єкта діяльності – вихованці. Результат виховання залежить від єдності зусиль педагогічного колективу, психологічного клімату у ньому, тобто настрою його членів, їх працездатності, психічного і фізичного самопочуття.
Творчий характер педагогічної професії є її найважливішою особливістю. Рівень творчості діяльності педагога відображає ступінь використання ним своїх можливостей для досягнення поставлених цілей.
Творчий педагог уміє приймати оригінальні рішення, використовує новаторські форми і методи роботи і тим самим досконало виконує свої професійні функції. Творчість педагога проявляється не тільки при нестандартному, оригінальному вирішенні педагогічної задачі, а й при вирішенні завдань спілкування з учнями, їх батьками, колегами по роботі.
Слід зазначити, що творчість приходить тільки тоді і лише до тих, хто добросовісно ставиться до праці, постійно прагне до підвищення професійної кваліфікації, до вивчення досвіду кращих шкіл та педагогів.
Аналізуючи діяльність педагога в сучасних соціальних умовах, можна виділити її позитиви і негативи.
Позитивні сторони:
· можливість професійного росту;
· багатство соціальних зв’язків з колегами, учнями, їх батьками;
· можливість задовольнити вищі людські потреби – творчі;

· творча самостійність;
· гуманістичний характер професії;
· літні терміни відпустки;
· тривала відпустка – 48 робочих днів.
Негативні сторони:
· низька заробітна плата;
· ущемлення громадянських прав з мотивів політичної благонадійності і лояльності по відношенню до політики правлячих кіл;
· строга регламентація поведінки і діяльності вчителя, підвищені вимоги до моральних характеристик учителя;
· великі нервові затрати.

3. Структура педагогічної діяльності.
Педагогічна діяльність як складна динамічна система складається із взаємопов’язаних компонентів, що являють собою відносно самостійні функціональні види діяльності.
Основні компоненти педагогічної діяльності:
1. Проектування цілей. Учитель повинен ставити завдання і планувати етапи
їх здійснення відповідно до здібностей і можливостей дітей.
2. Стимулюючо-мотиваційний – учитель повинен формувати у дітей позитивне ставлення до діяльності, викликати інтерес, активізувати і стимулювати їх.

3. Плануючий компонент передбачає відбір і компонування навчального матеріалу та виховних засобів відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів.
4. Організаційний компонент передбачає включення учнів у різноманітні види діяльності та організація учнівського колективу.
5. Контрольно-корекційний компонент передбачає аналіз і корегування педагогічного процесу, оцінювання його результатів.
6. Результативно-аналітичний компонент передбачає аналіз результатів педагогічної діяльності на предмет відповідності цілям, формулювання висновків та їх використання в подальшій роботі.
7. Комунікативний компонент включає вміння встановлювати педагогічно доцільні відносини з учнями, батьками, колегами, представниками громадськості.
4. Основні функції педагогічної діяльності.
Основними функціями педагога є:
- навчальна (сприяння оволодінню системою знань);
- виховна (формування системи ставлень, переконань, культури взаємовідносин у соціумі);
- розвивальна (забезпечення умов для психічного та особистісного розвитку учнів);
- конструктивна (конструює урок, позакласні справи, різнорівневу самостійну роботу й спілкування і т.д.);
- комунікативна (спілкування з учнями, їх батьками, колегами по роботі);

- інформаційна (учитель транслює ту чи іншу інформацію);
- організаційна (організовує учнів, інших учителів, батьків, самого себе; уроки, позакласні заходи, які проводить);
- дослідницька (досліджує особистість учня, дитячий колектив, навченість і вихованість школярів);
- функція соціалізації (підготовка учнів до встановлення стосунків з реальним соціальним середовищем);
- діагностична (опанування інформацією про стан навчання, виховання і розвитку учнів);
- прогностична (моделювання подальшого розвитку учнів);
- експресивна (вплив на емоції та психологічний стан учнів);
- культурологічна (спонукання учнів до засвоєння та наслідування соціально-культурних стандартів життя і поведінки);
- рекреаційна (визначення посильності навантаження учнів та їх корекція);
- психотерапевтична (забезпечення позитивного мікроклімату);
- управлінська (керівництво діяльністю учнів) та ін.
Учитель реалізує означені функції у різноманітних видах викладацької і виховної діяльності.
Висновки.
Визначальною фігурою у виховному процесі школи є вчитель. На вчителеві в широкому розумінні завжди тримається не лише освіта, а й держава в цілому. У Національній доктрині розвитку освіти і Державній
програмі “Вчитель” цілком правильно наголошується, що саме вчителю належить ключова роль в освіті. Адже через діяльність педагога відбувається становлення громадянина як особистості і фахівця, зміцнюється
інтелектуальний та духовний потенціал нації. Це дуже складна та відповідальна професія, а тому студенти повинні глибоко усвідомити мету, зміст, засоби та види педагогічної діяльності, її функції і структуру, специфіку та особливості, щоб бути впевненими у правильному виборі майбутньої професійної діяльності.
Література.
Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001.
Вступ до спеціальності: Навчально-методичний посібник для студентів педагогічних закладів освіти / За ред. Н.І.Яковець. - Ніжин: НДПУ, 2003.
Гончаренко Є. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.
Державна програма «Вчитель» // Директор школи. - 2002. - №23-24 (червень).
-С.3-23.
Державна національна програма “Освіта” (“Україна XXI ст.”). – К.: Радуга,
1999.
Закон України “Про загальну середню освіту” // Законодавство України про загальну середню освіту. Бюлетень законодавства і юридичної політики
України. – К., 1999. ‑ №9. – С. 31-54.
Закон України «Про освіту» // Голос України. - 1996. - 25 квітня.
Концепція національного виховання // Освіта. – 1994. - 26 жовтня.

Мазоха Д.С. На шляху до педагогічної професії. Вступ до спеціальності. -
К.:Центр навчальної літератури, 2005.
Мойсеюк Н.Е. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К., 1999.
Сухомлинський В.О. Сто порад учителю / Вибр. твори у 5 томах. – К., 1976. –
Т.2. – С. 419-655.
Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії. – Тернопіль: Навчальна книга –
Богдан, 2005.
Запитання.
Назвіть основні завдання сучасної національної школи.
Розкрийте суть та особливості педагогічної діяльності.
В чому полягає специфіка педагогічної діяльності?
Які позитивні і негативні сторони діяльності педагога в сучасних соціальних умовах Ви можете назвати?
Яка мета педагогічної діяльності?
Що становить зміст педагогічної діяльності?
Які Ви знаєте види педагогічної діяльності?
Назвіть основні функції педагогічної діяльності.
Розкрийте структуру педагогічної діяльності.



Лекція 2.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал