Любомир Нагірний (Чернівці) особливості формування іншомовної комунікативної компетенції студентів




Скачати 89.67 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації27.01.2017
Розмір89.67 Kb.
ТипАнализ

101
УДК 811.111
Любомир Нагірний
(Чернівці)
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ
КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ
Аналізуються основні методики формування іншомовної
комунікативної компетентності студентів. Особлива увага
приділяється методам викладання іноземної мови у вищому
навчальному закладі.
Ключові слова іншомовна комунікативна компетентність,
іншомовне спілкування, професійна іншомовна комунікативна
компетентність, методи навчання.
The article analyzes the principle methods of formation of foreign
communicative competence of students. Especial attention is drawn to
the methods of teaching of foreign languages in a higher educational
establishment.
Key words: foreign communicative competence, foreign language
communication, professional foreign communicative competence,
methods of teaching.
Анализируются основные методики формирования иноязычной
коммуникативной компетентности студентов. Особое значение
уделяется методам преподавания иностранного языка у высшем
учебном заведение.
Ключ е в ы е слова и н о яз ы ч на я ком м уникати в на я
компетентность, иноязычное общение, профессиональная
иноязычная коммуникативная компетентность, методы обучения.
Постановка проблеми. У сучасних дослідженнях іншомовну
комунікативну компетентність тлумачать як необхідний людині рівень сформованості досвіду міжособистісної взаємодії, щоб успішно функціонувати в суспільстві з огляду на власні здібності й соціальний статус [2, с. Особливу значущість ця проблема має у процесі іншомовної комунікації в умовах глобалізації суспільства.
Процес інтеграції української освітив європейський освітній простір підвищує важливість вивчення іноземної мови не тільки як академічної дисципліни, але і як засобу оволодіння вузькогалузевою спеціалізацією, що здавалося б, повинно повною мірою узгоджуватися зі стандартами Болонського процесу та лінгводидактичною політикою, визначеною Рекомендаціями Комітету Ради Європи з питань освіти. Однак декларування європейських принципів оволодіння іншомовною компетенцією в мультилінгвальному світі стикається із проблемою пошуків ефективних методик вивчення іноземної мови яку середній школі, такі у вищому навчальному закладі (далі ВНЗ. Іншомовна комунікативна компетенція як важливий компонент комунікативної культури, як відомо, є невід’ємним складником підготовки студентів мовних ВНЗ [8, c. 82]. У результаті інтеграції України у європейський та світовий освітній простір та розширення міжнародних, економічних та культурних зв’язків виникло нове бачення основної мети, назріла необхідність виділення ефективних методик вивчення та навчання іноземних мову ВНЗ, що також являє собою необхідність підготовки майбутніх кваліфікованих фахівців для більш консолідованої міжкультурної комунікації [1, c. Результатом багаторічної плідної праці ряду науковців під керівництвом Ради Європи стали лінгводидактичні засади вивчення європейських мову контексті комунікативно-орієнтованого підходу до навчання іноземних мову ВНЗ. Упровадження основних його принципів в практику навчання іноземних мов було здійснено з метою збереження і збагачення багатої мовної і культурної спадщини різних народів для інтенсивного обміну науково-технічною інформацією, досягненнями в галузі культури, підвищення мобільності людей. Визначальним принципом цього підходу є орієнтація на оволодіння мовою як засобом спілкування в реальних життєвих ситуаціях [4, c. Отже, метою навчання іноземної мови у ВНЗ є як оволодіння іноземною мовою як засобом комунікації, такі набуття професійно спрямованої іншомовної компетентності для успішного виконання подальшої професійної діяльності, що у свою чергу вимагає окреслення різного роду методик та підходів щодо формування
іншомовної компетенції у студентів із різними базами знання та навичок. Іншомовна компетенція постійно знаходиться у фокусі уваги багатьох дослідників. Вчені розглядають іншомовну компетентність як багатоаспектне явище і висвітлюють його сутність і структуру (А. Андриенко, Г. Архипова, Н. Гез, С. Козак, О. Павленко, Н. Пруднікова, Ю. Федоренко), професійну спрямованість (Е. Клименко, Л. Ковальчук, О. Павленко, М.
Прадівлянний, Н. Прудникова), вказують на особливості набуття іншомовної компетентності умовних та немовних ВНЗ (Е. Шубин, Є. Пассова, С. Тер-Мінасова, Л. Щерба), але слід зауважити, що дана проблема досліджується дещо фрагментарно, де кожного разу вчений переслідує конкретні цілі які ставляться у конкретній ситуації. Така різновекторність підходів, з одного боку, не сприяє холістичному розумінню поняття іншомовної комунікації та всебічного аналізу шляхів ефективності її засвоєння. На нашу думку, видається очевидним, що іншомовна компетенція повинна
ґрунтуватися на певних засадничих принципах, котрі лежать в основі її засвоєння, і лише в такому разі можна вести мову про вузькоорієнтований професійно спрямований підхід до вивчення іншомовної компетенції. Базою принципів іншомовної компетенції можуть реалізуватися у процесі підготовки студентів – майбутніх фахівців іноземної мови. Це значною мірою зумовлено статусом ВНЗ, в якому студенти навчаються, котрі сприяють усвідомленому сприйняттю іншомовного коду.
Метою статті є спроба окреслити найбільш базові принципи формування іншомовної компетенції студентів мовних ВНЗ.
Відповідно домети визначено завдання дослідження:
• з’ясувати сутність головних дидактичних методик вивчення іноземної мови;
• розглянути структуру іншомовної комунікативної компетенції студентів ВНЗ;
• експериментально визначити найефективніші методи формування іншомовної комунікативної компетенції серед студентів для вивчення англійської мови.
Теоретичні засади та розробка проблеми
Проблема формування іншомовних навичок у студентів ВНЗ
завжди привертала увагу дослідників. Для більшості студентів мовних спеціальностей ділове спілкування іноземною мовою проблемне і не дає бажаних результатів. Ще кілька років тому метою занять з іноземної мови на мовних спеціальностях було вивчення загальнонаукової літератури. Однак із розвитком потреб суспільства змінювались акценти вивчення іноземних мову ВНЗ, і нагальною потребою стало формування іншомовної комунікативної компетентності [5, c. 95]. У сучасній психології мають місце різні підходи до розуміння комунікативної компетентності. Слід також зазначити, що в більшості випадків психологи (як вітчизняні, такі зарубіжні) дотримуються неоднозначних підходів до розуміння і розв’язання такої проблеми (Г. В. Абрамович, Ю. П. Азаров, АС. Андрієнко, Г. В. Барабанова, Е. В. Бібікова, Л. П. Гапоненко, Н. В. Кузьміна, Н. В. Логутіна, ЛІ. Морська, Л. А. Петровська та ін.). Питання розвитку комунікативної компетенції у процесі вивчення іноземної мови досліджувалося у працях Л. Биркун, О. Вишневського, І.
Зимньої, Ю. Пассова, Т. Сірик та ін.
У загальній стратегії навчання іноземних мову ВНЗ передбачена вимога щодо розвитку іншомовної комунікативної компетенції в різних сферах спілкування. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти визначають основні напрями підготовки студентів ВНЗ як майбутніх фахівців, що передбачає досягнення студентами достатнього рівня іншомовної комунікативної компетенції у сферах загальної та професійної комунікації [4, c. 14].
Виклад та аналіз основного матеріалу. У матеріалах Ради Європи виокремлено два види компетенцій у сфері вивчення іноземної мови загальна та комунікативна компетенції.
Загальна компетенція складається зі здатності вчитися, екзістенціальної компетенції, декларативних знань, умінь і навичок. До складу комунікативної компетенції входять лінгвістична, соціолінгвістична та прагматична компетенції [4, c. Деякі дослідники вважають, що спочатку використовували термін лінгвістична компетенція, а згодом, зважаючи на вузьке розуміння цього поняття, було запропоноване ширше — комунікативна компетенція. У її структурі виокремлюють такі складові:

105
вербально-комунікативна компетенція (здатність опрацьовувати, групувати, запам’ятовувати й у разі необхідності, згадувати знання, фактичні дані, застосовуючи мовні позначення);
лінгвістична компетенція (здатність розуміти, продукувати необмежену кількість мовно правильних речень за допомогою засвоєних мовних знаків і правил їх поєднання);
вербально-когнітивна компетенція (здатність брати до уваги під час мовленнєвого спілкування контекстуальну доречність і вживання мовних одиниць для реалізації когнітивної та комунікативної функцій);
метакомунікативна компетенція (здатність володіти понятійним апаратом, який необхідний для аналізу та оцінення засобів мовленнєвого спілкування) [3, с. За основу дослідження було взято підручник Л. М. Черноватого, В. І. Карабана (Практичний курс англійської мови Підручник для студентів другого курсу вищих закладів освіти (філологічні спеціальності та спеціальність Переклад) [6], де вперше у практиці видання подібних підручників його зміст та структура відповідають рекомендаціям Ради Європи та орієнтовані на кембриджські тести. Зокрема, в підручнику застосовуються автентичні тексти з американських та британських засобів масової інформації. Сучасна система вправ передбачає паралельний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письма. Спеціальні вправи для розвитку перекладацьких навичок та умінь (на компресію тексту, засвоєння елементів перекладацького скоропису, розвиток умінь роботи зі словниками) сприяють ранньому формуванню фахової комунікативної компетенції. Коротко характеристики згаданих рівнів за видами мовленнєвої діяльності зводяться до такого аудіювання – в межах знайомих тем розуміти зміст поширених повідомлень, що включають складні типи аргументації розуміти короткі тексти наукового характеру, а також більшість теле- та радіо новині програм, пов’язаних з поточними подіями. У одній із вправ підручника студентам пропонується виконати тестове завдання на розуміння прослуханого тексту радіопередачі
про тенденції подорожей громадським та приватним транспортом протягом другої половини двадцятого століття аж дотеперішніх днів та про причинно-наслідкові обставини створених тенденцій .
Післятекстове завдання полягає у правильному виборі відповідей по змісту тексту, що становить певні труднощі для студентів у правильному виборі серед подібних за змістом речень чи запитань, що у свою чергу вимагає повного розуміння прослуханого тексту. Одним із прикладів мовленнєвої компетенції є навчання
діалогічного мовлення – підтримувати спілкування зі швидкістю та спонтанністю, ступінь якого є достатнім, аби не спричинювати незручності співрозмовнику. Такі вправи допомагають сформувати навички вербально-комунікативної компетенції, де студенти їх набувають або застосовують наявні практики опрацьовування, групування, запам’ятовування і використання нових чи вже вивчених виразів та слів. Видом однієї із таких вправ є дискусивно- діалогічне мовлення протягом трьох хвилин, де учасники діалогу розпитують одне одного про всі за і проти їхніх міст, погоджуючись або не погоджуючись із твердженнями, подаючи аргументи та відповідаючи на запитання, поставлені по черзі. При цьому студенти мають змогу користуватися поданими фразами-підказками. На перших етапах формування вербально- комунікативної компетенції у студентів виникають труднощі у зв’язному мовленні та створенні ситуації, максимально схожої до дискусії, у якій обом співрозмовникам було б цікаво спілкуватися. Такий мовний бар’єр є причиною недостатньої практики чи браку лексичного вокабуляра потій чи іншій тематиці.
Монологічне мовлення має наметі формування вмінь та навичок виступати з широкого кола питань, пов’язаних з колом власних інтересів пояснювати власну точку зору на конкретну проблему, аналізуючи переваги та недоліки різних варіантів її розв’язання. Одним із завдань вправи, яку пропонує автор, В’ячеслав Карабан, є формування елементів лінгвістичної та вербально-когнітивної
компетенцій, що виробляють здібність розуміти, продукувати необмежену кількість мовно правильних та стилістично пов’язаних між собою речень за допомогою засвоєних мовних знаків і правил їх поєднання. У такій вправі пропонується порівняти і протиставити чотири таких аспекти вік, населення, промисловість, визначні
місця, науково-дослідницька та освітня сфери. Далі треба дати відповідь на запитання, чим вони схожі чи відмінні та як сприяють формуванню різноманітності українців як нації.
Мета навчання письма як мовленнєвого уміння досягається за рахунок вправна написання офіційних та особистих листів і записок, опису об’єктів та подій, інструкцій, міні-творів. Особливо привабливе для студентів завдання творчого типу, девони можуть проявити власну індивідуальність. Завдання для навчання письма
навчити писати стислі повідомлення або твори, обсягом від
200 слів, для передачі інформації чи викладення аргументів на користь або проти конкретної точки зору, використовуючи подані метафоричні і фразеологічні вирази, що формує навички поєднання їх до певних описових ситуацій.
Читання – читати статті та повідомлення, що стосуються сучасних проблем розуміти фактичну інформацію, передану як експліцитно, так й імпліцитно. У підручнику практичний курс англійської мови пропонуються вправа на читання та розуміння тексту про проблеми громадського транспорту у Британії, також потрібно заповнити таблицю, що базується на інформації, поданій у тексті, та згрупувати її згідно з особами чи установами, які подають ту чи іншу точку зору.
Унаслідок проведеного дослідженнями встановили, що всі складники формування комунікативної компетенції частково або повністю присутні у комплексі вправ підручника.
Але високу ефективність навчального процесу, спрямованого на формування комунікативної компетентності, забезпечує застосування таких методів, формі прийомів навчальної роботи, як комунікативна методика, що допомагає сформувати навички логічного, усного викладу тематичної інформації за допомогою виразів та слів, що стосуються даної теми у формі діалогу чи групової дискусії. Для прикладу візьмемо вправу із підручника
SPEAKING TASKS
Work in pairs. You are expected to speak for about three minutes.
Ask your partner about her/his likes and dislikes concerning her/his
town. Agree or disagree with her/him. Then answer her/his questions.
Ask your questions in turn. You may use the clues in the boxes.

108
Function 18. Talking about likes and dislikes
Like, love, interested in, hate, can't stand, etc. / Like doing v. / like to do
/ Do you like/ enjoy ...? Which do you prefer ..? I like/enjoy/hate/prefer/
am interested in .../ I like... /I quite like ... I really like ... I like-love ... very much ./I don't mind ... I don't like ... I don't much like ... I really don't like
... I don't like ... at all../ Are you interested in ...?
Function 9. Agreeing-I
Function 10. Disagreeing - I
Yes, of course. Right.
I'm not sure I agree with you.
I agree entirely. Of course.
I mean ..I'm not sure you're right. You see ..
Oh, come on. You must be joking!
I see what you mean, but...Well, yes, but.
Yes, but on the other hand,… Yes, but have you considered that…? [6, с. 26]
Граматично-перекладний метод тісно пов’язаний з аспектом навчання письма, де в обидвох основним дидактичним матеріалом є тексти, які перекладаються рідною мовою, аналізуючи при цьому граматичну структуру та лексику. До цієї методики також входить аналіз фактичної інформації, вміння передавати головну думку, стисло формувати змісті резюме. Цей метод особливо ефективний для студентів спеціальності Переклад. Для прикладу візьмемо фрагмент однієї із вправ:
Translate using the lesson vocabulary and analyze the text.
Жителям Великобританії та приїжджим пропонуються
послуги повітряного, автобусного, приміського, місцевого,
кільцевого, залізничного, наземного шляхового та підземного
сполучення. Розвинена система громадського транспорту має
різні його види наземний (автобуси, включаючи двоповерхові та
пуристські міжміські, потяги, утому числі міжміські, приміські,
наземний метрополітену лондонському районі Доклендз, швидкісні
поїзди системи «Євростар « та потяги, що безперервно курсують
між двома пунктами на коротких відстанях, підземній види
транспорту метрополітен або підземка або навіть труба,
як кажуть лондонці, а також потяги, що курсують через
тунель під протокою Ла-Манш до європейського континенту,

109
морський, включаючи поромний, та повітряний, що пропонує
внутрішньобританські, європейські та міжконтинентальні рейси,
утому числі, чартерні [6, с. Проте вважаємо, щоці вправи можуть бути доповненій іншими видами навчальної діяльності. Зокрема, видається ефективною в оволодінні іншомовною компетенцією ділова (рольова) гра аудіовізуальний метод навчання тощо, що також було виявлено серед студентів під час проведення нашого дослідження. Саме такий метод базується на використанні відео- та аудіоматеріалів з опорою на тексти з їх змістом, спрямованих на поліпшення пам’яті, концентрації уваги, що необхідні для розвитку навичок усного перекладу. Аудіовізуальний метод, в якому основними способами засвоєння матеріалу є імітація, заучування напам’ять та утворення за аналогією. Такий метод, хоча й і є більш ефективним у навчанні іноземної мови студентів технічних спеціальностей, його можна частково використовувати серед студентів мовних спеціальностей.
Як відомо, основним компонентом навчання мови вважають мовленнєву дію. Уточненню цього поняття допомагає узагальнення даних прикладної лінгвістики і лінгводидактики – науки, яка досліджує змістові компоненти освіти, навчання та учіння у нерозривному зв’язку з природою спілкування як соціального феномену [7, c. 23].
Висновки та перспективи подальших досліджень.
Теоретичний аналіз проблеми дослідження дозволяє стверджувати, що іншомовна комунікація можлива за умови володіння суб’єктами іншомовного спілкування мовою як засобом комунікації. Рівень ефективності комунікативного процесу зумовлений рівнем сформованості іншомовної комунікативної компетентності суб’єктів. Компетентність – це стійка готовність і здатність людини до якої-небудь діяльності зізнанням справи. У нашому випадку такою діяльністю виступає іншомовна комунікація студентів у процесі вивчення ними іноземної мови. Звідси визначення іншомовної комунікативної компетентності як інтегративного утворення особистості, яке має складну структуру і виступає взаємодією і взаємопроникненням лінгвістичної, соціокультурної та комунікативної компетенцій, рівень сформованості яких дозволяє майбутньому спеціалісту ефективно здійснювати іншомовну, а отже,
міжмовну, міжкультурну і міжособистісну комунікацію. У нашому дослідженні експериментально встановлені більш ефективні методи викладання та формування іншомовної комунікативної компетенції серед студентів ВНЗ мовного факультету, проте вони будуть вимагати доповнення іншими методами. Варто сказати, що іншомовна компетентність забезпечує певний культурний рівень усного й писемного мовлення та невербальної мовленнєвої поведінки. Формування іншомовної комунікативної компетентності у студентів вищих закладів освіти різних напрямів підготовки на сучасному етапі розвитку світової спільноти слід розглядати як обов’язкову складову загальної фахової підготовки. Для забезпечення ефективності процесу формування іншомовної комунікативної компетентності доцільно розробляти нові методологічні підходи й визначати педагогічні умови їх реалізації, над чим сьогодні працюють вітчизняні вчені та педагоги-практики. Аналіз моделей комунікативної компетенції свідчить проте, що всі вони побудовані на засадах системного підходу, який передбачає дослідження комунікативної компетенції як системи, визначення її внутрішніх особливостей і зв’язків. Зауважимо, що вчені розглядають іншомовну комунікативну компетенцію як цілісну структуру, в якій виокремлюють окремі підструктури компоненти, складові, елементи, види компетенцій тощо. Проаналізовані моделі та методи є спробою описати й пояснити складне явище “комунікативна компетенція” через виділення багатьох її елементів. Узагальнюючи, зазначимо, що розглянуті нами питання не вичерпують окресленої проблеми і потребують подальшого її дослідження.
Список літератури
1. Вища освіта України і Болонський процес навчальний посібник
/ за ред. В.Г. Кременя, авт. колектив М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш та ін. – К. : МОН, 2004. – 288 с.
2. Вольфовська ТО
Комунікативна компетентність молоді як одна з передумов досягнення життєвої мети / ТО. Вольфовська
// Шлях освіти. – 2001. – № 3. – С. 13–16.
3. Гез Н. И. Формирование коммуникативной компетенции как объект зарубежных методических исследований / Н.И. Гез //

111
Иностранные языки в школе. – 1985. – № 2. – С. 17–24.
4. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти вивчення, викладання, оцінювання наук. ред. укр. видання д.пед.н., проф.
С.Ю.Ніколаєва. – К. : Ленвіт, 2003. – С. 24 – 73.
5. Пассов Е.И. Концепция коммуникативного обучения иноязычной культуре всредней школе / Е.И. Пассов.– Мс. Черноватий Л. М. Практичний курс англійської мови. / Л. М. Черноватий, В. І. Карабан, І. Ю. Набокова // Підручник для студентів другого курсу вищих закладів освіти (філологічні спеціальності та спеціальність Переклад. – Вінниця : НОВА КНИГА, 2005. – 356 с.
7. Canal M. From communicative competence to communicative language pedagogy / M. Canal // Richards J. and Schmidt R., (eds.)
Language and Communication. – London : Longman, 1983. –P.
2 – 27.
8. Hymes, D. (1972). “On communicate competence” / D. Hymes // J.
B. Pride and J. Holmes, (eds.): Sociolinguistics . – Harmondsworth,
Middlesex : Penguin Education, 1972.– P. 269–293.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал