Мабуть, жодна з існуючих світських і релігійних урочистих подій не дарує стільки радості, як




Скачати 343.36 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/4
Дата конвертації29.12.2016
Розмір343.36 Kb.
  1   2   3   4

№33
Мабуть, жодна з існуючих світських і релігійних урочистих подій не дарує стільки радості, як
Великдень, - не тільки найвеличніше з усіх християнських свят, а й найдревніше і найдуховніше.
Установлене християнською церквою на честь „чудесного воскресіння Ісуса Христа”,
Свято Паски (Великдень) у народному побуті чітко утримувало елементи язичницької весняної ритуалістики.
Це свято щедре на певні обрядодійства, спрямовані не тільки на упорядкування обійстя, житла, а насамперед – на очищення душі від гріхів. Чого тільки варте творіння писанок! Це – цілий загадковий світ, де кожна рисочка, малюнок, кривулька несе в собі глибокий гуманістичний зміст, символізує не тільки життя, а й прихід весни.
Наші пращури вірили, що писанка має чарівну (магічну) силу. Яйце – символ Бога – сонця; воно в давнину символізувало добро, радість, щастя, любов, достаток, успіх, прихилення добрих сил, захист людини від лиха. Усе це й зосереджено в писанці. Так вірили в давнину.
Писанка існувала ще задовго до народження Христа і мала велике обрядове значення.
Символічних малюнків у писанці понад сто. Кожен малюнок - орнамент мав свою магічно- символічну силу.
Наприклад: кривулька
– знаменувала „нитку життя”, вічність сонячного руху; „безконечник” – це вияв філософської думки: „початок і кінець”.
Гачковий хрест (свастика), тригвір, рожа, зірка – дослідники вважають ці знаки символами найвищого божества наших пращурів – сонця.
Зокрема, тригер або триніг – відомий
іще з Трипільської культури і начебто знаменує собою, на думку деяких вчених, небо, землю й повітря; інших – повітря, вогонь і воду; третіх – символ життя людини: народження, життя і смерть; четвертих – небо, землю й пекло
і т.д.
І фарби були символічні, хоч і не в усіх місцевостях символізували одне і те ж і не в однаковій мірі вживалися. Червоний колір крашанок означав радість життя, любов, для молодих – надію на одруження; присвячувався сонцю. Жовтий: місяць і зорі, а в господарстві – урожай. Блакитний
– небо, повітря, здоров’я. Зелений – колір весни, воскресіння природи, багатство рослинного та тваринного світу. Бронзовий – землю, прихилення її до подачі багатих дарів „плодів земних” людині. Чорний з білим – пошана духів, душ померлих, подяка за охорону від лихих сил та опікунство. Сполука кількох кольорів знаменувала різне, зокрема, найбільш чарівною писанкою вважалась із узорами в орнаментиці з 4-5 фарб – родинне щастя, мир, любов, здоров’я, успіх.
Серед писанок можна вирізняти характерні групи для деяких регіонів. Для Побужжя – прикметний рослинний орнамент і сполука жовтих та червоних площин на чорному тлі. Полісся,
Волинь, Надзбручанське Поділля має писанки з перевагою ясно-червоного тла. Подніпров’я дає широко симетричні поля, де укладаються мотиви, виведені товстими лініями. Наддніпрянське
Поділля знає чорні писанки, деколи з іншим темним тлом і блідим , контурово виведеним малюнком. Гуцульські писанки ясні, писані жовтими і білими контурами на червоному тлі. Часто мають трохи зеленої, чорної і синьої фарб. Орнамент геометричний, укладається з цілого ряду дрібних елементів.
Є чимало переказів та легенд про виникнення писанок. Ось одна з них.
«Була сувора зима. Птиці не встигли вилетіти у вирій, гинули, замерзали. Люди шанували
їх, як Божі створіння, що приносять весну та радість після холодної зими. Вони позабирали всіх птахів, відігріли у себе й тримали в хатах цілу зиму. Стало пригрівати сонце, весна наближалася.
Птиці вилетіли з приміщень і полетіли у вирій. Відтіля повернулися і всім принесли писанки та
Великдень – це час чарівних відкриттів нового життя!
Гуменюк І. Г.
весну. З того часу й стали люди писати писанки»...
Християнські легенди , стосовно виготовлення писанок, такі : „Пречиста Діва писала писанки цілу ніч без місяця і без свічки. А вранці несла до Пілата, аби викупити Ісуса Христа.
Однак дорогою дізналася, що Ісус уже вбитий. Та й упала, а писанки розкотилися по всьому світу.” Або ось така: „Коли Спаситель ніс хреста на Голгофу, то стрів чоловіка, що саме ніс до
Єрусалиму яйця в кошику на продаж. Чоловік видів, як важко Ісусові нести хрест, поставив свій кошик у рові при дорозі, а сам кинувся допомагати Спасителеві. Ішли вони і несли хрест аж на гору Голгофу. Коли ж Ісуса вже розіп’яли, згадав той чоловік за свій кошик, та й вернувся на те місце, де його поставив. Приходить, дивиться, а в кошику всі яйця пописані та пофарбовані. Не поніс же він їх більше на продаж, лише вернувся додому та й сховав як пам’ятку, бо мав те чудо
- дяку від Христа за те, що йому поміг нести хрест. Так від того пішло те крашення та писання яєць на Великдень.”
Звичай писати писанки на Україні тримався досить міцно. Їх вважали своєрідним
„талісманом”, яким заворожували урожай, приплід худоби, здоров’я людини; шанували померлих і вітали весняне життєдайне сонце.
Шанують писанку і зараз. Наприклад, недавно встановлено скульптуру великоднього яйця на місці стародавнього Святилища на острові Хортиця.
Напередодні Паски тут відкрили пам’ятник українській писанці. Це справді неабияка подія.
Великого розміру (заввишки – 1 ,35м. ,об’єм – 2,85м., вага - 900 кг., матеріал – граніт, колір – яскраво – червоний і світло – сірий ). Його споруджено в північно – східній частині острова, на місці, де археологи знайшли стародавнє Святилище, яке існувало 3,5 тис. років тому. Коли його розкопали, воно було, як і інші, у формі яйця, бо символізувало початок і основу всього
існуючого. В слов’ян - язичників яйце - писанка узвичаєне в святкуванні Весни – Землі – Сонця. Із запровадженням Християнства писанка стала символом всепрощення та Великоднього привіту, віри у воскресіння Христове.
Пошукова робота з вивчення та збереження українських традицій, родоводів розпочата в технікумі більше ніж двадцять років тому Галиною Василівною Крамар.
Цьогоріч, 28 березня, в читальній залі БАДТ НТУ було проведено черговий майстер-клас з писанкарства для усіх бажаючих. Почесними гостями заходу стали члени обласного методичного об’єднання - заступники директорів з виховної роботи ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.
Батьківським напутнім словом директора Кібітлевського
Йосипа Едуардувича розпочалось таїнство писанкарства.
Більшість учасників вперше взяли писачок у руки. Виявляється, це не так просто. До цього потрібно ретельно підготуватись
- духовно та морально, адже писанку пишуть з чистою душею, добрими думками та молитвою. Потрібно спочатку вивчити символіку орнаментів та кольорів і лише тоді братися за техніку виконання. З яким захопленням і задоволенням студенти, юнаки та дівчата, пробували власноруч, за допомогою бджолиного воску, фарб
і писачка створити свій духовний оберіг!
Візьмеш у руки писанку – сам стаєш кращим , добрішим, лагіднішим. Погляньте на візерунки писанок! Це часточка нашої душі, наших традицій, багатства, любові, краси, здоров’я, що заповідали нам батьки, діди та прадіди. Кожен учасник цього майстер-класу дуже старався, аби його писанка була найкращою!
Приєднуйтесь до нас і разом творімо духовну історію
рідної неньки України!

badtntu.com.ua
badtntu.com.ua
2
патріотизм
Крути залишаться в наших серцях назавжди
Рязанцев Максим, студент групи 4ДМ-75
Хотіли випростати спину,
А в нас украли Україну.
Хотіли вилізти з ярма,
А де та правда? А нема.
Ю. Сегеда
Хто хоча б раз задумувався про своє місце на життєвій соціальній сходинці? Хто добре знає та розуміє свої обов’язки? Хто може використати свої права? Цього, на жаль, немає. Одна з проблем народу – незнання своїх прав та можливостей. Хто перечитував п’яту статтю Конституції і задумувався? Хто взагалі її перечитував? Адже саме там сказано, що єдиним джерелом влади є народ. Це означає, що тільки ми, і ніхто інший, можемо впливати на життя, на історію. Звісно, звучить голослівно, але це правда.
Нас тисячі, нас мільйони! Хоч ми обираємо собі лідера, проте залишаємося основою, фундаментом, який при потребі може зрушити, сколихнути все. Ми ж нагадуємо старий потрісканий фундамент, який «спить» ще з часів здобуття незалежності. Як то кажуть: «…здобули свободу, а втратили націю»!
Байдужість - не менш вагома та глобальна проблема. Її обсяги вражають і водночас негативно дивують. «Що воно мені дасть», «навіщо мені це», «що я можу»? - все частіше чується у відповідь. Прогресує думка – хай хтось інший! Одна біда, що думає так більшість. А потрібно діяти. Саме у такі моменти, коли влада, м’яко кажучи, не задовольняє потреб суспільства. А це очевидно. Подивившись на середньостатистичні сім’ї, подивившись на екологію, на рівень експорту та імпорту і, врешті-решт, подивившись на занепад рідної мови.
Радує одне – залишились активні та свідомі люди. Це показала одна дуже вагома подія, яка сталась у нашому технікумі. Велика кількість студентів відгукнулась на пропозицію написати твір на тему «Що для мене Україна, та що б я змінив у ній….»
Кращі роботи, в яких прослідковувалась справжня патріотичність, були відібрані, а студентам-авторам різних груп та курсів зроблена унікальна пропозиція – поїздка на станцію Крути. У їхніх роботах, щирих та відвертих, нехай навіть дещо максималістських, прослідковувалась закоханість у рідний край, та найголовніше – щире вболівання за долю України. Саме їх колектив делегував на одне із найсвятіших місць – ст. Крути
Чернігівської області.
Незважаючи на всі складнощі поїздки, жоден студент не відмовився.
Це ще раз підтвердило серйозно налаштовану позицію молоді. Адже кожному громадянинові України відомо, які події відбулись на станції, та який слід вони залишили в історії. …Бій, тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією та загоном київських студентів
і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді. Особливо 27 юнаків, які героїчно полягли у нерівній боротьбі, і були поховані на Аскольдовій могилі. Тому, однією із цілей поїздки було відчути той стан та настрій молодих героїв. І я гадаю,
- це вдалось. Адже прибувши на місце призначення, після довгих годин дороги та ночівлі в гуртожитку університету- побратима у Ніжині, студенти одразу пройнялись патріотичним духом.
Під стягом України та рідної Альма- матер ми йшли з гордістю та думками про колись здійснені подвиги юнаків нашого віку, а то й ще молодшого. Нам випала честь зустріти і навіть поспілкуватися з відомим українським письменником
Дмитром Павличком. Який, до речі, захопився нашим вчинком та у промові поставив студентів БАДТ у приклад.
Звісно, їхали ми не самі, а під чітким керівництвом Кібітлевського Йосипа Едуардовича,
Степанківського Миколи Олександровича, Григорчука Василя Миколайовича,
Кривоноса Сергія Сергійовича, Завадського Олександра Олександровича та нашого позаштатного фотографа Тараса Щерби. Завдяки його професіоналізму вміло зафіксовано кожну незабутню хвилину, проведену нами на станції. Але найбільшою кульмінацією нашої поїздки було прийняття присяги на вірність Україні. Саме тоді, на мою думку, стоячи на місці подвигу і читаючи слова клятви, ми й пройнялись справжнім козацьким та патріотичним духом. Адже саме в такі моменти розумієш, хто ти є насправді і хто ти є для своєї Батьківщини! Відчуваєш гордість за свою країну,
і розумієш – Ти її майбутнє!
Приємно вразило і те, що не лише одна група моїх ровесників відвідала Крути, а ще частина студентів БАДТ проявила ініціативу, і теж поїхала на місце подвигу. Такий патріотичний настрій наших студентів дійсно радує, адже поки є активна молодь, – в
Україні не все втрачено. Звичайно, поїздка залишиться в нашій пам’яті, бо таке ніколи не забувається. Приємно, що саме наш технікум перший виявив таку ініціативу. Будемо сподіватись на продовження цієї традиції. Ми завжди будемо пам’ятати героїв-юнаків, які полягли за нашу Батьківщину. А поїздка на місце подвигу під станцією Крути залишиться в наших серцях назавжди.

badtntu.com.ua
badtntu.com.ua
3
наукова тематика
Історія та перспективи
розвитку транспорту
3D-вимір
Тиждень комісії природничо-
математичних дисциплін
Хільченко С.О.
Язвенюк Н.С.
Казакова А.П.
Маремуха І.Г.
30 листопада 2011року в приміщенні актової зали пройшла конференція «Історія та перспективи
розвитку транспорту»
Основне завдання даного заходу - розповісти учасникам про історію розвитку транспорту: від винайдення колеса до сьогодення; розглянути перспективи.
Конференцію підготували викладачі Хільченко Сергій Олегович та Лобанов Юрій Володимирович зі студентами груп 2-ОП-17 та 2 ОП-18. Конференція була побудована досить вдало. Спочатку глядачі переглянули відеоролик про засоби пересування, що використовують мускульну силу людини і тварини.
З чого почалася історія розвитку автомобіля? Початком можна вважати винахід колеса, яке справедливо належить до найбільших технічних відкриттів людства. Дійсно, на відміну від крокового і гусеничного механізмів, крил, реактивного двигуна, воно не має аналогів у живій природі. Зараз вже неможливо сказати, хто, де і коли був першим винахідником колеса. Відомо тільки, що воно з’явилося близько чотирьох тисяч років тому. Без колеса взагалі не можна уявити подальшого розвитку засобів пересування.
Людство постійно робило спроби використання технічних засобів, що дозволяють збільшити швидкість пересування. На малюнках показані способи механізованого переміщення, що застосовувалися в середні віки винахідниками деяких європейських країн.
12 березня я з допомогою студентів
провела
тематичну
виховну
годину
«3D-вимір». Багато хто, мабуть, запитає:
«Чому була вибрана саме така тема?».
Відповідь проста: зараз розпочався розквіт
3D-технологій.
У
техніці
набувають
розповсюдження 3D-сканери і 3D-принтери,
які допомагають моделювати невеликі
предмети.
3D-сканер — пристрій, що аналізує фізичний об’єкт і на основі отриманих даних створює його
3D-модель.
3D-принтер – пристрій, що використовує метод створення фізичного об’єкта на основі віртуальної
3D-моделі
Набувать все більшої популярності 3D–кінотеатри. Багато людей їх відвідують, але мало хто знає, як утворюється зображення, яке вони бачать, за допомогою яких пристроїв можна його побачити. Тут і виникла
ідея провести цей захід, щоб розповісти студентам і розширити їх світогляд.
Щорічно в нашому навчальному закладі проходять Тижні циклових комісій. Ось і цьогоріч з 02.04.
по 06.04 тривав Тиждень комісії дорожніх дисциплін.
Розпочався він із конференції «Мости. Категорія най…» (кер. Козирський В.Б.), де ми мали можливість побачити, здавалося б, неможливе.
Увазі численної аудиторії були представлені найкращі, найстаріші та найбільші мости України:
Замковий, Патона, Московський, Лопанський, Стрімка лань…. Кожен з них має свою дивовижну історію.
Вразили найдавніші: Пітон, Слауерхофа, Мойсея, Октавіо в Сан – Пауло (Бразилія), Хендерсона в
Сингапурі…
Захоплення викликав найекстремальніший міст
інків із мотузок, що у Перу. Подивував дерев’яний міст через річку Вітим (Сибір), довжина якого складає
570м, а глибина річки під ним - 15м; міст Royal Gorge,
США, 1929року, довжина 366 м (головний проліт -
268 м ); висота над нижньою точкою каньйону: 321 м;
Меморіальний міст Меріленд (США)….
Всі мости служать певній меті, не важливо -
У грудні 2011 року викладачі комісії природничо – математичних дисциплін провели ряд
виховних позаурочних заходів, метою яких було підвищення культурного рівня студентів,
розширення їхнього світогляду , формування екологічного мислення, пропаганда здорового
способу життя.
Умінню зробити правильний вибір, задуматись над власними вчинками та їх наслідками, вберегти своє здоров’я, себе і своїх близьких від небезпечних хвороб сприяли відеоконференції
«Обережно - СНІД!» (Белецька Н. Г., Язвенюк А.С) та «ГМО: користь чи шкода?» (Черній В.В,
Парчевська А.Д, Бучковська Н.О.).
Зробити ближчим і цікавішим навіть найскладніший предмет допомогли студентам математична радіогазета, зустріч із місцевим краєзнавцем Йолтухівським М.П, який розповів присутнім про життя і визначні заслуги нашого відомого земляка математика Буняковського
В.Я., та конференція «В.Я Буняковський і математика», яку готували Власюк Г.М, Дмитрик С.В,
Нечипорук Л.І.
Цікаве, змістовне, захоплююче інтелект – шоу «Найрозумніший» запропонували любителям математики і фізики Митковська О.С та Юрчик Ю.О. Перемога тут дісталася студентці першого курсу Квасюк Юлії.
Ще раз переконатися у правильностіі обраного шляху, поглибити професійні знання дала можливість відеолекція «Новітні комп’ютерні технології в сучасному автомобілебудуванні», презентована студентами-старшокурсниками та Кузьменком Ю.В та Юрчишеним С.П.
Проведені в рамках Тижня комісії природничо – математичних дисциплін заходи не тільки поглибили знання студентів, але й зробили їхнє життя цікавішим, насиченішим, змістовнішим.
3D-вимір пов’язаний з предметом «Фотограмметрія», який я викладаю. 3D – це трьохвимірна модель, проекція того, що ми бачимо. В фотограмметрії є прилади, наприклад, стереоскоп, стереокомпаратор, стереоанаграф, на яких відбувається суміщення двох аерофотознімків і утворюється трьохвимірне зображення місцевості. За допомогою цих приладів ми можемо заглянути в глибину зображення, побачити рельєф місцевості.
У проведенні тематичної виховної години допомагали студенти Шабатура Катерина і Федорюк Сергій з групи 3ЗВ-13 і Качановська Тетяна з групи 2ЗВ-15. Вони були доповідачами.
Шабатура Катерина проводила з аудиторією експеримент Марка Чангізі, який виявив перевагу бінокулярного зору (зору двома очима): люди і тварини, що дивляться прямо, мають здатність бачити крізь предмети. Суть експерименту: потрібно взяти ручку, тримати її вертикально і подивитися на панораму прямо за нею. Якщо ви спочатку закриєте одне око, потім - друге, то побачите, що ручка в будь-якому випадку закриває якусь частину простору. Але якщо подивитися обома очима, то все, що раніше було «заховане», тепер цілком оглядаєтьсяся.
На виховній годині було продемонстровано декілька відеороликів, зокрема: «Як працює
3D-телебачення?», «Як ми бачимо об’ємне зображення?», «Прилади, за допомогою яких можна переглядати стереозображення» і був переглянутий науковий фільм про фотограмметричну станцію «Дельта».
На мою думку, тематична виховна година досягла своєї мети. Адже студенти дізналися багато цікавої
інформації про 3D-вимір, стереоскопічний зір людини, різні прилади, стали експериментаторами і переглянули цікаві пізнавальні відеосюжети.
утилітарній чи надихаючій. Причому, в деяких з них додані різні елементи страху. Щоб побачити подібні споруди, вам не обов’язково їхати в дуже віддалену частину світу, оскільки вони є скрізь, всіх форм і на всіх висотах. Причому, перехід через них може виявитися останньою крапкою у вашій подорожі.
Другого дня провів олімпіаду Коцурак П.В. з предмета «Дорожно-будівельні матеріали». Участь у заході прийняли студенти другого курсу дорожнього відділення. Призерами стали студенти Ковалишен Я. та Захарчук В.
Наступного дня була олімпіада з геодезії.
Відповідала за її проведення Дуда Г.Д. Учасниками були студенти другого курсу дорожнього відділення. І знову призерами стали студенти групи 2ДБ – 140: Ковалишен Ярослав та Мельник Крістіна.
А на завершення Тижня була проведена гра – конкурс
«Поле чудес» між студентами другого, третього та четвертого курсів, які, до речі, погодились прийняти участь у грі, не зважаючи на цьогорічні шалені темпи дипломного проектування. До фіналу вийшли Лічман Ганна, Деркач Ігор та
Лесько Руслан.
Переможцем гри «Поле чудес» став студент групи 2ДБ
– 139 Деркач Ігор.
Цього ж дня в читальній залі відбулося нагородження учасників та переможців. Їм дісталися заохочувальні та цінні призи від студентського профкому.

badtntu.com.ua
badtntu.com.ua
4
творчість
Коли буденність стає святом
Сурма Н.В.
Осінь... Скільки краси, лірики, музики, радості й тихого смутку приносить
нам ця чарівниця!.. . Вона приваблює своєю мінливістю і буянням осінніх барв,
обдаровує своєю щедрістю, багатством, теплом. ЇЇ називають золотою,
замріяною, загадковою, незбагненною, неповторною …
Завітала красуня-осінь
і до Барського автомобільно – дорожнього технікуму НТУ. В актовій залі БАДТ НТУ зустрічали її викладачі, бібліотекарі, працівники технікуму , студентська рада, батьки і студенти.
Разом вони підготували яскраву
і змістовну літературно-музичну програму Свята осені й назвали її поетично: « В осіннім золоті кружляє ніжний вальс…».
Мета заходу: розфарбувати буденність студентського життя у яскраві барви, відродження класичних традицій танцю, залучення студентів до альтернативних дискотекам способів гарного проведення часу, навчання класичному танцю.
Захід відбувся 24 листопада 2011 року в колі однодумців і прихильників поезії, музики, танцю, а також поціновувачів осінньої тематики. Програма святкового заходу була насиченою цікавими студентськими виступами і номерами. Молодь радо ділилася своїми талантами. Музичні композиції змінювалися танцювальними номерами і декламуванням; лунали народні і сучасні пісні, ліричні поезії, розповіді й теплі побажання.
Ведучий - оповідач Прокопов
Роман (група 1 ОП - 20) емоційно та піднесено розповідав про довгу, прекрасну, вічну, прохолодну Осінь; про дощ, який наспівує цікаві та дивні думки Панні Осені.
Осіннім вальсом відчинили двері у Свято осені, романтики і почуттів студенти – першокурсники.
Вальс, вальс, вальс… Саме музичний ритм на три чверті і його найвідоміше втілення у танцювальних «па» стали окрасою вечора, який студенти БАДТ НТУ готували упродовж двох місяців під керівництвом ровесника – другокурсника Сурми
Владислава (група 2 АМ – 90).
Оригінальні танцювальні номери подарували присутнім учасники бальних студій для молоді «Глорія -Dance » та «Dance-cтиль».
Завітала на свято і мила, чарівна, співуча Панна Осінь (студентка групи 1 ЗВ – 16
Семенюк Олена ), яка додала усім піднесеного настрою піснею О. Пекун «Осінь, зачекай».
Зацікавили присутніх імпровізовані мізансцени : «Вальс -
Бостон» у виконанні Школьнік Марії (студентки групи 1 ЗВ - 16) та Сурми Владислава (студента групи 2 АМ - 90), «Золотої осені шматочок» - Шалавінська Катерина, Галак Катерина (студентки групи 1 ОП - 19), «Багряно – жовтий лист Костенко заплела у золотаву косу Пушкінської Осені» - Хитрюк Ілля у ролі О. Пушкіна
( студент групи 2 ЗВ -15 ) та Білоконь Алла у ролі Л. Костенко
(студентка групи 2 ОП – 18),
«Осінь – студентська пора» - студенти груп 1ДБ – 141 (Квасюк
Я., Паламарчук О., Паутяк О., Корчмарюк А., Лисак П., Огороднік
М.); 1ДМ - 81 (Коваль Р.)
Осінній бал мистецтва мелодії живописної поезії демонстрували студенти та викладачі. Учасники вечора читали власні та чужі вірші під музику вальсу.
Захід якісно відрізнявся від попередніх. Якщо раніше літературний вечір зводився просто до декламування поетичних та читання прозових творів - класичних чи власного написання - то цього разу були використані відеозаписи поезій про осінь у осінньому парку, акапельне виконання пісень, жива музика, хореографія та комп’ютерна презентація, які супроводжували все дійство. Тож поціновувачі осінньої тематики мали змогу подивитися на вальс у виконанні студентів перших курсів, послухати акапельний спів Галак Катерини та Шалавінської
Катерини (студенток групи 1ОП-19); зробити екскурс у сучасну українську музику під акомпанемент гітар
Фурмана Назара (студента групи 3 ДБ
- 137) , Степанкевича Богдана
(студента групи 1ДБ-11), Драч
Вікторії (студентки групи 1 ОП - 19) та Коваля Романа (студента групи 1
ДМ - 81); насолодитись кларнетними
імпровізаціями та грою на роялі студента гуманітарного коледжу Чернілевського Олега; поринути у чарівну гру скрипки, яку дарувала студентка групи 1 ЗВ – 16 Нагорна Таїса… Не було забуте і традиційне для вечорів декламування. Цьогоріч для широкої аудиторії власну лірику читали викладач української літератури
Нагаєвська І. М. та студентка Лукашенко
Світлана (група 1 ОП - 19).
Після закінчення концертної програми присутніх було запрошено скуштувати дарів осені та переглянути відеофільм
«Осінь – 2011 студентів БАДТ НТУ », який підготували викладачі кафедри філологічних дисциплін Грисюк Г. І. , Сурма
Н. В.
Приємно було споглядати запалені вогники щастя та радості в очах батьків..
Кібітлевський Йосип Едуардович, директор БАДТ НТУ, щиро подякував організаторам за хвилини естетичної насолоди, зауваживши, що вечір став прекрасним приводом зібратись великою дружньою сім’єю викладачів, батьків, студентів та разом, не дивлячись на проблеми, зайнятість, похмуру погоду, зануритись в атмосферу свята, веселощів та позитиву.
Звертаючись до студентів, він висловив свої сподівання на те, що цьогорічне свято «В осіннім золоті кружляє ніжний Вальс…», як і попередні проведені масові заходи, наповнило юні серця теплом, збагатило молоді душі красою поетичного світу, чарами музики та неповторним колоритом вічного вальсу. Свято вдалося на славу: і відпочили, і насолодилися, і почастувалися дарами осені. То ж хай ця чарівниця буде до нас прихильною, доброю, щедрою на радість і любов. А відверті студентські виступи і замальовки, осінні мотиви, лірика і музика нагадуватимуть про нашу гостю цілий рік.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал