Марина Рапаєва,, використання методів навчання історії в,, українських школах кінця ХІХ,O,початку ХХ століття




Скачати 86.72 Kb.

Дата конвертації21.02.2017
Розмір86.72 Kb.

Марина Рапаєва,
,
ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ В,,
УКРАЇНСЬКИХ ШКОЛАХ КІНЦЯ ХІХ,O,ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ,
,
Однією з найголовніших одиниць методики викладання історії єĊ
методи навчанняĘĊЇх генезис відображав на кожному з етапів розвиткуĊ
особливості методики викладання історіїĖĊїї подальші видозміниĘĊНе тількиĊ
теоретичні засадиĖĊа й практичне застосування методів навчання історіїĊ
характеризувало кожен з етапів становлення усієї історичної освітиĘĊ
Надзвичайно швидкі темпи розвитку цієї системи спостерігаються на зламіĊ
ХІХĊƀĊХХ столітьĘĊЦе зумовило відповідні особливості застосування методівĊ
навчання історії у зазначений вище період в українських школахĘĊ
Розвиток методів навчання історії кінця ХІХĊƀĊпочатку ХХ століттяĊ
досліджували певною мірою О.ІĘĊПометунĖĊА.СĘĊПриходько та інĘĖĊоднак дляĊ
них ця проблема не була провідноюĘĊТому можна вважатиĖĊщо методиĊ
викладання історії цього періоду в українських школах залишаютьсяĊ
недостатньо висвітленимиĘĊТому метою статті буде аналіз відповіднихĊ
педагогічних явищ і прогнозування можливостей їх використання у практиціĊ
сучасних шкілĘĊ
Наприкінці ХІХĊƀĊпочĘĊХХ століття бурхливий розвиток методикиĊ
викладання історії почало супроводжувати використання її теоретичнихĊ
засад у тогочасних навчальних закладахĘĊОскільки теоретичні розробкиĊ
належали переважно викладачам-практикамĖĊто саме їх власний досвід бувĊ
поштовхом щодо подальшого застосування методів навчання історії уĊ
школахĘĊВиходячи з тогоĖĊщо територіїĖĊна яких ми досліджуємо зазначеніĊ
явищаĊĒпереважна частина теперішньої центральноїĖĊпівденної та східноїĊ
УкраїниēĊзнаходились на той час у складі Російської імперіїĖĊусі рисиĊ
генезису методики викладання історії були єдинимиĖĊрозбіжностей неĊ
існувалоĘĊТому ми будемо розглядати наукову спадщину не тількиĊ
українськихĊ ĒБĘĊВлахопуловĖĊ ЛĘĊКругликов-ГречанийĖĊ ЯĘĊКулжинськийĖĊ
ІĘĊСмоленськийēĖĊале й російських учених-методистівĖĊа водночас практиківĤĊ
СĘĊЗнаменськогоĖĊ КĘĊІвановаĖĊ АĘĊКролюницькогоĖĊ ДĘĊМарковаĖĊ СĘĊНікольськогоĖĊ
МĘĊПокатилаĖĊтощоĘĊВелику увагу зазначені дослідники приділяли не лишеĊ
теоретичному розуміннюĖĊа й особливостям використання методів навчанняĊ
історії у тогочасних школахĘĊ
Незважаючи на теĖĊ що саме ЛĘĊКругликову-Гречаному належитьĊ
розробка і тлумачення класифікації способів структурування змістуĊ
історичного матеріалуĊĒвін називав їх методамиēĖĊна які потім спиралисьĊ
майже усі тогочасні методистиĖĊвелику увагу звертав він на застосуванняĊ
методів навчання історії в українських школахĘĊ
Предметом розгляду автора були і способи засвоєння матеріалуĖĊтобтоĊ
питанняĤĊщо і як потрібно робитиĖĊщоб обраний і розташований матеріал бувĊ
найкраще сприйнятий учнями і мав при цьому впливову навчальну і виховнуĊ
діюĩĊ ЛĘĊКругликов-Гречаний указувавĖĊ що для досягнення найкращихĊ
результатів потрібно використовувати низку різноманітних методичнихĊ
прийомівĖĊякі можуть бути зведені у чотири групиĤĊěēĊрозповідь учителяĥĊ
ĜēĊкатехізація або класна розробка матеріалу спільними силами учителя таĊ
учнівĥĊĝēĊвикористання різного роду посібниківĥĊĞēĊповторенняĘĊЗосередимоĊ
увагу на висвітленні вченим груп прийомів за його термінологієюĘĊ
Розповідь учителя ЛĘĊКругликов-Гречаний визначав як акроаматичнуĊ
формуĖĊде викладач говоритьĖĊа учні тільки слухаютьĘĊВін вважавĖĊщоĊƕцікавеĊ
викладання привабливе для дитиниĖĊвоно сприяє міцному засвоєннюĊ
матеріалуĖĊсприймається розумом і серцемƥĊі водночас вказувавĖĊщоĊ
«неможливо повністю відштовхувати акроаматичну форму навчанняĖĊїїĊ
потрібно використовуватиĖĊале без зловживаньƥĊŅěĖĊĞġŇĘĊ
Під катехізацією, ЛĘĊКруликов-Гречаний розумів, евристичну формуĊ
навчання у вигляді бесіди учителя з учнямиĖĊщо складається з питань таĊ
відповідей на нихĘĊ
Автор виділяв види катехізаціїĤĊаēĊвеликаĥĊбēĊпопередняĥĊвēĊпроміжнаĘ,
Велика, катехізація відбувається після розповіді учителя і подання нимĊ
матеріалуĘĊПопередня передує розповіді викладача і використовується дляĊ
відновленняĖĊактуалізації тих знань учнівĖĊякі будуть необхідні при наданніĊ
нового матеріалуĖĊтобто цеĊƀĊпідґрунтя для засвоєння невідомої інформаціїĘ,
Проміжна катехізація проводиться між окремими частинами розповідіĊ
вчителяĖĊякщо та має великий обсяг або складна для сприйняттяĊŅěĖĊĞģėğĞŇĘĊ
Методист акцентує увагу на необхідності попередньої підготовкиĊ
вчителя до бесіди та дотримання певних вимог під час її проведенняĘĊЯкĊ
вказує авторĖĊкатехізація дуже ефективний метод навчанняĖĊоскільки вонаĊ
сприяє міцному засвоєнню історичного матеріалуĖĊрозвиває в учнів здатністьĊ
самостійно мислитиĖĊзамість пасивного слухача школяр бере активну участьĖĊ
що збуджує його самодіяльністьĖĊзазначаєĤĊƕТака висока цінність катехізаціїĊ
ставить її у плані корисності вищеĖĊніж розповідь учителяƥĊŅěĖĊğġŇĘĊ
Аналізує ЛĘĊКругликов-Гречаний і ефективність використання різнихĊ
посібників на уроках історіїĘĊДо них він відносить підручникĖĊкартуĖĊ
конспектĖĊдруковані або складені самими учнями родовідні таблиціĖĊречовіĊ
пам’ятки минулогоĖĊкартини історичного змістуĖĊкниги для читання з історіїĊ
тощоĘĊ
Окремі сторінки праць педагога присвячені домашньому читаннюĊ
учнів з історіїĖĊнаписанню домашніх й класних творівĖĊрефератівĘĊВінĊ
зазначавĖĊщо складання рефератів і творів може мати місце у середніх іĊ
старших класахĖĊоскільки передбачає певні навички і рівень розумовогоĊ
розвиткуĘĊРеферати і твори корисні тимĖĊщо привчають учнів до самостійноїĊ
роботиĖĊкритичного мисленняĖĊвміння ясно викладати свої думки передĊ
аудиторієюĖĊаналізувати матеріалĖĊпідкреслюючиĖĊщоĊƕнаписання творівĊ
розробляє в учнів уміння ясно і в літературній формі викладати свої думкиƥĊ
ŅěĖĊěěĠŇĘĊ
ДĘĊМарков у своїхĊƕЗаписках по методике историиƥĊприділяв великуĊ
увагу акроаматичному і катехізичному методамĖĊдосліджуючи їх впливĊ
переважно у викладанні елементарного курсу історіїĘĊЦей автор додає доĊ
вимогĖĊвисунутих ЛĘĊКругликовим-ГречанимĖĊсвої міркуванняĤĊƕĘĘĘрозповідьĊ
повинна бути правильною уĊ ěēĊграматичномуĖĊ ĜēĊстилістичномуĖĊ ĝēĊ
літературному відношенняхĖĊĞēĊживою та наочноюƥĊŅĜŇĘĊВін вважає такожĖĊщоĊ
катехізична форма передбачаєĤĊěēĊперехід від простих питань до складнихĖĊ
від відомого до невідомогоĥĊĜēĊпри виділенні загальних понять необхіднеĊ
дотримання логічної послідовностіĥĊĝēĊуявлення учнів треба підсилюватиĊ
шляхом емоційного впливуĥĊĞēĊобов’язковим є наведення прикладів якĊ
засобів внутрішньої наочності навчанняĖĊа також застосування порівняньĘĊ
ПитанняĖĊякі задає учительĖĊмаютьĤĊěēĊсприяти розрізненню головного іĊ
другорядногоĥĊ ĜēĊ
розвивати вміння учнів синтезувати і аналізуватиĥĊ
ĝēĊформувати здатність робити порівняння і самостійно виводити визначенняĊ
термінівĥĊĞēĊсприятиĖĊщоб учні за допомогою відповідей могли висловлюватиĊ
власну точку зору з приводу певних фактів та явищĘĊ
ДĘĊМарковим також зроблено наголос на томуĖĊщо катехізичні питанняĊ
відрізняються від питань повторення матеріалуĖĊоскільки перші єĊ
евристичнимиĊĒучні самостійно роблять відкриттяēĖĊа другіĊƀĊспрямованіĊ
лише на тренування пам’ятіĘĊ
Методист СĘĊНікольськийĊĒƕМетодика элементарного курса историиƥēĊ
розглядав акроаматичний метод і вказував на необхідність легкості стилюĊ
викладанняĖĊнадання драматизму мові для глибшого сприйняття учнямиĘĊ
С.Знаменським у книзіĊƕМетоды первоначального обученияƥĊзробленоĊ
наголос на важливості наочності у викладанні історії початкових класівĤĊ
«Історик говорить про теĖĊчого діти не могли бачитиĖĊвикликає образи заĊ
допомогою лише одних слівĘĊЩоб ці слова не були порожнечеюĖĊнеобхідноĊ
спиратися на особистий досвід учнівĖĊа також за допомогою наочнихĊ
посібників і художніх творів збільшити запас конкретного матеріалуƥĊŅĝĖĊ
ĜĞĞŇĘĊОтжеĖĊдля викладання у класі необхідні картини і таблиціĖĊчарівнийĊ
ліхтарĘĊЗа допомогою останнього картини на екрані надовго залишаються вĊ
пам’яті учнівĘĊ
Методист підкреслювавĖĊ що предметні уявлення учнів можнаĊ
сформувати за допомогою самих речейĖĊкартин та екскурсійĘĊУ школі маютьĊ
бути колекції історичних предметівĘĊТому необхідні й історико-географічніĊ
екскурсіїĖĊколи діти ознайомлювались би з прадавніми церквамиĖĊречамиĖĊ
іноді просто побутом міста або селищаĖĊярмарками тощоĊŅĝĖĊĜĞĠŇĘĊЩобĊ
відчути минулеĖĊдітям необхідно надати матеріали епохиĤĊнародну поезіюĖĊ
пам’ятки стародавньої писемностіĖĊхудожню літературуĘĊХоча в історіїĊ
відсутній будь-який єдиний універсальний метод викладанняĖĊосновнимиĖĊнаĊ
думку СĘĊЗнаменськогоĖĊє акроаматичнийĊĒрозповідьēĊі катехізичний методиĘĊ
Санкт-Петербурзький методист КĘĊІвановĊ ĒƕОчерки по методикеĊ
историиƥēĊрозглядав поняття реального методуĘĊТеĖĊщо у СĘĊЗнаменськогоĊ
зветьсяĊƕконкретним матеріалом для учнівƥĖĊКĘĊІванов називає реальнимĖĊабоĊ
хрестоматійним методомĊĒу розумінні цього методуĖĊзапочаткованогоĊ
МĘĊСтасюлевичемēĘĊВін пишеĤĊƕВідкидаючи учбові керівництваĖĊреальнийĊ
метод зводиться до викладання історії за пам’яткамиĊŅĞĖĊĝġŇĖĊĘĘĘĊздійснити цеĊ
можливо лише за таких умовĖĊякщо вчитель буде читати з дітьми тихĊ

історичних письменниківĖĊтвори яких є джерелами для наукиƥĊŅĞĖĊĝģŇĘĊ
АĘĊКролюницькийĖĊ досліджуючи викладання історії у початковихĊ
класах у книзіĊƕОпыт методики элементарного курса историиƥĖĊуĊ
класифікацію підходів до методів засвоєння історичного матеріалу такожĊ
вводить поняття хрестоматійного або реального методуĘĊВін пишеĤĊƕРеальнийĊ
метод вимагаєĖĊщоб учні ознайомлювались з історією не за підручником абоĊ
розповіддю учителяĖĊа тільки за хрестоматіямиĖĊзаписами сучасників тощоĘĊ
Безпосередньо історичні джерела даватимуть учням набагато більшеĊ
наукового уявлення про події і життя народуĖĊближче ознайомлять їх з духомĊ
і характером історичного періодуƥĊŅğĖĊěğĝŇĘĊОднак автор вказуєĖĊщо уĊ
початкових класах реальний метод стикається із практичними труднощамиĤĊ
ěēĊживе слово учителя часто замінюється читаннямĥĊĜēĊкількість історичногоĊ
матеріалу в багато разів збільшуєтьсяĖĊщо утискає час вивчення іншихĊ
дисциплінĥĊĝēĊякісні історичні матеріали характеризують не усі історичніĊ
епохиĘĊТому АĘĊКролюницький дотримується точки зоруĖĊщо реальний методĊ
не може бути основним у викладанні у початкових класахĘĊОднак учительĊ
повинен складати свою розповідь за нескладними для сприйняття учнівĊ
першоджереламиĘĊСама розповідь має бути просякнутою духом епохиĊ
відповідно до цих джерелĘĊ
Достатньо оригінально починає свою книгуĊƕИсторико-методолоė
гический этюдƥĊІĘĊСмоленськийĖĊнамагаючись довестиĖĊщо історіяĊƕзовсім неĊ
повинна викладатись у нижчих і середніх учбових закладахĘĊЇї місце тільки вĊ
університетіĖĊй то за умовиĖĊщо викладання її буде проводитись інакшеĖĊніжĊ
ведетьсяƥĊŅĠĖĊěĝĜŇĘĊ
ІĘĊСмоленський писавĖĊ що з першого погляду історія уявляєтьсяĊ
дисципліною зрозумілою і простоюĖĊоднак це оманаĘĊЛегкою вона тількиĊ
здаєтьсяĘĊЛише завдяки цій оманіĊƕісторія ще займає місце серед предметівĊ
середньої школиƥĊŅĠĖĊěĞĝŇĘĊВикладачі історії завжди роблять грубуĊ
педагогічну помилкуĖĊоскільки починають ознайомлення з предметом заĊ
підручникомĖĊа не першоджереламиĘĊПід назвоюĊƕісторіяƥĊподається всеĖĊ
окрім наукиĘĊДе ж може викладатися історіяĩĊƕВ університеті й то не наĊ
перших курсахƥĊŅĠĖĊěĞğŇĘĊ
Проте далі у своїй книзі він розглядає напрацювання методистівė
істориківĖĊудаючись до статті МĘĊРожковаĊƕДо питання про викладанняĊ
історії у середній школіƥĖĊде пропонується вивчати предмет саме заĊ
першоджереламиĖĊ реальним методомĘĊ Аналізуючи ці положенняĖĊ
ІĘĊСмоленський робить висновокĤĊƕУ принципіĖĊяк методĖĊрекомендованийĊ
нимĖĊтак і список матеріалів правильніƥĊŅĠĖĊěĞģŇĘĊПоступово автор схиляєтьсяĊ
до системи МĘĊСтасюлевича щодо вивчення історії саме за допомогоюĊ
хрестоматійногоĊĒреальногоēĊметодуĘĊƕЯкщо уже хочеться проходити історіюĊ
в середніх учбових закладахĖĊто у всякому випадку її слід проходити заĊ
системою СтасюлевичаĘĊАвторам підручників слід відрізняти матеріалиĊ
літописів від власних думокƥĊŅĠĖĊěğĚŇĘĊІнакше секрет виявлення історичнихĊ
даних залишається невідомимĘĊƕСлід би цей секрет відкритиĘĊУ цьому планіĊ
Стасюлевич правийĖĊнаполягаючи на ознайомленні учнів з історією заĊ
джереламиĖĊтому що тільки за таких умов учень може ясно бачити історичнуĊ
лабораторію і методи дослідження останньоїĘĊОднак засобиĖĊякі рекомендуєĊ
СтасюлевичĖĊабо не використовуютьсяĖĊабо використовуються дуже рідкоĖĊіĊ
взагалі історичне викладання зараз знаходиться у стані плачевномуƥĊŅĠĖĊěğĚŇĘĊ
ОтжеĖĊавтор непомітно від різких категоричних заяв про неможливістьĊ
викладання історії у школах приходить до доречності вивчення цього предметуĊ
реальним методомĖĊспираючись на першоджерелаĘĊ
Якщо АĘĊКролюницький виступав переважно з критикою реальногоĊ
методуĖĊто ІĘĊСмоленськийĖĊнавпакиĖĊсвоїми аргументами доводив йогоĊ
корисністьĘĊ
Багато методистів того часу сходились на точці зоруĖĊщо ознайомленняĊ
з першоджереламиĖĊ історичними дослідженнями і статтями повинноĊ
проходити під керівництвом учителя шляхом реферуванняĘĊЯк вказувалиĊ
методисти наприкінці ХІХĊƀĊпочатку ХХ століттяĖĊґрунтовний опис цьогоĊ
методу можна було знайти у МĘĊПокотила у його праціĊƕПрактическоеĊ
руководство для начинающего преподавателя историиƥĘĊБудучи викладачемĊ
історії в імперському Олександрівському ліцеї Санкт-Петербурга та іншихĊ
середніх закладахĖĊвін написав книгуĖĊспираючись на власні напрацювання іĊ
практичний досвідĘĊ
МĘĊПокотило виступав проти акроаматичної форми викладанняĤĊƕЯк биĊ
гарно не розповідав учительĖĊякий би серйозний зміст не вкладав він у своїĊ
лекціїĖĊвсе ж таки учні будуть повторювати усеĖĊдане ним у готовому виглядіĥĊ
такою системою викладання ми готуємо папугĘĊНе такими є завданняĊ
сучасної школиĘĊНа першому плані повинен бути розвиток самодіяльностіĖĊ
вміння самостійно працюватиĖĊорієнтуватися у важких питанняхƥĊŅġĖĊģġŇĘĊ
Щоб навчити учнів самостійній роботіĖĊвмінню синтезувати таĊ
аналізувати інформаціюĖĊвисловлювати власні думки як у письмовійĖĊтак і вĊ
усній форміĖĊ МĘĊПокотило пропонує такі методиĖĊ які розвиватимутьĊ
самостійність учнів На його думку серед нихĤĊěēĊчитання книгĥĊĜēĊусніĊ
рефератиĥĊĝēĊписьмові рефератиĘĊМĘĊПокотило вважавĖĊщо учнів обов’язковоĊ
треба навчити читати книги саме таким чиномĤĊпотрібно шукатиĊ
найсуттєвіше і робити записи з цього приводуĘĊОднак як контролюватиĊ
читання учнівĖĊяк упевнитисьĖĊщо книга зрозумілаĩĊƕТільки реферати учнівĖĊ
особливо усніĖĊякі супроводжуються уважним розбором і плануĖĊі змістуĖĊ
найкращим чином ведуть до метиƥĊŅġĖĊěĚěŇĘĊМетодиĖĊякі подає авторĖĊповинніĊ
використовуватись лише у старших класах середньої школи(починаючи зĊğė
гоēĘĊ
Алгоритм усних рефератівĖĊзапропонований МĘĊПокотилоĖĊнаступнийĤĊ
учитель дає класові декілька темĖĊякі учні можуть готувати за власнимĊ
бажаннямĖĊ указує літературу для кожної доповідіĘĊ Коли рефератĊ
підготовленоĖĊшколяр доповідаєĖĊмаючи конспектĖĊскладений за певнимĊ
планом при собіĖĊале ні в якому разі не читаєĘĊДумки висловлюютьсяĊ
власними словамиĘĊТим часом клас уважно слухає доповідачаĖĊготуєĊ
запитанняĖĊз якими буде до нього звертатисяĖĊкожний робить рецензію наĊ
його виступĖĊщоб потім вказати на позитивні вади і недоліки рефератуĘĊ

Обов’язкова умоваĊƀĊдоброзичливість і класуĖĊі учителя до референтаĘĊУчні вĊ
класі мають самі вказати на помилки у структурі рефератуĖĊякщо вони єĘĊДляĊ
цього кожен учень виділяє головні думки доповідіĘĊЦе привчає дітей уважноĊ
стежити за розповіддюĖĊа вміння конспектувати буде корисним у вищихĊ
навчальних закладахĘĊПісля плану розбираються складені референтом вступ іĊ
висновки доповідіĖĊа також змістĘĊТреба вчитися висловлювати думки чітко іĊ
яскравоĘĊ Згідно досвідуĖĊ на який спирається МĘĊПокотилоĖĊ ƕĘĘĘвпливĊ
самостійної цікавої добровільної роботи було помітно не тільки на окремихĊ
учняхĖĊале й на усьому класіĤĊзначно підвищувалась працездатність класуĖĊ
такĖĊщо виділення одного уроку з трьох або чотирьох на тиждень саме наĊ
реферати не потребувало скорочення програмиƥĊŅġŇĘĊАвтор вважаєĖĊщоĊ
невеликі за розміром усні реферати надзвичайно корисніĤĊвони зацікавлюютьĊ
учнівĖĊпривчають до самостійної роботиĖĊпідвищують працездатність класуĖĊ
розвивають здатність критично мислитиĖĊдопомагають відрізняти головне відĊ
другорядногоĖĊяскраво й красиво викладати свої думкиĖĊне хвилюватисьĊ
перед аудиторієюĘĊ
Прихильно до реферування і домашніх творів ставився методистĊ
БĘĊВлахопуловĊĒƕМетодика историиƥēĘĊПодана ним схема їх опрацюванняĊ
майже повністю дублює алгоритм МĘĊПокотилаĖĊоднак БĘĊВлахопулов окремоĊ
розглядав написання творів за першоджереламиĘĊВін вважавĖĊщо роботиĊ
такого виду найскладнішіĖĊі їх можна здійснювати тільки у гімназіяхĘĊ
Запропоноване джерелоĖĊ за БĘĊ
ВлахопуловимĖĊ повинно було бутиĤĊ
ƕěēĊнаписаним рідною мовою або на неї переведенимĥĊĜēĊне повинно міститиĊ
у собі незрозумілих місцьĥĊĝēĊбути цікавим саме по собіĖĊа не тільки з точкиĊ
зору впливу в науціĖĊінакше учні не будуть займатися ним із заохоченнямĖĊі зĊ
твору нічого не вийдеƥĊŅĢĖĊěĜĚŇĘĊЩодо класифікації методів навчанняĖĊ
БĘĊВлахопулов указував на всім відомі на той час акроаматичний іĊ
катехізичнийĖĊговорив про умови їх використанняĘĊ
Дещо іншу схему класифікації методів навчанняĖĊніж загальноприйнятаĊ
на той часĖĊнадав ЯĘĊКулжинський у книзіĊƕОпыт методики систематическогоĊ
курса историиƥĘĊМетоди викладання історії він розподіляв наĤĊěēĊформальнийĊ
методĊĒв інших методистів цеĊƀĊакроаматичнийēĥĊĜēĊреальний методĖĊдо якогоĊ
входятьĖĊ на його думкуĤĊ аēĊметод СтасюлевичаĥĊ бēĊпропозиція РожковаĥĊ
вēĊметод ГартвигаĥĊ гēĊпропозиція КовалевськогоĥĊ ґēĊметод документаціїĘĊ
Розглянемо цю точку зору докладнішеĘĊ
За методом Стасюлевича історія вивчається за пам’яткамиĖĊреальнимĊ
шляхомĖĊякий замінює вже готові висновки підручниківĘĊУчні саміĊ
створюють процес наукових узагальнень під контролем викладачаĘĊВеликіĊ
складності методуĤĊважкість підбору джерелĖĊїх надзвичайно велика кількістьĊ
щодо характеристики окремих епохĘĊ
ПідĊƕпропозицією РожковаƥĊЯĘĊКулжинський також розумів різновидĊ
реального методуĖĊколи весь курс пропонується пройти за документамиĖĊнеĊ
конспектуючи матеріалĖĊза стислою схемою невеликого підручникаĊƀĊ
конспектуĘĊЯĘĊКулжинський вважав це майже неможливимĖĊоскільки в учнівĊ
не буде ґрунтовного сприйняттяĘĊ

За методом Гартвига підручник розглядається лише як книга-довідникĘĊ
Курс розподіляється наĊěĠĊтемĖĊучніĊƀĊнаĊĞĊгрупиĘĊКожна група зĊğėĠĊосібĊ
отримує необхідні джерела і посібникиĘĊЧерез декілька днів влаштовуєтьсяĊ
бесідаĘĊОдин з учнів викладає основний матеріалĖĊінші доповнюють згідноĊ
інших джерелĖĊвисувають власні точки зоруĖĊаргументують запереченняĘĊ
Наприкінці бесіди робляться узагальненняĖĊформулюються висновкиĘĊНавітьĊ
ті учніĖĊщо не брали участь у бесідіĖĊслухаючи діалоги і коментаріĖĊ
запам’ятають більшеĖĊніж при звичайному читанні підручникаĥĊ
ПідĊƕпропозицією КовалевськогоƥĊрозуміється така система вивченняĊ
історіїĖĊколи водночас із першоджерелами використовуються наочніĊ
посібникиĊĒĊкартиниĖĊзнімки тощоĊēĖĊнауково-популярні брошуриĖĊдіаграмиĖĊ
чарівний ліхтарĘĊТакож здійснюється роботаĖĊописана АĘĊГартвигомĖĊоднакĊ
одна група слухає доповідь іншоїĖĊа потім вступає у дискусіюĘĊЧасто урокĊ
закінчується письмовою роботою з темиĘĊ
Розроблений самим ЯĘĊКулжинським метод документації передбачавĊ
наступнеĤĊƕĘĘĘĊвідмовитись від підручника неможливоĖĊале його необхідноĊ
поповнити систематичною документацією і як необхідний посібникĊ
поставити хрестоматіюĘĊЦе дасть можливість ставитися критично доĊ
матеріалуĖĊробити самостійні судженняĘĊСистематична робота в цьомуĊ
напрямку виховує в учнів звичку до самостійного мисленняƥĊŅģĖĊěĜġŇĘĊ
Таким чиномĖĊпроведений аналіз свідчитьĖĊщо наприкінці ХІХĊƀĊ
початку ХХ століття не було розроблено єдиної загальної схеми класифікаціїĊ
методів викладання історіїĘĊМайже кожен автор вкладав у їх розумінняĊ
власний змістĘĊ Однак методистів поєднувало бажання забезпечитиĊ
активізацію самостійної діяльності учнів усіма можливими засобамиĖĊ
розробити активні методи навчанняĘĊУсі вони підкреслювали активну рольĊ
учняĖĊа викладачеві відводили функцію забезпечення контролю і керівництваĊ
на уроціĘĊ Сучасні продуктивні методиĊ ĒевристичнийĖĊ проблемнийĖĊ
дослідницький тощоēĊнаприкінці ХІХĊƀĊпочатку ХХ століття ужеĊ
здійснювались на практиціĘĊПочинали проводитись диспутиĖĊдискусіїĖĊ
ставитися проблемні і творчі завданняĘĊІдеї щодо їх використання заĊ
короткий час надбали бурхливого розвиткуĖĊоскільки усі учителі вважалиĊ
пасивні методи навчання неможливими при тогочасних швидких темпахĊ
розвитку методики викладання історії в школах УкраїниĘĊ
Ċ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ,
ěĘ
Кругликов-Гречаный ЛĘĊМетодика историиĘĊƀĊСĘĊĞġĘĊ
ĜĘ
Марков ДĘĊЗаписки по методике историиĘĊƀĊМĘĖĊěģěĝĘĊƀĊСĘĊĞěĘĊ
ĝĘ
Знаменский СĘĊМетоды первоначального обученияĘĊИсторияĘĊƀĊМĘĖĊěģěĚĘĊ
ƀĊСĘĊĜĞĞĘĊ
ĞĘ
Іванов КĘĊОчерки по методике историиĘĊСПбĘĖĊěģěĜĘĊƀĊСĘĊĝġĘĊ
ğĘ
Кролюницкий АĘĊОпыт методики елементарного курса историиĘĊƀĊСПбĘĖĊ
ěĢģģĘĊƀĊСĘĊěğĝĘĊ
ĠĘ
Историко-методологический этюд Ильи СмоленськогоĘĊƀĊОдессаĖĊěģĚğĘĊƀĊ
СĘĊěĝĜĘĊĊ

ġĘ
Покотило НĘĊПрактичесое руководство для начинающего преподавателяĊ
историиĘĊƀĊСПбĘĖĊěģěĜĘĊƀĊСĘĊģġĘĊ
ĢĘ
Влахопулов БĘĊМетодика историиĘĊƀĊКĘĖĊěģěĝĘĊƀĊСĘĊěĜĚĘĊ
ģĘ
Кулжинский ЯĘĊ Опыт методики систематического курса историиĘĊ ƀĊ
ЗвенигородкаĖĊěģěĝĘĊƀĊСĘĊěĜġĘĊ
Ċ




База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал