Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції міністерство освіти І науки україни міністерство культури україни київський національний університет культури І мистецтв



Pdf просмотр
Сторінка11/27
Дата конвертації05.01.2017
Розмір4.16 Kb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   27

Надія Кузьмівна Гончаренко,
старший науковий співробітник
Українського центру культурних досліджень

ГРАНТОВЕ ФІНАНСУВАННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ Й АКТУАЛІЗАЦІЇ
КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ: ДОСВІД ПОЛЬЩІ
Реформування системи державної підтримки культури у Польщі розпочалося ще у 1990-і роки. Реформи включали запровадження нових механізмів фінансування закладів культури.
До сфери компетенції Міністерства культури і національної спадщини
(МКіНС) Республіки Польща входять: підтримка культури і мистецтва, кінематографії, охорона
і популяризація національної спадщини, популяризація польської культури у світі, популяризація польської мови, розвиток культурно-мистецької освіти, а також реалізація деяких допомогових операційних програм ЄС, що частково стосуються культурної спадщини (програми «Інфраструктура і довкілля» та «Людський капітал»).
Видатки на культуру з державного бюджету Польщі (через МКіНС) у
2014 році складали близько 2,982 мільярди злотих, з них понад 1,5 млрд. зл. – на «культуру, мистецтво і охорону культурної спадщини».
Згідно зі ст. 12 «Закону про організацію і ведення культурної діяльності», засновник закладу культури (для державних закладів – МКіНС) повинен забезпечувати фінансування, необхідне для ведення цим закладом культурної діяльності. Бюджетне фінансування надається у двох формах – базової дотації (dotacja podmiotowa) та цільових дотацій (грантів).
На сьогодні МКіНС надає базові дотації 44 державним закладам культури і мистецтва. Окрім базових дотацій на утримання закладів культури,
істотну частку у видатках МКіНС Польщі (близько 15%) становлять

Бібліотека ХХІ століття: перспективи та інновації
94
Програми Міністра культури і національної спадщини – щорічні програми, за якими надаються гранти для здійснення конкретних культурних проектів у сфері культури, мистецтва, в тому числі – охорони й популяризації національної культурної спадщини.
Кожна Програма Міністра об’єднує низку грантових конкурсів за окремими напрямками. Програма «Культурна спадщина» є однією з найбільших за видатками і на 2015 рік включає 7 пріоритетних напрямків:
«Охорона пам’яток», «Підтримка музейних ініціатив», «Народна і традиційна культура», «Охорона культурної спадщини за кордоном», «Охорона археологічних пам’яток», «Охорона й оцифрування національної спадщини»,
«Місця національної пам’яті». Ця програма має на меті охорону польської культурної спадщини всередині країни і за кордоном, підтримку діяльності музеїв, а також популяризацію народної культури. Наприклад, за напрямком
«Охорона пам’яток» підтримуються проекти, спрямовані на збереження матеріальної спадщини, через консервацію і відновлення нерухомих і рухомих пам’яток, а також на забезпечення доступу до пам’яток широкої громадськості. Бюджет лише цього напрямку на 2015 рік складає 80 млн. зл., підтримуються проекти, що стосуються збереження пам’яток, внесених до
Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Кошти на фінансування грантових програм, що діють у сфері національної спадщини походять переважно із Фонду промоції культури
(цільовий державний фонд, заснований 2003 року), що наповнюється за рахунок зборів від азартних ігор (лотереї, спортивний тоталізатор тощо).
Основним розпорядником коштів цього Фонду є Міністр культури і національної спадщини. Надходження від оподаткування азартних ігор становлять істотну частку бюджету МКіНС: за 2003 – 2013 років вони склали
1,3 мільярди злотих.
Видатки Фонду спрямовуються на підтримку:
- всепольських і міжнародних мистецьких заходів (фестивалів, конкурсів, у тому числі й тих, що актуалізують й популяризують спадщину),
- цільових проектів з охорони культурної спадщини,
- проектів з поліпшення доступу до культурних послуг (у тому числі до об’єктів спадщини) для осіб з інвалідністю.
МКіНС Польщі також ініціювало та фінансує багаторічну (2011–
2015 рр.) грантову Програму «Культура+», що має на меті поліпшення доступу до культурних послуг, зокрема, через новітні інформаційні технології та залучення до участі в культурному житті. Основні завдання
Програми «Культура+» – модернізація і розбудова бібліотечної
інфраструктури та оцифрування фондів польських музеїв, бібліотек і архівів.
Конкурс за пріоритетним напрямком «Оцифрування» проводить
Національний аудіовізуальний інститут. Він спрямований на полегшення доступу до музеїв, бібліотек та об’єктів польської культурної спадщини завдяки оцифруванню фондів і розвитку підрозділів, що здійснюють оцифрування. Проекти за цим конкурсом можуть передбачати придбання

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції
95 техніки для оцифрування, видатки на роботи з оцифрування, а також надання доступу до оцифрованих матеріалів через Інтернет шляхом створення віртуальних музеїв, архівів, бібліотек, колекцій пам’яток тощо.
Проекти у рамках цього пріоритету можуть подавати державні та комунальні заклади культури, при цьому державним закладам може надаватися 100% фінансування проекту, а комунальним – 80% потрібних коштів, а решту 20% вони мають залучити з місцевого бюджету чи інших джерел. На конкурс 2014 року подавалося 112 пропозицій, з яких фінансування в рамках пріоритету «Оцифрування» здобуло 42 проекти на загальну суму 16,9 млн. злотих. Серед підтриманих проектів:
- оцифрування часописів 1887-1939 рр. та забезпечення доступу до них у рамках «Сілезької Цифрової Бібліотеки» в Катовіце (540 тис. зл.);
- оцифрування та представлення в Інтернеті 44 часописів з гуманітарних наук (Музей історії Польщі у Варшаві, 145 тис. зл.).
Реально використовувані грантові механізми фінансування культури в
Польщі охоплюють різні види мистецтва, пам’яткоохоронну діяльність і музейну справу, використання новітніх інформаційних технологій у культурі, популяризацію культурної спадщини та поліпшення доступу до неї різних суспільних груп. Суб’єктами здійснення проектів можуть бути як провідні національні заклади культури, так і провінційні осередки культури й незалежні творчі колективи. А держава в особі МКіНС забезпечує ефективні, прозорі й безсторонні процедури конкурсного відбору.

УДК 711.4(477)

Едуард Юрійович Градун,
завідувач відділу історичних ареалів
населених місць та заповідників
Науково-дослідного інституту
пам’яткоохоронних досліджень

ІСТОРИКО-МІСТОБУДІВНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИЧНИХ
НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ ЯК ЗАСІБ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ КУЛЬТУРНОЇ
СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
Історико-містобудівні дослідження в останні десятиріччя активно розвиваються як у всьому світі, так і в нашій країні як прояв системного підходу до збереження культурної спадщини загалом і містобудівної спадщини зокрема. Ще у 1987 р. Міжнародна хартія з охорони історичних міст, ухвалена ІCОМОS (Міжнародною радою з питань пам’яток і визначних місць) на конгресі у Вашингтоні (так звана Вашингтонська хартія) висловилася на користь тієї законодавчої форми збереження населених місць, яка розглядає кожне поселення як цілісну пам’ятку, де охороняється не тільки ландшафт, розпланування, парцеляція, форма і вигляд споруд, а «історичний

Бібліотека ХХІ століття: перспективи та інновації
96 характер міста та сукупність матеріальних і духовних складових, які виражають його образ»
1
З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список
історичних населених місць України (міста та селища міського типу), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р.
№ 878, містить 401 населене місце, для яких необхідно розробити чи скорегувати розроблені раніше історико-архітектурні опорні плани.
Історико-архітектурний опорний план складають з урахуванням фактичних даних, наявних у різних установах і організаціях, одержаних після натурних обстежень і спеціальних досліджень, які виконуються незалежно від містобудівного проектування або під час передпроектних досліджень.
Історико-архітектурний опорний план є обов’язковою складовою частиною генерального плану історичного населеного місця, містить дані про його нерухому культурну спадщину в обсязі, достатньому для вирішення питань її охорони та збереження. Матеріали історико-архітектурного опорного плану є вихідними для розроблення проекту або коригування зон охорони пам’яток культурної спадщини.
Дослідження під час розробки історико-архітектурних опорних планів включають виявлення, вивчення та оцінку всіх об’єктів культурної спадщини, визначення їх ролі в композиції та устроєві міста. Методика передбачає їх проведення, як правило, у два етапи. На першому етапі на основі натурних обстежень, пошуків та вивчення історичних планів, архівних матеріалів і літературних джерел виконують історико-містобудівні та історико- архітектурні дослідження, аналіз особливостей та меж композиційного впливу об’єктів культурної спадщини. На другому етапі при додатковому вивченні та пошуку необхідних даних і детальному дослідженні окремих комплексів, кварталів, садиб, будинків уточнюють одержані раніше характеристики і збирають матеріали до облікових документів виявлених об’єктів культурної спадщини, що формують історичне містобудівне середовище. Результати першого етапу досліджень використовують у складанні історико-архітектурного опорного плану, другого – у складанні матеріалів історико-архітектурної інвентаризації забудови історичного населеного місця.
Кожне історичне населене місце України має свою неповторну
історію, яка є невід’ємною частиною історії нашої країни. Багатий історико- культурний потенціал України має великі перспективи для розвитку туристичної діяльності та популяризації української культури на міжнародному рівні.
Збереження неповторного архітектурно-художнього вигляду
історичних поселень дозволить вирішити багато проблем науково- пізнавального, культурного та ідеологічного характеру, залучаючи людей до
1
Див.: Пам'ятки України. – 1988. – № 2. – С. 39–40.

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції
97 унікального пласту української культури. Турбота про історичні міста і пропаганда їх безцінних надбань – це одне з основних завдань збереження культурної спадщини нашої держави.
Одним з видів популяризації культурної спадщини є видавнича діяльність, яка включає в себе підготовку науково-популярних збірників, довідників, путівників, буклетів, інших видань. Недостатня популяризація залишає поза увагою велику кількість унікальних пам’яток.
За результатами науково-дослідних робіт, проведених в рамках розроблення науково-проектної документації, Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури України з 2008 р. публікує видавничу серію монографій, присвячених дослідженням
історичних населених місць:
«Історико-містобудівні дослідження
Чернівців»
2
, «Історико-містобудівні дослідження Одеси»
3
та продовжену у
2011–2013 роках аналогічними монографіями про Київ
4
, Керч (Автономна
Республіка Крим)
5
, Васильків Київської області, Ізмаїл Одеської області,
Вінницю, Горлівку Донецької області
6
, Суми, Миргород Полтавської області,
Корець Рівненської області
7
У виданнях Інституту, присвяченим актуальним проблемам дослідження і збереження нерухомої культурної спадщини історичних населених місць, представлена інформація щодо основних тенденцій містобудівного розвитку, класифікації нерухомої культурної спадщини, надано комплексну оцінку історико-культурній цінності об’єктів досліджених
історичних населених місць, подано матеріали фотофіксації пам’яток та об’єктів культурної спадщини, а також історичного середовища.
Видання розраховані на фахівців – істориків архітектури та урбаністики, мистецтвознавців, культурологів, істориків, інших науковців, працівників органів охорони культурної спадщини, органів містобудування та архітектури, органів місцевого самоврядування, а також всіх, хто цікавиться історією та культурною спадщиною України.
Оприлюднення результатів наукових досліджень та науково- проектних розробок у сфері охорони культурної спадщини сприяють популяризації культурної спадщини, поширення знань про неї, вихованню в суспільстві поваги до національної культурної спадщини, розуміння потреб щодо її збереження.
УДК 021:004.774.6
2
Історико-містобудівні дослідження Чернівців / В. В. Вечерський, Т. В. Скібіцька, О. М. Сердюк ; за ред.
В. В. Вечерського ; відп. за вип. О. М. Сердюк. – Київ : Фенікс, 2008. – 106 с. ; 58 іл. – Бібліогр.: с. 96–101.
3
Історико-містобудівні дослідження Одеси / Тимофієнко В. І. [та ін.] ; за ред. В. В. Вечерського ; відп. за вип. О. М. Сердюк. – Київ : Фенікс, 2008. – 156 с. ; 249 іл. – Бібліогр.: с. 132–153.
4
Історико-містобудівні дослідження Києва / за ред. В. В. Вечерського ; відп. за вип. О. М. Сердюк. – Київ :
Фенікс, 2011. – 454 с., 147 іл.
5
Історико-містобудівні дослідження Керчі / В. П. Ієвлева [та ін.] ; за ред. В. П. Ієвлевої. – Чернігів : ВАТ
РВК «Деснянська правда», 2011. – 180 с., 85 іл. – Бібліогр.: с. 139–172.
6
Історико-містобудівні дослідження: Васильків, Вінниця, Горлівка, Ізмаїл / за ред. В. В. Вечерського ; відп. за вип. О. М. Сердюк. – Київ, 2011. – 276 с., 126 іл.
7
Історико-містобудівнідослідження: Суми, Миргород, Корець / за ред. В. В. Вечерського ; відп. за вип. А.
І. Звіряка. – Київ, 2013. – 334 с.; 128 іл.

Бібліотека ХХІ століття: перспективи та інновації
98
Максим Ярославович Грет,
молодший науковий співробітник
Національної бібліотеки України
імені В. І. Вернадського

БЛОГИ У СИСТЕМІ БІБЛІОТЕЧНИХ ІННОВАЦІЙ
Інновація – це, нововведення, тобто новий чи удосконалений продукт, послуга, технологія, які впроваджені на ринку, у виробничо-господарської діяльності, споживанні, суспільного життя. [1]
Оскільки інновація з’являєтья завдяки отриманню результатів досліджень та відкриттів, матеріалізує наукові та практичні рішення, то її основна властивість - новизна, яка оцінюється як за технічними параметрами
її використання, так і за ринковими позиціями її комерційної результативності.
Бібліотечні інновації це – нестандартні ідеї, проекти та методики, які виходять за межі існуючих канонів і традиційних форм, та дають можливість відображати новий підхід до змісту та організації бібліотечного обслуговування, до технології управління бібліотекою [3].
Інновації дають змогу бібліотекам бути конкурентоздатними, запроваджувати нові бібліотечні послуги, створити позитивний імідж як у суспільстві, так і на конкретній території.
Однією із важливих і корисних інноваційних «фішок» в бібліотеці є відкрита бібліотека – ціла система зі своєю ідеологією, технологією і правовим забезпеченням. А одним із корисних та ефективних елементів в технології Веб 2.0, який здатен сприяти покращенню роботи бібліотеки, є блог. Попри те, що блоги, поступаються соціальним мережам у популяризації серед користувачів, в нашій країні, вони ще є достатньо сучасними і актуальними інструментами для використання їх в діяльності бібліотек.
Блоги мають безліч корисних та ефективних функцій, які можна використати в діяльності бібліотеки, зокрема, рекламуючи бібліотеку і послуги, які вона надає. Просування діяльності бібліотеки та її послуг залежить лише від бібліотекарів, які шукають креативні та нові підходи, як її популяризувати. З розвитком блогів та функцій, які вони мають, з’явилися додаткові можливості поширити інформацію про бібліотеку не тільки у вузькому колі, але серед широкого загалу. Сучасні технології дали новий поштовх для розвитку рекламної діяльності.
Багато бібліотек розміщують на своїх сайтах та блогах різноманітні рекламні повідомлення, які мають пряме відношення до діяльності бібліотеки, так і такі, які не мають відношення до цього, але в той же час, можуть бути актуальними та викликати інтерес у користувачів. Відеоролики, як гумористичні, так і серйозні, документальні та анімаційні, професійні та любительські можна знайти на YouTube.com, YouTube.ua.

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції
99
Корисною та ефективною рекламою про можливості бібліотек будуть відеоматеріали, які стосуються історій успіху їхніх читачів. Багатьом можуть сподобатися сюжети, в яких розказують, як бібліотекарі допомагають своїм відвідувачам: як навчили селян користуватися інтернет-магазинами, як безробітному чоловіку допомогли відкрити власну справу. Ці і інші відеоматеріали можна встановити в бібліотечному блозі, щоб продемонструвати як успішність діяльність бібліотеки, так і як вона допомагає своїм користувачам.
В блогах також, можна встановити банери чи посилання, які рекламують як саму бібліотеку, так і інші бібліотеки. А на блогах інших бібліотек, у свою чергу, теж можуть бути рекламні банери або посилання уже на вашу бібліотеку. Робиться це досить швидко, оперативно і без додаткових затрат з боку бібліотеки.
Застосування блогів у методичній роботі є важливим, оскільки блог є розміщеним в Інтернеті щоденником одного або ж декількох користувачів. В блозі записи розміщені в зворотньо-хронологічному порядку, а сам він буває розміщеним на різних платформах, сервіси яких дають можливість створити
індивідуальний стиль, змінювати оформлення. Подавати в ньому матеріали можна по-різному – як статті, так і короткі повідомлення, сценарії, виступи і т.д. При чому в ньому можна розміщувати не лише світлини і текст а й цілу брошуру, відеоролики, електронну презентацію, що дає можливість розповідати про заходи, які будуть і популяризувати їх серед користувачів.
Для методистів блоги, в першу чергу, є необхідним інструментом для роботи, бо надає змогу практично моментально обговорити роботу і проблеми, які виникли, здійснювати обмін матеріалами та корисними посиланнями та оперативно надавати свої рекомендації з того чи іншого питання.
Сама структура блогу є зручною у використанні, він може мати головні і додаткові сторінки. На головній публікуються пости
(повідомлення), кожне із яких має ключові слова (ярлики) а внизу сторінки розміщенні всі ярлики у вигляді хмаринок. Найпопулярніші повідомлення блогу – розміщуються окремо, що дозволяє відслідковувати, які пости найбільш цікаві для користувачів. Властивості блогу прекрасно підходять для передачі досвіду, тому у ньому є можливість публікувати велику кількість метеріалів з різних тематик. До кожного повідомлення можна залишати коментарі, а в самому блозі є можливість залишати публікації як офіційні, так
і стосовно корпоративних заходів.
На додаткових сторінках можна виставляти інформацію, яка може стосуватися як читачів, так і бібліотекарів, посилання на корисні сайти, ділитися досвідом і т.д. На боковій панелі здебільшого встановлено гаджети та віджети. За їх допомогою можна побачити «Популярне за тиждень», презентації відеороликів слайдів та електронних презентацій, бачити постійних читачів, та відслідковувати за електронною мапою стосовно кількості відвідувачів блогу.

Бібліотека ХХІ століття: перспективи та інновації
100
Це дає змогу, використовувати блог, як важливий елемент реклами бібліотеки, поширювати бібліотечні новини, та бути майданчиком для професійного спілкування та джерелом професійної та актуальної інформації.
Використання блогів та їхніх функцій в діяльності бібліотек, ще не стало масовим, а тому відповідно, застосування блогів, є інновацією.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Інновації [Електроний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Інновації. – Назва з екрана.
2. Ілляшенко С. М. Інноваційний менеджмент : підручник. – Суми : ВТД-Унів. кн., 2010. – 334 с.
3. Інноваційна діяльність у бібліотеках [Електроний ресурс].
– Режим доступу: http://www.zounb.zp.ua/node/1094. – Назва з екрана.



УДК 027.7
Олександра Сергіївна Гумен,
аспірант Київського національного
університету культури і мистецтв

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВИХ БІБЛІОТЕК
ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ
ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Діяльність наукових бібліотек вищих навчальних закладів досліджується різноаспектно й комплексно. Ми ставимо за мету розглянути проблему інформаційного забезпечення професійної комунікації, яка, на наш погляд, набуває актуальності. Динаміка накопичення нової професійної
інформації у будь-якій галузі характеризується, як геометрично-зростаюча. Із розвитком інформатизації суспільства, професійна комунікація отримала
інформаційний інструмент для підвищення ефективності процесів обміну професійною інформацією, покращення доступу до галузевих інформаційних ресурсів.
Питанням сучасного стану розвитку інформаційного забезпечення окремих секторів виробництва, зокрема, присвячені дослідження таких вітчизняних науковців, як О. Сосніна, В. Васильєва, Р. Калюжного,
В. Климчука, В. Кураса, Ю. Марчука, І. Чижа та багато ін.
Дослідженням електронних галузевих ресурсів, а саме аспектами термінології, каталогізації, організації та концептуальних засад займалися
О. Баркова, Н. Зайченко, В. Копанєва, Л. Костенко, О. Сокур, А. Чекмарьова.
Зазначимо, що інформаційні ресурси галузі на сьогодні є підґрунтям для її розвитку та реформування, тому оптимізація їх створення та використання стає важливою для проведення реформ у всій країни. Разом із

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції
101 тим, до корпоративної діяльності зі створення галузевих інформаційних ресурсів, недостатньо, на наш погляд, залучені наукові бібліотеки вищих навчальних закладів.
Стрімке зростання обсягів книжкових і періодичних фахових видань, як традиційних, так й електронних, викликає необхідність об’єднати зусилля для створення інформаційних ресурсів галузі. Провідні бібліотеки галузі
(технічні, медичні, педагогічні, історичні тощо), бібліотеки науково- дослідних інститутів, дослідницьких центрів та виробничих об’єднань, різноманітні інформаційні служби серед основних функціональних завдань мають завдання забезпечення інформаційних потреб фахівців і створення
інформаційних ресурсів. Адже, як зазначають науковці, інформація виступає сьогодні як один з першорядних ресурсів, значення якого є не меншим, ніж значення матеріальних, сировинних, людських та інших ресурсів.
Дослідження показало, що наукові бібліотеки вищих навчальних закладів, діяльність яких спрямована на підготовку спеціалістів галузевого спрямування, мають високий потенціал для розвитку системи
інформаційного забезпечення галузі. Ми підтримуємо думку Ю. Горбаня про те, що «висока наукомісткість інформаційного виробництва спонукає
інформаційні організації до інтеграції. Причиною таких дій є те, що, як показує практика, проведення розрізнених досліджень не дає бажаного економічного ефекту, а лише породжує дублювання» [1, с. 21].
Суттєвий вплив на якість інформаційного забезпечення галузі має комплексний підхід до опрацювання документної інформації та створення
інтегрованих корпоративних інформаційних ресурсів. Підтвердження даної тези знаходимо у науковій праці Т. Проценко. Досліджуючи комунікаційні канали та засоби задоволення інформаційних потреб сімейних лікарів, Т.
Проценко резюмує, що «формування системи комунікаційних каналів та засобів бібліотечно-інформаційного супроводу діяльності сімейних лікарів характеризується переходом від розроблення вузьких за своїм призначенням
інформаційно-програмних продуктів до створення комплексних
інформаційних систем з широким колом функціональних можливостей»
[2, с. 27].
Стратегічний курс держави на інтеграцію до європейського співтовариства визначає актуалізацію спільних міжнародних проектів зі створення професійних інформаційних ресурсів. Участь наукових бібліотек
ВНЗ України у формуванні інформаційного простору європейського професійного середовища набуває соціальної значущості. Науковці підтверджують перспективи глобалізації
інформаційних взаємодій.
Максимальна інтенсифікація інформаційних взаємодій стає ознакою сучасної реальності.
Отже, у результаті дослідження проблеми, можна зробити висновки про те, що більш активне залучення співробітників наукових бібліотек вищих навчальних закладів до формування корпоративної системи галузевих
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   27


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка