Методичні рекомендації до самостійної та індивідуальної роботи студентів




Скачати 410.22 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/3
Дата конвертації15.01.2017
Розмір410.22 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Факультет психології
Кафедра загальної та соціальної психології









ПСИХОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ

Методичні рекомендації до самостійної та індивідуальної роботи студентів









Луцьк
Східноєвропейський національний університет
імені Лесі Українки
2012

2
УДК [159.9:2] (073)
ББК 88.57 Я81
П 86
Рекомендовано до друку методичною радою
Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
(протокол № 3 від 21 листопада)

Рецензенти:
Мітлош
А.В. – кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної та соціальної психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки;
Іванашко О.Є. – кандидат психологічних наук, доцент кафедри вікової та педагогічної психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі
Українки
Психологія релігії : метод. рек. до самост. та індивід. роботи студ. / уклад. А.Б.
Мудрик ; Східноєвропейський нац. ун-т імені Лесі Українки, Ф-т психології, Каф. заг. та соц. психології. – Луцьк : СЄНУ ім. Лесі Українки, 2012. – 27 с.
Методичні рекомендації до самостійної та індивідуальної роботи студентів побудовані з урахуванням того, що частина матеріалу з курсу вивчається студентами самостійно. За умов, що на лекції відведена незначна кількість годин, то цей вид навчальної діяльності передбачає ознайомлення студентів лише із основними категоріями і поняттями, методами та психологічними теоріями предмета.
Виходячи з цього, в навчально-методичному виданні пропонується виклад тем курсу, основні тези теми, основні положення до теми, завдання для самостійної роботи студентів.
Завдання сформульовані таким чином, щоб можна було засвоїти основні категорії психології релігії, історичні передумови і перспективи розвитку психології релігії, її напрями та галузі, структуру, задачі та методи науки, її міждисциплінарні зв’язки з іншими науками. Значна кількість матеріалу присвячена таким ключовим темам як: релігійна свідомість, зовнішні і внутрішні фактори формування релігійної свідомості, причини виникнення релігійної свідомості, основні характеристики релігійної свідомості, феномен релігійності, етапи та чинники формування релігійності, індивідуально-типологічні характеристики релігійної особистості, психологія релігійної віри, психологічні особливості релігійного культу, психологічні особливості релігійної кризи та шляхи її подолання.
Для цілісного уявлення про навчальний курс у навчально-методичному виданні представлені питання для практичних занять, питання для складання заліку та перелік літературних джерел, рекомендованих для опрацювання.
Для студентів психологічних, релігієзнавчих, філософських спеціальностей, аспірантів, викладачів і всіх, хто цікавиться психологією.

УДК [159.9:2] (073)
ББК 88.57 Я81
П 86
© Мудрик А.Б. (укладання), 2012.
© Східноєвропейський національний
Університет імені лесі українки, 2012

3
ЗМІСТ
1.
Опис навчального курсу………………………………………………….4 2.
Пояснювальна записка…………………………………………………...4 3.
Структура курсу…………………………………………………….…….5 4.
Тематичний план змістових модулів………………………………….…5 5.
Тематичний план курсу……………………………………..………….…6 6.
Тематичний план практичних (семінарських) занять…………………23 7.
Питання для складання заліку…………………………………………..25 8.
Джерела, рекомендовані для опрацювання…………………………….27

4
1.

ОПИС НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ
Галузь знань, спеціальність,
освітньо-кваліфікаційний рівень
Характеристика навчального курсу
Галузь знань 0203 «Гуманітарні науки»
Напрям підготовки:
6.020301
– філософія
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр
Кількість кредитів, відповідних ECTS: 2
Загальна кількість годин: 72
Тип курсу: обов’язковий
Рік підготовки:3
Семестр: 5
Лекції: 18
Практичні: 18
Індивідуальна робота: 18
Самостійна робота: 18
Модулів: 4
Змістових модулів: 2
Вид контролю: залік
2.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Курс «Психологія релігії» вивчається на основі оволодіння основами соціальної психології та має міждисциплінарні зв’язки з такими дисциплінами: «Соціальна психологія»,
«Загальна психологія», «Релігієзнавство», «Філософія», «Історія культури» та ін.
Мета курсу «Психологія релігії» – ознайомлення студентів із основними етапами розвитку психології релігії як самостійної дисципліни; базовими теоретичними підходами
(як вітчизняними, так і зарубіжними) психології релігії; із суттю релігійної свідомості, її структурою та особливостями; із основними етапами філо- та онтогенетичного розвитку релігійності; із психологічними особливостями релігійного життя; релігійними кризами.
Курс «Психологія релігії» складається з 2 змістових модулів, кожен з яких поділений на окремі теми, які розкривають зміст дисципліни.
Завдання курсу:
1) ознайомити студентів з теоретичною базою психології релігії як самостійної дисципліни (методи, термінологія, теоретичні підходи);
2) сформувати у студентів уявлення про суть релігійного життя людини;
3) навчити виявляти і розуміти особливості кризових станів в релігійності людини;
4) сформувати уявлення про способи психологічної допомоги у ситуації релігійної кризи.
Вимоги до знань й умінь студентів.
В
результаті вивчення даного курсу студент повинен:
знати:

об’єкт й предмет психології релігії як галузі психологічного знання;

основні методи дослідження;

зміст, структуру й особливості релігійної свідомості;

чинники формування релігійності людини;

особливості релігійності та релігійних виявів у різних вікових групах;

психологію віруючих осіб;

психологію релігійної віри та її основні елементи;

психологічні аспекти релігійних обрядів та їх значення у житті людини;

психотерапевтичні властивості релігії для людини загалом.
Вміти:

орієнтуватися в базових теоретичних підходах психології релігії;

визначати типи релігійних особистостей та виявляти критерії релігійної зрілості;

виявляти кризові стани у релігійної особи, розкриваючи їх причини й прогнозуючи наслідки шукати адекватні способи виходу з них.

5
3.

СТРУКТУРА КУРСУ

4.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ

Тематичний зміст курсу складається з двох змістових модулів, які відображають логічну послідовність оптимального засвоєння фундаментальних знань з курсу «Психологія релігії».
Змістовий
модуль 1. «Психологія релігії як наука: становлення, сучасний стан» розкриває такі ключові теми курсу як: як галузь історія виникнення та становлення психології релігії, зв’язок з іншими науками; область і предмет та методи дослідження; структура, функції та основні категорії цієї науки; основні теоретичні підходи у психології релігії.
Змістовий
модуль 1. «Психологічні особливості релігійної особи» розкриває такі ключові теми як: релігійна свідомість, зовнішні і внутрішні фактори формування релігійної свідомості, причини виникнення релігійної свідомості, основні характеристики релігійної свідомості, феномен релігійності, етапи та чинники формування релігійності, індивідуально- типологічні характеристики релігійної особистості, психологія релігійної віри, психологічні особливості релігійного культу, психологічні особливості релігійної кризи та шляхи її подолання.
Тема
Кількість годин, відведених на: ле кц
ії
пр ак ти чн
і за ня тт я са м
ос ті
йн у ро бо ту
ін ди ві
ду ал ь
ну р
об от у
Змістовий модуль І. Психологія релігії як наука: становлення, сучасний стан
Тема 1. Психологія релігії як галузь психологічної науки
2 2
2 2
Тема 2. Становлення психології релігії як самостійної дисципліни
2 2
2 2
Тема 3. Основні теоретичні підходи у психології релігії
2 2
2 2
Змістовний модуль ІІ. Психологічні особливості релігійної особи
Тема 4. Релігійна свідомість
2 2
2 2
Тема 5. Внутрішні та зовнішні чинники формування релігійності Етапи розвитку релігійності людини
2 2
2 2
Тема 6. Релігійна особистість
2 2
2 2
Тема 7. Психологія релігійної віри
2 2
2 2
Тема 8. Психологічні особливості релігійного культу
2 2
2 2
Тема 9. Психологічні особливості релігійної кризи та конверсії
2 2
2
Всього годин:
18 18 18 18

6
5. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ
Змістовий
модуль І
«Психологія релігії як наука: становлення, сучасний стан»
Тема 1. Психологія релігії як галузь психологічної науки
Проблематика психології релігії.
Предмет і об’єкт психології релігії.
Методи психології релігії (інтерв’ю, спостереження, експерименти).
Психологічні особливості релігійного світогляду.
Спільні та відмінні ознаки наукового, релігійного та містичного світогляду.
Рекомендована література: 1; 5; 7; 10; 11; 12; 13; 14; 15; 16; 17; 19; 20; 21; 23; 24; 25.
Основні положення
Психологія релігії зосереджена на феномені релігії та її виявах як об’єкті вивчення.
Психологія релігії вивчає афективний, емоційний виміри релігії та намагається зрозуміти і виявити релігійні феномени з їх афективної сторони. Однак, психологія релігії вивчає не лише емоційний вимір релігії, але й раціональне її осмислення.
Предметом вивчення психології релігії є релігійність як психічний стан людини та його вияви. Релігійність як людський акт завжди пов’язана з екзистенцій ними проблемами, з проблемами вибору.
Психологія релігії безпосередньо пов’язана з релігійною психологією − сукупністю релігійних образів, містерій, ілюзій, настроїв і почуттів, у яких безпосередньо відображаються умови життя людей, а також всі порухи людської душі (раціональний, емоційний, вольовий). Домінуюча роль у релігійній психології належить емоційно- вольовому аспекту.
Термін «релігійна психологія» вживають для виокремлення психологічного зрізу релігійної свідомості.
Релігійна свідомість фіксує спосіб ставлення людини до світу через релігійну психологію як комплекс психологічних явищ, станів і процесів індивіда чи певної групи.
Релігійна психологія насамперед є реакцією на релігійні догми, віроповчальні принципи тощо. У свою чергу, психологія релігії вивчає ці «відповіді» як психічний факт

релігійність

на індивідуальному і колективному рівнях. Відтак психологія релігії вивчає психологічні особливості релігійності як на рівні індивідуальної, так і колективної свідомості та з’ясовує при цьому її вияв як на рівні світорозуміння, так і світовідчуття та світоставлення.
Отже, предметним полем психології релігії є релігійність як «увнутрішнена» релігія, певний особистісний, душевний стан, функціональні вияви якого залежать від духовної наповненості індивідуального буття, від його людинотворчих можливостей.
Предмет психології релігії має багаторівневу структуру:
1.
Загальнотеоретичний рівень психології релігії (охоплює розв’язання питання про походження, сутність релігії, структуру, зміст і функції релігійної свідомості, досліджує релігійні почуття, уявлення, феномен віри, психологію релігійних процесів (навіювання, навернення) тощо.
2.
Другий рівень формують соціально-психологічні теорії типологій віруючих.
Вивчається динаміка становлення релігійності в процесі розвитку індивіда, особливості структури, змісту релігійних уявлень, почуттів та поведінки в різних статево-вікових групах, залежність релігійності від соціального статусу і соціальної орієнтації .
3.
Релігійна психопатологія, що досліджує різноманітні психопатологічні форми релігійної свідомості. Вона тісно пов'язана з проблемами психіатрії, психотерапії, кримінальної психології.
Релігійні феномени, що, існують у формі психофізіологічних процесів у свідомості конкретних людей.
4.
Емпіричний рівень, сутність якого полягає в накопиченні фактичного матеріалу, зокрема автобіографічних свідчень, розповідей, документів віруючих людей.
5.
Питання релігійної педагогіки, пастирської психології, релігійної психотерапії.

7
Методи психології релігії:

загальнофілософські методи (діалектика, позитивістський підхід, прагматичний підхід тощо);

загальнонаукові методи
(метод системного аналізу, структурно- функціональний метод, аналіз і синтез, дедукція та індукція та ін.);

соціологічно-психологічні методи (інтроспекція, спостереження, експеримент, психологічний тест, анкетування, інтерв’ю).
САМОСТІЙНА РОБОТА З ТЕМИ
Словникова робота: релігія, психологія релігії, релігійна психологія, об’єкт та предмет психології релігії.
Творчі завдання та проблемні ситуації
Теми рефератів
1.
Релігія як об’єкт психологічного дослідження.
2.
Психологія релігії і пастирська психологія.
3.
Психологія релігії і теологія.
4.
Тенденції розвитку психології релігії.
Питання, винесені на самостійне опрацювання:
1.
Психологічні особливості релігійного світогляду.
2.
Спільні та відмінні ознаки наукового, релігійного та містичного світогляду.
Питання та завдання для самоконтролю
1.
У чому полягає особливість психології релігії?
2.
Охарактеризуйте предметне поле психології релігії.
3.
Встановіть зв'язок між психологією релігії та релігійною психологією.
4.
Охарактеризуйте структуру психології релігії.
5.
Охарактеризуйте основні методи, які використовуються в дослідженнях з психології релігії.

Тема 2. Становлення психології релігії як самостійної дисципліни
Ідеї Г. Сковороди.
Психологія релігії в Америці: В. Джеймс, С. Холл, Дж. Леуба.
Психологія релігії в Європі: В. Вундт, Д. Хутсебаут, Ж. Піаже та інші.
Рекомендована література: 1; 5; 6; 7; 10; 11; 12; 13; 14; 15; 16; 17; 19; 20; 21; 22; 23;
24; 25.
Основні положення
Релігію Г. Сковорода розглядав як досвід зіткнення із світом надприродного, надлюдського. Переживання цього зіткнення, його вияви в царині суб’єктивності є конкретизацією зв’язку з трансцендентним. Цей процес можна ідентифікувати як релігійність.
Г. Сковорода розглядає релігійність як внутрішній вияв стану душі. При цьому він вірить у буттєвість божественного і абсолютного. Поділяючи світ на дві сутності, філософ підкреслює, що весь світ складається з двох натур: одна

видима, друга

невидима
(пов’язується з божественною сутністю). Невидиме більш значуще, ніж видиме, що весь час змінюється, а думка, премудрість

незнищенні.
Отже, вираженням опозиції «Бог − світ» у творчості Г. Сковороди є вчення про дві природи, або натури, за власною термінологією самого філософа. Центром його досліджень залишається людина, а потік думок переміщується від відношення «Бог − світ» у площину
«людина − Бог», «Бог − людина».
Американську психологію релігії розглядають з теологічного погляду (представляють професійні богослови і практикуючі священики) та світського (професійні психологи, вчені, роботи яких мали атеїстичну спрямованість).
Розвиток американської психології релігії охоплює такі періоди:
1)
80-ті роки XIX ст.

початок 30-х років XX ст.;
2)
30-ті

40-ві роки XX ст.;
3)
50-ті роки XX ст. і дотепер.

8
Кожен етап уособлює певний напрям у психології чи філософії.
Джерелом виникнення психології релігії у США стала стаття «Моральне та релігійне виховання дітей» (1882) американського психолога С. Холла (1846

1924).
С. Холл вважав релігію неодмінною умовою процесу становлення особистості і тому досліджував і розробляв різноманітні ефективні методи релігійного виховання. Його двотомна праця «Юнацтво» (1904) стала хрестоматією з проблем статево-вікової релігійної психології. С. Холл заснував психологічну лабораторію, запровадив природничо-наукові методи дослідження феноменів свідомості, видавав науково-популярний журнал з питань релігійної психології та освіти. Американський психолог заснував Школу Кларка, яка наприкінці XIX ст. стала потужним центром досліджень у галузі психології релігії.
До основоположників психології релігії зараховують американського філософа
Джеймса Пратта (1875

1944), який розглядав психологічні аспекти осягнення феноменів віри, культу, містицизму. Особиста релігійна позиція вченого відобразилася у працях
«Психологія релігійної віри» (1907) і «Релігійна свідомість» (1920).
Основоположником психології релігії також вважають Джеймса Леубу (1868

1946).
Найвідоміші його праці

«Психологія релігійних феноменів» (1896), «Психологія вивчення релігії» (1912), «Віра в бога і безсмертя» (1916), «Психологія релігійного містицизму» (1925),
«Бог або людина» (1933), «Реформація церков» (1950).
Становлення психології релігії у Західній Європі характеризувалося неоднозначністю, оскільки різні школи сприяли її полівекторній спрямованості. Проте цей етап в науковій літературі залишається малодослідженим. В. Москалець, М. Попова, Д. Угринович та інші розглядали захіноєвропейську психологію релігії лише в контексті її становлення як окремої галузі знання.
Кожна із шкіл, що репрезентували психологію релігії, мала національні відтінки, зумовлені філософськими, психологічними, релігієзнавчими традиціями.
САМОСТІЙНА РОБОТА З ТЕМИ
Словникова робота: релігійність, релігійний світогляд.
Творчі завдання та проблемні ситуації
Теми рефератів
1.
Психологія релігії в контексті українського релігієзнавства.
2.
Ідеї психології релігії в працях Г. Сковороди.
3.
Американська і західноєвропейська школи психології релігії: спільне та відмінне.
4.
Становлення психології релігії на вітчизняних теренах.
5.
Психологія релігії в контексті природознавчих досліджень.
6.
Психологія релігії та російська релігійна філософія.
Питання, винесені на самостійне опрацювання:
1.
Особливості розвитку психології релігії у Росії та Україні у другій половині
ХІХ – на початку ХХ ст.
2.
Психологія релігії в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку.
Питання та завдання для самоконтролю
1.
Розкрийте особливості розуміння релігії Г. Сковородою.
2.
Вкажіть основні чинники виникнення американської психології релігії.
3.
У чому полягає суть та специфіка американської школи психології релігії?
4.
Розкрийте особливості становлення психології релігії в Західній Європі.
5.
Чим зумовлені деякі спільні ознаки в процесі становлення американської та
європейської психології релігії?
Тема 3. Основні теоретичні підходи у психології релігії
Психоаналітичні погляди у психології релігії (З. Фройд, К.- Г. Юнг).
Гуманістичний та екзистенціальний підходи у психології релігії (Г. Олпорт,
А. Маслоу, В. Франкл, Е. Фромм).
Трансперсональний підхід у психології релігії С. Грофа.
Три площини психіки людини за П. Призером.

9
Особливості онтогенетичного релігійного розвитку за Г. Гжимала - Мосчинською.
Рекомендована література: 1; 5; 6; 7; 10; 11; 12; 13; 14; 15; 16; 17; 19; 20; 21; 22; 23;
24; 25.
Основні положення
Процес виникнення релігії, розкриття її глибинної сутності досліджували вчені у
контексті психоаналізу.
Сенс вивчення релігії 3. Фройд вбачав у тому, щоб перетворити метафізику на метапсихологію. З огляду на специфіку різноманітних проявів релігійної свідомості саме психологія вивчає релігію крізь призму людської психіки, розкриває психологічні закономірності її виникнення, розвитку і функціонування.
Першим дослідженням проблем релігії є стаття «Нав’язливі дії і релігійні обряди»
(1907). Аналізуючи культову поведінку віруючих, вчений доходить висновку, що вона багато в чому нагадує поведінку невротика.
Релігійний культ є органічним елементом релігії: це реалізація релігійної віри в діях соціальної групи. До культової системи входить низка обрядів, ритуалів, жертвоприношень, молитв тощо.
З. Фройд досліджував спільне між нав’язливими діями та релігійними обрядами.
Досліджуючи витоки релігії, об’єктом вивчення Фройд робить психологію первісної культури та релігії. Результатом цих досліджень стала книга «Тотем і табу» (1913). У реконструкції модифікацій тотемізму 3. Фройд вбачав витоки релігійної свідомості.
На думку 3. Фройда, людство створило три картини світу: анімістичну, релігійну і наукову. Анімізм є передумовою виникнення релігії.
У праці «Незадоволеність культурою» (1929) 3. Фройд, не відмовляючись від розуміння релігії як ілюзорної форми задоволення людського прагнення до щастя, як відчуття істини, оцінює перспективи її заміни науковим світоглядом. Релігійність як відчуття вічності, безмежності є суб’єктивним явищем, а не догматом віри.
У праці «Людина на ім’я Мойсей і монотеїстична релігія» (1939) 3. Фройд досліджує генезу монотеїзму, робить спробу реконструювати проблему виникнення монотеїзму
Оригінальну концепцію релігії запропонував один із учнів 3. Фройда, філософ
Карл Густав Юнг (1875

1961). Він зазначає, що релігія

це, перш за все, стан свідомості, який є проявом життєвого зв’язку з тими психічними процесами, які знаходяться у глибині душі. Релігія

це шлях спасіння, що розкривається в одкровенні; це внутрішня позиція людини, маніфестації якої виявляються у процесі її духовної історії. Будь-яка релігія спонтанно виражає певний домінуючий психологічний стан. Вона закорінена в історію народу, є виразником його психології.
Релігія надає людині психологічну рівновагу. Тому з давніх часів людина підкріплює свої дії відповідними заходами релігійного характеру. Саме магія надає людині почуття безпеки, сприяючи реалізації її намірів. Історія релігії, за К.-Г. Юнгом,

це історія зміни символічних образів, за допомогою яких колективне несвідоме конструює систему символів.
Релігійні символи надають смисл людському життю, дають змогу відчути буттєвість.
К.- Г. Юнг констатує, що втрата священного характеру символів для людини є трагічною.
К.-Г. Юнг прагне диференціювати такі феномени, як релігійний досвід, релігійне переживання, догма, віровчення, віра, хоча і акцентує увагу на їхньому взаємозв’язку.
К.-Г. Юнг розуміє релігію як суто психологічний феномен, сутнісною основою якого
є божественне, що проявляється в релігійному досвіді, догмі, віровченні.
До питань релігії як психологічного феномену звертався видатний німецько- американський філософ і психолог Еріх Фромм (1900

1980). Він постійно полемізував з
Фройдом та Юнгом, котрі розглядали історію лише крізь психічні факти. Натомість Фромм вважає, що для осягнення таємниць історії недостатньо одних лише психологічних одкровень. їх необхідно співвіднести з багатомірним соціально-історичним контекстом, з
імперативами культури. Е. Фромм наполягає на соціальній детермінації психічних процесів.
Е. Фромм у релігієзнавчих дослідженнях «Психоаналіз і релігія» (1950), «Дзен- буддизм і психоаналіз» (1960), «Догмат про Христа» (1964), «Ви будете немов Боги» (1969)

10 розглядає низку проблем: чи змінилась сама людина; чи наблизилась вона до своєї прадавньої мрії

удосконалення самої себе; чи позбавилась вона «патогенних ефектів» впливу «техногенного суспільства».
Е. Фромм вважає, що поняття релігії містить не лише традиційні релігійні вірування, а й філософські системи, соціально-політичні доктрини тощо. По суті, він ототожнює релігію та світогляд, надаючи їй універсального статусу.
Е. Фромм виокремлює такі аспекти релігії: переживання, науково-магічний аспект, ритуал, семантичний аспект.
На думку Е. Фромма, є розмежування між авторитарними та гуманістичними релігіями.
Гуманістична психологія зосереджується на людині, визнає її право на самоствердження. Її представники досліджують проблеми адаптації людини до навколишнього середовища, прагнуть розв’язати глибинні конфлікти завдяки посиленню
«Я». Цей напрям психології має суто практичну спрямованість, розглядає проблеми особистісного зростання, розкриття глибинних людських можливостей.
Одним з фундаторів гуманістичної психології був американський психолог Карл-
Ренсон Роджерс (1902

1987). У своїх працях від досліджував глибинні підвалини «Я».
Представником гуманістичної психології також є Абрахам Маслоу (1908

1970). Він розробив холістично-динамічну теорію, у центр якої помістив здорову, сильну особистість, що самоактуалізується. До найвищих цінностей А. Маслоу зараховував духовні та релігійні.
Він вважав, що в людській природі вкорінений потяг до духовної самоактуалізації, яку він визначив як стан глибокого альтруїзму, періодичних пікових переживань, як цілісну людину у її вищих проявах. За А. Маслоу, пікові переживання фіксують найрадісніші моменти в житті людини. Ці стани він прирівнював до «центрального релігійного досвіду», який існує у всіх релігійних традиціях.
У процесі функціонування гуманістичної психології виокремлюється
трансперсональна психологія, яка зміщує акценти на метапотреби і метацінності. Предметом
її є психологічні виміри релігійного та містичного досвіду, завданнями

обґрунтування трансперсональної, транслюдської психології, що ґрунтується на основних духовних традиціях людства.
Значний внесок у трансперсональну психологію зробив італійський вчений Роберто
Ассаджіолі (1888−1974).
Зародженню трансперсонального руху значно сприяли С. Гроф, Д. Судзукі,
X. Чаудхрурі, Б. Раджніш (Ошо), тибетський буддизм. Представники трансперсональної психології досліджували східні духовні традиції, які вивчали людську душу.
С. Гроф вважав, що трансперсональні переживання сприяють відкриттям у розумінні і сприйнятті світу, матеріалізують трансфеноменальні виміри реальності. Вихід за межі
індивідуального свідчить про унікальне духовне пробудження. У трансперсональних переживаннях індивід ототожнює себе з космічною свідомістю, Вселенським Розумом або
Пустотою.
Релігійний і міфологічний символізм насичений різноманітними образами. Йому властиве переживання повного зникнення, за яким наступає воскресіння і відродження.
Сцена відродження часто супроводжується ототожненням себе з такими божествами, як
Осіріс, а також із Діонісом, Орфеєм, Персефоною і Адонісом. Із біблійних тем − це смерть і воскресіння Христа. Після переживань повного знищення індивіда охоплює світло надприродної яскравості − він переживає зустріч із архетипом Великої Богині-Матері. Таке унікальне прозріння дає змогу «по-новому усвідомити свою божественну природу і космічний статус»
Досліджував релігійність і американський психолог Гордон Оллпорт (1897

1967). Він важав, що кожна людина є своєрідною і унікальною, а особистість

динамічною системою, яка постійно змінюється, характеризується особистісним ростом, доланням самої себе.
Г. Оллпорт вважав релігію одним із найсуб’єктивніших виявів людського духу. На його думку, неможливо змоделювати стандартний релігійний досвід. Г. Оллпорт порівнює релігію індивіда з пучком білого світла, який видається простим і однозначним у своїй

11 цілісності, а насправді є багатокольоровим. Г. Оллпорт вважав, що на релігійність індивіда впливають фізіологічні потреби, темперамент і розумові здібності, психогенні інтереси і цінності, пошуки раціонального роз’яснення світу, реакція на навколишню культуру.
Співвідношення і значущість цих факторів індивідуальні. Г. Оллпорт виділив дві суперечливі форми релігійної орієнтації: зовнішню і внутрішню. Зовнішня релігійна орієнтація не є самоцінністю, а інструментом, що задовольняє потреби в комфорті, безпеці.
Людина з зовнішньою релігійною орієнтацією звернена до Бога, але не відсторонена від себе.
Вона використовує релігію для зручності. Г. Оллпорт підкреслював, що збереженню психічного здоров’я людини сприяє саме внутрішня релігійна орієнтація.
Психолог вважав, що релігійний консультант, священник, відіграє велику роль, особливо коли йдеться про екзистенційний вакуум або цілісну орієнтацію.
Оллпорт коментував і недоліки релігії, зокрема нездатність церков надати підтримку людям, які відчувають гостру емоційну кризу; навіювання релігією, що може спонукати до патологічного почуття вини, і навпаки − поверхового відчуття щастя, неефективного проти зла. Г. Оллпорт вважав, що релігійне почуття не ідентичне у різних людей: у декого досить поверхове, у інших − глибоке і всепроникаюче, різне і за змістом, і способом функціонування, оскільки залежить від зовнішньої і внутрішньої релігійності. На думку
Г. Оллпорта, психологічне здоров’я залежить від того, якої релігійної орієнтації дотримується людина.
САМОСТІЙНА РОБОТА З ТЕМИ
Словникова робота: психоаналіз, релігійна свідомість, релігійні обряди, релігійна картина світу, архетип, гуманістична психологія, само актуалізація, екзистенцій ний вакуум, пікові переживання, транс персональна психологія, транс персональні переживання, релігійний і міфологічний символізм, особистісне зростання, зовнішня та внутрішня релігійна орієнтація, релігійні почуття.
Творчі завдання та проблемні ситуації
Теми рефератів
1.
Релігієзнавча спадщина 3. Фройда.
2.
Концепція героїчного міфу 3. Фройда.
3.
Психологічне дослідження релігії К.-Г. Юнгом.
4.
Поняття індивідуальні в концепції К.-Г. Юнга.
5.
Поняття архетипів у працях К.-Г. Юнга.
6.
Концепція гуманістичного психоаналізу Е. Фромма.
7.
Роль гуманістичної психології в дослідженнях з психології релігії.
8.
Трансперсональна психологія і релігія.
9.
Історико-психологічне дослідження Е. Еріксона.
10.
Логотерапія В. Франкла.
11.
Психологія релігії в роботах Г. Оллпорта.
Питання, винесені на самостійне опрацювання:
1.
Три площини психіки людини за П. Призером.
2.
Особливості онтогенетичного релігійного розвитку за Г. Гжимала -
Мосчинською.
3.
Психологічна парадигма релігії Є. Торчинова.
Питання та завдання для самоконтролю
1.
У чому 3. Фройд вбачає психологічні витоки релігії?
2.
Дайте загальну характеристику релігієзнавчої спадщини 3. Фройда.
3.
Як і чому 3. Фройд тлумачить сутність тотемістичної трапези?
4.
Спираючись на релігієзнавчі праці 3. Фройда, прослідкуйте розвиток його поглядів на сутність релігії.
5.
У чому полягає відмінність юнгівської концепції розуміння релігії від фройдівської?
6.
У чому К.-Г. Юнг вбачає психотерапевтичне значення релігії?
7.
Назвіть суттєві ознаки «нової теології» Е. Фромма.
8.
З чим не погоджується Е. Фромм у розумінні релігії 3 Фройдом і К.-Г. Юнгом?

12 9.
Розкрийте особливості гуманістичних і авторитарних релігій (Е. Фромм
«Психоаналіз і релігія»).
10.
Яка роль гуманістичної психології у розвитку психології релігії? Відповідь обґрунтуйте.
11.
Чому представники трансперсональної психології звертаються у своїх дослідженнях до такого складного феномену як релігія?
12.
Яке місце займає релігія в дослідженнях С. Грофа?
13.
Охарактеризуйте історико-психологічне дослідження Е. Еріксона «Молодий
Лютер».
14.
Розкрийте психологічно-релігійну сутність логотерапії В. Франкла.
15.
Порівняйте і проаналізуйте погляди Г. Оллпорта на зовнішню і внутрішню релігійність.
Змістовий
модуль 2
Психологічні
особливості релігійної особи



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал