Методичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни «особливості перекладу художніх творів»




Pdf просмотр
Сторінка1/8
Дата конвертації05.02.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4   5   6   7   8
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«НВЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ
Електротехнічний факультет Кафедра
перекладу

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ»




ДНІПРОПЕТРОВСЬК
2015

2 Методичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни Особливості перекладу художніх творів (англійська мова / Л. В. Фоміна – видавництво Нац. гірн. унту – Д. : ДВНЗ «НГУ», 2015. – 109 с.
Укладач Л. В. Фоміна, к. ф. н, асистент кафедри перекладу. Затверджено до видання редакційною радою НГУ за поданням методичної комісії зі спеціальності 8.020303 Переклад (протокол № 2 від 26.09.2014).




Подано методичні вказівки щодо практичних занять магістрів з курсу Особливості перекладу художніх творів (англійська мова, які містять перелік основних питань, які повинні бути опрацьовані та засвоєні студентом, перелік літератури для опрацювання матеріалу. Призначено для магістрів з напрямку підготовки Філологія, спеціальності
8.02030304 Переклад.
Відповідальний за випуск в.о.завідувача кафедри перекладу, А.Я. Алексеев, д.філ.наук, професор





3
ЗМІСТ
Вступ. Мета навчальної дисципліни …………………………………..3 Основні завдання дисципліни Програма навчальної дисципліни …………………………………… 7 Теми практичних занять ……………………………………………... 10 Методи навчання ……………………………………………………... .. 11
Методичне забезпечення План практичних занять і завдання до них. Основні теоретичні поняття і терміни (38 годин Питання до заліку Рекомендована література Глосарій …………………………………………………………………..103













4
Вступ


Мета навчальної дисципліни
Метою викладання навчальної дисципліни Особливості перекладу художніх творів є опрацювання теоретичних основ перекладу художнього тексту та формування навичок виконання літературного адекватного перекладу фрагментів прозового, поетичного та драматургічного текстів першотвору.
Курс спрямован на ознайомлення із сучасними теоріями та підходами до перекладу художніх творів з видами, жанрами і композиційною структурою художніх творів, принципами, методами і моделями перекладу різних текстових жанрів на всіх етапах здійснення перекладацької діяльності від попереднього перекладацького аналізу тексту вихідної мови через перекладацькі трансформації та когнітивні процедури перекладу до редагування і експертизи перекладеного тексту цільової мови виконання літературних перекладів текстів чи фрагментів текстів художніх творів прози та поезії.
Основні завдання дисципліни

Знайомство студентів з сучасним станом дослідження проблем перекладу художніх текстів таз основними етапами розвитку мистецтва художнього перекладу розвиток навичок практичного підходу до методичних та теоретичних положень робіт закордонних та вітчизняних лінгвістів-перекладачів; розвиток у студентів здатності робити самостійні висновки з спостережень за процесом перекладу творів художньої літератури ознайомлення з основними особливостями перекладу художніх творів, а також розвиток навичок філологічного аналізу перекладів у зіставленні з першотворами

5 ознайомлення студентів із об'єктивними та суб'єктивними чинниками перекладу художніх творів, із актуальними проблемами художнього перекладу та його теорії розвиток базових навичок та вироблення стратегії оволодіння перекладом художніх творів активізація творчих здібностей перекладачів-початківців і сприяння вдосконаленню та розвитку цих здібностей.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати:

базові поняття та специфіку художнього перекладу та його теорії, основні принципи та труднощі перекладу художніх творів

об'єктивні та суб'єктивні чинники художнього перекладу прагматичні одиниці тексту як над фазової комунікативної одиниці особливості перекладу прозового, драматургічного та поетичного тексту стилістичні засоби та прийоми, що застосовуються для досягнення образності художнього тексту

рівні перекладу текстів художньої прози

перекладацькі трансформації, що застосовуються при перекладі тексту художнього твору
уміти:

здійснювати комплексний порівняльний аналіз перекладу і оригіналу із врахуванням об'єктивних вимог до якості перекладу

оцінювати адекватність художнього перекладу з урахуванням якісних і кількісних критеріїв виділити сюжетну лінію, сильні позиції, інформаційні вузли та визначати ступінь необхідності збереження їх у тексті перекладу

6 визначити стилістичні засоби, що створюють образність тексту оригіналу застосувати доречні семантичні трансформації при перекладі для збереження образності тексту оригіналу добирати влучні методи відтворення ідейного змісту твору, збереження етнонаціонального забарвлення твору оригіналу у перекладній версії перекладати фрагменти поетичних, прозових і драматичних текстів із англійської мови на українську та навпаки.











7
Програма навчальної дисципліни
Змістовий модуль І.
Предмет і завдання курсу Особливості перекладу художніх творів.
Історія українського художнього перекладознавства.
Тема 1.
Переклад художніх творів і його труднощі. Поняття ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД». Предмет і завдання курсу Особливості перекладу художніх творів. Труднощі перекладу художнього твору. Характерні ознаки художнього стилю. Види і жанри художніх творів. Функції художнього тексту. Основні вимоги до перекладу художньої літератури.
Тема 2. Доля українського художнього перекладу. Основні історичні етапи становлення українського художнього перекладу. Українські перекладачі ХХ ст. Перекладачі розстріляного відродження. Переклад в Україні після ІІ світової війни. Сучасні перекладачі Україні.
Тема 3. Творець сучасного українського художнього перекладознавства.
Майстри перекладу. Гордість світового і українського перекладацтва І.Франко, Л.Українка,
Т.Шевченко, П.Куліш , М.Зеров, Гр.Кочур, В.Мисик, М.Рильський, М.
Бажан, Б.Тен, М.Лукаш, М.Стріха та інші. ВВ. Коптілов як засновник українського художнього перекладу та його книга Актуальні питання українського художнього перекладу (1971). Перекладацька діяльність І. Франко, М. Лукаша, Д. Павличко, Н. Демурової.
Література: основна [2,5,6,7,11,12,15]; додаткова
[11,15,16]
Змістовий модуль ІІ.
Аспекти та лінгвосеміотичні засади художнього перекладу
Тема 1. Культурологічні та часові аспекти художнього перекладу.

8 Подолання часової відстані між оригіналом та перекладом.
Культурологічні труднощі перекладу
З
береження в художньому перекладі мовностильових засад літературного напряму Явища художнього тексту, що релевантні для збереження умові перекладу. Структурна композиція та змістова організація тексту художнього твору. Утілення категорії суб'єкта у текстових парадигмах автора, персонажа та читача.
Тема 2. Лінгвосеміотичні засади художнього перекладознавства.
Художній твір як особливий семіотичний знак. Типи знаків. Фактори смислотворення у художньому тексті. Прагматичні складові художнього тексту пресупозиції, імплікації, перлокутивний ефект. Композиційно- мовленнєві форми та способи викладення змісту у художньому творі.
Рівні нагромадження інформації в художньому тексті семантичний, контекстуально-ситуативний, прагматичний. Маркери тендеру художнього твору. Роль художньої деталі, образу та сильної позиції при перекладі першотвору.
Образу художньому творі та образність художнього тексту.
Література: основна [5,7,15]; додаткова [1-3,11,16,17]


Змістовий модуль ІІІ.
Типи перекладацьких трансформацій. Стилістичні прийоми.
Тема 1. Художній переклад як процес.
Проблема перекладності в лінгвістиці. Транслятема як одиниця перекладу. Три ступені наближення перекладу до першотвору. Головні протиріччя процесу перекладу. Адекватність і еквівалентність перекладу.Інтерпретація тексту перекладачем. Поняття про перекладацькі трансформації.
Тема 2. Лексичні трансформації при перекладі.
Необхідність лексичних трансформацій у процесі перекладу.Типи лексичних трансформацій. Антонімічний переклад.
Лексичні труднощі перекладу художнього тексту відтворення власних назв, назв культурних та національних реалій, авторських неологізмів та

9 оказіоналізмів, стилістично маркованої лексики, етно-фразеологізмів та усталених виразів, семантичного потенціалу синонімів.
Тема 3. Граматичні труднощі перекладу.
Місце граматики в структурі мови. Причини застосування граматичних перекладацьких трансформацій. Види граматичних трансформацій.
Граматичні труднощі перекладу художнього тексту способи передачі лексично значущих артиклів (англ. тексту, видо-часових форм дієслова, граматичної та суб'єктивної модальності, структуру пасивному стані, віддієслівних предикативних комплексів, асиндетичних іменникових словосполучень, темо-рематичних зв'язків, мовних одиниць змісту нарівні диктем, синтаксично-ускладнених та розгалужених предикативних одиниць, часток, вигуків, сполучників, синдетичного та безсполучникового типів синтаксичного зв'язку.
Тема 4. Синтаксичні особливості перекладу.
Синтетичні та аналітичні типи мов. Логіка англійського речення. Типи синтаксичних трансформацій при перекладі. Типові труднощі перекладу різних членів речення в англійській мові.
Тема 5. Лінгвістика художнього тексту.
Поняття тексту в лінгвістиці. Границі тексту.Семіотичний підхід до визначення тексту.Характеристики тексту. Типи інформації, заключені в тексті.
Тема 6. Аналіз художнього тексту. Стилістичні прийоми.
Мова художнього тексту, як об’єкт дослідження. Два типи аналізу художнього тексту. Значення теорії контексту для адекватного розуміння тексту. Стилістичний контексті стилістичний прийом. Тропи як засоби створення художнього образу.
Література: основна [1,3,4,9-14]; додаткова
[6,7,8,13]


10
Змістовий модуль І.
Особливості перекладу поезії, прози, фольклору.
Тема 1: Основні проблеми перекладу художніх текстів.
Співвідношення контексту автора і контексту перекладача. Проблеми художнього перекладу. Проблема художнього стилю і стилістики тексту у перекладознавстві. Функції художнього твору через призму завдань перекладача. Урахування ідіостилю автора та особистості перекладача у перекладацькій діяльності. Ідейна та образна структура художнього першотвору. Способи перекладу, що застосовуються у перекладі художнього твору підрядковий, скоповий, реферативний, анотаційний, переклад- переспів, переклад-адаптація, транскрипція, транслітерація, калькування, пошук аналогій, пошук абсолютних та неповних еквівалентів, описовий переклад. Порівняльний аналіз тексту перекладу художнього тексту та його першотвору. Рівні адекватності перекладу першотвору.
Тема2. Oсобливості перекладу поезії.
Види перекладів поезії. Вимоги до художнього перекладу вірша. Ознаки віршованих творів з точки зору силабо-ритмічної та метричної організації. Функції поетичного твору через призму завдань перекладача.
Тема 3. Oсобливості перекладу прози.
Види перекладів прози.
Вимоги до художнього перекладу прози. Стилістична семасіологія художнього прозового тексту. Рівні стилізації інформації в прозовому художньому творі. Роль морфеми, слова, речення, контексту у створенні образності та виразності.З'ясування текстових конотацій. Перекладацький аналіз стилістики текстів першотвору та перекладу.
Тема4. Oсобливості перекладу драматургії.
Види перекладів драми. Вимоги до художнього перекладу драматургії.

11 Види драматургічних творів. Фактори, що зумовлюють труднощі адекватного відтворення смислу драматургічного твору при перекладі. Лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості перекладу драматургічних творів. Класична англійська драма в українських перекладах. Зіставний аналіз.
Тема 5. Oсобливості перекладу фольклору.
Види перекладів фольклору. Вимоги до художнього перекладу фольклору. Вибір способу перекладу складних казкових імен.

Література: основна [5,6,9-12]; додаткова [16-19]


Змістовий модуль V.
Від теорії до практики художнього перекладу. Право інтелектуальної
власности
Тема 1 Переклад та інтерпретація у полі міжвидової взаємодії мистецтва
до розмежування понять.
Відтворення архітектонічної структури оригіналу. Свобода акцентуації інтерпретатора. Трансвидовий переклад. Імпровізація.
Тема 2. Художній твір як об'єкт авторського права
Право інтелектуальної власности. Вимоги до об'єктів авторського права.
Фактори, що зумовлюють труднощі визначити авторство.
Тема 3. Презентація і захист перекладацьких проектів магістрів.
Коментування перекладів. Розбір перекладацьких трансформацій.

Теми практичних занять

№ з/п Назва теми Кількість годин
1 Предмет, об’єкт та завдання курсу Особливості перекладу художніх творів. Переклад художніх творів і його труднощі.
2 2 Доля українського художнього перекладу.
2 3 Творець сучасного українського художнього
2

12 перекладознавства. Майстри перекладу.
4 Культурологічні та часові аспекти художнього перекладу.
2 5 Лінгвосеміотичні засади художнього перекладознавства.
2 6 Художній переклад як процес.
2 7 Лексичні трансформації при перекладі.
2 8 Граматичні труднощі перекладу.
2 9 Синтаксичні особливості перекладу.
2 10 Лінгвістика художнього тексту.
2 11 Аналіз художнього тексту. Стилістичні прийоми.
2 12 Основні проблеми перекладу художніх текстів.
2 13 Oсобливості перекладу поезії.
2 14 Oсобливості перекладу прози.
2 15 Oсобливості перекладу драматургії.
2 16 Oсобливості перекладу фольклору.
2 17 Переклад та інтерпретація у полі міжвидової взаємодії мистецтва до розмежування понять.
2 18 Художній твір як об'єкт авторського права.
2 19 Презентація і захист перекладацьких проектів.
2

РАЗОМ
38

Методичне забезпечення
Методичне забезпечення навчальної дисципліни Порівняльна стилістика українського та англійського наукового мовлення включає:

навчальна програма з дисципліни опорний конспект лекційна паперовому носію опорний конспект лекційна електронному носію плани семінарских занять тестові завдання до заліку методичні вказівки по організації самостійної роботи студентів методичні розробки з виконання контрольних робіт для студентів- заочників

13

освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста та магістра напряму 6.020303 Філологія, спеціальністю 8.02030304 “Переклад


План практичних занять і завдання до них. Основні
теоретичні поняття і терміни (38 годин)
Тема1: Переклад художніх творів і його труднощі
1. Поняття ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД». Предмет і завдання курсу Особливості перекладу художніх творів. Труднощі перекладу художнього твору.
3. Основні вимоги до перекладу художньої літератури.
Художній переклад — це переклад творів художньої літератури і художніх текстів. Цей переклад є інструментом культурного освоєння світу, розширення колективної пам'яті людства, чинником самої культури. Теоретичною базою такого перекладу є літературознавча теорія перекладу, спрямована на вирішення історико-літературних завдань. Художній переклад має двосторонній характер з одного боку він є продуктом міжлітературної комунікації, в той же час він багато в чому обумовлює і визначає її. Переклад виконує дві основні функції: інформативну і творчу.
Переклад художніх творів є найбільш складним. Жанрові особливості оригіналів у перекладі відіграють надзвичайно важливу роль. Переклад афоризмів чи прислів'їв, у яких кожне слово - навагу золота, безперечно, відрізняється від перекладу народного епосу з типовими для цього жанру багатократними повторами так званих фольклорних формул. Відтворення в перекладі такої класично строгої, канонічної форми, як сонет - рядковий вірш певної строфічної будови з чітко визначеним членуванням змісту, з установленою системою римування, потребує іншого підходу, ніж праця над перекладом верлібру - вільного віршу, який немає ні рими, ні окресленого розміру. Взагалі, переклад п о е зі ї істотно відрізняється від перекладу прози, оскільки сама природа поетичного твору має чимало відмінностей від природи твору прозового (значно більша вага окремого слова, широке використання фонетичних засобів організації тексту (рима, благозвучність близько розташованих звукових комбінацій, ритміко-інтонаційна своєрідність, незначний обсяг і т. ін.). Певні особливості має й переклад драматургії, в якій надзвичайно важливу роль відіграє індивідуалізація мови персонажів з елементами просторіччя та народної фразеології як основний засіб розкриття їх внутрішнього світу. Існує також специфіка перекладу дитячої літератури, оскільки перекладач має враховувати особливості сприймання художнього твору неповнолітнім читачем, вихованим у іншому культурно-лінгвальному

14 середовищі. В оповіданнях для молоді складність при перекладі становить молодіжний сленг носіїв даної мови, який є дуже рухливим мовним прошарком і тому часто немає фіксації у словниках. Указках закріплено моральні норми даного суспільства, вжито назви національних казкових героїв та специфічні фольклорні формули, що можуть бути відсутні у приймаючій культурі. Наприклад, російськомовна казкова фольклорна формула В некотором царстве,
в тридесятом государстве... немає відповідника в українському фольклорі. Переклад художніх творів має творчий характер. Як підкреслює професор О.П. Гончаренко, переклад художньої літератури – це майстерність та хист, з ним треба народитися, він десь в тобі в глибині, він цілком природній, невимушений, але разом з тим, працювати над перекладом будь-якого художнього тексту - це тяжка, сумлінна, наполеглива праця, це надзвичайна чутливість до слова, до його внутрішньої структури та мелодики, це навіть своєрідне милування цими словами, які потім складаються у гарні рядки перекладених віршів або прози. Перекладач художнього твору сам є художником [4 с. У зв'язку з тим, що форма і зміст художнього твору перебувають у нерозривній діалектичній єдності, найважливішим завданням художнього перекладу є збереження цієї єдності. Перекладач повинен не тільки правильно відтворити ідеї автора оригіналу, ай відобразити спосіб художнього втілення цих ідей, передати образність оригіналу з не меншою силою, ніж це зробив його автор. Звідси пильна увага перекладача художнього твору до його семантики і с тилі стики. Всі важливі складники ориґіналу в їх взаємозв'язках між собою і художньою цілістю твору мають бути відтворені в перекладі.
Таким чином, у художньому перекладі важливе збереження форми,
змісту, структури і естетичного впливу оригіналу тексту. Переклад художніх текстів здійснюється фахівцями-філологами з урахуванням усіх мовних особливостей.

Літературний переклад, або художній переклад - це вид перекладу,
який передає думки оригіналу, викладені за допомогою правильної
літературної мови.
Серед філологів поширена так звана теорія неможливості перекладу. За цією теорією повноцінний переклад з однієї мови на іншу взагалі неможливий внаслідок значної розбіжності виразних засобів різних мов переклад нібито є лише слабким і недосконалим віддзеркаленням оригіналу, що дає про нього вельми окреме уявлення.
Інша точка зору, що лягла в основу діяльності багатьох професійних перекладачів, полягає втому, що будь-яка розвинена національна мова є цілком достатнім засобом спілкування для повноцінної передачі думок, висловлених на іншій мові. Практика перекладачів доводить, що будь-який
твір може бути повноцінно (адекватно) перекладено на іншу мову зі
збереженням усіх стилістичних та інших особливостей, властивих даному
авторові. Але в інтересах точності передачі змісту часто буває необхідно

15 вдатися до зміни структури речення, що перекладається, відповідно до норм мови, тобто переставити або навіть замінити окремі слова і вирази.
Основні вимоги до перекладу художньої літератури
1) Точність. Перекладач зобов'язаний донести до читача повністю всі думки, висловлені автором. При цьому повинні бути збережені не тільки основні положення, але також нюанси і відтінки вислову. Піклуючись про повноту передачі вислову, перекладач разом з тим не повинен нічого додавати від
себе, не повинен доповнювати і пояснювати автора. Це також було б спотворенням тексту оригіналу.
2) Стислість. Перекладач не повинен бути багатослівним, думки повинні бути викладені в максимально стислій і лаконічній формі.
3) Ясність. Лаконічність і стислість мови перекладу, однак, ніде неповинні йти на шкоду ясності викладу думки, легкості її розуміння. Слід уникати складних і двозначних оборотів, що ускладнюють сприйняття. Думка має бути викладена простою і зрозумілою мовою.
4) Літературність. Як уже зазначалося, переклад повинен повністю відповідати загальноприйнятим нормам літературної мови. Кожна фраза повинна звучати жваво і природно, не зберігаючи ніяких слідів чужих синтаксичних конструкцій оригінального тексту.
Завдання художнього перекладу
При застосуванні до художнього перекладу відповідь на поставлене запитання може виглядати так форма зміст 1 → зміст 2 - форма 2, тобто завдання перекладача полягає у виявленні змісту у всій його повноті (чи виявленні усіх функцій форми) та відтворенні їх у новій формі.При цьому наявність змісту та змісту пояснюється тим, що, як буде показано далі, деякі зміни у змісті, що адаптують текст до культури мови, що перекладає, практично завжди неминучі.
Завдання до практичного заняття. Проаналізуйте
1. Що є літературний переклад, або художній переклад?
2. Які основні вимоги до перекладу художньої літератури
Тема 2:
Доля українського художнього перекладу
1.
Історичні віхи розвитку українського художнього перекладу.
2.
ХІХ ст – період активної перекладацької діяльності в Україні. Українські перекладачі ХХ ст. Перекладачі розстріляного відродження. Переклад в Україні після ІІ світової війни. Сучасні перекладачі Україні
Розглядаючи історичні віхи розвитку українського художнього перекладу проф. О. П. Гончаренко акцентує, що сучасний український читач, на жаль,

16 навряд чи уявляє, який величезний досвід та які шедеври перекладацької майстерності належать перу вітчизняних перекладачів, що складають гордість та загал нашого перекладацтва (І.Франко, Л.Українка, Т.Шевченко,
П.Куліш , М.Зеров, Гр.Кочур, В.Мисик, М.Рильський, М. Бажан, Б.Тен,
М.Лукаш, М.Стріха та інші) "[4, с. 2].
Перекладацька традиція складалася в нашій країні з найдавніших часів ченці монастирів Київської Русі були несвідомими "переписувачами відомих у країні з 10 сторіччя старослов'янських перекладів Святого Письма" [16, с вони несвідомо вносили у тексти окремі фонетичні та морфологічні риси української мови. "Пересопницьке Євангеліє" (1556-1561) вважається найвизначнішим перекладом на українську мову Святого Письма. Пізніше у
ХVП-ХVПІ ст. в Україні поширюються у перекладах з латинської, італійської, польської мов рицарські романи (про Бову Королевича, про Петра Золоті Ключі тощо, байки Езопа, деякі новели з "Декамерона"
Боккаччо, які зазнали суттєвих перероблень на українському підґрунті. XVIII століття позначилося в українській перекладній літературі перекладами й переспівами Григорія Сковороди з Овідія та Горація.
Перші десятиліття XIX сторіччя - це своєрідний розвій поетичних перекладів на українську мову, на яку неабиякий вплив мав стиль "Енеїди"
І.Котляревського: по-перше, маємо на увазі травестійні "Гараськові пісні" переспіви від Горація) П.Гулака-Артемовського, переклад поеми "Полтава" ОС. Пушкіна, виконаний Є.Гребінкою. Як зауважив Максим Рильський, Пушкіна перекладали на українську мову ще за його життя, причому перекладач "Полтави" Євген Гребінка присвятив свою роботу авторові, с. Саме в цей період з'являються переклади романтичної поезії
Л.Боровиковський переклав баладу "Світлана" В.Жуковського (яка, варто згадати, була переспівом німецької балади Г.Бюргера) і назвав її "Маруся, перенісши дію в Україну вірш П.Гулака-Артемовського "Твардовський" є переспівом балади А. Міцкевича "Шні Твардовська"; М.Костомаров,
Шевченків товариш з Кирило-Мефодієвського братства, а згодом визначний історик, не тільки переклав лірику Дж.Байрона, алей зробив деякі спроби у перекладі-переспіві пісні Дездемони О.Шпигоцький переклав сонети
А.Міцкевича, і таким чином "прищепив" цей жанр до української поезії, тощо. Слід лише нагадати, що Т.Шевченко в "Давидових псалмах" представив високохудожні зразки перекладів біблійних текстів, запроваджуючи в них "елементи переспіву - своєрідний перехід між перекладною та оригінальною творчістю поета" с.
Звернімо увагу також і на різноманітність перекладацьких підходів до перлини староруської літератури, які виявили переклади "Слова про Ігорів похід, здійснені М.Шашкевичем, М.Максимовичем, Т.Шевченком (деякі уривки, С.Руданським, Ю.Федьковичем та ін. Крім того, С.Руданський переспівав "Пісню про віщого Олега" на народний український лад (їде конем білогривим по чистому полюса І.Франко намагався передати пушкінські рядки, максимально наближаючи їх до оригіналу.

17 Дослідниками й перекладачами сербської народної пісні вважаються М. Шашкевич і Я.Головацький. Так, кращі переклади сербської народної балади "Хасанагиниця" Вука Караджича належать Якову Головацькому і Леоніду Первомайському. На цю добу також припадає і активізація перекладання античних авторів, зокрема "Іліаду" Гомера ("Ільйонянка") та "Енеїду" Вергілія переклав С.Руданський, гомерівський епос та "Антігону"
Софокла - П.Ніщинський. Як наголошує Максим Стріха, "рік 1882 можна без перебільшення назвати етапним у розвитку українського 'перекладу" [17, с.
89]. Саме на цей період припадає переклад Вільяма Шекспіра (перший том "Шекспірових творів" з'являється у Львові, 13 драматичних творів у перекладі "невтомного трудівника" с Пантелеймона Куліша (ще два його переклади "Цимбелін" та "Венеціанський купець" десь, на жаль, загубилися. Згодом у Києві виходить "Гамлету перекладі М.Старицького. І хоча перші спроби перекладу Шекспіра, виконані Павлином Свєнціцьким та Юрієм Федьковичем, у порівнянні з російськими здавалися надто наївними, але "роботи Куліша й Старицького стоять цілком нарівні найкращих тогочасних російських перекладів Дружиніна й Вейнберґа, а в цілому ряді моментів й істотно перевищують їх" с. 89].
Проблема відтворення словесних образів здавна турбувала багатьох письменників-перекладачів. Так, Іван Франко, який є не тільки блискучим перекладачем, алей засновником українського перекладознавства, дужеуважно ставився до цієї проблеми. На думку Роксоляни Зорівчак, "і в своїй практичній діяльності, і в численних оглядах перекладів інших авторів
І.Франко приділяв велику увагу відтворенню кожного словесного образу, с. Він підходив до перекладацької справи з науковим аналізом та художньою внутрішньою інтуїцією, бо володів усіма стильовими ознаками української мови. До І. Франка українське перекладацтво працювало лише над творами європейських авторів, поет першим започаткував переклад текстів східних авторів. Добре відомо, скільки зробив Франко для ознайомлення західноукраїнських читачів з творчістю Тургенєва, Салтикова-
Щедріна, Успенського, Пушкіна, Льва Толстого, Герцена, Горького. У цей саме період розквітає перекладацька діяльність і П.Грабовського - він перекладає не тільки "Шільонського в'язня" Дж.Байрона, алей ліричні і політичні вірші з естонської, латиської, вірменської, грузинської, угорської та інших мов. І хоча існує припущення, що перекладач в процесі роботи над поемою Байрона зазнав певного впливу російського перекладу, зробленого В.
Жуковським ще уроці с, мине можемо відкинути, що переклад, виконаний Грабовським, за обсягом все ж таки ближчий до оригіналу. Сам перекладач занотував, що "Шільонського в'язня" Дж.Байрона "він почав
________
* Переспів - вірш, написаний за мотивами поетичного твору іншого автора, з елементами наслідування версифікаційних елементів, "наближений до перекладу, але відмінний від нього за відсутністю еквіритмічності. Переспіви були досить поширені на печатках нової української літератури [8, 546].

18 перекладати за допомогою товаришів, що добре знали британську мову" [1,
75]. За висловленням М.Рильського, "переклади Старицького, Грабовського і Франка були значним кроком уперед" с. Кінець XIX - початок XX століття відзначається значним доробком до розвитку художнього перекладу, який вносять такі майстри, як В.Самійленко, що переклав п'єси Ж.-Б.Мольєра та пісні Беранже, Леся Українка (лірика Г.Гайне, уривки з Гомера, Дайте, драма "Ткачі" Г.Гауптмана). Переклад творів Гайне було створено і
П.Кулішем, І. Франком, А.Кримським, який також майстерно втілив українською твори Гафіза, Сааді та інших поетів Сходу. Відчуття тонкостей зарубіжної лірики і вміння їх передати було притаманно і перекладачеві М. Вороному. Саме у цей період український читач має можливість ознайомитися з українськими перекладами світової прози - це твори Г. Мопассана, К. Гамсуна, Л.Толстого, Е.Золя, Е.По, А.Франса, Р.Кіплінга, драм Г.Ібсена, Б.Б'єрнсона тощо.
За радянських часів в нашій країні склалася й змужніла нова школа художнього перекладу, яка була вихована М.Горьким, К.Чуковським,
А.Федоровим, М.Рильським, І.Кашкіним, Г.Гогечиладзе та іншими майстрами й теоретиками перекладацтва. І цього факту з історії нашої країни аж ніяк не можна відкинути, хоча ми знаємо, якою трагедією стали спроби деяких письменників "вирватися з лабет соцреалізму"[16,с.428] та вдатися до "внутрішньої еміграції. У свою чергу, спираючись на надбаний багатющий практичний досвіду нашій республіці виникла й розвинулась теорія художнього перекладу, представлена ґрунтовними працями О.Фінкеля "Теорія і практика перекладу" (1929)*, О.Кундзіча "Слово і образ" (1966),
Б.Тена "Нотатки про ритміку гекзаметра" (1967), С.Ковганюка "Практика перекладу" (1968), В.Коптілова "Першотвір і переклад" (1972), "Творчі проблеми перекладу" (197?), М.Рильського "Мистецтво перекладу" (1975) та інших теоретиків і практиків перекладу.
Переклади
М.Рильського,
М.Бажана,
В.Мисика,
О.Кундзіча,
О.Новицького, Н.Андріанової, Б.Тена, М.Лукаша, М.Зерова, Є.Дроб'язка,
І.Костецького, Г.Кочура, І.Качуровського, М.Москаленка, М.Стріхи та інших майстрів належать до визнаних шедеврів світового перекладацького мистецтва. Інша справа, в обстановці якого політичного напруження і навіть гоніння вимушені були працювати вищезгадані митці. Відомий український перекладач М. Москаленко зауважує "Починаючи з антиукраїнських погромів кінцях -початку х років ідо другої половини х ниділа і теоретична перекладацька думка. Власне, художній переклад в Україні існував, і то у своїх високих виявах, завдяки подвижницькій праці кількох вцілілих майстрів
М.Рильського,
М.Бажана,
П.Тичини,
Л.Первомайського"[12, 175]. Переклади Л.Первомайського - це переклади "Лейли і Меджнуна" Нізамі, поезії Війона, Гайне, Петефі тощо. Напередодні війни ще встигли вийти в світ майстерні переклади В.Свідзинського (комедії
Арістофана, "Русалка" О.С.Пушкіна), "Борис Годунов" у перекладі М.Зерова, хрестоматія з античної літератури. Окремо зазначимо, що саме від О.Фінкеля

19 бере початок один із принципів перекладу М.Рильського, який грунтується на тому, що у процесі перекладу перекладач повинен виходити з певного конкретного факту й кожного разу приймати рішення стосовно перекладу окремо, дбаючи водночас про зв'язок його з цілим твором і маючи на увазі свою мову і свою культуру.)укладена О.І.Білецьким. Тут варто згадати, що саме на кінець х років XX століття припадають влучні переклади
Джойсового "Улісса", які блискуче були здійснені львівською дослідницею
Дарієщ Віконською, що знайшли своє логічне продовження у монографії авторки, яка вийшла у світу 1934 році (Джеймс Джойс)
Визнаним майстром художнього перекладу вважається Микола
Константинович Зеров (перекладацька діяльність якого припадає на 1940-50- ті роки XX століття йому належать взірцеві інтерпретації творів Катулла,
Вергілія, Горація, Овідія, французьких ліриків - П.Ронсара, Ж.-М.Ередіа. До речі, саме М.Зеров вважається найавторитетнішим знавцем та перекладачем античної літератури в Україні. Власні твори Зерова -сонети, олександрійські вірші (що їх у класичному вигляді застосовував перекладач - цикл "Олександрійські вірші) і елегійні дистихи (Любовні елегії, "Сумні елегії) - гармонічно поєднуються з його перекладами і французьких "парнасців" і сонетів Петрарки. Але найменш відомий Зеров як перекладач російських поетів - О.Пушкіна (лірика, повість "Постріл, драма "Борис
Годунов", над перекладом якої поет працював кілька років і видав його під іншим іменем "Б.Петрушевський"), М.Лермонтова (Пророк, "Поет, Демон) В.Брюсова, І.Буніна (сонети "Єгипет, "Камінь Кааби"), М.Гоголя Портрет, "Іван Федорович Шпонька та його тітонька, А.Чехова Красуня, "Шампанське, "Чорний монах.
Найбільшого розквіту у ці роки мистецтво перекладу набуло під пером Олекси Кундзіча та Максима Рильського. Не можна не приєднатися до
М.Москаленко: "перекладацький доробок О.Кундзіча вражає"[12,с.174]. Так, Олексій Кундзіч зробив величезну працю, яку М.Рильський назвав "літературним подвигом" с він створив українською мовою класичний переклад "Війни і миру" Л.Толстого, з-під його пера вийшли вишукані переклади роману "Герой нашого часу" М.Лермонтова, оповідання і повісті М.Лєскова, роман "Російський ліс" Л.Леонова, проза
К.Паустовського, В.Катаєва та інших російських письменників. У своїх наукових статтях, присвячених проблемам перекладу О.Кундзіч повставав проти буквалізму, механічного копіювання і калькування при перекладі російських оригіналів, обстоював свої позиції, принципи перекладу як мистецтва слова, бо "як письменник, що прийшов до теорії і практики перекладу зі стихії власної неперекладної, оригінальної прози, Олекса
Кундзіч краще від інших відчував накинуту перекладачам, редакторам, видавцям неприродність мови, неприродність, яка випливала із загального ідеологічного догматизму, всієї структури "надбудови" х - початку х років..."[12,с.175].

20
Мине можемо також залишити осторонь перекладацький досвід Володимира Мисика (крайцем нагадаємо, що талановитий перекладач свого часу відбувся і як талановитий український поет, в якому повною мірою відчуваються "взаємозв'язки оригінальної і перекладацької творчості поета, діапазон його художніх уподобань, внутрішня близькість Мисикові тих авторів, яких він береться перекладати, хоч вони й віддалені від нього не на одне століття" с. Отже, його перу належать переклади романів "Манхеттен" Дос Пассоса, за його редакцією були створені переклади таких романів, як "Пригоди Робінзона Крузо" Даніеля Дефо, "Подорожі Гуллівера"
Дж.Свіфта, поезії Роберта Бернса, роман ОТенрі "Королі і капуста, п'єси Шекспіра "Тимон Афінський, "Ромео і Джульєтта, "Поезії" Дж.Кітса, твори славнозвісних англійців Мільтона, Байрона, Шеллі, бенгальця Р.Тагора, американського барда У.УЇтмена, німців Гете, Гейбеля, а також твори великих поетів Сходу, серед яких Омар Хайям, Рудакі, Гафіз, Сааді,
Фірдоусі. На жаль, в Україні ще й досьогодня немає серйозного монографічного дослідження багатогранної творчої праці цього видатного майстра перекладацького мистецтва.
Статусу перекладацької класики набули натхненні переклади
М.Рильського - "Пан Тадеуш" А.Міцкевича, "Орлеанська діва" Вольтера, Євгеній Онєгін", "Мідяний вершник" О.Пушкіна, вірші Ломоносова, Фета,
Брюсова, Тютчева, художні образи якого постійно наснажували поетичний світ письменника. Українському поетові вдається передати тонкі нюанси змісту першотвору у поєднанні з визначальними особливостями його художньої форми та мови.
Для перекладацького стилю М.Бажана, видатного українського поета і перекладача, характерне уміння використати "ресурси давньої української мови й сучасної абстрактної лексики" с. І як результат, блискучий переклад "Витязя у тигровій шкурі" Ш.Руставелі, "Давитіані" Д.Гурамішвілі у Грузії фахівці вважають "переклад Бажаном "Витязя" найкращим перекладом поеми - всіх часів і всіма мовами" с, "Фархад і Ширін" А Навої, поезії ІД.Норвіда, Р.Тагора, добірки поезій Дайте Алігієрі, Р.-
М.Рільке, вірші Я.Івашкевича, П.Целана, Ф.Гельдерліна, а переклади "Римських елегій" та "Венеціанських епіграм" Й.-В.Гете є взірцем українського перекладацького мистецтва.
Звернімо увагу на перекладацьку діяльність Надії Андріанової, що створила майстерні переклади з цілої низки європейських мов. Маємо на увазі твори А.Франса, А.Доде, Ш.де Костера, Г.Гайне, Б.Брехта, Б.Апіца,
Е.Штрітматера та інших. З ініціативи О.Кундзіча Надія Андріанова увійшла до керівного складу секції художнього перекладу при Спілці письменників України, як досвідчений редактор та талановитий перекладач.
На думку деяких українських дослідників та перекладачів, "зарубіжна література до другої половини х рр. майже не перекладалася і не видавалася, а якщо інколи й перекладалася, тоне з оригіналів, а переважно з російських перекладів приклад - переклад Сервантесового "Дон

21
Кіхота"(1955), що його зробили деякі українські перекладачі з російського перекладу М.Любимова с. Ось чому те зрушення, яке відбулося у перекладацькому процесів Україні наприкінці х - х років XX століття, було радо сприйнято українським читачем. Таку році побачило світ перше видання "Одіссеї" Гомера у перекладі Б.Гена (зредагованому
М.Рильським). Недаремно Олекса Кундзіч дав високу оцінку цьому перекладу "переклад Бориса Тена - це якраз тріумф українського гекзаметра" с. М.Ушаков, вищезгаданий Борис Тен, Л.Первомайський та інші майстри перекладу представили на суд читача переклади класиків світової літератури, серед яких "Декамерон", "Фауст, "Божественна комедія" та інші шедеври.
Уроці у Львові вийшов з друку перший (так званий лукашезнавчий) бібліографічний покажчик, присвячений Миколі Лукашу [10] - геніальному українському перекладачеві, відомому перекладознавцю, "знавцю мові літератур світу і, що не менш важливо, української мови та літератури в усіх їхніх вимірах" с. Для сучасного українського читача це дійсно подія, і не тільки через те, що мало хто із сучасного студентства знає які чудові переклади вийшли з-під лукашевого пера, а ще й через те, що це масштабне видання - унікальна подіяв українському письменстві, бо це видання містить інформацію і про творчість Миколи Лукаша, і про перекладацьку діяльність митця. Мовна досконалість, особливість майстерного відтворення першотвору, точне відтворення неологізмів — ось ті риси, які притаманні перекладам М.Лукаша (ранній -переклад М.Лукаша "Слово о полку Ігоревим, який, до речі, зберігається в Національному музеї літератури України, повний текст "Фауста" Й.-В.Гете, що зараз є раритетом, Мадам Боварі" Г.Флобера, лірика П.Верлена, а також переклади з французьких поетів ХІХ-ХХ століття, "Дон Кіхот" Мігеля де Сервантеса,
"Декамерон" Д.Боккаччо, вірші Ю.Тувіма, поезії Ф.Г.Лорки, уривки з "Гаргантюа й Пантагрюеля Ф.Рабле, переклади поезій Бернса тощо. До скарбниці перекладів на українську мову варто додати ще декілька відомих творів. Маємо на увазі "легенду та лідера українського перекладу, с (творця школи перекладу шістдесятих- вісімдесятих) Григорія Порфировича Кочура, не тільки великого Майстра, алей людину вкрай скромну і порядну (до речі, сам Гр.Кочур свого часу був учнем Миколи Зерова). Недаремно Максим Стріха, сучасний український перекладач, з пошаною та ледь помітним трімтінням згадує" він ніколи не дозволяв собі й тіні зверхності навіть щодо початківця, який лише опанував "ази" перекладацької науки. Не категоричний присуд, а тактовна підказка - така була манера його уроків...(я досі зберігаю у своєму архіві як коштовну реліквію десятки аркушиків з охайними помітками Григорія Порфировича)" с. Отже, надзвичайно приємним для шанувальників перекладацької майстерності Г.Кочура є той факт, що у жовтні 2003 року у Київському національному університеті було проведено міжнародну конференцію "Григорій Кочур і український переклад"[7,с.186-188], яка підкреслила

22 значення окремих статей перекладача для теорії й історії українського художнього перекладу, продемонструвала зацікавленість науковців у творчому спадку митця. Своєрідністю, увагою до ролі художньої деталі в тексті оригіналу, до чарівної мелодики поезії відзначаються переклади
Г.Кочура (лірика Сапфо, Овідій в інтерпретації Кочура, лірика Ф.Петрарки,
П.Верлена, О.Блока, трагедія "Гамлет" Шекспіра, переклади польської лірики, грузинської поезії тощо.
На багатобарвному тлі визначних постатей українських перекладачів не забудьмо і про перекладачів української діаспори, які з певних причин вимушені були свого часу залишити країну та шукати долі у чужих світах. Найвідоміші серед них - перекладачі української шекспіріани на Заході
Ю.Клен, О.Бургардт, Св.Гординський, Т.Осьмачка, В.Барка, І.Костецький;
М.Орест - переклади з німецької й французької поезії, І.Качуровський* псевдонім Хведосій Чичка, знавець європейської літератури, поет)[13,с.161-
163] - переклади сонетів Ф.Петрарки, європейської лірики, Ол.Зуєвський - твори С.Малларме та інших французьких поетів, В.Вовк -драми Ф.Гарсіа
Лорки.На жаль, обмежений обсяг статті не дозволяє спинитися на роботі сучасних послідовників видатних українських майстрів перекладу. Можна лише нагадати деякі імена та перлини Дм.Павличко, С.Павличко, М.Стріха,
Ан.Перепадя, А.Содомора, Ю.Покальчук, М.Москаленко, Ю.Педан,
В.Коломієць, В.Пепа, М.Литвинець, Л.Скирда, Р.Скакун, О.Король,
Н.Пустовойтова та багато інших. Зрештою, їхні переклади, безсумніву, належать до найкращих взірців художньої перекладацької скарбниці, закладеної талановитим "українським письменством.

Завдання до практичного заняття. Проаналізуйте
1.Чому тільки у ХІХ ст. переклад займає чільне місце в літературній діяльності України Розкажіть про перекладацьку діяльність Т.Шевченка, М. Старицького, Л. Українки. Опишіть перекладацьку діяльність І.Франка і П. Грабовського. Опишіть внесок у перекладацьку діяльність Агатанела Кримського, М. Рильського, М. Бажана, Б. Тена. Розкажіть про діячів Розстріляного Відродження. Опишіть доробок українських перекладачів у період кінцях початку
____________________ Деякі дослідники творчості Ігоря Качуровського називають його "грибною людиною" української культури, українського агз Ігапзіаііопіз - високого мистецтва перекладу с. І не через те, що він є фанатом мікології і тонким знавцем усіляких грибів, а через те, що І.Качуровський став для "українського художнього перекладу справжнім "грибним чоловіком, який куижує, а потім рекомендує споживачеві, а точніш - читачеві, найвишуканіші страви зі світової поезії" с.

23
х р.р. Розкажіть про діяльність українських перекладачів уроки відлиги 1950-
60 – х р.р. Розкажіть про сучасних українських перекладачів (повоєнні роки і сьогодення.
Література
1. Бех П. Гармонія змісту й форми в поетичному перекладі // "Хай слово мовлене інакше. Проблеми художнього перекладу. — К.:"Дніпро", 1982.
2. Брюгген В. Школа поетичного досвіду // "Хай слово мовлене інакше...". Проблеми художнього перекладу. — К "Дніпро",1982.
3. Ган Йонг-Сук. Кирило-Мефодіївське братство і питання сучасної української національної ідентичності // Всесвіт, № 11-12. — К 2003.
4. Гончаренко О. П. Доля українського художнього перекладу О. П. Гончаренко Дніпропетровськ ДНУ, травень
2007.— Режим доступу http://dnuzhurfak.livejournal.com/3789.html — Назва з екрану.
5.Зеров М. Українське письменство. — К Основи, 2003.
6. Зорівчак Р. Словесний образу художньому перекладі // "Хай слово мовлене інакше. Проблеми художнього перекладу. — К "Дніпро, 1982.
7. Кочур А. Конференція - найкраща пам'ять // Всесвіт, № 11-12, — К 2003.
8. Літературознавчий словник-довідник / Гром'як Р.Т., Ковалів Ю.І. та ін. — К ВІД Академія, 1997.
9. Микитенко Ю. Профілі "грибної дюдини", або Ігорю Качуровському — 85! // Всесвіт,
№ 11-12. — К 2003.
10. Микола Лукаш / Укл. Савчин В. — Львів Видавничий центр Львівського нац-го унту,
2003.
11.Москаленко М. Лукаш невичерпний // Всесвіт, № 11-12. — К.
12.Москаленко М. Актуальність Кундзіча // Всесвіт, № 5-6. — К 2004.
13.Москаленко М. З Мюнхенських наукових студій // Всесвіт, № 9-10. — К 2004. Рильський М. Твори. Том 3. Статті. — К Держ.вид-во Художньої літератури, 1955.
15.Теорія і практика перекладу. Конспект лекцій. Методичні вказівки для аудиторних занять. // Укладач Бєкрєшева Л.О. — Луганськ вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О., Зяблкж
М.П. та ін. — К "Укр.енцикл.", 2000. Улюблені англійські вірші та навколо них / Пері упор. М.Стріха. — К Факт, 2003.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал