Міністерство культури України Управління культури І туризму Рівненської облдержадміністрації Громадська Рада директорів обласних центрів народної творчості кз «Рівненський обласний центр народної творчості» рор





Сторінка17/22
Дата конвертації09.11.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22
Ведуча: До вашої уваги гумореска Як гуцули кавалерували». Читає ___________.
Завіса відкривається.
Ведуча та юнак з квітами виходять на сцену

Ведуча: У нашому залі присутня чарівна жінка, яка сьогодні святкує разом з Україною свій день народження Це ______________________________________________. Будьте багата як наша Українська земля, Будьте здорова як джерельна вода, Будьте красива як троянди цвіт І щаслива ще набагато сотні літ.

Юнак з квітами іде в зал до іменинниці, вітає її
Ведучий: Вас вітає вокальний жіночий ансамбль ____________________. Керівник
_________________. Українська народна пісня Виспівує соловейко.
Ведуча іде за куліси
Ведуча: На сцені хореографічна композиція «Гуцулята» – виконує зразковий танцювальний колектив _____________________ . Керівник ______________________.
Ведучий: Українська народна пісня Гапка – виконує народний вокальний ансамбль ____________________. Керівник ______________________________.
Ведучий: Хата моя біла хата, Рідна моя сторона. Пахне любисток і м’ята Мальви цвітуть край вікна. На сцені вокальний ансамбль _______________________. Керівник _____________.
Сл. Олександра Богачука, муз. Климент Домінченко - Біла хата.
Ведуча: Жартівливий український танець «Повзунець» – виконує зразковий танцювальний колектив ________________________. Керівник _____________________.
Ведучий: Сл. і муз. Наталії Фаліон – А у селі – виконує народний вокальний ансамбль _____________________________________________________________________.

196
Ведучий: Вас вітає народний ансамбль української пісні. Керівник _____________. Українська народна пісня От села до села.

Ведуча: Народе мій, оце твої джерела, Колиски твого роду і надій. Вросли могутньо ці великі села У нашу землю в силі віковій. Микола Безушкевич Український марш – виконує дитячий духовий оркестр
_______________________. Керівник ___________________________.
Ведучий: Життя без кохання, життя без любові То небо без сонця, то небо беззоре. Життя неможливе, воно не існує, Коли наше серце любові не чує Пісня з репертуару Марії Собко Моя любов – виконує солістка _______________ та танцювальний ансамбль ______________________________.
Ведуча: До вашої уваги хореографічна композиція Веселка – виконує зразковий танцювальний колектив ____________________. Керівник _________________________.
Ведучий: Вас вітає народний чоловічий гурт _____________________. Керівник
_____________________. Українська народна пісня Славні Козаки.

На сцену виходять ведучі
Ведуча: Дай нам Боже, сили і снаги, Щоб цвіли Дніпровські береги, Щоб жили гуртом, не поодинці, На землі щасливі українці.
Ведучий:
Мова хай живе, нехай серця нам гріє Багатою йде в світі завжди молодіє, Бо в нас вона одна-чарівна, світанкова, І древня, й молода – велика наша мова.
Сл. та муз. Олександра Самойдюка – Мова єднання – виконує вокальний дуету складі _____________________ та танцювальний ансамбль ________________________.
Під час співу на третьому куплеті виходять всі учасники аматорської творчості.
Холодний феєрверк.
Ведуча: Іще раз із Днем Народження, Україно
Ведучий: До побачення
Ведуча: Ідо нових Зустрічей
Оксана Осипчук, художній керівник,
Наталія Стребчук, методист з клубної
роботи Дубенського районного Будинку
культури Рівненської області

197
«ШЛЯХИ ДО ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Сценарій літературної композиції


Сцена умовно поділена натри простори зліва – пустеля з піском та сухим
деревом; по центру – підставка, на якій розміщено книги Т. Шевченка, Л. Українки,
І.Франка; з права – стіл, на якому розміщено газети і журнали, друкарську машинку.
Починає лунати «Інтро» Т. Петриненка, завіса відкривається, на сцену виходять
учасники: зліва – дівчина в українському костюмі (Україна, по центру – хлопець-
сучасник, аз права – дівчина у строгому діловому костюмі – журналіст.

Сучасник: Ми, українці, – унікальні люди. Український унікум немає аналогів в цілому світі. Де ж це видано, щоби незалежній Українській державі і раптом не знадобилася ні українська мова, ні українська державність, ні українська культура Ми – українці, теж непотрібні. Держава сама не будується. Державу треба будувати І не чужими, холодними, а своїми теплими, рідними руками. Чистими руками А ми все стоїмо на Перехресті. І ніяк не зрушимо з місця. Не барімося, бо захолонуть сліди наших пророків. Куди тоді підемо
Журналіст: Маючи глибочезну, з карколомними, драматичними поворотами долю, знаючи вершини злету національного духу до свободи, освіти й культури, алей знаючи моторошний шлях неслави, забуття, існування начеб поза історією – тільки на початку третього тисячоліття від Різдва Христового ми, українці, відзначаємо _____ річний ювілей своєї держави.
Озирнімося сьогодні на трагічний шлях до незалежності, бо він ще недалеко, до нього ще можна торкнутися рукою. І не для того, щоб в черговий раз стиснути кулаки, витерти сльозу чи скрушено зітхнути, а щоб повторити собі Ми стожильні, живучі і незнищенні як нація, як великий народ, що живе на перехресті світу. Та можна було б застрашити, придушити наш дух, загнати його в Сибіри, на Соловки, в Магадани… Але вбити його, винищити дощенту – це не дано нікому. Підтвердження тому – Богдан Хмельницький й Іван Богун, Калнишевський і Мазепа, Орлик і Сковорода. Наші духовні свічада: Т. Шевченко, Л. Українка, І. Франко, В. Стус, В. Симоненко. Їхнє життя і слово – свіча в руках нації – доказ того, що наш народ мусить вижити і не загубитися в планетарній історії. Свіча не розуміє, що вона прокладає дорогу в темряві. Вона просто горить. І згорає. Це її доля, її призначення, її щастя. Але непросто згоріло і немарним було життя і слово великого Шевченка, який вчив свою Україну любити.
На авансцену виходить читець

Читець:
Минають дні, минають ночі, Минає літо, шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, Чия живучи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вжене плачу й не сміюсь…
Доле, де ти Доле, де ти Нема ніякої, Коли доброї жаль, боже,

198 То дай злої, злої Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити, А коли ні… то проклинать І світ запалити Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати І спати на волі, І заснути навік-віки, І сліду не кинуть Ніякого, однаково, Чи жив, чи загинув
Доле, де ти, доле, де ти Нема ніякої Коли доброї жаль, боже, То дай злої злої
Читець переміщується до центру авансцени

Читець:
Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу. отоді я І лани, і гори — Все покину і полину До самого бога Молитися. а до того Яне знаю бога. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте. І мене всім ї великій, Всім ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим, тихим словом.
Читець йде зі сцени, лунає «Інтро»


199
Журналіст: Вивчаймо його Заповіт Заповіт того, хто карався, мучився, але не каявся Заповіт героїчної – страшної ворогам – України Хай слово його лунає кличним дзвоном, щоб почули оглухлі, щоб випростувалися похиленій горбаті Щоб устали мертві Щоб знову воскресли тіні славних прадідів Щоб знов на нашій землі росли, змагались, жили Щоб обновилась, як орля, юність нації
Сучасник бере в руки книгу Т. Шевченка, гортає її
Сучасник: Нема ще вольної сім’ї…
Вкраїни нової нема Шумлять лише твої гаї, Де світло поглинає тьма.
Полин-роса – на солов’їв. І на людей – Полин-Зима. Нема ще вольної сім’ї, Вкраїни нової нема…
Журналіст: Божественне знамення долі через десять років по тому, як із рук великого Тараса випала свічка, що запалила надію на відродження українського духу в неволі російського самодержавства, над Україною, над усією землею зійшла зоря Лесі Українки. Ступивши в світ з Волинської землі, Леся підхопила ту Шевченкову свічку, щоб засвітити від неї свої досвітні вогні, стати дочкою Прометея, трохи чи неєдиним мужчиною на всю новочасну Україну, як сказав про неї Іван Франко.
Вона назвала себе Українкою, коли це слово взагалі намагалися знищити. І через все життя, через всю творчість Лесі Українки проходить образ України, і торує вона свою стежку до її незалежності.
Дівчина-Україна: Іти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя Сам бог поставив супроти тебе силу невблаганну сліпої долі. Оточив тебе народами, що, мов леви в пустині, рикали, прагнучи твоєї крові, послав на тебе тьму таку, що в ній брати братів не пізнавали рідних, і в тьмі з’явився хтось непоборимий, якийсь дух часу, що волав ворожо Смерть Україні
– Та знялась високо
Богданова правиця, і народи розбіглися, немов шакали ниці, брати братів пізнали із єднались. І дух сказав Ти переміг, Богдане Тепер твоя земля обітована. І вже Богдан пройшов потій землі відкраю ідо краю. Свято згоди між ним і духом гучно відбулося в золотоверхім місті. Але раптом дух зрадив. Знову тьма, і жах, і розбрат. І знов настав єгипетський полон, тане в чужій землі, а в нашій власній.

200 А далі розлилось червоне море, і розділилося пополовині, і знов злилось докупи й затопило – кого Ой леле Новий фараон пройшов живий через червоне море, але їздець і кінь пропав навіки. Співай, радій, ненависна чужинко, бий в бубни і лети в танок з нестяму, кінь і їздець в червонім морі згинув, тобі зостався спадок на покраси, бо зносиш ти України клейноди, святкуючи над нею перемогу. Такий для нас був вихід із Єгипту, немов потоп. Заграло та й ущухло Червоне море, висохло, й осталась безрадісна пустиня після нього, і став по ній блукать новий Ізраїль, потій своїй землі обітованій, немов якась отара безпричальна. З отарою блукали й пастухи, вночі за тінню йшли, а вдень з вогнем. Коли ж у їх з’являвся дух величний, що вогняним стовпом палав у тьмі, а вдень ішов, мов туча грізно-біла, вони не вірили своїм очам, і врозтіч розбігались манівцями, і попадали ворогам в полон. Чи довго ще, о господи, чи довго ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі Який ми гріх вчинили проти духа, що він зламав свій заповіт великий, той, взятий збою волі заповіт Так доверши ж до краю тую зраду, розбий, розсій нас геть по цілім світі, тоді, либонь, журба поріднім краю навчить нас, де і як його шукать. Тоді покаже батько свому сину на срібне марево удалині і скаже «Он земля твого народу Борись і добувайся батьківщини, бо прийдеться загинуть у вигнанні чужою-чуженицею, в неславі. І, може, дасться заповіт новий, і дух нові напише нам скрижалі. Але тепер як маємо шукати свому народу землю хто розбив нам скрижалі серця, духу заповіт Коли скінчиться той полон великий, що нас зайняв в землі обітованій І доки рідний край Єгиптом буде Коли загине новий Вавілон?

201
Сучасник бере в руки книгу Лесі Українки, гортає її
Сучасник: Зібралося нині нас дуже багато. Є таїнство душ. І шляхи крем’яні! Що скажете, Лесю, про нинішнє свято Ми знов серед лиха співаєм пісні. І знову колиска ні в чому невинна. Одна колискова – над нами всіма Визнаєте, Лесю, вже є Україна Але українців ще майже нема…
Журналіст: Прозріння. Воно сьогодні потрібне всім нам, як жива вода, як животворний дух. У прозрінні ми знайдемо можливість врятувати себе і Честь України. До цього кликав Іван Франко.
Дівчина-Україна: Народе мій, змучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом вкритий Твоїм будущим душу я тривожу, Від сорому, який нащадків пізніх Палитиме, заснути я не можу. Невже тобі на палицях залізних Записано в сусідів бути гноєм, Тяглому поїздах їх бистроїзних. О ні Не самі сльози і зітхання Тобі судились Вірою в силу духа І вдень воскресний твойого повстання. Та прийде часі ти огнистим видом Засяєш у народів вольних колі. Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем гомін волі І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі.
Сучасник бере в руки книгу І. Франка, гортає її.
Сучасник: Лупайте сю скалу…
А скелю тую нічим не розбити…
Вона ж бо – спокута. І Вічне кайло Вдивляються в землю стурбовані діти. Чи не запульсує живе джерело Усе переноситься родом до роду.

202 І десь оживе у веснянім саду. А Скеля та дика – то наша Свобода Лиш висікти Статую треба свою.
Журналіст: Зараз, з висоти _____ року ми можемо сказати словами Ліни Костенко про нашу незалежність.
Дівчина-Україна: І знов сидять при владі одесную, гряде неоцинізм, яв ньому не існую. Така до слави приналежність, така свобода і пісні Декоративна незалежність ворушить вусами вві сні. Прости мені, мій змучений народе, що я мовчу, дозволь мені мовчать, бо ж сієш-сієш, а воно не сходе, і тільки змії кубляться й сичать. Усі ні з ким незгодні, злість рухає людьми, але убік безодні. Доборолися, добалакались, досварилися, аж гримить. Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить Від кайданів, що волю сковують, від копит, що удушу б’ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають. Популяція, нація, маси. І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені, упеклись. Цей розбраті рейвах, і ремство й віки безголів’я вдогонь – хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь.
Починає лунати мелодія пісні «Квітка-душа» у виконанні капели бандуристів.

Сучасник: Вродився…
І в першу вже мить Відчуй родовитість. Магічно Любіть Україну Непросто любіть. ЖАДАЙТЕ У ПРИСТРАСТІ ВІЧНО
Мужнієш…
І рвешся в блакить. Іди крізь терни прямовисто. Любіть Україну

203 Непросто любіть. А ДИХАЙТЕ НЕЮ, МОВ КИСНЕМ
Мудрішаєш…
В сонмі століть. Примнож родового таланту Любіть Україну Непросто любіть. САМІ УКРАЇНОЮ СТАНЬТЕ
Мелодію «Квітка-душа» перебиває Хоральна прелюдія М. Лисенка

Дівчина-Україна:
Завжди терновий вінець буде кращий, ніж царська корона. Завжди величніша путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний. Так одвіку було й так воно буде довіку, поки житимуть люди і поки ростимуть терни. Але стане вінцем лиш тоді плетениця тернова, коли вільна душею людина поволі квітчається терном, тямлячи вищу красу…
Путь на Голгофу велична тоді, коли тямить людина, нащо й куди вона йде, не прагнучи інших тріумфів, знаючи іншу величність…
Мелодії «Квітка-душа» і Хоральна прелюдія змішуються і починають лунати
одночасно, учасники виходять на авансцену, вклоняються і відходять назад, завіса
закривається.

Вітос В. Г.,
директор Одеського обласного центру
української культури

204
1 ЖОВТНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ


СЦЕНАРІЙ КОНЦЕРТУ, ПРИСВЯЧЕНОГО
МІЖНАРОДНОМУ ДНЮ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

У фойє театру у запису звучить інструментальна музика.
До глядацької зали заходять гості та займають визначені місця.
Сцена святково прикрашена.
Завіса сцени закрита.

10
25
Керівники області, міста заходять доглядацької залита займають
визначені місця.
10
30
– У глядацькій залі гасне світло.
Звучать позивні. Завіса відкривається.
На сцену виходять ведучі

Ведуча: Добрий день, дорогі друзі
Ведучий: Добрий день, наші почесні гості – люди старшого покоління – досвідчені, мудрі, добрі.
Ведуча: Сьогодні ми відзначаємо Міжнародний день людей похилого віку
Ведучий: Людина похилого віку, гідна поваги навіть тому, що їй це по милості Божій вдалося.
Ведуча: У наймудрішій книзі на землі, в Біблії, Святому Писанні, говориться проте, що від нашого ставлення до наших батьків і матерів безпосередньо залежить наша власна тривалість життя націй землі. Зневагою до проблем літніх людей ми сіємо свої власні майбутні проблеми.
Ведучий: Указом Президента України 1 жовтня визначено Днем ветерана. І саме символічно, що цей день збігається з відзначенням Міжнародного дня людей похилого віку.
Ведуча: Встановлення Дня ветерана у нашій країні засвідчує глибоку пошану суспільства до Вас, людей старшого покоління, посилення уваги до ваших потреб, високу оцінку ваших ратних і трудових подвигів, неоціненного внеску установлення Української держави та рідної Дніпропетровщини, зміцнення їх економічного та культурного потенціалу.
Ведучий: Урочистості присвячені Міжнародному дню людей похилого віку оголошується відкритими
Звучить Державний гімн України (у запису)

ПРОТОКОЛЬНА ЧАСТИНА
(за окремим сценарієм управління протоколу та масових заходів)

По закінченню протокольної частини на сцену виходять ведучі

205
Ведучий: Шановні друзі Турбота про громадян похилого віку, ветеранів та інвалідів необхідна кожної хвилини не як відзначення святкової дати, а як повага до людей, які своєю багаторічною працею заслужили на глибоку пошану нащадків.
Ведуча: Одним із першочергових завдань української влади, яка йде шляхом економічних і соціальних реформ, є належне забезпечення повсякденних потреб та духовних інтересів наших найповажніших співгромадян.
Ведучий: Держава, що попри усі негативні наслідки світової фінансової кризи стала на шлях сталого розвитку і створює такі умови життя для людей літнього віку, на які вони сповна заслужили.
Ведуча: А сьогоднішнє свято нехай послужить зціленню і відродженню наших душ.
Ведучий: Тож сьогодні, коли всі ми і вся Україна вшановує вас – свою гордість і славу, прийміть наші найщиріші вітання.
Хореографічна композиція Вальс

Ведуча:
Дорогі наші У цей чудовий день осінній, У атмосфері цій родинній, Ми вас вітаємо зі святом Й від серця хочемо сказати…
Ведучий:
Добро хай множиться і щастя, Міцне здоров’я хай додасться, Відніметься хай сумі лихо, Співає пісню серце стиха, І доля в дім добром іде…
Прийміть від нас цей музичний подарунок.

Пісня «Звездопад»
Ведуча:
Кажімо більше ніжних слів Знайомим, друзям і коханим. Нехай комусь тепліше стане Від зливи наших почуттів…
Кажімо більше ніжних слів, Комусь всміхаймось ненароком. Тоне життя людське коротке – Короткі в нас слова черстві. Кажімо більше ніжних слів.
Французьке попурі «Je t'aime»
Ведуча: Дорогі наші Знаєте, якось невірно називати Вас літніми людьми. Адже ви молоді душею, у вас такі натхненні, красиві обличчя, на яких світяться посмішки, а очі випромінюють доброту. А секрет вашої молодості дуже простий – це безмежний

206 оптимізм. Тому нехай і надалі ваша молодість душі, ваші веселі, щасливі посмішки ніколи не згасають.

Гумористична пантоміма «Перукар»
Ведучий: День літньої людини для всіх нас – особливе свято. З дитинствами вбираємо від людей старшого покоління народні традиції і мудрість, основи культури і рідної мови.
Ведуча: З бабусиних казок, з розповідей діда народжується наша перша любов дорідної землі. Тому ваша народна мудрість і невичерпний житейський досвід – є неоціненним скарбом нашого життя.
Дует Хиврі та Афанасія Івановича з оперети Сорочинський ярмарок

Ведучий: Як виглядає сучасна бабуся Найчастіше це ще молода жінка, у якої є улюблена робота, онуків вона бачить, зазвичай, лише по вихідних. А є бабусі, які залишають роботу, щоб допомогти виховувати онуків, беруть на себе усі турботи по дому.
Ведуча: Вони безмежно люблять своїх онуків, оберігають від усіх труднощів, часом приховують пустощі від батьків. У їхніх добрих і сильних серцях ми черпаємо підтримку і розуміння, терпіння і любов, енергію і натхнення. Дякуємо вам рідненькі
Ведучий: А зараз, дорогі наші гості, Вас поспішає привітати наймолодше покоління. Зустрічайте Дитячий музичний театр _________________________________.
Ведуча: У житті кожного з вас, які в природі, є також 4 пори року зима – білосніжне дитинство, весна – квітуча юність, літо – буйний розквіт силі золота осінь – багата і мудра.

Ведучий: Так нехай ваша життєва золота осінь дарує нам усім мудрість душі, багатство життєвого досвіду і незгасне тепло ваших сердець.
Пісня Будь со мной» (ориг. наз. – «Sway»)

Ведуча: Іноді вжитті кожного із нас буває, коли восени раптом наступає весна, а взимку розпускаються троянди – символ вірності й любові
Ведучий: Таке трапляється, коли людина любить. Адже любові життя нероздільні. Від народження й до глибокої старості ми любимо. Спочатку – батьків, близьких, потім своїх наречених й, нарешті, своє майбутнє – дітей й онуків. І зберігається ця любов у наших серцях.
Грузинська пісня «Куда ты идешь…» (ориг. наз. – «Sait Midiknar»)

Ведучий: Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Сьогодні миє свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країни, але ніколи не забудемо митого, що зроблено руками людей старшого покоління. Вони могутня основа нашої історії.

Ведуча: Вони зводили фабрики і заводи, воювали на фронтах, сумлінно працювали в мирний час, виховували нас, своїх дітей і онуків. Величезне спасибі їм за це


207
Пісня «Дівчина-весна».
Ведучий: Наші серця, наші душі звеличуються, сповнюються силою від української землі. Наші красиві вуста наповнюються рідним словом, українською піснею. Для кожного з нас вона – Україна – найрідніша, наймиліша, найкрасивіша країна на світі.
Ведуча: Ми були б дуже раді і щасливі, якби від сьогоднішнього свята ви залишили у своєму серці краплину любові дорідного краю. Бо коли живе культура, звичаї, традиції нашого народу, ще більше збагачуємось не лише ми, ай цілий світ.
Хореографічна композиція Україна.
Після виконання танцю колектив залишається на сцені.

Ведуча: Шановні наші батьки, дорогі ветерани Ми ще раз висловлюємо вам щиру повагу та глибоку вдячність зависоку громадянську свідомість та розуміння і важливий внесок у розбудову нашої області і Держави.
Ведучий: Щиро бажаємо вам міцного здоров’я, душевної рівноваги, тепла рідних і близьких, довгих років життя
Разом: Зі святом вас
Завіса закривається.
У залі звучить інструментальна музика у запису
Кітаєва І. М,
директор Дніпропетровського обласного
методичного центру клубної роботи та
народної творчості

208
4-та субота ЛИСТОПАДА – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ


«ВЕЛИКІ ТВОЇ ЖЕРТВИ, УКРАЇНО!»

Сценарій вшанування пам’яті жертв штучного голодомору в Україні
1932 – 1933 років


1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал