Монографія Погоджено Міністерством внутрішніх справ України львів 2011 2




Pdf просмотр
Сторінка1/14
Дата конвертації18.01.2017
Розмір2.94 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

1

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ


КОРУПЦІЯ
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Монографія

Погоджено Міністерством внутрішніх справ України




ЛЬВІВ
2011

– 2 –
УДК 323 (477)
ББК 63.3(4 Ук)3
К

Погоджено Міністерством внутрішніх справ України
(лист № 6/7-255 від 19 січня 2012 р)

Рецензенти:
Палига Є.М., доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки, обліку і аудиту у видавничо- поліграфічному комплексі Української академії друкарства
Бабець І.Г., кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансово-економічної безпеки Львівського державного університету внутрішніх справ.

Корупція: теоретико-методологічні засади дос-
лідження / керівник авт. кол. доц. І.О. Ревак. – Львів ЛьвДУВС, 2011. – 220 с.
ISBN 978-611-511-090-2

У монографії досліджуються теоретичні основи й мето-
дологічні підходи до вивчення корупції в Україні та світі,
аналізуються тенденції поширення та економічні наслідки
цього негативного соціально-економічного явища, узагаль-
нюється досвід боротьби з ним у різних державах.
Для викладачів вищих навчальних закладів, курсантів,
студентів, аспірантів, практичних працівників, а також
спеціалістів, які цікавляться проблемами подолання корупції
в Україні.

УДК 323 (477)
ББК 63.3(4 Ук)3

© Франчук В.І., Коміссарчук Ю.А.,
Прокопенко В.Ю. та ін., 2011
© Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011


К66
ISBN 978-611-511-090-2

,

– 3 –


ЗМІСТ

Вступ ....................................................................................... 5
Розділ І. Теоретичні засади дослідження корупції
як соціально-економічного явища....................................... 7 1.1. Наукові положення про корупцію як суспільно-економічне явище .............................. 7 1.2. Корупція в історичному контексті ........................ 28 1.3. Економічне підґрунтя корупції. 36
Розділ ІІ. Методологія дослідження корупції в Україні
та закордоном. Теоретико-методологічний інструментарій дослідження корупції ............................................. 53 2.2. Методичні підходи до оцінювання рівня корупції .................................................................... 67 2.3. Моделі корупційної поведінки .............................. 94
Розділ ІІІ. Аналіз та економічна оцінка корупції
в Україні............................................................................... 105 3.1. Причини поширення корупції в Україні. 105 3.2. Аналіз та оцінка чинників здійснення корупційних правопорушень. 109 3.3. Аналіз корупційних дій в Україні та світі .......... 125



– 4 –
Розділ IV. Економічні наслідки корупції оцінка та
напрями боротьби (механізм протидії) ........................ 134 4.1. Принципи запобігання і протидії корупції. 134 4.2. Економічні наслідки корупції. 141 4.3. Боротьба з корупцією як необхідна умова забезпечення економічної безпеки України. 149 4.4. Механізм протидії корупції ................................. 157 4.5. Закордонний досвід боротьби з корупцією. 161
Висновки.............................................................................. 217






– 5 –
ВСТУП
В умовах переходу до ринкової економіки актуалізуються питання формування громадянського суспільства, подолання найнебезпечніших загроз національній економічній безпеці держави, серед яких корупція на першому місці. Корупція, як негативне суспільно-економічне явище, дискредитує Україну на міжнародній арені, перешкоджає надходженню інвестицій у реальний та фінансовий сектори національної економіки, створює несприятливі умови для ведення бізнесу тощо. Ця монографія присвячена питанням методології, аналізу, економічної оцінки, а також принципам запобігання та протидії корупції. Автори намагаються з’ясувати низку теоретико-методологічних засад дослідження корупції, дослідити напрями боротьби з корупцією, оцінити її економічні наслідки, проаналізувати міжнародний досвід боротьби з корупцією. Значний інтерес можуть становити наукові положення про корупцію, її історичний та правовий аспекти, з’ясування економічного підґрунтя корупції. У монографії детально висвітлюються питання методології дослідження корупції, аналізу причин її поширення, оцінки чинників здійснення корупційних правопорушень. Велику увагу зосереджено на розгляді наукових підходів до вивчення моделей корупційної поведінки, методичних підходах до оцінки рівня корупції. Колектив авторів досліджує питання напрямів боротьби з корупції, які ґрунтуються на загальнонаукових та спеціальних принципах запобігання та протидії такому негативному явищу, як корупція, аналізує економічні наслідки корупції та способи протидії.

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 6 Вагоме місце у науковій роботі займає зарубіжний досвід боротьби з корупцією, аналізуються методи та засоби подолання корупції у розвинених країнах світу та в країнах, які прагнуть стати на цивілізований шлях розвитку. На основі всебічного аналізу сучасної ситуації зроблено спробу обґрунтувати спроби подолання корупції і таким чином окреслити умови забезпечення економічної безпеки України. У цілому запропоноване монографічне дослідження підготовлено з теоретико-практичною метою, щоб актуалізувати інтерес до цієї проблеми серед молодих науковців, а також порушити низку важливих питань, вирішення яких вимагає копіткої та наполегливої праці досвідчених теоретиків і практиків.




– 7 –
Розділ І

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ КОРУПЦІЇ
ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЯВИЩА


1.1. Наукові положення про корупцію
як суспільно-економічне явище
Корупція в сучасних умовах є однією з основних загроз економічній безпеці України. Корумповані відносини все більше витісняють правові, етичні стосунки між людьми, із аномалії поступово перетворюються у норму поведінки. На міжнародному рівні Україна має репутацію надзвичайно корумпованої країни. Заданими дослідження впливової міжнародної організації Transparency International, у 2005 р. Україна в рейтингу корумпованості посідала
107-ме місце із 159 країна індекс сприйняття корупції становив 2,6 (за методологією дослідження, до країн з небезпечним рівнем поширення корупції належать ті, де значення індексу становить менше ніж 3,0).
Корупція – слово латинського походження, що означає псувати, завдавати шкоди, руйнувати, викривляти, фальсифікувати, а в найуживанішому варіанті – використання особою повноважень, наданих їй державою, з метою власного збагачення або на користь третіх осіб.
Найбільш поширеним визначенням корупції є використання державної влади в корисних цілях. На нашу думку, корупція це – використання службового становища посадовими особами для надання за винагороду різного роду матеріальних благ, пільг, послуг або інших переваг. Дослідження проблеми корупції потребує визначення сутності цього явища та його обов’язкових складових

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 8 елементів. Це можливо за умови вивчення корупції як категорії не тільки правової та юридичної, ай соціально- економічної, політичної, правової. Завдяки такому підходу вдасться визначити місце і роль корупції в соціальних процесах, а також її вплив на розвиток держави та суспільних відносин.
Тлумачення сутності поняття корупція розпочнемо із розгляду цього терміна у тлумачних та енциклопедичних словниках. Так, Великий тлумачний словник сучасної української мови подає кілька визначень поняття корупція, а саме
– корупція – це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг та інших переваг
– корупція – це пряме використання посадовою особою свого службового становища з метою особистого збагачення
– корупція – підкупність, продажність урядовців і громадських діячів [4]. Юридичний словник Г. Блека визначає корупцію як діяння, що вчиняється з наміром надати деякі переваги, які несумісні з офіційними обов’язками посадової особи і правами інших осіб діяння посадової особи, яка неправомірно використовує своє становище чи статус для одержання будь-якої переваги для себе або іншої особи в цілях, які протирічать обов’язкам і правам інших осіб [47]. Варто зауважити, що абсолютна більшість енциклопедій і словників радянської епохи, які тлумачать термін корупція, акцентують на тому, що явище корупції характерне і притаманне буржуазній державі та суспільству, в якому відбувається експлуатація людини людиною, державний апарат підпорядковується монополіям, і для цього закладені умови у самій економічній і політичній системі капіталістичного суспільства.

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 9 У Енциклопедичному словнику того часу корупцію визначено як процес прямого використання посадовою особою прав, пов’язаних з її посадою, з метою особистого збагачення [37, с. 635]. У великій радянській енциклопедії корупція тлумачиться лише як злочин, який виявляється в безпосередньому використанні посадовою особою прав, наданих їй відповідно до посади, з метою збагачення [3, с. 523]. У Юридичному словнику часів адміністративно- командної системи поняття корупції просто не подано. Такий термін не застосовувався й у правовій практиці. Не було такої статті ані у Кримінальному кодексі Української РСР [18, сані у Кодексі про адміністративні правопорушення Української РСР [13, с. 101]. Поняття корупції у радянські часи асоціювалося із поняттям хабарництва, розглядалося як злочин, що полягає в одержанні службовою особою особисто або через посередників матеріальних цінностей або будь-якого іншого майна чи майнових вигод за виконання або невиконання в інтересах того, хто дає хабар, будь-якої дії, яку службова особа повинна була або могла вчинити, використовуючи своє службове становище [48, с. 601]. Сучасні міжнародні нормативно-правові документи трактують корупцію по-різному. Таку Резолюції Практичні заходи боротьби з корупцією, поширеній на VІІІ Конгресі ООН із запобігання злочинності (Гавана, 1990 р, корупція визначається як порушення етичного (морального, дисциплінарного, адміністративного, кримінального характеру, що проявилися у протизаконному використанні свого службового становища суб’єктом корупційної діяльності. У Довідковому документі ООН Про міжнародну боротьбу з корупцією вона визначається як зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях, тобто корупція виходить за межі хабар-

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 10 –
ництва. Крім того, це поняття охоплює також хабарництво винагороду за відхилення від службових обов’язків), непотизм (патронування на підставі приватних відносин) і незаконне привласнення публічних коштів для приватного використання. Міждисциплінарна група з корупції Ради Європи подає дещо ширше визначення Корупція – це хабарництво та будь-яка інша винагорода особі, якій доручено виконання певних обов’язків у державному або приватному секторі, що веде до порушень зобов’язань, покладених на неї за статусом державної посадової особи, приватного співробітника, незалежного агента, або іншого роду відносин з метою отримати будь-які незаконні вигоди для себе та інших. Таку саму ідею закладено у положенні, підготовленому Секретаріатом ООН на основі досвіду різних країн [22, с. 37]. У сучасній термінології корупцію визначено як підкупність, продажність посадових осіб, громадських діячів
[35; 36]. У літературних джерелах зазначено, що, коли йдеться про корумпованість, корупцію, необхідно зважати, що це явище стосується всіх службовців органів влади, управління, правосуддя, правоохоронної системи, а не лише категорії осіб, які є посадовими [46, с. 41]. МІ. Мельник, аналізуючи підходи до трактування поняття корупція, зазначав, що цю проблему слід розв’язувати широкоформатно. На його думку, це поняття необхідно відмежувати від інших суспільно небезпечних явищ, таких, як хабарництво, організована та економічна злочинність тощо, з метою належної кваліфікації цього ганебного явища, а також розробки дієвих заходів щодо попередження та протидії [23, с. 58]. Римське право трактує корупцію як злам, фальсифікацію, підкуп та як протиправну дію якоїсь особи, наприклад, щодо судді. Тому корупцію

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 11 тлумачать як участь у спільній діяльності декількох (не менше двох) осіб, метою яких є шкода, ускладнення нормального руху судового процесу або процесу управління справами суспільства. Макіавелі визначав корупцію як використання публічних можливостей у приватних інтересах [22, с. 36]. В. Черчіллю приписують слова, що з будь-якої економічної чи політичної ситуації вихід добревідомий, але він не приймається, бо когось це влаштовує [33, с. 72]. Відсутність чіткого науково-правового поняття корупції, заданими опитування Київського міжнародного інституту соціології, підкріплюється великими розбіжностями в трактуванні цього явища населенням
56,7% визначають корупцію як хабарництво, продажність і підкуп посадових осіб, політичних діячів, 54% – як зловживання владою, зловживання посадовими повноваженнями для власного збагачення, 42,4% – як об’єд- нання влади і кримінальних структур, тобто, як мафію при владі [31]. Висловлювання авторів щодо предмету сутності поняття корупція різнобічні, оскільки вони оцінюють це суспільне явище за різними критеріями. Однак спільним є те, що за макроекономічного підходу його оцінюють з точки зору державних інтересів, розглядаючи корупцію як суспільну небезпеку. Протез позицій особистості й сім’ї корупція приносить додатковий прибуток, що і є спонукальним мотивом у вчиненні цього діяння. Водночас, на мікрорівні визначення корупції у різних авторів можна класифікувати за сферами суспільного життя. Так, на думку В.І. Попова, корупція знаходить своє відображення утрьох аспектах політичному, соціально- економічному і правовому [32, с. 56]. Основні дослідження корупції показують, що у різних країнах її політичний аспект виражається у позбавленні

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 12 апарату управління можливості проводити державну політику. Тоді громадянин залежить невід законів, які регламентують державні відносини, а від свавілля корумпованого чиновника.
О.В. Терещук тлумачить явище корупції удвох аспектах, а саме як протизаконне діяння посадових осіб, спрямоване на особисте збагачення, та як стійкий зв’язок представників владно-управлінських структур зі злочинним середовищем і сприяння йому у протиправній діяльності шляхом використання наданих їм державою повноважень [41, с. 14]. На думку автора, найбільшу небезпеку для держави становить корупція у другому аспекті, оскільки простежується стійка тенденція криміналізації владно-управлінської сфери.
М.П. Яблоков зазначає, що корупція – це систематичний підкуп посадових осіб законодавчої, виконавчої та судової влади, громадських та політичних діячів, який спричиняє прийняття ними рішень, що порушують закон або неписані суспільні норми, та їх здійснення часто на користь кримінальних структур, призводить до встановлення залежності від зазначених структур [48, с. 342]. На думку Л.В. Багрія-Шахматова, корупція – це явище, яке вразило апарат державної влади і управління, пов’язане з його розладом, коли представники апарату незаконно використовують своє службове становище в корисливих цілях, для особистого збагачення всупереч інтересам служби [2, с. 23]. Прихильниками політичного аспекту трактування поняття корупції є М. Тихомиров [42], КМ. Абдієв [1],
К.В. Сурков [39], В.К. Євтушевський [10] та інші, які визначають корупцію як зловживання державною владою, посадою та службовим становищем з метою отримання матеріальної винагороди. Вона має характер злочинної

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 13 діяльності в політичній сфері, що призводить до дискредитації апарату державного управління знижується довіра до влади, люди перестають вірити у процедуру її формування спостерігається відчуження влади від суспільства та громадських інститутів девальвується значення права та закону як інструментів регулювання громадського життя [5, с. 73]. У такому аспекті ВВ. Лунєєв зазначає, що політична корупція – реальний і сильнодіючий фактор, який підриває основні принципи демократії. Влада – гроші – влада – власність, зав’язані в один порочний вузол, де більшість державних структур діють на комерційній основі, політична корупція має надзвичайну актуальність і небезпеку [21, с. 71]. І. Корж вважає, що політична корупція – це особлива форма боротьби за владу, в якій перемагають неполітичні інтереси суспільства, а багатомільйонні хабарі. Політична корупція дає змогу конвертувати владу в капітал, а капітал знову у владу [16, с. 56]. Такими діями завдається матеріальна й моральна шкода державному устрою, репутації політичної влади, престижу країни на міжнародній арені. Отже, корупція пов’язана з підкупом осіб, які перебувають на державній або громадській службі, з одержанням ними додаткових доходів, благі переваг за вчинення умисних дій або їх бездіяльність. Це негативно впливає на авторитет держави, ставить під сумнів дотримання принципів верховенства права, ефективної діяльності державних органів та взаємодії гілок влади. Відомий економіст М. Беккер переконаний, що індивід скоює правопорушення, якщо очікувана для нього вигода перевищує вигоду, яку він міг би одержати, використовуючи свій часі власні ресурси в іншому роді діяльності. Окремі особи стають злочинцями не тому, що їхню мотива-

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 14 –
ція відрізняється від мотивації інших осіб, атому, що відмінними є вигоди і витрати [49]. Сучасна неокласична економічна теорія, заснована на моделі раціональної поведінки людини, яка забезпечує максимальну вигоду, визначає центральну роль її вибору. Отже, люди приймають рішення щось робити тому, що мають у цьому власний раціональний інтерес [44, с. 104]. Тому виникає ситуація, за якої невиконання закону стає нормою. Причиною існування корупції може бути не лише неадекватність законів умовам економічної діяльності, алей потреба у виживанні населення у складних умовах становлення ринкових відносин. Досліджуючи корупцію в економічній площині, І. Ма- зур зазначає, що корупція у широкому розумінні – це складне соціально-економічне (скоріше, асоціальне) явище, що виникає у процесі реалізації тіньових економічних відносин міжпосадовими особами та іншими суб’єктами з метою задоволення особистих інтересів через комерціалізацію суспільних благі цінностей. Корупція ж у вузькому розумінні – це комерціалізація посадовими особами своїх функціональних обов’язків [22, с. 36]. Дослідниками корупції як явища соціально-еконо- мічного характеру можна вважати Н. Кузнецову [19], О. Дудо- рова [9], В. Комісарову [15], В. Панкратову [29], К. Футея [45] та інших. Вони вважають корупцію однією із функцій управління суспільством, яка має економічне підґрунтя. Як функція управління, корупція має соціальне забарвлення, а за своєю сутністю є економічною категорією. На думку цих науковців, соціально-економічні аспекти корупції полягають у спотворенні корумпованим державним апаратом соціально-економічної політики держави. Російський дослідник М.Ю. Тихомиров пропонує визначити корупцію як злочинну діяльність у сфері політики або державного управління, зокрема використання посадо-

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 15 –
вими особами наданих їм праві владних можливостей з метою особистого збагачення [43]. На думку вченого, найбільш типовими проявами корупції є підкуп чиновників і громадсько-політичних діячів, хабарництво за законне чи незаконне надання благі переваг, протекціонізм. В Україні, на жаль, формування соціальних груп власників і підприємців відбувалося на основі перерозподілу доходів та державної власності, а не на базі збільшення соціального продукту як результату підприємницької активності. Держава не вжила будь-яких серйозних і ефективних заходів щодо стимулювання виробничого підприємництва. Навпаки, весь механізм створення, реєстрації, оподаткування нових суб’єктів господарювання підштовхував (і продовжує підштовхувати) підприємців та бізнесменів до всілякого роду спекулятивних операцій. Так виник парадоксу ринковій трансформації суспільства підприємництво, яке в розвинених країнах є головним рушієм економічного прогресу, в Україні стало головним підґрунтям корупції. Обмежені можливості соціального контролю над державним апаратом призвели до отримання останнім певної автономності від суспільства, а в поєднанні з широкими дискреційними повноваженнями державних службовців це прямий шлях до корупції. До цього слід додати і масовий допуск кримінальних елементів до економічних важелів управління. Якби економічних ділків не підтримували корумповані державні службовці, томи б не мали багатьох злочинів у економічній сфері, таких, як незаконне використання бюджетних коштів, утому числі заробітної плати і пенсій вивезення матеріальних цінностей закордон легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом незаконної приватизації державного, комунального майна афер із цінними паперами і валютними коштовностями тощо. Тіньовий сектор економіки без підтримки влад-

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 16 них структур обмежився би лише дрібною спекуляцією, човниковою контрабандою, рекетом малого бізнесу, що особливо не загрожує державній економіці. Проте триває процес зрощування тіньовиків із корумпованими посадовими особами. Крім того, корупція в економічній сфері спричиняє негативне ставлення потенційних інвесторів та іноземних партнерів до доцільності розвитку бізнесу в країні, що призводить до зниження рівня якості послуг і товарів, відсутності конкурентності серед їх виробників. Варто зауважити, що якщо злочини проти життя, здо- ров’я, волі та гідності громадян, а також проти приватної власності виявляються у більшості випадків і за фактом їх вчинення (хоча злочинець у більшості випадків невідомий, його потрібно виявити) порушуються кримінальні справи, то в економічній сфері все навпаки злочин потрібно виявити, тому що він прихований, а злочинці, як правило, не ховаються, а залишаються на своїх робочих місцях, продовжуючи протиправну діяльність. Якщо людина, прагнучи отримати приватну вигоду, спирається з несприятливим, незручним, незрозумілим для неї порядком, то починає шукати з нього вихід, тобто створюється ситуація, коли правопорядок суперечить економічному інтересу. Іншими словами, чинне законодавство не сприяє постійному розвитку реальної економічної діяльності. Тому особа починає створювати умови, які б давали їй можливість реалізувати власний економічний інтерес. Інші автори вбачають у корупції первинну основу протиправної діяльності чи бездіяльності. Правова складова корупції відображається у гальмуванні прийняття необхідних законів або прийняття таких, які дають можливість неоднозначного їх тлумачення. У такому разі соціально-економічні й політичні чинники корупції є вторинними або надбудовою над її правовою основою. На думку ВВ. Лунєєва, корупція – термін соціально-правовий,

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 17 кримінологічний, який охоплює злочини та порушення, пов’язані з використанням службового становища в особистих або групових цілях [20, с. 9]. Цієї думки дотримуються такі вчені, як П. Панченко [30], АН. Волобуєв [6], А. Гуров
[8], О. Кожушко [14], Є. Темнов [40]. Вони тлумачать корупцію як суто протиправну діяльність, яка полягає у підкупі державних службовців і громадських діячів, хабарництві та зловживанні службовим становищем, розкраданні державного, колективного або приватного майна, нецільовому використанні бюджетних коштів, занятті чиновниками підприємницькою діяльністю, сприянні з корисливою метою комерційній діяльності певних осіб, наданні їм необґрун- тованих переваг і пільг, призначенні на посади некомпетентних осіб тощо. З юридичної точки зору, корупція – це
– підкуп-продажність державних службовців
– зловживання владою або посадовим становищем, здійснене в певних особистих інтересах
– використання посадових повноважень, статусу посади, а також її авторитету для задоволення особистого інтересу або інтересів третіх осіб
– елемент (ознака) організованої злочинності [17]. Уст Закону України Про засади запобігання і протидії корупції корупція визначається як використання особою суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки / пропозиції такої вигоди для себе або інших осіб [11]. Корупція, на думку багатьох дослідників, розпадається на дві нерівні частини власне етичні відхилення та правопорушення. Однак цим дуалізм цього явища не вичерпується. Нерідко воно виражається, з одного боку, у використанні службовцем свого статусу для отримання

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 18 незаконних переваг (продажність, аз іншого – у наданні останньому таких переваг [28, с. 22]. Безперечним є те, що нарівні громадян країни корупція є обмежувальним фактором у забезпеченні їх гарантованими Конституцією України правами і свободами людини та громадянина. Як наслідок, порушуються принципи рівності всіх перед законом та соціальної справедливості. Вона є тим чинником, який заміняє закон та встановлює свої правила в суспільстві. За таких умов громадяни втрачають віру в силу закону, державу та органи влади, які виступають від її імені та мають забезпечувати законні права громадян. Це призводить до деформації у свідомості громадян моральних та духовних цінностей. З цього приводу І.П. Го- лосніченко зазначає, що корупційні діяння негативно впливають направа і свободи людини і громадянина. Державні послуги надаються невідповідно до закону, а за правилами організованої злочинної діяльності [7]. За таких умов невелика категорія населення країни має необмежений доступ до забезпечення своїх праві свобод, точніше, особистих приватних інтересів або інтересів наближених до себе осіб, а інша, переважна більшість населення, таку змогу має тільки у формальному вигляді, тобто фактично можливості пересічного громадянина значно обмежені, або ж порядок їх забезпечення значно ускладнений [38, с. 10–11]. Особливістю корупції в Україні є наявність доміную- чих чинників не тільки матеріально-економічного, ай ідеологічного, морального характеру, загальної і правової культури. Перехід до ринкових відносин значна частина громадян сприйняла як повну відмову не тільки від комуністичної ідеології, алей від ідеології взагалі. Цей вакуумі було заповнено вседозволеністю, свавіллям та іншими моральними хибами.

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 19 З огляду на це, ідеологічний аспект корупції полягає втому, що у державного службовця панує своя, відокремлена від державної, ідеологія злочинного світу. Її платформою служить і особлива суб’єктивістсько-ідеалістична філософія М. Канта й А. Авенаріуса, коли світ існує тільки у моїй свідомості, а без неї його нема. Яким я його уявляю, таким він і є. Тому співвідношення між благочинним діянням і злочином встановлює кожна особа сама собі. Хибна ідеологіч- но-філософська платформа корумпованого державного службовця впливає і на громадян, що з ним контактують. Це підриває державну ідеологію. Більшість оцінок явища корупції достатньо аргументована, ґрунтується на специфічних особливостях певних політичних, економічних і соціальних систем. Вони не суперечать одна одній, але нерідко відображають лише окремі якості об’єкта, що вивчається. Переконані, що корупція – складне правове, політичне і соціальне явище з економічним забарвленням. Воно багатогранне, оскільки має комплексний характер. Найбільш змістовно висловили концепцію представників цієї позиції М. Мельник і В. Попов [24, 25, 32]. Вони вбачають у корупції цілу систему зі складною структурою взаємопов’язаних елементів політичного, соціального, правового, ідеологічного, філософського і морального характеру. МІ. Мельник наголошує, що корупцію можна розглядати як різновид соціальної корозії, яка роз’їдає і руйнує органи державної влади, державу і суспільство в цілому. В її основі лежать такі вікові традиції взаємодії в суспільстві, як послуга за послугу, «do ut des» (даю, щоб ти дав) [26, с. 34]. Влучно зауважив доктор Сар Дж. Пундей: Корупція не є інфекцією, яку раптом може підхопити здорове суспільство. Вона є наслідком явищі тенденцій політики,

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 20 економіки та розвитку держави. Жодна країна не була ніколи повністю вільною від неї, с. 85]. Відомі вітчизняні науковці М. Камлик і Є. Невмер- жицький у 1998 р. запропонували своє визначення корупції
[12, с. 82]. Аналізуючи сутність цього явища, М. Камлик і Є. Невмержицький вважали за доцільне законодавчо визначити лише загальне поняття корупції як діяльність державних службовців, пов’язану зі зловживанням службовим становищем з метою отримання незаконних прибутків та пільг матеріального характеру. Розкриваючи багатоплановий характер корупції, вони пов’язали її із організованою злочинністю, розглядаючи їх як єдине ціле. Визначення цих понять було важливим не тільки в теоретичному, алей у прикладному аспекті. За їх словами, ситуація в Україні на той час наблизилося до небезпечної межі, яка душить фактично всі верстви населення і зорієнтована на максимальне використання можливостей для особистого збагачення суб’єктів корупції внаслідок помилок, допущених під час реформування економіки. Крім того, стає все більш очевидним прагнення злочинних елементів закріпитися і зайняти провідне місце в економіці з метою переходу в майбутньому до політики. Корупція, як соціально-економічне явище стрімко розвивається, випереджаючи розвиток суспільних відносин та заходів, спрямованих на протидію їй. Є. Невмержицький вказує на потребу подальшого поглибленого вивчення цього явища, його детермінантів і соціально-економічного простору поширення. У своїй монографії 2008 року він подає нове узагальнене визначення корупції як багатоаспектного діяння Це соціально небезпечне явище, змістом якого є система негативних поглядів, настанові діянь службових осіб інститутів влади та управління, державних і недержавних підприємств, організацій і установ, політичних партій та громадських організацій,

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 21 спрямованих на задоволення особистих, групових або корпоративних інтересів шляхом використання свого службового становища, всупереч інтересам суспільства та держави [27, с. 44–45]. Але якби не виявлялася корупція, вона завжди шкідлива для суспільства яку соціальному, такі в економічному аспектах. Вона в підсумку завдає соціальної, моральної та економічної шкоди суспільству, спричиняє падіння валового внутрішнього продукту держави, розвиток тіньового сектору економіки України, зростання безробіття, зубожіння широких верств населення. Особиста зацікавленість чиновників обумовлює підписання нормативних актів неефективного характеру, збиткових для суспільства, але вигідних для окремих приватних осіб, що приносять їм надприбутки. Останні використовуються для нової спіралі підкупу державних службовців, працівників правоохоронних органів. Все це у сукупності стає гальмом науково-технічного прогресу держави і створює від’ємний соціально-еконо- мічний ефект. Отже, можна констатувати, що через свою багатогранність корупція є одним із тих явищ, за час історичного існування якого застосовувалися різні наукові підходи до його правового та наукового визначення, розуміння його сутності. Це пояснюється особливостями правової культури різних країн світу, розвитку законодавства, а також різним сприйняттям того самого діяння суспільствами певних країн, залежно від ментальності, традиції, рівня демократизації та розвитку громадянського суспільства. Але протягом усього свого існування це явище має характерні особливості – воно шкідливе в правовому, соціальному та інших аспектах. Таким чином, корупція – це своєрідне дзеркало суспільства, його моральної і правової чистоти, економічного, політичного та соціального стану. Вона характе-

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 22 –
ризує основні соціальні процеси, які відбуваються у державі та суспільстві, уній відображено найбільш актуальні для держави та суспільства проблеми. Вона є одним із головних чинників поділу суспільства на дві соціальні підсистеми, які співіснують паралельно одна з них зорієнтована на правові та моральні норми, інша – на використання протиправних засобів (див. рис. 1.1).


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал