Монографія Погоджено Міністерством внутрішніх справ України львів 2011 2




Pdf просмотр
Сторінка3/14
Дата конвертації18.01.2017
Розмір2.94 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
Список використаних джерел
1. Барсукова С.Ю. Руки прочь от ветряных мельниц!.. Или книга про то, как не стать смешным идальго, принимая ветряные мельницы за великанов / С.Ю. Барсукова // Эконом. социол. –
2007. – Т. 8. – № 2. – С. 103–111.
2. Бєльська Т. Корупція як фактор негативного впливу на взаємовідносини органів публічної влади та інститутів громадського суспільства. Електронний ресурс. – Режим доступу www.nbuv.gov.ua
3. Вінер Норберт. Кібернетика / Норберт Вінер. – М Таксон с.
4. Гулемюк Л.Й. Теоретико-соціальний аналіз корупції як загрози національній безпеці України / Л.Й. Гулемюк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. –
2009. – № 2. – С. 1–10 5. Дедекаєв В.А. Економічна злочинність – небезпека № 1 /
В.А. Дедекаєв // Діло. – 2001. – № 28. – С. 12.

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 36 –
6. Дедекаєв В.А. Корупція – червоточина держави / В.А. Де- декаєв // Міліцейський кур’єр. – 1998. – № 52 – С. 6.
7. Камлик МІ. Кримінологічний аналіз економічної злочинності в Україні і деякі прогностичні оцінки її розвитку / МІ. Камлик, Л.С. Сміян // Злочинність в Україні. – К, 1994. –
№ 2. – С. 38–51.
8. Кравченко Ю.Ф. Про заходи та пропозиції МВС щодо посилення боротьби з тіньовою економікою. Доповідна записка Кабінету Міністрів України // Рукопис. – 1998. – С. 1–3.
9. Лавриненко И. Тендерна государство / И. Лавриненко //
Эксперт. – 2007. – № 28. – С. 15–19.
10. Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти. Постанова КМУ від 28 березня 2008 р. № 274. Електронний ресурс. – Режим доступу www. Zakon1.rada.gov.ua
11. Сафоненко А. Визначення корупції – питання відкрите / Андрій Сафоненко. Електронний ресурс. – Режим доступу www.akmf.org.

1.3. Економічне підґрунтя корупції
У сучасному світі домінує економіка. Війни, наука, техніка, право, ідеологія і навіть релігія – все це вторинне порівняно з економікою, економічними розрахунками. Нині можна говорити про формування нової економіки. Хоча механізми її реалізації ще не розроблені, є розуміння того, що нова економіка – це особливий економічний устрій, який ґрунтується на
– трансформації знань у фінансову та управлінську інновації, а також формування націй основі глобального контролю над грішми та їх потоками (глобального монетаризму
– глобальному контролі над інноваціями з метою концентрації знань у високорозвинених країнах
– особливому виді глобальних рент – інтелектуальної та фінансової

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 37 –
– специфічному виді господарських мережу яких безпосередньо реалізуються глобальні ренти. Отже, нова економіка (неоекономіка) базується на глобальному фінансовому капіталі, який за допомогою гнучких мереж, керованих розумовими центрами, формують нові економічні відносини. В цих мережах виробничі відносини перетворюються в господарські зв’язки, а життєвий цикл глобального капіталу все менше залежить від конкретної праці й усе більше від накопиченої праці. Результатом цього є суттєва економія на трансакційних витратах – витратах згоди. Тому в результаті застосування схем фінансової стабілізації в Україні динаміка економічних показників відрізняється від прогнозів класичних моделей. Непередбачуваною є реакція економічних елементів народного господарства та соціально-економічних складових, зокрема рівня праворозуміння, системи ціннісних орієнтирів народу, історичних і духовних традицій та норм. Це, з одного боку, здорова реакція національного господарства економіки країни, аз іншого – завідомо провальні, заангажовані заходи владних структур. В Україні монетаризм є метою економічної трансформації і, відповідно, призводить до відриву фінансової системи від реального виробництва, до значного соціального розшарування. Наше суспільство поки що нездатне ефективно протистояти такому злу, як корупція, зокрема економічна. Недостатність та недосконалість нормативної бази, на яку посилаються правоохоронні органи, є лише частиною проблеми і радше наслідком, ніж причиною. Крім того, на думку українських вчених і практиків, ні в Законі України Про засади запобігання і протидії корупції, ні в інших антикорупційних нормативних актах, ні в судовій практиці немає чіткого, конкретного визначення поняття корупція, вжене кажучи про поняття економічна корупція. Це

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 38 породжує низку протиріч яку теоретичних дослідженнях, такі у правозастосовній діяльності. Тому необхідно системно, комплексно і обґрунтовано сформулювати поняття і дати характеристику корупції, зокрема економічної. Стосовно поняття корупція, то у законодавчих актах різних держав та визначеннях науковців застосовуються різні підходи щодо його формулювання. Зокрема, у документах ООН з міжнародної боротьби з корупцією це явище трактується як зловживання державною владою для отримання вигоди в особистих цілях [9]. На нашу думку, найбільш точним є визначення корупції Американською конвенцією проти корупції, яку прийнято на третій пленарній сесії 29 березня 1996 р. [1]. Зокрема, у статті 6 цієї Конвенції визначено, що актами корупції є а) спроба отримання або пряме чи опосередковане отримання урядовим чиновником або особою, які здійснюють публічні функції, будь-яких предметів грошової вартості, а також іншої користі, такої, як подарунок, послуга, обіцянка або перевага для себе або іншої особи чи організації в обмінна будь-яку дію або бездіяльність під час здійснення ним публічних функцій б) пропозиція або пряме чи опосередковане надання урядовому чиновникові або особі, які здійснюють публічні функції, предметів грошової вартості, а також іншої користі, такої, як подарунок, послуга, обіцянка або перевага для себе або іншої особи чи організації в обмінна будь-яку дію або бездіяльність під час здійснення ним публічних функцій в) будь-яка дія або бездіяльність під час виконання своїх обов’язків урядовим чиновником або особою, які здійснюють публічні функції, з метою незаконного отримання прибутку для себе або іншої сторони г) шахрайське використання або приховування майна, отриманого внаслідок вчинення одного з актів, на який було посилання у цій статті

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 39 д) участь як основного виконавця, співучасника, підмовника, посібника або співучасника після скоєння, або у будь-який інший спосіб, у скоєнні або замаху на скоєння, також у посібництві або зговорі з метою скоєння одного з актів, на який було посилання у цій статті [1]. Сучасна юридична наука країн-членів СНД сформувала декілька основних підходів до визначення поняття корупція. У вузькому розумінні воно вживається як синонім до слів хабар, підкуп та означає продажність службових дій. Зокрема, російський кримінолог О.І. Долгова визначає корупцію так підкуп – продажність державних або інших службовців на основі корисливого використання ними в особистих або у вузькогрупових, корпоративних інтересах офіційних службових повноважень, пов’язаних з ними авторитету та можливостей [4, с. 501]. Суттєвий вкладу аналіз сутності корупції зробили й вітчизняні вчені – фахівців галузі права, соціології, політології та управління [6, с. 12; 5, c. 135; 14, c. 9; 13, с. 30; 3, с. 168]. З огляду нате, що сьогодні у правовій науці відбувається відхід від сприйняття корупції як явища суто юридичного, на нашу думку, необхідно формулювати поняття корупції як складного соціального явища. Так, Б.В. Вол- женкін визначає корупцію як соціокультурне явище, що полягає у руйнуванні влади, коли державні (муніципальні) службовці й інші особи, уповноважені на виконання державних функцій, використовують своє службове становище, статусі авторитет займаної посади у корисливих цілях для особистого збагачення або в групових інтересах [2, с. 8]. Наведені вище визначення корупції свідчать про наявність різноманітних підходів до розуміння цього явища, прагнення фахівців сформулювати універсальне поняття корупції, зважаючи на розмаїття її виявів, а також про достатню увагу до розробки цієї категорії як юридичної науки і низки соціальних дисциплін – економіки, політології, соціології тощо.

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 40 Радянську економіку в роки реформ зруйновано, однак норми економічної поведінки, які сформулювалися у взаємодії індивідів і соціально-економічних організацій, створених за найбільш гнучкими та доцільними традиціями, не зникли разом з реформами і є основою категорій інститутів у рамках старого інституціоналізму. Інститути як стійкі традиції соціально-економічної поведінки, з одного боку, такі неформальні та юридичні норми, які визначають межі економічної діяльності людини з іншого (в рамках нового інституціоналізму), встановлюють правила дії економічних агентів, виконання яких спричиняє відповідні витратив економіці. Ці витрати отримали назву трансакційних. Корупція – складне явище, тому існує ціла низка його інтерпретацій, а саме
1) як різновиду злочинної діяльності (раціональний
підхід). У межах економіки злочинності індивід оцінює усі витрати і здобутки від своїх злочинних дій і зважується вчинити злочин, якщо очікувана користь від таких дій є вищою, ніж від того, що він залишиться чесним. За Г. Бекером, визначається очікувана корисність від го злочину як сума
Uj = Pj Uj (1 – Pj) Uj Yj де Yj
– злочинний дохід, зокрема його грошова і психологічна складова
Uj – функція корисності Р – вірогідність покарання
Fj – важкість покарання. Підхід до поведінки хабароотримувача як до злочинної діяльності, очікувана користь від якої перевищує альтернативні витрати, був розвинений С. Роз-Аккерманом щодо корупційної діяльності [23].
2) як форми рентоорієнтованої поведінки. Економічна рента може розглядатися як плата за ресурси понад

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 41 максимальну величину альтернативних витрату разі не- монопольного використання цих ресурсів. Рентоорієнтована поведінка – це різноманітні зусилля, спрямовані на здійснення державного втручання в (ринковий) розподіл ресурсів з метою привласнення штучно створюваних прибутків у вигляді ренти. Корупція – це форма нелегальної рентооріє- нтованої поведінки [10].
3) як контрактної взаємодії між економічними агентами з метою зловживання становищем (позицією) заради приватних вигод (інституціональний підхід). Корупція передбачає ех апtе і ех роst трансакційні витрати. До одних належать витрати щодо визначення учасників угоди, розмірі тип хабара, правилі норм здійснення угоди. До інших – виконання угоди, забезпечення довіри, адаптація до обставин, що змінилися, і механізм усунення незгод та розбіжностей [17].
4) як моделі «принципал-агент». За цією моделлю загроза маніпулювання агента принципалом під час виконання доручень і приписів останнього існує внаслідок асиметричності інформації і високих витрат моніторингу заді- яльністю агента [19].
5) як опортуністичної поведінки й морального ризи-
ку (moral hazard). Інституціональна теорія і модель «прин- ципал-агент» зумовлюють ситуацію можливої опортуністичної поведінки економічного агента, складовою якої є корупційні дії. Моральний ризик (moral hazard) – можливий збиток, викликаний недобросовісним ставленням або недбалістю органів контролю [20].
6) як провалу держави і ринку. Представники класичного лібералізму підкреслюють, що урядове втручання в економіку неминуче породжує провали держави (government failures). Як провал держави можна розглядати і корупцію, нащо, зокрема, вказував ще Л. Мизес: Корупція є справжнім супутником інтервенціонізму» [7]. Корупцію можна тлумачити як громадське антиблаго» – антиблаго, що

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 42 спричиняє появу негативних зовнішніх ефектів, коли збиток завдається усім членам суспільства.
7) як способу підвищити прибутки. Традиційно одним із ключових чинників рівня корупції є розмір заробітної плати. Його визначають багато факторів, одним із яких є рентна складова. Це зауважує, наприклад, Л. Туроу: У реальному світі заробітки пов’язані не з працівниками, аз робочим місцем, і працівники з еквівалентним рівнем кваліфікації розсіяні по спектру робочих місць в різних компаніях, які платять різну заробітну плату. Індивідуальні заробітки непросто відображають індивідуальну кваліфікацію, вони мають колективну компоненту. Ті, кому пощастило працювати у високопродуктивному колективі (хорошій фірмі, заробляють більше, ніж ті, хто працює в низькопро- дуктивному (слабкій фірмі. Ті, кому повезло, отримують ренту [15]. Численні дослідження про рівень заробітної плати як фактор корупції не дозволяють зробити однозначний висновок про вирішальну роль рівня заробітної плати у розв’язанні проблеми корупції. Якісний аналіз повинен
ґрунтуватися на безлічі чинників, серед яких неоднорідність чиновництва, той факт, що не завжди легальні прибутки (навіть дуже значні) перевищують незаконні, і досвід, який свідчить Немає таких законних прибутків, щоб їх не перевищили незаконні [18, 22, 25, 12].
8) як наслідку монополії. Якщо зважати нате, що ринкова влада (market power) – це здатність однієї групи покупців (продавців) впливати на ціни товарів, що купуються (чи продаються, то для ринку досконалої конкуренції характерна цілковита відсутність ринкової влади, а для монопольного ринку – абсолютна ринкова влада. Зловживання ринковою владою в корисливих цілях менеджерів монополії може бути джерелом корупції. Звідси принципова схожість антикорупційного і антимонопольного законодавства.

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 43 –
9) як ринкової моделі. Ринкову корупцію визначають як модель, коли на ринку з яких-небудь причин (політичних, соціальних тощо) не діють вільно закони попиту і пропозиції. Фіксовані ціни, виробничі субсидії, дефіцит товару тощо – усе це є потенційним джерелом корупції для тих осіб, які адміністративно регулюють ці ринки. За умови дії повноцінних ринкових механізмів цей вид корупції зникає.
10) як механізму заміщення одних ресурсів (тимча-
сових) грошовими та іншими. У кожного економічного агента є своя норма заміщення подібного виду ресурсів, залежно від внутрішньої вартості ключового в цих операціях ресурсу – тимчасового. Цей механізм спрацьовує у разі корупції у формі хабарництва (корупція за прискорення процесу, тоді яку хабарництві (корупція за порушення закону) немає підстав для дії цього механізму.
11) як явища, обумовленого неекономічними чинни-
ками. Прикладом альтернативного підходу до дослідження корупції є стаття Б. Франка про використання психологічних тестів для виявлення схильності до корупції
сorruptibility») у різних професійних і статево-вікових групах. Характерно, що найбільш корумпованими, згідно з проведеними тестами, виявилися студенти, які вивчають економічні дисципліни. У статті Гендері корупція група дослідників наводить соціологічні дані проте, що в порівнянні з чоловіками жінки істотно рідше дають і отримують хабарі, а також результати міждержавного кореляційного аналізу, що підтверджують зворотну залежність між рівнем корупції і часткою жінок в сукупній робочій силі й у національному парламенті [16]. З огляду на методику Д. Норта лауреата Нобелівської премії з економіки 1993 р. за досягнення у сфері нової економічної історії – «кліометрії»), трансакційними для господарського суб’єкта вважаються ті витрати, яких він не зазнав би, якби продавав виробничу продукцію сам собі (затрати на пошук інформації, коорди-

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 44 нація взаємодії як всередині фірми, такі за її межами, обмін даними, контроль ефективності взаємодії. Це визначення можна конкретизувати трансакційними є витрати, пов’язані з розміщенням ресурсів на визначених технологічних місцях, утримуванням їх на цих місцях та забезпеченням захисту прав власності. В цій ситуації не є принциповим факт, в якій системі (в ринковій чи неринковій) відбуваються ці обміни. Високий рівень трансакційних витрат в українській економіці має свою багатовікову історію, щез часів становлення української державності. Але темп зростання таких витрат різко збільшився за період ринкових реформ, які дуже вплинули на економіку України. З огляду на економічні мотивації, існує два основні види економічної поведінки (дві моделі) – орієнтована на прибуток та орієнтована на ренту, характерна для фігури приватного підприємця і монополіста. Ці моделі існують в тій чи іншій пропозиції в будь-якій економічній системі. Орієнтована на прибуток поведінка – це прагнення до отримання прибутку на основі найбільш вигідного використання економічних ресурсів або їх об’єднання в ситуації конкуренції. Орієнтована на ренту поведінка – це будь-який вид діяльності з метою отримання прибутку з легального монопольного становища. Зазвичай це узурпація правна перерозподіл господарських ресурсів та власності. В результаті господарська власність стає об’єктом привласнення, використання і розпорядження у власних інтересах, а витрати, пов’язані з такою трансформацією, несе офіційний власник ресурсів – держава і, відповідно, все суспільство. Донедавнього часу традиційно державна власність переважала в економіці України, а це означає, що й обсяги вилучення ренти були значними, але стабільними. Однією з найбільш поширених форм поведінки, орієнтованої на ренту, є корупція.

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 45 Економічна корупція має місце в ринковій ситуації, оскільки спричиняє обмін та передачу грошових коштів або матеріальних благ, які є основою корупції. Це визначення корупції відображено в правилах, які передбачають граничні обсяги грошових коштів чи благ, що можуть бути граничними індикаторами, визнаними хабаром. Беруться до уваги подарунки, підношення не лише в грошовому еквіваленті, алей інших видів матеріального майна, послуг тощо, які відбуваються в соціальному середовищі зі встановленими культурними і моральними цінностями. Корупцію в широкому значенні називають соціальною біржею або соціальною корупцією. Соціальна корупція – це інтегрований елемент клієнтури. Клієнторизм часто допускає обмін елементами вигоди, але не може бути зведений до цього процесу, тому що клієнтура має ширші культурній соціальні наслідки зв’язки клієнтури, етнічний непотизм, фаворитизм різних рівнів, тобто комплекс варіантів корупції в соціальному аспекті. Крім того, іноді відбуваються нарівні з корупцією, однак мають ширші сфери перекриття такі процеси, як оренда (прокат) (передавання в користування) речей і благ та рента. Відмінностями є те, що корупції характерне зловживання державною владою заради особистої вигоди, а рента походить від економічного поняття рента, коли прибутки перевищують усі відповідні витрати, і призводять до результату, який більшість людей сприймає як монопольний прибуток. Оренда пов’язана зі зусиллями, спрямованими на придбання орендної плати, не обов’язково забороненої законом, яка розглядається як аморальне явище вжитті суспільства і не обов’язково неекономічне з огляду на розвиток бізнесу, якщо повторно інвестується продуктивно, але в основному безпосередньо непродуктивно, марнотратно і дуже часто економічно невигідно (Кулидж і Роз-Аккерман 2000) [23].

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 46 З огляду на визначення генезису корупції, необхідно виокремити дві сфери взаємодії між державою і суспільством в суспільстві таза його межами, тобто на національному рівній на міжнародній арені. Крім того, корупція відбувається у самій державі, між її різними верствами або рівнями. На міжнародній арені глобалізація ринків, фінансів і багато інших угод розширюють можливості змови і прихованих операцій, утому числі між різними спроможними гравцями без господаря урядів і їх представників. Яскравим прикладом можуть бути багатонаціональні кампанії, зокрема купівлі концернів, підприємстві монополій, де «відкати» пропонуються на торгах надання кредитів і підписання міжнародних контрактів створення проектів розвитку із заниженими витратами на поїздки, техніку, комп’ютери та інші складові проектів з метою отримання пільг і вигоди для посадовців місцевого самоврядування, корумпованих чиновників країн, які приймають, з особливо привабливих напрямів для певних підприємств з-за кордону
(Байарт та ін. 1999). Одночасно міжнародні організації (у бізнесі, політиці й співпраці в цілях розвитку) можуть бути ланкою можливих прихильників антикорупційної реформи
(Роуз-Аккерман 1999; Муді-Стюарт 1997) [23, 8]. Як стверджують міжнародні спостерігачі, корупція, економічна корупція та хабарництво прогресують у країнах, що розвиваються, а це сприяє зростанню найбільш вагомих чинників корупції. На національному рівні корупція наявна на стику між державою і різними спроможними недержавними верствами з одного боку, корумпований державний чиновник, з іншого – хабародавець, постачальник хабара. Посадовцями можуть бути люди з оточення президента і вищого політичного керівництва (політична корупція, вниз за ієрархією – державні чиновники обласних, районних органів влади (бюрократична корупція) до службовців місцевого самоврядування.

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 47 Взаємне задоволення бізнесу і бюрократії, реальний стан справ можна пояснити тим, що в угоді чиновників і бізнесу з обох сторін беруть участь рентошукачі. Це ще недуже відомий у нас, але сталий термін. В сучасний теорії суспільного вибору так званою новою політичною економією, одним із фундаментальних понять стало rent-
seeking behavior – поведінка, спрямована на пошук ренти, відмінне від нормальної поведінки учасників економічного процесу, втому числі від діяльності, спрямованої на виготовлення продукту чи послуг і отримання прибутку. Водному із економічних словників rent-seeking behavior трактується як прагнення добитись за допомогою влади передачі доходу (чи багатства) постачальнику ресурсу, приватному підприємцю або споживачу за чужий рахунок або за рахунок суспільства. Сенс пошуку ренти полягає втому, щоб за допомогою держави штучно створити для себе або визначеної групи інтересів найбільш сприятливі умови, щоб без додаткових зусиль чи затрату виробництві отримати максимальний дохід. Наприклад, вилучити вигоду від монопольного становища підприємства на ринку, знову ж таки забезпеченого за певну винагороду державними чиновниками. Спеціальне українське поняття «відкат», напевно, найкраще характеризує суть такої ренти. На відміну від звичайної ринкової конкуренції, боротьба за отримання цієї ренти не поліпшує становище споживачів, вона чітко спрямована на отримання власних вигод. Тут ми маємо справу з конкуренцією за вплив на державні структури чи окремі їх ланки, а її остаточна мета
– явний чи прихований перерозподіл прибутку. Ця теорія дає відповідь на дуже важливе питання, яке хвилює не тільки економістів чому влада, міністерство і навіть парламент приймають неефективні, непослідовні рішення, що суперечать рекомендаціям науки і навіть здоровому глузду. Це дозволяє зрозуміти і те, чому така складна система боротьби з корупцією, механізм протидії.

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 48 Економічна суть корупції – комерціалізація влади, яка виражається в купівлі-продажі ефективності підприємств, що супроводжується зниженням їхніх середньога- лузевих витраті виходом цих підприємств із легальної економіки. Фонд економічної ініціативи спробував статистично оцінити динаміку трансакційних витрат в українській економіці після розпаду СРСР, тобто визначити частку корупції в реформованому господарстві з економічних, а не з політичних позицій. В 1993 р. (коли почався етап трансформації підприємств централізовано-планового господарства СССР) було досліджено 20 крупних підприємств важливих галузей промисловості, на яких працювало від 2 до
20 тис. осіб, і приблизно стільки ж створених за 1992–
1993 рр. нових фірм з виробництва споживчих товарів і надання послуг. Як умовний показник трансакційних витрат було використано відношення витратне пов’язаних з виробництвом за іншими статтями собівартості продукції. Цей показник назвали коефіцієнтом випередження. В результаті дослідження виявлено, що коефіцієнт випередження зріс зі 109% до 119%, і зроблено висновок, що в
1993 р. темп зростання трансакційних витрату порівнянні з 1992 р. був у два з половиною раза вищий ніж рівень витрат, пов’язаних із трансформацією власності. Побічним підтвердженням вищевказаного є зіставлення динаміки ВВП з роздрібним товарообігом. В умовах скорочення ВВП в
1993 р. у порівнянні з 1992 р. на 8,7%, обсягу промислової продукції – на 16,2%, обсягу будівництва – на 16% динаміка товарообігу практично не змінилась в 1993 р. він зріс на 2% у порівнянні з 1992 р. і скоротився на 1% відповідно до 1990 р.
[11, с. 49]. Отже, кількість угод щодо постачання готової продукції збільшилася, а оскільки кожна угода здійснюється з трансакційними витратами, їх обсяг в економіці зріс. За останні роки спостерігалося значне зростання тіньового бізнесу, мета якого – прикриття фінансової частини діяльності зареєстрованих фірм від державного обліку і контролю.

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 49 Дані досліджень дають підстави стверджувати, що підсумки моніторингу малих підприємству роках свідчать проте, що чим конкурентніше було середовище, тим вища оцінка тіньового обігу (за власним опитуванням, тіньовий бізнес сягнув рівня 45% на висококонкурентних ринках і менше 32% в умовах низької і середньої конкуренції. Одночасно зростають витрати малого бізнесу України – на 28%. Таким чином, тіньова економіка колишнього СССР, яка ґрунтувалася на незаконному розширенні економічної діяльності й незаконних видах діяльності, лягла в основу систем організованих відносин і механізму спекулятивного ринку. Ринкові реформи ускладнили цю ситуацію, а в тіні неоднозначних законів корупційні контакти стали механізмом вилучення ренти не тільки для державних посадовців, алей для переважної більшості власних ресурсів. Аналізуючи економічні основи корупції, можна передбачити, що існують передумови для різного ступеня корумпованості в індустріальному господарстві. Певний натуральний рівень корупції пояснюється об’єктивними передумовами, з огляду на сутність цього явища, а саме
– невідповідністю завдань і методів державного втручання в економіку і визначених мотивів приватної власності в короткий і середній терміни
– прагненням людини до збільшення своїх матеріальних можливостей в результаті зростання потреб. Можна стверджувати, що справжній початок корупції було покладено в часи розквіту меркантилізму, який можна назвати спілкою влади і бізнесу. Історично меркантилізм був важливим для розвитку торгівлі, а за суттю – це урядове заступництво і протекціонізм із боку носіїв влади за особисту частку в прибутку підприємців. На основі вищеописаного можна скласти формулу визначення нормального рівня корупції

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 50 –
Нормальний рівень корупції = (стабільна макро-
економічна ситуація у відносно розвинутій країні, тради-
ції державності, тип правлячого режиму, такі соціально-
культурні традиції народу, як толерантність, ступінь
релігійності, ставлення до різного роду подарунків) +
«природний» рівень корупції.
На відміну від підприємницької вигоди, урядову користь як легальну форму взаємодії бізнесу і чиновництва вдалося ліквідувати тільки в перехідний період розквіту капіталізму. Насправді ж функції влади і бізнесу розділились, в чому і полягає суспільний прогрес. Однак існує ще більший за обсягами і значно складніший за своєю внутрішньою організацією приклад корупції в умовах реформування економічних систем, коли відбувається перерозподіл власності, руйнуються встановлені контрактні відносини з метою ефективності на перелічених рівнях корупції. Це – «гіперкорупція». Тобто заклики до боротьби з корупцією збоку влади лицемірній економічно невигідні. Корупція вмонтована в систему власності і влади, а скорочення її обсягів можливе лише за відходу від змішаної власності. Причиною такої ситуації є симбіоз економічних і фінансових передумов (включення національних фінансових потоків країни в світові фінансові мережі. Відповідно до аналізу корупція поширюється за ступенем зростання конкуренції як між чиновниками-коруп- ціонерами, такі між хабародавачами. Зацікавлені особи прагнуть мінімізувати свої трансакційні витрати, а це легше зробити в умовах так званої монополістичної корупції. В колишньому СРСР, наприклад, хабарі аналізували місцеві комітети комуністичних партій, а всі відхилення в ієрархічній структурі строго карала партійна бюрократія, і тому вони були незначними. Таким чином, корупцію потрібно трактувати як порушення бізнес-циклу, виробничого циклу, коли має місце насильне влиття в бізнес урядовця. Нарівні фірми це призводить

Розділ І. Теоретичні засади
дослідження корупції як соціально-економічного явища
– 51 до неминучого прийняття стратегічно необдуманих рішень, не завжди вигідних для підприємства і, відповідно, до зростання корупції. На мезо- і макрорівнях повсюди активність чиновників означає постійний перерозподіл основних видів ресурсів від лідерів до аутсайдерів і навпаки, тобто по замкненому колу, а на кожному етапі збільшуються обсяги корупції.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал