Монографія Погоджено Міністерством внутрішніх справ України львів 2011 2




Pdf просмотр
Сторінка5/14
Дата конвертації18.01.2017
Розмір2.94 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
Список використаних джерел
1. Андреева И.А. Социальная адаптация и порядок кор- рупция как механизм интеракций в теории социального обмена /
И.А. Андреева, А.М. Анохин // Вестник Санкт-Петербургского университета МВД России. – 2007. – № 4. – С. 189–198.
2. Баранов В.М. Теневое право / В.М. Баранов. – Н. Новгород С. 16.
3. Гевелинг Л.В. Клептократия. Социально-политическое измерение коррупции и негативной экономики. Борьба африкан- ского государства с деструктивными формами организации власти /
Л.В. Гевелинг. – МС. Гилинский Я.И. Социологическое исследование пре- ступности и иных антиобщественных проявлений (вопросы теории и методики автореф. дис. на соискание учён. степени д-ра юрид наук / Я.И. Гилинский. – М, 1985.
5. Гилинский Я. Коррупция, теория, российская реаль- ность, социальный контроль / Я. Гилинский Електронний ресурс Режим доступу http://narcom.ru/ideas/socio/84.html
6. Делла Порта Д. Действующие лица в коррупции: по- литические бизнесмены в Италии / Д. Порта Делла // Междунаро- дный журнал социальных наук. – 1997. – № 16. – С. 55.
7. Клямкин И. Теневой образ жизни. Социологический автопортрет постсоветского общества / И. Клямкин, Л. Тимофеев. – М Q&B, 2000. – 248 c.
8. Корупційні ризики в кримінальному процесі та судовій системі / [М.В. Буроменський, О.В. Сердюк, І.М. Осика та ін.]; Інститут прикладних гуманітарних досліджень, МАКонсалтинг. – К Москаленко ОМ. ФОП, 2009. – С. 9.
9. Левин М. Явление коррупции в России. Победить это зло сложно, но бороться с ним можно / М. Левин, Г. Сатаров // Не- зависимая газета. – 1997. – 2 октября.
10. Левин МИ. Математические модели коррупции / МИ. Ле- вин, МЛ. Цирик // Экономика и математические методы. – 1998. – Т. 34. – Вып. 3. – С. 40–62.
11. Лопашенко НА. Противодействие российской корруп- ции: обоснованность и достаточность уголовно-правовых мер / НА. Лопашенко Електронний ресурс. – Режим доступу http:// sartraccc.sgap.ru./Pub/lopashenko(18-03)

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 66 –
12. Олсон М. Возвышение и упадок народов: экономичес- кий рост, стагфляция, социальный склероз / М. Олсон. – Новоси- бирск: ЭКОР, 1998. – С. 401 13. Першин Н.И. Коррупция – теория и жизнь / Н.И. Пер- шин, И.Г. Селезнева // Известия Волгоградского государственного технического университета. – 2008. – Т. 7. – № 5. – С. 50–55.
14. Роуз-Аккерман С. Коррупция и государство. Причины, следствия, реформы / С. Роуз-Аккерман. – М, 2003.
15. Сатаров ГА. Некоторые задачи и проблемы социологии коррупции / ГА. Сатаров // Социология коррупции: материалы научно-практической конференции. – МС. Системы общегосударственной этики поведения: пособие
Транспаренси Интернешнл / под ред. Джереми Поупа. – М, 1999.
17. Тимофеев Л.М. Институциональная коррупция: очерки теории / Л.М. Тимофеев. – МС. Тимофеев Л.М.Россия и коррупция: кто кого / Л.М. Ти- мофеев. – МС. Шихата И. Взятка как рента за монопольное положение чиновников / И. Шихата // Чистые руки. – 1999. – № 1. – С. 32–36.
20. Abueva J.V. The Contribution of Nepotism, Spoils and Graft to Political Development // East-West Center Review. 1966. № 3.
21. Bayley D.H. The Effects of Corruption in a Developing
Nation // Western Political Quarterly. 1966. Vol. 19. № 4.
22. Factors of crime committing Електронний ресурс. – Режим доступу www.gumer.info/bibliotek_Buks/Sociolog/Article/bustr_fenkorr.php
23. Friedrich Carl J. Corruption Concepts in Historical
Perspective / Political corruption. A handbook. Edited by A.J.
Heidenmeier, V.T. LeVine. New Brunswick, N.J., Oxford., 1989.
24. Leff N.H. Economic Development through Bureaucratic
Corruption // American Behavioral Scientist. – 1964. – Vol. 8. – № 3.
25. Leyes C. What is the Problem About Corruption? //
Journal of Modern African Studies. – 1965. – Vol. 3. – № 26.
26. Mauro P. Why Worry about Corruption? Wahington D.C.
1997.
27. Nye J. Corruption and Political Development: a cost- benefit analysis // American Poliytical Science. – 1967. – № 2 (61). –
P.417.
28. Rose-Ackerman S. Corruption: A Study in Political
Economy. – N. Y.: Academic Press, 1978. – P.96.


Розділ ІІ. Методологічне дослідження корупції
в Україні таза кордоном
– 67 –
2.2. Методичні підходи
до оцінювання рівня корупції
У сучасній економічній теорії одними з перших дослідників корупції та її впливу на соціально-економічний розвиток вважають неоінституціоналістів. Вивчаючи державний сектор економіки, вони дійшли висновку, що держслужбовці різних рангів за надані послуги отримують відповідну винагороду або плату, тобто ренту. Сьогодні корупцію називають головною перешкодою економічного і соціального розвитку, яка шляхом порушення прийнятих законодавчих норм гальмує інституційні перетворення у суспільстві. Зростання рівня корупції посилює нерівномірність розподілу доходів у національній економіці, зменшує доходи у суспільстві та перерозподіляє їх на користь невеликої групи, підвищуючи таким чином ступінь диференціації доходів населення в цілому. Складність подолання корупції в країнах з високим рівнем корумпованості полягає втому, що нею пронизані усі верстви населення та всі сфери життєдіяльності людини. Окремі дослідники переконані, що в умовах недосконалості інституційних перетворень корупція сприяє розвитку бізнесу, будучи певним посередником між потребами бізнесу, які динамічно зростають, та неадаптованою до реальних умов законодавчою базою [5, с. 65]. На думку вітчизняних науковців, протидіяти корупції можна шляхом глибоких інституційних перетворень та відповідних зміну правосвідомості наших громадян [2; 8; 10]. Нині набуває актуальності проблема вибору методів дослідження корупції, які б максимально точно оцінювали стан або рівень корумпованості суспільства. До найбільш відомих методів визначення рівня корупції належать розрахунок індексу сприйняття корупції, показник контролю корупції, барометр глобальної корупції, індекс економічної свободи, індекс непрозорості та ін.

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 68 Відомими в Україні дослідниками основних детермінант корупції, методів її дослідження, теоретико-методичних засад протидії корупції є М. Флейчук, Я. Гончарук, А. Скрип- ник, В. Геєць, А. Чухно та ін. Проаналізувавши їх наукові праці, а також офіційні публікації статистичних органів і міжнародних організацій, матеріали наукових досліджень та інтернет-ресурси, зупинимося на розгляді та оцінці основних методів дослідження корупції в Україні та світі. Одним з найпоширеніших на практиці методів виміру корупції є Індекс сприйняття корупції (англ. Corruption
Perception Index (CPI)), розрахований міжнародною організацією Transparency International. CPI – це сукупний індекс, створений за допомогою складання низки різних оцінок, що не раз піддавався жорсткій критиці за неточність, непослідовність і неможливість оцінити реальне значення конкретного корупційного індексу для країни [1, с. 220]. Цей індекс відображає сприйняття представниками ділових кіл країн світу корумпованості державного сектору економіки. CPI – це своєрідний зведений рейтинг, що оцінює розмах корупції в різних країнах і визначається на основі різних джерел – таких, наприклад, як Всесвітній економічний форум, Інститут розвитку менеджменту, Price
Waterhouse Coopers, Freedom House та Gallup International. До показника входять оцінки попередніх років, щоб знизити раптові розбіжності в цифрах, викликані випадковими чинниками [14]. У найменш корумпованих країнах CPI становить – 9,0–10 балів, а в країнах з високим рівнем корупції – менше 3,0 бала. 2010 року найкращий результат продемонстрували Данія, Нова Зеландія та
Сінгапур (9,3 бала кожна, найгірший – Сомалі (1,1 бала. Україна в рейтингу посіла 134 місце, набравши 2,4 бала. Таку ж суму балів отримали Азербайджан, Бангладеш, Гондурас, Зімбабве, Нігерія, Сьєрра-Леоне, Того і Філіппіни. Серед пострадянських країн Україна зайняла ту

Розділ ІІ. Методологічне дослідження корупції
в Україні таза кордоном
– 69 позицію, випередивши Таджикистан (на 0,3 бала, Киргизію на 0,4 бала) та Туркменію і Азербайджан (на 0,8 бала кожну) [4] (див. табл. 1).

Таблиця 1
Рівень корупції в пострадянських країнах
у 2007 та 2010 роках
Показник
сприйняття
корупції
Місце країни
серед країн
світу

з/п
Країни
2007 2010 2007 2010
Пострадянські країни
1. Естонія
6,5 6,5 28 26 2. Литва 4,8 5,0 51 46 3. Латвія 4,8 4,3 51 59 4. Грузія 3,4 3,8 79 68 5. Молдова 2,8 2,9 111 105 6. Казахстан 2,1 2,9 150 105 7. Вірменія 2,9 2,6 99 123 8. Білорусь 2,1 2,5 150 127
9.
Україна 2,8
2,4
118
134
10.
Азербайджан 2,4 2,4 150 134 Росія 2,5 2,1 143 154 Таджикистан 2,2 2,1 150 154 13.
Киргизія 2,2 2,0 150 164 14.
Туркменія 2,2 1,6 162 172 Узбекистан 2,7 1,6 175 172
* Примітка дані [19] Україна за останні три роки перемістилася з 118 на
134 місце серед 178 країн, що брали участь у дослідженні, знизивши показник CPI на 0,4 в.п. Позитивну динаміку демонструє Грузія та країни Балтії, в яких активно відбуваються інституційні перетворення. Динаміка ІСК в Україні за 2001–2010 рр. показана нарис
Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 70 –
2,1 2,4 2,3 2,6 2,8 2,7 2,5 2,2 2,4 0
0,5 1
1,5 2
2,5 3
2001 2002 2003 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Рис. 1. Значення індексу сприйняття корупції в Україні
у 2001–2010 роках
У цілому ІСК містить дані про сприйняття корупції в державних секторах економіки різних країн світу на основі великої кількості опитувань (як мінімум 14), проведених серед експертів у відповідних країнах [17]. Міжнародна організація Transparency International щорічно відстежує кореляційну залежність між ІСК та розміром ВВП на особу. Як видно з рис. 2, зростання останнього відбувається за абсолютного усунення корупції коефіцієнт кореляції r =0,8), що, на жальне можна сказати про нашу країну.
S = 10.16048466
r = 0.79766423
Індекс сприйняття корупції
ВВ
П
на
од
н
у
ос
об
у
, тис
. до
л
СШ
А
0.0
1.7
3.4
5.1
6.8
8.5
10.2
0.0
0
19.
14
38.
28
57.
41
76.
55
95.
69
114
.83

Рис. 2. Взаємозв’язок між індексом сприйняття корупції та ВВП
на особу у розрізі 169 країн світу станом нар
Розділ ІІ. Методологічне дослідження корупції
в Україні таза кордоном
– 71 Не менш авторитетним визначником корупції вважається Барометр глобальної корупції (англ. – Global
Corruption Barometer (GCB)), що розраховується Transparency
International з 2003 р. Цей показник ґрунтується на опитуванні громадської думки про стан справу різних сферах суспільного життя, зокрема в економіці, політиці, мас-медіа, освіті, законодавчих, судових та правоохоронних органах, дозвільній системі тощо. Причому критерії, за якими проводиться опитування, постійно змінюються. Таку р. експерти оцінювали стан корумпованості у 14 сферах суспільного життя, у 2008–2009 рр. – у 6, а в 2010 р. – в ти різних секторах. Оцінювання GCB здійснюється за бальною шкалою, згідно з якою 1 бал означає відсутність корупції, а
5 балів – найвищий ступінь корумпованості. Вибіркові результати опитування подані у табл. 2. Варто зауважити, що з 2007 р. до 2010 р. середнє значення показника GCB в Україні погіршилося, причому рівень корумпованості зріс у судовій системі і правоохоронних органах влади, а також в освітній сфері. Найвищий рівень корупції спостерігався у 2009 р, коли середнє значення GCB сягнуло позначки 4,3 [19]. Росія, на відміну від України, поліпшила своє становище, особливо завдяки зниженню корупції у законодавчій та виконавчій владі, приватному секторі економіки. Найліпші результати демонструє Грузія, якій вдалося практично повністю подолати корупцію в правоохоронних органах, армії, системі освіти, зробити абсолютно прозорою дозвільну систему, митні органи тощо. Грузія за останні кілька років випередила такі найменш корумповані країни світу, як Фінляндія, Швеція та Сінгапур. Загалом підсумки досліджень підтверджують, що виконавча та судова гілки влади вважаються найбільш корумпованими в країнах пострадянського простору, а в найбільш економічно розвинутих та найменш корумпованих країнах корупційні схеми найпоширеніші в політичних партіях.

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 72 –
Таблиця 2
Корумпованість різних секторів та інституцій в Україні,
Росії та у найменш корумпованих країнах *

Ступінь корумпованості в окремих сферах суспільного життя Країна Рік Середнє значення політичні партії парламент законодавство правоохоронні органи бізнес приватний сектор ЗМІсуд ов аси ст ем а неурядові організації релігійні установи армія система освіти 3,6 4,1 4,1 4,1 3,9 3,2 4,2 3,2 2,3 3,1 Україна
2010 3,67 4,0 4,1 4,3 3,7 3,2 4,4 3,2 2,3 3,5 4,0 2007 3,61 3,7 3,9 4,1 3,9 3,7 3,9 3,2 2 3,8 Росія
2010 3,41 3,5 3,6 3,9 3,4 3,2 3,7 3,1 2,5 3,5 3,7 2007 2,45 3,3 2,5 1,8 2,9 3,0 2,1 2,5 2,6 1,8 Фінляндія
2010 2,56 3,7 2,9 1,9 3,0 2,7 2,0 2,5 2,7 2,0 2,2 2007 3,36 4,1 3,7 3,2 3,5 3,6 3,5 3,0 3,1 2,9 США
2010 3,4 4,3 4,0 3,3 3,6 3,5 3,4 3,0 3,1 2,8 Грузія 2010 2,29 2,9 2,6 2,1 2,4 2,4 2,9 2,2 1,4 1,8 Примітка * складено заданими Даних за 2007 р. немає Показником, який характеризує рівень корупції в країні та відображає добробут її громадян, є Індекс економіч-
ної свободи (англ. «Index of Economic Freedom» (IEF)). Він визначає, якою мірою інститути і політичний курс держави підтримують економічну свободу в країні у цілому. Ступінь економічної свободи залежить від можливості особистого вибору, вільного обміну на ринках, свободи входу на ринки та виходу з них, захисту особистості та її власності. Індекс економічної свободи базується на ти індексах, які оціню-

Розділ ІІ. Методологічне дослідження корупції
в Україні таза кордоном
– 73 –
ються за шкалою від 0 до 100, причому позначка «100 балів відповідає максимальній свободі. Аналіз проведених досліджень та опитувань підтверджує, що в країнах з високим рівнем економічної свободи та конкурентоспроможності спостерігаються тенденції зростання економічного потенціалу, збільшення обсягу ВВП на особу, підвищення соціальних стандартів життя та ін. В Україні, на жаль, рівень добробуту громадян та соціальні виплати є одними з найнижчих серед країн з перехідною економікою. Обсяг ВВП на особу (3,9 тис. дол. США) у п’ять разів менший за аналогічні показники у Словаччині, Чехії, Угорщині та більш яку разів – за показники в Японії, Німеччині та США (див. рис. 3).
46,9 44,7 38,6 21 17,6 15,5 15 13,8 10,5 8,5 3,9 0
10 20 30 40 50 60
СШ
А
Ні
ме ччи на
Яп он
ія
Че хія
Слов ач чина Угорщина Лат вія
По ль ща
Туре ччи на
Ка за хст ан
Укр аїн а

Рис. 3. Обсяг ВВП на особу в розвинених країнах світу,
країнах ЦСЄ та Україні в 2010 році, тис. дол. США
У 2010 році Україна посіла 162 місце, погіршивши результат 2009 року на 10 позицій і скотившись до рівня кінцях уроці. Динаміка Індексу економічної свободи очевидно демонструє, як після стрімкого поліпшення результату з кінцях років, Україна після
2005 року розпочала невпинний рух назад. Графічна інтерпретація IEF у 2010 р. подана нарис
Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 74 –
38,7 82,6 77,9 41,1 61,2 20 30 30 25 57,7 46,4
64,4
74,2
75,4
65
70,6
49
48,5
43,8
40,5
62,1
59,4
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 Регуляторна політика Торговельна політика Фіск ал ьн а політика Втручання уряду Монетарна політика Ін вест иц
ії
Ф
іна нс ов а політика Право власності Корупція По літ ик а у сфері праці Зведений індекс показник
Лінія тренду

Рис. 4. Індекс економічної свободи 2010
Як видно з рисунка, за всіма складовими IEF Україна має нижчі показники за середньосвітові, окрім компонентів Торговельна політика та Фіскальна політика. Аналіз основних компонентів зведеного Індексу економічної свободи 2010 підтверджує, що найневдалішими були дії української влади стосовно
регуляторної політики (ця складова характеризує ступінь економічної свободи у питаннях, пов’язаних звід- криттям та закриттям підприємства, його функціонуванням відповідно до вимог законодавства країни, де розрив між середньосвітовим значенням та індексом України становив
25,7 в.п.;

Розділ ІІ. Методологічне дослідження корупції
в Україні таза кордоном
– 75 –
інвестицій, коли через обтяжливу бюрократію та правила, які стримують приплив інвестицій, IEF знизився порівняно зі світовим значенням на 29,0 в.п.;
ступеня втручання уряду в економічне життя суб’єктів господарювання, зокрема навантаження на бюджет, частки державного сектору та втручання уряду в політику приватних підприємств (різниця між середньосвітовим значенням та індексом України становила 23,9 в.п.);
фінансової політики, коли визначається ступінь розвитку фінансової системи України та органів державного регулювання. На жаль, і надалі вітчизняна фінансова система є нерозвиненою, ринок цінних паперів перебуває на стадії становлення, а ринок банківських послуг два роки поспіль демонструє від’ємні фінансові результати
корупції, особливо щодо формату її поширення. Україна значно відстає від цивілізованих європейських країну питаннях ефективної протидії цьому негативному явищу [9]. Професор М. Флейчук у своїх дослідженнях здійснила кількісне визначення передумов та факторів корупції на мікро- та макрорівнях. В узагальненому вигляді його можна зобразити як сукупність індикаторів монополізації окремих сфер діяльності та неефективності інституцій за винятком відповідальності та мотивації до легальної діяльності
(
) (
)
leg
K
M I
O Z
=
+ −
+
,
(1) де
К – індекс корупції М – індекс монополізації окремих видів діяльності,
1 0

M
; І – коефіцієнт ефективності інституціональної бази
0 1
I
≤ ≤
; О – коефіцієнт відповідальності службовців
1 0

O
; Z
leg
– коефіцієнт мотивації до легальної діяльності
0

leg
Z

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 76 На мікрорівні поведінка окремого службовця мотивується спрощеною моделлю ринку хабарів, де
G
– прибуток службовця, а
i
π
– прибуток підприємства
(
)
(
)
(
)
i
i
i
i
R
R
G X
X
J X
V
R X
V
=




;


(2)
(
)
(
)
(
)
i
i
i
i
i
i
i
i
i
J
J
X
P q T
Tax X
D X
V
N X
V
π
=







;

(3)
{
}
))]
(
;
(
[
))
(
;
(
J
R
i
J
R
tot
S
V
V
Inst
X
L
V
V
Inst
I
B
B
+



+
+
=
,
(4) де
i
X
– загальний обсяг хабара, сплаченого
i
-м підприємством, грн;
i
P – ціна одиниці продукту
i
-го підприємства, грн;
q
– кількість продукту, необхідного державі, в натуральному вимірі
)
(
i
X
J
– середній розмір штрафу для службовця, грн;
)
(
i
X
R
– моральні збитки для службовця під час одержання хабара
i
X
вартісно виражені, грн;
i
T
– собівартість виробництва
q
одиниць продукції для
i
-го підприємства, грн.;
Tax податки та інші види обов’язкових платежів, грн;
)
(
i
i
X
D
– середній розмір штрафу для підприємства, грн;
)
(
i
i
X
N
– моральні збитки для представника підприємства під час давання хабара
i
X в грошовому еквіваленті, грн; V
R
– вірогідність покарання службовця,
1 0


R
V
;
J
V
– вірогідність покарання хабародавця
i
-го підприємства,
1 0


J
V
;
S
B – сальдо державного бюджету, грн,
tot
B – сальдо бюджету за винятком витрат та доходів, пов’язаних з корупційною діяльністю, грн;
I
– дохід бюджету, пов’язаний з протидією корупційним злочинам (штрафи, збережені матеріально- фінансові ресурси тощо, грн;
Inst
– якість інституцій,
1 0

Inst
; L – витрати на протидію корупції, грн. На макрорівні наведена модель дозволяє оцінити ефективність державного фінансування заходів протидії корупції. Необхідно також брати до уваги співвідношення витрат сумарна величина хабарів і надмірні витрати на протидію корупції) та доходів (сплачені штрафи, збережене майно) бюджету і вірогідність покарання за корупційні дії [10].

Розділ ІІ. Методологічне дослідження корупції
в Україні таза кордоном
– 77 Показником, що відображає схильність підприємців окремих держав давати різного роду винагородив обмінна певні послуги, є Індекс хабарництва (англ. Bribe Payers
Index (ВРІ)). Цей індекс оцінюється за ти бальною шкалою, і що нижчий бал, то вищий ступінь готовності фірм з цієї країни додавання хабарів під час здійснення господарської діяльності закордоном. Уроці експерти
Transparency International проаналізували діяльність компаній у 19 основних секторах економіки 28 країн світу. За їхніми оцінками, хабарництво найбільше поширене у будівельній галузі та під час виконання громадських робіт. Країною, підприємці якої найчастіше вдавалися до хабарів, визнано Росію (6,1 пункту. Найрідше дають хабарі фірми з Нідерландів, Швейцарії, Бельгії, Німеччини та Японії. Сполучені Штати Америки опинилися на 10 місці. Проте жодна з країн, зокрема з Великої двадцятки, не виявилася абсолютно чистою. Найнижчий рівень хабарництва уроці зафіксовано в Голландії – 8,8 пункту, найвищий, окрім Росії, – у Китаї та Мексиці (6,5 і 7 пунктів відповідно. Попередній рейтинг складався в 2008 р, в якому Росія також перебувала на найнижчому рівні – 5,9 [6]. На думку багатьох дослідників, провідна позиція Росії в індексі хабарництва неповинна викликати здивування, адже країна, що бореться з внутрішньою корупцією, особливо в державних установах, не може не мати проблемі закордоном. Підписаний в травні 2011 р. між Росією та Організацією економічного співробітництва і розвитку
(ОЕСР) антикорупційний законопроект про боротьбу з підкупом іноземних чиновників, передбачає обов’язкове розслідування фактів хабарництва і кримінальне переслідування у випадку їх виявлення. Варто зауважити, що подібні акти підписано і в інших країнах. Таку Великобританії з 1 липня 2011 р. набув чинності UK Bribery Act (Закон Про боротьбу з хабарниц-

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 78 –
твом»), за яким британські компанії, а також іноземні фірми, що працюють у Великобританії, не мають права брати або давати хабар. Хабарництво вважається кримінально караним злочином. Діяльність американських компаній регулюється Законом Про боротьбу з корупцією у зовнішньоекономічній діяльності від 1977 р. За ним американські, а також іноземні компанії, що працюють у США, не мають права давати хабар офіційній особі. Закон визначає поняття офіційної особи, якою, наприклад, є і лікар, який працює в державній клініці. З 1 травня 2011 р. в Китаї були прийняті поправки до закону, за яким хабарництво, які в британському законодавстві, вважається кримінально караним злочином, за який можна сісти у в’язницю на 10 років. Раніше Кримінальний кодекс Китаю передбачав притягнення до відповідальності лише у випадках підкупу китайських офіційних осіб. 10 років в’язниці – це ще не найсуворіше покарання за хабарництво в Китаї. Коли йдеться про великі суми або про сприяння в контрабанді, то обвинуваченого можуть засудити до страти [6]. В останні роки набули поширення статистичні методи дослідження корупції. На основі аналізу взаємовідносин бізнесу та влади російський вчений Г. Сатаров отримав кількісні оцінки інтенсивності (середня кількість за рік) таких контактів, середнього розміру хабара та загальної частки валових доходів, що направлено на хабарі держслужбовцям у Росії. Дослідник намагався оцінити параметри корупційної угоди, беручи до уваги часовий аспект та розмір хабара. Якщо зважати на два параметри цього процесу, а саме його інтенсивність і середній розмір хабара, та довести, що дані величини є незалежними, то їх добуток відо- бражатиме середній річний внесок однієї фірми. А помноживши останній індикаторна кількість суб’єктів господарювання, одержимо розмір річного доходу чиновників відділової корупції [7, с. 4]. Результати проведених досліджень

Розділ ІІ. Методологічне дослідження корупції
в Україні таза кордоном
– 79 свідчать про тенденцію щодо збільшення середнього розміру хабара, темпи якого, наприклад, суттєво перевищують темпи зростання цінна житло. Одним із найпопулярніших індексів сьогодні є


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал