Монографія Погоджено Міністерством внутрішніх справ України львів 2011 2




Pdf просмотр
Сторінка9/14
Дата конвертації18.01.2017
Розмір2.94 Kb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14
Список використаних джерел
1. Nye J. Corruption and political development: a cost-benefit analysis // American Political Science. – 1967. – № 12 (61). – P. 417.
2. Political corruption: A hand book. – Ed by Heldenheimer
A.J. Oxford. Transaction. – 1985. – P.15.
3. Гаврилов М.В. Моделирование в антикоррупционной по- литике / М.В. Гаврилов // Правоведение. – 2006. – № 2. – С.
4. Доля Л.М. Боротьба з корупцією – першочергове завдання на шляху реалізації європейського вибору України / Л.М. Доля // Боротьба зорганізованою злочинністю і корупцією (теорія і практика К, 2008. – № 8. – С. 32–38.
5. Зеленецький В. Корупція в Україні та організаційно- правові основи боротьби з нею / В. Зеленецький, О. Кальман // Право України. – 2001. – № 4. – С. 13–17.
6. Камлик МІ. Корупція в Україні / МІ. Камлик, Є.В. Не- вмержицький. – К Т-во Знання, КОО, 1998. – 187 с.
7. Кіржецький Ю.І. Механізм взаємозалежності тінізації економіки та корупції / Ю.І. Кіржецький // Економіка проблеми теорії та практики зб. наук. праць. – Вип. 234: в 4 т. – Дніпропетровськ ДНУ, 2007. – Т. 3. – С. 690–698.

Розділ ІІІ. Аналіз та економічна оцінка
корупції в Україні
– 125 –
8. Костенников М.В. Предупреждение и пресечение коррупции в системе государственной службы: учебное пособие / М.В. Костен- ников, А.В. Куракин. – М Издательство Щит-М, 2004. – 214 с.
9. Роуз-Аккерман С. Корупція та урядування. Причини, наслідки та зміни / пер. з англ. С. Кокізюк, Р. Ткачук. – К КІС,
2004. – 296 с.
10. Сташис В. Проблеми боротьби зорганізованою злочинністю і корупцією в Україні / В. Сташис // Вісник Академії правових наук України. – Х, 2001. – Вип. 2. – С. 163–168.
11. Тогонидзе Н.В. Административно-правовые проблемы предупреждения коррупционной и организованной преступности /
Н.В. Тогонидзе // Государство и право. – 2002. – № 1. – С. 103–116.
12. Флейчук МІ. Детінізація економіки та протидія корупції в моделі збалансованого соціально-економічного розвитку / МІ. Флей- чук. Електронний ресурс. – Режим доступу www.nbuv.gov.ua

3.3. Аналіз корупційних дій в Україні та світі
Згідно з Індексом сприйняття корупції міжнародної організації Transparency International, Україна у 2009 р. посіла 146 місце (зі 180 країну р. – 134 місце (зі 180) з індексом 2,5 (максимальний індекс, який відповідає повній відсутності корупції – 10, індекс нижчий ніж 3 вважається небезпечним, у 2007 р. – 118 місце (зі 179) з індексом 2,7, у 2006 р. – 99 місце (із 163) з індексом 2,8 у
2005 р. – 107 місце (із 158) з індексом 2,6. У попередні роки індекс корумпованості був ще нижчим. Упродовж 2005–2008 рр. до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних дій притягнуто
18741 службову особу (для порівняння у 2002–2004 рр. –
12269). До кримінальної відповідальності за хабарництво в зазначені періоди притягнуто, відповідно, 2434 і 1708 осіб, за розкрадання державних коштів – 6601 та 7659 осіб. В останні роки, заданими кримінально-правової статистики, рівень службових злочинів значно знизився.

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 126 Так, якщо у 2002 р. було зареєстровано 22 599 службових злочинів, то у 2005 р. – 17 922, у 2006 р. – 16 396, у 2007 р. –
15 555, у 2008 р. – 15 495. Динаміка службових злочинів уроці зменшилась на 8,5%, урна, урна. Відповідно, зменшився і рівень судимості. Так, якщо за вчинення службових злочинів уроці було засуджено 3 767 осіб, то у 2003 р. – 3 664, у 2008 р. – 2 927. Питома вага службових злочинів у загальній структурі злочинності за останні роки суттєво не відрізняється і становить у середньому 0,4%. Це свідчить про систематичність і стабільність як вчинення цих злочинів, такі їх виявлення та реєстрації. У структурі службових злочинів, виявлених у 2008 р, які в минулі роки, переважають зловживання владою або службовим становищем – 3 968; хабарництво – 2 297, з них одержання хабара – 1 910, давання хабара – 386; перевищення влади або службових повноважень – 726; інші службові злочини службове підроблення, провокація хабара, службова недбалість становлять незначну питому вагу в структурі службової злочинності. Але у справі протидії корупційним злочинам у державі є і позитивні моменти. Так, із 2007 р. значно активізовано діяльність правоохоронних органів щодо протидії корупційним правопорушенням. Зі зростанням кількості направлених до суду протоколів (майже 6 тис) про корупційні діяння на 11% знизилось їх закриття. За результатами судового розгляду до відповідальності притягнуто 4,5 тис. службових осіб, уповноважених на виконання функцій держави. За протоколами, складеними органами прокуратури, за вчинення корупційних діянь до адміністративної відповідальності притягнуто
1487 осіб, утому числі 557 посадових осіб органів влади та місцевого самоврядування, 209 – органів внутрішніх

Розділ ІІІ. Аналіз та економічна оцінка
корупції в Україні
– 127 справ, 37 – податкової служби, 271 військовослужбовця та
32 депутатів. На усунення причин та умов, що сприяють корупційним проявам, прокурорами внесено майже 1200 актів реагування, за результатами розгляду яких до відповідальності притягнуто 1250 службових осіб. Скасовано близько 400 неправомірних рішень, прийнятих унаслідок корупційних діянь [5]. За результатами соціологічних опитувань Центру
Разумкова, населення України оцінює рівень корупції в державі як масштабне явище. Більшість опитаних дотримується такої точки зору хабарі беруть, використовуючи службове становище, майже всі – так вважають опитаних багато хто – 49%; дехто – 29%. Тільки
2% респондентів вважають, що майже ніхто в країні не бере хабарів [4]. Навіть для реалізації своїх законних прав громадяни України повинні вдаватися до корупційних дій, давати хабар. 60,5% респондентів знають про випадки, коли давали хабар для ухвалення законного рішення. 47,5% опитаних відомо про випадки хабарництва для ухвалення незаконного рішення [7, с. 88]. Заданими іншого дослідження, проведеного громадською організацією Партнерство за прозоре суспільство, 65% опитаних вважають, що корупція дуже поширена в Україні, 27% – дещо поширена. Кожен третій (31%) громадянин протягом останнього року давав хабар [6, с. 25]. В Україні найбільш корумпованими, на думку громадян, є Верховна Рада України (54,2%), уряд (44,9%), ДАІ (57,5%), міліція (54,2%), медичні заклади (54%), суди
(49%), вищі навчальні заклади (46,3%), прокуратура
(42,9%), митна і податкова служби (40,3%). На початку
2008 року 62,8% опитаних громадян України були переконані у корумпованості публічних службовців. На думку

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 128 громадян, одна з перших причин корупції – зловживання службовим становищем серед державних посадовців
(17,4%), котрі використовують свої службові посади для власної вигоди [5]. За різними оцінками, до 6,5% своїх середньорічних доходів підприємців Україні витрачають на хабарі посадовим особам. Експерти Світового банку оцінюють річну суму хабарів в Україні нарівні двомісячного торгового обороту країни [4]. Немає таких соціально-економічних норм, перешкод, політичних баталій, через які корумповані групи не наважилися б переступити чи порушити. Однак світова спільнота не може не усвідомлювати серйозної небезпеки від розмахів корупції в нашій країні, пов’язаної з подальшою криміналізацією цілої низки політично нестабільних регіонів світу. Все це дає підстави для твердження, що проблеми корупції незабаром будуть знаходитися у центрі політичної боротьби. З огляду на проблематичність визначення політичної корупції та відсутність у міжнародному обігу єдиного підходу до її визначення та оцінювання рівня корупції, найбільш відомими міжнародними рейтингами є Transparency International та Freedom
House, які вживають поняття звичайна корупція та оцінюють рівень корупції загалом. Зокрема, за результатами досліджень Нації у транзиті Freedom House застосовує сім індикаторів електоральний процес (вільні вибори громадянське суспільство (третій сектор, неурядові організації незалежність ЗМІ демократичне управління на національному рівні демократичне управління на локальному рівні судова система (її незалежність корупція. Рейтинг вимірюється за семибальною шкалою, де «1» – найвищий показника найнижчий [14]. Динаміка позицій України за результатами дослідження Нації у транзиті впродовж
2004–2008 рр. подана в табл. 3.1.

Розділ ІІІ. Аналіз та економічна оцінка
корупції в Україні
– 129 –
Таблиця 3.1
Динаміка позицій України за результатами дослідження
«Нації у транзиті

Критерії 2004 р. 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р.
Електоральний процес
4,25 3,50 3,25 3,00 3,00 Громадянське суспільство
3,75 3,00 2,75 2,75 2,75 Незалежність ЗМІ 5,50 4,75 3,75 3,75 3,50 Демократичність управління (нац. рівень)
5,00 4,50 4,75 4,75 Демократичність управління (локальн. рівень 5,25 5,25 5,25 5,25 Судова система
4,75 4,25 4,50 4,50 4,75 Корупція
5,75 5,75 5,75 5,75 5,75 Як бачимо з результатів дослідження Freedom House, корупція в Україні протягом 2004–2008 років незмінно тримається на одному негативному та найнижчому серед досліджуваних індексів рівні «7». Зазначені рейтинги дають можливість стверджувати, що Україна для світу залишається державою з високим рівнем корупції в усіх сферах діяльності. Якщо розглядати місце України серед країн-сусідів, то слід зазначити, що наша держава посідає третє (призове) місце між Росією та Польщею, незважаючи на суспільно- політичні та соціально-економічні зміни, що відбуваються, та дії і декларації влади щодо необхідності посилення антикорупційної діяльності (табл. 3.2). Річний Індекс Сприйняття Корупції (ІСК), який уперше застосовано в 1995 р, є найвідомішим із проектів Transparency
International, створений для визначення рівня корупції у світі. Рейтинг ІСК зараз охоплює 180 країн, рівень корупції в яких визначається експертними оцінками. За підсумками 2009 р. можна стверджувати, що боротьба з корупцією залишається проблемою для всього регіону, в Україні одна з найгірших ситуацій, адже політична корупція, корупція у приватних секторах економіки та великий рівень терпимості до корупційної практики збоку громадян не дають підстави сподіватися на швидке поліпшення ситуації.

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 130 –
Таблиця 3.2
Україна та країни-сусіди за результатами дослідження
«Нації у транзиті, 2008 р. [14]

Країни Електоральний процес Громадянське суспільство Незалежність ЗМІДем окр атич ні
ст ь управління (національний рівень) Демократичність управління локальний рівень) Судова система Корупція Латвія 2,00 1,75 1,75 2,00 2,25 1,75 3,00 Польща 2,00 1,25 2,25 3,50 2,25 2,50 3,00 Україна 3,00 2,75 3,50 4,75 5,25 4,75 5,75 Росія
6,75 5,50 6,25 6,25 5,75 6,25 6,00 Білорусь 7,00 6,50 6,75 7,00 6,75 6,75 6,25 За результатами дослідження 2009 р, у світі немає жодної країни, в якій би зовсім не було корупції. Найліпша ситуація у Новій Зеландії, рейтинг якої становить 9,4 за бальною шкалою (де «0» – найвищий рівень корупції, а «10» – найнижчий, найгірша – в Сомалі, де рейтинг сягає 1,1 [14]. Наводячи рейтинги, ми усвідомлюємо, що вони відображають корупцію лише частково, відтак інтерес викликає не безпосереднє порівняння значень індексів у тій чи іншій країні, а обчислення середніх значень за групами споріднених країн (за регіонами, рівнем ВВП, розвитком інститутів демократії та
ін.) та пошук статистичних залежностей [14–17]. Крім політичних, корупція має й дуже серйозні економічні наслідки. Кризовий етап багатьох азіатських країн значною мірою спричинений корумпованою формою капіталізму, яка перерозподіляє ресурси від економічно здорових підприємств до підприємств з міцними зв’язками в уряді. Таким чином, корупція є однією з причин економічного занепаду багатьох держав світу. Президент організації Міжнародна гласність П. Єйген прямо відзначив, що

Розділ ІІІ. Аналіз та економічна оцінка
корупції в Україні
– 131 корупція є найважливішим фактором економічного спаду Індонезії, Таїланду, Росії, України та інших держав, що перебували у складі СРСР. Дослідження фахівців Світового банку свідчать проте, що корупція значно зменшує обсяги внутрішніх та зовнішніх інвестицій. Розглядаючи корупцію як своєрідний додатковий податок на бізнес, вони вважають, що кожне збільшення ставки цього податку на один відсоток скорочує надходження прямих інвестицій у країну на
5 відсотків. Підраховано, що зниження рівня корупції до таких низьких показників, як, наприклад, у Сінгапурі, для корумпованої країни мало б такий вплив на обсяг інвестицій, як зменшення податку на прибуток підприємства на
20%. Встановлено також, що існує зв’язок між корупцією та ефективністю підприємств [1]. Такі групи, як Transparency International, доводять, що рівень корупції в країні тісно пов’язаний з рівнем неефективності економіки. Дослідження П. Манро, економіста МВФ, свідчать, що країни з високим рівнем корупції виділяють меншу частку ВВП на інвестування, що призводить до сповільнення економічного зростання. Ніхто не зважав нате, що Індонезія, Південна Корея та багато інших країн загрузли у корупції – всі були в захопленні від їх постійного економічного зростання. Але Азіатське диво здивувало всіх ще раз. Деякі економісти навіть розрізняли добру та погану корупцію. Корупція діє як додатковий податок на діяльність компаній та на закордонні інвестиції, причому для невеликих фірм він є більшим. Як стверджує Шанг Дмін
Вай, гарвардський економіст, підвищення рівня корупції в
Сінгапурі до рівня Мексики було б еквівалентним до підвищення податків на 20%. В Албанії бізнес витрачає на хабарі майже 8% від обороту або майже 1/3 свого потенційного прибутку. В

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 132 Індонезії підприємці змушені виділяти 1/5 своїх поточних видатків на хабарі чиновникам. Завдяки цьому збагачуються керівники держав та їх найближче оточення. За оцінками експертів, лідери африканських держав тільки на рахунках у Швейцарії тримають понад 20 млрд дол. США. Так, в Індонезії після 26 років перебування при владі Сухарто та його сім’я володіє майже половиною індонезійських компаній. За підрахунками, тільки німецькі компанії платять 3 млрд доларів хабарів щорічно для отримання міжнародних контрактів, а в сфері міжнародної торгівлі зброєю західні компанії виплачують хабарів розмірі приблизно 2,5 млрд доларів щорічно, що становить 10% від обороту [1]. Криза, яка вразила багато азіатських країну році, великою мірою була спричинена кумівством. Інвестиційні проекти приймали з політичних міркувань і фінансували банки, які керувались у прийнятті рішень неекономічними мотивами, а дружніми стосунками з підприємцями чи урядовцями. Крім того, багато банків у азіатських країнах (крім Японії, Тайваню та Китаю) були ручними. Вони входили до великих конгломератів, і ті їх використовували для збору грошей на потреби конгломерату. Банки не аналізували ризикованість та прибутковість проектів тане слідкували за виконанням бізнес-плану. Наслідком цього є велика кількість збиткових виробництв та банкрутство багатьох банків. США та європейські країни вже зрозуміли важливість проблеми і намагаються боротися з корупцією. В США ще
20 років тому був підписаний закон, згідно з яким підкуп іноземних урядовців є кримінальним злочином. Це поставило американський бізнесу невигідні умови перед компаніями з інших країн. Як стверджував Комерційний департамент США, у 1997 р. американські компанії втратили контрактів на суму
15 млрд доларів. Ці контракти здобули компанії із країн, що не забороняють хабарництво своїх фірм закордоном. Алей для американських компаній все було втрачено. Хабар може давати закордонна філія або закордонний посередник.

Розділ ІІІ. Аналіз та економічна оцінка
корупції в Україні
– 133 Дехто вважає, що закон просто заохочує компанії давати хабарі більш обережно. Тому США домоглися, щоб ці багаті країни грали за однаковими правилами. Конвенція, підписана усіма країнами ОБСЄ та кількома іншими країнами, заборонила підкуп іноземних урядовців для здобуття перевагу бізнесі [3]. Але, як досить влучно зазначає С. Барсукова, високі експертні оцінки корупції фіксують не так саме явище, як віру в його реальність, рівень стурбованості людей цим явищем. На корупцію зручно списувати неефективність економічної політики, а корупційні викриття стали безвідмовним знаряддям боротьби з політичними опонентами [2, с. 111]. Однак проблема корупції в Україні існує і її потрібно мінімізувати.

Список використаних джерел
1. Багмет М.О. Боротьба з корупцією світовий досвід та Україна / М.О. Багмет, К.В. Волошина // Політичні науки наук. праці. Вип. 31. – Т. 44 – С. 152–157.
2. Барсукова, С.Ю. Руки прочь от ветряных мельниц!.. Или книга про то, как не стать смешным идальго, принимая ветряные мельницы за великанов / С.Ю. Барсукова // Эконом. социол. –
2007. – Т. 8. – № 2. – С. 103–111.
3. Бєльська Т. Корупція як фактор негативного впливу на взаємовідносини органів публічної влади та інститутів громадського суспільства / Т. Бєльська Електронний ресурс. – Режим доступу. Гулемюк Л.Й. Теоретико-соціальний аналіз корупції як загрози національній безпеці України / Л.Й. Гулемюк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. –
2009. – № 2 – С. 1–10.
5. Кальман О. Сучасний стан та актуальні проблеми протидії корупції в Україні / О. Кальман Електронний ресурс. – Режим доступу www.nbuv.gov.ua
6. Міжнародний імідж України міфи і реалії. Аналітична оповідь УЦЕПД. – К Центр Разумкова, 2001. – С. 88–89.
7. Погляд громадян на проблему корупції в Україні аналітичний звіт за результатами соціологічного дослідження (загальнонаціональне опитування) / Підготовлено Центром «Імідж-Контроль» для програми Партнерство за прозоре суспільство. – К, 2003. – 94 с.




– 134 –
Розділ IV

ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ КОРУПЦІЇ
ОЦІНКА ТА НАПРЯМИ БОРОТЬБИ
(МЕХАНІЗМ ПРОТИДІЇ)


4.1. Принципи запобігання і протидії корупції
Антикорупційні заходи повинні забезпечити справедливість уставленні до громадян збоку посадових осіб державних органів, уповноважених на виконання функцій держави під час здійснення ними своїх повноважень, а також механізм захисту громадян від зловживань збоку представників державних органів. Також вони мають змінити природу взаємовідносин між громадянами та уповноваженими на виконання функцій держави посадовими особами. Діяльність держави, спрямована на протидію корупції, має базуватися на принципах. Ці принципи повинні бути основою для вдосконалення існуючої системи антикорупційного законодавства та впровадження нових нормативно-правових актів [1; 2]. Згідно зі статтею 8 Конституції України, в нашій державі визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. На підставі Конституції України гарантується звернення до суду для захисту конституційних праві свобод людини та громадянина. Верховенство права – це панування права в суспільстві, у стосунках між усіма учасниками суспільного життя, у життєдіяльності державних і недержавних організацій, соціальних спільнот, груп, об’єднань, зрештою – усіх людей. Неприйнятними є засоби боротьби з корупцією, які, хоча і можуть ви-

Розділ І. Економічні наслідки корупції
оцінка та напрями боротьби (механізм протидії)
– 135 явитися результативними, суперечать конституційним засадам функціонування держави та суспільства.
Принцип законності характеризується обов’язком державних органів, посадових осіб, громадян і різних об’єднань дотримуватися законів і підзаконних правових актів та наявністю науково обґрунтованої правової бази. Підзаконні нормативно-правові акти потрібно видавати на основі законів, у відповідності із законами і на виконання законів. Законність – це суспільно-політичний режим, що полягає в пануванні права й закону в суспільному житті, неухильному здійсненні приписів правових норм всіма учасниками суспільних відносин, послідовній боротьбі з правопорушеннями і свавіллям у діяльності посадових осіб таза- безпеченні порядкуй організованості.
Принцип системності означає, що заходи протидії корупції є взаємопов’язаними, мають певний субординаційний характер (головній другорядні, термінові до виконання і перспективні, одноразові і такі, що здійснюються постійно) і підпорядковані стратегічній меті антикорупційної діяльності. Основою цього принципу є спрямування зусиль на розв’язання найбільш складних проблем протидії корупційним явищам.
Принцип комплексного здійснення правових, полі-
тичних, соціально-економічних, інформаційних та інших
заходів протидії корупції передбачає органічне поєднання стратегічних і тактичних завдань, профілактичних (соціального, політичного, економічного, організаційно-управ- лінського, правового, соціально-психологічного та іншого характеру, оперативно-розшукових, заходів процесуального примусу та інших, що здійснюються у суспільних сферах різними суб’єктами, з визначенням пріоритету профілактичних заходів.
Принцип об’єктивності вимагає співвідношення заходів протидії корупції із закономірностями і тенденці-

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 136 ями розвитку корупційних явищу державі, їх впливом на економічні, соціальні, політичні процеси. Він передбачає протидію корупції, з огляду на загальну соціально- економічну ситуацію в країні й вибір антикорупційних засобів на основі їх достатності для досягнення поставленої мети. Зазначений принцип безпосередньо пов’язаний із принципом практичної спрямованості та радикальності заходів, який передбачає не тільки декларування способів протидії корупції, ай реальне їх застосування. Вони нема- ють бути сезонними – набувати характеру політичної кампанії, а безпосередньо впливати на фактори, що детермінують корупцію, стосуватися правоохоронної діяльності у цій сфері тощо. Практична спрямованість антикорупційних заходів потребує чіткого визначення суб’єктів протидії, їх завдань і повноважень, професійної підготовки, конкретності певних заходів, строків їх виконання.
Принцип наукової обґрунтованості передбачає антикорупційну діяльність на науковій основі (з використанням сучасних досягнень науки, техніки, позитивного світового досвіду та залученням фахівців різних галузей знань теорії права, конституційного, фінансового, адміністративного, кримінального, податкового права, кримінології, соціології, психології і т. ін.). Цей принцип вимагає здійснення правоохоронними органами постійного моніторингу динаміки та стану корупційних процесів. Такий моніторинг є необхідним, щоб оцінювати ефективність реалізації в державі антикорупційної політики, змінювати її пріоритети відповідно до рівня корупції в країні.
Принцип економічної доцільності означає, що антикорупційні заходи повинні бути економічно обґрунтовани- ми. Плануватися і розроблятися можуть лише ті заходи, які на сучасному етапі держава спроможна впровадити вжиття, зважаючи на своє фінансове становище.

Розділ І. Економічні наслідки корупції
оцінка та напрями боротьби (механізм протидії)
– 137 –
Принцип взаємодії владних структур з інститута-
ми суспільства і населення потребує поєднання зусиль у протидії корупції владних структурі суспільних інституцій. Протидія корупції – це справа не лише держави, а всього суспільства. Кожна ланка суспільства повинна бути небайдужою до явища корупції і застосувати усі можливі засоби у межах своєї компетенції для здійснення антикорупційних заходів. Структури державної влади повинні негайно реагувати на будь-які факти виявлення корупційних явищі вжиття заходів для їх термінового припинення.
Принцип пріоритетності запобіжних заходів полягає у здійсненні попереджувально-профілактичних заходів для протидії порушенням чинного законодавства, запобігання корупції, усунення причині умов, що сприяють вчиненню цих правопорушень. З економічної точки зору, вжиття запобіжних заходів є в десятки разів ефективнішим, ніж усунення негативних наслідків корупційних явищ. Саме держава повинна розробляти чіткі методи профілактики, які застосовуватимуться нарівні суспільства, соціальних груп, окремих громадян.
Принцип невідворотності відповідальності за вчи-
нення корупційних правопорушень означає, що жодне прапорушення неповинно залишатися без покарання, якщо немає передбачених у законі підстав для звільнення особи, що його вчинила, від відповідальності. Його сформулював Ч. Беккаріа на противагу середньовічній практиці, згідно з якою мета кримінального права досягалася жорстокістю покарання. У книзі Про злочини та покарання він зазначав Один з найдієвіших засобів, які стримують злочини, полягає не в жорстокості покарань, а в його невідворотності. З часом відбулася трансформація сформульованого Ч. Беккаріа принципу таким чином, що він втратив свій абсолютний характер. Відповідно до новітньої доктрини кожна особа, що вчинила

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 138 злочин, має бути притягнута до відповідальності, але в передбачених законом випадках.
Принцип відкритості та прозорості діяльності
органів державної влади та місцевого самоврядування передбачає можливість взаємодії громадян, їхніх об’єд- нань, юридичних осіб з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування під час формування і реалізації державної політики, впливу на рішення та діяльність цих органів, доступу до повної, об’єктивної, достовірної інформації про їх діяльність. Відкритість і прозорість діяльності органів місцевого самоврядування забезпечується через можливість доступу членів територіальної громади до повної, об’єктивної, достовірної інформації про цю діяльність в обсягах та у порядку, встановлених законом.
Принцип участі громадськості у заходах щодо запо-
бігання і протидії корупції, державного захисту осіб, які
надають допомогу у здійсненні таких заходів, означає, що підтримка суспільства, як свідчить закордонний досвід, є основною передумовою подолання корупції. Про обов’язкову участь громадськості у подоланні корупції зазначено у Конвенції ООН, підписання якої 9 грудня 2003 року міжнародною спільнотою стало однією з найбільш визначних подій в історії сучасних міжнародно-правових відносин у сфері запобігання та протидії корупції. У положеннях цієї Конвенції, яка готувалася на основі найкращих практику сфері запобігання корупції, серед іншого підкреслюється, що ефективна реалізація антикорупційної політики держави має базуватися на комплексному застосуванні примусових, попереджувальних та просвітницьких процедур, що може бути забезпечено лише за спільною участю у цьому процесі органів влади та громадськості. Так, стаття 13 Конвенції визначає необхідність участі суспільства у заходах щодо запобігання і протидії корупції, тож необхідно сприяти залу-

Розділ І. Економічні наслідки корупції
оцінка та напрями боротьби (механізм протидії)
– 139 –
ченню до цього процесу окремих осіб і груп, які перебувають за межами державного сектора, таких, як громадянське суспільство, неурядові та громадські організації, для поглиблення розуміння суспільством факту існування, причині небезпечного характеру корупції, а також загроз, що створюються нею.
Принцип забезпечення відновлення порушених праві
законних інтересів, відшкодування збитків, шкоди, завда-
ної корупційним правопорушенням, полягає у встановленні наслідків злочинної діяльності, захисті праві законних інтересів потерпілих осіб (як фізичних, такі юридичних. Встановлення наслідків злочинної діяльності має істотне значення для правильного вирішення кримінальної справи, тому на органи попереднього розслідування покладається обов’язок захищати порушені злочином майнові та інші (немайнові) права і законні інтереси потерпілих осіб. До фактів, які підлягають доказуванню стосовно характеру і розміру завданої злочином шкоди, належать дії, які завдали шкоду, в їх конкретному вираженні в кожному окремому випадку наявність моральної шкоди наявність шкоди, завданої особі або майну, також в її конкретному вираженні наявність причинного зв’язку між діями особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, і шкодою вина заподіювача шкоди умисел або необережність потерпілого, ступінь їх прояву майнове становище особи, яка завдала шкоду характері розмір завданої шкоди розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. На наш погляд, основними принципами протидії корупційним проявам серед посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави, є
1) спрямованість антикорупційної політики та координація діяльності органів влади з її реалізації
2) системний аналіз корупційних ризиків

Корупція:
теоретико-методологічні засади дослідження
– 140 –
3) проведення антикорупційної експертизи проектів та чинних нормативно-правових актів
4) поєднання зусиль та забезпечення ефективної взаємодії на центральному та регіональному рівнях між органами виконавчої влади, їх територіальними підрозділами, іншими органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об’єднаннями громадян з питань реалізації державної антикорупційної політики
5) впровадження у національне законодавство передового досвіду інших країн світу, а також пропозицій міжнародних організацій з питань антикорупційної політики
6) взаємодія інститутів громадянського суспільства з органами влади у сфері формування та реалізації державної антикорупційної політики
7) відкритість та інформованість громадськості про здійснення заходів щодо запобігання та протидії корупції. Принципами протидії корупції можна визнати також інші базові положення, утому числі демократизацію управління суспільством оптимальну відкритість для населення діяльності посадових осіб входження до міжнародної системи протидії корупції та розвитку всебічного співробітництва з іншими державами.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал