Наукові тексти : специфіка, підготовка та




Pdf просмотр
Сторінка1/15
Дата конвертації06.01.2017
Розмір5.04 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

1
Наукові

тексти
:
специфіка
,
підготовка

та

презентація
Навчально
- методичний посібник
Національна академія державного управління при
Президентові
України
Київ
2008
Ю. П. Сурмін
Інститут проблем державного управління та місцевого самоврядування

2
УДК 001.8:35(042.3)
С90
Рецензенти :
С. О. Телешун, доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політичної аналітики і прогнозування НАДУ;
В. І. Судаков, доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії соціології Національного університету ім. Т.Г.Шевченка;
М. К. Орлатий, доктор економічних наук, професор кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом НАДУ.
Сурмін Ю. П.
Наукові тексти специфіка, підготовка та презентація :
навч.-метод. посіб. - К. : НАДУ, 2008. - 184 с.
УДК 001.8:35(042.3)
С90
Схвалено Вченою радою Національної академії
державного управління при Президентові України
(протокол № 146/5 від 29 травня 2008 р.)
Навчально-методичний посібник написаний на базі узагальнення досвіду проведення наукових досліджень і підготовки різноманітних наукових текстів. Його призначення втому, щоб підвищити якість інтелектуальних текстових продуктів і рівень підготовки дослідників.
Для студентів, викладачів, аспірантів, науковців, а також усіх, хто цікавиться сучасною наукою.
Сурмін Ю. П, Національна академія державного управління при Президентові України, 2008
©
©
Схвалено Вченою радою Інституту проблем
державного управління та місцевого самоврядування
Національної академії державного управління
при Президентові України
(протокол № 6/2008 від 19 травня 2008 р.)
ISBN 978-966-619-247-2
ISBN 978-966-619-247-2

3
ВСТУП
Сучасного вченого, які вченого будь-якої іншої епохи, неможливо уявити без створення або експертизи того чи іншого тексту, різних типів якого стає так багато, що важко обійтися без спеціальної допомоги зі складання тих текстів, з якими найчастіше доводиться працювати вченому. Можна мати які завгодно дослідницькі
таланти, але якщо немає умінь і навичок написання наукових текстів, то можна з упевненістю сказати, що досягнення і самореалізація такого вченого будуть мінімальними. Та й навряд чи взагалі без цього можна стати ученим. Можна навести десятки прикладів з історії науки, коли пріоритети тих або інших відкриттів закріплювалися не затим ученим, що першим щось відкрив, а затим, хто, по суті, повторив відкриття, але при цьому зумів донести його через талант написання різноманітних текстів до наукового співтовариства. Особливо це актуально в нашу епоху - епоху інформаційної цивілізації, коли успішна комунікація нерідко буває важливішою від наукового відкриття.
Тексти, з якими доводиться мати справу вченому, умовно можна розділити на дві групи тексти, що він створює, і тексти,
які йому доводиться використовувати у своїй діяльності або піддавати експертизі. Усі ці тексти створюють своєрідний текстовий простір, у якому перебуває вчений. При цьому ефективність науковця виміряється здатністю створювати власні оригінальні тексти, поширювати їх і опановувати, застосовувати, переробляти й оцінювати інші тексти.
Це видання переслідує дві цілі. Перша полягає втому, щоб дати уявлення про сформовані в науці вимоги стосовно різних жанрів текстів. Навряд чи у когось виникне сумніву справедливості думки проте, що перш ніж почати писати, треба знати, що писати, опанувати сформовані норми листування. Також не викликає сумнівів і інше положення важливо знати не тільки, що писати, а і як писати. Звідси випливає друга мета даної праці дати характеристику найбільш складного, важко помітного і персонального- творчої складової самої роботи над науковими текстами.
Для цього широко використовуються висловлювання відомих учених і особистий досвід автора.
Посібник складається з шістьох розділів. У першому розділі
дається загальна характеристика тексту як деякої реальності, яку доводиться творити, осмислюються його структура, етапи роботи
над ним і особливості побудови. Текст розглядається вданому випадку як результат складної взаємодії наукового відображення об'єктів дослідження і прояву творчої особистості вченого. У другому розділі аналізуються окремі елементи тексту, що забезпечують відповідність тексту науковим і видавничим нормам, а також вимогам ВАК України. У третьому розділі осмислюються окремі
різновиди наукового тексту, їх специфіка, особливості роботи над ними. Четвертий розділ дає опис одного з найважливіших наукових текстів - дисертації. При цьому докладно характеризуються кандидатська і докторська дисертації, основні документи для їхнього захисту. Досить часто важливим напрямом діяльності вченого виступає викладацька робота, тому п'ятий розділ присвячений навчальним текстам. Нарешті, оскільки значна кількість текстів потребує включення їх у систему наукової комунікації, то завершує
посібник розділ, в якому розглядається презентація текстів.
Кожний розділ містить перелік основних понять, які в ньому використовуються, список контрольних питань, теми для статей і
роздумів, а також резюме викладеного матеріалу. У кінці книги дається термінологічний словник ученого, а в додатках - нормативні вимоги до текстів.
Робота над книгою припускає не тільки прочитання її
розділів і параграфів, а і, насамперед, самостійну підготовку текстів, які аналізуються в ній.

5
РОЗДІЛ
1
ЗАГАЛЬНА

ХАРАКТЕРИСТИКА
НАУКОВОГО

ТЕКСТУ
Основні поняття:
текст, науковий текст, структура наукового тексту, мова, стиль викладу, оглядовий текст, методологічний текст, емпірико-факто- логічний текст, теоретичний текст, пояснювальний текст, додатковий текст, тезаурус.
1.1.
Специфіка

наукового

тексту
Текст (від лат. textum - сплетення, побудова, зв'язок) являє
собою знаково-мовну реалізацію деякої системи інформації. Його можна розглядати як деяку лінійну послідовність знаків, що задана деякими культурними кодами. Залежно від характеру цих кодів тексти можуть бути письмові (алфавітні, піктографічні, формуль- но-математичні та ін.), усні, технотронні, що задаються за допомогою засобів радіо, звукозаписові, машинної пам'яті тощо.
Р.Барт писав, що втому сучасному, новітньому значенні слова, яке ми прагнемо йому додати, текст принципово відрізняється від літературного твору це неестетичний продукт, а знакова діяльність це не структура, а структуроутворюючий процес це не пасивний об'єкт, а робота і гра це не сукупність замкнутих у собі знаків, а наділений змістом, який можна відновити, простір,
де окреслені лінії значеннєвих зрушень [1, с. Науковий текст виступає способом подання наукової інформації, результатом наукового дослідження. Він є тим інтелектуальним продуктом, що доводиться до наукової громадськості. Від якості тексту може залежати доля дослідження, його сприйняття науковим співтовариством, вплив цього дослідження на процес розвитку науки. Звідси випливають дві найважливіші функції наукового тексту виклад змісту наукового дослідження і його презентація. Якщо перша функція ставить до тексту вимогу точного подання дослідження, усіх його складових - від постановки завдань до результатів їх вирішення, то друга функція передбачає
деяку привабливість тексту для людей, що могли б їм зацікавитися.
Усі наукові тексти поділяються на констатації і міркування.
У тексті констатації переважають сполучні (кон'юнктивні) і роз-
ділові (диз'юнктивні) зв'язки, у тексті-міркуванні - умовні (імплікативні. Текст-констатація містить результат ознайомлення з предметом думки, фіксує безсумнівність чого-небудь, затверджує
дійсність чого-небудь, що здійснилося або здійснюється, що відбувається насправді. У тексті-міркуванні одні думки випливають з
інших думок, деякі ставляться під сумнів, дається їхня оцінка, висуваються припущення [4, с. 254]. Крім того, виділяють також первинні і вторинні наукові тексти. Останні дають характеристику первинних текстів. До них відносять огляди, критичні статті, рецензії, реферати.
Можна виділити такі основні особливості наукового тексту порівняно з іншими видами текстових матеріалів. Насамперед, слід зазначити, що науковий текст має раціональний характер, він складається із суджень, умовиводів, побудованих за правилами логіки науки і формальної логіки. Отже, важливою його особливістю є
широке використання понятійного, категоріального апарату науки.
На відміну від художнього тексту, він не базується на образі, не активізує почуттєвий світ його читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення. На відміну від публіцистичного тексту,
він не припускає спрощення і користується понятійним апаратом.
Його призначення невтому, щоб змусити повірити, а втому, щоб довести, обґрунтувати, аргументувати істину.
О.І.Ракітов обґрунтовано відзначив, що словник науки включає два види термінів. До першої групи належить невелике число так званих базисних слів, за допомогою яких визначаються всі інші,
похідні терміни. При цьому базисні терміни можуть бути трохи розпливчасті, не цілком однозначні, зате похідні терміни, обумовлені за допомогою базисних, стають усе точнішими і точнішими,
і практично їх можна вважати, на відміну від слів природної мови,
цілком однозначними [111, с. Науковий текст написаний мовою тієї науки, яку він відоб- ражає. Тому цілком природно те, що він може бути незрозумілий або не зовсім зрозумілий для непрофесіонала. При розгляді тих або інших текстів від опонентів можна почути таку парадоксальну фразу "Це мені незрозуміло, тому це погано. Науковий тексті немає бути зрозумілий кожному. У противному разі ми маємо справу не з науковим, аз публіцистичним текстом. Однак зловживання науковою термінологією може значно утруднити розуміння тексту навіть для фахівців.
Третьою особливістю наукового тексту є його жанровість.
Науковий текст - це непросто текст, а певний його жанровий різновид науковий звіт, дисертація, стаття, тези тощо. Жанр тексту забезпечує відповідність наукового знання ситуації його призначення.
Як об'єкт наукового осмислення науковий текст постає втрьох іпостасях.
По-перше, він сам виступає як продукт дослідження, тому що містить ті або інші наукові ідеї, обґрунтування, аргументації,
тобто відоме або принципово нове знання. Він певним чином інсти- туціоналізує наукове знання, закріплює його в науці, забезпечує
наукову комунікацію.
По-друге, науковий текст виступає як джерело наукової методології і джерело фактологічної інформації, яку одержує і переробляє дослідник.
По-третє, він є деяким позитивним або негативним зразком
інтелектуального продукту. Добре написаний текст змушує на- слідувати, а невдалий текст приводить до формування в дослідника уявлень проте, як не треба писати. Гарний текст широко цитується, використовується для обґрунтування ідей, а поганий або не помічається науковим співтовариством, або виступає предметом критики.
Будь-яке наукове дослідження спирається на роботу з літературними джерелами, що вимагає володіння методами фіксації і
збереження наукової інформації. При цьому в практиці роботи над текстами застосовуються кілька подібних методів.
Найбільш простим методом видається анотування тексту, яке являє собою фіксацію назви тексту і його авторів на бібліографічних картках і складання анотацій. Під анотацією розуміють найбільш загальний і короткий виклад основного змісту роботи.
Звичайно обсяг анотації не перевищує однієї сторінки. В анотації
виділяють найбільш великі розділи роботи із зазначенням суті
змісту.
Більш інформативним є складання тез, кожна з яких являє
собою кілька рядків тексту, що відображають зміст, від сторінки до розділів тексту. Звичайно тези викладаються мовою автора. Головне їх призначення - створити модель змісту тексту, яку можна було б осмислювати далі.
Широко використовується в практиці роботи з текстами конспектування, яке акцентує увагу на короткому, але точному відоб- раженні тексту. При цьому обов'язково докладно фіксуються
найбільш суттєві думки автора із зазначенням сторінок у тексті- оригіналі. Конспект слугує для збереження основного змісту роботи. У ньому представлені тільки думки авторів роботи, що конспектується, а не тих, хто пише конспект. Останнім часом широкого розвитку набуває складання великих інформаційних баз,
що включають конспекти значної кількості джерел. Така інформаційна база утворить електронну бібліотеку.
Ще більш інформативним є реферування, що являє собою складання реферату одного або кількох текстів. Реферат не тільки відображає зміст текстів, тобто являє собою конспект, але і містить думки й оцінки автора реферату. Звичайно в рефераті наводяться думки його автора з тих або інших положень тексту, його точка зору щодо розглянутих питань у тексті, а також оцінки переваг і
недоліків, значення тексту для науки і практики.
Логічне моделювання тексту орієнтоване на складання логічної структури досліджуваного джерела, яке допомагає її укладачеві
краще зрозуміти методологію і методику дослідження, майстерність викладу тощо.
Важливим джерелом інформації виступають інформаційні
бази наукового дослідження, які створюються за допомогою ком- п'ютера. Перевага таких баз полягає втому, що вони можуть містити величезні масиви упорядкованої інформації, що подана у певній формі. Варто підкреслити, що інформаційна база - це непросто інформація, що утримується в пам'яті комп'ютера, а проблемно- орієнтована й упорядкована інформація.
Наукові тексти виконують значну кількість функцій, які ретельно розглядають В.М.Шейко і Н.М.Кушнаренко [150, с. На нашу думку, наукові тексти виконують свої функції в різних підсистемах суспільства. Щодо суспільства взагалі, то вони виконують такі функції, як збереження, передача та презентація результатів наукових досліджень. Якщо розглядати їх функціонування в системі науки, то найбільш важливими функціями наукових текстів є функція оприлюднення результатів наукового дослідження, пріоритету автора, підтвердження достовірності, новизни, а також апробації основних результатів дослідження. Стосовно автора тексти виступають засобами його творчої самореалізації, презентації, входження в наукове співтовариство.

9
1.2.
Структура

наукового

тексту
Науковий текст являє собою опис наукового дослідження в цілому або яких-небудь його складових. Він є знаковою формою наукового знання. Варто підкреслити, що не можна створити науковий текст без проведення наукового дослідження. У противному разі створений текст буде в кращому випадку являти собою міркування з приводу теми дослідження, а в гіршому - реферат уже відомих робіт. Небезпечною оманою багатьох молодих людей є те, що вони орієнтовані на написання дисертації, а не на дослідження проблеми, а потім представлення її вирішення в тексті
дисертації. Текст, написаний з такою установкою, досить часто являє собою сукупність деяких необґрунтованих, хоча і правильних тверджень. Він має нормативний, а не дослідницький характер, тому що висловити істину можна тільки одним способом - за допомогою її обґрунтування.
Важливими характеристиками наукового тексту є його проблемність, гіпотетичність, цілеспрямованість, зв'язність. Текст обов'яз- ково відображає ту чи іншу проблему, висуває гіпотези, орієнтує
на нове знання, характеризується доцільністю і раціональністю усіх положень, орієнтований на досягнення дослідницької мети та завдань.
Виділені особливості наукового тексту визначають його структуру. За найзагальнішого підходу науковий текст складається з трьох частин постановочної, дослідницької і заключної.
У постановочній частині тексту визначаються проблема,
мета і завдання, гіпотези і методи дослідження, а також відзначається зв'язок даного дослідження з іншими дослідженнями.
Дослідницька частина тексту дає опис проведеного дослідження й отриманих результатів.
У заключній частині тексту робляться висновки і даються рекомендації для проведення подальших наукових досліджень і
використання результатів у практичному житті.
Науковий текст являє собою своєрідну суміш кількох різновидів простих текстів оглядового, методологічного, емпірико-факто- логічного, теоретичного, пояснювального і додаткового. Оглядовий текст, що являє собою огляд наукової літератури з досліджуваної проблеми. Оглядовій літературі в дисертаційних дослідженнях приділяється невиправдано багато уваги. Так,
у кандидатській дисертації він не повинен перевищувати 20% тексту. Разом з тим варто підкреслити те, що огляд літератури може суперничати за інтелектуальністю з будь-яким дослідженням, якщо він буде проведений за кількома параметрами:
а) з погляду відображення тих або інших сторін досліджуваного об'єкта в першоджерелах у світовій і вітчизняній науці;
б) в аспекті історіографічному, за допомогою нанизування обґрунтованих ідейна вісь часу, що дозволяє виявити пріоритети в наукових відкриттях, процес розвитку наукових ідей, що відобра- жають дану проблему;
в) у географічному аспекті, коли дається огляд досліджень даної проблеми в різних країнах;
г) за допомогою класифікації авторів і їхніх здобутків за тео- ретико-методологічними підходами до вирішення даної проблеми.
Головне призначення оглядового тексту втому, щоб забезпечити наукове обґрунтування предмета дослідження, установити межі цього дослідження, показати ступінь невивченості його окремих складових. Методологічний текст як опис принципів, підходів, парадигм, методів та інших складових інструментарію дослідження.
Цей текст слугує для обґрунтування й опису специфіки методології проведеного дослідження. Наявність цього тексту є гарантією проведення дослідження, яке відображається текстом. Емпірико-фактологічний текст містить у собі опис фак- тологічної бази дослідження, класифікації й узагальнення фактів.
Фактологічна база кожного дослідження характеризується своїми складовими, що мають бути чітко визначені. При цьому обов'язкове обґрунтування правомірності використання цих фактів уданому дослідницькому контексті. Наприклад, у низці випадків використовуються дані статистики проведених іншими дослідниками соціологічних досліджень. Важливо обґрунтувати можливість оперування цими даними в проведеному дослідженні. Теоретичний текст, у якому дається виклад теоретичних аспектів бачення предмета дослідження, його пояснення з погляду сформульованих закономірностей, тенденцій, понять тощо. Пояснювальний текст, що являє собою вербальну структуру,
яка призначена для пояснення положень інших видів тексту. Це, по суті, різні примітки і пояснення, а також введення звітів, монографій,
дисертацій, різні словники базових і додаткових понять, пояснення таблиць, діаграм, схем, планів, графіків, формул тощо.

11 6. Додатковий текст. Він може включати додаткові аргументи, унікальні факти, схеми, графіки, статистичний матеріал тощо. Звичайно додатковий текст розміщується в додатках до дисертації, звіту або монографії. Вторинний текст. Прикладами вторинних текстів є анотації, реферати, конспекти, огляди, рецензії. Особливістю вторинного тексту є згортання й розгортання інформації. Основними видами згортання інформації є реферування, конспектування та фрагментування. Анотація дає інформацію про тему та задум, предмет розгляду для широкого кола читачів, реферат забезпечує відобра- ження основних ідей тексту, фрагментування виокремлює впер- винному тексті окремі інформаційні блоки. Розгортання інформації
реалізується шляхом підготовки оглядів, критичних статей, рецензій, експертних оцінок. Призначення рецензії в оцінюванні
первинного тексту, огляду - у забезпеченні зведеної характеристики кількох первинних текстів.
Найменшою одиницею наукового тексту є абзац, що немає бути довгим. Досвідчені дослідники підтверджують, що для оптимального сприйняття він має містити 7 плюс - мінус 2 окремих висловлення.
Мистецтво підготовки наукового тексту полягає втому, щоб не тільки рельєфно відобразити окремі складові наукового тексту,
а й інтегрувати їх у цілісність.
1.3.
Загальні

вимоги

до

наукового

тексту
Наукова праця являє собою особливий жанр текстів. Вона поєднує у своєму складі наукове дослідження з його обґрунтуван- ням. Це визначає ту обставину, що в першій частині роботи дається характеристика сучасного стану досліджуваної галузі науки,
викладаються теоретичній методологічні положення наукового дослідження, дається характеристика його основних етапів й отриманих результатів. На наступних сторінках дається обґрунтування вирішення сформульованої раніше проблеми і наводяться результати й напрями їхнього впровадження.
При написанні наукової праці необхідно враховувати такі
обставини:
1. Текст роботи має бути чітко структурованим, поділятися на розділи і параграфи. Більш дрібні форми дроблення тексту не мають сенсу, оскільки на малій кількості сторінок досить важко викладати матеріал. Потрібно прагнути того, щоб кожен розділ
роботи являв собою самостійне наукове дослідження з деякої складової загальної проблеми, щоб кожна складова була викладена в тексті і щоб одночасно текст був цілісним, а не фрагментарним. Крім розподілу тексту на розділи і параграфи, він має
більш деталізований розподіл на значеннєві частини, абзаци і ре-
чення, що вимагають спеціального пророблення. Варто пам'ятати,
що надмірне дроблення тексту утрудняє його сприйняття. Тому всі абзаци мають бути обґрунтованими і зводитися до викладу однієї думки. Споріднені думки, присвячені одній темі, можуть утворювати елементарну рубрику тексту і т.ін.
3. Текст роботи має відрізнятися композиційністю. Термін "композиція" означає зіставлення, додавання, сполучення, поєднання в єдине ціле у певному порядку, співвідношення сторін, що разом складають (компонують) визначену форму. При цьому таке складання частин, додавання елементів у певному порядку, їхній взаємозв'язок забезпечують перехід створюваного в гармонію цілого. Теорія композиції висуває такі вимоги до тексту роботи, як цілісність, закінченість, симетричність, ритмічність. Текст немає бути декларативним. Для того щоб зробити висновки про який-небудь процес або явище, обов'язково потрібно застосувати деякі аналітичні процедури порівняти об'єкти між собою, виявити специфіку, знайти тенденцію (до зростання, стабілізації, зниження) і т.ін. Текст роботи вимагає логічно-послідов- ного викладу. Сприятливі можливості для написання роботи створює
системний підхід, що забезпечує текст системною логікою. Виклад тут значно полегшується, тому що змушує шукати особливості
складу, структури системи, виділяти її зовнішні і внутрішні
функції, шукати системоутворюючі фактори. Написання наукової праці з погляду творчого підходу ана-
логічне написанню шкільного твору з літератури. Якщо учень добре вивчив і обміркував літературні джерела, узагальнив свої
спостереження, сконцентрував життєвий досвід, то запускаються творчі механізми осяяння, і текст починає складатися сам собою.
Це досить часто не відбувається у дорослих людей, оскільки процес створення вони намагаються замінити процесом інтегрування чужих думок, а нерідко - механічним "склеюванням" шматків чужого тексту. При викладі матеріалу необхідно уникати понять, які не
можна однозначно інтерпретувати. Таких понять умові нагромадилося досить багато. Головне лихо від них утому, що вони
тільки створюють ілюзію вирішення проблеми. До цих понять варто віднести такі вислови, як "підвищити, "розширити, "поліпшити, "активізувати, "реформувати. Вживання цих понять обов'яз- ково вимагає конкретизації як, яким шляхом це можна зробити. Цифри і факти в тексті можуть вигідно вирізняти його
серед інших, а можуть виступити і його істотним недоліком.
Перший випадок спостерігається тоді, коли цифри вживаються вдало, всебічно осмислюються, а другий - коли текст ними переповнений і висновки не випливають із набору фактів. У тексті немає бути повторів. Це особливо стосується заключних висновків і практичних рекомендацій. Нерідко магістранти і дисертанти безпосередньо переносять висновки розділів роботи в її висновок. Це неприпустимо. При написанні висновку автор повинен вийти на новий рівень систематизації й узагальнення пропонованих висновків і рекомендацій. Текст має бути завершеним, являти собою деяку
цілісність. Для текстів низької якості характерна фрагментарність,
яка є ознакою відсутності цілісності. Науковий текст, як правило, позбавлений авторського
"Я", що відходить на другий плані досить часто заміняється "Ми"
для того, щоб краще відобразити авторську позицію. Але найкраще в тексті використовувати безособову форму викладу. Науковий текст має відрізнятися стислістю і ясністю
викладу, відповідати сформованій формулі "Думкам просторо, а
словам тісно". Ця вимога передбачає запобігання повторам, багатослівності, неточним зворотам, непотрібним словам, значеннєвим асоціаціям і т.ін. Він повинен бути максимально точним і
чітким. Особливо сильно псують якість тексту канцеляризми, що додають текстові казенності, і тавтологія, тобто повторення того самого, тільки різними словами. Значне поліпшення тексту наукової праці спостерігаєть-
ся тоді, коли автор спеціально перечитує текст із погляду стилю
викладу, мови, його літературної якості. Для цього необхідно звернути особливу увагу на його редагування, внесення виправлень і
змін. При побудові пропозицій потрібно прагнути до їх стислості
й узгодження відмінків.
Суттєвим недоліком текстів багатьох наукових робіт, особливо тих, які належать авторам-початківцям, є те, що такі тексти несуть на собі печатку процесу дослідження, що, як відомо, по- в'язане з помилками, тимчасовими припущеннями, вивчанням до-

14
даткової літератури. У цьому плані методично корисною може бути рекомендація перевіряти створені тексти на їх відповідність сформованому плану викладу, усім його пунктам, підпунктам, питанням, с. Оформлення наукової праці має цілком відповідати вимогам, що ставляться до наукових рукописів перед друком. Відповідно до них наукова праця друкується за допомогою комп'ютера на одному боці аркуша білого папера формату А через два інтервали між рядками до 30 рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту неповинна перевищувати 1,8 мм.
Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів ліве - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм, верхнє - не менше 20 мм, нижнє - не менше 20 мм. Шрифт друку має бути чітким, рядок - чорного кольору середньої жирності. Чіткість друку тексту повинна бути однаковою.
Вписувати в текст роботи окремі іноземні слова, формули,
умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому яскравість вписаного тексту повинна наближатися до яскравості основного тексту.
Друковані помилки, описки і графічні неточності, що виявляються в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на цьому місці
або між рядками правленого тексту машинописним способом.
Заголовки тексту й у тексті неповинні бути громіздкими.
Потрібно пам'ятати жартівливий закон Макговерна: "Чим довша назва роботи, тим менш значна вона сама" [55, с. 195]. Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ, "ВСТУП, "РОЗДІЛ, "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, "ВИСНОВКИ, "ДОДАТКИ"
друкуються великими літерами. Заголовки параграфів друкуються малими літерами (крім першої великої) з абзацним відступом.
На початку параграфа зазначається його номер, перша частина якого відображає номер розділу, а друга - його положення в розділі,
наприклад 3.2 означає другий параграф третього розділу. Наприкінці заголовка крапка не ставиться. Відступ між заголовками повинен складати 3-4 інтервали. Кожну структурну частину роботи потрібно починати з нової сторінки.
У загальний обсяг роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці і рисунки, що займають цілком площу сторінки. Але всі сторінки роботи підлягають наскрізній нумерації.
Нумерація сторінок, розділів, параграфів, пунктів і підпунктів, ри-

15
сунків, таблиць, формул здійснюється арабськими цифрами без знака Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, що включається до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставиться, а на наступних сторінках номер проставляється в правому верхньому куті сторінки без крапки наприкінці номера.
Для визначення обсягу наукового тексту використовуються такі поняття, як "авторський аркуш, "обліково-видавничий аркуш",
"умовний друкований аркуш. Авторський аркуш - це одиниця обсягу авторського твору, яка вимірюється 40 000 друкованих знаків, включаючи усі літери, розділові знаки, пробіли між словами. У текстовому вигляді він містить 20-24 сторінки друку. Облі- ково-видавничий аркуш відповідає за обсягом авторському аркушу, використовується у видавничому плануванні та обліку роботи редакторів та коректорів. Умовний друкований аркуш - це одиниця виміру обсягу видання, яка відповідає друкованому аркушу обсягом х см. Він використовується для розрахунку друкованого обсягу видань різних форматів. Для цього введені спеціальні
коефіцієнти (0,93 - для формату х 1,29 - х 1,17 - х - х 1,25 - х 1,68 - 84х108).


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал