Навчальний посібник д е. н., проф. Васильців Т. Г., д е. н., проф. Апопій В. В., к е. н., доц. Лупак Р. Л




Pdf просмотр
Сторінка1/10
Дата конвертації17.02.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

1
Львівська комерційна академія







ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
Навчальний посібник

д.е.н., проф. Васильців Т. Г., д.е.н., проф. Апопій В. В., к.е.н., доц. Лупак Р. Л., к.е.н., доц. Ільчук О. О.







Львів – 2015

2
УДК

339.166.5

(075.8)
ББК

65.422.57
І

73

Автори: д.е.н., проф. Васильців Т. Г.,
д.е.н., проф. Апопій В. В.,
к.е.н., доц. Лупак Р. Л.,
к.е.н., доц. Ільчук О. О.
Рецензенти: д.е.н., проф. Микитюк В. П.,


д.е.н., Борщевський В. В.

Рекомендовано до друку Вченою радою Львівської комерційної академії.
Протокол № 3 від 18 листопада 2014 р.

І 73 Інтелектуальна власність : навчальний посібник / [Т. Г. Васильців, В. В.
Апопій, Р. Л. Лупак, О. О. Ільчук]. – Львів : Видавництво Львівської комерційної академії, 2015. – 172 с.
ISBN 978-617-602-133-9
Навчальний посібник присвячений дослідженню концептуальних характеристик, об’єктів та елементів системи управління правами інтелектуальної власності. Особливу увагу приділено проблемам охорони і захисту результатів інтелектуальної творчої діяльності, її управління та економіки. У навчальному посібнику охарактеризовано роль і значимість розвитку інтелектуальної творчої діяльності та комерціалізації її результатів для ефективного функціонування і розвитку суб’єктів господарювання, забезпечення інноваційності та конкурентоспроможності системи національного господарства. Висвітлені результати
інституційно-правового,
інституційно-організаційного, економічного та соціально- психологічного забезпечення інтелектуальної власності. Охарактеризовано міжнародний базис регулювання і підтримки інтелектуальної творчої діяльності, охорони і захисту прав
інтелектуальної власності.
Навчальний посібник призначений для науковців, викладачів, аспірантів і студентів вищих навчальних закладів, працівників органів державного управління та місцевого самоврядування, підприємців та інших осіб, які цікавляться цією проблематикою.
УДК

339.166.5

(075.8)
ББК

65.422.57
© Васильців Т. Г., 2015
Апопій В. В., 2015
Лупак Р. Л., 2015
Ільчук О. О., 2015

ISBN 978-617-602-133-9



3
ЗМІСТ

Передмова










5

ТЕМА 1. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА
РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ



7
Ключові слова











Текст лекції
Питання для перевірки знань
Тести
Термінологічний словник
Література

ТЕМА 2. ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ


26
Ключові слова
Текст лекції
Питання для перевірки знань
Тести
Термінологічний словник
Література

ТЕМА 3. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ









39
Ключові слова
Текст лекції
Питання для перевірки знань
Тести
Термінологічний словник
Література

ТЕМА 4. МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ










66
Ключові слова
Текст лекції
Питання для перевірки знань
Тести
Термінологічний словник
Література

ТЕМА 5. ОХОРОНА ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ










94
Ключові слова
Текст лекції
Питання для перевірки знань
Тести
Термінологічний словник

4
Завдання для практичного заняття
Література

ТЕМА 6. ПРАВА НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
ЯК ІНВЕСТИЦІЯ І ТОВАР







112
Ключові слова
Текст лекції
Питання для перевірки знань
Тести
Термінологічний словник
Завдання для практичного заняття
Література

ТЕМА 7. ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ










127
Ключові слова
Текст лекції
Питання для перевірки знань
Тести
Термінологічний словник
Завдання для практичного заняття
Література

ТЕМА 8. ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

148
Ключові слова
Текст лекції
Питання для перевірки знань
Тести
Термінологічний словник
Завдання для практичного заняття
Література



5
ПЕРЕДМОВА
Об’єктивними тенденціями сучасної фази розвитку більшості національних економік та світового господарства є зростання ролі інновацій та результатів
інтелектуальної творчої діяльності.
Спостерігається тісна залежність між збільшенням частки в структурі активів суб’єктів господарювання об’єктів інтелектуальної власності та вищим рівнем соціально- економічного розвитку держави. Створення і використання об’єктів
інтелектуальної власності дає суб’єктам господарювання такі переваги як збільшення суми активів та ринкової вартості, капіталізація підприємств, розширення асортименту товарів (послуг), підвищення інноваційності, а у зв’язку з цим і конкурентоспроможності, зниження витратомісткості господарювання тощо. Для національного господарства активізація процесів використання об’єктів інтелектуальної власності дозволяє знизити рівень тінізації економіки, збільшити обсяги ВНП та надходжень до бюджетів, посилити конкурентоспроможність і підвищити економічну ефективність економіки, покращити її участь в системі міжнародного поділу праці.
Ефективне державне регулювання підтримки і розвитку інтелектуальної творчої діяльності, результатом якої є створення і комерціалізація її результатів, належний захист і охорона прав на інновації дедалі більше стають головними передумовами посилення міцності та безпеки національного господарства.
Відтак, опанування процесами створення, включення до складу активів, комерціалізації, охорони, захисту та ефективного використання об’єктів
інтелектуальної власності дозволяє підвищити ефективність господарювання, причому на всіх рівнях системної ієрархії – від окремого підприємства до національного господарства.
У навчальному посібнику автори системно подали теоретико-методичні та прикладні аспекти управління інтелектуальною власністю. Акцентується, зокрема, на:
- економічному змісті категорії “інтелектуальна власність”;
- концептуальних підходах до побудови системи інтелектуальної власності;
- послідовності та умовах набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності;
- механізмах та способах захисту прав інтелектуальної власності;
- підходах та методах оцінювання вартості об’єктів інтелектуальної власності, а також ефективності її використання;
- інструментах та засобах управління об’єктами інтелектуальної власності;
- інституціональному забезпеченні
інтелектуальної власності, механізмах та способах їх захисту.
Отже, розроблено вісім тем на основі навчальної програми з дисципліни
“Інтелектуальна власність”, затвердженої Львівською комерційною академією.
За структурою і змістом посібник відповідає вимогам ECTS у кредитно- модульній системі організації навчального процесу і розрахований на один

6 навчальний кредит. Кожна тема викладена в такій послідовності: ключові слова, методичні вказівки до вивчення теми, підсумки теми, запитання для самоконтролю, тестові завдання, термінологічний словник, завдання для практичних занять, література до теми.
Важливою характеристикою навчального посібника є його теоретична і практична спрямованість: запропоновані практичні завдання охоплюють комплекс робіт, які мають вирішальне значення для засвоєння тем. Він дає змогу студентам оволодіти не тільки теоретичною, але й практичною частиною курсу з вирішенням типових задач. За результатами виконання таких завдань можна з’ясувати загальний рівень підготовки та здійснити комплексне оцінювання знань студента на основі Положення про неперервну оцінку знань студентів в умовах кредитно-модульної системи навчання.
Незаперечна перевага посібника, порівняно з іншими, – система тестів та комплекс практичних і ситуаційних завдань, методична доцільність яких полягає у забезпеченні студентів знаннями, які в подальшому можуть використовуватися при управлінні інтелектуальною власністю на різних рівнях.
В процесі вивчення курсу “Інтелектуальна власність” перед студентами ставиться завдання сформувати сукупність теоретико-методологічних та прикладних знань, які полягають у формуванні сукупності теоретико- методологічних та прикладних знань з інтелектуальної власності як права на результати творчої діяльності людини, управління інтелектуальною власністю як системою, набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, захисту прав
інтелектуальної власності, економіки, маркетингу та менеджменту
інтелектуальної власності та слугуватимуть основою для поєднання і систематизації майбутніми фахівцями знань, навичок та умінь з інших економічних дисциплін.
На думку авторів, у посібнику реалізується мета, яка полягає в отриманні студентами знань із сутнісних характеристик, системи, прав та об’єктів
інтелектуальної власності, підходів до її захисту і управління, методів оцінювання вартості об’єктів.
Таким чином, навчальний посібник
“Інтелектуальна власність”, безперечно, допоможе студентам опанувати дисципліну, а також стане в пригоді при підготовці індивідуальних та самостійних завдань. Він може бути корисним не лише студентам, але й викладачам, аспірантам та науковцям, практикам, які цікавляться проблемами управління інтелектуальною власністю.



7
ТЕМА 1
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТИ
ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
Ключові слова: інтелектуальна власність, результати творчої діяльності, права на об’єкти, майнове і немайнове право.

1. Сутнісна характеристика поняття “інтелектуальна власність»,
мета, об’єкт та предмет дисципліни
2. Об’єктивна необхідність створення та управління об’єктами
інтелектуальної власності, майнове і немайнове право
3. Еволюція інтелектуальної власності
4. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному та
соціальному розвитку
1. Сутнісна характеристика поняття “інтелектуальна власність»,
мета, об’єкт та предмет дисципліни
Згідно з Цивільним кодексом України (Книга IV), інтелектуальна власність – це право особи на результат інтелектуальної творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений законодавством, у виробничій, науковій, літературній, мистецькій та художній сферах.
Таким чином, дисципліна “Інтелектуальна власність” передбачає вивчення переліку об’єктів, що належать до інтелектуальної власності, і які як фізичні, так і юридичні особи можуть створювати, охороняти, захищати і використовувати у своїй фінансово-господарській діяльності (в комерційних чи не комерційних цілях), а також основ управління ними.
Виходячи з визначення сутності інтелектуальної власності, потрібно, розуміти, що об’єкти інтелектуальної власності, у переважній більшості є нематеріальними та створюються розумовою працею, мають тісне відношення до інноваційної діяльності суб’єктів господарювання і часто стають її результатом (винаходи щодо продукції, техніки та технології, художні й літературні твори, торгові знаки та товарні марки, ноу-хау, комерційна таємниця, комп’ютерні програми та бази даних тощо).
Відповідно, метою дисципліни є вивчення сутності поняття, видів та структури об’єктів інтелектуальної власності, особливостей перебігу процесів комерціалізації, захисту, використання, продажу та розвитку об’єктів права
інтелектуальної власності.
Об’єктом дисципліни є процес управління об’єктами інтелектуальної власності, підходи до їх оцінювання, охорони та захисту, ефективного використання.
Предметом дисципліни є процеси, пов’язані зі:
1) створенням об’єктів інтелектуальної власності та постановкою їх на облік, включенням до складу активів підприємства;
2) охороною та захистом;
3) використанням;
4) комерціалізацією та розвитком.

8
Для системного і комплексного вивчення дисципліни “Інтелектуальна власність» необхідно усвідомлювати та знати про наявність і зміст її зв’язків з такими дисциплінами як: правознавство, облік і аудит, менеджмент організацій, економіка підприємства, фінанси підприємств.
Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах. Це результат творчої (в значній мірі наукової) діяльності, а творчість – це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що вирізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий
інтелектуальний потенціал
індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності та, відповідно, отримані об’єкти інтелектуальної власності.
Для людини характерні два види творчості – художня і технічна.
Результатом художньої творчості є літературні та художні твори. Результатом технічної творчості – винаходи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.
Результати художньої творчості використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду.
Результати ж технічної творчості застосовуються, переважно, у сфері виробництва товарів і надання послуг. Вони сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечують конкурентоспроможність виготовлених і представлених на ринку товарів та послуг.
За сформованою історичною традицією результати технічної творчості називають об’єктами права промислової власності або “промисловою власністю”. Поняття “промислова власність” іноді помилково ототожнюється з матеріальними об’єктами промисловості
– будинками, спорудами, устаткуванням. Однак це не так. Промислова власність є різновидом
інтелектуальної власності. Слово “промислова” у цьому словосполученні закріпилося, очевидно, внаслідок того, що вона застосовується, головним чином, у промисловості, що є видом економічної діяльності, найбільш залежним та найбільш заінтересованим у таких об’єктах.
Підкреслимо, що під інтелектуальною власністю розуміють не результат
інтелектуальної діяльності людини як такий, а право на цей результат. На відміну від матеріальних об’єктів, тобто таких, що можна відчути на дотик
(наприклад, книги, автомобіль), право не можна відчути на дотик. Отже,
інтелектуальна власність є нематеріальним об’єктом.
З цього випливає низка важливих наслідків. Наприклад, на відміну від матеріальних об’єктів, інтелектуальною власністю, у багатьох випадках, заволодіти набагато легше. Відтак, якщо у процесі бесіди Ви розкриєте комерційну таємницю, то ця інформація автоматично перейде до вашого співрозмовника, і повернути її назад, на відміну від матеріального об’єкта, неможливо. Відтепер обидві сторони володіють одним і тим же об’єктом.
Відмінності спостерігаються також під час обміну. Так, якщо обмінятися з партнером комп’ютерами, то після такого обміну кожна зі сторін матиме по одному комп’ютеру. Але, якщо Ви обмінялися ідеями, як результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін буде мати по дві ідеї.

9
2.
Об’єктивна необхідність створення та управління об’єктами
інтелектуальної власності, майнове і немайнове право
Доцільно попередньо зауважити, що роль інтелектуальної власності є надзвичайно важливою для розвитку економіки і соціальної сфери держави.
Адже впровадження її результатів дозволяє значно підвищити інноваційність та конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг (зокрема, що створюються в реальному секторі національного господарства), підвищити рівень розвитку культурної, соціальної, гуманітарної та всіх інших сфер суспільства.
Але всі суб’єкти господарювання, зокрема їх засновники, власники, керівники та фахівці, повинні усвідомлювати не менш важливу роль
інтелектуальної власності у забезпеченні їх функціонування та розвитку.
Причому ця роль має конкретне прикладне значення. Отже, актуальність вивчення проблем інтелектуальної власності для майбутніх керівників і фахівців підприємств полягає в такому:
1. Всі об’єкти інтелектуальної власності мають свою вартість, включення якої до складу активів (розділ 1 Активу “Необоротні активи”, рядок
“Нематеріальні активи”) автоматично збільшує суму активів підприємства, забезпечуючи, таким чином, його капіталізацію – головну мету створення кожного комерційного економічного агента. Слід звернути увагу на те, що в країнах ЄС частка нематеріальних активів у загальній їх сумі становить близько
50%, коли в Україні вона менше 1%. Це одна зі суттєвих передумов нижчої конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг.
2. Наявність у складі активів підприємства об’єкта інтелектуальної власності автоматично підвищує ефективність його господарювання, оскільки на об’єкти інтелектуальної власності нараховується амортизація, сума якої включається до валових витрат підприємства, зменшуючи базу оподаткування податком на прибуток.
3. Об’єкт інтелектуальної власності може вноситися до статутного капіталу підприємства, дозволяючи замовнику внести меншу суму у вигляді грошових засобів. Аналогічним чином одне підприємство може вносити об’єкти інтелектуальної власності до статутного капіталу іншого суб’єкта господарювання.
4. Об’єкт інтелектуальної власності може бути проданий або переданий за винагороду в комерційне використання іншим суб’єктом господарювання.
Таким чином, об’єкти інтелектуальної власності виступають товаром, забезпечуючи диверсифікацію джерел надходження доходів підприємства.
5. Об’єкти
інтелектуальної власності можуть страхуватися або заставлятися для гарантування отриманих суб’єктом господарювання кредитів, розширюючи, таким чином, можливі джерела залучення на підприємство фінансово-інвестиційних ресурсів.
6. Права на об’єкти інтелектуальної власності дозволяють захистити
інтелектуальний продукт підприємства.
7. Впровадження результатів інтелектуальної діяльності в господарську практику дозволяє зміцнити конкурентоспроможність товарів і послуг підприємства.

10 8. Інтелектуальна творча діяльність персоналу підприємства є важливим фактором його розвитку.
9. Знання про інтелектуальну власність дозволяють ефективно охороняти
її результати, а також уникати порушень законодавства через неправомірне використання чужих об’єктів інтелектуальної власності.
Якщо інтелектуальна власність нематеріальна, то її об’єктом є право юридичних і фізичних осіб на результати інтелектуальної діяльності. Це право має подвійну природу. З одного боку, творець (автор) нематеріального об’єкта власності й творець матеріального об’єкта власності мають подібні права власності, оскільки право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати іншим особам, тобто воно подібне до права власності на матеріальні об’єкти (майновим правом). З іншого боку, поряд з майновим правом, існує певне духовне право творця на результат творчої праці, так зване право автора. Тобто, автор має сукупність особистих немайнових
(моральних) прав, що не можуть відчужуватися від їхнього власника в силу
їхньої природи, та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне право) на результат творчої праці може бути віддільним від творця (переданим
іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншій особі.
Таким чином, право інтелектуальної власності є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо)
(рис. 1.1).
Майнові та особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємозалежні й найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну
єдність. Двоякість права – найважливіша особливість інтелектуальної власності.






3. Еволюція інтелектуальної власності
Одна з основних властивостей інтелектуальної власності полягає в тому, що вона повинна приносити матеріальну чи іншу користь. Це може бути додатковий прибуток, отриманий від використання інтелектуальної власності у
Право інтелектуальної
власності
=
Майнове право
+
Немайнове право
Право володіти
Право викорис- товувати
Право розпоряджатися
Право на авторство
Право на недоторканість твору
Рис. 1.1. Складові права інтелектуальної власності

11 сфері матеріального виробництва. Іноді інтелектуальна власність у явному вигляді може не приносити прибутку, але створювати додаткові труднощі для конкурентів, полегшуючи, таким чином, просування товарів і послуг на ринок.
Нарешті, вона може сприяти духовному розвитку громадян та соціальній безпеці персоналу підприємств.
Однак, для того, щоб одержати ту чи іншу користь від права на об’єкт
інтелектуальної власності, необхідно спочатку його створити, а для цього потрібно затратити фінансові, людські та інші ресурси. Тому, якщо на підприємстві розроблена нова технологія одержання виробів з використанням власного об’єкта інтелектуальної власності, а конкурент почав незаконно виготовляти ці ж вироби за цією самою технологією, то його продукція може бути більш конкурентоспроможною або принаймні не поступатися продукції підприємства, що затратило зусилля і час на створення об’єктів інтелектуальної власності. Таким чином, творець об’єкта інтелектуальної власності опиниться у невигідному становищі.
Вперше на цю обставину звернули увагу в Англії в період швидкого розвитку мануфактури. Вже на початку XIV століття королівською владою там надавалася підтримка виробничим підприємствам. Така підтримка прийняла форму дарування особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією протягом часу, достатнього для її освоєння.
Таке право давало розробнику очевидну перевагу в конкурентній боротьбі.
Королівство, у свою чергу, одержувало нову технологію виробництва, що сприяло зміцненню його економічного положення.
Такі права закріплювалися у XIV ст. документом, що називався патентною (жалуваною) грамотою. Але згодом наданням такого права почали зловживати, використовуючи його для збільшення надходжень у скарбницю.
Для того щоб покінчити зі зловживанням даруванням особливих прав, у 1628 році був прийнятий статус про монополії. Відповідно до цього статусу, патентна (жалувана) грамота видавалася терміном на 14 років.
Зрозуміло, згодом система патентного права була багато в чому удосконалена. Але вже на початку XVII століття були закладені його основи.
Патенти, як вид інтелектуальної (промислової) власності, використовуються дотепер як інструмент, що регулює створення і передачу нових технологій.
Іншим об’єктом промислової власності, історія якого виходить з глибини століть, є торговельні марки. Такі знаки у вигляді символів зображувалися ремісниками на товарах, що виготовлялися ними чи ставилися скотарями як
“клеймо» на тварині. Таким чином, вони реалізували важливий елемент законодавства про товарні знаки, що діє до сьогодні, а саме: фіксували зв’язок між товаром і виробником.
Термін “товарні знаки” (торговельні марки) почали вживати тільки в XIX столітті. Відтоді вони стали виконувати нинішню роль у поширенні товарів, доведенні їх до покупця, збільшенні обсягів товарообмінних операцій. Однак, чим ширше застосовували торговельні марки, тим більше було випадків їхнього незаконного копіювання. Тому всередині минулого століття англійськими судами були вироблені засоби захисту проти таких порушень. Так народилася знаменита заборона на ведення справи під іншим ім’ям: ніхто не мав права

12 видавати свої товари за товари іншої особи.
У 30-40-х роках XX століття було в основному завершено розвиток законодавства про торговельні марки (Німеччина, 1936 рік; Велика Британія,
1938 рік; США, 1946 рік). Ці закони в основних рисах не втрат чинності і на сьогодні.
Щодо авторського права, то ключовим моментом у його розвитку послужив винахід друкувального верстата винахідником Гуттенбергом у XV столітті, що уможливило копіювання літератури механічним способом, а не шляхом переписування від руки. Однак, це вимагало великих додаткових витрат. У цих умовах знадобився захист від конкуренції з боку виготовлювачів
і продавців незаконних копій. Королі в Англії та Франції і курфюрсти в
Німеччині стали надавати підприємцям привілей у вигляді виключних прав на відтворення друкованих копій і їхнє поширення протягом обмеженого терміну.
У випадку порушення цих прав здійснювалися примусові міри захисту через накладення штрафів, арешти, конфіскації незаконних копій і вимоги відшкодувати можливий збиток.
Із впровадженням друкарства різко зросли обсяги продажу та доходи друкарів і продавців. Тому автори книг порушили питання про захист своїх прав. Унаслідок цього в Англії в 1709 році парламентом було прийнято відомий
Статут королеви Анни – перший закон про авторське право (копірайт 1) “Про заохочення утворення шляхом закріплення за авторами чи набувачами копій друкованих книг прав на останній на час, що встановлюється відтепер”. Закон забезпечував автору виключне право друкувати і публікувати книгу протягом
14 років від дати першої публікації, а також передавати це право торговцю.
Законом передбачалося подвоєння цього терміну ще на 14 років, якщо автор був живий.
У 1790-х роках у Франції прийнято Французьку систему авторського права, згідно з якою право автора стало пожиттєвим (т. зв. Романське авторське право).
У 1791 і в 1793 роках був закладений фундамент французької системи авторського права. На відміну від англійської системи, у французькій права автора інтерпретуються як авторські права, якими автор користується все життя. Однак, і в Англії, і у Франції авторські права розглядалися, по суті, як права власності, що мають економічну цінність, тобто як матеріальні права.
Наступний імпульс розвитку авторського права додали філософи
Німеччини, зокрема Е. Кант, який вбачав у копірайті не лише форму власності, що забезпечує економічну вигоду для автора, а щось більше – як частину своєї особистості. Зрештою, ця ідея привела до вироблення системи неекономічних або моральних прав.
Пріоритетне значення інтелектуальної власності серед інших об’єктів власності було втілене в законодавстві деяких штатів США. Наприклад, у законі штату Масачусетс від 17 березня 1789 p. відзначено, що “немає власності, яка належить людині більше, ніж та, котра є результатом її розумової праці». Надалі форма закону про копірайт закріплена в законі Сполучених
Штатів Америки 1976 року, що передбачає захист здобутків протягом усього життя автора і 50 років після його смерті.

13
Зазначимо, що існує концептуальне розходження у ставленні до копірайту в країнах загального права і країнах з кодифікованим цивільним законодавством. У перших ставляться до копірайту як до форми власності, що може бути створена індивідуальним чи колективним автором і, будучи створеною, підлягає комерційній експлуатації, так само і як будь-яка інша власність. При цьому складові права копірайту спрямовані винятково на здобуття економічної вигоди. У країнах з кодифікованим цивільним законодавством авторське право також має характеристики власності, й закон спрямований на захист економічного змісту цієї власності. Однак, у цьому випадку авторське право втілює також ідею про те, що твір автора є вираженням його особистості – це вимагає такого ж захисту, як і економічний потенціал твору.
У 1883 р. відбулася найбільш значима щодо факту інституціалізації прав
інтелектуальної власності подія – було прийнято Паризьку конвенцію про охорону промислової власності, основними аспектами якої стали:
- утворення союзу країн із захисту промислової власності;
- юридичне закріплення понять і об’єктів промислової власності;
- визначення процедур оформлення охоронних документів на права промислової власності;
- узгодження відносин між країнами, де діють права суб’єктів промислової власності;
- утворення Асамблеї союзу (по одному делегату від кожної країни – учасниці), в підпорядкування якої було створено Міжнародне бюро
інтелектуальної власності, що 14.07.1967 р. створило Всесвітню організацію
інтелектуальної власності.
У 1886 р. було прийнято Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів.
Правове регулювання відносин у цій сфері забезпечувалося здебільшого підзаконними актами. Винятком були розділ IV – “Авторське право” і розділ VI
– “Винахідницьке право” Цивільного кодексу УРСР, а також “Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції”, затверджене постановою
РМ СРСР від 21.03.1973 p.
Загальне законодавство закріплювало можливість широкого використання результатів творчої праці громадян в інтересах держави і суспільства. Наприклад, основною формою охорони винаходів був не патент, а авторське свідоцтво, що надавало виключне право на використання об’єкта
інтелектуальної власності не
їхнім творцям, а державі.
Авторське законодавство містило істотне вилучення зі сфери виняткових авторських прав.
Воно дозволяло вільно використовувати випущені у світ твори на телебаченні, радіо, у кіно і газетах. І авторське право, і патентне право допускали примусовий викуп суб’єктивних прав на творчі досягнення у власників таких прав, можливість видачі примусових дозволів на їхнє використання.
У той же час механізм захисту порушених прав не був ефективним.
Передбачені законодавством санкції були незначні, а судова процедура – складною. У результаті при масових порушеннях прав кількість судових справ була мізерною.

14
Після проголошення незалежності й державотворення України 24 серпня
1991 року розпочалося формування спеціального законодавства, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності.
Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність вважається день прийняття Закону України “Про власність” (7 лютого
1991 року). Цим Законом результати інтелектуальної власності вперше були визнані об’єктами права власності. Деякі норми, що належать до
інтелектуальної власності, знайшли своє відображення в інших законах
України.
Першим нормативним актом на шляху створення спеціального законодавства про промислову власність було “Тимчасове положення про правовий захист об’єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій”, затверджене Указом Президента України 18 вересня 1992 року.
Відтепер ця дата стала професійним святом винахідників і раціоналізаторів
України.
Однак, основними джерелами права промислової власності, що складали основу спеціального законодавства про інтелектуальну власність, стали закони
України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Про охорону прав на промислові зразки”, “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, які набули чинності 15 грудня 1993 року.
У той самий період були прийняті закони України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (18 грудня 1992 року), “Про охорону прав на сорти рослин” (21 квітня 1993 року, “Про захист від недобросовісної конкуренції” (7 червня 1996 року), “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” (5 листопада
1997 року).
Для розвитку зазначеного законодавства про промислову власність
Державним патентним відомством України було розроблено і прийнято понад
70 підзаконних актів, що регулюють відносини у сфері набуття прав на об’єкти промислової власності.
Основним законом, що регулює правовідносини в сфері авторських і суміжних прав, став Закон України “Про авторське право і суміжні права” (23 грудня 1993 року). Питання правової охорони прав авторів знайшли своє відображення також у постановах Кабінету Міністрів України, серед яких: “Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва” та “Про державну реєстрацію прав автора на добутки науки, літератури і мистецтва”, а також у нормативних актах Державного підприємства “Українське агентство з авторських і суміжних правах”.
Принциповим моментом у розбудові законодавства про інтелектуальну власність стало прийняття у 1996 році Конституції України, яка проголосила, що “кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності”.
Завершальним акордом у розбудові законодавства України у сфері
інтелектуальної власності стало прийняття у 2003 році Верховною Радою
України Цивільного кодексу України, Книга IV якого має назву “Право
інтелектуальної власності”.

15
Важливим джерелом права інтелектуальної власності також є міжнародні конвенції і договори, до яких приєдналася Україна. Зокрема, норми Паризької конвенції почали діяти в Україні з 25.12.1991 р., а Бернської конвенції – з 1995 р.
Таким чином, в Україні вже створена законодавча база, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності. Але попереду чекає велика робота з її вдосконалення та гармонізації з міжнародним законодавством.
Зокрема, головними недоліками вітчизняного законодавства у сфері
інтелектуальної власності все ще залишаються: неузгодженості з міжнародним законодавством; слабкий рівень захисту (особливо судового) та складність і тривалість процедур захисту; обмежені можливості державних структур та практично відсутність елементів недержавної інфраструктури інтелектуальної власності.

4. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному та
соціальному розвитку
Історія свідчить, що найбільших успіхів досягають країни, в яких
інтереси держави збігаються з інтересами громадян. Тому держави, що прагнуть стати процвітаючими, стратегічними задачами вважають формування та ефективне використання інтелектуального капіталу та потенціалу. Це підтверджується й тим, що, на відміну від капіталу, землі, праці та інших ресурсів, інтелектуальний ресурс є невичерпним. Саме тому на різних етапах свого розвитку такі країни як США, Японія, Сінгапур інвестували значні кошти в інтелектуальну власність і отримали такі економічні переваги:
- вдосконалення товарів та послуг, зниження їх собівартості;
- розвиток та модернізація техніки і технологій;
- зростання обсягів інвестування в створення об’єктів інтелектуальної власності, а, отже, й в економіку та полегшення передачі технологій;
- розвиток добросовісної конкуренції та зниження тіньового сектору економіки;
- забезпечення зростання економіки за рахунок поєднання капіталу, праці та знань;
- розвиток підприємництва, зокрема інноваційного;
- стимулювання розвитку науки і наукових досліджень, ширше використання їх результатів у господарській практиці;
- зростання місткості внутрішнього ринку;
- прискорення та полегшення просування товарів вітчизняного виробництва на ринки, зокрема зовнішні.
Відомою є й вагома соціальна роль розвитку інтелектуальної власності.
Це, насамперед:
- сприяння розвитку людського капіталу;
- використання художніх та літературних творів у розвитку національної творчості;
- покращення соціальних можливостей держави за рахунок отримання додаткових (утворених у середовищі створення і використання об’єктів
інтелектуальної власності) податків і зборів;

16
- посилення національної єдності та зміцнення національної безпеки держави.
Відомо, що яскраві сплески в розвитку цивілізації спостерігалися тоді, коли держава ефективно заохочувала творчу діяльність своїх громадян.
Прикладом може служити історія Стародавньої Греції, Римської імперії або епоха Відродження у Європі.
Сьогодні як державні діячі, так і прості громадяни дедалі частіше приходять до розуміння того, що першоосновою економічного і культурного розвитку суспільства є результати інтелектуальної діяльності людини – науково-технічної та художньої творчості. Тому держава, що прагне до лідерства, повинна забезпечувати своїм громадянам максимально сприятливі умови для творчої роботи.
Таким чином,
інтелектуальна власність е необхідною умовою процвітання тих культур, де її важливість є повністю зрозумілою і сприйнятою та ефективно захищається законами, виконання яких гарантується державою.
Ми живемо в епоху технологічних суспільств, тобто суспільств, у яких визначальною ланкою у виробництві матеріальних благ є технології. Щоб вижити в конкурентній боротьбі, потрібно виробляти конкурентоздатні товари.
Цього можна досягти, якщо безупинно вдосконалювати технологічні процеси для їхнього виробництва. А це можливо здійснити – за рахунок використання результатів інтелектуальної діяльності, а саме науково-технічної творчості, тобто об’єктів промислової власності: винаходів, корисних моделей, промислових зразків, ноу-хау тощо. Безперечно, результати такої діяльності будуть більш вагомими, особливо у сфері оборони, якщо вони отримані своїми громадянами.
Необхідною умовою для ефективного створення і використання об’єктів промислової власності є наявність в країні патентної системи. Тому країни, в яких відсутня патентна система, створюють її, а країни, де такі системи, будучи успадкованими з минулого, вже не відповідають новим потребам і викликам часу, намагаються удосконалити їх.
Створення національної патентної системи промислової власності переслідує подвійну мету. З одного боку, необхідно законним чином оформити економічні та моральні права авторів і власників об’єктів промислової власності, а з іншого – стимулювати в рамках державної політики творчу активність громадян, сприяти поширенню і застосуванню її результатів, заохочувати чесну торгівлю.
Так, право на одержання патенту на винахід стимулює вкладення грошей
і зосередження людських ресурсів у галузі досліджень і розробок. Видача патенту стимулює інвестиції в промислове використання винаходу. Публікація патенту робить доступною інформацію про нього широкому колу людей і стимулює, тим самим, створення нових винаходів і, отже, сприяє науково- технічному прогресу. У свою чергу, право на торговельну марку захищає підприємство від недобросовісної конкуренції.
Серед об’єктів промислової власності значний вплив на науково- технічний і економічний розвиток мають, безумовно, винаходи. Відбита в патентній документації технічна, технологічна і правова інформація дає

17 можливість заощаджувати час, гроші й у процесі науково-дослідної діяльності не повторювати роботу, вже виконану іншими.
Патентна документація дозволяє виявляти альтернативні технології, якими можна замінити менш сучасні існуючі технології. На основі аналізу патентної документації можна дати оцінку конкретній технології, розглянути її на предмет впровадження чи ліцензування.
Патентна документація служить також для виявлення підприємств, що діють у тій чи іншій сфері технології, зокрема, конкурентів. Вивчення патентної документації допомагає знаходити рішення технічних проблем, виявляти сучасний рівень розвитку технології, проводити експертизу науково- технічних програм, визначати пріоритетні напрямки розвитку галузей промисловості та окремих виробництв.
Одне з головних призначень патентної системи полягає в тому, що вона заохочує винахідницьку діяльність і стимулює творчу активність громадян країни. Прикладом вдалого використання винаходів є історія підприємства
“TOYOTA” (Японія). У 1896 p. Сакігі Тойота отримав патент, який удосконалював відомий у Європі ткацький станок. Через 13 років С. Тойота отримав патент на важливий винахід – автоматичний ткацький станок. У наступні роки було отримано багато патентів на доповнюючі винаходи до нього. У 1924 p. син С. Тойоти – Кіхіро Тойота уклав ліцензійну угоду з компанією братів Платт на виключне право виготовляти і продавати автоматичний ткацький станок у будь-якій країні, окрім Японії, Китаю та
Сполучених Штатів Америки. Вартість ліцензії становила 25 млн дол. США, на які К. Тойота власне і заснував відоме підприємство з виготовлення автомобілів
– TOYOTA.
Вплив винаходів на економічний розвиток може здійснюватися за чотирма каналами:
1. Інформація про патенти спрощує передачу (трансфер) технологій і сприяє залученню прямих іноземних інвестицій.
2. Патенти стимулюють наукові дослідження.
3. Патенти є каталізатором нових технологій і бізнесу.
4. Бізнес накопичує патенти і комерціалізує їх шляхом передачі прав через ліцензійні угоди, внесення до статутного капіталу підприємств, використання у власному виробництві для отримання додаткового прибутку.
Складно переоцінити роль такого об’єкта як торговельна марка у просуванні товару на ринок. Вдала торговельна марка є важливим внеском в економіку підприємства оскільки вона дозволяє посісти на ринку вигідне положення, засноване на визнанні цієї торговельної марки покупцями.
Вдало “розкручена» торговельна марка приносить її правовласнику додатковий прибуток більше за той, який би він отримав без її використання.
Перевагою торговельної марки перед винаходом є те, що строк користування правами на неї практично не обмежений у часі.
Так, успіх кінострічки “Гаррі Поттер і філософський камінь” підштовхнув кіностудію “Warner Brothers” на передачу прав на користування цією маркою за ліцензійними угодами іншим суб’єктам господарювання для використання у бізнесі від виробництва ляльок до програмного забезпечення, від чого вона

18 отримала значний додатковий дохід і прибуток.
Чималою є роль авторського права в розвитку культури суспільства, особливо у сфері культурного (духовного) розвитку його громадян. Звичайно, об’єкти авторського права можна самим не створювати, а запозичати від інших держав. Однак, такий шлях варто вважати вимушеним і, в кінцевому підсумку, хибним. Надзвичайно важливо, щоб твори літератури і мистецтва створювалися авторами, які належать до того суспільства, якому вони адресовані, а суспільство, у свою чергу, повинно бачити своє відображення в цих творах.
Використання чужоземних робіт у розумних межах варто вважати виправданим настільки, наскільки це сприяє культурному обміну і взаємному збагаченню
ідеями.
Розвиток національної творчості не має перспектив, якщо автору не гарантована авторська винагорода за його творчу працю. Тому охорона авторського права і суміжних прав передбачає не тільки виплату справедливої винагороди авторам, але й належний захист прав видавців і виконавців.
Добре поставлений захист авторських прав вигідний не тільки авторам, але й державі, оскільки, усуваючи недобросовісну конкуренцію, сприяє поповненню державної скарбниці за рахунок податків. Однак, для цього необхідно створити відповідну адміністративну інфраструктуру, яка б забезпечувала суворе дотримання авторських прав.
Об’єкти авторського права і суміжних прав, які роблять внесок до культурного розвитку держави, можуть мати й істотне економічне значення як для авторів, які їх створили, так і для підприємств та національного господарства загалом.
ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Дайте визначення поняттю “інтелектуальна власність” згідно з
Цивільним кодексом України.
2. У чому полягає об’єктивна необхідність управління інтелектуальною власністю суб’єктами господарювання?
3. Надайте визначення меті, об’єкту та предмету дисципліни
“Інтелектуальна власність”.
4. Якими є зв’язки дисципліни “Інтелектуальна власність” з іншими дисциплінами?
5. Які Ви знаєте види інтелектуальної творчої діяльності?
6. У чому відмінності художньої та технічної діяльності?
7. У чому відмінність інтелектуальної власності як нематеріального права від матеріальних об’єктів?
8. Поясність двоїстий характер права інтелектуальної власності: майнове і немайнове право.
9. З яких прав складається майнове право?
10. З яких прав складається немайнове право?
11. Поясніть часові та територіальні обмеження права інтелектуальної власності.
12. Охарактеризуйте еволюцію промислової власності.

19 13. Надайте характеристику основним етапам історичного розвитку авторського права.
14. Коли було прийнято, де та, якою була роль прийняття Паризької конвенції.
15. Коли було прийнято, де та, якою була роль прийняття Бернської конвенції.
16. Еволюція розвитку законодавства про інтелектуальну власність в
Україні.
17. Поясніть необхідність встановлення часових обмежень на права
інтелектуальної власності.
18. В чому, на
Вашу думку, полягають головні недоліки
інституціонального забезпечення інтелектуальної власності в Україні?
19. Назвіть головні аспекти ролі
інтелектуальної власності в економічному розвитку держави.
20. У чому полягає соціальна роль розвитку інтелектуальної власності?
ТЕСТИ

Блок А. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ОДИНИЧНОГО ВИБОРУ ВІДПОВІДЕЙ
(лише одна вірна відповідь)
1. Що
з
перерахованого
не
входить
до
переліку
об’єктів
інтелектуальної власності:
а) винаходи, корисні моделі; б) основні засоби та матеріальні активи; в) комерційні таємниці; г) торгові марки, ноу-хау.
2. Актуальність вивчення проблем інтелектуальної власності
покликана:
а) захистити інтелектуальний продукт підприємства; б) посилити позитивний вплив факторів ціноутворення; в) виявити загрози недобросовісної конкуренції в галузі інтелектуальної власності; г) розвивати інформатизацію та комп’ютеризацію суспільства.
3. Які з названих процесів є предметом дисципліни “Інтелектуальна
власність”:
а) створення об’єктів інтелектуальної власності та підвищення ефективності їхнього промислового використання; б) формування цілей використання об’єктів інтелектуальної власності; в) створення об’єктів інтелектуальної власності, охорона та захист, використання та комерційний розвиток; г) дослідження створення, використання та знецінення вартості об’єкта
інтелектуальної власності.
4. Що з нижче перерахованого не належить до об’єкту вивчення

20
дисципліни “Інтелектуальна власність”:
а) об’єкти інтелектуальної власності, методи їх використання та розповсюдження; б) методи поширення інформації про об’єкти інтелектуальної власності; в) об’єкти інтелектуальної власності, підходи до їх оцінки, управління та захисту ефективного використання; г) принципи функціонування підприємства, що використовує об’єкти
інтелектуальної власності.
5. Мета дисципліни “Інтелектуальна власність” полягає у:
а) вивченні сутності поняття, видів та структури процесів комерціалізації, захисту, використання, продажу, розвитку об’єктів інтелектуальної власності; б) вивченні основних законів та явищ, пов’язаних із розвитком об’єктів
інтелектуальної власності; в) дослідженні основних методів оцінки та ефективного використання об’єктів інтелектуальної власності; г) дослідженні взаємозв’язку та взаємовпливу об’єктів матеріального виробництва і продуктів інтелектуальної діяльності.
6. Право інтелектуальної власності – це право особи на:
а) володіння матеріальними цінностями; б) успадковане право власності на об’єкти інтелектуальної власності; в) результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права у виробничій чи гуманітарній сфері; г) результати творчої діяльності підлеглих працівників, що втілюють свої вміння, знання та навички в процесі інтелектуальної діяльності.
7. Право інтелектуальної власності є:
а) непорушним, його ніхто не може бути позбавленим; б) непорушним, однак може бути оскаржене та передане іншому в установленому для цього законом порядку; в) перехідним правом власності, може бути переданим третім особам чи проданим; г) відносною категорією власності якій притаманні властивості непостійності та короткочасності.
8. Виходячи з основних ознак інтелектуальної власності, вона може
бути відображена у бухгалтерському балансі в такій статті:
а) матеріальні активи; б) нематеріальні активи; в) основні засоби; г) грошові кошти та запаси.
9. Які види творчості в процесі формування інтелектуальної
власності притаманні людині:
а) гуманітарна та природнича;

21 б) математична і художня; в) художня і технічна; г) технічна і прикладна.
10. Інтелектуальна діяльність – це:
а) творча діяльність людини; б) матеріальне виробництво; в) діяльність, пов’язана зі створенням матеріальних та нематеріальних активів; г) процес створення матеріальної цінності інтелектуального продукту.
11. Що називають об’єктами права промислової власності або
“промисловою власністю”:
а) матеріальні об’єкти промисловості; б) результати технічної діяльності; в) основні засоби промислового виробництва; г) обладнання, верстати та інструменти що використовуються в процесі промислової діяльності на підприємстві.
12. Які права передбачає право інтелектуальної власності:
а) право володіння та використання; б) майнове та немайнове право; в) право розпоряджатись та використовувати; г) право на авторство та недоторканість твору.
13. Який період тривалості права на патент на винахід:
а) 1 рік; б) 10 років; в) 20 років: г) 70 років.
14. Який закон про авторське право давав виключне право
друкувати книгу протягом 14 років від першої публікації:
а) Романське авторське право; б) Статут королеви Анни; в) Паризька конвенція; г) Бернська конвенція.
15. З якою метою була утворена Паризька конвенція про охорону
промислової власності:
а) узгодження взаємовідносин між країнами, в яких діють права суб’єктів промислової власності; б) створення відкритого ринку промислового власності між країнами- учасницями; в) недопущення монополії на права промислової власності в кожній країні – учасниці;

22 г) охорона літературних та художніх творів.
16. В якому році набула чинності Бернська конвенція про охорону
літературних та художніх творів:
а) у 1995; б) у 1883; в) у 2000; г) у 1886.
17. У якому нормативному документі найбільш повно висвітлюються
основні аспекти права інтелектуальної власності в Україні:
а) Законі України “Про авторське право та суміжні з ним права”; б) Цивільному кодексі України; в) Законі України “Про охорону прав на промислові зразки”; г) Законі України “Про інтелектуальну власність”.
18. Яке місце посідає інтелектуальна власність в економіці країни:
а) є невичерпним ресурсом, який сприяє економічному та соціальному розвитку; б) є рушійною силою матеріального виробництва та об’єктом немайнових прав; в) є рідкісним, вичерпним ресурсом, який слід постійно розвивати; г) є швидкозношуваним ресурсом людського капіталу країни.
19. Яку з названих нижче ролей не відіграє інтелектуальна власність
в економічному розвитку країни:
а) розвиток добросовісної конкуренції та сприяння зниженню тіньового сектору економіки; б) забезпечення зростання економіки за рахунок поєднання капіталу, праці та знань; в) стимулює розвиток науки і наукових досліджень; г) зниження місткості внутрішнього ринку, сприяння монопольної власності на інтелектуальні ресурси.
20. Яку роль у соціальному розвитку країни відіграє інтелектуальна
власність:
а) підвищує рівень заробітної плати працівників соціальної сфери; б) підвищує соціальні можливості держави за рахунок податків і зборів; в) сприяє створенню нових робочих місць за рахунок самозайнятих
інтелектуальною діяльністю; г) сприяє наданню соціальних пільг та гарантій незахищеним верствам населення та малозабезпеченим громадянам.
Блок Б. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ МНОЖИННОГО ВИБОРУ ВІДПОВІДЕЙ
(дві правильних відповіді)
21. Що в загальному входить до поняття “інтелектуальна власність»:

23 а) винаходи та корисні моделі; б) корисні копалини та природні ресурси; в) географічне зазначення, комерційні таємниці; г) матеріальні активи підприємства.

22. Предметом дисципліни Інтелектуальна власність є процеси,
пов’язані із: а) створенням об’єктів інтелектуальної власності, постановкою їх на облік, включення до складу активів підприємства; б) охороною та захистом і комерціалізацією; в) вивченням нових інформаційних технологій за кордоном; г) промисловим шпигунством.
23. Для людини характерні два види творчості:
а) математична; б) художня; в) технічна; г) гуманітарна.
24. До результатів художньої творчості у гуманітарній сфері
відносять:
а) літературні твори; б) комерційну таємницю; в) художні твори; г) трогову марку.
25. Які існують обмеження майнових прав на об’єкти інтелектуальної
власності:
а) адміністративні; б) часові; в) територіальні; г) економічні.
26. Немайнове право інтелектуальної власності передбачає наявність
таких прав:
а) право на авторство; б) право на недоторканість твору; в) право володіння; г) право використання.
27. Які організаційні об’єднання покликані охороняти права на
об’єкти інтелектуальної власності:
а) Статут Королеви Анни; б) Римська конвенція про захист авторських прав; в) Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів; г) Паризька конвенція про охорону промислової власності.

24
28. Які законодавчі акти в Україні охороняють права власності на
об’єкти інтелектуальної власності:
а) Закон України “Про охорону прав на промислові зразки”; б) Закон України “Про власність”; в) Закон України “Про авторське право і суміжні права”; г) Кримінальний Кодекс України.
29. В економічному розвитку України інтелектуальна власність
відіграє таку роль:
а) розвиває добросовісну конкуренцію та сприяє зниженню тіньового сектора економіки; б) збільшує місткість внутрішнього ринку; в) підвищує рівень доходів населення; г) забезпечує зростання ВВП та ВНП.
30. У соціальному розвитку України інтелектуальна власність
відіграє таку роль:
а) сприяє оптимальному розміщенню продуктивних сил; б) сприяє розбудові соціальної інфраструктури; в) сприяє розвитку людського капіталу; г) збільшує соціальні можливості держави за рахунок податків і зборів.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Інтелектуальна власність – це право особи на результат інтелектуальної творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений законодавством, у виробничій, науковій, літературній, мистецькій та художній сферах.
Результати художньої творчості – об’єкти інтелектуальної власності, що використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду.
Результати технічної творчості – об’єкти інтелектуальної власності, що застосовуються, переважно, у сфері виробництва товарів і надання послуг, сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечують конкурентоспроможність виготовлених
і представлених на ринку товарів та послуг.
ЛІТЕРАТУРА

1. Україна. Верховна Рада України. Цивільний кодекс України. Книга IV
[Інтернет-ресурс
Верховної
Ради
України]

Режим доступу
: http://www.zakon.rada.gov.ua.
2. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг. – 15.12.1993 № 3689-XII [Інтернет-ресурс Верховної Ради
України] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
3. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на

25 промислові зразки. - 15.12.1993 № 3688-XII [Інтернет-ресурс Верховної Ради
України] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
4. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на сорти рослин. – 21.04.1993 № 3116-XII [Інтернет-ресурс Верховної Ради України] –
Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
5. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем. – 5.11.1997 № 621/97-ВР. [Інтернет-ресурс
Верховної Ради України] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
6. Антонов В. М. Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право
– [2-е вид., стереотип.] / В. М. Антонов. – К. : КНТ, 2006. – 520 с.
7. Бондаренко С. В. Авторське право та суміжні права : навч. посіб. / С. В.
Бондаренко. – К. : Ін–т інтел. власн. і права, 2008. – 288 с.
8. Ідріс К. Інтелектуальна власність – потужний інструмент економічного зростання / К. Ідріс. – Всесвітня організація інтелектуальної власності, 2006. –
372 с.
9. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності : підруч.; за ред. М. В. Вачевського. – К. : ВД Професіонал, 2005. – 448 с.
10. Потєхіна В. О. Інтелектульна власність : навч. посіб. / В. О. Потєхіна.
– К. : ЦУЛ, 2008. – 414 с.
11. Цибульов П. М. Управління інтелектуальною власністю : навч. підруч.
– К. : Держ. Ін–т інтел. власн., 2009. – 312 с.


26


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал