Навчальний посібник д е. н., проф. Васильців Т. Г., д е. н., проф. Апопій В. В., к е. н., доц. Лупак Р. Л




Pdf просмотр
Сторінка10/10
Дата конвертації17.02.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
ТЕМА 8
ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Ключові слова: система захисту прав інтелектуальної власності, порушення прав інтелектуальної власності, порядок захисту прав інтелектуальної власності, матеріальна відповідальність, кримінальна відповідальність.

1. Система захисту прав інтелектуальної власності та її призначення
2. Дії, що визнаються порушенням прав інтелектуальної власності
3. Форми, порядки та способи захисту прав інтелектуальної власності
4. Захист прав інтелектуальної власності в адміністративному та
судовому порядку

1. Система захисту прав інтелектуальної власності та її призначення
Захист права інтелектуальної власності – це сукупність заходів, спрямованих на встановлення та визнання прав інтелектуальної власності у разі
їх порушення, оспорення чи невизнання. Захист права інтелектуальної власності може бути здійснено в кримінально-правовому, адміністративно- правовому та цивільно-правовому порядку.
Зокрема, відповідно до ст. 176 КК України, до кримінальної відповідальності притягаються особи, винні в такому порушенні авторського права і суміжних прав, як незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а також незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.
Стаття 177 КК України визнає кримінально караним порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.
Щодо адміністративно-правового захисту права
інтелектуальної власності, то ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнає адміністративно караним таке порушення прав на об’єкт права
інтелектуальної власності, як незаконне використання об’єкта права
інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом.
Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності, насамперед, може бути здійснено судом. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:
1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права
інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

149 2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;
4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися, переважно, для виготовлення товарів з порушенням права
інтелектуальної власності;
5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності.
Розмір стягнення визначається, відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права», порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є, наприклад: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, та їх майнові права; б) піратство у сфері авторського права і
(або) суміжних прав – опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення; в) плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під
іменем особи, яка не є автором цього твору, та низка інших порушень.
У разі порушення будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, особа, права якої порушено, має право:
1) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу
їх порушення;
2) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
3) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
4) подавати позови про відшкодування збитків (майнової шкоди), включно з упущеного вигодою, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, чи виплату компенсацій;
5) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права
і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом
України;
6) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов’язаних із виготовленням

150 примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому KM України;
7) вимагати, в тому числі в судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
8) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об’єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;
9) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов’язаних із захистом авторського права та суміжних прав.
Після того, як об’єкт інтелектуальної власності створений і охоронним документом закріплені на нього права, настає важливий етап у його життєвому циклі – включення в господарський оборот. Саме на цьому етапі об’єкт
інтелектуальної власності приносить правовласнику прибуток чи іншу користь, власне те, задля чого він і був створений. Однак, як тільки інформація про об’єкт інтелектуальної власності стає відомою несумлінним конкурентам, у них виникає спокуса використати його в своїх інтересах. При цьому порушник прав знаходиться в більш вигідних умовах, чим правовласник: він не несе витрат на стадії створення та охорони об’єкта інтелектуальної власності. Крім того, він може мати готову виробничу базу для використання об’єкта інтелектуальної власності, у той час, як правовласник повинен ще витратити час і ресурси на її створення. Тому порушник прав може швидше випустити продукцію з використанням об’єктів інтелектуальної власності й просунути її на ринок за більш низькою ціною, чим правовласник об’єкта інтелектуальної власності.
Такий розвиток подій не тільки порушує права конкретного правовласника, але має і серйозні наслідки для суспільства загалом, сповільнюючи його соціальний та економічний розвиток і ускладнюючи цивілізоване співробітництво з
іншими країнами.
У наш час фактор захисту прав здобуває особливо великого значення, оскільки у зв’язку зі швидким розвитком технологій, з’явилася можливість порушення прав у таких обсягах, що були неможливі раніше. Тому без належної правоохоронної інфраструктури, що забезпечує як захист прав, так і обмеження можливості одержання аналогічних прав іншими, система охорони
інтелектуальної власності не може бути ефективною.

2. Дії, що визнаються порушенням прав інтелектуальної власності
Спеціальні закони України з питань інтелектуальної власності, за певним винятком, не визначають, які конкретно дії визнаються порушенням прав
інтелектуальної власності щодо певного об’єкта цих прав.
Цими законами визначено дії, які визнаються використанням об’єкта права інтелектуальної власності. А правопорушенням вважається будь-яке вчинення без згоди правовласника дій, які визнаються використанням об’єкта

151 права інтелектуальної власності.
Найпоширенішими правопорушеннями у сфері авторського права та суміжних прав є:
- виготовлення і розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм;
- тиражування та розповсюдження неліцензійного комп’ютерного програмного забезпечення;
- нелегальне виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування.
У сфері промислової власності найбільш поширеними правопорушеннями є виробництво і розповсюдження продукції з незаконним використанням торговельних марок, географічних зазначень та фірмових найменувань відомих вітчизняних та зарубіжних виробників, а також виготовлення та реалізація товарів з використанням запатентованих винаходів, корисних моделей та промислових зразків без згоди власників прав на ці об’єкти права інтелектуальної власності. Зокрема, порушенням прав на винахід чи корисну модель є вчинення без дозволу власника цих прав таких дій:
- виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу
(корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через мережу «Інтернет», продаж, імпорт та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;
- застосування запатентованого процесу або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес для застосування, знає про те, що такі дії забороняються без згоди правовласника або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.
Порушенням прав на промисловий зразок визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через мережу
«Інтернет», продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.
Порушенням прав на торговельну марку є вчинення без дозволу правовласника таких дій:
- нанесення торговельної марки на будь-який товар, для якого права на цю торговельну марку були зареєстровані, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, продаж,
імпорт та експорт;
- застосування торговельної марки під час пропонування та надання будь- якої послуги, для якої права на цю торговельну марку були зареєстровані;
- застосування торговельної марки, права на яку зареєстровані, в діловій документації чи в рекламі та в мережі «Інтернет», у тому числі в доменних
іменах.
Набуті права на торговельну марку надають правовласнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

152
- торговельну марку стосовно наведених у свідоцтві на неї товарів і послуг;
- торговельну марку стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві на неї, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;
- позначення, схоже з торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві на неї товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і торговельну марку можна сплутати;
- позначення, схоже з торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві на неї, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і торговельну марку можна сплутати.
Правовласник може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаної торговельної марки або позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати. Неправомірними діями, що тягнуть за собою захист порушених прав та юридичну відповідальність, визнається неправомірне розголошення, використання, незаконне збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю. Протиправними діями є також схиляння до розголошення комерційної таємниці – підбурювання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків відомості, які за законодавством України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це спричинило або могло спричинити шкоду власнику прав на комерційну таємницю.
Перераховані нижче дії, вчинені без дозволу власника патенту на винахід або корисну модель, визнаються порушенням його прав:
- виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу
(корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;
- застосування процесу, що охороняється патентом, чи пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.
Порушенням прав визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт
(ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.
Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.
Що стосується географічного зазначення походження товару, то порушенням прав визнається:
- нанесення його на товар або на етикетку;
- нанесення його на упаковку товару, застосування в рекламі;
- запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують

153 товар.
Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару є:
- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання;
- використання зареєстрованого зазначення географічного походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовується у перекладі чи супроводжується словами: «вид», «тип», «стиль», «марка», «імітація» тощо;
- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих властивостей чи інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або є неправомірним використанням його репутації;
- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової назви.
Вказані далі дії, вчинені без дозволу власника свідоцтва на торговельну марку, визнаються порушенням його прав:
- нанесення знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт
(вивезення);
- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;
- застосування його в діловій документації чи рекламі та в мережі
Інтернет, у тому числі в доменних іменах.
Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює загалом відмітності знака.
Неправомірне (без дозволу автора) використання творів є порушенням прав автора. Посилання користувача твору на низький художній чи науковий рівень твору, мету використання твору, невеликий обсяг використання твору тощо не можуть братися до уваги при вирішенні питання про відповідальність користувача.
Вважається порушенням особистих немайнових прав автора оприлюднення твору без зазначення імені автора, ілюстрування твору, спотворення, зміна тощо.
Будь-яке відтворення чи використання твору без дозволу автора без виплати йому винагороди є порушенням його виключних майнових прав.
Використання виконань творів шляхом публічного повідомлення

154 виконань, фіксації їх на носії та розповсюдження зафіксованих виконань без дозволу виконавця є порушенням його прав.
Суб’єкт, права якого порушені, може вимагати:
- визнання цього права;
- визнання правочину недійсним;
- припинення дії, яка порушує право;
- відновлення становища, яке існувало до порушення;
- примусове виконання обов’язку в натурі;
- зміна правовідношення;
- припинення правовідношення;
- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд також може захистити право інтелектуальної власності та охоронювані законом інтереси іншим цивільно-правовим способом, що встановлений договором чи законом.
Суперечки щодо інтелектуальної власності поділяються на дві групи. До першої належать суперечки про визнання (чи невизнання) результату
інтелектуальної діяльності об’єктом інтелектуальної власності. Щодо об’єктів промислової власності, це суперечки:
- пов’язані з відмовою у видачі патенту;
- по запереченнях третіх осіб проти видачі патенту;
- про визнання патенту недійсним.
До другої групи належать суперечки, що стосуються порушення прав:
- про заборону дій, що порушують права на патент;
- про відшкодування шкоди, заподіяної порушником патентних прав;
- про визнання дій, що не порушують патент;
- про післякористування винаходів, пов’язане з укладанням чи використанням ліцензійних угод;
- про надання примусової ліцензії;
- про виплату винагороди автору роботодавцем;
- про компенсацію за використання винаходу державою тощо.
3. Форми, порядки та способи захисту прав інтелектуальної власності
У законодавстві розрізняють дві основні форми захисту прав
інтелектуальної власності – юрисдикційну та неюрисдикційну.
Юрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності полягає в тому, що особа, права якої порушено, звертається за захистом порушених прав до суду, інших компетентних державних органів, уповноважених вжити необхідні заходи для відновлення порушених прав
і припинення правопорушення.
У рамках юрисдикційної форми захисту прав, в свою чергу, виокремлюють загальний (судовий) і спеціальний (адміністративний) порядки захисту порушених прав інтелектуальної власності.

155
За загальним порядком захист прав інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів здійснюється судом. Основна маса таких спорів розглядається місцевими судами. Якщо обидва учасники спірних правовідносин є юридичними особами, то спір, що виник між ними, підвідомчий господарському суду. За згодою учасників правовідносин у сфері
інтелектуальної власності спір між ними може бути переданий на розгляд третейського суду.
Спеціальною формою захисту прав інтелектуальної власності є адміністративний порядок їх захисту. Він застосовується як виняток із загального правила, тобто тільки в прямо передбачених законодавством випадках. Згідно із законодавством потерпілий може звернутися за захистом своїх порушених прав до уповноваженого на це державного органу, зокрема, до
Антимонопольного комітету України, Міністерства внутрішніх справ України,
Державної митної служби України, Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, або вищого органу відповідача, який, за необхідністю, надасть такий захист.
Неюрисдикційна форма захисту прав
інтелектуальної власності передбачає дії юридичних та фізичних осіб щодо захисту прав інтелектуальної власності, які здійснюються ними самостійно (самозахист), без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів. Це може бути відмова здійснити певні дії, що не передбачені укладеним ліцензійним договором, або відмова від виконання договору загалом.
Обрані засоби самозахисту прав не повинні суперечити закону та моральним засадам суспільства. При цьому, способи самозахисту прав повинні відповідати змісту цих прав, що порушені, характеру дій, якими вони порушені, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися особою чи встановлюватись договором або актами цивільного законодавства.
Юрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності передбачає цивільно-правовий, кримінально-правовий та адміністративно-правовий захист порушених прав.
Під цивільно-правовим захистом прав інтелектуальної власності розуміють передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених прав інтелектуальної власності, припинення правопорушення, а також майновий вплив на правопорушника. Поряд із цивільно-правовим захистом прав інтелектуальної власності у сучасній юридичній літературі вирізняють господарсько-правовий захист порушених прав інтелектуальної власності підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності.
Основною метою цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності
є не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди. На сьогодні спори, пов’язані з порушенням прав
інтелектуальної власності в
Україні, розглядаються загальними, господарськими та адміністративними судами. Справа в суді порушується на підставі позовної заяви, яка подається в письмовій формі особою, права якої

156 порушено. Як правило, позови до фізичної особи подаються в суд за місцем її проживання, а до юридичних осіб – за їхнім місцезнаходженням.
Загальними цивільно-правовими способами захисту прав, які поширюються також і на захист прав інтелектуальної власності, є:
- визнання прав;
- визнання правочину недійсним;
- припинення дії, яка порушує права;
- відновлення становища, яке існувало до порушення;
- примусове виконання обов’язку в натурі;
- зміна правовідношення;
- припинення правовідношення;
- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити права інтелектуальної власності іншим цивільно- правовим способом, що встановлений договором чи законом.
Цей перелік доповнений положеннями, які стосуються виключно порушення прав інтелектуальної власності. Суд може постановити рішення, зокрема, про:
- застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню прав
інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
- зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності;
- вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених в цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності, та знищення таких товарів;
- вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися, переважно, для виготовлення товарів з порушенням прав
інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;
- застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності;
- опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення прав інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо цього порушення.
Власнику прав інтелектуальної власності надається можливість вибору способу захисту порушених прав. Наприклад, він вправі на власний розсуд вимагати або відшкодування заподіяних збитків, або стягнення на свою користь доходу, одержаного правопорушником внаслідок правопорушення, або виплати компенсації. Якщо порушено немайнові права інтелектуальної власності, зокрема, принижено честь, гідність автора, творця, або завдано шкоди діловій репутації власника прав, то така моральна шкода відшкодовується грішми,
іншим майном або в інший спосіб.
При визначенні розмірів збитків, які повинні бути відшкодовані особі,

157 права інтелектуальної власності якої порушено, а також для відшкодування моральної шкоди суд зобов’язаний виходити з суті правопорушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка є власником прав інтелектуальної власності, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа.
При визначенні розміру компенсації, яка повинна бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд враховує обсяг правопорушення та умисел правопорушника.
4. Захист прав інтелектуальної власності в адміністративному та
судовому порядку
Адміністративний спосіб полягає в розгляді та вирішенні суперечки органом державного управління. Процедура розгляду набагато простіша, ніж у цивільному судочинстві. Правовою основою є Кодекс України про адміністративні правопорушення, а також закони України «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин» тощо.
У галузі авторського права і суміжних прав адміністративний спосіб захисту прав передбачено тільки за публічний показ, порушення умов публічного демонстрування і тиражування кіно- і відеофільмів без прокатного посвідчення. Щодо об’єктів промислової власності, цей спосіб захисту прав передбачає накладення штрафів за неправомірне використання фірмових найменувань, торговельних марок тощо. Засобом захисту в цьому випадку є скарга, яку у встановленому адміністративним законодавством порядку подають у відповідний орган державного управління.
Здійснення дій, обумовлених законодавством України як недобросовісна конкуренція, спричиняє накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну і цивільно-правову відповідальність. До таких дій належать:
- неправомірне використання чужого імені, фірмового найменування, торговельних марок;
- введення в обіг під своїм позначенням товару іншого виробника;
- відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта господарської діяльності та введення його в господарський оборот;
- неправомірний збір, розголошення і використання комерційної таємниці, а також інші протиправні дії.
Тобто, Антимонопольним комітетом України розглядаються скарги щодо дій після вводу об’єктів права інтелектуальної власності до господарського обороту.
Типовими видами адміністративних стягнень можуть бути: попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт тощо.
Так, незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення права
інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200

158 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення.
Суперечки, пов’язані з порушенням прав інтелектуальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції та вищому господарському суду. Якщо хоча б однією зі сторін у суперечці є фізична особа, то зазначена суперечка підвідомча суду загальної юрисдикції.
У випадку порушення прав потерпілий подає позов – заяву, звернену до суду, про відправлення правосуддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У позовній заяві вказується форма захисту (заборона робити будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, наводяться докази обґрунтованості вимог, будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку.
За загальним правилом цивільного судочинства конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь- якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зважуються два основних питання. Перше пов’язане зі встановленням чи не встановленням факту використання ОІВ, що охороняється. Друге – з визначенням розміру збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Власник прав на ОІВ має право вимагати від порушника:
- визнання прав власника;
- відновлення положення, що існувало до порушення права;
- припинення дій, що порушують право чи створюють погрозу його порушенню;
- відшкодування збитків, включно з втраченою вигодою тощо.
Якщо внаслідок незаконного використання ОІВ порушник одержав дохід, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в розмірі, не меншому, ніж сума такого доходу.
Якщо одночасно з порушенням майнових прав порушені особисті немайнові права автора, то він може зажадати майнову компенсацію за нанесення йому морального збитку, розмір якої визначається судом.
Порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці й спроба видати ці результати за власну розробку.
Суд, господарський суд має право прийняти рішення чи визначення про заборону випуску твору, використання постанови, фонограми передачі в ефір чи по проводах, про припинення їхнього поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору, якщо буде достатньо даних про порушення авторського права і суміжних прав.
Застосування цивільно-правових санкцій за порушення прав на ОІВ можливе в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років від дати, коли власник права довідався чи повинен був довідатися про порушення свого права.
У Великобританії, Німеччині та низці інших країн існують спеціалізовані патентні суди. Це дозволяє сконцентрувати досвід вирішення патентних суперечок, створити умови для правильного й однакового застосування

159 нормативних актів, скоротити число інстанцій, що розглядають суперечки.
В Україні поки що немає патентного суду, але існує практика створення судових колегій з інтелектуальної власності, наприклад, при Вищому господарському суді України. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності, і тому можуть компетентно вирішувати суперечки щодо інтелектуальної власності.
Поряд з нормами цивільно-правового захисту прав на ОІВ, чинним законодавством передбачена також кримінальна відповідальність (статті 176,
177 Кримінального кодексу України).
Законодавство України передбачає також кримінально-правові санкції за незаконне зазіхання на комерційну таємницю. Карним злочином є незаконний збір з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю
(промислове шпигунство), якщо це завдає суттєвого матеріального збитку суб’єкту підприємницької діяльності.
Як покарання передбачається застосування до порушника штрафу в розмірі від 200 до 2000 неоподаткову- ваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі від 2-х до 5-ти років.
Залучення до кримінальної відповідальності конкретних винуватців злочину не виключає вимог про відшкодування заподіяного збитку.
Особливий випадок – захист прав на ОІВ при перетинанні кордону.
Митним кодексом України (ст. 74) товари й інші предмети, виготовлені з порушенням прав інтелектуальної власності, не можуть як імпортуватися, так й експортуватися через митний кордон України.
У судовій процедурі вирішення спорів важливе місце посідають докази.
Розрізняють три форми доказів: «документальний доказ» – доказ, наданий у письмовому вигляді чи у вигляді будь-якого документа; «речовий доказ» – доказ, що існує у вигляді предметів; «показання свідків» – усні показання експерта. Наявність охоронного документа – патенту чи свідоцтва, є важливим доказом.
Угода TRIPS є однією з найважливіших угод Світової організації торгівлі
(СОТ). Ця угода визнана світовим співтовариством як правовий документ, що охоплює питання, пов’язані з охороною прав на ОІВ, які розглядаються як товар. Відповідно до вимог частини III Угоди TRIPS «Захист прав
інтелектуальної власності», країни-учасниці зобов’язуються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобігають порушенню законодавства у сфері охорони прав інтелектуальної власності та їх недопущення.
Стаття 41 Угоди TRIPS зазначає, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удатися до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, включно з терміновими заходами для запобігання порушень і правові санкції на випадок подальших порушень.
Угода TRIPS передбачає захист прав інтелектуальної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правові способи захисту прав, а також карні процедури і штрафи, що можуть бути застосовані до порушників прав.
Подальше удосконалення національного законодавства
України

160 здійснюється з урахуванням вимог цього важливого міжнародного нормативного акта.
Підсумовуючи сказане, можна констатувати, що сьогодні в Україні вже сформована законодавча й організаційна системи державних органів, які прямо або опосередковано забезпечують захист прав у сфері інтелектуальної власності.
Систему правової охорони інтелектуальної власності можна вважати ефективною, якщо країна забезпечує належний захист прав інтелектуальної власності. У наш час цей фактор набуває особливо великого значення, оскільки у зв’язку з швидким розвитком інформаційних технологій, з’явилась можливість порушення прав інтелектуальної власності у значних обсягах. Без сучасного законодавства, дієвих механізмів реалізації правових норм та розбудови відповідної
інфраструктури система правової охорони
інтелектуальної власності в будь-якій країні не може бути ефективною.
Використання об’єктів права інтелектуальної власності дає змогу підприємствам підвищувати конкурентоспроможність своєї продукції і за рахунок цього здобувати стратегічні переваги на ринку. Але створення цих об’єктів, їх рекламування, дослідження кон’юнктури ринку тощо потребує вкладення великих коштів. Значні доходи, одержувані від використання об’єктів права інтелектуальної власності, приваблюють деяку категорію недобросовісних ділків, які, з метою отримання вигоди, без дозволу правовласника використовують чужі літературні чи художні твори, торговельні марки, винаходи, промислові зразки тощо.
При цьому шкода завдається не тільки власникам прав інтелектуальної власності, винахідникам, авторам, але й країні, бо таке використання найчастіше є тіньовим і не передбачає сплати податків.
Правовласники повинні мати можливість вчиняти дії проти осіб, що порушують їх права з тим, щоб запобігти подальшим правопорушенням і компенсувати збитки, заподіяні внаслідок таких правопорушень. Без належного захисту прав інтелектуальної власності буде неможливим і міжнародне співробітництво у галузях, пов’язаних з правами інтелектуальної власності.
Міжнародні зобов’язання
України щодо належного захисту прав
інтелектуальної власності виплавають з її участі у міжнародних договорах, до яких вже приєдналась Україна або має намір приєднатися. Захистом прав
інтелектуальної власності є правове забезпечення недоторканності цих прав, їх непорушності, а в разі порушення – застосування заходів примусового характеру, спрямованих на відновлення цих прав. Право на захист з’являється у власника прав інтелектуальної власності лише в момент порушення або оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів і реалізується в рамках цивільних, кримінальних та адміністративних правовідносин, які виникли при цьому.
Згідно з міжнародними стандартами, поняття
«захист прав
інтелектуальної власності» включає передбачену законодавством діяльність уповноважених країною відповідних органів влади із визнання, поновлення прав та усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів суб’єктів права інтелектуальної власності.

161
В Україні створено цілісну систему захисту прав інтелектуальної власності, яка охоплює в себе правові норми, механізми їх застосування та відповідну інфраструктуру для їх практичної реалізації. Ця система загалом відповідає міжнародним стандартам, що діють у сфері інтелектуальної власності.
Законодавство України, як і багатьох інших держав, поряд із засобами цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності, встановлює кримінальну відповідальність за їх порушення. Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності наступає, якщо правовласнику завдана матеріальна шкода у значному, великому або особливо великому розмірах.
Так, незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторських і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, – караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років чи позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм організацій мовлення, а також знарядь
і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.
Ті ж самі дії, якщо вони вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, – караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років чи позбавленням волі від двох до п’яти років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм організацій мовлення, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.
Якщо ж такі дії вчинені службовою особою з використанням службового становища чи організованою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, то вони караються штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи вести якусь діяльність на строк до трьох років або без такого і з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв тощо, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.
При цьому, матеріальна шкода вважається завданою у значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян (на сьогодні це становить близько 4 тис. грн.), у великому розмірі – якщо її розмір у двісті й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великому розмірі – якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Враховуючи, що інтелектуальна власність в сучасних умовах набирає

162 дедалі більшої ваги, а також зростання масштабів правопорушень у цій сфері, такі покарання є виправданими і повинні нести застережливу функцію щодо порушення прав інтелектуальної власності.
Законодавство передбачає також аналогічну кримінальну відповідальність за незаконне використання:
- винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії
інтегральних мікросхем, сорту рослин, а також привласнення авторства на них;
- торговельної марки, фірмового найменування та географічного зазначення або інше умисне порушення прав на ці об’єкти.
Кримінальна відповідальність передбачена і за так зване комерційне шпигунство, тобто умисні дії, спрямовані на незаконне отримання з метою розголошення або іншого використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило
істотну шкоду правовласнику. Такі злочини караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Законодавство
України встановлює жорстку кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізацію та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах. Зокрема, дії, вчинені у значних розмірах, караються штрафом від однієї до п’яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років чи позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.
Якщо такі дії вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великих розмірах, то вони караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з аналогічною конфіскацією та знищенням.
При цьому, під значним розміром вчинених дій слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для
їх виробництва, що у двадцять разів і більше перевищує рівень неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у сто разів і більше перевищує рівень неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Законодавство України передбачає вирішення в адміністративному порядку широкого кола питань щодо захисту прав інтелектуальної власності.
Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці правопорушення за своїм характером не тягнуть за собою, відповідно до закону, кримінальної відповідальності.
Норми адміністративного права, що стосуються захисту прав
інтелектуальної власності, містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення, Митному кодексі України, законах України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки»,
«Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про охорону прав на топографії

163
інтегральних мікросхем», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» та «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».
В Україні також діє Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», яким передбачено розгляд адміністративних правопорушень, що стосуються недобросовісної конкуренції, за зверненням до Антимонопольного комітету України або до його територіальних органів із заявою про вжиття заходів щодо захисту порушених прав.
За незаконне використання літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, торговельної марки, топографії
інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо, привласнення авторства на такий об’єкт права інтелектуальної власності або інше умисне порушення прав
інтелектуальної власності передбачено накладання штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовлених товарів та обладнання і матеріалів, які призначені для
їх виготовлення.
Здійснення дій, які визнані як недобросовісна конкуренція, а саме:
- незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а також імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені, умисне поширення не правдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації чи майновим
інтересам іншого підприємця;
- отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації чи майну іншого підприємця передбачає накладення штрафу у визначеному законом розмірі, а в певних випадках – конфіскацію виготовлених товарів, знарядь виробництва і сировини.
Власник прав інтелектуальної власності, який має підстави вважати, що при переміщенні товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права, що охороняються в Україні, може подати заяву до Державної митної служби України про реєстрацію об’єкта права
інтелектуальної власності з метою вжиття митними органами заходів щодо попередження переміщення через митний кордон України таких товарів.
В Україні діючим законодавством працівникам митних органів також надані «ех officio» повноваження – це право діяти, не очікуючи скарги або клопотання з боку власника прав інтелектуальної власності про вжиття відповідних заходів, тобто – повноваження затримати та, в кінцевому результаті, конфіскувати незаконні товари. Надання митним органам «ex officio» повноважень є важливим компонентом ефективного забезпечення захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні.
Ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької

164 діяльності, з порушенням прав інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, що переміщуються з порушенням прав інтелектуальної власності, а на посадових осіб підприємств – від тридцяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, що переміщуються з порушенням цих прав.
Якщо власник прав інтелектуальної власності або власник товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, не згідні з рішенням митного органу, то вони мають право звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.
Захист прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку здійснює також Апеляційна палата Держдепартаменту, яка розглядає заперечення проти рішень
Держдепартаменту щодо реєстрації прав
інтелектуальної власності в Україні, а також заяви про визнання торговельної марки добре відомою в Україні та інші спірні питання.
Заперечення, зокрема, може бути подано у зв’язку з відмовою
Держдепартаментом у реєстрації прав інтелектуальної власності та видачі охоронного документа на об’єкт права інтелектуальної власності за результатами проведення експертизи поданої заявки. В Апеляційній палаті законодавчо закріплена колегіальна форма розгляду справ, віднесених до її компетенції. Заперечення розглядається колегією Апеляційної палати, яка приймає рішення щодо правомірності або неправомірності дій
Держдепартаменту з відмови в реєстрації прав.
Будь-яка особа вирішує на власний розсуд питання оскарження дій
Держдепартаменту з відмови в реєстрації прав в адміністративному порядку через подання заперечення до Апеляційної палати або через звернення до суду.
Однак, зважаючи на специфіку справ у сфері інтелектуальної власності, що розглядаються, заявники, зазвичай, звертаються до Апеляційної палати. Це пов’язано з тим, що Апеляційна палата оперативно вирішує спори, оскільки процедура звернення та розгляду є простою і дешевою, у розгляді справи беруть участь найдосвідченіші фахівці, залучені до роботи в Апеляційній палаті.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. У чому полягає суть захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності?
2. Які Закони та нормативні акти, що охороняють права на ОІВ?
3. У чому відмінності охорони та захисту об’єктів права інтелектуальної власності?
4. Чим обумовлена необхідність захисту прав інтелектуальної власності?
5. Які найпоширеніші правопорушення у сфері авторського та суміжних прав Вам відомі?
6. Охарактеризуйте основні правопорушення щодо сфери промислової власності.
7. Що вважається порушенням особистих немайнових прав автора?

165 8. Що визнається порушенням права на об’єкти авторського і суміжних прав?
9. Що визнається порушенням права на об’єкти промислової власності?
10. Що визнається порушенням права на комерційні позначення?
11. Назвіть основні групи суперечок з приводу порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності.
12. У чому полягає суть юрисдикційної форми захисту прав на ОІВ?
13. Які дії передбачає неюрисдикційна форма захисту ОІВ?
14. Опишіть загальні цивільно-правові способи захисту прав на об’єкти
інтелектуальної власності.
15. Поясніть особливості адміністративного та судового порядку захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності.
16. Які особливості захисту прав власника ОІВ при перетині кордону?

ТЕСТИ

Блок А. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ОДИНИЧНОГО ВИБОРУ ВІДПОВІДЕЙ
(лише одна вірна відповідь)
1. Як
називається
процес,
пов’язаний
із
збереженням
прав
правовласника об’єкта інтелектуальної власності у разі їх порушення:
а) захист; б) охорона; в) збереження; г) відшкодування.
2. Що з наведеного не належить до порушення прав на винахід:
а) застосування запатентованого процесу; б) застосування запатентованого промислового зразка; в) виготовлення товару із застосуванням запатентованого винаходу; г) пропонування для продажу товару із застосуванням запатентованого винаходу.
3. Що з наведеного не належить до порушення прав на географічне
зазначення місця походження товару:
а) нанесення назви географічного походження товару на упаковку; б) нанесення назви географічного походження товару на рахунку; в) використання назви географічного походження товару в рекламі; г) отримання свідоцтва на назву географічного походження товару.
4. Що з наведеного не належить до порушення прав на торговельну
марку:
а) нанесення марки на вивіску; б) згадування марки у маркетингових дослідженнях; в) нанесення марки на бирку; г) зберігання товару з маркою.

166
5. Спір, суть якого зводиться до оспорення третьою особою
процедури видачі патенту, належить до:
а) оскарження результатів
інтелектуальної діяльності об’єктом
інтелектуальної власності; б) спорів щодо порушення прав; в) спорів щодо порушення власності; г) оскарження неправомірних дій державних структур у сфері видачі охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності.
6. Оберіть назву форми захисту прав на об’єкти інтелектуальної
власності без звернення за допомогою до державних чи інших
компетентних органів:
а) адміністративна; б) неюрисдикційна; в) юрисдикційна; г) судова.
7. Оберіть назву форми захисту прав на об’єкти інтелектуальної
власності,
яка
передбачає
розірвання
договору
співпраці
між
контрагентами:
а) неюрисдикційна; б) юрисдикційна; в) адміністративна; г) правова.
8. Якому порядку захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності
відповідає захист у господарських судах:
а) адміністративному; б) цивільно-правовому; в) господарському; г) загальному.
9. Якому порядку захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності
відповідає захист в органах Антимонопольного комітету України:
а) господарський; б) судовий; в) спеціальний; г) економічний.
10. Який
вітчизняний
нормативно-правий
акт
регулює
правовідносини за умови вирішення суперечки щодо захисту прав на
об’єкт інтелектуальної власності органом державного управління:
а) Митний кодекс України; б) Господарський кодекс України; в) Кримінальний кодекс України; г) Кодекс України про адміністративні правопорушення.

167
11. Який спосіб захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності
передбачено за публічний показ відеофільмів:
а) судовий; б) адміністративний; в) господарський; г) правовий.
12. Що є засобом при адміністративному способі захисту прав на
об’єкти інтелектуальної власності:
а) позов; б) заява; в) клопотання; г) скарга.
13. Що є засобом при судовому способі захисту прав на об’єкти
інтелектуальної власності:
а) позов; б) нота; в) клопотання; г) скарга.
14. Якій категорії відповідає матеріальна шкода у розмірі 1000 грн:
а) особливо велика; б) велика; в) значна; г) середня.
15. Якій категорії відповідає матеріальна шкода у розмірі 200-999
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян:
а) особливо велика; б) велика; в) значна; г) середня.
16. Якій категорії відповідає матеріальна шкода у розмірі більше
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян:
а) особливо велика; б) велика; в) значна; г) середня.
17. Яким є розмір завданого збитку у сфері порушення прав на
об’єкти
інтелектуальної
власності,
щоб
наступила
кримінальна
відповідальність:
а) до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; б) понад 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

168 в) понад 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; г) понад 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
18. Як називається доказ, наданий у письмовому вигляді при розгляді
суперечки щодо права на об’єкти інтелектуальної власності:
а) речовий; б) показання свідків; в) переконливий; г) документальний.
19. Якою є відповідальність за порушення права комерційної
таємниці в Україні:
а) штраф від 200 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; б) штраф від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; в) позбавлення волі на 15 днів; г) позбавлення волі до 1 року.
20. Якою є відповідальність за порушення права комерційної
таємниці в Україні:
а) штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; б) штраф від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; в) позбавлення волі на 15 днів; г) позбавлення волі від 2 до 5 років.
Блок Б. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ МНОЖИННОГО ВИБОРУ ВІДПОВІДЕЙ
(дві правильних відповіді)
21. Які дії визнаються порушенням права на корисну модель:
а) пропонування для продажу товару із застосуванням запатентованої корисної моделі; б) застосування процесу, що охороняється патентом; в) пропонування для продажу товару із застосуванням запатентованого винаходу; г) виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка.
22. Які дії визнаються порушенням права на назву географічного
зазначення місця походження товару:
а) використання назви географічного зазначення місця походження товару за кордоном; б) використання назви географічного зазначення місця походження товару без свідоцтва про право на його використання; в) використання назви географічного зазначення місця походження товару, якщо товар не походить з нього;

169 г) використання назви географічного зазначення місця походження товару за умови наявності відповідного свідоцтва.
23. Якими є дві групи спорів у сфері захисту прав на об’єкти
інтелектуальної власності:
а) оскарження результатів
інтелектуальної діяльності об’єктом
інтелектуальної власності; б) спорів щодо порушення прав; в) спорів щодо порушення власності; г) оскарження неправомірних дій державних структур у сфері видачі охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності.
24. Оберіть можливі способи упередження порушення прав
інтелектуальної власності:
а) попередження правопорушника через засоби реклами; б) рекламна кампанія, що має на меті поінформування інших осіб про право власності підприємства на об’єкти інтелектуальної власності; в) усне попередження правопорушника; г) звернення до третейського суду.
25. Якими є форми захисту прав на об’єкти інтелектуальної
власності:
а) юрисдикційна; б) неюрисдикційна; в) адміністративна; г) правова.
26. Якими є порядки юрисдикційної форми захисту прав на об’єкти
інтелектуальної власності:
а) неюрисдикційний; б) цивільно-правовий; в) загальний (судовий); г) спеціальний (адміністративний).
27. Якими є види адміністративних стягнень захисту прав на об’єкти
інтелектуальної власності:
а) попередження; б) штраф; в) засудження; г) банкрутство контрагента.
28. Що з наведеного відноситься до недобросовісної конкуренції та
спричиняє накладання штрафу Антимонопольним комітетом України:
а) неправомірне використання чужого імені; б) відтворення зовнішнього вигляду виробу; в) подання заявки на отримання комерційного найменування;

170 г) подання заявки на отримання свідоцтва на назву місця географічного походження товару за умови, що його виробництво не має жодного стосунку до географічного місця походження.
29. Що має право вимагати власник прав на об’єкт інтелектуальної
власності від порушника:
а) визнання права на збиток; б) визнання права власника; в) припинення дій, що порушують право; г) відшкодування витрат на розробку винаходу на отримання патенту.
30. Якими є категорії завданої матеріальної шкоди через порушення
прав інтелектуальної власності:
а) належний; б) середній; в) значний; г) особливо великий.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Захист права інтелектуальної власності – сукупність заходів, спрямованих на встановлення та визнання прав інтелектуальноївласності у разі
їх порушення, оспорення чи невизнання.
Правопорушення – вчинення без згоди правовласника дій, які визнаються використанням об’єкта права інтелектуальної власності.
Юрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності – процес, за якого особа, права якої порушено, звертається за захистом порушених прав до суду, інших компетентних державних органів, уповноважених вжити необхідні заходи для відновлення порушених прав і припинення правопорушення.
Неюрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності – процес, що передбачає дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту прав
інтелектуальної власності, які здійснюються ними самостійно (самозахист), без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів. Це може бути відмова здійснити певні дії, що не передбачені укладеним ліцензійним договором, або відмова від виконання договору загалом.
Цивільно-правовий захист прав
інтелектуальної власності – передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених прав
інтелектуальної власності, припинення правопорушення, а також майновий вплив на правопорушника.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Задача 1. Експертна оцінка збитку, завданого підприємству внаслідок неправомірного використання прав на об’єкт інтелектуальної власності,

171 становить 100 тис. грн. Оцінити, який спосіб захисту прав є економічно вигідніший підприємству:
1) вирішити суперечку в судовому порядку, якщо витрати на судовий процес ставитимуть 30 тис. грн. та очікується, що буде відшкодовано 100 тис. грн. компенсації;
2) вирішити суперечку в адміністративному порядку, якщо очікується, що підприємство на це затратить 5 тис. грн та буде відшкодовано 50 тис. грн;
3) вирішити суперечку шляхом коригування договірних відносин з іншим підприємством, при цьому підприємство не понесе витрат, але відшкодує лише
25 тис. грн.

Задача 2. Оцінити, що економічно вигідніше:
1) створити власний об’єкт інтелектуальної власності, що принесе приріст доходу підприємства у розмірі 10 млн. грн. при витратах на його створення (без
ПДВ) 5 млн. грн;
2) порушити права на об’єкт інтелектуальної власності іншого контрагента, якщо при цьому дохід підприємства зросте на 20% (базовий дохід 20 млн. грн. на рік), але у випадку судового процесу підприємство зазнає втрат у розмірі 500 тис. грн.
Задача 3 (з використанням ПЕОМ). Розрахувати (з використанням програмного забезпечення Microsoft Excel) окремі показники фінансово- економічної ефективності використання об’єкта інтелектуальної власності у власному виробництві, заповнивши табл. 8.1.
Таблиця 8.1
Вихідні дані для розрахунку фінансово-економічної ефективності
використання об’єкта інтелектуальної власності у власному виробництві
(тис. грн.)
Показники
Роки
2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Первісна балансова вартість об’єктів інтелектуальної власності
200,5 200,5 200,5 200,5 350,4 350,4 350,4
Сума нарахованої амортизації на об’єкти інтелектуальної власності
11,5 14,6 17,7 20,8 26,0 31,2 36,8
Залишкова вартість об’єктів
інтелектуальної власності



Дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг)
15265,0 17500,0 18000,0 19500,0 21000,0 21500,0 22000,0
Рентабельність доходу, %
10 11 9
15 10 13 14
Коефіцієнт зносу об’єктів
інтелектуальної власності



Доходовіддача об’єктів
інтелектуальної власності



Прибутковість об’єктів
інтелектуальної власності



Зробити висновки.


172
ЛІТЕРАТУРА

1. Україна. Верховна Рада України. Господарський кодекс України
[Інтернет-ресурс
Верховної
Ради
України].

Режим доступу
: http://www.zakon.rada.gov.ua.
2. Україна. Верховна Рада України. Кримінальний кодекс України
[Інтернет-ресурс
Верховної
Ради
України].

Режим доступу
: http://www.zakon.rada.gov.ua.
3. Україна. Верховна Рада України. Податковий кодекс України
[Інтернет-ресурс
Верховної
Ради
України].

Режим доступу
: http://www.zakon.rada.gov.ua.
4. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про авторське право і суміжні права. – 23.12.1993 № 3792-XII [Інтернет-ресурс Верховної Ради України]. –
Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
5. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг. – 15.12.1993 № 3689-XII [Інтернет-ресурс Верховної Ради
України]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
6. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на промислові зразки. – 15.12.1993 № 3688-XII [Інтернет-ресурс Верховної Ради
України]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
7. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на сорти рослин. – 21.04.1993 № 3116-XII [Інтернет-ресурс Верховної Ради України]. –
Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
8. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем. – 5.11.1997 № 621/97-ВР [Інтернет-ресурс
Верховної Ради України]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
9. Васильців Т. Г. Інтелектуальна власність як складова в системі забезпечення економічної безпеки торговельного підприємства / Васильців Т.
Г., Мандрик О. Я. // Торгівля, комерція, підприємництво : зб. наук. праць. –
Львів : вид-во Львівської комерційної академії, 2011. – Вип. 24. – С. 72-75.
10. Нестуля Т. В. Правові засади захисту від недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності:
Практика застосування органами
Антимонопольного комітету
України законодавства про захист від недобросовісної конкуренції : навч. посіб. / Т. В. Нестуля. – К. : Ін-т інтел. власн. і права, 2007. – 164 с.
11. Лонг Д. Захист прав інтелектуальної власності: норми міжнародного і національного законодавства та їх правозастосування : практ. посіб. / Д. Лонг,
П. Рей, Жаров В. О., Шевелева Т. М., Василенко І. Е., Дроб’язко В. С. – К. :
К.І.С., 2007. – 448 с.
12. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С. О. Довгий, В. О.
Жаров, В. О. Зайчук та ін. – К. : Форум, 2002. – 319 с.

Document Outline

  • n2314
  • n2315
  • n2316
  • n2317
  • n2318
  • n2319
  • n2320
  • n2321
  • n2322
  • n2323
  • n2324
  • n2325
  • n2326
  • n2327
  • n2328
  • n2335
  • n2336
  • n2337
  • n2338
  • n2344
  • n2345
  • n2401
  • n2402
  • n2403
  • n2404
  • n2452
  • n2453
  • n2535
  • n2546
  • n2547
  • n2548
  • n2570
  • n2571
  • n2628
  • n2572
  • n2614
  • 21
  • 22
  • 23


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал