Навчальний посібник д е. н., проф. Васильців Т. Г., д е. н., проф. Апопій В. В., к е. н., доц. Лупак Р. Л




Pdf просмотр
Сторінка2/10
Дата конвертації17.02.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
ТЕМА 2
ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Ключові слова: інтелектуальна власність, класифікація та види об’єктів, авторське та суміжне право, промислова власність, комерційні позначення.

1. Об’єкти права інтелектуальної власності: напрями класифікації та
формування груп
2. Види об’єктів авторського і суміжних прав та їх характеристика
3. Склад об’єктів промислової власності та їх характеристика
4. Види комерційних позначень, їх змістова характеристика, переваги
і недоліки застосування
1. Об’єкти права інтелектуальної власності: напрями класифікації та
формування груп
Об’єкти інтелектуальної власності є нематеріальними, тобто виражають право юридичної чи фізичної особи на результати інтелектуальної творчої праці. Права неможливо сприймати на дотик, тому інтелектуальна власність є нематеріальною.
Особливістю права інтелектуальної власності є те, що воно складається з двох гілок: особистого немайнового права творця на створений ним конкретний результат інтелектуальної праці та майнового права на цей результат (об’єкт права).
Особисте немайнове право належить тільки творцю, тобто фізичній особі.
До нього відносяться: право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатного завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права
інтелектуальної власності; інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом стосовно певного об’єкта права інтелектуальної власності. Особисте немайнове право невід’ємне від автора і діє без обмежень у часі.
До майнового права належать: право на використання об’єкта права
інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об’єкта права
інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Право інтелектуальної власності засвідчується охоронним документом, що видається уповноваженим державою органом за спеціальною процедурою.
На відміну від особистого немайнового права, майнове право може належати як творцю (автору), так і іншій фізичній або юридичній особі. Тобто, воно є від’ємним як від людини, так і від підприємства (юридичної особи). Крім того, має часові та територіальні обмеження. Так, наприклад, майнове право на винахід діє протягом тільки 20 років, а на торговельну марку (знак для товарів і послуг) – 10 років з правом подовження щоразу ще на 10 років. На літературні

27 та художні твори це право діє протягом життя автора і 70 років після його смерті тощо. Крім того, охоронні документи (патент, свідоцтво), що засвідчують право на об’єкт інтелектуальної власності, діють виключно на території тої країни, патентним відомством якої вони видані. Отже, патент, що видано в Україні, не діє на території Польщі або Німеччини.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України. У Книзі
IV “Право інтелектуальної власності” цього Кодексу визначені об’єкти права
інтелектуальної власності, які, залежно від сфери застосування, умовно поділяють на три групи (рис. 2.1).












До першої групи належать об’єкти авторського права і суміжних прав.
Ця група має суттєві відмінності від об’єктів промислової власності як у процесі набуття прав, так і за строком їхньої дії. На відміну від об’єктів авторського права, права виконавців творів, виробників фонограм і аудіограм, а також організацій мовлення відносяться до суміжних прав, тобто прав, споріднених і пов’язаних з авторськими правами.
Другу групу утворюють об’єкти промислової власності. Вони мають таку назву, оскільки застосовуються, головним чином, у промисловості. До другої групи також належать штучно виділені, так звані нетрадиційні об’єкти
інтелектуальної власності, що використовуються не тільки у промисловості.
До третьої групи складають комерційні позначення. Тут містяться об’єкти, які пов’язані більше з маркетинговою діяльністю суб’єктів
Об’єкти права інтелектуальної власності
Об’єкти авторського права і суміжних прав
Об’єкти промислової власності
Комерційні позначення
Літературні твори
Художні твори
Комп’ютерні програми
Компіляції даних
Виконання
Фонограми та відеограми
Програми організацій мовлення
Винаходи
Корисні моделі
Промислові зразки
Компонування (топографії
інтегральних мікросхем)
Сорти рослин
Породи тварин
Наукові відкриття
Раціоналізаторські пропозиції
Комерційна таємниця
Торговельні марки
Географічні зазначення
Комерційні (фірмові) найменування
Рис. 2.1. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності

28 господарювання, тобто різного роду торговельні марки, торгові знаки, а також назви місць географічного походження товарів, – коли у назві продукції використовується географічна назва території, з сировинних ресурсів та території, де продукція виготовляється.
Перелік об’єктів права інтелектуальної власності, наведений на рис. 2.1, не є вичерпним. У широкому розумінні до них можна віднести й інші результати творчої діяльності, такі як: технічна документація, технологічні регламенти, результати наукових досліджень тощо.
2. Види об’єктів авторського і суміжних прав та їх характеристика

До об’єктів авторського права і суміжних прав належать результати
інтелектуальної творчої діяльності, що більшою мірою використовуються в гуманітарній, художній, літературній, мистецькій, суспільній сферах, тобто меншою мірою в діяльності суб’єктів господарювання реального сектору економіки. Цю групу складають дві підгрупи об’єктів – об’єкти авторського права (що належать безпосередньо суб’єкту, який їх створив чи отримав у володіння) та об’єкти суміжних прав (тобто, в них є автор, який їх створив, але право їх використання передано наступній особі, що може ними користуватися, та яка не є їх автором чи творцем.
Згідно з Цивільним кодексом України, об’єктами авторського права є твори, а саме:
1) літературні та художні твори, зокрема:
- романи, поеми, статті та інші письмові твори;
- лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
- драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;
- музичні твори (з текстом або без тексту);
- аудіовізуальні твори;
- твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;
- фотографічні твори;
- твори ужиткового мистецтва;
- ілюстрації, карти, плани, ескізи та пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;
- переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;
- збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
2) комп’ютерні програми;
3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
4) інші твори.
Потрібно звернути увагу на те, що не є об’єктами авторського права:
1) акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування
(закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;
2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені

29 органами державної влади;
3) повідомлення про новини дня або інші факти, що носять характер звичайної прес-інформації;
4) інші твори, встановлені законом.
Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана, незалежно від інших частин цього твору. У випадку співавторства кожен зі співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.
Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
Об’єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об’єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження, є: а) виконання; б) фонограми; в) відеограми; г) програми (передачі) організацій мовлення.

3. Склад об’єктів промислової власності та їх характеристика
Групу об’єктів промислової власності утворюють результати
інтелектуальної творчої діяльності, що мають істотне прикладне значення для підприємств реального сектору економіки. Їх використання спрямоване на модернізацію та підвищення ефективності техніко-технологічної бази суб’єктів господарювання, створення нових інноваційних товарів або зростання рівня їх конкурентоспроможності чи оптимізацію собівартості. Головними об’єктами цієї групи є винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
Сюди також належать породи тварин
і сорти рослин, що використовуються суб’єктами господарювання агропромислового комплексу.
До об’єктів промислової власності входять і т. зв. нетрадиційні об’єкти
інтелектуальної власності. Це, крім сортів рослин та порід тварин, – наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції та комерційні таємниці.
Винахід – це результат інтелектуальної діяльності особи в будь-якій сфері технології; принципово новий вид продукції, новий засіб праці або нове технологічне рішення. Для одержання від відповідної державної структури підтвердження того, що отриманий результат інтелектуальної творчої діяльності відповідає рівню винаходу, необхідно, щоб він задовольняв такі три умови:
1) новизна (винахід не є частиною рівня техніки, що визначає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі, до дати подання заявки на винахід; передбачає перевірку технічної документації працівниками державної структури, що перевіряє заявку на винахід, як правило, на предмет новизни та відсутності т. зв. “техніко-технологічного” плагіату);

30 2) винахідницький рівень (суть винаходу не є очевидною для фахівця у цій сфері, вона не випливає явно зі сучасного рівня техніки та технології; передбачає опитування фахівців відносно рівня новизни винаходу);
3) промислова придатність (винахід може бути використаним у промисловості або інших видах економічної діяльності, що належать до реального сектору економіки).
Об’єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
Корисна модель передбачає також створення чогось нового у сфері продукції, техніки чи технології, але характеризується дещо меншим рівнем новизни. З умов, що ставляться для винаходів, підтвердження рівня корисної моделі передбачає лише визнання її новизни та промислової придатності.
Корисну модель ще називають малим винаходом. Іншими словами, сюди відносять об’єкти інтелектуальної власності, які є новими, але не мають винахідницького рівня.
Відповідно, відсутність перевірки на винахідницький рівень дозволяє заявникам отримати значно швидше і з меншими витратами патент на корисну модель. Потрібно звернути увагу на те, що терміни охорони (10 років) корисної моделі також удвічі менші, ніж на винаходи. Втім, якщо цього терміну для комерціалізації корисної моделі достатньо, а винахідник не надто прискіпливий щодо міри визнання результатів його праці (отримання винаходу чи корисної моделі), то іноді вигідніше, маючи результат, що беззаперечно відповідає винаходу, подати заявку на корисну модель.
Об’єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
Промисловий зразок – це результат творчої діяльності юридичної чи фізичної особи в галузі художнього конструювання; новий вигляд існуючого товару, техніки чи технології. Найбільш вдалим прикладом промислового зразка є новий зовнішній вигляд у сфері автомобілебудування, електротехніки, промислового дизайну тощо.
Об’єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.
Топографія інтегральної мікросхеми є зафіксованим на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними. Попри складну назву та бурхливий розвиток науки і техніки, який знижує необхідність застосування інтегральних мікросхем, потрібно знати, що суб’єкти господарювання часто використовують цей об’єкт інтелектуальної власності з метою отримання охоронних документів на різного роду побутову та промислову техніку, комп’ютерну техніку тощо, патентуючи не стільки їх новий вигляд чи властивості, скільки нетипове поєднання окремих мікросхем.
Сорт рослин – це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого з відомих ботанічних таксонів. Під породою тварин розуміють селекційні досягнення у тваринництві.
Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин

31 становлять:
1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;
2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;
3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.
Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об’єктивно
існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім’я або спеціальну назву. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.
Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності. Об’єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об’єкт або процес.
Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона загалом або ж в певним чином та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які, зазвичай, мають справу з видом
інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які, відповідно до закону, не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
4. Види комерційних позначень, їх змістова характеристика, переваги
і недоліки застосування
Третю групу об’єктів інтелектуальної власності становлять комерційні позначення. Тобто, сюди належать об’єкти інтелектуальної власності, які не стільки створені інтелектуальною творчою діяльністю шляхом складних і тривалих наукових досліджень, пошуків тощо, як певні маркетингові назви, що придумані фахівцями з метою виділення продукції (товарів, робіт, послуг) на ринку та забезпечення, таким чином, їх вищої конкурентоспроможності.
Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.
Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того,
є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.
Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

32
Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, і послуг, які ними надаються.
Торговельною маркою може бути будь-яке позначення чи комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються
(надаються) однією особою, від товарів (послуг), котрі виробляються
(надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Право інтелектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не встановлено законом.
Географічне зазначення – це назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить з цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, зумовлені, здебільшого, характерними для цього географічного місця природними умовами або людським фактором чи поєднанням цих природних умов і людського чинника.
Отримання підтвердження визнання об’єкта назвою географічного місця походження товару передбачає дотримання таких умов:
1) виробничі потужності підприємства розташовані на території географічного зазначення;
2) при виробництві продукції використовуються ресурси з вказаного географічного зазначення;
3) жодному іншому суб’єкту ще не видано свідоцтва на таке географічне зазначення місця походження товару.
Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.
ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Охарактеризуйте особливості об’єктів інтелектуальної власності як немайнового права.
2. Які Ви знаєте підходи до поділу об’єктів інтелектуальної власності на види?
3. Три напрямки класифікації об’єктів інтелектуальної власності.
4. Які об’єкти інтелектуальної власності утворюють групу “авторське право та суміжні права”?
5. Які об’єкти інтелектуальної власності утворюють групу “об’єкти промислової власності”?
6. Які об’єкти інтелектуальної власності утворюють групу “комерційні позначення”?
7. Що належать до художніх і літературних творів?
8. Які об’єкти не є об’єктами авторського права?
9. Перелічіть об’єкти суміжних прав та надайте
їх змістову характеристику.
10. Що таке винахід?

33 11. Охарактеризуйте сутність та наведіть приклади корисних моделей.
12. У чому зміст промислового зразка, доцільність застосування цього об’єкта інтелектуальної власності. Наведіть декілька прикладів.
13. Які Ви знаєте нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності?
14. Надайте характеристику топографії інтегральних мікросхем.
15. Сорти рослин та породи тварин як об’єкти інтелектуальної власності.
16. Поясніть сутність та наведіть характеристику наукового відкриття і раціоналізаторської пропозиції як об’єктів інтелектуальної власності.
17. Що таке комерційна таємниця і якими є її види?
18. Надайте характеристику та наведіть приклади торговельних марок.
19. Що таке “назва місця географічного походження товару”, в чому її переваги та які вимоги для цього повинний задовольнятися?
20. Надайте змістову характеристику та наведіть приклади комерційних
(фірмових) найменувань.

ТЕСТИ

Блок А. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ОДИНИЧНОГО ВИБОРУ ВІДПОВІДЕЙ
(одна правильна відповідь)

1. Винахід – це:
а) результат творчої діяльності людини в гуманітарній сфері; б) матеріальна складова авторської творчості; в) результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології; г) науково обґрунтоване твердження, що суперечить існуючим законам фізики та природничих наук.
2. Географічне зазначення – це:
а) назва населеного пункту на топографічній карті; б) назва географічного місця, яке вживається для позначення товару; в) координати місцевості, у якій виготовляється інноваційний продукт; г) назва місця, у якому вперше було здійснене відкриття, що згодом набуло значення об’єкта інтелектуальної власності.
3. Призначення торгової марки полягає у тому, щоб:
а) слугувати логотипом окремих товарів, що підлягають законодавчому захисту; б) відрізняти товари і послуги одних осіб від товарів та послуг інших осіб; в) здійснювати контроль експортно-імпортних операцій щодо товарів вітчизняного виробництва; г) здійснювати просування товарів вітчизняного виробника на внутрішньому ринку.
4. Що з перерахованого нижче відносять до нетрадиційних об’єктів

34
інтелектуальної власності:
а) сорти рослин, породи тварин, комерційні таємниці, відкриття, раціоналізаторські пропозиції; б) топографії інтегральних мікросхем, торговельні марки, промислові зразки; в) породи тварин, промислові зразки, корисні моделі, винаходи; г) об’єкти авторського права та об’єкти, суміжні з авторськими правами.
5. Що відносять до об’єктів авторської творчості:
а) фонограми, відеограми, програми організацій мовлення; б) об’єкти, суміжні з авторськими правами; в) твори літератури та мистецтва, комп’ютерні програми, компіляції баз даних; г) відкриття, винаходи та фірмові найменування.
6. На які три групи поділяють об’єкти інтелектуальної власності:
а) авторські та суміжні права, промислова власність, комерційні позначення; б) авторські та суміжні права, промислові й нетрадиційні об’єкти, комерційні позначення; в) авторські та суміжні права, промислова власність, назви місць географічного походження товарів; г) авторські права, промислова власність, суміжні права.
7. Що з наведеного нижче не належать до групи об’єктів
інтелектуальної власності “авторські та суміжні права”:
а) виконання; б) бази даних; в) комп’ютерні програми; г) комерційна таємниця.
8. Що з наведеного нижче не належить до групи об’єктів
інтелектуальної власності “промислова власність”:
а) сорти рослин; б) комерційна таємниця; в) комп’ютерні програми; г) раціоналізаторська пропозиція.
9. Що з наведеного нижче не належить до групи об’єктів
інтелектуальної власності “комерційні позначення”:
а) назви географічних місць походження товарів; б) фірмові найменування; в) комерційна таємниця; г) торговельні марки.

10. Що з наведеного нижче не належить до об’єктів авторського

35
права:
а) факти, що носять характер прес-інформації; б) літературні твори, виконані понад 50 років тому; в) художні твори, виконані представниками державної влади; г) фонограми, придбані в інших суб’єктів.

Блок Б. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ МНОЖИННОГО ВИБОРУ ВІДПОВІДЕЙ
(дві правильних відповіді)
1. Що з наведеного нижче належить до об’єктів авторського права:
а) художні твори; б) фонограми; в) виконання творів; г) комп’ютерні програми.
2. Що з наведеного нижче належить до комерційних позначень:
а) назва місця географічного походження товару; б) корисна модель; в) знак для товарів та послуг; г) торгово-промисловий зразок.
3. Що з наведеного нижче належить до об’єктів промислової
власності:
а) комп’ютерні програми; б) ноу-хау; в) раціоналізаторська пропозиція; г) комерційна таємниця.
4. У чому полягає відмінність корисної моделі від винаходу:
а) стосується лише моделювання, а не всієї характеристики винаходу; б) передбачає патентування лише корисної частини винаходу (нової продукції, техніки, технології); в) не передбачає перевірку на винахідницький рівень; г) має менший термін охорони.
5. Що з наведеного нижче належить до об’єктів авторського права:
а) драматичні твори; б) повідомлення про новини; в) рішення органів влади; г) твори ужитого мистецтва.
6. Що з наведеного нижче не належить до нетрадиційних об’єктів
інтелектуальної власності:
а) топографії інтегральних мікросхем; б) сорти рослин; в) назви місць географічного походження товарів;

36 г) комерційна таємниця.
7. Яким вимогам повинен відповідати винахід:
а) винахідницькій новизні; б) промислові придатності; в) новизні; г) правдивості та достовірності.
8. Які вимоги не висуваються до промислового зразка:
а) новизна; б) повнота подання заявки на патент на корисну модель; в) винахідницький рівень; г) промислова придатність.
9. Що передбачає раціоналізаторська пропозиція:
а) економічне рішення у сфері діяльності підприємства; б) технологічне рішення у сфері діяльності підприємства; в) організаційне рішення у сфері діяльності підприємства; г) юридичне рішення у сфері діяльності підприємства.
10. За яких умов відбувається відмова від видачі свідоцтва на назву
місця географічного походження товару:
а) при розташуванні виробничих потужностей підприємства за межами території географічного зазначення; б) при розташуванні виробничих потужностей підприємства на території географічного зазначення; в) при використанні ресурсів з території географічного зазначення; г) за наявності факту видачі свідоцтва з такою назвою іншому контрагенту.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Об’єкти
авторського
права
і
суміжних
прав
– результати
інтелектуальної творчої діяльності, що використовуються в гуманітарній, художній, літературній, мистецькій, суспільній сферах, меншою мірою – в діяльності суб’єктів господарювання реального сектору економіки.
Об’єкти промислової власності – результати інтелектуальної творчої діяльності, що мають істотне прикладне значення для підприємств реального сектору економіки; їх використання спрямоване на модернізацію та підвищення ефективності техніко-технологічної бази суб’єктів господарювання, створення нових інноваційних товарів або зростання рівня їх конкурентоспроможності чи оптимізацію собівартості.
Комерційні позначення – об’єкти інтелектуальної власності, які не стільки створені інтелектуальною творчою діяльністю шляхом складних і тривалих наукових досліджень, пошуків тощо, як певні маркетингові назви, що розроблені фахівцями з метою виділення продукції (товарів, робіт, послуг) на

37 ринку та забезпечення, таким чином, їх вищої конкурентоспроможності.
Винахід – це результат інтелектуальної діяльності особи в будь-якій сфері технології; принципово новий вид продукції, новий засіб праці або нове технологічне рішення.
Корисна модель – результат інтелектуальної творчої діяльності у сфері продукції, техніки чи технології, але з дещо меншим, ніж винахід, рівнем новизни.
Промисловий зразок – це результат творчої діяльності юридичної чи фізичної особи в галузі художнього конструювання; новий вигляд існуючого товару, техніки чи технології.
Топографія інтегральної мікросхеми – зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.
Сорт рослин (як об’єкт інтелектуальної власності) – це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого з відомих ботанічних таксонів; порода тварин – селекційні досягнення у тваринництві.
Наукове відкриття – встановлення невідомих раніше, але об’єктивно
існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.
Раціоналізаторська
пропозиція
– визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.
Комерційна таємниця – інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона загалом чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не
є легкодоступною для осіб, які, зазвичай, мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим становить комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Торговельна марка – будь-яке позначення або комбінація позначень, придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), котрі виробляються (надаються) іншими особами
(такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів).
Географічне зазначення – це назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить з цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, зумовлені, здебільшого, характерними для цього географічного місця природними умовами або людським фактором чи поєднанням цих природних умов і людського чинника.

ЛІТЕРАТУРА

1. Україна. Верховна Рада України. Цивільний кодекс України. Книга IV
[Інтернет-ресурс
Верховної
Ради
України]

Режим доступу
: http://www.zakon.rada.gov.ua.
2. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на знаки для

38 товарів і послуг. – 15.12.1993 № 3689-XII [Інтернет-ресурс Верховної Ради
України] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
3. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на промислові зразки. – 15.12.1993 № 3688-XII [Інтернет-ресурс Верховної Ради
України] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
4. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на сорти рослин. – 21.04.1993 № 3116-XII [Інтернет-ресурс Верховної Ради України] –
Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
5. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем. – 5.11.1997 № 621/97-ВР [Інтернет-ресурс
Верховної Ради України] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
6. Антонов В. М. Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право. – [2-е вид., стереотип.] / В. М. Антонов. – К. : КНТ, 2006. – 520 с.
7. Бондаренко С. В. Авторське право та суміжні права : навч. посіб. / С. В.
Бондаренко. – К. : Ін-т інтел. власн. і права, 2008. – 288 с.
8. Ідріс К. Інтелектуальна власність – потужний інструмент економічного зростання / К. Ідріс. – Всесвітня організація інтелектуальної власності, 2006. –
372 с.
9. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності : підруч.; за ред. М. В. Вачевського. – К. : ВД Професіонал, 2005. – 448 с.
10. Потєхіна В. О. Інтелектуальна власність : навч. посіб. / В. О. Потєхіна.
– К. : ЦУЛ, 2008. – 414 с.
11. Цибульов П. М. Управління інтелектуальною власністю : навч. підруч.
– К. : Держ. Ін-т інтел. власн., 2009. – 312 с.




39


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал