Навчальний посібник д е. н., проф. Васильців Т. Г., д е. н., проф. Апопій В. В., к е. н., доц. Лупак Р. Л




Pdf просмотр
Сторінка4/10
Дата конвертації17.02.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
4. Становлення державної системи правової охорони інтелектуальної
власності в Україні
Державна система правової охорони інтелектуальної власності це центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності та сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та
інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони
інтелектуальної власності.
З утворенням України як самостійної держави виникла потреба у створенні та поступовому вдосконаленні власного законодавства у сфері
інтелектуальної власності та приведення його у відповідність до міжнародного законодавства. Цей процес відбувався у декілька етапів.
І. Перший етап становлення системи охорони прав інтелектуальної власності в
Україні
(1991-1994 рр.) став періодом закладення
її найнеобхідніших законодавчих основ та створення базових організаційних структур. Цей процес розвивався за такими напрямами:
- підтвердження участі України в міжнародних угодах з питань захисту прав інтелектуальної власності: в Паризькій конвенції про охорону промислової власності (дата набуття чинності щодо України – 25 грудня 1991 р.),
Мадридській угоді про міжнародну реєстрацію знаків (25 грудня 1991 р.),
Договорі про патентну кооперацію (25 грудня 1991 р.), а також у Конвенції, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності (26 квітня 1970 р.), у
Всесвітній конвенції про авторське право (27 травня 1973 р.);
- прийняття, з урахуванням міжнародних регулятивних норм, низки спеціальних законів України щодо охорони інтелектуальної власності в окремих сферах: “Про охорону прав на сорти рослин» (21 квітня 1993 р.), “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (15 грудня 1993 р.), “Про охорону прав на промислові зразки» (15 грудня 1993 р.), “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (15 грудня 1993 р.), “Про авторське право і суміжні права» (23 грудня 1993 р.), а також Указу Президента України “Про Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні» (№ 479/92, 18 вересня 1992 р.);
- внесення положень про охорону інтелектуальної власності до інших законів, що регулюють окремі сфери соціально-економічної діяльності: “Про власність» (7 лютого 1991 р.) – розділ “Право на інтелектуальну власність»,
“Про зовнішньоекономічну діяльність» (16 квітня 1991 р.), “Основи законодавства України про культуру» (14 лютого 1992 р.), “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» (18 лютого 1992 р.), “Про інформацію» (2 жовтня 1992 р.), «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (16 листопада 1992 р.),
“Про науково-технічну інформацію» (25 червня 1993 р.), “Про телебачення і радіомовлення» (21 грудня 1993 р.), “Про захист інформації в автоматизованих системах» (5 липня 1994 р.) тощо;
- прийняття низки нормативних документів, що захищають економічні
інтереси творчих працівників – постанови Кабінету Міністрів України «Про

49 розміри відрахувань до фондів творчих спілок України за використання творів літератури та мистецтва» (№ 108, 3 березня 1992 р.), “Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва» (№ 784,
18 листопада 1994 р.);
- створення у складі Комітету з науково-технічного прогресу при Кабінеті
Міністрів України на базі Патентного фонду України Державного патентного відомства України (1992 р.), що почало виконувати функції центрального органу державної виконавчої влади у сфері охорони промислової власності;
- створення на базі Українського республіканського агентства з авторських і суміжних прав Державного агентства з авторських і суміжних прав
(1992 р.).
ІІ. Другий етап становлення системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні (1995-1999 рр.) був обумовлений двома чинниками. По- перше, запровадженням курсу на радикалізацію соціально-економічних реформ в країні (жовтень 1994 р.). По-друге, прийняттям Україною низки важливих міжнародних зобов’язань, що безпосередньо охоплювали заходи
із впровадження міжнародних стандартів охорони інтелектуальної власності, – укладенням Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС та початком з 1995 р. переговорного процесу про набуття повноправного членства в Світовій організації торгівлі (CОТ). Цей етап характеризувався наступним:
- помітним розширенням міжнародно-правової основи охорони
інтелектуальної власності в країні – за рахунок приєднання України до
Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (25 жовтня
1995 р.), Міжнародної конвенції про охорону нових сортів рослин (3 листопада
1995 р.), Договору про закони щодо товарних знаків (1 серпня 1996 р.),
Будапештського договору про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури (2 липня 1997 р.), Найробського договору про охорону Олімпійського символу (20 грудня 1998 р.), Женевської конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм 1971 року (18 лютого 2000 р);
- закріпленням у 1996 р. в Конституції України гарантій захисту
інтелектуальної власності (статті 41, 54);
- подальшим розвитком спеціального національного законодавства з виходом його на ряд нових, не традиційних для України сфер регулювання, – за рахунок прийняття законів України “Про захист від недобросовісної конкуренції» (7 червня 1996 р.), “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (5 листопада 1997 р.), “Про охорону прав на зазначення походження товарів» (16 червня 1999 р.). В той же час були внесені суттєві зміни та доповнення до вже чинного законодавства з метою його вдосконалення (до Законів України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності» (28 лютого 1995 р.), “Про внесення змін до Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (16 червня 1999 р.);
- істотним розширенням регулювання окремих питань охорони
інтелектуальної власності в законах, що нормують різноманітні аспекти творчої діяльності. А саме: в законах України “Про наукову і науково-технічну

50 експертизу» (10 лютого 1995 р.), “Про інформаційні агентства» (28 лютого 1995 р.), «Про рекламу» (3 липня 1996 р.), «Про видавничу діяльність» (5 червня
1997 р.), «Про систему Громадського телебачення і радіомовлення України» (18 липня 1997 р.), «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» (23 вересня 1997 р.), «Про професійних творчих працівників і творчі союзи» (7 жовтня 1997 р.), «Про кінематографію»
(13 січня 1998 р.);
- запровадженням порядку державної реєстрації прав автора на твори науки, літератури та мистецтва;
- здійсненням перших спроб врегулювати такі актуальні й болючі для
України питання, як розповсюдження аудіовізуальних творів і примірників фонограм;
- завершенням створення та офіційним відкриттям 22 жовтня 1999 р. відомчої патентної бібліотеки Державного патентного відомства України, що здійснює функції патентно-інформаційного забезпечення фізичних і юридичних осіб національною та зарубіжною патентною документацією;
- спробою інтегрувати в єдину систему два основних блоки регулювання захисту охорони інтелектуальної власності – авторського права й промислової власності та створенням нині діючого Міністерства освіти і науки України, до компетенції якого віднесено управління системою захисту прав інтелектуальної власності.
Указом Президента України «Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України» № 250 від 13 березня 1999 р. передбачалося створити Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної власності на базі Міністерства України у справах науки і технологій,
Державного патентного відомства України та Державного агентства України з авторських і суміжних прав, що ліквідувалися. Указом Президента України (№ 987 від 13 серпня 1999 р.) було затверджено Положення про Державний комітет
України з питань науки та інтелектуальної власності. Але Державний комітет
України з питань науки та інтелектуальної власності не зміг забезпечити ефективне функціонування Державної системи захисту прав інтелектуальної власності; не була створена організаційна структура, здатна належним чином виконувати всі функції діючого патентного відомства. У зв’язку з цим,
Президент України підписав Указ «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» № 1573 від 15 грудня 1999 р., який зупинив дію Указу
Президента України № 250 від 13 березня 1999 р. і постановив утворити
Міністерство освіти і науки України – на базі Міністерства освіти України та
Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності, що ліквідувалися.
ІІІ. Третій етап становлення Державної системи захисту прав
інтелектуальної власності в Україні розпочався у 2000 р. Він пов’язаний із завершенням кризового періоду розвитку економіки
України та проголошеними стратегічними планами переходу на інноваційну модель розвитку.
Суттєвий вплив на нього справляють прийняття у вересні 2000 р.
Програми інтеграції України до Європейського Союзу, активізація політики

51 щодо приєднання України до COT, а також помітний тиск на Україну в цьому питанні з боку США. Характерні особливості третього етапу є наступні:
- посилення комплексного підходу до вдосконалення охорони
інтелектуальної власності, про що свідчать, зокрема, Указ Президента України
«Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні» № 285 від 27 квітня 2001 р. та Програма розвитку державної системи охорони
інтелектуальної власності в Україні на 2001-2004 рр., ухвалена 22 грудня 2000 р. на засіданні Колегії Міністерства освіти і науки України;
- інтенсифікація участі України в системі міжнародних конвенцій і договорів з інтелектуальної власності (з акцентом на найновітніші міжнародні регулюючі норми, що включають так звані Інтернет-договори ВОІВ 1996 р.);
- договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми та про авторське право, прийняті Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 р. Забезпечена участь України в Протоколі до
Мадридської Угоди про міжнародну реєстрацію знаків (20 грудня 2000 р.), в
Ніццькій угоді про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (29 грудня 2000 р.) і Міжнародній конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (20 травня 2002 р.);
- узгодження національного законодавства з вимогами Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угоди TRIPS) Світової організації торгівлі (СОТ).
5. Організаційна структура державної системи правової охорони і
захисту прав інтелектуальної власності

Протягом останніх років в Україні сформовано організаційну структуру органів, які прямо чи опосередковано забезпечують діяльність у сфері правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності (рис. 3.2).
У Верховній Раді України у складі Комітету з питань науки і освіти діє
Підкомітет з питань інтелектуальної власності та інформатизації.
У судовій владі, представленої судами загальної юрисдикції та спеціалізованими судами, запроваджена спеціалізація суддів у сфері
інтелектуальної власності. Так, у 2000 р. сформована Судова палата Вищого господарського суду України з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом права на об’єкти інтелектуальної власності, а також відповідні колегії в складі місцевих та апеляційних господарських судів.
Структура органів влади, зокрема Міністерства освіти і науки, охоплює такі установи:
- Міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності – постійно діючий орган при Кабінеті Міністрів України, створений у лютому 2000 р. для координації діяльності органів виконавчої влади у сфері охорони інтелектуальної власності;


52

Рис. 3.2. Організаційна структура державної системи правової охорони і
захисту прав інтелектуальної власності України
- Державна служба інтелектуальної власності, створена в квітні 2000 р. в складі Міністерства освіти і науки України. Держслужба є урядовим органом державного управління, що уповноважений реєструвати і забезпечувати підтримання на території України прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, зазначення походження товарів тощо, а також здійснювати реєстрацію об’єктів авторського права: творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм, баз даних та інших творів.
Держслужба проводить єдину державну політику в сфері правової охорони
Президент України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів
України
Вищий господарський суд України
Комітет Верховної
Ради України з питань науки і освіти
Міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об’єкти
інтелектуальної власності
Колегія суддів з розгляду справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності
Підкомітет з питань
інтелектуальної власності та
інформатизації
Міністерство освіти і науки
України
Інші міністерства і відомства
України
Обласні господарські суди
- Міністерство юстиції України;
- Міністерство внутрішніх справ України;
- Міністерству аграрної політики України
(Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Український інститут експертизи сортів рослин, Державна інспекція з охорони прав на сорти рослин тощо));
- Служба безпеки України;
- Державна митна служба України;
- Державна податкова адміністрація України;
- Антимонопольний комітет України;
- Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики
Державна служба
інтелектуальної власності
- Державне підприємство «Український
інститут промислової власності» (філія
«Український центр інноватики та патентно-
інформаційних послуг»);
- Державне підприємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав»;
- Державний інститут інтелектуальної власності;
- Державне підприємство «Інтелзахист»;
- Консультативна рада;
- Апеляційна палата;
- громадські організації
Освітні та наукові заклади, що спеціалізуються у сфері
інтелектуальної власності

53 прав об’єктів інтелектуальної власності. Він здійснює роботи з удосконалення нормативно-правової бази, контролює дотримання чинного законодавства в цій сфері, підтримує міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної власності, забезпечує умови щодо введення інтелектуальної власності до господарського обігу, координує роботи з підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з інтелектуальної власності, взаємодіє з громадськими організаціями, які опікуються інтелектуальною власністю.
До сфери управління Держслужби включено державні підприємства:
«Український інститут промислової власності» разом з його філією
«Український центр
інноватики та патентно-інформаційних послуг»,
«Українське агентство з авторських і суміжних прав», «Інтелзахист», а також вищий навчальний заклад – Державний інститут інтелектуальної власності.
При Держслужбі створено Консультативну раду з представників усіх творчих спілок України та відомих творчих діячів України. Діє Апеляційна палата для розгляду в адміністративному порядку заперечень проти рішень за заявками на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем і зазначення походження товарів. З
2005 р. у його складі діє Громадська колегія.
Повноважними представниками Державної служби інтелектуальної власності в регіонах України є державні інспектори з питань інтелектуальної власності. Головним завданням державних інспекторів є попередження правопорушень у сфері інтелектуальної власності;
- Державне підприємство «Український інститут промислової власності»
(Укрпатенту), функціями якого є: здійснення прийому та експертизи заявок на видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності (винаходи та корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, топографії інтегральних мікросхем, зазначення походження товару), забезпечення державної реєстрації охоронних документів та ліцензійних договорів, формування пропозицій з вдосконалення та гармонізації чинного законодавства,
інформаційне забезпечення функціонування державної системи охорони промислової власності, актуалізація патентно-інформаційної бази та національних фондів патентної документації.
До функцій філії «Український центр інноватики та патентно-
інформаційних послуг» (УкрЦІПІП) Укрпатенту належить: інформаційне забезпечення та організаційна підтримка інноваційного бізнесу, надання широкого спектру патентно-інформаційних послуг, проведення інформаційних пошуків та патентних досліджень, складання заявок на видачу охоронних документів в Україні й за кордоном, складання ліцензійних договорів; консалтинг щодо набуття, використання та захисту об’єктів промислової власності; підготовка тематичних добірок патентної документації та аналітичних оглядів; забезпечення функціонування Інтернет-біржі промислової власності, сприяння розвитку винахідницької діяльності, проведення семінарів, конференцій, конкурсів винахідницької діяльності;
- Державне підприємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав» (УААСП), головною функцією якого є колективне управління правами авторів. УААСП, за бажанням автора, здійснює реєстрацію суб’єктів

54 авторського права і (або) суміжних прав та об’єктів авторських прав і (або) суміжних прав, які охороняються національним законодавством. Важливою функцією УААСП є надання допомоги щодо захисту прав авторів у разі їх порушення;
- Державний інститут інтелектуальної власності, який виконує функцію підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Він готує спеціалістів і магістрів за спеціальністю «Інтелектуальна власність», кандидатів у патентні повірені та професійних оцінювачів прав на об’єкти права інтелектуальної власності, а також підвищує кваліфікацію патентознавців, суддів, викладачів вищих та загальноосвітніх навчальних закладів, фахівців силових підприємств тощо. Інститут входить до складу навчально-науково-виробничого комплексу, який утворено
Державною службою інтелектуальної власності, Українським інститутом промислової власності та Українським агентством з авторських і суміжних прав;
- Державне підприємство «Інтелзахист» створене з метою удосконалення організації видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів фонограм, комп’ютерних програм, баз даних, а також посилення захисту прав
інтелектуальної власності та попередження правопорушень у цій сфері;
- громадські організації, що опікуються проблемами інтелектуальної власності, та з якими тісно співпрацює Держслужба. Серед них – Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності. Вона носить міжвідомчий характер і сприяє доведенню основних проблем, що існують у сфері інтелектуальної власності, до відома законодавчої та виконавчої гілок влади.
Так, особливе місце посідає Всеукраїнська асоціація патентних повірених
України. За чинним законодавством, саме через патентних повірених здійснюється патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки.
Патентні повірені надають також кваліфіковані послуги фізичним і юридичним особам в питаннях правової охорони, використання та захисту прав на об’єкти права інтелектуальної власності.
Інша громадська організація – Товариство винахідників і раціоналізаторів
України – займається популяризацією винахідницької діяльності, надає винахідникам і раціоналізаторам певну допомогу в їх діяльності. Українська асоціація власників товарних знаків опікується інтересами правовласників торговельних марок.
Водночас, інші міністерства та відомства України забезпечують виконання таких функцій із захисту прав інтелектуальної власності:
- Міністерство юстиції України – бере участь у розробленні законодавчих актів з питань інтелектуальної власності, координує законотворчу діяльність у цій сфері та інших галузях законодавства та відповідає за адаптацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу;
- Міністерство внутрішніх справ України – здійснює заходи з попередження та викриття злочинів, пов’язаних з порушенням прав
інтелектуальної власності, бере участь у створенні та вдосконаленні законодавчої бази, необхідної для протидії цим порушенням. Особливу увагу міністерство приділяє попередженню та виявленню фактів тиражування і

55 розповсюдження контрафактної музичної та аудіовізуальної продукції, неліцензійного комп’ютерного програмного забезпечення, а також фактів виробництва та розповсюдження продукції з фальсифікованими товарними знаками відомих вітчизняних і зарубіжних товаровиробників. У 2001 р. у структурі Державної служби боротьби з економічною злочинністю міністерства утворено підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності, як у центральному апараті, так і на регіональному рівні;
- Служба безпеки України – бере участь у розробленні та здійсненні заходів із забезпечення захисту державних таємниць України; у визначеному законодавством порядку сприяє підприємствам, установам, організаціям, підприємцям у збереженні їхньої комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України. Відповідно до указів Президента Україна, повинна створити спеціальні підрозділи із запобігання правопорушенням у сфері інтелектуальної власності. Несе відповідальність за державну політику щодо голографічного захисту товарів і документів, здійснює державний контроль і координацію діяльності у цій сфері;
- Державна митна служба України – забезпечує контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об’єкти
інтелектуальної власності, реєстрацію таких товарів, а також здійснення комплексу передбачених законодавством заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, виготовлених з порушенням прав інтелектуальної власності;
- Державна податкова адміністрація України – здійснює контроль за тривалістю нарахування і сплати податків у разі ввезення та виробництва
(збирання) аудіо- та відеопродукції на території України. На підставі положень законодавства здійснює заходи з вилучення та знищення примірників контрафактної продукції, що сприяє забезпеченню захисту прав
інтелектуальної власності, зокрема авторських і суміжних прав на аудіо- та відеопродукцію. Особливу увагу приділяє виявленню та знешкодженню підпільного виробництва такої продукції;
- Антимонопольний комітет України – є центральним органом, що забезпечує захист інтересів суб’єктів підприємництва від недобросовісної конкуренції, пов’язаної з неправомірним використанням об’єктів права
інтелектуальної власності;
- Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужба), яка виконує функцію охорони прав на сорти рослин як об’єкт права промислової власності здійснює підпорядкована Міністерству аграрної політики України. Серед її завдань, зокрема: забезпечення державного контролю та нагляду за збереженістю сортів рослин, реєстрацією ліцензійних договорів на їх використання та виплатою авторської винагороди; проведення державної науково-технічної експертизи сортів рослин як об’єктів
інтелектуальної власності; організація та здійснення державного випробування сортів рослин з метою визначення придатності для поширення їх в Україні; здійснення контролю за додержанням юридичними і фізичними особами законодавства з питань охорони прав на сорти рослин тощо.

56
Держсортслужба та підпорядковані їй Український інститут експертизи сортів рослин, Державна інспекція з охорони прав на сорти рослин, обласні державні центри експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин областей, державні сортодослідні станції, лабораторії та
інші заклади експертизи, підприємства становлять державну систему охорони прав на сорти рослин;
- Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики – здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства України щодо захисту прав споживачів та про рекламу.
Відзначимо освітні та наукові заклади, що спеціалізуються у сфері
інтелектуальної власності. Так, в Україні 16 вищих навчальних закладів здійснюють підготовку фахівців (спеціалістів та магістрів) з питань
інтелектуальної власності.
На дослідженні проблем практичного та теоретичного характеру в сфері інтелектуальної власності спеціалізуються
Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук
України, Центр інтелектуальної власності та передачі технологій НАН України,
Міжнародний центр правових проблем інтелектуальної власності при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України.
ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ
1. Перелічіть елементи державної системи інтелектуальної власності.
2. У чому полягає суть поняття «суб’єкт права інтелектуальної власності»?
3. Охарактеризуйте групи СПІВ за характером правового використання
інтелектуальної власності.
4. Які розрізняють групи СПІВ, залежно від підстави набуття права
інтелектуальної власності? Охарактеризуйте їх.
5. Поясність різницю між первинними та вторинними групами СПІВ.
6. Назвіть суб’єктів-учасників процесу набуття правової охорони на об’єкти права інтелектуальної власності.
7. У якому законі України вперше використано термін «інтелектуальна власність»?
8. У якому законодавчому документі закладені правові засади розвитку творчої діяльності людини і охорони її результатів?
9. Який законодавчий документ посідає центральне місце в регулюванні відносин сфери охорони інтелектуальної власності?
10. Якими законодавчими кодексами регулюється авторське і патентне право в Україні?
11. Перелічіть закони, які регулюють авторське право та суміжні права в
Україні.
12. Назвіть характерні питання законодавчого регулювання патентного права у міжнародній системі охорони інтелектуальної власності.
13. Перелічіть законодавчі документи, які регулюють право на торговельні марки та комерційну таємницю.
14. Які регулюються питання охорони права інтелектуальної власності в

57 підзаконних актах вітчизняного законодавства?
15. Охарактеризуйте вплив судової практики на систему охорони
інтелектуальної власності.
16. Яка роль договірного регулювання системи
інтелектуальної власності?
17. Поясність сутність державної системи правової охорони
інтелектуальної власності.
18. Охарактеризуйте етапи становлення та поступового вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері інтелектуальної власності.
19. Перелічіть органи законодавчої та судової гілок державної системи правової охорони і захисту прав інтелектуальної власності.
20. Охарактеризуйте загальну структуру державних органів виконавчого регулювання системи правової охорони інтелектуальної власності.
21. Які органи належать до сфери управління Державної служби
інтелектуальної власності?
22. Які міністерства та відомства України забезпечують виконання функцій із захисту прав інтелектуальної власності? Охарактеризуйте їх функції.
23. Перелічіть освітні та наукові заклади, що спеціалізуються у сфері
інтелектуальної власності.
ТЕСТИ

Блок А. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ОДИНИЧНОГО ВИБОРУ ВІДПОВІДЕЙ
(лише одна вірна відповідь)
1. Що називають державною системою інтелектуальної власності:
а) систему взаємовідносин між автором та набувачем прав власності на об’єкти інтелектуальної власності; б) сукупність елементів інтелектуальної власності, які взаємодіють між собою в процесі їхнього створення та використання, а також підлягають державній охороні; в) взаємодію та взаємозв’язок між об’єктами промислової власності та об’єктами авторського права; г) систему правових відносин, що виникають в процесі прийому-передачі об’єктів інтелектуальної власності.
2. Які з перерахованих нижче елементів не належать до державної
системи інтелектуальної власності:
а) суб’єкти та об’єкти права інтелектуальної власності; б) державна система правової охорони та міжнародна система
інтелектуальної власності; в) система законодавства України про інтелектуальну власність; г) матеріальні об’єкти промислової власності.
3. Оберіть завдання, яке не є характерним для розвитку державної
системи інтелектуальної власності:

58 а) патентно-інформаційне забезпечення у сфері інтелектуальної власності та забезпечення широкого доступу громадськості до інформації, пов’язаної з набуттям прав на об’єкти інтелектуальної власності; б) удосконалення нормативно-правової бази для забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності; в) підготовка спеціалістів з питань інтелектуальної власності, поширення знань, формування в суспільстві високого рівня культури та освіти у сфері
інтелектуальної власності; г) зниження місткості внутрішнього ринку, сприяння монопольної власності на інтелектуальні ресурси, ускладнення доступу до інформаційних джерел системи інтелектуальної власності.
4. Оберіть найбільш правильне визначення поняття «суб’єкт права
інтелектуальної власності»:
а) орган державного управління, який виконує функції дорадчого органу при Кабінеті Міністрів України з питань законодавства про інтелектуальну власність; б) урядовий орган, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на об’єкти промислової власності та авторської власності; в) юридична особа, яка займається створенням об’єктів інтелектуальної власності та намагається підвищувати ефективність їхнього промислового використання; г) творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові або майнові права інтелектуальної власності.
5. До первинних СПІВ в залежності від підстави набуття права
інтелектуальної власності відносять:
а) СПІВ, які самі нічого не створюють, але на підставі закону або договору набули у встановленому порядку майнових прав інтелектуальної власності; б) фінансово-кредитні організації, які забезпечують авторів відповідними ресурсами внаслідок використання результатів їхньої праці а також доведення
їхньої творчості до відома суспільства; в) СПІВ, які набули свого статусу внаслідок створення або державної реєстрації прав на об’єкт права інтелектуальної власності; г) організації, що формують відкритий ринку промислової власності між країнами-учасницями, не допускають монополії на права промислової власності, охороняють літературні та художні твори.
6. До вторинних СПІВ, залежно від підстави набуття права
інтелектуальної власності, відносять:
а) СПІВ, які самі нічого не створюють, але на підставі закону або договору набули у встановленому порядку майнових прав інтелектуальної власності;

59 б) фінансово-кредитні організації, які забезпечують авторів відповідними ресурсами внаслідок використання результатів їхньої праці, а також доведення
їхньої творчості до відома суспільства; в) СПІВ, які набули свого статусу внаслідок створення або державної реєстрації прав на об’єкт права інтелектуальної власності; г) організації, що формують відкритий ринку промислової власності між країнами-учасницями, не допускають монополії на права промислової власності, охороняють літературні та художні твори.
7. Хто може бути суб’єктом права власності на торговельну марку:
а) юридичні особи та громадські організації; б) будь-які фізичні особи; в) працівники підприємства, у власності якого є торговельна марка; г) юридичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність.
8. До суб’єктів права власності належать:
а) автори творів; б) будь-яка фізична чи юридична особа; в) спадкоємці та правонаступники; г) організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.
9. Хто може бути суб’єктом права на раціоналізаторську пропозицію:
а) автор раціоналізаторської пропозиції; б) підприємство, на якому було створено раціоналізаторську пропозицію; в) спадкоємці та правонаступники автора; г) будь-яка фізична чи юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність.
10. До суб’єктів-учасників процесу набуття правової охорони на
об’єкти права інтелектуальної власності та процесу захисту права
інтелектуальної власності відносять:
а) Міністерство фінансів України; б) Державну службу інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України; в) Національний інститут стратегічних досліджень; г) Міністерство закордонних справ України.
11. Яким нормативним документом не регулюється авторське і
патентне право суб’єкта інтелектуальної власності:
а) Цивільним кодексом України; б) Законом України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних»; в) Законом України «Про інтелектуальну роботу суб’єктів національного господарства»; г) Кодексом про адміністративні правопорушення.

60
12. Який нормативний документ регламентує права суб’єктів
нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності:
а) закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»; б) закон України «Про охорону прав на сорти рослин»; в) закон України «Про захист економічної конкуренції»; г) закон України «Про охорону прав на промислові зразки».
13. Оберіть повне визначення сутності поняття «державна система
правової охорони інтелектуальної власності»:
а) установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та
інших державних закладів відповідної спеціалізації, що входять до сфери управління Установи; б) центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони
інтелектуальної власності та сукупність спеціальних державних закладів, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності; в) сукупність елементів інтелектуальної власності, які взаємодіють між собою в процесі їхнього створення та використання, а також підлягають державній охороні; г) установа, метою якої є модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.
14. Яка характеристика не відповідає першому етапу становлення
системи охорони прав інтелектуальної власності в Україні:
а) підтвердження участі України в міжнародних угодах з питань захисту прав інтелектуальної власності; б) створення на базі Українського республіканського агентства з авторських і суміжних прав Державного агентства з авторських і суміжних прав; в) прийняття, з урахуванням міжнародних регулятивних норм, низки спеціальних законів України щодо охорони інтелектуальної власності в окремих сферах;
г) закріпленням у 1996 р. в Конституції України гарантій захисту
інтелектуальної власності (статті 41, 54).
15. У який період відбувся другий етап становлення системи захисту
прав інтелектуальної власності в Україні:
а) 1985-1990 рр.; б) 1991-1994 рр.; в) 1995-1999 рр.; г) 2000-2014 рр.
16. Державна служба інтелектуальної власності – це:
а) урядовий орган, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на об’єкти промислової власності та

61 авторської власності; б) орган державного управління, який виконує функції дорадчого органу при Кабінеті Міністрів України з питань законодавства про інтелектуальну власність; в) інституція, що виконує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності; г) експертне управління щодо визнання відповідних об’єктів
інтелектуальної власності.
17. Кому безпосередньо підпорядковується Державна служба
інтелектуальної власності:
а) Міністерству аграрної політики України; б) Міністерству науки і освіти України; в) Держсортслужбі; г) Українському інституту промислової власності.
18. Кому безпосередньо підпорядковується Державна служба з
охорони прав на сорти рослин:
а) Міністерству аграрної політики України; б) Міністерству науки і освіти України; в) Центру інтелектуальної власності та передачі технологій НАН України; г) Українському інституту промислової власності.
19. Головною функцією Українського інституту промислової
власності є:
а) здійснення експертизи заявника на об’єкт промислової власності; б) перевірка твору на наявність плагіату; в) надання прав власності на об’єкти інтелектуальної власності; г) реєстрація патентів в Україні та за кордоном.
20. Які функції виконує Всеукраїнська асоціація патентних
повірених:
а) популяризація винахідницької діяльності та надання посильної допомоги в їх діяльності; б) сприяє доведенню основних проблем, що існують в сфері
інтелектуальної власності; в) попередження правопорушень у сфері інтелектуальної власності; г) патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки.
Блок Б. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ МНОЖИННОГО ВИБОРУ ВІДПОВІДЕЙ
(дві правильних відповіді)
21. Що з наведеного належить до елементів системи інтелектуальної
власності:
а) система законодавства України про інтелектуальну власність; б) вітчизняна державна система правової охорони об’єктів
інтелектуальної власності;

62 в) система законодавства України про нематеріальні активи; г) судова система України.
22. Суб’єктом права власності яких об’єктів можуть бути виключно
юридичні особи:
а) раціоналізаторська пропозиція; б) назва місця географічного походження товару; в) промислові зразки; г) комерційна таємниця.
23. Якими нормативними документами регламентується право
суб’єкта інтелектуальної власності на торговельну марку:
а) Закон України «Право інтелектуальної власності на торговельну марку»; б) Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»; в) Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»; г) Закон України «Про науково-технічну інформацію».
24. Оберіть закони України, які регулюють патентне право суб’єкта
інтелектуальної власності:
а) Про охорону прав на винаходи і корисні моделі; б) Про захист інформації в автоматизованих системах; в) Про рекламу; г) Про науково-технічну інформацію.

25. Які інститути здійснюють експертизу заявок на охоронні
документи на об’єкти інтелектуальної власності:
а) Державний інститут інтелектуальної власності; б) Державне підприємство «Інтелзахист»; в) Український інститут промислової власності; г) Українське агентство з авторських і суміжних прав.
26. Яким міністерствам підпорядковані інститути державної правової
охорони об’єктів інтелектуальної власності:
а) Міністерство агропромислової політики; б) Міністерство освіти, науки, молоді та спорту; в) Міністерство юстиції; г) Міністерство фінансів.
27. Які з наведених інститутів входять до складу Державної служби
інтелектуальної власності:
а) Українське агентство з авторських і суміжних прав; б) Інститут експертизи на сорти рослин; в) Українська асоціація власників товарних знаків; г) Державне підприємство «Інтелзахист».

63
28. Які функції виконує Міністерство юстиції України із захисту прав
інтелектуальної власності6
а) бере участь у розробленні законодавчих актів з питань інтелектуальної власності; б) координує законотворчу діяльність у сфері інтелектуальної власності та інших галузях законодавства; в) здійснює заходи з попередження та викриття злочинів, пов’язаних з порушенням прав інтелектуальної власності; г) бере участь у розробленні та здійсненні заходів із забезпечення захисту державних таємниць України.
29. Оберіть громадські організації, що опікуються проблемами
інтелектуальної власності та з якими тісно співпрацює Держслужба:
а) Асоціація випускників технічних навчальних закладів; б) Всеукраїнська асоціація патентних повірених України; в) Товариство винахідників і раціоналізаторів України; г) Українська асоціація власників транспортних засобів.
30. Які з наведених освітніх та наукових закладів спеціалізуються у
сфері інтелектуальної власності:
а) Національний інститут стратегічних досліджень; б) Інститут регіональних досліджень; в) Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України; г) Міжнародний центр правових проблем інтелектуальної власності при
Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Державна система інтелектуальної власності – це сукупність елементів
інтелектуальної власності, які взаємодіють між собою в процесі їхнього створення та використання, а також підлягають державній охороні.
Державна система правової охорони інтелектуальної власності це центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності та сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та
інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони
інтелектуальної власності.
Державна служба інтелектуальної власності – це урядовий орган державного управління, що уповноважений реєструвати і забезпечувати підтримання на території України прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, зазначення походження товарів тощо, а також здійснювати реєстрацію об’єктів авторського права: творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм, баз даних та інших творів.
Міжвідомчий
комітет
з
проблем захисту
прав
на
об’єкти
інтелектуальної власності – це постійно діючий орган при Кабінеті Міністрів

64
України, створений у лютому 2000 р. для координації діяльності органів виконавчої влади у сфері охорони інтелектуальної власності.
Суб’єкт права інтелектуальної власності (згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України) – це творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності
(автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові або майнові права інтелектуальної власності.
Творець (автор) – це фізична особа, творчою працею якої створюється об’єкт права інтелектуальної власності.
ЛІТЕРАТУРА
1. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про авторське право і суміжні права. – 23.12.1993 № 3792-XII [Інтернет-ресурс Верховної Ради України]. –
Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
2. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на зазначення походження товарів. – 06.06.1999 № 752-XIV [Інтернет-ресурс
Верховної Ради України]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
3. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг. – 15.12.1993 № 3689-XII [Інтернет-ресурс Верховної Ради
України]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
4. Україна. Верховна Рада України. Закон. Про охорону прав на промислові зразки. – 15.12.1993 № 3688-XII [Інтернет-ресурс Верховної Ради
України]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
5. Україна. Верховна Рада України. Цивільний кодекс України [Інтернет- ресурс
Верховної
Ради
України].

Режим доступу
: http://www.zakon.rada.gov.ua.
6. Постанова Верховної Ради України. Рекомендації парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1243-v.
7. Аврамова О. Є. Система суб’єктів інтелектуальної власності / О. Є.
Аврамова, І. С. Ревелюк // Вісник НТУ «ХПІ». Серія : Актуальні проблеми розвитку українського суспільства. – Харків : НТУ «ХПІ», 2013. – № 6 (980). –
С. 30-33.
8. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності (Верховна
Рада України, Комітет з питань науки і освіти) / Упор. Г. О. Андрощук, М. М.
Шевченко, Б. Г. Чижевський, С. В. Семенюк. – К. : Парламентське видавництво, 2013. – 704 с.
9. Злепко С. М. Інтелектуальна власність в науково-технічній діяльності : навчально-методичний посібник / С. М. Злепко, І. С. Тимчик, С. В. Тимчик. –
Вінниця : ВНТУ, 2010. – 130 с.
10. Концепція розвитку державної системи правової охорони
інтелектуальної власності на 2009-2014 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.sips.gov.ua/ua/konts9-14.html.
11. Кубах А. І. Право інтелектуальної власності : навч. посіб. / А. І. Кубах.
– Харків : ХНАМГ, 2008. – 149 с.

65 12. Мироненко Н. Поняття суб’єктів права інтелектуальної власності та критерії їх класифікації / Н. Мироненко [Електронний ресурс]. – Режим доступу
: http://www.ndiiv.org.ua/ua/library/view-ponjattja%20subjektiv%20prava%20int. vlasnosti.html?action=print.
13. Органи Державної системи управління інтелектуальною власністю в
Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://patent.km.ua/ukr/ pages/ i163.
14. Потєхіна В. О. Інтелектульна власність : навч. посіб. / В. О. Потєхіна.
– К. : ЦУЛ, 2008. – 414 с.
15. Програма розвитку державної системи правової охорони
інтелектуальної власності в Україні на 2010-2014 роки [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://www.sips.gov.ua/ua/progrrozv9-14.html.
16. Цибульов П. М. Управління інтелектуальною власністю : навч. посіб.
/ П. М. Цибульов. – К. : Держ. Ін-т інтел. власн., 2009. – 312 с.
17. Юрченко А. Современное состояние государственной системы прав интеллектуальной собственности в Украине: организационно-правовой аспект /
А. Юрченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.crime- research.ru/articles/urchenko2/2.


66


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал