Навчальний посібник д е. н., проф. Васильців Т. Г., д е. н., проф. Апопій В. В., к е. н., доц. Лупак Р. Л




Pdf просмотр
Сторінка8/10
Дата конвертації17.02.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
ТЕМА 6
ПРАВА НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК
ІНВЕСТИЦІЯ І ТОВАР
Ключові слова: інтелектуальна власність, права на об’єкти, економічна ефективність, інвестування, товар, інтелектуальний капітал, нематеріальні активи, комерціалізація прав

1. Права
на
об’єкти
інтелектуальної
власності
як
товар,
інтелектуальний капітал та нематеріальний актив
2. Поняття
та
способи
комерціалізації
прав
на
об’єкти
інтелектуальної власності
3. Способи, переваги та недоліки передачі прав на об’єкти
інтелектуальної власності
1.
Права
на
об’єкти
інтелектуальної
власності
як
товар,
інтелектуальний капітал та нематеріальний актив

Товар – це продукт праці, який виготовлений та пропонується для продажу. Цей продукт стає товаром, якщо на нього визначена ціна. Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», можуть оцінюватися «... нематеріальні активи, у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності ...». Таким чином, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності мають ознаки товару, тому що вони є продуктом праці й можуть мати ціну.
Об’єкти інтелектуальної власності також виступають товаром, коли вони відповідають основним властивостям кожного товару, до яких належать: а) корисність; б) рідкість (властивість, протилежна загальнодоступності); в) універсальність (придатність до обміну на гроші або на будь-які інші ринкові товари).
Корисність розуміється як здатність задовольняти будь-яку потребу.
Тобто, якщо об’єкт інтелектуальної власності нікому не потрібен, він не може стати товаром.
Найважливішою є властивість рідкості, що перетворює корисність продукту в комерційну цінність, а сам продукт – у товар.
Рідкість для об’єктів інтелектуальної власності реалізується ідеально, оскільки за визначенням об’єкт інтелектуальної власності повинен бути новим, оригінальним, неповторним. Наявність перших двох властивостей для матеріальних об’єктів, зазвичай, майже автоматично забезпечує третю. Але для права інтелектуальної власності ця властивість має суттєві відмінності.
З третьою властивістю товару – універсальністю – тісно пов’язана його оборотоспроможність, що припускає відчуження прав інтелектуальної власності як від індивідуума, так і від підприємства. Тільки у цьому випадку права на об’єкти інтелектуальної власності можуть обертатися як товар у його звичайному розумінні.

113
За принципом «відокремлюваності» права інтелектуальної власності можна поділити на три групи: а) права, що відокремлюються як від індивідуума, так і від підприємства; б) права, що не відокремлюються від індивідуума; г) права, що не відокремлюються від підприємства.
До першої групи належать права на об’єкти права інтелектуальної власності, такі як: винаходи, торговельні марки, твори літератури і мистецтва, аудіо- та відеограми тощо.
До невідокремлюваної від індивідуума інтелектуальної власності відносяться: знання, уміння, творчі здібності людей тощо, які зайняті розробленням об’єктів інтелектуальної власності. У сукупності це так званий людський капітал, що не може бути відокремлений від його носія – людини, тобто не може бути товаром у звичайному розумінні.
Від підприємства не можна відокремити: системи
і методи функціонування, розроблені як складові частини діючого підприємства; наявність підготовленого персоналу; досягнення в галузі маркетингу власної продукції, ділову репутацію підприємства тощо.
З цієї причини невідокремлювані від індивідуума чи від підприємства результати творчої діяльності не можуть виступати як товар. Але вони можуть продаватися (передаватися) разом з підприємством чи індивідуумом.
Наприклад, не можна передати видатні організаторські здібності директора одного підприємства директору іншого підприємства. Можна тільки запросити талановитого директора на інше підприємство, запропонувавши йому більш вигідні умови праці, тобто «купити» його разом з його якостями.
Потрібно пам’ятати і про обмеження інтелектуальної власності як товару.
Такими насамперед є: (1) обмеження у часі (обмеженими є терміни правової охорони об’єктів), (2) територіальні обмеження (охорона частини об’єктів обмежується лише територією держави), (3) обмеження оборотоздатності (якщо об’єкт є внеском до статутного капіталу, його неможливо відчужити від активів підприємства тощо).
Активи підприємства складаються з матеріальних активів, до яких відносять рухоме, нерухоме майно і оборотні кошти, а також з нематеріальних активів – здебільшого прав. Насамперед, це права власності на об’єкти
інтелектуальної власності, права користування природними ресурсами (землею, водою, надрами), а також права користування економічними, організаційними та іншими перевагами і пільгами: податковими, місцем на товарній біржі. Крім того, до нематеріальних активів відносять гудвіл (ділову репутацію), списки клієнтів тощо.
Нематеріальні активи – це принципово новий об’єкт фінансового обліку для України, що узагальнює особливі види капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність.
Відмінними ознаками нематеріальних активів є:
- відсутність матеріальної основи і при цьому володіння такою коштовною якістю як здатністю давати дохід власнику, виходячи з довгострокових прав і переваг, що вони приносять йому так довго, як це можливо;

114
- відсутність наміру продажу нематеріальних активів у нормальних умовах діяльності підприємства;
- тривалість експлуатації, що дозволяє враховувати їх у складі довгострокових інвестицій як оборотні активи і через обраний варіант облікової політики встановлювати більш розумний термін погашення первісної вартості при загальній невизначеності термінів функціонування (гудвіл, товарні знаки тощо);
- відсутність відходів;
- багатоцільовий характер експлуатації, що дозволяє використовувати об’єкт на різних ділянках діяльності підприємства;
- підвищений ступінь ризику в прагненні отримати дохід від застосування подібних активів.
В Україні основними нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини, які стосуються нематеріальних активів, є: Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» (1997 p.); «Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні», затверджене постановою
Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 p. № 250; «Указівки по організації бухгалтерського обліку в Україні», затверджені наказом Міністерства економіки України від 7 травня 1993 p. № 25, а також Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 8 «Нематеріальні активи» (Зареєстровані в
Міністерстві юстиції України від 02.11.1999 за № 750/4043).
Права на об’єкти інтелектуальної власності стають нематеріальними активами після того, як вони поставлені на бухгалтерський облік. Для цього, принаймні, необхідно виконати дві умови: встановити ціну прав і термін їх служби.
За цією ознакою об’єкти інтелектуальної власності поділяються на дві групи: об’єкти інтелектуальної власності зі встановленим терміном служби та об’єкти інтелектуальної власності з невстановленим терміном служби. Ця обставина має важливі наслідки при визначенні вартості об’єкта
інтелектуальної власності як товару, а також при встановленні терміну його амортизації, коли він перебуває на балансі підприємства як нематеріальний актив.
Розрізняють юридичний і економічний термін служби. Одні об’єкти
інтелектуальної власності мають встановлений термін дії, а інші можуть не мати встановленого терміну служби. Наприклад, відповідно до Закону України
«Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» юридичний термін дії
(служби) патенту становить 20 років. Однак, цілком можливо, що за цей час патент може морально застаріти, оскільки не виключена імовірність, що з’являться нові аналогічні, більш ефективні винаходи. Тому при економічних розрахунках для патентів установлюється більш короткий термін, так званий економічний, котрий дорівнює 10-12 рокам, а в окремих випадках і менше.
Встановлений термін служби характерний для більшості прав на об’єкти
інтелектуальної власності, відокремлюваних від індивідуума і підприємства, але не для всіх. Так, торговельні марки не мають встановленого терміну служби, оскільки визначений законом термін дії після його закінчення може щоразу продовжуватися ще на 10 років. Не мають встановленого терміну

115 служби більшість прав на об’єкти інтелектуальної власності, невіддільні від підприємства чи індивідуума. Крім того, права на ті самі об’єкти
інтелектуальної власності можуть мати як визначений, так і невизначений термін дії. Наприклад, ліцензія на право використання винаходу чи товарного знака може бути надана як на визначений, так і на невизначений термін.
Відзначимо, що без установлення терміну дії стає проблематичним визначення вартості переданих прав на об’єкти інтелектуальної власності, а сама процедура встановлення терміну дії нерідко надзвичайно складна та відповідальна.
2.
Поняття
та
способи
комерціалізації
прав
на
об’єкти
інтелектуальної власності
Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності – це здійснення взаємовигідних (спрямованих на економічний ефект) дій всіма учасниками процесу перетворення результатів інтелектуальної творчої діяльності у ринковий товар та їх продажу, передачі в користування чи інших способів отримання доходу
і прибутку.
Можна навіть стверджувати, що комерціалізацією є будь-який спосіб використання прав на об’єкт
інтелектуальної власності, що приносить позитивний економічний ефект.
Натомість не буде комерціалізацією лише отримання охоронного документу та не використання об’єкта в подальшому, наприклад, лише отримання охоронного документу в цілях популяризації підприємства.
Метою комерціалізації є отримання прибутку за рахунок використання об’єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві або продажу чи передачі прав на їх використання іншим юридичним чи фізичним особам.
Основні способи комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності відображені на рис. 6.1.









Способи комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності
Використання об’єктів при власному виробництві та продажі товарів і послуг
Передача прав на об’єкти
Внесення прав на об’єкт до статутного капіталу підприємства
Уступка прав власності
(продаж об’єкта)
Передача права на використання об’єкта
За ліцензійним договором
За договором комерційної концесії
(франшизи)
За договором лізингу
Рис. 6.1. Способи комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності

116
Для практичного здійснення вказаних шляхів комерціалізації необхідно також знати, як розрахувати вартість прав на об’єкт інтелектуальної власності та як поставити їх на бухгалтерський облік підприємства.
Вважається, що комерціалізація через використання об’єктів
інтелектуальної власності у власному виробництві є найбільш вигідною з точки зору прибутку. Адже весь дохід і прибуток від продажу інноваційного продукту, що отримано за допомогою об’єктів інтелектуальної власності, залишається у правовласника об’єкта інтелектуальної власності.
Оскільки обсяг виробленої продукції може бути великим, то і прибуток, що надходитиме від її реалізації, може у багато разів перевищувати вартість прав на об’єкти інтелектуальної власності у разі передачі прав на використання об’єкти інтелектуальної власності або продажу прав власності на об’єкти
інтелектуальної власності.
Зрозуміло, що цей спосіб комерціалізації пов’язаний зі значними стартовими витратами на доопрацювання об’єктів інтелектуальної власності, розробленням технології виробництва тощо. Але, у разі успіху, продаж виробленої продукції компенсує ці витрати і, крім того, буде отриманий значний прибуток.
Статтею 13 Закону України «Про господарські товариства» (1991 р.) передбачена можливість використання нематеріальних активів (у тому числі об’єктів інтелектуальної власності) при формуванні статутних капіталів нових господарських товариств. Отже, інтелектуальну власність можна вносити до статутного капіталу замість майна, грошей та інших матеріальних цінностей, для чого необхідна лише добра воля всіх засновників. Використання
інтелектуальної власності в статутному капіталі дозволяє:
- сформувати значний за своїми розмірами статутний капітал без відволікання коштів й забезпечити доступ до банківських кредитів та
інвестицій, використовуючи інтелектуальну власність як об’єкт застави нарівні з іншими видами майна;
- амортизувати інтелектуальну власність у статутному капіталі та замінити її реальними коштами, включно з амортизаційними відрахуваннями на собівартість продукції, тобто капіталізувати інтелектуальну власність;
- авторам і підприємствам – власникам інтелектуальної власності – стати засновниками (власниками) при організації дочірніх і самостійних фірм без відгалуження коштів.
Внесення прав на 01В до статутного капіталу замість «живих грошей» надає також:
- право на отримання частки прибутку (дивідендів);
- право на участь в управлінні підприємством через загальні збори правління;
- право на отримання ліквідаційної квоти у разі ліквідації підприємства тощо.



117
3. Способи, переваги та недоліки передачі прав на об’єкти
інтелектуальної власності
Якщо правовласник не передбачає використовувати об’єкти
інтелектуальної власності у власному виробництві чи розпочати новий бізнес або створити спільне підприємство, він може передати повністю або частково права власності на об’єкт інтелектуальної власності іншій фізичній або юридичній особі.
Майнові права на об’єкт права інтелектуальної власності є сукупністю права володіти, користуватися і розпоряджатися цим об’єктом.
Продаж прав у повному обсязі проводиться, здебільшого,через договір купівлі-продажу як договір обмінної угоди, за яким внаслідок передачі права власності на об’єкт інтелектуальної власності (продажу охоронного документа
– патенту або свідоцтва) власник як сторона, яка продає, втрачає всі майнові права на нього. Тобто, якщо продано патент на винахід, то він перереєстровується на ім’я нового правовласника, і до останнього переходять всі майнові права на цей об’єкт.
Але частіше передається лише право користування об’єктом
інтелектуальної власності.
Власник прав на будь-який об’єкт промислової власності (ліцензіар) може продати ліцензію (видати дозвіл на користування об’єктом інтелектуальної власності) будь-якій особі (ліцензіату), якщо він не хоче або не в змозі викорис- товувати відповідний об’єкт.
Продаючи ліцензію, переслідують мету отримати прибуток, не втрачаючи капіталу на виробництво та освоєння ринку. Продаж ліцензії – це шлях впровадження технології на ринку без продажу товарної продукції. Доходами від продажу ліцензій юридичні або фізичні особи покривають свої витрати на наукові дослідження.
Придбання або продаж ліцензії є діловою угодою. Факт продажу або купівлі ліцензії юридично оформляється ліцензійним договором, який відрізняється від інших договорів купівлі-продажу тим, що продається або купується нематеріальний об’єкт. Ліцензіат отримує право на використання об’єкта інтелектуальної власності лише на обумовленій ліцензійним договором території та на певний термін.
В залежності від обсягу прав, що передаються, за діючим Цивільним кодексом України розрізняють: виключну, одиничну і невиключну ліцензії.
Виключна ліцензія видається тільки одній особі та виключає можливість використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обумовлена цією ліцензією, на відповідний період часу.
Одинична ліцензія також видається тільки одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об’єкта у даній сфері самостійно.
Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності та видачі ним іншим особам ліцензії на

118 використання цього об’єкту.
За ліцензійним договором завжди передбачається виплата певної грошової винагороди ліцензіару. В більшості випадків продаж ліцензії здійснюється за розрахунковою договірною ціною з орієнтиром на ціни внутрішнього та зовнішнього ринків. Основними видами ліцензійних платежів
є роялті, паушальний та комбінований платежі.
Роялті – вид систематичних періодичних платежів (як правило, щорічних), сплачує ліцензіат ліцензіару протягом усього терміну дії ліцензійного договору або як відсоток від суми доходу (прибутку) від продажу продукції, виготовленої з використанням об’єкта інтелектуальної власності.
Паушальний платіж – виплата ліцензіарові визначеної зафіксованої в договорі суми (одноразово) ще до початку випуску ліцензійної продукції чи користування об’єктом інтелектуальної власності.
Комбіновані платежі – вид оплати за використання права на об’єкт
інтелектуальної власності, що передбачає змішаний варіант оплати: одноразова виплата ліцензіару ліцензіатом первинного сталого платежу до початку виробництва та збуту ліцензійної продукції з подальшою виплатою залишку розрахункової ціни ліцензії як роялті після того, як буде налагоджено ви- робництво ліцензійної продукції. Таким чином, ліцензіар має можливість отримувати відрахування від реального доходу ліцензіата протягом усього терміну дії ліцензійного договору.
Патентовласник може отримати додатковий прибуток від використання свого об’єкта інтелектуальної власності за рахунок платежів за договором франшизи (в Україні це договір комерційної концесії). Правовласник
(franchiser) дозволяє іншій особі (franchisee) використовувати права на промислові зразки, фірмові найменування, торговельні марки, технології, комерційну таємницю тощо.
Різниця договору франшизи від звичайного ліцензійного договору полягає в тому, що права передаються на пільговій, привілейованій основі. Так, користувач отримує вже готову технологію під відомою торговельною маркою.
Тому йому не потрібно відвойовувати місце на ринку, а його ризики зводяться до мінімуму. Договір франшизи повинен містити умову про те, що якість товарів та послуг franchisee буде не нижчої якості товарів і послуг franchiser, а останній буде здійснювати контроль за використанням цієї угоди.
Відносно новою формою комерціалізації прав на об’єкти інтелектуальної власності є лізинг. За договором лізингу передається різне технологічне обладнання, верстати, прилади тощо, які виконані на рівні винаходів і захищені патентами. Тобто, разом з технологічним обладнанням і процесом передається право користуватися об’єктом інтелектуальної власності.
Вибір такої форми комерціалізації як лізинг дозволяє починаючим суб’єктам господарювання відкривати і розширяти свій бізнес навіть при досить обмеженому стартовому капіталі, оперативно використовуючи у виробництві сучасні досягнення науково-технічного прогресу.



119
ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Охарактеризуйте поняття «продукт» і «товар» та поясніть, коли об’єкт
інтелектуальної власності стає товаром.
2. Перелічіть властивості інтелектуальної власності як товару.
3. Які Ви знаєте види відокремленості прав на об’єкти інтелектуальної власності?
4. Якими є обмеження інтелектуальної власності як товару?
5. Де в складі активів підприємства відображають інтелектуальну власність, та які ще об’єкти належать до нематеріальних активів?
6. Назвіть відмінні ознаки нематеріальних активів.
7. Охарактеризуйте нормативно-правову базу регулювання нематеріальних активів в Україні.
8. Групи об’єктів інтелектуальної власності з встановленим та невстановленим термінами служби?
9. В чому відмінність юридичного та економічного термінів використання нематеріальних активів?
10. Доведіть необхідність встановлення терміну служби об’єкта
інтелектуальної власності та його вартості.
11. Що таке комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності?
12. Які Ви знаєте напрями та способи комерціалізації об’єктів
інтелектуальної власності?
13. Якими є переваги та недоліки використання об’єктів інтелектуальної власності у власній фінансово-господарській діяльності?
14. Охарактеризуйте переваги
і недоліки внесення об’єктів
інтелектуальної власності до статутного капіталу.
15. Охарактеризуйте переваги
і недоліки продажу об’єктів
інтелектуальної власності як способу комерціалізації їх прав.
16. Що таке передача прав на об’єкти інтелектуальної власності, і якими є види таких угод.
17. Охарактеризуйте, в чому суть ліцензійної угоди, якими є її види, їх переваги та недоліки.
18. В чому доцільність обрання відповідного способу розрахунку за ліцензійною угодою?
19. Охарактеризуйте спосіб комерціалізації прав на об’єкти
інтелектуальної власності за договором лізингу.
20. Охарактеризуйте спосіб комерціалізації прав на об’єкти
інтелектуальної власності за договором франшизи.

ТЕСТИ

Блок А. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ОДИНИЧНОГО ВИБОРУ ВІДПОВІДЕЙ
(лише одна вірна відповідь)
1. Де в балансі підприємства відображають вартість об’єктів
інтелектуальної власності:

120 а) в оборотних активах; б) в необоротних активах; в) у власному капіталі; г) у короткострокових зобов’язаннях.
2. Які
з
наведених
груп
об’єктів
інтелектуальної
власності
розглядаються як товар:
а) права, що не відокремлюються від індивідуума; б) права, що не відокремлюються від підприємства; в) права, що не відокремлюються від індивідуума та від підприємства; г) права, що відокремлюються від індивідуума та підприємства.
3. Відсутність
можливості
встановити
термін
дії
об’єкта
інтелектуальної власності перешкоджає:
а) оцінці його вартості; б) постановці на облік; в) його страхуванню; г) його продажу.
4. Що з наведеного не належить до комерціалізації об’єктів
інтелектуальної власності:
а) використання об’єкта інтелектуальної власності у власному виробництві; б) надання об’єкта інтелектуальної власності до статутного капіталу
іншого підприємства; в) надання права на користування об’єктом інтелектуальної власності
іншим особам; г) використання наявних патентів у рекламній кампанії.
5. Яку назву носить договір, згідно з яким одна особа передає іншій
право користування об’єктом інтелектуальної власності:
а) лізинговий; б) франчайзинговий; в) користування; г) ліцензійний.
6. Як називаються платежі, що здійснюються одноразово на початку
укладання угоди на тимчасову передачу права власності на об’єкт
інтелектуальної власності:
а) паушальні; б) роялті; в) одноразові; г) передоплата.
7. Як називаються платежі, що здійснюються систематично та
періодично
за
тимчасову
передачу
права
власності
на
об’єкт

121
інтелектуальної власності:
а) паушальні; б) роялті; в) одноразові; г) передоплата.
8. Оберіть тип ліцензії, згідно з якою право використовувати об’єкт
інтелектуальної власності належить виключно ліцензіату:
а) виключна; б) ліцензійна; в) одинична; г) паушальна.
9. Оберіть тип ліцензії, згідно з якою право використовувати об’єкт
інтелектуальної власності належить ліцензіару та лише одному ліцензіату:
а) виключна; б) подвійна; в) спільна; г) одинична.
10. Яким буде дохід підприємства, що надає право тимчасового
користування (на 5 років) на об’єкт інтелектуальної власності іншій особі,
за умови паушальних платежів як форми розрахунку у розмірі 1 млн грн:
а) 5 млн грн; б) 200 тис. грн; в) 1200 тис. грн; г) 1 млн грн.
11. Яким буде дохід підприємства, що надає право тимчасового
користування (на 5 років) на об’єкт інтелектуальної власності іншій особі,
за умови роялті як форми розрахунку у розмірі 1 млн грн:
а) 1 млн грн; б) 6 млн грн; в) 1200 тис. грн; г) 5 млн грн.
12. Оберіть тип ліцензії, згідно з якою право використовувати об’єкт
інтелектуальної власності належить ліцензіару та необмеженій кількості
ліцензіатів:
а) велика; б) безмежна; в) розширена; г) невиключна.

Блок Б. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ МНОЖИННОГО ВИБОРУ ВІДПОВІДЕЙ
(дві правильних відповіді)

122
13. Що
з
наведеного
відповідає
комерціалізації
об’єктів
інтелектуальної власності:
а) передача права іншій особі; б) нарахування амортизації; в) використання об’єкта в рекламних цілях; г) внесення об’єкта до статутного капіталу.
14. Якими є способи передачі права на об’єкт інтелектуальної
власності іншій особі:
а) за договором оренди; б) за договором франшизи; в) за договором лізингу; г) за договором користування.
15. Яким може бути термін служби об’єкта інтелектуальної власності
у контексті нарахування на нього амортизації:
а) повним; б) патентним; в) юридичним; г) економічним.
16. Які переваги надає внесення об’єкта інтелектуальної власності до
статутного капіталу підприємства, порівняно з грошовими коштами:
а) формування частини статутного капіталу не фінансовими ресурсами; б) збільшення статутного капіталу; в) використання його як об’єкта застави; г) підвищення конкурентоспроможності підприємства.
17. Якими є види ліцензійних угод:
а) виключна; б) двостороння; в) одностороння; г) невиключна.
18. Якими є форми розрахунку за ліцензійною угодою:
а) безготівкові; б) роялті; в) комбіновані; г) готівкові.
19. Якими показниками можна оцінити ефективність інвестування в
створення об’єктів інтелектуальної власності:
а) коефіцієнт рентабельності інвестицій; б) чиста теперішня вартість інвестиційного проекту; в) рівень інтелектуалізації підприємства в розрахунку на одну гривню вкладеного у реалізацію інноваційного проекту капіталу;

123 г) термін окупності інвестицій.
20. Оберіть два найбільш ефективних варіанти комерціалізації
об’єктів інтелектуальної власності:
а) укладання одиничного договору на 5 років зі щорічними оплатами у вигляді роялті в розмірі 100 тис. грн; б) укладання виключного договору на 1 рік зі щорічними оплатами у вигляді роялті в розмірі 500 тис. грн; в) укладання невиключного договору з двома контрагентами на 5 років зі щорічними оплатами у вигляді роялті в розмірі 100 тис. грн; г) укладання одиничного договору на 1 рік зі щорічними оплатами у вигляді паушальних платежів у розмірі 500 тис. грн.
21. Що
не
можна
віднести
до
переваг
внесення
об’єкта
інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства:
а) збільшення суми активів підприємства; б) зростання обсягу амортизаційних відрахувань; в) підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства; г) можливість продажу об’єкта інтелектуальної власності третім особам.
22. Як називається угода, згідно з якою об’єктом інтелектуальної
власності може користуватися і ліцензіар, і ліцензіат:
а) виключна; б) одинична; в) невиключна; г) подвійна.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності – це здійснення взаємовигідних (спрямованих на економічний ефект) дій всіма учасниками процесу перетворення результатів інтелектуальної творчої діяльності у ринковий товар та їх продажу, передачі в користування чи інших способів отримання доходу і прибутку.
Виключна ліцензія – надання ліцензіаром (особа, що надає іншій право користування об’єктом інтелектуальної власності) права лише одній особі
(ліцензіату) на визначений період часу та на певній території користуватися об’єктом інтелектуальної власності (право власності на об’єкт при цьому не переходить від однієї особи до іншої) і виключає можливість використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обумовлена цією ліцензією, на відповідний період часу.
Одинична ліцензія – надання ліцензіаром права лише одному ліцензіату на визначений період часу та на певній території користуватися об’єктом
інтелектуальної власності й виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання

124 ліцензіаром цього об’єкта у цій сфері самостійно.
Невиключна ліцензія – не виключає можливості використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності та видачі ним іншим особам ліцензії на використання цього об’єкту.
Роялті – вид систематичних періодичних платежів (як правило, щорічних), який сплачує ліцензіат ліцензіару протягом усього терміну дії ліцензійного договору або як відсоток від суми доходу (прибутку) від продажу продукції, виготовленої з використанням об’єкта інтелектуальної власності.
Паушальний платіж – виплата ліцензіарові визначеної зафіксованої в договорі суми (одноразово) ще до початку випуску ліцензійної продукції чи користування об’єктом інтелектуальної власності.
Комбінований платіж – вид оплати за використання права на об’єкт
інтелектуальної власності, що передбачає змішаний варіант оплати: одноразова виплата ліцензіару ліцензіатом первинного сталого платежу до початку виробництва та збуту ліцензійної продукції з подальшою виплатою залишку розрахункової ціни ліцензії як роялті після того, як буде налагоджено ви- робництво ліцензійної продукції. Таким чином, ліцензіар має можливість отримувати відрахування від реального доходу ліцензіата протягом усього терміну дії ліцензійного договору.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Задача 1. Приватне підприємство на загальній системі оподаткування приймає рішення щодо:
1) доцільності витрат на створення об’єктів інтелектуальної власності
(нормативний коефіцієнт ефективності інвестицій, визначений керівництвом підприємства = 0,15);
2) доцільності використання об’єктів інтелектуальної власності у власному виробництві чи продажу прав іншій особі;
3) доцільності використання об’єктів інтелектуальної власності у власному виробництві чи наданні в тимчасове користування іншій особі.
Врахувати такі умови:
1. Інвестиції будуть здійснюватися протягом 3-х років за рахунок кредитних коштів (під 12% річних), що отримуватимуться у 1-му році в розмірі
200 тис. грн, у 2-му році – 150 тис. грн, у 3-му році – 100 тис. грн.
2. Підприємство отримає:
2.1.Винахід, використання якого дозволить збільшити обсяги виробництва і реалізації продукції на 2 млн грн на рік з рентабельністю доходу
7%.
2.2.Промисловий зразок, використання якого дозволить збільшити обсяги виробництва і реалізації продукції на 1 млн грн на рік з рентабельністю доходу
5%.
3. Врахувати, що чистий прибуток підприємства формується лише в кінці року і розподіляється в такій послідовності: 1) погашення відсотків за користування кредитом; 2) погашення «тіла» кредиту; 3) інші цілі.
4. Ринкова вартість винаходу і промислового зразка (для продажу)

125 оцінюється у 2,5 млн грн.
5. Підприємство може надати об’єкти інтелектуальної власності у тимчасове користування. Сума роялті становить 28 тис. грн за винахід та 14 тис. грн за промисловий зразок на місяць, а термін угоди – 10 та 5 років.
Вартість грошей у часі не враховувати.

Задача 2. Визначити, якою є більш доцільна для підприємства форма розрахунку за передачу на 5 років матеріального права на об’єкт
інтелектуальної власності:
1) паушальні платежі в розмірі 1,6 млн грн;
2) роялті в розмірі 500 тис. грн;
3) комбінований варіант за умови 0,5 млн грн та 300 тис. грн щорічно.
Врахувати фактор часу за дисконтною ставкою в розмірі 20%.
Задача 3. Зробити висновок про найкращий спосіб продажу підприємством прав на об’єкт інтелектуальної власності (терміном на 5 років):
1) продаж на умовах виключної ліцензії;
2) продаж на умовах одиничної ліцензії;
3) продаж на умовах невиключної ліцензії.
Врахувати, що при варіантах 1 та 3 видом ліцензійних платежів є паушальний платіж у розмірі 5 млн грн, а варіанті 2 – роялті у розмірі 0,7 млн грн. Кількість контрагентів, що бажають отримати ліцензійний договір – 2.
Додатковий щорічний чистий прибуток підприємства за умови використання об’єкта інтелектуальної власності у власному виробництві становитиме 0,5 млн грн.

Задача 4. При заснуванні нового підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю трьома засновниками прийнято рішення про формування статутного капіталу у розмірі 500 тис. грн:
- 1-й засновник – 100 тис. грн грошовими коштами;
- 2-й засновник – 160 тис. грн грошовими коштами та 40 тис. грн нерухомим майном;
- 3-й засновник – 200 тис. грн об’єктом інтелектуальної власності.
Охарактеризувати загальний економічний ефект від внеску третього засновника, якщо економічний термін служби об’єкта – 10 років, а його використання у господарській діяльності дозволить збільшити ціну продукції
(за рахунок її вищої інноваційності) на 15%. Базова ціна 200 грн, обсяг виробництва – 150 тис. од., рентабельність доходу – 10%.
ЛІТЕРАТУРА
1. Україна. Верховна Рада України. Цивільний кодекс України. Книга IV
[Інтернет-ресурс
Верховної
Ради
України].

Режим доступу
: http://www.zakon.rada.gov.ua.
2. Антонов В. М. Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право. – [2-е вид., стереотип.] / В. М. Антонов. – К. : КНТ, 2006. – 520 с.

126 3. Бондаренко С. В. Авторське право та суміжні права : навч. посіб. / С. В.
Бондаренко. – К. : Ін-т інтел. власн. і права, 2008. – 288 с.
4. Бутнік-Сіверський О. Б. Економіка інтелектуальної власності : конспект лекцій для студентів / О. Б. Бутнік-Сіверський. – К. : Ін-т
інтелектуальної власності і права, 2003. – 296 с.
5. Дмитришин В. С. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності : конспект лекцій / В. С. Дмитришин. – К. : Інст. інтел. власн. і права,
2005. – 212 с.
6. Нестуля Т. В. Правові засади захисту від недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності:
Практика застосування органами
Антимонопольного комітету
України законодавства про захист від недобросовісної конкуренції : навч. посіб. / Т. В. Нестуля. – К. : Ін-т інтел. власн. і права, 2007. – 164 с.
7. Потєхіна В. О. Інтелектуальна власність : навч. посіб. / В. О. Потєхіна.
– К. : ЦУЛ, 2008. – 414 с.
8. Право інтелектуальної власності ; за ред. Підопригори П. А.,
Святоцького О. Д. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 670 с.
9. Цибульов П. М. Управління інтелектуальною власністю : навч. підруч.
– К. : Держ. Ініт інтел. власн., 2009. – 312 с.


127


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал