Навчальний посібник д е. н., проф. Васильців Т. Г., д е. н., проф. Апопій В. В., к е. н., доц. Лупак Р. Л




Pdf просмотр
Сторінка9/10
Дата конвертації17.02.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
ТЕМА 7
ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ

Ключові слова: вартість прав на об’єкти інтелектуальної власності, оцінювання вартості об’єктів права інтелектуальної власності, методи витратного
(інвестиційного) підходу, застосування дохідного підходу.

1. Мета та цілі оцінювання вартості прав на об’єкти інтелектуальної
власності.
2. Підходи до оцінювання вартості прав на об’єкти інтелектуальної
власності
3. Послідовність оцінювання вартості об’єктів права інтелектуальної
власності
4. Облік та амортизація нематеріальних активів
1. Мета та цілі оцінювання вартості прав на об’єкти інтелектуальної
власності
Практика сучасного господарювання показує, що найбільш дефіцитною
«сировиною» для промислових підприємств, котрі виробляють наукомістку продукцію, поступово стають комерційно цінні ідеї, оформлені патентами, свідоцтвами, ліцензіями на право виробництва і комерційної реалізації оригінальної або унікальної продукції, а також у вигляді ноу-хау і договорів на
їх передачу. Тому вартісне оцінювання цієї «стратегічної сировини» поступово перетворюється на один із найважливіших напрямів експертизи інвестиційних проектів і бізнес-планів підприємств. Установлення справедливої ціни на реалізовану
інтелектуальну продукцію
(у вигляді самих об’єктів
інтелектуальної власності (ІВ) або прав на їх використання) є найважливішою проблемою ринку, де розвивається ІВ.
Відповідно до Міжнародних стандартів оцінювання (МСО-1 та МСО-4), розрахунки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності можуть виконуватися при визначенні:
- оподатковуваної бази майна підприємств;
- вартості виключних прав, переданих на основі ліцензійного договору чи договору про їхню переуступку;
- вартості об’єктів інтелектуальної (промислової) власності, що вносяться до статутного капіталу підприємства;
- розміру компенсації, що необхідно виплатити згідно з чинним законодавством правовласнику за порушення його виключних (майнових) прав на об’єкт інтелектуальної власності.
Прийоми, що застосовуються для визначення вартості прав на об’єкти
інтелектуальної власності, можна розділити на три групи: підходи, методи і методики. Підходи дають принципи визначення вартості. Методи визначають процедуру розрахунку вартості. Методики розглядають застосування того чи

128
іншого методу щодо конкретних об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) та конкретних цілей розрахунку.
Схематично цілі оцінки зображені на рис. 7.1.










Рис. 7.1. Цілі оцінювання вартості об’єктів інтелектуальної власності
Випадки, в яких виникає необхідність оцінювання будь-якого майна, зокрема прав на ОІВ, можна розбити на дві групи.
До першої групи відносять випадки, коли змінюється юридичний статус об’єкта оцінки або підприємства:
- очікується операція з продажу або купівлі власності, що підпадає під оцінку;
- очікується розподіл майна між власниками підприємства (у США близько 30% замовлень на оцінку відбувається з цієї причини);
- очікується виділення з крупного підприємства невеликого життєздатного підприємства;
- планується поглинання одного підприємства іншим;
- очікується реорганізація фірми (наприклад, перехід від ПрАТ до ПАТ);
- очікується ліквідація підприємства;
- надійшло попередження про відчуження активу державою.
До другої групи входять ситуації, коли юридичний статус активу підприємства, що підпадає під оцінку, не змінюється:
- виникла необхідність включити нематеріальний актив до статутного фонду (сьогодні в Україні більше половини замовлень на оцінку виконується з цією метою);
- очікується укладання ліцензійної угоди і необхідно обґрунтувати розрахунок плати за користування активом;
Власні ОІВ
Вкладення співзасновників
Купівля ліцензій
Купівля патентів
Безоплатна передача
ОІВ
Купівля, приватизація, злиття підприємств
Продаж/купівля ліцензій
Впровадження нових технологій
Вкладення в уставний фонд
Виробнича кооперація
Створення СП
Інвестиційні проекти
Як нематеріальні активи
Для підприємницької діяльності
Цілі оцінювання об’єктів інтелектуальної власності

129
- необхідно визначити розмір авторської винагороди;
- планується отримати банківський кредит під заставу виключних прав власника інтелектуальної власності (на практиці виявляється рідко);
- складається бізнес-план з метою залучення інвестицій;
- визначається розмір податку на майно при його даруванні або успадкуванні;
- здійснюється страхування інтелектуальної власності;
- проводиться розрахунок компенсації за збиток, завданий, наприклад, порушником виключних прав.
Під базою оцінювання слід розуміти вид вартості, яка визначається в конкретній ситуації, залежно від мети оцінки і характеристики прав на об’єкт
інтелектуальної власності.
Основними видами вартості, що використовуються при оцінці ОІВ, є:
- ринкова вартість;
- розрахункова вартість обмеженої реалізації;
- залишкова вартість заміщення;
- вартість оренди на відкритому ринку;
- розрахункова майбутня вартість оренди;
- вартість утилізації;
- вартість для страхування;
- інвестиційна вартість.
Ринкова вартість – це розрахункова сума, за яку власність слід обмінювати на дату оцінки між готовим купити покупцем і готовим продати продавцем в комерційній операції після належного маркетингу, під час якого кожна зі сторін діяла компетентно, обачливо і без примушення.
Розрахункова вартість обмеженої реалізації – це припущення щодо грошової суми до вирахування витрат на продаж, яку, як вважає оцінювач на дату оцінки, можна достаменно очікувати в майбутній безумовній операції продажу права власності, за умови, що здійснення операції відбудеться в майбутньому, в момент, визначений клієнтом (і зазначений в звіті про оцінку); при цьому не буде достатнього періоду часу для належного маркетингу
(відповідно до характеру власності й стану ринку).
Залишкова вартість заміщення – це поточна ринкова вартість за нинішнього використання об’єкта оцінки за вирахуванням накопиченого зносу.
Основною передумовою залишкової вартості заміщення є те, що вона застосовується для оцінки власності, що не продається на ринку і, відповідно, не має ринкового попиту.
Вартість оренди на відкритому ринку – це припущення про якнайкращу орендну плату, за яку нове надання в оренду права власності було б здійснене на дату оцінки. Це визначення застосовується для оцінки орендної плати за власність. При цьому розглядається не продовження нинішньої оренди, а організація нового договору оренди.
Розрахункова майбутня вартість оренди – це припущення про орендну плату, отримання якої, як вважає оцінювач на дату оцінки, можна очікувати при майбутньому завершенні операції нового надання в оренду об’єкта власності.
Винятком є те, що здійснення операції з надання в оренду відбудеться в

130 майбутньому в момент, визначений оцінювачем (і зафіксований в звіті оцінювача), щоб надати достатній період (з урахуванням характеру власності й стану ринку) для належним чином організованого маркетингу права власності, для угоди щодо орендної плати, і інших умов надання в оренду і для завершення операції з оренди.
Вартість утилізації – це вартість, що розглядається як вартість об’єкта оцінки без його доопрацювання і підготовки до продажу.
Вартість для страхування і оподаткування – вартість, розрахована відповідно до конкретних методик і нормативів, що використовуються державними органами оподаткування для розрахунку бази оподаткування.
Інвестиційна вартість – це вартість власності для конкретного власника, що представить свої інвестиційні вимоги до повернення вкладеного капіталу.
Поняття «інвестиційна вартість» може бути застосованим до ідентифікованих
ОІВ у разі їх внесення як вклад до власного (статутного) фонду новостворюваного підприємства.
Прийоми, що застосовуються для визначення вартості прав на об’єкти
інтелектуальної власності, можна поділити на три групи: підходи, методи і методики. Підходи дають принципи визначення вартості. Методи визначають процедуру розрахунку вартості. Методики розглядають застосування того чи
іншого методу стосовно конкретних об’єктів інтелектуальної власності та конкретних цілей розрахунку.
2. Підходи до оцінювання вартості прав на об’єкти інтелектуальної
власності
Оцінювання вартості прав на конкретний об’єкт інтелектуальної власності у конкретному випадку їхнього використання є досить складною процедурою й у кожному випадку вимагає унікального рішення задачі. Однак, при всьому різноманітті таких випадків існує три загальновизнаних підходи до оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності: витратний підхід, порівняльний (ринковий) підхід, дохідний підхід (табл. 7.1).
Таблиця 7.1
Підходи та методи оцінювання вартості об’єктів інтелектуальної власності
Підхід до оцінки
Метод оцінки
Витратний підхід
Метод прямого відтворення
Метод заміщення
Метод вихідних витрат
Порівняльний
(ринковий) підхід
Метод порівняння продажів
Дохідний підхід
Метод прямої капіталізації доходів
Методи непрямої капіталізації доходів: надлишкового прибутку; роялті; звільнення від роялті.
Витратний підхід (підхід на основі активів) заснований на припущенні, що вартість об’єкта інтелектуальної власності дорівнює вартості витрат на його створення, доведення до робочого стану й амортизацію. Цей підхід до

131 розрахунку вартості влаштовує покупця, оскільки він може документально відстежити витрати на створення об’єкта інтелектуальної власності і, таким чином, переконатися, що ця вартість виправдана. Але він не вигідний для продавця, оскільки останній одержить суму, рівну тільки понесеним витратам на створення об’єкта інтелектуальної власності, тобто без прибутку.
Порівняльний (ринковий) підхід до оцінювання вартості прав на об’єкти
інтелектуальної власності припускає використання прийому порівняння продажів. Сутність підходу полягає в порівнянні об’єкта, що оцінюється, з аналогічними по призначенню, якості й корисності об’єктами, які були продані на цей час на аналогічному ринку.
Цей підхід дає так звану «справедливу ціну», тобто таку ціну, за яку продавець, який володіє інформацією про ринкову вартість аналогічних об’єктів, готовий продати об’єкт інтелектуальної власності, а покупець, який також володіє повною інформацією про об’єкт інтелектуальної власності й ринкову вартість аналогічних об’єктів, готовий придбати цей об’єкт
інтелектуальної власності. Тобто, ціна встановлюється ринком і влаштовує як продавця, так і покупця.
Дохідний підхід припускає, що ніхто не стане вкладати свій капітал у придбання того чи іншого об’єкта інтелектуальної власності, якщо такий же доход можна одержати будь-яким іншим способом.
Суть підходу полягає в тому, що вартість прав на ОІВ визначають як функцію доходу, який може принести використання цього ОІВ у майбутньому.
Для розрахунку поточної вартості об’єкта оцінки застосовують два основних прийоми – дисконтування і капіталізації доходу.
У рамках кожного підходу існує один або декілька методів оцінки.
Зв’язок між підходами і методами оцінювання представлений у табл. 7.1.
Перелік наведених методів не є вичерпним.
Метод прямого відтворення активу визначає суму витрат, які є необхідними для створення нової точної копії активу, що оцінюється. Ці витрати повинні ґрунтуватися на сучасних цінах та сировині, матеріалах, енергоносіях, комплектуючих виробах,
інформації, а також на середньогалузевій вартості робочої сили певної кваліфікації. Метод прямого відновлення є переважним методом розрахунку вартості унікальних нематеріальних активів.
Метод заміщення використовує принцип, за яким максимальна вартість власності визначається мінімальною вартістю, яку необхідно сплатити під час придбання активу аналогічної корисності або з аналогічною споживчою вартістю. Ця вартість має назву вартості нового активу, який є еквівалентним за функціональними можливостями і варіантами його використання, але не обов’язково аналогічного об’єкта інтелектуальної власності, що заміщується.
Метод вихідних витрат базується на фактично на ведених витратах, вибраних з бухгалтерської звітності підприємств за декілька останніх років.
Особливо треба звернути увагу на дві обставини: Їх розмір і строк створення активу. Витрати, які були проведені раніше, за необхідності повинні бути скореговані у відповідному напрямку, а згодом проіндексовані з врахуванням їх строку давності.

132
Витратний метод найчастіше використовується для оцінки нематеріальних активів, які не беруть участі в формуванні майбутніх прибутків,
і які не приносять прибутку на цей час, наприклад, коли нематеріальні активи, що оцінюються, мають соціальне значення або беруть участь в оборонних програмах, програмах безпеки державного або регіонального значення.
Метод порівняння продажів по суті співпадає з порівняльним підходом.
Визначена за цим методом ціна об’єкта інтелектуальної власності є найбільш достовірною, оскільки вона сформована ринком. Однак, в Україні з низки причин (відсутність розвиненого ринку об’єктів інтелектуальної власності, недоступність баз даних про результати продажу об’єктів інтелектуальної власності тощо) цей метод практично не використовується.
Метод прямої капіталізації заснований на переведенні прибутку від комерційного використання об’єкта інтелектуальної власності у вартість останнього. Цей метод використовують найчастіше як експрес-метод для розрахунку залишкової вартості, а іноді – для оцінки активів, строк життя яких практично не визначений. Процедура цього методу охоплює, по-перше, виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, по-друге, виявлення ставки капіталізації, і, по-третє, визначення вартості активу як добутку від ділення чистого прибутку на ставку капіталізації.
Метод надлишкового прибутку заснований на припущенні того, що продукція, виготовлена з використанням об’єкта інтелектуальної власності, приносить додатковий прибуток порівняно з продукцією, яка виготовляється без використання цього об’єкта інтелектуальної власності. Розрахунок вартості проводиться за формулою (7.1):




n
і
l
і
і
С
PV
1
)
1
(
1
, (7.1) де PV – розрахункова вартість об’єкта інтелектуальної власності;
l – розрахунковий період (роки);
С
i
– грошовий потік (надлишковий прибуток) в періоді l;
i – ставка дисконту (зменшення).
Метод роялті визначає вартість об’єкта інтелектуальної власності як частку від бази роялті (доходу, прибутку, вартості основної сировини). Розмір цієї частки має назву ставки роялті (формула (7.2)):






n
і
l
і
і
R
С
PV
1
)
1
(
1
, (7.2) де C
i
– грошовий потік (база роялті), грн;
R – ставка роялті, %.
Метод звільнення від роялті передбачає розрахунок вартості об’єкта
інтелектуальної власності за формулою (7.3):






n
і
l
і
і
R
С
PV
1
)
1
(
1
, (7.3) де С
i
– грошовий потік (база роялті), грн;
і – ставка дисконту, %.


133
3. Послідовність оцінювання вартості об’єктів права інтелектуальної
власності
Процес оцінювання розпочинається з
ідентифікації об’єкта
інтелектуальної власності, тобто зі встановлення факту його юридичної правомочності та правовласника. Наступним кроком є визначення мети оцінки: коли встановлені об’єкти оцінки і мета оцінки, визначають базу оцінки. Під базою оцінки розуміють вид вартості, що буде використано під час оцінки.
Принципова схема, що відображає послідовність оцінки прав на об’єкти
інтелектуальної власності, зображена на рис. 7.2.














Рис. 7.2. Послідовність оцінювання вартості об’єктів інтелектуальної
власності

Оцінювання проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. До неринкових видів вартості належать: залишкова вартість заміщення, вартість у використанні, інвестиційна вартість тощо.
Наступним кроком є вибір підходу до оцінки. Вибір підходу є обумовленим видом об’єкта інтелектуальної власності, метою і базою оцінки.
Після того, як буде обрано той чи інший підхід, у його рамках вибирають метод оцінки і, нарешті, проводять розрахунок вартості прав на об’єкт
інтелектуальної власності. Бажано виконати розрахунок не менш ніж двома методами. Процедура оцінки завершується оформленням звіту про оцінку, в
1. Ідентифікація ОІВ
2. Визначення цілі оцінювання
3. Вибір бази оцінювання
6. Розрахунок вартості ОІВ
5. Вибір методу оцінювання
4. Вибір підходу до оцінювання
7. Оформлення звіту (акта) про оцінювання

134 якому повинна бути відображена всебічно обґрунтована вартість прав на об’єкт
інтелектуальної власності.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8
«Нематеріальні активи», об’єкти інтелектуальної власності визнаються нематеріальними активами і передбачається проведення бухгалтерського обліку для таких груп об’єктів інтелектуальної власності:
- права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торговельні марки, фірмові найменування тощо);
- права на об’єкти промислової власності, право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);
- авторські та суміжні з ними права (право на літературні й музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних і ін.).
Придбаний або отриманий на безоплатній основі об’єкт інтелектуальної власності відображається на балансі, якщо існує ймовірність одержання в майбутньому матеріальної вигоди, пов’язаної з її використанням, а його вартість може бути вірогідно визначена. Таким чином, для того, щоб поставити об’єкт інтелектуальної власності на бухгалтерський облік, необхідно визначити його вартість.
Ще однією умовою постановки об’єкта інтелектуальної власності на бухгалтерський облік є те, що термін використання прав на об’єкт
інтелектуальної власності повинен бути не менший одного року, або не менший операційного циклу, якщо він перевищує один рік.
Використання інтелектуальної власності як нематеріального активу в господарській діяльності підприємств і відображення в бухгалтерському обліку операцій руху таких об’єктів дозволяє:
- документально підтверджувати довгострокові майнові права за допомогою обліку їх у балансі підприємства та створювати відповідні фонди амортизаційних відрахувань;
- одержувати додатковий прибуток від передачі прав на використання об’єктів інтелектуальної власності, а також забезпечувати (залежно від обсягу переданих прав) обґрунтоване регулювання цін на інноваційну продукцію підприємства;
- виплачувати фізичним особам авторські винагороди, минаючи фонд заробітної плати, з віднесенням витрат по виплаті авторської винагороди на статтю собівартості продукції «Інші витрати», тобто без обмеження розмірів виплат і без традиційних відрахувань у страхові та інші фонди.
Таким чином, постановка інтелектуальної власності на бухгалтерський облік є одним із варіантів введення інтелектуальної власності до господарського обороту і дає можливість підприємству отримати додатковий прибуток.
4. Облік та амортизація нематеріальних активів
Згідно з Податковим кодексом України, методи амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, а

135 також довгострокових біологічних активів та інвестиційної нерухомості, якщо вони обліковуються за первісною вартістю, обираються підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Методи нарахування амортизації зазначених активів наведені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня
2000 року, а саме: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий.
Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).
Амортизація нематеріальних активів здійснюється на систематичній основні протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.
Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод.
Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають. До них належать ті, щодо яких підприємством не визначено обмеження строку, протягом якого очікується збільшення грошових коштів (чи їх еквівалентів) від використання.
Законодавством встановлено, що строк дії права користування визначається у правовстановлюючому документі (договір на використання майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійний договір тощо) і, насамперед, залежить від суб’єктивного фактора, тобто бажання власника
(автора) передати права.
За нормами податкового законодавства, а саме ст. 145.1.1. Податкового кодексу України (далі – ПКУ), нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням тих самих методів, що і для основних засобів.
Групи нематеріальних активів і строки дії права користування, відповідно до правовстановлюючого документа, визначені пп. 145.1.1 ПКУ (табл. 7.2).
Облік вартості нематеріальних активів, яка амортизується, ведеться за кожним з об’єктів, що входить до складу окремої групи.
Терміни використання встановлюються підприємством самостійно, за винятком груп 4 та 5, де термін використання становить не менше 5 та 2 років відповідно.
Отже, термін корисного використання встановлюється власником програмних комплексів та програмних продуктів, відповідно до договору використання майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійного договору тощо. Якщо, відповідно до правовстановлюючого документа, строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк становить 10 років безперервної експлуатації.



136
Таблиця 7.2
Групи нематеріальних активів та строк дії права користування ними
Групи
Строки дії права користування група 1 – права користування природними ресурсами
(право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та
іншою
інформацією про природне середовище); відповідно до правовстановлюючого документа група 2 – права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо); відповідно до правовстановлюючого документа група 3 – права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; відповідно до правовстановлюючого документа група 4 – права на об’єкти промислової власності
(право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування
(топографії)
інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше 5 років група 5 – авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше 2-х років група 6 – інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та
інших привілеїв тощо) відповідно до правовстановлюючого документа
Відповідно до пп. 145.1.1 ПКУ, облік вартості нематеріальних активів, яка амортизується, ведеться за кожним з об’єктів, що входять до складу окремої групи. Згідно з пп. 145.1.9 ПКУ, нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. При визначенні строку корисного використання об’єкта нематеріальних активів слід враховувати:

137
- строки корисного використання подібних активів;
- моральний знос, що передбачається;
- правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання;
- очікуваний спосіб використання нематеріального активу підприємством;
- залежність строку корисного використання нематеріального активу від строку корисного використання інших активів підприємства.
Отже, підсумовуючи викладене, підприємство самостійно обирає метод нарахування амортизації щодо кожного об’єкта нематеріального активу з відповідним зазначенням обраного методу в наказі про облікову політику на підприємстві.
ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. В яких випадках визначається вартість прав на ОІВ?
2. У чому полягає необхідність оцінювання вартості прав на ОІВ?
3. Які цілі оцінювання ОІВ?
4. Що розуміють під базою оцінювання ОІВ?
5. Які види вартості використовують при оцінюванні ОІВ?
6. В чому суть витратного підходу до оцінювання вартості ОІВ?
7. Які Ви знаєте методи витратного підходу та в чому їх суть?
8. Опишіть суть порівняльного (ринкового) підходу до оцінювання вартості прав на ОІВ.
9. Які Ви знаєте методи порівняльного підходу та в чому їх суть?
10. Які методи доходного підходу Вам відомі?
11. Яка послідовність оцінювання прав на ОІВ?
12. За якими групами ОІВ здійснюється постановка їх на облік?
13. Які методи нарахування амортизації на нематеріальні активи Вам відомі?
14. Охарактеризуйте основні групи нематеріальних активів та строк дії права користування ними.
15. Які фактори слід враховувати при визначенні строку корисного використання ОІВ?
ТЕСТИ

Блок А. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ОДИНИЧНОГО ВИБОРУ ВІДПОВІДЕЙ
(лише одна вірна відповідь)

1. Де в балансі підприємства відображають вартість об’єктів
інтелектуальної власності:
а) в оборотних активах; б) в необоротних активах; в) у власному капіталі; г) у короткострокових зобов’язаннях.
2. У чому полягає сутність методики визначення вартості прав на

138
об’єкти інтелектуальної власності:
а) узгоджують послідовність оцінки вартості; б) визначають процедуру розрахунку вартості; в) дозволяє сформувати принципи визначення вартості; г) розглядають застосування того чи іншого методу стосовно конкретних об’єктів інтелектуальної власності та конкретних цілей розрахунку.
3.
Відсутність
можливості
встановити
термін
дії
об’єкта
інтелектуальної власності перешкоджає:
а) оцінюванню його вартості; б) постановці на облік; в) його страхуванню; г) його продажу.
4. Які дві групи цілей виокремлюють при здійсненні оцінювання
об’єкта інтелектуальної власності:
а) при продажі чи купівлі ліцензії та при впровадженні нових технологій у виробництві; б) для підприємницької діяльності та як матеріальних активів; в) при оцінюванні суми власних капіталовкладень та при купівлі патентів; г) при створенні СП та інвестиційних проектів.
5. Які
з
нижче
перерахованих
видів
вартості
ОІВ
не
використовуються при їх оцінці:
а) ринкова вартість; б) вартість утилізації; в) вартість для страхування; г) амортизація.
6. Під базою оцінювання ОІВ слід розуміти:
а) вид вартості, яка визначається в конкретній ситуації, залежно від мети оцінки і характеристики прав на об’єкт інтелектуальної власності; б) законодавчо встановлену суму оплати за послуги з отримання патенту; в) базові характеристики об’єкту інтелектуальної власності, які впливають на ефективність його використання; г) вартість зусиль на створення конкретного об’єкта інтелектуальної власності у базисному періоді.
7. Ринкова вартість ОІВ – це:
а) припущення щодо грошової суми до вирахування витрат на продаж, яку, як вважає оцінювач на дату оцінки, можна достаменно очікувати в майбутній безумовній операції продажу права власності; б) поточна ринкова вартість за нинішнього використання об’єкта оцінки за вирахуванням накопиченого зносу; в) припущення про якнайкращу орендну плату, за яку нове надання в оренду права власності було б здійснене на дату оцінки;

139 г) розрахункова сума, за яку власність слід обмінювати на дату оцінки між готовим купити покупцем і готовим продати продавцем в комерційній операції після належного маркетингу, під час якого кожна зІ сторін діяла компетентно, обачливо і без примушення.
8. Вартість утилізації – це:
а) припущення про орендну плату, отримання якої, як вважає оцінювач на дату оцінки, можна очікувати при майбутньому завершенні операції нового надання в оренду об’єкта власності; б) вартість, що розглядається як вартість об’єкта оцінки без його доопрацювання і підготовки до продажу; в) вартість, розрахована відповідно до конкретних методик і нормативів, що використовуються державними органами оподаткування для розрахунку бази оподаткування; г) це вартість власності для конкретного власника, що представить свої
інвестиційні вимоги до повернення вкладеного капіталу.
9. Підхід оцінювання ОІВ, який заснований на припущенні, що
вартість об’єкта інтелектуальної власності дорівнює вартості витрат на
його створення, доведення до робочого стану й амортизацію, називається:
а) дохідний; б) витратний; в) порівняльний; г) ринковий.

10. Сутність порівняльного підходу полягає в:
а) тому, що вартість об’єкта інтелектуальної власності дорівнює вартості витрат на його створення, доведення до робочого стану й амортизацію; б) тому що ніхто не стане вкладати свій капітал у придбання того чи
іншого об’єкта інтелектуальної власності, якщо такий же дохід можна одержати будь-яким іншим способом; в) порівнянні об’єкта, що оцінюється, з аналогічними по призначенню, якості та корисності об’єктами, які були продані на цей час на аналогічному ринку; г) тім, що вартість прав на ОІВ визначають як функцію доходу, що може принести використання цього ОІВ у майбутньому.

11. Метод прямого відтворення активу визначає:
а) мінімальну вартість, яку необхідно сплатити під час придбання активу аналогічної корисності або з аналогічною споживчою вартістю; б) суму витрат, які є необхідними для створення нової точної копії активу, що оцінюється; в) оцінювання нематеріальних активів, які не беруть участі в формуванні майбутніх прибутків і які не приносять прибутку на цей час; г) вартість об’єкта інтелектуальної власності на основі залишкової вартості.

140
12. Розрахунок вартості об’єкта інтелектуальної власності за методом
надлишкового прибутку здійснюється за формулою:
а)





n
і
l
і
і
R
С
1
)
1
(
1
; б)





n
і
l
і
і
R
С
1
)
1
(
1
; в)





n
і
l
і
і
R
С
1
)
1
(
1
; г)



n
і
l
і
і
С
1
)
1
(
1
де С
i
– грошовий потік (база роялті), грн; і – ставка дисконту, %.
13. Якщо, відповідно до правовстановлюючого документа, строк дії
права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк
становить:
а) 10 років безперервної експлуатації; б) 5 років безперервної експлуатації; в) 20 років безперервної експлуатації; г) безстрокове право власності.
14. Права на об’єкти промислової власності, що належать до 4 групи
нематеріальних активів, мають термін дії права користування:
а) відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше 2-х років; б) відповідно до правовстановлюючого документа; в) відповідно до правовстановлюючого документа, але не більше 10 років; г) відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш 5 років.

15. Які з нижченаведених ОІВ належать до 1 групи нематеріальних
активів:
а) права користування майном; б) права на комерційні позначення; в) права користування природними ресурсами; г) права на об’єкти промислової власності.
16. Якою є вартість об’єкта інтелектуальної власності, оцінена
витратним підходом, якщо витрати на його створення (протягом одного
року) становили 400 тис. грн, очікується щорічний приріст чистого
прибутку в розмірі 50 тис. грн (протягом 10-ти років), ринкова вартість
аналогічних об’єктів становить 450 тис. грн. Врахувати коефіцієнт
дисконтування в розмірі 0,1. а) 400 тис. грн; б) 900 тис. грн; в) 850 тис. грн; г) 440 тис. грн.

141
17. Якою є вартість об’єкта інтелектуальної власності, оцінена
дохідним підходом, якщо витрати на його створення (протягом одного
року) становили 400 тис. грн, очікується щорічний приріст чистого
прибутку в розмірі 50 тис. грн (протягом 10-ти років), ринкова вартість
аналогічних об’єктів становить 450 тис. грн. Врахувати коефіцієнт
дисконтування в розмірі 0,1:
а) 307,2 тис. грн; б) 500 тис. грн; в) 800 тис. грн; г) 907,2 тис. грн.
18. Якою є вартість об’єкта інтелектуальної власності, оцінена
ринковим підходом, якщо витрати на його створення (протягом одного
року) становили 400 тис. грн, очікується щорічний приріст чистого
прибутку в розмірі 50 тис. грн (протягом 10-ти років), ринкова вартість
аналогічних об’єктів становить 450 тис. грн. Врахувати коефіцієнт
дисконтування в розмірі 0,1?
а) 409 тис. грн; б) 440 тис. грн; в) 500 тис. грн; г) 450 тис. грн.
19. Оберіть етап, що не відповідає логічній послідовності оцінки
вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності:
а) вибір підходу оцінки; б) вибір методу оцінки; в) розрахунок вартості; г) визначення цілі оцінки.

20. Термін корисного використання програмних комплексів та
програмних продуктів:
а) становить 10 років безперервної експлуатації; б) встановлюється власником відповідно до договору використання майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійного договору тощо; в) встановлюється відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше 5-ти років; г) встановлюється відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше 2-х років.
Блок Б. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ МНОЖИННОГО ВИБОРУ ВІДПОВІДЕЙ
(дві і більше правильних відповіді)
21. Відповідно до Міжнародних стандартів оцінювання (МСО-1 та
МСО-4), розрахунки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності
можуть виконуватися при визначенні:
а) оподатковуваної бази майна підприємств;

142 б) вартості виключних прав, переданих на основі ліцензійного договору чи договору про їхню переуступку; в) вартості об’єктів інтелектуальної (промислової) власності, що вносяться до статутного капіталу підприємства; г) розміру компенсації, що необхідно виплатити згідно з чинним законодавством правовласнику за порушення його виключних (майнових) прав на об’єкт інтелектуальної власності.
22. Основними видами вартості, що використовуються при оцінці
ОІВ, є:
а) ринкова вартість; б) розрахункова вартість обмеженої реалізації; в) залишкова вартість заміщення; г) балансова вартіcть нематеріальних активів.
23. Оберіть методи оцінювання вартості об’єктів інтелектуальної
власності:
а) прибутковий; б) патентний; в) порівняльний; г) дохідний.

24. Витратний підхід оцінювання ОІВ передбачає наявність таких
методів:
а) методу прямого заміщення; б) методу прямих продаж; в) методу прямого відтворення; г) методу вихідних витрат.
25. Які з нижченаведених методів не стосуються дохідного підходу?
а) метод порівняння продажів; б) метод заміщення; в) метод прямої капіталізації; г) метод звільнення від роялті.

26. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 8
«Нематеріальні активи» об’єкти інтелектуальної власності визнаються
нематеріальними активами і передбачається проведення бухгалтерського
обліку для таких груп об’єктів інтелектуальної власності:
а) права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торговельні марки, фірмові найменування тощо); б) права на об’єкти промислової власності; в) право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо); г) авторські та суміжні з ними права (право на літературні й музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо).

143
27. За яких умов об’єкт інтелектуальної власності може бути
поставлений на облік?
а) у випадку, коли підприємство здатне самостійно створити такий об’єкт; б) коли існує ймовірність одержання в майбутньому матеріальної вигоди, пов’язаної з її використанням, а його вартість може бути вірогідно визначена; в) термін використання прав на об’єкт інтелектуальної власності повинен бути не менше одного року; г) термін використання прав на об’єкт інтелектуальної власності не менше операційного циклу, якщо він перевищує один рік.
28. Використання інтелектуальної власності як нематеріального
активу в господарській діяльності підприємств і відображення в
бухгалтерському обліку операцій руху таких об’єктів дозволяє:
а) документально підтверджувати довгострокові майнові права за допомогою обліку їх у балансі підприємства та створювати відповідні фонди амортизаційних відрахувань; б) отримувати лідерські позиції на ринку, підвищувати конкурентоспроможність підприємства за рахунок використання отриманих патентів; в) одержувати додатковий прибуток від передачі прав на використання об’єктів інтелектуальної власності, а також забезпечувати (залежно від обсягу переданих прав) обґрунтоване регулювання цін на інноваційну продукцію підприємства; г) виплачувати фізичним особам авторські винагороди, минаючи фонд заробітної плати, з віднесенням витрат по виплаті авторської винагороди на статтю собівартості продукції «Інші витрати», тобто без обмеження розмірів виплат і без традиційних відрахувань у страхові та інші фонди.

29. Які з нижче перерахованих належать до нематеріальних активів
групи 1:
а) право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища; б) права користування майном; в) право користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище; г) права на комерційні позначення.

30. При визначенні строку корисного використання об’єкта
нематеріальних активів слід ураховувати:
а) строки корисного використання подібних активів; б) моральний знос, що передбачається; в) форму власності підприємства, яке володіє цим об’єктом; г) правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання.



144
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

База оцінювання вартості об’єкта інтелектуальної власності – вид вартості, яка визначається в конкретній ситуації, залежно від мети оцінювання і характеристики прав на об’єкт інтелектуальної власності.
Ринкова вартість – розрахункова сума, за яку власність слід обмінювати на дату оцінки між готовим купити покупцем і готовим продати продавцем в комерційній операції після належного маркетингу, під час якого кожна зі сторін діяла компетентно, обачливо і без примушення.
Розрахункова вартість обмеженої реалізації – припущення щодо грошової суми до вирахування витрат на продаж, яку, як вважає оцінювач на дату оцінки, можна очікувати в майбутній безумовній операції продажу права власності, за умови, що здійснення операції відбудеться в майбутньому, в момент, визначений клієнтом (і зазначений у звіті про оцінку); при цьому не буде достатнього періоду часу для належного маркетингу (відповідно до характеру власності та стану ринку).
Залишкова вартість заміщення – поточна ринкова вартість за нинішнього використання об’єкта оцінки за вирахуванням накопиченого зносу.
Вартість оренди на відкритому ринку – припущення про якнайкращу орендну плату, за яку нове надання в оренду права власності було б здійснене на дату оцінки.
Розрахункова майбутня вартість оренди – припущення про орендну плату, отримання якої, як вважає оцінювач на дату оцінки, можна очікувати при майбутньому завершенні операції нового надання в оренду об’єкта власності.
Вартість утилізації – вартість, що розглядається як вартість об’єкта оцінки без його доопрацювання і підготовки до продажу.
Вартість для страхування і оподаткування – вартість, розрахована відповідно до конкретних методик і нормативів, що використовуються державними органами оподаткування для розрахунку бази оподаткування.
Інвестиційна вартість – вартість власності для конкретного власника, що представить свої інвестиційні вимоги до повернення вкладеного капіталу.
Поняття «інвестиційна вартість» може бути застосованим до ідентифікованих
ОІВ у разі їх внесення як вклад до власного (статутного) фонду новостворюваного підприємства.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Задача 1. Розрахувати розмір амортизаційних відрахувань на об’єкт
інтелектуальної власності (винахід) у першому році його використання, якщо вартість придбання становить 30 тис. грн. При переуступленні права власності та підготовці до використання об’єкта інтелектуальної власності у виробничо- господарській діяльності підприємством понесено витрати у розмірі 5 тис. грн.
Визначено, що термін корисного використання об’єкта становить 8 років.
Врахувати коефіцієнт
індексації балансової вартості об’єкта
інтелектуальної власності, якщо індекс інфляції у попередньому році становив
1,12.

145
Задача 2. Оцінити економічний ефект постановки на облік об’єкта авторського права, оціненого у 5 млн грн, якщо термін його корисного використання становить – 5 років. Сума активів підприємства до постановки на облік об’єкта авторського права становила 20 млн грн, щорічний дохід – 10 млн грн, а операційні витрати – 7 млн грн (в т.ч. 5 млн грн з ПДВ). Підприємство на загальній системі оподаткування.
Задача 3. Визначити загальну первісну вартість об’єктів інтелектуальної власності при постановці їх підприємством на облік та суму річної амортизації
(за підсумками першого року використання, застосовуючи метод рівномірного нарахування зносу), якщо розглядаються такі об’єкти:
1) винахід, права на який придбано за 30 тис. грн, сплачено мито у розмірі
1 тис. грн та інші витрати, пов’язані з його придбанням і доведенням до стану, придатного для використання у розмірі 5 тис. грн; встановлений термін використання винаходу 5 років;
2) корисна модель, права на яку придбані за 10 тис. грн та встановлений термін використання 3 роки;
3) промисловий зразок, права на який придбано за 900 грн та встановлений термін використання 2 роки;
4) комп’ютерна програма, придбана за 5 тис. грн з терміном використання
9 місяців;
5) винахід, створений підприємством самостійно. При цьому було понесено прямі витрати на оплату праці у розмірі 68 тис. грн (включно з нарахуваннями на заробітну плату), інші прямі матеріальні витрати у розмірі
42 тис. грн, витрати на оплату реєстрації юридичного права (у розмірі 500 грн), оплату збору за подання заявки про реєстрацію об’єкта права інтелектуальної власності (у розмірі 350 грн), оплату збору за публікацію відомостей про видачу патенту (150 грн), сплату державного мита за видачу патенту (у розмірі 170 грн). Економічний термін використання винаходу відповідає юридичному.

Задача 4. Розрахувати вартість об’єкта інтелектуальної власності методами капіталізації прибутку та дисконтування чистих грошових потоків, якщо очікується, що від його використання підприємство отримуватиме протягом 5 років доходи та нестиме загальні операційні витрати (з ПДВ) у таких розмірах:
- 1 рік: дохід – 1050 тис. грн, витрати – 750 тис. грн;
- 2 рік – 1500 тис. грн, витрати – 950 тис. грн;
- 3 рік – 1650 тис. грн, витрати – 1100 тис. грн;
- 4 рік – 1500 тис. грн, витрати – 800 тис. грн;
- 5 рік – 1000 тис. грн, витрати – 750 тис. грн.
Врахувати коефіцієнт дисконтування у розмірі 0,1.

Задача 5. Розрахувати вартість об’єкта інтелектуальної власності методом планових витрат, якщо очікується, що витрати на оплату праці складуть 80 тис. грн, нарахування на заробітну плату – 36%, матеріальні

146 витрати – 40 тис. грн, оплата послуг інших організацій – 24 тис. грн, планова норма рентабельності на об’єкти ІВ – 15%.

Задача 6. Розрахувати вартість об’єкта інтелектуальної власності методом коефіцієнтів, якщо коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту = 2,5; коефіцієнт складності рішення технічного завдання = 1,5; коефіцієнт суттєвих відмінностей = 4,2.

Задача 7. Визначити вартість об’єкта інтелектуальної власності ринковим, витратним та дохідним підходами, якщо його створення потребує таких витрат: у першому році – 1,2 млн грн, у другому році – 1,5 млн грн, у третьому – 0,8 млн грн. Очікується, що від використання об’єкта
інтелектуальної власності у власному виробничому процесі підприємство отримуватиме додатковий чистий прибуток у розмірі 0,5 млн грн щорічно протягом 10 років. Ринкова вартість аналогічних об’єктів становить 3 млн грн.
Коефіцієнт дисконтування врахувати у розмірі 10% річних.
Задача 8 (з використанням ПЕОМ). З використанням прикладного програмного забезпечення
Microsoft
Excel розрахувати амортизаційні відрахування на об’єкти інтелектуальної власності підприємства, якщо розглядаються такі об’єкти:
1) винахід, права на який придбано за 30 тис. грн, сплачено мито у розмірі
1 тис. грн та інші витрати, пов’язані з його придбанням і доведенням до стану, придатного для використання у розмірі 5 тис. грн; встановлений термін використання винаходу – 5 років;
2) корисна модель, права на яку придбані за 10 тис. грн та встановлений термін використання 3 роки;
3) промисловий зразок, права на який придбано за 900 грн та встановлений термін використання – 2 роки;
4) комп’ютерна програма, придбана за 5 тис. грн з терміном використання
– 9 місяців;
5) винахід, створений підприємством самостійно. При цьому було понесено витрати у розмірі 110 тис. грн.

ЛІТЕРАТУРА

1. Україна. Верховна Рада України. Господарський кодекс України
[Інтернет-ресурс
Верховної
Ради
України].

Режим доступу
: http://www.zakon.rada.gov.ua.
2. Україна. Верховна Рада України. Податковий кодекс України
[Інтернет-ресурс
Верховної
Ради
України].

Режим доступу
: http://www.zakon.rada.gov.ua.
3. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7
«Основні засоби». Мінфін України; Наказ, Положення від 27.04.2000 № 92.
[Eлектронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua
4. Антонов В. М. Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське

147 право. – [2-е вид., стереотип.] / В. М. Антонов. – К. : КНТ, 2006. – 520 с.
5. Бабій П. С. Ризики при оцінці вартості об’єктів інтелектуальної власності машинобудівного підприємства у процесі бюджетування / П. Бабій,
В. Гринчуцький // Управління ризиками. Економіка: проблеми теорії та практики : збірник наукових праць. – Випуск 254. – В. 6 т. – Т. IV. –
Дніпропетровськ : ДНУ, 2011. – С. 1001-1008.
6. Бондаренко С. В. Авторське право та суміжні права : навч. посіб. / С. В.
Бондаренко. – К. : Ін-т інтел. власн. і права, 2008. – 288 с.
7. Ідріс К. Інтелектуальна власність – потужний інструмент економічного зростання / К. Ідріс. – Всесвітня організація інтелектуальної власності, 2006. –
372 с.
8. Конспект лекцій з курсу “Інтелектуальна власність” / Укладач С. М.
Махнуша. – Суми : Вид-во СумДУ, 2007. – 120 с.
9. Оцінка прав на об’єкти інтелектуальної власності. Тематична збірка //
Укладачі : П. М. Цибульов, Г. Н. Сердюк, С. М. Болєлий. – К. : Ін-т інтел. власн.
і права, 2005. – 328 с.
10. Цибульов П. М. Управління інтелектуальною власністю : навч. підруч.
– К. : Держ. Ін-т інтел. власн., 2009. – 312 с.
11. Ярмош В. В. Роль оцінки інтелектуальної власності в діяльності підприємств / В.В. Ярмош // Науковий вісник ПУСКУ. – 2010. – № 1(40). – С.
97-101.


148


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал