Навчальний посібник у трьох частинах частина 1 основи теорії державного управління




Pdf просмотр
Сторінка1/25
Дата конвертації06.01.2017
Розмір2.8 Kb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Міністерство освіти і науки України
Чорноморський державний університет
імені Петра Могили


О. Н. Євтушенко
В. І. Андріяш

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ

(Основи теорії
державного управління)
Навчальний посібник
у трьох частинах
ЧАСТИНА 1

ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ








Миколаїв – 2013
ЧДУ


О. Н. Євтушенко, В. І. Андріяш

2
УДК 35 (075.8)
ББК 67.99 (4 Ук) 1
Є 27
Рекомендовано до друку вченою радою ЧДУ ім. Петра Могили
(протокол № 5 від 10.01.2013 р.)

Рецензенти:
Ємельянов В. М. – доктор наук з державного управління, професор, директор Інституту державного управління ЧДУ ім. Петра Могили;
Іванов М. С. доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політичних наук ЧДУ ім. Петра Могили;
Шубін С. П. – доктор наук з державного управління, завідувач кафедри правознавства ННУ ім. В. О. Сухомлинського.

Євтушенко О. Н.
Державне управління (Основи теорії державного управління) :
[навчальний посібник у трьох частинах] / О. Н. Євтушенко, В. І. Андріяш. –
Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2013. – ІSBN 978-966-336-273-1.
Ч. 1. Основи теорії державного управління. – 2013. – 268 с.
ІSBN 978-966-336-278-6.

Навчальний посібник «Державне управління» (Основи теорії державного управління) зорієнтований на освітньо-професійні програми підготовки магістрів державної служби та магістрів за спеціальністю
«Місцеве самоврядування». В даному навчальному посібнику розглядаються теоретичні і практичні проблеми державного управління як самостійної галузі наукового знання. У ньому в єдиній логіці представлено базові категорії науки державного управління, її основні закони, принципи та функції й обґрунтована система керуючого впливу в єдності всіх її компонентів, дана характеристика всіх циклів управлінської діяльності та всіх її суб’єктів, від яких насамперед залежить ефективність управлінської праці.
До складу навчального посібника входять також запитання для самоконтролю, матеріали для семінарських занять, тестові завдання, теми рефератів, словник основних термінів і список літератури.
Навчальний посібник «Державне управління» (Основи теорії державного управління) призначений для слухачів магістратури
Інституту державного управління Чорноморського державного університету імені Петра Могили зі спеціальності «державна служба» та
«місцеве самоврядування», студентів факультету політичних наук, науковців, викладачів, що спеціалізуються в області державного управління, державних службовців.
УДК 35 (075.8)
ББК 67.99 (4 Ук) 1

ISBN 978-966-336-273-1 (Заг.)
© Євтушенко О. Н., Андріяш В. І., 2013
ІSBN 978-966-336-278-6 (Ч. 1)
© ЧДУ ім. Петра Могили, 2013
Є 27


Державне управління (Основи теорії державного управління)

3
ЗМІСТ


ПЕРЕДМОВА .......................................................................................... 5

Тема 1. Державне управління – системне суспільне явище ............. 9
1. Поняття управління. Управління як суспільне явище ...................... 9 2. Принципи державного управління .................................................... 21 3. Основні теорії та школи управління ................................................. 27
Тема 2. Державна влада та державне управління ........................... 41
1. Державна влада як складова державно-владного механізму ................................................................................................ 41 2. Особливості поняття «державне управління» ............................ 49 3. Принцип поділу влади і його роль у створенні ефективної моделі державного управління:
іноземний досвід і українська практика ................................................ 52 4. Державна влада і місцеве самоврядування: моделі взаємодії ...................................................................................... 64

Тема 3. Цілі та функціональна структура
державного управління ....................................................................... 84
1. Цілі державного управління, їх ресурсне забезпечення ................. 84 2. Функції державного управління: поняття та види........................... 91 3. Функціональна структура державного управління ..................... 99

Тема 4. Організаційна структура державного управління ........... 106
1. Характеристики організаційної структури державного управління ........................................................................ 106 2. Унітарна та федеративна організація державного управління ........................................................................ 112 3. Основи побудови організаційної структури державного управління ........................................................................ 119

Тема 5. Сутність і зміст управлінської діяльності ......................... 131
1. Поняття та загальні риси управлінської діяльності .................. 131 2. Форми управлінської діяльності ............................................... 136 3. Методи управлінської діяльності ............................................. 142 4. Стадії управлінської діяльності ................................................. 146

О. Н. Євтушенко, В. І. Андріяш

4
Тема 6. Підготовка та ухвалення рішень
у державному управлінні ................................................................... 155
1.
Поняття та суть управлінського рішення .................................. 155 2.
Підготовка управлінського рішення ......................................... 162 3.
Технологія ухвалення управлінського рішення ........................ 169
Тема 7. Законність та відповідальність
у державному управлінні ................................................................... 182
1. Законність у державному управлінні ........................................ 182 2. Забезпечення законності в державному управлінні ................. 186 3. Відповідальність і дисципліна в державному управлінні ........ 193 4. Відповідальність державних службовців .................................. 196

Тема 8. Контроль у державному управлінні ................................... 207
1. Поняття та види контролю в державному управлінні .............. 207 2. Контроль, інституціалізований за гілками влади...................... 212 3. Громадський контроль ............................................................... 224

Тема 9. Ефективність державного управління............................... 232
1. Загальна соціальна ефективність державного управління ....... 232 2. Ефективність організації і функціонування суб’єктів державного управління ........................................................................ 239 3. Ефективність діяльності органів та посадових осіб ................. 241 4. Економічна оцінка ефективності органу державної влади....... 244

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .................................. 254

Державне управління (Основи теорії державного управління)

5
ПЕРЕДМОВА

Від ефективної системи державного управління залежить побудова демократичної, правової, незалежної соціальної держави, яка буде працювати в інтересах країни і громадян, буде відкрита для людей, рішення якої будуть ними зрозумілі й підтримані.
Україна зробила свій вибір на користь демократичної державної влади. Саме державна влада є тією організуючою силою, що здатна ухвалювати рішення і втілювати їх у життя. За її допомогою відбуваються зміни в економіці, гарантуються законні права суб’єктів господарювання, прискорюється соціальний і духовний розвиток, активізуються зовнішні зв’язки. Влада в рамках виконуваних функцій підтримує й відтворює сформований порядок, зафіксований у Конституції, законах та інших нормативних актах, і вимагає обов’язкового їх виконання. У суспільстві влада здійснює політичне керівництво, але саме вона несе перед суспільством конституційну й моральну відповідальність за невиконання обов’язків, зловживання правами.
Отримавши в 1991 році незалежність, Україна розбудовує власну державність, але процес цей складний, багато економічних і політичних завдань залишаються невирішеними через недосконалість системи державного управління. Саме з метою впровадження системних змін та модернізації моделі державного управління, яка зробить владу доступною, прозорою та ефективною, Президентом запропоновано
Програму економічних реформ «Заможне суспільство, конкуренто- спроможна економіка, ефективна держава». Наприкінці 2010 року в
Україні започатковано адміністративну реформу. Стартом адмінреформи послужив Указ Президента України від 9 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».
Мета адміністративної реформи – підвищення ефективності державного управління шляхом реформування державної служби й виконавчої влади, тобто побудова сучасної ефективної системи державного управління, і зрештою підвищення добробуту українських громадян.
У сучасних умовах перед країною стоїть велика проблема, масштаби якої сьогодні явно не усвідомлені або принижуються, – створення інноваційної теорії та практики державного управління, формування світогляду керівників нової генерації, здатних мислити й діяти в умовах кризового стану суспільства, які уміють ухвалювати нестандартні рішення, ефективно використовувати наявні ресурси;

О. Н. Євтушенко, В. І. Андріяш

6 оскільки переважна більшість економічних та соціальних реформ проводиться силами державних службовців.
Держава повинна забезпечити всі сфери життєдіяльності суспільства кваліфікованими кадрами, необхідними для реалізації національних
інтересів у контексті розвитку України як демократичної, соціальної держави з розвинутою ринковою економікою. Для цього підготовлено
і ухвалено новий Закон «Про державну службу», також ухвалено нормативні документи, спрямовані на підвищення ефективності перепідготовки і підвищення кваліфікації держслужбовців.
Сьогодні від державних службовців залежить побудова в країні сильної, дієздатної влади, яка і є першою умовою успішних перетворень.
Дійсно без ефективної державної влади не створити передумов економічного росту, не подолати кризу, не побудувати справжню демократію, не сформувати справжнє громадянське суспільство. Саме з державною владою населення пов’язує надії на покращення власного життя, безпеку країни її незалежність, гарантування конституційного ладу, безпеки границь, справедливості у сфері майнових відносин, свободи, гідності.
Суть політичного керівництва за наявності влади – управління суспільними справами, залучення до цього процесу всього суспільства, його інститутів і всіх громадян, делегуючи їм владні функції, ресурси й, разом з ними, розвиваючи самодіяльність, самоврядування.
Зрозуміло, що управління – це наука, але управлінню треба вчитися.
Вчитися управляти – це означає опанувати наукою й мистецтвом впливу на об’єкт управління, підвищуючи творчий потенціал суспільства, сприяючи його пробудженню й розвитку. Знання основ державного управління стає обов’язковим елементом освіти державного службовця.
Всі ми живемо в системі управлінських та організаційних відносин, які стають усе більш складними, і ніякий минулий досвід окремого керівника або цілої організації не може бути адекватним тим різноманітним і неординарним управлінським ситуаціям, що вимагають від влади уміння привільно й ефективно на них реагувати, уміння формулювати стратегії їх подолання й ухвалювати єдино правильне рішення.
Уникнути управлінських помилок, ціна яких для суспільства дуже велика, можна тільки в тому випадку, якщо врахувати теорію управління, загальні закони й принципи науки управління, розуміння ролі суспільних інститутів, уміння керувати суспільними справами в різних сферах: виробництві, освіті, промисловості, бізнесі, політиці, дипломатії тощо.

Державне управління (Основи теорії державного управління)

7
Величезний досвід історії, теорії науки управління, менеджменту знайшов своє відбиття в теорії державного управління. Однак треба констатувати той факт, що суб’єкти управління (окремі політичні лідери, суспільні інститути, керівники державних органів, державні службовці тощо) недостатньо знають загальні закони й принципи управління, не вміють користуватися ними у своїй практичній діяльності.
А це як раз і є причиною багатьох соціальних колапсів, які коштують достатньо дорого для країни і населення.
Саме управлінський ресурс ефективні кадри (менеджери) сьогодні стає визначальним на шляху суспільного розвитку, формуванню ефективного механізму державного управління на всіх рівнях.
У даному навчальному посібнику викладається загальний, цілісний курс теорії державного управління, його базові категорії, розкриваються основні функції, обґрунтовується система державного управління як
єдність усіх складових її підсистем. Висвітлюються як теоретичні питання державного управління, так і діяльність органів державної влади й державних службовців, закордонний досвід у цій сфері.
У навчальному посібнику питання теорії державного управління поєднуються з процесами, які відбуваються в Україні, з сучасними тенденціями в науці державного управління. Розглядається роль органів державної влади (державних службовців) як найважливішого ресурсу сучасного соціального прогресу.
У результаті вивчення дисципліни «Державне управління» студенти повинні засвоїти механізм функціонування державної влади, уміти розбиратися в структурі системи органів державного управління на всіх рівнях, знати основні інститути, що впливають на ухвалення й виконання управлінських рішень.
Маємо на меті сформувати у слухачів фундаментальні знання про управління, як суспільне явище, як функцію держави, як систему з притаманною їй організаційною та функціональною структурою, як складний процес, до якого залучаються державні службовці.
Державне управління в Україні відрізняється динамічністю, воно не прийняло застиглої форми й навіть у процесі роботи над посібником окремі теми доводилося переробляти й істотно доповнювати. З цієї причини важко рекомендувати перевірені тривалим досвідом і часом форми, методи, прийоми державного управління. Це завдання наступних видань, що будуть потрібні в силу мінливих умов соціального й економічного життя країни.
У навчальному посібнику розглядаються теоретичні і практичні аспекти становлення інституту державного управління в Україні, його

О. Н. Євтушенко, В. І. Андріяш

8 розвиток, як одна з основ конституційного устрою, як самостійний елемент політичної системи суспільства, форма народовладдя.
Навчальний посібник логічно структурований. Він дозволяє студентам не тільки отримати відповідні теоретичні знання з курсу, мати навички з основ організації державного управління і місцевого самоврядування в Україні, але й допомагає скласти уявлення про основні функції, політику держави в громадянському суспільстві, оволодіти методами державного управління та технологією управлінської діяльності, відслідковувати і оцінювати тенденції державного управління; аналізувати і впорядковувати взаємозв’язки між органами державної влади, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, пропонувати підходи до удосконалення організаційних структур управління, оцінювати результативність і ефективність функціонування системи державного управління та її органів, уміти аналізувати, прогнозувати та планувати напрями діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
З метою самостійної перевірки отриманих знань, студентам пропонуються контрольні питання, а також тестові завдання за кожною темою курсу. Робота над проблемними питаннями за кожною темою, вивчення додаткового матеріалу дозволяє студентам не тільки отримати повноцінні знання, але й розвивати творче мислення та використовувати свої знання на практиці. Цим і продиктовано логіку викладу матеріалу й структуру навчального посібника.
Навчальний посібник «Державне управління» призначено для керівників, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, слухачів, студентів, викладачів, що спеціалізуються в області державного управління, для всіх тих, хто цікавиться проблемами державного управління.
Доктор наук з державного управління, професор, директор Інституту державного управління
ЧДУ ім. Петра Могили

В. М. Ємельянов

Державне управління (Основи теорії державного управління)

9
ТЕМА 1
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ –
СИСТЕМНЕ СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ














План
1.
Поняття управління. Управління як суспільне явище
2.
Принципи державного управління
3.
Основні теорії та школи управління
1. Поняття управління. Управління як суспільне явище
Для розуміння державного управління як системного і цільного явища важливо з’ясувати: сутність поняття «управління». уточнити ознаки й особливості управління взагалі, яке притаманне суспільству на будь-якому етапі розвитку, і, зокрема, державного управління. розглянути співвідношення понять
«управління» та
«управлінський вплив».
Так, що ж таке управління?
У буквальному розумінні термін «управління» означає керівництво чим-небудь (або ким-небудь). Цей термін став універсальним засобом
Все мистецтво управління
полягає в мистецтві бути чесним.
Томас Джефферсон


О. Н. Євтушенко, В. І. Андріяш

10 характеристики певного виду діяльності, тобто сукупності дій, вчинених заради досягнення відповідних суспільно значущих цілей.
Однак обмежитися такою констатацією недостатньо. Виникає потреба розкрити зміст цього керівництва, його функціонального значення.
Загальнотеоретичні позиції, у тому числі і кібернетичні, дають достатні підстави для наступних висновків:
1.
Управління – це функція біологічних, соціальних, технічних, організаційних систем, яка забезпечує збереження їх структури, підтримує певний режим діяльності.
2.
Управління – це внутрішня якість цілісної системи, основними елементами якої є суб’єкт (керівний елемент) і об’єкт (керований елемент), що постійно взаємодіють на засадах самоорганізації (самоврядування).
3.
Управління передбачає не тільки внутрішню взаємодію елементів, які складають її систему, але й припускає здійснення управлінських функцій міжсистемного характеру. В останньому випадку система вищого порядку виступає в ролі суб’єкта управління щодо системи нижчого порядку, яка є об’єктом управління.
4.
Управління по суті – це керівний вплив суб’єкта на об’єкт, змістом якого є упорядкування системи, забезпечення її функціонування відповідно до закономірностей її існування і розвитку.
5.
Управління – це перетворення інформації про стан об’єкта в командну інформацію від суб’єкта.
6.
Управління – це адміністративна установа або відділ якоїсь установи (організації), що відає певною галуззю господарської, наукової, військової діяльності.
7.
Управління – це підрозділ у системі установи.
8.
Управління – вид суспільної діяльності, яка передбачає систему скоординованих дій суб’єкта на об’єкт для виконання певних організаційних завдань.
9.
Управління – це діяльність, що спрямовує і регулює суспільні відносини.
10. Управління – це цілеспрямований, планований, координований і свідомо організований процес, що сприяє досягненню максимального ефекту при мінімальних витратах ресурсів, зусиль і часу.
11. Управління – це сукупність приладів і механізмів, за допомогою яких приводять до руху машини.

Платон (427-347 рр. до н. е.) та Арістотель (384-322 рр. до н. е.) вважали, що управління – це частина політичного процесу. Це суспільний засіб
існування.

Державне управління (Основи теорії державного управління)

11








Сучасна наука розглядає управління як функцію організованих систем, що забезпечує збереження їх певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їх цілей і програм. Тобто управління – це впорядку- вання відповідної структури і забезпечення ефективного її функціонування відповідно до закономірностей існування і розвитку даної системи.






Платон (427-347 pp. до н. е.) – учень Сократа – є одним з найвидатніших мислителів в історії філософської і політичної думки. В ученні про суспільство (у трактатах- діалогах «Держава», «Політик» і «Закони») виклав концепцію ідеальної аристократичної держави. У
«Діалогах» Платон визначає політику як «мистецтво управління людьми». Платон робить особливий акцент на тому, що вища мета державного управління – досягнення цілісності суспільства через забезпечення згоди всіх суспільних станів. Тобто, жити в суспільстві означає жити за певними правилами, а мистецтво управління суспільством виступає як всезагальна форма соціальних зв’язків.

Арістотель (384-322 pp. до н. е) – представник філософської і політичної думки античності.
Народився в Стагорі у Фракії, освіту одержав в
Афінах, у школі Платона. Його політичні погляди викладені головним чином у працях «Політика» та
«Афінська політія». Він зробив вагомий внесок у всебічну розробку науки про політику як окремої, самостійної галузі знань.

В. Кноррінг, вважає, що управління являє собою безперервний і цілеспрямований процес впливу на керований об’єкт для забезпечення його функціонування та ефективного розвитку, а система управління – механізм, який забезпечує цей процес.

Поняття «управління» має розширене значення, тому що використовується не тільки для умов ринку, а й у керуванні некомерційними підприємствами чи будь-якими іншими технічними, соціальними, біологічними абстрактними системами. При цьому процеси управління технічними системами становлять предмет вивчення технічних наук, біологічними системами – біологічних наук, а соціальними системами – соціальних наук. У широкому розумінні управління становить функцію організованих систем різної природи, яка забезпечує зберігання їх певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їх програми і цілей.


О. Н. Євтушенко, В. І. Андріяш

12
Отже, процес управління притаманний лише складним соціальним і несоціальним системам і є впорядкуванням системи.
Управління здійснюється за допомогою механізмів, які розташовано в самій системі, тому й управління виступає тут як самоуправління, що створює в ній дві підсистеми: керівну – суб’єкт управління і керовану об’єкт управління.




Залежно від об’єкта управління треба розрізнювати три основних
види управління (рис. 1.1), відповідно до яких виділяють такі особливості управлінської діяльності:

Рис. 1.1. Види управління

процеси управління в неживій природі (в тому числі, в технічних системах); управління виробничо-технічними процесами і фізичними тілами, системами машин, тобто управління технічними системами, здійснюється в системі «людина-машина», тому його називають управлінням речами. Ця галузь управління вивчається переважно технічними науками.
процеси управління в живих організмах або системах (у біологічних системах); управління процесами, що відбуваються в живій природі і процесами, пов’язаними з життєдіяльністю організмів, відноситься до управління біологічними системами і здійснюється в
Процес управління – це взаємодія двох взаємопов’язаних елементів
(підсистем): суб’єкта управління та об'єкта управління.
Суб’єкти управління можуть бути індивідуальними (учитель, директор, майстер, батько, мати і т. д.) і колективними (колегія, рада, штаб і т. д.).
Об’єкти управління в соціальній системі можуть бути:

суспільство, держава, окремі регіони;

сфера людського буття і галузь виробництва;

колектив підприємств, організацій, установ;

спільність, група людей, окрема людина та ін.

Державне управління (Основи теорії державного управління)

13 системі «людина-природа». Ця галузь управління є предметом вивчення передусім природничих наук.
процеси управління в суспільстві (в соціальних системах).
Управління як вплив на людей, об’єднаних у соціальні групи з різними
інтересами, тобто управління соціальними системами називають управлінням людьми або соціальним управлінням. Ця галузь управління є переважно предметом вивчення соціальних наук. Управління діяльністю людських колективів здійснюється в системі «суб’єкт-об’єкт», в якій суб’єкт є представником другого, його об’єктивно чи суб’єктивно делегованою частиною.




Отже, соціальне управління суттєво відрізняється від двох попередніх видів і головне, що відрізняє його від управління технічними та біологічними системами, це свідомий, цілеспрямований вплив на людей, на суспільні відносини.
Соціальне управління – свідомий, цілеспрямований вплив на соціальну систему в цілому або її окремі елементи на основі використання властивій системі об’єктивних закономірностей і тенденцій для досягнення найоптимальнішого функціонування і розвитку цієї системи та досягнення поставлених цілей.
Соціальне управління має своєю метою впорядкування організації системи, досягнення оптимального функціонування й розвитку, здійснення поставленої мети. Соціальне управління як атрибут суспільного життя проявляється в ознаках, зумовлених загальними рисами, властивими управлінню як наукової категорії, а також особливостями організації суспільного життя.
Найбільш істотне значення мають такі з них:
1.
Соціальне управління є тільки там, де є спільна діяльність
людей. Управління організовує людей саме для спільної діяльності в певні колективи та організаційно їх оформляє.
2.
Соціальне управління впорядковує дію учасників спільної
діяльності. При цьому забезпечується узгодженість індивідуальних дій учасників спільної діяльності, а також виконуються спільні функції,
«Якщо для людини природно, що вона живе в суспільстві, то людям потрібно, щоб було в них те, чим суспільство керується... Управляти краще одному, аніж багатьом, адже вони тільки наближаються до того, щоб стати єдиним цілим».
Фома Аквінський «Про правління государів»


О. Н. Євтушенко, В. І. Андріяш

14 необхідні для регулювання такої діяльності (наприклад, планування, координація, контроль тощо).
3.
Соціальне управління має в якості головного об’єкта впливу
поведінку (дії) учасників спільної діяльності, їх взаємини.
4.
Соціальне управління є регулятором поведінки людей, тому що досягає цієї мети в рамках громадських зв’язків, які є по суті управлінськими відносинами. Вони виникають, насамперед, між суб’єктом і об’єктом у зв’язку з практичною реалізацією функцій соціального управління.
5.
Соціальне управління базується на певній співпідпорядкованості
учасників управлінських відносин: суб’єкт управління формує і реалізовує «панівну волю», а об’єкт підкоряється їй. Отже, влада є специфічним засобом, що забезпечує дотримання волі керівних волі керуючих. Так відбувається вольове регулювання поведінки людей, а в умовах державної організації суспільного життя забезпечується необхідне
«втручання» державної влади в соціальні відносини.
6.
Соціальне управління має потребу в особливому механізмі його
реалізації, який уособлює суб’єкти управління. У ролі таких виступає певна група людей, організаційно оформлена у вигляді відповідних органів управління (суспільних або державних), або ж окремі, уповно- важені на це особи. Їх діяльність, що має специфічне призначення і особливі форми вираження, є управлінською.









Основою потреби в управлінні є проста на перший погляд обставина, властива будь-якому людському колективу. Це – співробітництво людей всередині колективу. Саме співробітництво, спільна діяльність заради досягнення конкретних цілей, перетворює окремо взятих людей у колектив.
Уявімо, що зібралася група людей, кожен прагне до адекватної для всіх мети (наприклад, до створення фірми, підприємства, громадського формування).
У який спосіб найкраще розв’язати спільну для всіх і для кожного окремо проблему? Певна річ, найефективніший спосіб – співробітництво, спільна діяльність, спільне подолання труднощів і розв’язання завдань, що постають на шляху досягнення мети. Іншими словами, треба створити колектив і, використовуючи знання, психічні, фізичні та інші можливості його членів, розпочати спільно діяти. Зробити це можна тільки одним шляхом, – впливаючи на кожну людину, щоб досягти усвідомлення кожним необхідності в спільній праці. В результаті будемо мати соціальну управлінську систему, де є суб’єкт, об’єкт і керуючий вплив.
Потреба людей у співробітництві, спільній діяльності, спільній праці об’єктивно породжує потребу управління. Водночас, ця потреба завжди виникає там, де спостерігаються будь-які варіанти спільної діяльності людей. Управління в даній ситуації являє собою засіб забезпечення спільної діяльності, умову її нормального функціонування.


Державне управління (Основи теорії державного управління)

15
Отже, соціальне управління у самому широкому розумінні – це механізм організації суспільних зв’язків. У такому сенсі можна говорити про те, що його завдання і функції практично виконують усі державні органи, незалежно від їх конкретного призначення, а також громадські об’єднання. Елементом системи соціального управління є також і місцеве самоврядування.
Соціальне управління у вузькому розумінні – це державне управління, під яким розуміється специфічний вид державної діяльності, що відрізняє
її від інших проявів (наприклад, законодавча, судова, прокурорська діяльність), а також від управлінської діяльності громадських об’єднань та інших недержавних формувань (трудові колективи, комерційні структури тощо).
Що стосується поняття управлінського впливу, то його визначають у літературі як дію, котра викликає зміну стану (параметрів, якостей)
управління.
За своєю внутрішньою сутністю управлінський вплив являє собою три взаємозалежних та послідовно перехідних один до одного етапи.
По-перше, операційний етап, що полягає у впливі керівника на підлеглого; по-друге, процесуальний етап, що полягає у прийнятті або неприйнятті підлеглим зробленого на нього впливу; нарешті, по-третє, результативний етап, що відповідає певній реакції підлеглого на вплив керівника.
Структура управлінського впливу включає такі компоненти: суб’єкт (окремі особистості, група осіб, різні організації, що є провідною підсистемою в будь-якій системі управління); об’єкт (різноманітні соціально-психологічні явища та феномени – особистість, спільноти, їхній спосіб життя та діяльність із метою якісного та повного рішення завдань організації); способи впливу (традиційно виділяють чотири основних – проникнення, зараження, наслідування та переконання).
Соціальний управлінський вплив пов’язаний зі зміною змісту й реалізацією інтересів та потреб соціальних об’єктів (спільнот, соціальних груп, індивідів).
Суть управління найбільш адекватно визначається через термін
«вплив», який вказує на головне в управлінні – момент впливу на свідомість, поведінку і діяльність людей. Управління має місце тоді, коли деякий суб’єкт на щось впливає, щось змінює, перетворює, переводить з одного стану в інший, чомусь надає новий напрямок руху або розвитку, тому, якщо немає дієвого впливу, який би забезпечував досягнення певної мети, то немає й управління.
Коли мова йде про соціальне управління, важливо мати на увазі, що внаслідок великої чисельності об’єктів, існує декілька видів управління.

О. Н. Євтушенко, В. І. Андріяш

16
До основних видів соціального управління (або управління соціальними системами) відносять:


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал